Правові засади інформаційного забезпечення транспарентності діяльності органів публічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru

Хмельницький університет управління та права

Правові засади інформаційного забезпечення транспарентності діяльності органів публічного управління

Мартиненко Д. Р.

аспірант,

Анотація

У статті узагальнено стан правових засад інформаційного забезпечення транспарентності діяльності органів публічного управління, конкретизовано складові такого забезпечення. Зазначено, що системою інформаційного забезпечення публічного урядування є сукупність взаємопов'язаних інформаційних систем, що опосередковують відносини з організації та здійснення публічного урядування між органами публічного управління, у тому числі розпорядниками інформаційних ресурсів, громадянами, підприємствами, установами та організаціями. Конкретизовано інформаційного забезпечення транспарентності діяльності органів публічного управління, а саме правові засади інформаційного забезпечення транспарентності діяльності органів публічного управління включають: інформаційні ресурси органів публічного управління, фізичних осіб, установ, підприємств, організацій всіх форм власності; правовий режим інформаційних ресурсів у сфері публічного управління, захист прав громадян та підприємств, установ, організацій всіх форм власності. На підставі проведеного аналізу законодавства у досліджуваній сфері зазначено на відсутність у спеціальних нормативно- правових актах норм щодо інформаційного забезпечення публічного управління. Вказано, що застосовуються загальні норми Закону України «Про інформацію».

Ключові слова: транспарентність, публічне управління, інформаційне

забезпечення, інформація, інформаційний ресурс, правовий режим, захист. інформаційний транспарентність публічний управління

Annotation

A systematic analysis of legislation and scientific sources indicates that informational support for the transparency of the activities of public administration bodies includes the following components: information resources, the legal regime of information resources in the analyzed area, the protection of the rights of citizens and enterprises, institutions, and organizations. It is the presence of legislative support for the specified elements that indicates that the legislator has provided the informational component of public governance. The information support system of public governance is a set of interconnected information systems that mediate relations with the organization and implementation of public governance between public governance bodies, including managers of information resources, citizens, enterprises, institutions, and organizations. The functioning of such a system is carried out with the help of appropriate legal support. The main element of information provision is information. Information, in a broad sense can act as a component of almost every type of object of administrative law. At the same time, it is an independent object of administrative and legal relations.

The article summarizes the state of the legal foundations of informational support for the transparency of the activities of public administration bodies, and specifies the components of such support. It is noted that the information support system of public governance is a set of interconnected information systems that mediate relations with the organization and implementation of public governance between public administration bodies, including managers of information resources, citizens, enterprises, institutions, and organizations. The information provision of the transparency of the activities of public administration bodies has been specified, namely the legal principles of the information provision of the transparency of the activities of the public administration bodies include information resources of the public administration bodies, individuals, institutions, enterprises, organizations of all forms of ownership; legal regime of information resources in the field of public administration, protection of the rights of citizens and enterprises, institutions, organizations of all forms of ownership. Based on the analysis of the legislation in the researched area, it was noted that there are no norms in special normative legal acts regarding the information provision of public administration. It is indicated that the general norms of the Law of Ukraine "On Information" are applied.

Keywords: transparency, public administration, information support, information, information resource, legal regime, protection.

Вступ

Постановка проблеми. Інформаційне забезпечення транспарентності діяльності органів публічного управління є однією з умов належного урядування та реалізації вимог, закріплених Законом України «Про державну службу» (прозорість, відкритість інформації про діяльність державного службовця) [1], «Про адміністративні послуги» (відкритість та прозорість, доступність інформації про надання адміністративних послуг; захищеність персональних даних) [2], «Про доступ до публічної інформації» (прозорість та відкритість діяльності суб'єктів владних повноважень; вільне отримання, поширення та будь-яке інше використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до зазначеного Закону, крім обмежень, встановлених законом) [3]. Незважаючи на наявність задекларованого принципу прозорості діяльності суб'єктів публічних повноважень, слід констатувати або відсутність у більшості законів механізмів інформаційного забезпечення такої діяльності, або їх неефективність.

В контексті вищезазначеного основною метою статті є узагальнення стану правових засад інформаційного забезпечення транспарентності діяльності органів публічного управління, конкретизація складових такого забезпечення.

Стан наукової розробки теми. Окремі аспекти інформаційного забезпечення транспарентності діяльності органів публічного управління досліджувалися Р.С. Мельником [4], А.А. Пухтецькою [5], В.М. Пилаєвою [6], С.С. Єсімовим [7], Г.А. Терещук [8]. Проте надуття Україною статусу кандидата на вступ у ЄС, воєнний стан, складні енергетичні виклики актуалізували більш грунтовні дослідження у цьому напрямку.

Результати

Системний аналіз законодавств та наукових джерел вказує на те, що інформаційне забезпечення транспарентності діяльності органів публічного управління включає в себе наступні складові: інформаційні ресурси, правовий режим інформаційних ресурсів у аналізованій сфері, захист прав громадян та підприємств, установ, організацій. Саме наявність законодавчого забезпечення зазначених елементів вказує на те, що законодавець забезпечив інформаційну складову публічного урядування.

Система інформаційного забезпечення публічного урядування - це сукупність взаємопов' язаних інформаційних систем, що опосередковують відносини з організації та здійснення публічного урядування між органами публічного урядування, у тому числі розпорядниками інформаційних ресурсів, громадянами, підприємствами, установами та організаціями. Функціонування такої системи здійснюється за допомогою відповідного правового забезпечення.

Основним елементом інформаційного забезпечення є інформація. Інформація в широкому розумінні може виступати як складова практично кожного виду об'єктів адміністративного права. У той же час, вона є самостійним об'єктом адміністративно-правових відносин.

Визначення інформації міститься у ст. 200 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про інформацію» [9], публічної інформації - ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України) [10].

Інформації як об'єкту адміністративного права притаманні такі ознаки: невідчужуваність, відособленість, тиражованість (поширюваність), організаційна форма, екземплярність,

універсальність, зв'язок з організацією чи здійсненням публічного управління. Інформація не змінюється при її перенесенні з одного матеріального носія на інший, зміст інформації не залежить від форми фіксації і способу пред'явлення, може мати необмежену кількість користувачів, залишаючись незмінною.

Інформація класифікується за змістом на: інформацію про фізичну особу, екологічну інформацію, інформацію про товар, науково-технічну інформацію (ст. 10 Закону України «Про інформацію»); за порядком доступу на: інформацію з обмеженим доступом (конфіденційну, таємну та службову згідно зі ст. 21 Закону України «Про інформацію») та публічну інформацію (Закон України «Про доступ до публічної інформації»).

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. У сфері господарювання такою інформацією є комерційна таємниця суб'єкта господарювання. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Службовою є інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Інформація може виступати як самостійний об'єкт інформаційних відносин, як об'єкт виключних прав інтелектуальної власності, як об'єкт немайнових прав.

Для використання інформації у сфері публічного управління у певних випадках необхідна її матеріалізація у вигляді інформаційного ресурсу, у тому числі у електронній формі. Інформаційний ресурс - сукупність офіційних та неофіційних документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо).

Правовий режим інформаційних ресурсів представляє собою сукупність правил, що визначають: порядок документування інформації, власника інформаційного ресурсу, категорію інформації за рівнем доступу до неї; порядок користування інформаційним ресурсом; порядок захисту інформації.

Документування інформації є обов'язковою умовою включення інформації у інформаційні ресурси. Єдині вимоги до документів встановлюється державними стандартами. Зокрема, це склад реквізитів документів, вимоги до оформлення таких реквізитів, до бланків документів тощо. Особливі вимоги до документів встановлено законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про електронні документи та електронний документообіг». Застосування уніфікованих форм документації впорядковує інформаційний обіг у сфері публічного упраління, забезпечує єдність та контроль, а також порівнянність інформації про різноманітні параметри діяльності органів публічного управління.

Власниками інформаційного ресурсу можуть бути фізична особа, суб'єкт господарювання, держава, територіальні громади. Власники інформаційних ресурсів користуються всіма передбаченими законодавством правами. Інформаційні ресурси можуть бути у державній, комунальній та приватній власності. Держава має право викупати документовану інформацію, що є приватною власністю, у випадку її віднесення до державної таємниці.

Державні інформаційні ресурси мають певну специфіку щодо збору, систематизації, зберігання та використання. Такі ресурси підлягають реєстрації, обліку, формуються органами державної влади за рахунок відомостей, що надаються суб'єктами господарювання у обов'язковому порядку, представляють інформаційну систему. До таких ресурсів відносяться Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Державний земельний кадастр.

За категорією доступу інформаційні ресурси можуть бути відкритими та з обмеженим доступом. За загальним правилом державні інформаційні ресурси є відкритими, але держава може обмежити доступ до певних ресурсів (державна таємниця тощо). Законодавством встановлено перелік інформації, доступ до якої не може бути обмежений. Зокрема, це інформація про: стан довкілля (ст. 13 Закону України «Про інформацію»), вплив товару на життя та здоров'я людини (ст. 14 Закону України «Про інформацію», розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном (ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Доступ до інформації у випадках, дозволених законодавством, може обмежуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання. До таких ресурсів відноситься комерційна таємниця суб'єкта господарювання, службова таємниця, державна таємниця. До комерційної таємниці відносяться відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання (ч. 1 ст. 36 Господарського кодексу України) [11]. Встановлення режиму комерційної таємниці можливе щодо інформації, яка надає можливість отримання прибутку та/або конкурентної переваги чи збереження положення на ринку. Режим комерційної таємниці забезпечується застосуванням суб'єктом господарювання належних заходів охорони (правових, організаційних та технічних). Режим комерційної таємниці закріплюється у локальних актах суб'єктів господарювання. В таких актах визначаються: перелік відомостей, віднесених до комерційної таємниці, порядок ознайомлення з такою інформацією, порядок доступу до неї.

Порядок користування інформаційними ресурсами залежить від рівня доступу до них. Вільно користуватися інформаційним ресурсом має право тільки його власник. Щодо інформації з обмеженим доступом межі користування визначаються або власником такого ресурсу, або законодавством.

Захист прав у сфері інформаційного забезпечення публічного управління передбачає можливість здійснювати власні позитивні дії, вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи. Право на власні дії передбачає застосування самозахисту. Право вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи охоплює, в основному, заходи впливу, які застосовуються до порушника компетентними органами державної влади, до яких потерпілий звертається за захистом порушених прав. Захист прав можливий у юрисдикційній та неюрисдикційній формах. Перша форма передбачає захист в межах процесуального законодавства.

В разі вчинення органами державної влади, органами місцевого і регіонального самоврядування та їх посадовими особами, а також політичними партіями, іншими об' єднаннями громадян, засобами масової інформації, державними організаціями, державними організаціями, які є юридичними особами, та окремими громадянами протиправних діянь, передбачених законом, ці дії підлягають оскарженню до органів вищого рівня або до суду. Скарги на протиправні дії посадових осіб подаються в органи вищого рівня, яким підпорядковані ці посадові особи. У разі незадоволення скарги, поданої до органу вищого рівня, заінтересований громадянин або юридична особа мають право оскаржити протиправні дії посадових осіб до суду (ст. 48 Закону України «Про інформацію»). Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам правопорушенням вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, відшкодовується добровільно або на підставі рішення суду. (ст.49 Закону України «Про інформацію»).

Висновки

Таким чином, правові засади інформаційного забезпечення транспарентності діяльності органів публічного управління включають в себе наступні складові: інформаційні ресурси органів публічного управління, фізичних осіб, установ, підприємств, організацій всіх форм власності; правовий режим інформаційних ресурсів у сфері публічного управління, захист прав громадян та підприємств, установ, організацій всіх форм власності. Аналіз законодавства у цій сфері вказує на відсутність у спеціальних нормативно-правових актах норм щодо інформаційного забезпечення публічного управління. Застосовуються загальні норми Закону України «Про інформацію». У подальших наукових дослідженнях доцільно розглянути питання реалізації механізмів інформаційного забезпечення публічного управління.

Список використаної літератури

Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 року № 889-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/889-19#Text.

Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 року № 5203-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text.

Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13.01.2011 року № 2939-VI. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2939-17#Text.

Мельник Р.С. Система адміністративного права України : Дис. ...д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Р.С. Мельник; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2010. 417 с.

Пухтецька А. А. Європейські принципи адміністративного права та їх запровадження в законодавстві України. Автореф. дис. канд..юрид.наук. К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. 17 с.

Пилаєва В. М. Наукові підходи щодо визначення принципу транспарентності вдіяльності органів виконавчої влади у вітчизняній науці адміністративного права. Право і суспільство. 2016. № 2(2). С. 128-132.

URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pis_2016_2%282%29__25).

Єсімов С.С., Бондаренко В.А. Транспарентність як принцип діяльності органів публічного управління в умовах використання інформаційних технологій. Соціально- правові студії. 2018. Випуск 1. С. 42-49.

Терещук Г.А. Поняття принципу транспарентності органів публічної адміністрації. Актуальні проблеми правознавства. 2017. №1. Т.2. С. 38-48.

Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 27. Ст. 213.

Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-ГУ. Офіційний вісник України. 2003. № 11. Ст. 461.

Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року № 436-IV. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/436-15#Text

Размещено на Allbest.ru