Особливості кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність

Питання кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність розглядалось у працях М. Акімова, О. Головкіна, О.Ілларіонова, В. Кубальського, Є. Письменського, А. Політова, М. Рубащенка, О. Сапожнікова, І. Сказко та інших. Відповідна проблематика є новою та не достатньо апробованою, а відтак наукова полеміка з цього приводу не втрачає своєї гостроти.

З огляду на це метою статті є аналіз питань кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність.

Виклад основних положень

Поняття колабораціонізму (від слова «collaboration») означає добровільну та навмисну співпрацю з ворогом у його інтересах на шкоду своїй державі та її союзникам [4, с. 4]. Депутатами ВРУ неодноразово (сім разів) вносились пропозиції щодо запровадження кримінальної відповідальності за колабораціонізм. Скажімо, у проекті Закону «Про внесення змін до КК України (щодо колабораціонізму та посилення відповідальності за державну зраду)» від 20 грудня 2017 р. № 7426 мала місце пропозиція доповнити статтю 111 КК України новими формами державної зради: усвідомлена та добровільна співпраця з державою-агресором, у її інтересах, зайняття посад, зокрема і виборних, в окупаційних органах держави-агресора [5]. Втім такий законопроект зазнав конструктивної критики, оскільки поняття «співпраця» є широке за обсягом та науковою спільнотою відноситься до оцінних, що як наслідок, несе загрозу у його неоднозначному тлумаченні. З цього приводу влучно зауважує М.Б. Стиранка, вважаючи, що «запровадження відповідних змін принесло би більше шкоди, аніж користі, оскільки «під прицілом» опиняться жителі АРК, Донецької та Луганської областей, які не захотіли залишати своїх домівок, майно і, звісно, змушені вступати «в контакт» з окупаційними органами держави-агресора задля забезпечення належних умов свого існування (працевлаштування, оформлення соціальних виплат тощо)» [6, с.113]. Очевидно, що поняття «співпраці з окупантом» слід розглядати з двох сторін. Так, не виключеними є випадки, коли жителі окупованих територій вимушені співпрацювати з представниками держави- агресора задля збереження власного життя і здоров'я чи їх близьких. В такому випадку мова йде про фізичний чи психічний примус, а тому в діях таких осіб відсутній склад кримінального правопорушення. Якщо ж особа без жодного примусу на добровільній основі вступає в контакт з окупаційними органами держави-агресора, то немає сумнівів, що її дії є суспільно небезпечними та повинні отримати належну кримінально-правову оцінку.

Також проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораціонізм» від 6 грудня 2019 р. було запропоновано встановити кримінально-правову заборону колабораціонізму, як особливої форми державної зради, який полягає у військовому, політичному, економічному, адміністративному, культурному, інформаційному, медійному співробітництві громадянина України з дер- жавою-агресором або її представниками, створеними чи підтримуваними нею незаконними збройними формуваннями. До проявів колабораціонізму запропоновано відносити не лише сприяння з боку громадян України захопленню українських територій, допомогу агресору, організацію псевдореферендумів, службу в окупаційній адміністрації тощо, але й «торгівлю на крові», постачання електроенергії на окуповану територію і вугілля за сумновідомою формулою «Роттердам+», організацію схеми «пенсійного туризму», гастролі українських виконавців на території держави- агресора, участь в ток-шоу на московському телебаченні тощо [7]. Втім такі спроби не принесли очікуваного результату, а відповідний законопроект зазнав критики, оскільки неви- значеним залишалося поняття співробітництва; не розкриті відмінності інформаційного та медійного співробітництва; не з'ясовано чи слід вважати колабораційною діяльністю здійснення підприємницької діяльності на окупованих територіях тощо.

В подальшому проектом Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності за побутове, адміністративне, економічне, військове, політичне, військово- політичне та інше співробітництво з держа- вою-агресором - колабораціонізм)» від 23 лютого 2021 р. було запропоновано визначити колабораціонізм як умисне і добровільне співробітництво громадянина України з держа- вою-агресором або її представниками у будь- якій формі, в інтересах держави-агресора і на шкоду національній безпеці України чи її союзників. Пропонувалося встановити санкцію за вчинення таких діянь у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією майна або без такої [8]. Однак і цей законопроект не увінчався успіхом. Так, у Висновку Головного управління на вищевказаний законопроект вказувалось, що кримінальна відповідальність за окремі злочинні прояви колабораціонізму вже передбачена у вигляді певних форм державної зради, а тому аналіз запропонованих у примітці до ст. 111-1 КК України форм колабораціонізму фактично свідчить про намагання суб'єктів права законодавчої ініціативи деталізувати (уточнити) ті прояви державної зради, що сформульовані законодавцем у диспозиції ст. 111 КК України. Більше того, обґрунтованість пропозиції щодо згадки у понятті «колабораціонізм» про шкоду національній безпеці союзників України викликає сумніви, оскільки родовим об'єктом кримінальних правопорушень, розташованих у розділі І Особливої частини КК, є національна безпека України, тобто, захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз [9].

Втім нарешті проблема кримінально-правової протидії проявам колабораціонізму набула законодавчого вирішення після масштабного вторгнення Російською Федерацією на територію України, що мало місце 24 лютого 2022 р. У зв'язку з цими подіями 3 березня 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)», на підставі якого у КК України окремою статтею (ст.111-1 КК України) було встановлено кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень України засвідчує, що з моменту внесення до КК України відповідних змін є тридцять три вироки у справах про колабораційну діяльність. Як приклад, слід навести вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2022 р. Так, 15 червня 2022 року, близько 12 год. 00 хв., А., перебуваючи в публічному місці, доступ до якого у робочий час завжди вільний, а саме в магазині, будучи громадянином України, в присутності покупців та іншого невизначеного кола осіб, у період запровадженого в Україні воєнного стану, публічно заперечував здійснення збройної агресії Російської Федерації проти України, які виразилися у висловлюваннях - «... війни ніякої в країні немає, війна ще буде...», а також не припиняючи своїх протиправних дій закликав до підтримання рішень та дій держави-агресора (російської федерації) висловлюючись - «...сюди (в Україну) потрібен Путін, він наведе тут порядок...» [10].

В іншому кримінальному провадженні до- судовим розслідуванням встановлено, що громадянин України К. з початку вторгнення ЗС РФ на територію України, тобто з 24.02.2022 року по теперішній час, перебуваючи на території с. Кицівка Чугуївського району Харківської області публічно закликав до неви- значеного кола осіб до підтримки рішень та дій держави агресора РФ та її збройних формувань. Зокрема, К., звертаючись до мешканців с. Кицівка, заперечував агресію ЗС РФ в Україні, казав, що всі руйнування відбуваються через ЗСУ та після встановлення російської влади в Україні життя покращиться. Крім того, підсудний в кінці травня 2022 року, перебуваючи у громадському місці, а саме на вулиці Центральній в с. Кицівка Чугуївського району Харківської області в черзі людей за гуманітарною допомогою, публічно висловлював заперечення здійснення Російською Федерацією збройної агресії проти України та закликав до підтримки рішень та дій держави агресора. Такі дії К. органом досудово- го розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.111-1 КК України - публічні заклики до підтримки рішень та дій держави-агресора Російської Федерації та її збройних формувань, тобто ко- лабораційна діяльність [11].

Разом із тим, відповідні нововведення викликали гостру критику. Так, М.Рубащенко переконаний, що відповідальність за колабораціонізм уже криміналізована у складі злочину державної зради. А тому на думку цього вченого, запровадження нової форми такого діяння призведе до плутаними та становитиме небезпеку порушення прав і свобод людини. Науковець звертає увагу на те, що не слід розглядати як колабораціонізм саме лише перебування на певній службі чи посаді або лише здійснення владних, службових чи професійних функцій від імені окупанта (наприклад, функції правосуддя суддями, управлінських функцій посадовими особами органів місцевого самоврядування). Свою позицію аргументує тим, що людям, які проживають на окупованій території, необхідно десь працювати, навчатися тощо [12]. Розвиваючи цю думку, В.В. Кузнецов пише, що зважаючи на певну подібність складів державної зради та колабораціонізму є проблема можливого ухилення зрадників від більш суворого покарання, оскільки покарання за більшість форм колабораціонізму є менш суворим, ніж покарання за державну зраду [13]. Такі позиції не позбавлені раціонального зерна. Так, однією з форм колабораційної діяльності є публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора (ч.1 ст.111-1 КК України). Дії ж держави-агресора, передусім, спрямовані на захоплення території іншої держави. А тому в такому випадку особа фактично закликатиме до посягання на територіальну цілісність і недоторканність держави, що характерно для складу злочину, передбаченого ч.1 ст.110 КК України. При цьому покарання за ці злочини є явно не рівнозначними: за ч.1 ст.111-1 КК України - позбавленні права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років, тоді як за ч.1 ст.110 КК України - позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією майна або без такої.

Ще однією формою колабораціонізму є передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора (ч.4 ст.111-1 КК України). Однак такі суспільно небезпечні діяння вже давно криміналізовані у ст. 110-2 КК України «Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України».

Висновки

Таким чином у теорії кримінального права існує цілий спектр думок навколо змісту та обсягу поняття «колабораційна діяльність». Втім ефективність кримінально-правової протидії проявам колабораціонізму, передусім, залежить від чіткого опису ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.111-1 КК України.

Література

законодавчий кримінально-правова протидія колабораціонізм

1. Пояснювальна записка до проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність). URL: https://itd. rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1482604

2. Колабораціонізм. URL:https:// uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 %BE%D0%BB%D0%B0%D0%B1%D0%B E%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%9 6%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B7% D0%BC (дата звернення: 14.07.2022).

3. В Украине зарегистрировали более 700 уголовных дел против коллаборантов. URL:https://zn.ua/UKRAINE/v-ukraine-zareh-istrirovali-bolee- 700-uholovnykh-del-protiv-kollaborantov.html

4. Gordon Bertram M. The morphology of the Collaborator: The French Case. Journal of European Studies. 1993. № 23, no. 1 p. 1-25.

5. Про внесення змін до КК України (щодо колабораціонізму та посилення відповідальності за державну зраду) : Проект Закону України від 20 грудня 2017 р. № 7426. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_2?pf3516=7426&skl=9

6. Стиранка М.Б. Кримінально-правова характеристика сепаратизму в Україні: дис. канд. юрид. наук. Спец.: 12.00.08. 2020 р. 268 с.

7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораціонізм: Проект Закону України від 6 грудня 2019 р. №2549. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67568

8. Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності за побутове, адміністративне, економічне, військове, політичне, військово-політичне та інше співробітництво з державою-агресором - колабораціонізм): Проект Закону України від 23 лютого 2021 р. №5135. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511 = 71206

9. Висновок Головного управління на Проект Закону України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності за побутове, адміністративне, економічне, військове, політичне, військово-політичне та інше співробітництво з державою-агресором - колабораціонізм): Проект Закону України від 23 лютого 2021 р. №5135. URL: http://w1.c1.rada. gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511 = 71206

10. Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2022 р. Справа №285/3974/22. URL: reyestr.court.gov.ua.

11. Вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 9 вересня 2022 р. Справа №527/1729/22. URL: reyestr.court.gov.ua.

12. Рубащенко М. А. Кримінальна відповідальність за колабораціонізм за чинним КК України // Соціальна функція кримінального права: проблеми наукового забезпечення, законотворення та правозастосування : матері

13. али міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 1213 жовтня 2016 р.) / редкол.: В. Я. Тацій та ін. - Х. : Право, 2016. С.234-239.

14. Кузнецов В.В. Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність як новий виклик сьогодення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». Вип. 70 (1). 2022. С. 374-381.

Размещено на Allbest.ru