Правові новації у законодавчій базі водних ресурсів

Бодюк Адам Васильович,

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, науковий керівник

Анотація

Територія України надто багата на природні водні об'єкти, та й на штучні. До актуальних проблем їх господарського використання належать визнання і реалізації права народу країни як власника природних водних ресурсів, а також реального суттєвого зниження екологічного забруднення водних об'єктів. Відповідно необхідні обґрунтування правових новацій у законодавчих визначеннях водних об'єктів та їх господарського застосування. Тому обґрунтування новацій по вдосконаленню положень правової бази господарського використання водних об'єктів в Україні, зокрема у виконанні фіскальних зобов'язань підприємств за забруднення водних об'єктів, належать до актуальних.

Проведено дослідження нормативно-правової бази користування водними ресурсами в Україні, обґрунтовані недоліки окремих її положень, пропозиції по їх коригуванню. Виділено залізорудні підприємства як найбільші забруднювачі навколишнього природного середовища. Дано рекомендації по вдосконаленню механізму оподаткування господарського використання водних об'єктів в Україні, з врахуванням фактора видів водних об'єктів.

До загальних водних проблеми у надрокористуванні належать: регіональні зміни гідрогеологічних умов, які полягають у формуванні під впливом шахтного водовідливу величезних за площею депресійних лійок; утилізація високо мінералізованих шахтних вод; зміни структурного складу підземних вод та ін. За ступенем токсичної дії на живі організми шкідливі речовини прийнято поділяти на чотири класи небезпеки.

Окремо потребують дослідження показники масштабів користування населенням водними об'єктами як своєю власністю, військового водокористування та ін. За результатами досліджень логічно установити коригувальні коефіцієнти для обчислення екологічних платежів. Перспективно узаконити порядок, щоб у водні об'єкти, якими користується населення, не скидалися забруднюючі речовини взагалі.

Поняття екологічного податку логічно змінити на нове: еколого-фіскальні зобов'язання, зокрема платника, суб'єкта господарювання. Бо поняття податку за Податковим кодексом трактується як безумовний платіж. Чинний екологічний податок, по суті, виражає покарання суб'єкта господарювання за забруднення ним водного об'єкта. Сплачена сума зараховується до державного бюджету, але частина її необхідно віддавати місцевим громадам.

Ключові слова: ресурси, водні об'єкти, власність народу, нормативно - правові документи, забруднюючі речовини, екологічне фіскалювання, фіскальні ставки, еколого-фіскальні зобов'язання.

Abstract

Bodyuk Adam VasyliovychCandidate of Economic Sciences, Senior Research Fellow, Supervisor Research institution «Resource», Kyiv

Legal innovations in the legislative base of water resources

The territory of Ukraine is too rich in natural and artificial water bodies. The actual problems of their economic use include the recognition and realization of the right of the people of the country as the owner of natural water resources, as well as the real and significant reduction of environmental pollution of water bodies. Accordingly, justifications for legal innovations in the legislative definitions of water bodies and their economic use are necessary. Therefore, the justification of innovations to improve the provisions of the legal framework for the economic use of water bodies in Ukraine, in particular in the fulfillment of the fiscal obligations of enterprises for the pollution of water bodies, are relevant.

A study of the legal framework for the use of water resources in Ukraine was conducted, the shortcomings of its individual provisions were substantiated, and proposals for their correction were made. Iron ore enterprises are singled out as the biggest polluters of the natural environment. Recommendations are given for improving the mechanism of taxation of the economic use of water bodies in Ukraine, taking into account the factor of types of water bodies.

General water problems in subsoil use include: regional changes in hydrogeological conditions, which consist in the formation under the influence of mine drainage of huge depressions in area; disposal of highly mineralized mine waters; changes in the structural composition of groundwater, etc. According to the degree of toxic effect on living organisms, it is customary to divide harmful substances into four classes of danger.

Indicators of the scale of the population's use of water bodies as their property, military water use, etc., require separate research. Based on the results of research, it is logical to establish correction coefficients for calculating environmental payments. It is promising to legitimize the procedure so that polluting substances are not discharged into water bodies used by the population at all.

It is logical to change the concept of environmental tax to a new one: environmental and fiscal obligations, in particular the payer, the business entity.

Because the concept of tax according to the Tax Code is interpreted as an unconditional payment. The current environmental tax, in fact, expresses the punishment of the business entity for polluting a water body. The amount paid is credited to the state budget, but part of it must be given to local communities.

Keywords: resources, water objects, property of the people, normative and legal documents, pollutants, environmental taxation, fiscal rates, environmental and fiscal obligations.

Основна частина

Постановка проблеми. У статті 1 «Завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища» Закону України (далі Закон) «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що «завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною».

Актуальність виконання норм цього Закону визначається катастрофічним погіршення екологічної ситуації у навколишньому середовищі, водному зокрема. Тому до сучасних глобальних екологічних проблем, які необхідно розглядати в комплексі, належать:

поступове виснаження природних ресурсів (корисних копалин, земельних ресурсів, лісів, прісної води та ін.);

надто значиме забруднення навколишнього природного середовища (атмосферного повітря, Світового океану, ґрунтів, озер, річок, ставків, колодязів);

поступова втрата біорізноманіття та ін.

Виснаження родовищ мінеральних ресурсів з кожним роком посилюється. Видобуток залізних руд здійснюється глибокими шахтами для експлуатації докембрійських залізорудних родовищ (Білозерський р-н Середнього Придніпров'я і Кривбас). Безумовно, що суттєвою є різниця в геологічній будові верхнього структурного поверху (осадового чохла) родовищ, де зосереджені головні водоносні горизонти, а також у технології ведення гірничих робіт. Це зумовлює неоднакові зміни компонентів водно-геологічного середовища (ВГС).

До загальних водних проблеми у надрокористуванні належать:

1) регіональні зміни гідрогеологічних умов, які полягають у формуванні під впливом шахтного водовідливу величезних за площею депресійних лійок;

2) утилізація високо мінералізованих шахтних вод;

3) зміни структурного складу підземних вод та ін.

Далі, поряд зі змінами режиму підземних вод проявляється зміна хімічного складу вод водоносних горизонтів. На Південнобілозерському родовищі ця зміна пов'язана з припливом більш високо мінералізованих підземних вод з південної частини Причорноморського артезіанського басейну. На родовищах Кривбасу простежується забруднення підземних вод в результаті інфільтрації вод високої мінералізації зі шламосховищ і ставків-відстійників у водоносні горизонти. Скиди високо мінералізованих шахтних вод приводять також до забруднення поверхневих водотоків і водойм, а також берегів, островів і т.д.

На родовищах залізних руд розвинені просадні явища. У Кривбасі вони зумовлені технологією гірничих робіт - обрушенням виробленого простору, внаслідок чого відбувається зсування гірських порід з утворенням відкритих лійок, тріщин просідання і зон плавних зсувів. Як свідчить досвід, форма поверхневого прояву деформацій, зумовлених обрушенням виробленого простору, визначена глибиною виробки. У разі ведення робіт на глибині понад 300 м на поверхні простежується лише зона плавних зсувань. Просадні процеси, безумовно, впливають на територіальне і глибинне розміщення водних басейнів.

На Південнобілозерському, наприклад, родовищі, де здійснюють закладання виробленого простору, зрушення масиву в районах ведення гірничих виробок практично не виявляється. Просідання земної поверхні тут зумовлені стисненням і ущільненням порід осадового чохла внаслідок зниження напору підземних вод під час осушення родовища. Спостереження свідчать, що загальне й місцеве осідання при цьому відбуваються плавно в просторі й часі з тенденцією до загасання. Але інші екологічні порушення, безумовно, мають місце.

У територіальних і водних середовищах, крім змін їх площ, глибин, розміщень на місцевостях, безумовно, постійно накопичуються шкідливі речовини, які негативні впливають на рослинний, тваринний, рибний світ, а також і на здоров'я людей, навіть що знаходяться на відстанях від забруднених об'єктів.

За ступенем токсичної дії на живі організми шкідливі речовини прийнято поділяти на чотири класи небезпеки:

1- й - речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м³;

2- й - речовини високо небезпечні, ГДК = 0,1 - 1,0 мг/м³;

3- й - речовини помірно небезпечні, ГДК від 1,0 до 10,0 мг/м³;

4- й - речовини мало небезпечні, ГДК більше 10 мг/м³.

Взагалі-то, шкідливість надто масштабна, скільки Україна належить до найбільш багатих на природні ресурси, зокрема водні.

Безумовно, що вирішення проблем раціонального використання водних ресурсів, зниження забруднень водних об'єктів потребує у першу чергу розробки та запровадження комплексу новацій у відповідні нормативно-правові акти, виконання положень яких зумовлюватиме проведення суб'єктами господарювання екологічної політики щодо стимулюючого збереження взагалі природних ресурсів, чистоти довкілля і підземного середовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз положень чинної нормативно-правової бази водокористування показав, що потребують подальшого коригування, зокрема з врахування фактора народної власності на водні об'єкти.

У статті 6. Водного кодексу України «Власність на води (водні об'єкти)» зазначено, що «Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування». Але ж фактично водні об'єкти вже знаходяться й у власності окремих громадян.

Як визначено у цьому Кодексі, до водних об'єктів віднесено: «природнийабо створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, крім каналу назрошувальних і осушувальних системах)».

Але ж не логічно вжите слово «елемент», оскільки за словником, наприклад, елементарний означає найпростіший [3, с. 234]. В штучно створеному елементі довкілля не розміщується навіть озеро і т.д. Тому це слово логічно замінити на територіально значиме.

З наведеного визначення явно випливає висновок: про масштабність водних об'єктів в Україні, масштабність господарського їх використання за потребами економіки, населення, військовими, науковими та іншими.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що різним проблемам водокористування присвячені навіть дуже багато різних публікацій наших співвітчизників, зокрема і за кордоном. Це підтверджується й інформацією в Інтернет. Однак аналіз змісту поширених літературних джерел показав, що у них не дано критичних дієвих зауважень до чинного екологічного оподаткування користувачів водних об'єктів.

Метою написання статті є обґрунтування новацій по вдосконаленню положень правової бази господарського використання водних об'єктів в Україні, зокрема у виконанні фіскальних зобов'язань підприємств за забруднення водних об'єктів.

Виклад основного матеріалу. За масштабності водних об'єктів надто актуальні питання дослідження процесів користування їх ресурсами, зокрема як енергетичними.

В дослідженні господарського використання водних об'єктів ми виділяємо чотири аспекти:

1) дослідження нормативно-правової бази користування водними об'єктами;

2) дослідження водного господарства і користування водними об'єктами;

3) платежів за користування водними об'єктами;

4) платежів за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

За статтею 3. «Водний фонд України» Водного кодексу України «Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До цього фонду включені:

1) поверхневі води, до яких належать природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

За статтю 5. «Водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення» до водних об'єктів загальнодержавного значення віднесені:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які за її обсягами застосовуються джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що утворилися, знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

На наш погляд, водні об'єкти, належні до категорії лікувальних, необхідно виділити окремим пунктом, оскільки мінеральні води застосовуються за їх особливим призначенням, за значимістю оподатковуються відмінно від інших.

До водних об'єктів місцевого значення віднесені:

1) поверхневі води, які знаходяться і використовуються в межах однієї області та не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які за різних причин не можна використовувати за джерело централізованого водопостачання.

Відповідно до статей Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»:

Статті 10. «Гарантії екологічних прав громадян»;

Стаття 11. «Захист прав громадян України у галузі охорони навколишнього природного середовища»;

Стаття 12. «Обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища»

місцевим органам влади необхідно активізовувати місцеві громади для проведення заходів по зниженню забруднень територіальних вод, їх господарського використання підприємствами в інтересах населення.

Тому перспективно, зокрема, проводити опитування місцевого населення щодо стану територіальних водних об'єктів, фактичного користування ними і за їх результатами обґрунтовувати і відповідно вносити від громад доповнення чи зміни до нормативно-правових актів за місцеві води, якими має користуватися населення на безоплатній основі і платежів населенню за користування ними суб'єктами господарювання.

Окремо необхідно відмітити, що водні ресурси вкрай необхідні для підтримки існування природних об'єктів (рослинного і тваринного світу), тому також необхідні відповідні обстеження і коригування нормативно-правових актів.

Місцевим громадам вкрай необхідно контролювати дотримання нормативів якості водних ресурсів, якими користується населення, відповідно до статті 37. «Екологічний норматив якості води масивів поверхневих та підземних вод», і нормативів щодо забруднень відповідно до статті 38 «Нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин» Водного кодексу України.

Водний фонд країни не бідний, тому до актуальних належать масштабні і регіональні проблеми раціонального, ефективного господарського, з інноваційними процесами використання водних ресурсів за потребами підприємств і народу країни. Тому, безумовно, потребуються і додаткові дослідження проблем чинного оподаткування екологічно значимих процесів і об'єктів у водному середовищі.

В успішному вирішенні комплексу екологічних проблем потрібно виходити з позицій, що в ньому, як глобальні, мають свої інтереси:

I) народ України, кожна людина, бо має право і прагне жити в екологічно чистому природному і житловому середовищі, працювати і відпочивати у безпечних для здоров'я умовах;

II) суспільство, бо прагне мати постійно покращене навколишнє природне середовище у країні, зберігати природні ресурси і щоб зростала зайнятість населення з ними;

III) громади, щоб на територіях їх проживання проводилися ефективні екологічні заходи;

IV) держава.

Держава зацікавлена у таких, нею оцінюваних реаліях:

Залізорудні підприємства здебільшого є і будуть найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища, тому, першу чергу, зацікавлені у зменшенні витрат на сплату чинного екологічного податку, лібералізації вимог, що пов'язані з оцінками шкідливості забруднення, зниження відповідних нормативів нарахування платежів тощо.

Підприємства мають бути заінтересовані, в першу чергу як суб'єкти господарювання, у техніко-технологічних модернізаціях своєї виробничої бази, за умови результативної фінансово-економічної ефективності впровадження обновлюваних чи нових процесів у їх всебічній виробничій діяльності, ресурсо- та енергозбереженні зокрема.

Окремо слід визнати: для суспільства вкрай важливо, щоб не відбувалося підвищення цін і тарифів для населення, зумовленого витратами держави на екологічні заходи.

Розглянемо питання чинного оподаткування суб'єктів господарювання за скиди ними забруднюючих речовин у водні об'єкти.

За Податковим кодексом України (ПКУ) сума екологічного податку за

скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти обчислюється за формулою:

Т

Пс = X (Млі * Нпі * Кос),

і=1

де: Пс - сума екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти (грн);

Млі - обсяг скинутих відходів і-того виду, в тоннах;

Нпі - ставка податку за тонну, грн з копійками;

Кос - коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і застосовується у разі скидання забруднюючих речовин у ставки і озера (в інші об'єкти коефіцієнт дорівнює 1).

За Податковим кодексом України ставки цього податку у гривнях за одну тонну поділяються на два види:

1) по назвах забруднюючих речовин;

2) по гранично допустимій концентрації забруднюючих речовин або орієнтовно безпечному рівню впливу (міліграмів на літр).

З положень Податкового кодексу України, що регулюють екологічне оподаткування скидів у водні об'єкти, видно, що воно враховує лише факти їх забруднення речовинами. А власне види та особливості різних водних об'єктів не враховуються. Тому, на наш погляд, необхідно провести обґрунтування щодо врахування у визначенні сум платежів до бюджету факторів поділу водних об'єктів та їх власність.

Ставки податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Ставки податку за скиди окремих забруднюючих

У табл. 1, по суті, показані ставки за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об'єкти промисловими підприємствами. Але у Податковому кодексі України не відображено покарання за скиди у водні об'єкти мінеральних добрив сільськогосподарським підприємствами.

Ставки податку за скиди у водні об'єкти забруднюючих речовин, які не увійшли у табл. 1 та на які встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу на довкілля, наведено у табл. 2.

Таблиця 2. Ставки податку за скиди у водні об'єкти, для яких визначена гранично допустима концентрація забруднюючих речовин або орієнтовно безпечний рівень впливу

За скиди забруднюючих речовин, на які не встановлено граничну допустиму концентрацію забруднюючих речовин або орієнтовно безпечний рівень впливу застосовуються ставки податку за найменшою величиною гранично допустимої концентрації, наведеної у табл. 2. Але, по-перше, така рекомендація може слугувати для порушень у розрахунках суми платежу.

За скиди забруднюючих речовин у ставки та озера ставки екологічного податку, наведені у таблицях, збільшуються у 1,5 раза. Але ж площі і глибини ставків і озер відрізняються. При попаданні однакової кількості забруднюючих речовин у різні водні площі концентрація їх буде різною і т.д.

Далі, у наведеній формулі поняття екологічного податку логічно змінити на нове: еколого-фіскальні зобов'язання (платника, суб'єкта господарювання). Бо поняття податку за ПКУ трактується як безумовний платіж. Чинний екологічний податок, по суті, виражає покарання суб'єкта господарювання за забруднення ним водного об'єкта. Сплачена сума зараховується до державного бюджету (за словником, фіск - це державна скарбниця).

Як згадувалося, за Податковим кодексом України ставки цього податку в гривнях за одну тонну поділяються, по суті, на види:

1) по назвах забруднюючих речовин, грн за тонну (але ж наведених назв речовин не достатньо);

2) по гранично допустимій концентрації забруднюючих речовин, грн за тонну;

3) по орієнтовно безпечному рівню впливу (міліграмів на літр), також у грн.. за тонну.

Тому ставки коригуються залежно від скидуваних забруднюючих речовин, гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин або орієнтовно безпечного рівня впливу (у Податковому кодексі України необхідне продовження: на що здійснюється вплив). Далі, вислів «або орієнтовно безпечний рівень впливу» не логічний, не об'єктивний,

З положень Податкового кодексу України, що регулюють екологічне оподаткування скидів у водні об'єкти, видно, що воно враховує лише факти їх забруднення речовинами. А власне види та особливості різних водних об'єктів не враховуються (море, річки, озера, ставки, водосховища, канали і т.д.). Тому, на наш погляд, необхідно провести і обґрунтування щодо врахування факторів:

1) поділ водних об'єктів за їх видами;

2) власність водного об'єкта (державна, місцевих органів влади, суб'єктів господарювання, окремих фізичних осіб і т.д.).

Отже, у чинному екологічному оподаткуванні необхідно провести коригування формули для обчислень сум еколого-фіскальних зобов'язань щодо врахування факторів поділу водних об'єктів та їх власності.

В екологічному оподаткуванні (а логічно екологічному фіскалю ванні) необхідно провести коригування щодо врахування факторів поділу водних об'єктів та їх власність:

правовий залізорудний водний ресурс

Пс = X (Млі * Нпі * Кос * Кво * Кв),

і=1

де: Кво - коефіцієнт поділу водних об'єктів;

Кв - коефіцієнт фактора власності на водні об'єкти.

Окремо потребують дослідження показників масштабів користування населенням водними об'єктами як своєю власністю (бо, наприклад, у таких випадках потрібні плановані екологічні заходи очищення вод), військового водокористування та ін. За результатами досліджень логічно установити, наприклад, коригувальні коефіцієнти. Бо ж, зокрема, у водні об'єкти, якими користується тільки населення, не потрібно скидати забруднюючі речовини взагалі.

Висновки. Територія України надто багата на природні водні об'єкти, та й на штучні. Однією з актуальних проблем їх господарського використання є потреба суттєвого зниження екологічного забруднення водних об'єктів.

Потребує законодавчого редагування визначення водних об'єктів у Водному кодексі України.

Водні об'єкти, що належать до категорії лікувальних, у Водному кодексі України необхідно виділити окремим пунктом, оскільки мінеральні води застосовуються за їх особливим призначенням, за значимістю оподатковуються відмінно від інших.

У чинному екологічному оподаткуванні необхідно провести коригування щодо врахування факторів поділу водних об'єктів та їх власності.

Отже, проведено обґрунтування окремих положень нормативно-правової бази оподаткування (фіскалювання) користувачів водних об'єктів в Україні, пропозицій по їх коригуванню. Дано рекомендації по вдосконаленню механізму чинного оподаткування господарського використання водних об'єктів в Україні, з врахуванням фактора видів водних об'єктів та їх власності.

Окремо потребують дослідження показники масштабів користування населенням водними об'єктами як своєю власністю (бо, наприклад, у таких випадках потрібні плановані екологічні заходи очищення вод), військового водокористування та ін. За результатами досліджень логічно установити. наприклад, коригувальні коефіцієнти. Бо ж, зокрема, у водні об'єкти, якими користується населення, потрібно заборонити скидати забруднюючі речовини взагалі.

Размещено на Allbest.ru