Кримінально-правова протидія пропаганді російського нацистського тоталітарного режиму

Наша Українська держава проходила через історичні віхи, які залишали непоправимі сліди на національному генетичному рівні. Комуністичний (1919-1991 роки) та націонал-соціалістичний (нацистський) (1933-1945 роки) режими, які характеризувалися політикою державного терору, становили масштабну суспільну небезпеку для Українського народу, зокрема. Проте падіння таких режимів, на жаль, не вичерпує їх суспільної небезпеки. І питання не лише у відновленні історичної справедливості, повазі до пам'яті жертв цих режимів (на що вказано у ст. 3 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” від 9 квітня 2015 року № 317-VIII [12]), а в засудженні ідеології, як такої, що несумісна з парадигмою основоположних прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Загальною декларацією прав людини.

А тому криміналізація у Розділі ХХ “Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку” Кримінального кодексу (далі КК) України виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів (ст. 436^-1) є соціально обумовленою та необхідною. Оскільки діяння, які спрямовані на поширення, пропаганду ідей таких тоталітарних режимів, несуть потенційну загрозу для безпеки людства.

Як ніколи гостро обґрунтованість криміналізації пропаганди комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів стала очевидною з нападом Російської Федерації на Україну в 2014 році та із повномасштабним вторгненням держави-агресора на терени нашої держави 24 лютого 2022 року. Вочевидь, що тоталітарні ідеї комуністичного режиму, наступником якого є Російська Федерація, а також оновлені нацистські ідеї стали сприятливим ґрунтом для формування імперіалістичного тоталітарного світогляду Російської Федерації, так так званого рашизму.

Оцінку незлічимим злочинам, які вчиняються Російською Федерацією на території України, належить дати міжнародному трибуналу, неминучість створення якого очевидна [1]. Однак, на цьому етапі на національному рівні постає питання, як уже зараз протидіяти злочинному режиму Російської Федерації, який демонструє цілковиту зневагу до суверенітету та територіальної цілісності України та інших держав, злочини агресії, абсолютне недотримання законів та звичаїв війни, масштабне порушення прав людини, знищення Українського народу.

А тому мета цієї статті є оцінити готовність кримінального закону України протидіяти поширенню російського нацистського тоталітарного режиму як злочинної ідеології.

Стан теоретичного дослідження

Слід відзначити, що питання кримінальної відповідальності за пропаганду комуністичного та нацистського тоталітарних режимів донедавна знаходили відображення лише в поодиноких працях науковців Є.О. Письменського [7], А.М. Притули [8] та інших. Однак, така тема в останні роки стала прицільно вивчатися В.С. Лабою [4; 5]. А тому є обґрунтовані сподівання на всебічне дослідження такої злободенної на сьогодні теми, що є доктринальною запорукою ефективності правозастосування.

Виклад основних положень

Отож послідовно. У ст. 436^-1 КК України передбачено фактично відповідальність за пропаганду комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів. Об'єднує такі режими вказівка на їх тоталітарний характер. Але перш ніж перейти до аналізу саме тоталітарного режиму, необхідно з'ясувати саме поняття режиму як теоретико-правової категорії.

Так, теоретики права вказують, що державний режим як категорія означає ступінь участі суспільства у здійсненні публічної влади та забезпеченні фундаментальних цінностей [6, с. 181]. При цьому як критерії для класифікації видів державних режимів виокремлюють такі:

1) роль прав людини в державно організованому суспільстві (ефективність інституційного механізму їх захисту та відновлення);

2) ступінь народовладдя (участі народу у здійсненні публічної влади);

3) ступінь забезпечення верховенства права;

4) ступінь відкритості публічної влади (свобода слова, підзвітність публічної влади перед суспільством);

5) ступінь запровадження законодавчих умов для активного громадянського суспільства (політичний та ідеологічний плюралізм) [6, с. 180].

Не потребує доведення, що ступінь вказаних вище показників при тоталітарному режимі зведена нанівець. І, вочевидь, такий режим немає нічого спільного із верховенством права, громадянським суспільством, парадигмою прав і свобод людини і громадянина та іншими ціннісними установками, які стали фундаментом міжнародного правопорядку цивілізованих держав.

Сам же термін “тоталітарний” у словниках подається так (фр., від лат., весь, цілий ) пов'язаний з відверто терористичною диктатурою, фашистський [13]; що характеризується повним пануванням держави над усіма сторонами життя суспільства, знищенням демократичних свобод, відсутністю прав людини [3]. Своєю чергою, словник синонімів вказує на такі: недемократичний, неконституційний, однопартійний, комуністичний, фашистський, авторитарний [14].

З наведених трактувань стає очевидним, що тоталітарний режим є антиподом демократичного; вказує на тотальне (всеціле) контролювання владою усіх сфер суспільних відносин; руйнування демократичних інститутів, нехтування правами людини.

Вочевидь, що цивілізовані держави не можуть допустити не те, що існування таких режимів, а навіть існування тоталітарного світогляду. Відтак і відповідні кримінально-правові приписи про заборону пропаганди тоталітарного режиму.

Частина 1 ст. 436^-1 КК України, яка вказує, зокрема, на відповідальність за виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, не визначає ознак вказаних тоталітарних режимів. Відповідні істотні ознаки таких тоталітарних режимів можна виокремити з аналізу приписів частин 1 та 2 ст. 2 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” від 9 квітня 2015 року № 317-VIII, а саме щодо обох режимів вказується, що такі є злочинними і такими, що здійснювали політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі:

- індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей,

- депортацій,

- катувань,

- використання примусової праці;

- інших форм масового фізичного терору,

- переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів (щодо нацистського режиму лише з расових та етнічних мотивів),

- заподіянням моральних і фізичних страждань під час застосування психіатричних заходів у політичних цілях,

- порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси;

- відсутністю політичного плюралізму [12].

Якщо спростити наведені ознаки, то стає очевидним, що тоталітарний режим є державною політикою залякування, яка характеризується абсолютним нехтуванням правами людини і громадянина. Тобто ідеологія, яка апріорі є протиправною. А тому криміналізація пропаганди такої є не просто соціально виваженою, а необхідною.

Втім, кримінально-правовий припис ст. 436^-1 КК України неуніверсальний, оскільки охоплює пропаганду не просто тоталітарного режиму як кримінальної протиправної ідеології, а саме комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, насідки яких історично відчула на собі Українська держава. Така неуніверсальність формулювання кримінально-правової заборони стає ще більш очевидною в умовах тих безчинств, які сьогодні чиняться Російською Федерацією на теренах України.

Важливою нормативно-правовою реакцією України стало прийняття 22 травня 2022 року Закону України “Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» № 2265-IX (далі Закон України від 22 травня 2022 року № 2265-IX) [11]. У ч. 1 ст. 2 вказаного Закону України Російську Федерацію визнано державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах. Частина ж 2 цієї статті вказує, що політичний режим Російської Федерації є нацистським за своєю суттю і практикою та ідеологічно наслідує націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим (виділено авторами: Т.С., Г.Я.).

Слідом, ч. 3 ст. 2 Закон України від 22 травня 2022 року № 2265-IX вказує, що пропаганда російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України забороняється. Попри таку пряму заборону вказаний Закону України змін до ст. 436^-1 КК України не передбачає. Логічно виникає питання, чи можна пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму кваліфікувати за ст. 436^-1 КК України як такого, що “є нацистським за своєю суттю і практикою та ідеологічно наслідує націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим” (ч.2 ст. 2 Закону України від 22 травня 2022 року № 2265-IX)? Чи не призведе така кримінально-правова кваліфікація до забороненої в кримінальному праві аналогії?

Відповідь на ці запитання необхідно шукати в нормативних трактуваннях законів України, які спрямовані на протидію пропаганди тоталітарних режимів та застосовуються субсидіарно.

Так, п. 5 ст. 1 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 року № № 317-VIII вказує, що символіка націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму символіка, що включає: символіку Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП); державний прапор нацистської Німеччини 1939-1945 років; державний герб нацистської Німеччини 1939-1945 років; найменування Націонал соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП); зображення, написи, присвячені подіям, пов'язаним з діяльністю Націонал соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП); зображення гасел Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП), цитат осіб, які обіймали керівні посади в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини (НСДАП), вищих органах влади та управління нацистської Німеччини та на окупованих нею територіях у 1935-1945 роках [12].

Вочевидь, ідеться про націонал-соціалістичний (нацистський) режим Німеччини у відповідні роки. І той факт, що режим сучасної Російської Федерації за своєю суттю не відрізняється від фашистського режиму Німеччини, не дає підстав ототожнювати їх як ознаку складу кримінального правопорушення, визначеного в ст. 436^-1 КК України. А тому слід констатувати, що ст. ст. 436^-1 КК України не охоплює на сьогодні пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму.

Однак, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції” від 3 березня 2022 року № 2110-IX КК України було доповнено ст. 436^-2, яка передбачає відповідальність за одну із можливих форм пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, а саме виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників [9]. Те, що такі дії є однією із форм пропаганди випливає із п. 3 ст. 1 Закону України від 22 травня 2022 року № 2265-IX, яка до пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму відносить власне поширення інформації, спрямованої на підтримку або виправдання злочинного характеру діяльності Російської Федерації; публічне заперечення злочинного характеру збройної агресії Російської Федерації проти України. Однак, окрім таких дій, до пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму вказаним Законом віднесено також публічне використання символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, використання, створення, поширення продукції, що містить таку символіку, в Україні та (або) за кордоном.

Тобто фактично окремі форми пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму охоплюються ст. 436^-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників), тоді як інші (публічне використання символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, використання, створення, поширення продукції, що містить таку символіку, в Україні та (або) за кордоном) залишаються поза кримінальноправовим регулюванням.

Щоправда, у Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо відповідальності за пропаганду російського неонацистського тоталітарного режиму, акту агресії проти України з боку Російської Федерації як держави терориста» від 26 березня 2022 року № 7215 [10], відповідно до якого пропонується доповнити кримінальний закон України ст. 258^-6 КК про пропаганду російського неонацистського тоталітарного режиму, акту агресії проти України з боку Російської Федерації як держави терориста.

Загалом, сама ідея необхідності криміналізації пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму заслуговує на схвалення та законодавче реагування. Однак, запропонована у проєкті реалізація такої викликає важливі застереження. По-перше, в частині місця такої норми у структурі кримінального закону України. Вимоги системності однозначно диктують необхідність розміщення такої норми серед кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (Розділ ХХ Особливої частини КК України). По-друге, запропонована у проєкті Закону України від 26 березня 2022 року № 7215 норма (ст. 258^-6) частково дублює кримінально-правову заборону, визначену у ст. 436^-2 КК України, чим самим створюватиме невиправдану конкуренцію норм.

А тому з метою кримінально-правової протидії пропаганді російському нацистському тоталітарному режиму видається доцільним доповнити вказівкою на пропаганду саме такого ст. 436^-1 КК України.

Висновки