Проблеми нормотворчої (юридичної) техніки через призму законодавчої діяльності українського парламенту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Київського національного університету ім. Т. Шевченка, м. Київ

Проблеми нормотворчої (юридичної) техніки через призму законодавчої діяльності українського парламенту

Дідич Тарас Олегович

доктор юридичних наук, професор

Заступник директора з науково-педагогічної роботи

Абдуллазаде Фюрган Шірали огли

аспірант кафедри теорії права та держави

Анотація

законодавчий норма юридичний

У статті досліджено проблеми нормотворчої (юридичної) техніки через призму законодавчої діяльності українського парламенту. Зокрема, встановлено, що першочергового вирішення потребує питання удосконалення процедури розроблення та прийняття якісних законів.

З'ясовано, що критерій якості законодавчих норм перебуває у безпосередній залежності від рівня оволодіння юридичною технікою суб'єктом нормотворення. Адже, недотримання вимог юридичної в тексті актів законодавства призводить до появи чималої кількості юридичних помилок, наявність яких помітно знижує якість законодавчої бази, викликає труднощі в тлумаченні норм та перешкоджає їх реалізації в конкретних суспільних відносинах.

Встановлено, що юридична техніка спрямована на досконале формування нормативно-правового акта, що має забезпечити високу якість як законодавчого, так і підзаконного акта, їх відповідність змістовним критеріям і формально-юридичним вимогам. Юридична техніка є саме тим інститутом, який надає змогу не лише сформулювати зміст юридичного документа, а й забезпечити адекватне усвідомлення змісту правових норм, можливість коригування тих або інших правовідносини у відповідності до їх вимог.

З'ясовано, що загальними методами та правилами застосування юридичної техніки є відповідність юридичній термінології, тобто системі усталених, загальновизнаних та визнаних юридичних наук та практичних юридичних термінів, тобто словесних позначень понять, що використовуються при викладі змісту закону, іншого правового акта або юридично значущого документа.

Обґрунтовано доцільність прийняття Закону України «Про закони і законодавчу діяльність».

Встановлено, що низка чинників пов'язана з низькою фаховою підготовленістю авторів проєктів. Зокрема, встановлено, що при формуванні парламентських комітетів перевага надається принципу партійного представництва, а не фаховим здібностям конкретного депутата, відповідно і вимагати ефективного законопроектного результату від комітетів не доводиться. У зв'язку з цим наголошується на необхідності на законодавчому рівні передбачити обов'язкові стажування парламентаріїв з питань нормотворчої техніки як на рівні України, так і міжнародні із залученням компетентних фахівців у цій сфері.

Ключові слова: нормотворча (юридична) техніка, законодавча діяльність, якість законів, ефективність законодавчого процесу, парламент.

Didych Taras Olegovich Prof. Dr. Habil, Deputy Director for Scientific and Pedagogical Work, Educational and Scientific Law School of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

Abdullazada Furgan Graduate student of the Department of Theory of Law and the State, Educational and Scientific Law School of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

Problems of legislative (legal) technology through legislative activities the Ukrainian Parliament

Abstract

The article explores the problems of rulemaking (legal) technology through the lens of legislative activity of the Ukrainian Parliament. In particular, it was found that the priority of the decision needed to improve the procedure for the development and adoption of quality laws.

It has been found that the criterion of quality of legislative norms is directly dependent on the subject of legal regulation subject to mastery. After all, failure to comply with the legal requirements in the text of acts of legislation leads to the appearance of a considerable number of legal errors, the presence of which significantly reduces the quality of the legislative base, causes difficulties in interpreting the rules and hinders their implementation in specific social relations.

It is established that the legal technique is aimed at the perfect formation of a legal act, which should ensure the high quality of both legislative and secondary legislation, their compliance with the substantive criteria and formal legal requirements. Legal technique is precisely the institution that allows not only to formulate the content of a legal document, but also to provide adequate awareness of the content of legal rules, the ability to adjust certain legal relationships in accordance with their requirements.

It is established that the general methods and rules of application of legal technique are the conformity with legal terminology, ie the system of established, generally recognized and recognized legal sciences and practical legal terms, ie verbal designations of concepts used in the presentation of the content of the law, other legal act or legally significant document.

The expediency of adoption of the Law of Ukraine «On Laws and Legislative Activity» is substantiated.

A number of factors have been found to be related to the low level of professional competence of project authors. In particular, it was found that in the formation of parliamentary committees, priority is given to the principle of party representation, rather than to the professional abilities of a particular MP, and therefore it is not necessary to require an effective legislative result from the committees. In this regard, it is emphasized that there is a need at the legislative level to provide for mandatory internships for lawmakers in both the Ukrainian and international fields, with the involvement of competent specialists in this field.

Keywords: legislative (legal) technique, legislative activity, quality of laws, efficiency of legislative process, parliament.

Постановка проблеми

В Україні невпинно набирає обертів проблема нормотворчої техніки. Як наслідок - українські парламентарії ухвалюють значну кількість нових законів, якість яких з року у рік знижується. Адже саме належний рівень володіння нормотворчою технікою як невід'ємна складова законотворення у значній мірі здатна забезпечити належну якість і ефективність усього законодавчого масиву. Недооцінка правил нормотворчої техніки або їх ігнорування чи спрощення можуть стати причиною численних законодавчих та правозастосовних помилок. Це обумовлює необхідність пошуку шляхів удосконалення діяльності з підготовки проєктів законів. Що, у свою чергу, є неможливим без напрацювання відповідного наукового підґрунтя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання ефективності та якості українського законодавства неодноразово привертало увагу науковців. Нині все більше дослідників приділяє увагу питанню юридичної, нормотворчої, законодавчої техніки. Серед них: В.І. Лебеденко, І.Л. Литвиненко, Н.В. Пильгун, А.В. Смітюх та багато інших.

Втім, попри напрацювання науковців, на науковому рівні все ще залишається невирішеною низка питань, пов'язаних з цим аспектом.

Мета статті - дослідження проблеми нормотворчої техніки через призму діяльності Верховної Ради України.

Виклад основного матеріалу

Нині чинне законодавство України викликає багато нарікань та критики як зі сторони суб'єктів правозастосування, так і зі сторони науковців. Так, зокрема, дослідники, оцінюючи стан вітчизняного законодавства, висловлюють такі точки зору:

«1) потребує вдосконалення процедура розроблення та прийняття якісних законів;

законодавство України невиправдано ускладнене великою кількістю нормативно-правових актів, які іноді містять суперечливі положення;

проблема в невиконанні законів, а не в якості законодавства» [1, с. 55].

На нашу думку, ця проблема є комплексною. Тому, цілком погоджуючись з першими двома позиціями, вважаємо дещо сумнівною думку про те, що проблема, не в якості законодавства, а у його невиконанні. Автор цієї теорії, висловлюючи таку думку, опосередковано допускає можливість ефективного виконання неякісних законів. Категорично не погоджуємося з огляду на те, що якість законодавства та ефективність його застосування перебувають у безпосередньому зв'язку. Зважаючи на це, теорія щодо можливості ефективного застосування неякісного законодавства, яка лежить в основі третього твердження видається нам не правильною.

Водночас, за доцільне вважаємо зазначити, що першочергового вирішення потребує саме питання удосконалення процедури розроблення та прийняття якісних законів. Адже запорукою ефективного правозастосування є, перш за все, висока якість застосовуваного законодавства.

У цьому контексті варто зазначити, що категорія «якість закону» являє собою сукупність особливостей, які його визначають як закон. З огляду на те, що закон є зовнішньою формою вираження права і одночасно його джерелом у формальному розумінні, то зазначені особливості, що в сукупності утворюють якість закону, повинні відповідати вимогам права та бути максимально досконалими [1, с. 55].

У свою чергу, критерій якості законодавчих норм перебуває у безпосередній залежності від рівня оволодіння юридичною технікою суб'єктом нормотворення. Адже, недотримання вимог юридичної в тексті актів законодавства призводить до появи чималої кількості юридичних помилок, наявність яких помітно знижує якість законодавчої бази, викликає труднощі в тлумаченні норм та перешкоджає їх реалізації в конкретних суспільних відносинах [8, с. 45].

Як слушно з цього приводу зауважує Л.М. Легін, юридична техніка спрямована на досконале формування нормативно-правового акта, що має забезпечити високу якість як законодавчого, так і підзаконного акта, їх відповідність змістовним критеріям і формально-юридичним вимогам [6, с. 198].

Більш того, юридична техніка є саме тим інститутом, який надає змогу не лише сформулювати зміст юридичного документа, а й забезпечити адекватне усвідомлення змісту правових норм, можливість коригування тих або інших правовідносини у відповідності до їх вимог [7, с. 58].

Згідно з поглядами В.І. Лебеденко, загальними методами та правилами застосування юридичної техніки є відповідність юридичній термінології, тобто системі усталених, загальновизнаних та визнаних юридичних наук та практичних юридичних термінів, тобто словесних позначень понять, що використовуються при викладі змісту закону, іншого правового акта або юридично значущого документа. Це обумовлює потребу дотримання вимог термінологічної уніфікації, а саме наступного: однозначність - застосування в нормативному акті чи іншому юридично значущому документі понять і термінів в тому ж, однаковому значенні; загальні мандрівки - використання термінів, визначень, формулювань, визначень тощо, добре відомих і поширених серед наукової спільноти та простих громадян, і не винайдених і вигаданих спеціально для конкретного закону, нормативно-правового акта чи юридично значущого документа; стабільність (сталість, стійкість) - закріплення у певній незміненій формі термінології нормативно-правового акта, а не зміна його з прийняттям кожного нового нормативно-правового акта чи закону; доступність - простота та адекватність використовуваної термінології; чіткість у викладі нормативного матеріалу, тобто виключення різного розуміння та можливості різноманітного тлумачення положень законності; відповідність певним правовим структурам, тобто непохитним і чітким, відпрацьованим юридичною наукою, законодавчою діяльністю та перевіреним практикою правозастосовних стандартних моделей побудови нормативно-правового матеріалу з використанням особливого типу системного зв'язку між його елементами [4, с. 54-55].

Дослідження показало, що одним із найголовніших факторів вдосконалення юридичної техніки є усунення самих причин, що призводять до помилок при підготовці нормативних актів. Погляди науковців з цього питання дещо розділилися. Так, зокрема, низка дослідників до причин неякісної підготовки законів відносить відсутність закону «Про нормативно-правові акти», у якому, на їх думку, мали б викладатися змістовні вимоги до законопроектів та супровідних документів [3, с. 28-29].

Існує й думка щодо необхідності внесення істотних змін до існуючих нормативно-правових актів, що регламентують порядок підготовки та розгляду проектів законодавчих актів в Адміністрації Президента України, Кабінеті Міністрів України, міністерствах і відомствах. Хоча, водночас, прихильники цієї позиції також наголошують на потребі оперативного прийняття законодавчого акта, який би регулював питання процедури, організаційних і техніко-юридичних правил розробки законів міністерствами [1, с. 59]. Однак замість закону «Про нормативно-правові акти» ними пропонується закон «Про закони і законодавчу діяльність», де, на їх думку, мають бути визначені загальні вимоги до укладання текстів законів усіма суб'єктами права законодавчої ініціативи (суб'єкти розробки проектів законів, планування законопроектних робіт, організаційні правила роботи над законопроектом, правила погодження законопроектів, здійснення правової експертизи) [1, с. 59;2, с. 144].

На нашу думку, одним із важелів, що здатний вплинути на ефективність законодавчого процесу та якість законодавства, може бути прийняття саме Закону України «Про закони і законодавчу діяльність».

Водночас не можна оминути увагою й той факт, що низка чинників пов'язана з низькою фаховою підготовленістю авторів проєктів. Здебільшого розробка законодавства в першу чергу доручається робочій групі уповноваженого органу (членами якої є представники відповідного міністерства або структурного підрозділу державного органу). Слушно з цього приводу зауважує І.Л. Литвиненко, яка зазначає: «Не варто розраховувати на те, що серед народних депутатів знайдеться необхідна кількість юристів, економістів <...>. При формуванні парламентських комітетів перевага надається принципу партійного представництва, а не фаховим здібностям конкретного депутата, відповідно і вимагати ефективного законопроектного результату від комітетів не доводиться» [5, с. 249].

У той же час, певні недоліки має й залучення до діяльності з підготовки проєктів лише спеціалістів з юридичною освітою. Адже підготовка документів часто доручається юристам, які не мають професійних знань в інших областях і покладаються на власне розуміння фактичних обставин конкретної галузі зв'язків з громадськістю. Тому не дивно, що не рідко їх розуміння тих чи інших аспектів є недостатньо чітким, а іноді й взагалі неправильним. Крім того, автори використовують професійну юридичну термінологію, абстрактні і розпливчасті формулювання, надаючи владі значну свободу дій при тлумаченні і застосуванні закону [2, с. 144].

А отже, потрібно більшу увагу приділити рівню правової культури і правосвідомості суспільства в цілому та, особливо, професіоналізму правотворців [8, с. 45]. Зокрема, доцільно було б, на нашу думку, на законодавчому рівні передбачити обов'язкові стажування парламентаріїв з питань нормотворчої техніки як на рівні України, так і міжнародні із залученням компетентних фахівців у цій сфері.

Висновки

Отже, у зв'язку з вищезазначеним можна зробити висновок, що наразі в діяльності українського законодавця досить гостро постає проблема недотримання нормотворчої техніки, що, у свою чергу, призводить до прийняття низько якісних та, як наслідок, неефективних законодавчих актів.

Одним із важелів, що здатний вплинути на ефективність законодавчого процесу та якість законодавства, може бути прийняття саме Закону України «Про закони і законодавчу діяльність». Хоча, така думка не претендує на виключність та потребує додаткового наукового вивчення.

Водночас, доцільно було б, на законодавчому рівні передбачити обов'язкові стажування парламентаріїв з питань нормотворчої техніки як на рівні України, так і міжнародні із залученням компетентних фахівців у цій сфері.

Насамкінець, варто зазначити, що проблеми нормотворчої техніки у законодавчій діяльності українського парламенту потребують подальших наукових досліджень у напрямку пошуку найбільш ефективних шляхів їх розв'язання.

Література

1. Лебеденко В.І. Юридична техніка: поняття, призначення, методологічні засади застосування. Інформація і право. 2014. № 2. С. 52-56.

2. Легін Л.М. Поняття та критерії якості закону: проблеми визначення. Проблеми законності. 2016. № 132. С. 196-204.

3. Литвиненко І.Л. До питання вдосконалення законотворчого процесу в Україні. Університетські наукові записки. 2016. №59. С. 246-256.

4. Пильгун Н.В., Смітюх А.В. Перспективи вдосконалення юридичної техніки в Україні. Юридичний вісник. 2014. №1. С. 42-46.

5. Погорєлова З.О. Проблемні питання законопроектування в контексті українського та міжнародного досвіду. URL: www.visnyk-juris.uzhnu.uz.ua/file/No.32/part_1/34.pdf (дата звернення: 15.02.2022).

6. Рабинович П.М. Юридическая техника законотворчества в Украине: общие проблемы. Журнал российского права. 2000. № 4. 136 с.

7. Сурай І., Караченцева Н. Чинники якості законодавчої діяльності в Україні. Державне управління та місцеве самоврядування. 2016. № 1 (28). С. 54-60.

8. Фулей Т., Лукас Л., Сайц Л. Програма сприяння Парламенту II: програма розвитку законотворчої політики. Розробка проектів нормативно-правових актів відповідно до методики вирішення проблем. К.: ФОП Москаленко О.М., 2012. 180 с.

References

1. Lebedenko V.I. Yurydychna tekhnika: poniattia, pryznachennia, metodolohichni zasady zastosuvannia. Informatsiia i pravo. 2014. № 2. S. 52-56.

2. Lehin L.M. Poniattia ta kryterii yakosti zakonu: problemy vyznachennia. Problemy zakonnosti. 2016. № 132. S. 196-204.

3. Lytvynenko I.L. Do pytannia vdoskonalennia zakonotvorchoho protsesu v Ukraini. Universytetski naukovi zapysky. 2016. № 59. S. 246-256.

4. Pylhun N.V., Smitiukh A.V. Perspektyvy vdoskonalennia yurydychnoi tekhniky v Ukraini. Yurydychnyi visnyk. 2014. № 1. S. 42-46.

5. Pohorielova Z.O. Problemni pytannia zakonoproektuvannia v konteksti ukrainskoho ta mizhnarodnoho dosvidu. URL: www.visnyk-juris.uzhnu.uz.ua/file/No.32/part_1/34.pdf (data zvernennia: 15.02.2022).

6. Rabynovych P.M. Yurydycheskaia tekhnyka zakonotvorchestva v Ukrayne: obshchye problembi. Zhurnal rossyiskoho prava. 2000. № 4. 136 s.

7. Surai I., Karachentseva N. Chynnyky yakosti zakonodavchoi diialnosti v Ukraini. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia. 2016. № 1 (28). S. 54-60.

8. Fulei T., Lukas L., Saits L. Prohrama spryiannia Parlamentu II: prohrama rozvytku zakonotvorchoi polityky. Rozrobka proektiv normatyvno-pravovykh aktiv vidpovidno do metodyky vyrishennia problem. K.

Размещено на Allbest.ru