Право на автономію осіб похилого віку: міжнародно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Право на автономію осіб похилого віку: міжнародно-правовий аспект

Алла Предибайло

аспірантка кафедри міжнародного і європейського права

Анотація

У статті проаналізовано положення міжнародно-правових актів (Віденський міжнародний план дій з проблем старіння 1982 року, Принципи Організації Об'єднаних Націй щодо людей похилого віку 1991 року, Декларація з проблем старіння Організації Об'єднаних Націй 1992 року, Мадридський міжнародний план дій із проблем старіння 2002 року тощо) щодо закріплення права на автономію та незалежність осіб похилого віку; розглянуто доктринальні підходи до розуміння поняття «автономія» та «незалежність»; встановлено, що право на автономію, право на прийняття рішень та право на незалежність є синонімічними за своїм значенням; визначено, що зазвичай, автономія розглядається як можливість вибору та прийняття рішень відповідно до своєї волі та уподобань; виокремлено чинники, які перешкоджають користуванню права на автономію осіб похилого віку: створення бар'єрів з боку членів сім'ї, місцевої влади, законодавців та урядовців; погіршення здоров'я чи фінансового становища, втрата роботи або вихід на пенсію; зміни в сімейних обставинах (смерть одного з подружжя, дорослішання або одруження дітей, переселення до дітей або інших членів сім'ї чи переїзд до закладу інтернатного типу); старіння та пов'язана з цим стигма тощо; акцентовано увагу на існуючій проблематиці у цій сфері; зроблено відповідні висновки і пропозиції.

Ключові слова: вразливі особи, захист, міжнародні міжурядові організації, незалежність, права людини, угоди з прав людини.

Alla Predybailo автономія похилий вік

Post-graduate student of the Department of International and European Law, V. N. Karazin Kharkiv National University

RIGHT OF OLDER PEOPLE TO AUTONOMY: INTERNATIONAL LEGAL ASPECT

Abstract. In this article it was analyzed the provisions of the universal international legal acts (Vienna International Plan of Action on Aging (1982), United Nations Principles for Older People (1991), United Nations Proclamating on Aging (1992), Madrid International Plan of Action on Ageing (2002) etc.) for the right to autonomy and independence of older people; doctrinal approaches to understanding the concept of «autonomy» and «independence» are considered; it was established that the right to autonomy, the right to make decisions and the right to independence are synonymous; it is determined that, usually, autonomy is considered as the ability to choose and make decisions; the factors that prevent the exercise of the right to autonomy of the older people are singled out: creation of barriers by family members, local authorities, legislators and government officials; deterioration of the health or financial situation, job loss or retirement; changes in family circumstances (death of one of the spouses, growing up or marriage of children, relocation to adult children or other family members or moving to a residential institution); aging and associated stigma, etc; it was focused on the issue in this area; conclusions and proposals are made.

Keywords: independence, international intergovernmental organizations, human rights, human rights agreements, protection, vulnerable persons.

Постановка проблеми. Питання щодо дотримання прав людини осіб похилого віку, забезпечення врахування їхніх особливих потреб є необхідною складовою національної політики у сфері соціального захисту найбільш вразливих категорій населення. Літні люди можуть потребувати додаткового захисту, який дуже часто є протилежним автономії. Зазвичай збільшення допомоги особам похилого віку зумовлює зменшення їх автономії, що викликає потребу у збереженні їхньої збалансованості. Особи похилого віку повинні мати право на автономію і незалежний спосіб життя та всебічно брати участь у житті суспільства нарівні з іншими. Разом з тим існуючі стереотипи щодо літніх людей, несприятливі життєві умови, через низькі пенсії та соціальні гарантії, суттєве погіршення стану здоров'я негативно впливають на автономію літніх людей.

Варто зазначити, що в міжнародному праві відсутній єдиний підхід та чіткі стандарти щодо автономії та незалежності осіб похилого віку. Окремі аспекти цього права відображені в міжнародних актах регіонального характеру, разом його єдине розуміння відсутнє.

З огляду на вказане вище обрана тематика дослідження є актуальною для науки міжнародного публічного права.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання щодо міжнародно- правової регламентації та забезпечення прав осіб похилого віку на автономію не були предметом єдиного комплексного дослідження. Разом з тим, окремі питання щодо стосуються дотримання прав літніх людей у різних сферах суспільного життя досліджувалися в роботах українських і зарубіжних учених, серед яких: М. Баймуратов, М. Буроменський, Т. Сироїд, Л. Кулачок-Тітова, Л. Фоміна, K. Lothian, I. Philp, V. Rodgers, S. Neville, J. Vareliu та ін.

Мета статті полягає у наданні характеристики права на автономію осіб похилого віку шляхом здійснення аналізу міжнародно-правових і доктринальних джерел у цій сфері.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення низки завдань: охарактеризувати підходи до розуміння права на автономію; проаналізувати положення міжнародно-правових актів щодо регламентації права на автономію осіб похилого віку; визначити чинники, які перешкоджають користуванню права на автономію; зробити висновки і пропозиції.

Виклад основного матеріалу. Особам похилого віку гарантуються такі ж права, що й кожній людині. Тим не менш, коли справа доходить до реалізації цих прав, вони стикаються з такими проблемами, як дискримінація, соціальна ізоляція, економічна маргіналізація тощо. Літні люди більш уразливі до зловживань і насильства, зокрема й з боку своїх родичів. Крім того, численні стереотипи про безпорадність, немічність і залежність осіб похилого віку самі собою вже є проблемою, тоді як багато літніх людей спростовують їх [1]. У зв'язку з цим важливе значення для комфортного і гідного існування осіб похилого віку має право на автономію.

Варто зазначити, що в міжнародному праві прав людини не вироблено чітких стандартів щодо автономії та незалежності осіб похилого віку. Право кожної людини на однакове визнання перед законом і право на сімейне та приватне життя, що закріплені у міжнародному праві є центральними для автономії та незалежності, однак тим не менш, чітких міжнародних стандартів щодо того, як ці права застосовуються у літньому віці немає. Окремі акти з прав людини визнають право на автономію та незалежність у літньому віці, проте також вони є відмінними і можуть не узгоджуватися між окремими регіонами [2, с. 8].

Окремі аспекти, що стосуються права на автономію були висвітлені в актах, прийнятих під егідою Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) та міжнародних регіональних організацій - Африканського Союзу, Організації Американських Держав, Ради Європи, Європейського Союзу тощо. Так, у Віденському міжнародному плані дій з проблем старіння 1982 року було вказано на те, що для забезпечення добробуту та незалежності літніх людей шляхом самообслуговування, для розвитку охорони здоров'я, профілактики хвороб та непрацездатності потрібні нова орієнтація та навички у самих літніх та їхніх сімей, а також у працівників системи охорони здоров'я і соціального забезпечення місцевого рівня (п. 60). Урядам також було надано низку рекомендацій, зокрема: сприяти доступності ліків, слухових апаратів, зубних та інших протезів й окулярів для людей похилого віку, щоб вони могли продовжити свою діяльність і незалежність (рекомендація 18 (с)); забезпечити особам похилого віку відповідний мінімальний дохід і пільги, щоб задовольнити їхні основні потреби і гарантувати їм незалежність (рекомендація 36 (b)). Крім того представники делегацій у своїх заявах під час загальних дебатів наголошували, що житло має надаватися відповідно до національної, місцевої економічної та культурної ситуації, щоб зберегти незалежність людей похилого віку, яким у деяких країнах часто доводиться задовольнятися поганим житлом [3, с. 20, 63, 66, 71].

У Принципах ООН щодо людей похилого віку 1991 року було безпосередньо закріплено принцип незалежності, згідно з яким літні люди повинні мати доступ до відповідних вимог продовольства, води, житла, одягу та медичного обслуговування шляхом забезпечення їм доходу, підтримки з боку сім'ї, громади та самодопомоги. Означений принцип також включає право мати можливості працювати або займатися іншими видами діяльності, що приносить дохід; брати участь у визначенні термінів і форм припинення трудової діяльності; брати участь у відповідних програмах освіти та професійної підготовки; жити в умовах, які є безпечними і можуть бути адаптовані з урахуванням особистих потреб і можливостей, що змінюються (п. 2-5) [4].

У Декларації з проблем старіння, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році, було наголошено на тому, що старіння населення світу ставить перед урядами, неурядовими організаціями та приватними групами безпрецедентне, але таке, що потребує негайного вирішення практичне і програмне завдання, яке полягає у забезпеченні належного задоволення потреб літніх людей та реалізації їхнього потенціалу як людських ресурсів [5].

Однак, попри передбачуваність старіння населення, не всі країни готові до нього повною мірою. Значна кількість осіб похилого віку не мають доступу навіть до базових ресурсів, необхідних для повноцінного і гідного життя. Багато хто щодня стикається з численними перешкодами, які не дозволяють їм повною мірою брати участь у житті суспільства. Ці труднощі посилюються за умов надзвичайних гуманітарних ситуацій, коли ресурси стають більш обмеженими, а перешкоди - значнішими [6].

У 2002 році було прийнято Мадридський міжнародний план дій із проблем старіння, в якому також було відображено низку положень, що стосуються необхідності забезпечення незалежності літніх людей. Зокрема задля пом'якшення проблеми маргіналізації людей похилого віку в сільських районах було наголошено на необхідності розробки та здійснення програм і надання послуг, що дозволяють особам похилого віку, у тому числі літнім інвалідам, зберігати свою незалежність (33. Мета 2 (а)); задля поліпшення планування житла та довкілля з метою сприяння незалежному проживанню шляхом врахування потреб осіб похилого віку, особливо інвалідів рекомендувалося вжити заходів, щоб міські райони не мали елементів, які перешкоджають мобільності та доступу і сприяти використанню технічних засобів та реабілітаційних служб для незалежного проживання (99. Мета 2 (а, b)) [7].

У положеннях Міжамериканської конвенції про захист прав людей похилого віку 2015 року також закріплено принцип гідності, незалежності, проактивності та автономії осіб похилого віку похилого віку (ст. 3 (с)). Крім того згідно зі статтею 7 (незалежність і автономія) держави-учасниці визнають право людей похилого віку приймати рішення, визначати свої життєві плани, вести самостійне та незалежне життя відповідно до своїх традицій і переконань на рівних засадах, а також мати доступ до механізмів, що дозволяють їм реалізувати свої права. З цією метою держави-учасниці приймають програми, політику або заходи для полегшення та заохочення повної реалізації цих прав людьми похилого віку, сприяючи їх самореалізації, зміцненню їхніх сімейних і соціальних зв'язків, а також емоційних стосунків. Зокрема держави повинні забезпечувати: повагу до автономії осіб похилого віку у прийнятті їхніх рішень та незалежності в діях; щоб особи похилого віку мали можливість, нарівні з іншими, обирати місце проживання, де і з ким вони проживають; щоб особи похилого віку поступово отримували доступ до низки послуг підтримки вдома, у закладах проживання та інших громадських послуг, включаючи особисту допомогу, необхідну для підтримки життя та включення в громаду і запобігання їх ізоляції чи сегрегації від громади тощо (ст. 7) [8].

Стаття 5 (право приймати рішення) Протоколу до Африканської Хартії прав людини і народів про права осіб похилого віку в Африці 2016 року покладає на держави зобов'язання забезпечити відповідне законодавство, яке визнає права людей похилого віку приймати рішення щодо їх власного добробуту без надмірного втручання з боку будь-якої фізичної чи юридичної особи; забезпечити, щоб у разі недієздатності людям похилого віку надавалася юридична та соціальна допомога для прийняття рішень, які відповідають їхнім найкращим інтересам і добробуту; і приймати законодавство та вживати інших заходів для захисту права людей похилого віку висловлювати свою думку та брати участь у суспільному та політичному житті (ст. 5) [9].

Варто зазначити, що право людей похилого віку вести самостійне і незалежне життя також визнається у статті 25 Хартії основних прав

Європейського союзу 2000 року, статті 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року тощо.

Аналізуючи міжнародно-правові акти, що стосуються прав осіб похилого віку, варто зазначити, що дуже часто поняття «автономія» співвідноситься з поняттям «незалежність», яка на самому базовому рівні означає повну автономію над власним життям [10].

Глобальний альянс з прав літніх людей (далі - GAROP) у своєму документі «Наші голоси, наші права. Що кажуть літні люди про нормативні елементи права на автономію і незалежність» 2019 року акцентував увагу на цьому питанні. Зокрема було зазначено, що терміни автономія та незалежність є взаємозалежними і часто використовуються як взаємозамінні. Автономія - це можливість вибору та прийняття рішень відповідно до своєї волі та уподобань, за необхідності з чиєюсь підтримкою. Незалежність - це можливість здійснювати повсякденну діяльність і брати участь у житті суспільства відповідно до своїх бажань і уподобань, за необхідності з чиєюсь підтримкою. Разом з тим особи похилого віку високо цінують різні аспекти своєї автономії та незалежності, такі як вибір, де і з ким жити, вибір послуг з догляду та підтримки тощо, що відіграють важливу роль для їхньої гідності, самооцінки, а також для поваги з боку інших [11, с. 4-5].

Крім того, слід зауважити, що питання стосовно автономії і незалежності літніх людей є предметом й наукових досліджень, у яких аналізуються підходи щодо тлумачення права на автономію та наводяться авторські визначення.

Так, на думку T. Moilanen, M. Kangasniemi, O. Papinaho та ін. автономія відноситься до прав людей похилого віку приймати рішення без стороннього впливу і пов'язана зі здатністю і можливістю літніх людей управляти собою [12].

Lothian K. та Philp I. у своїй статті розглядають автономію в якості індивідуального контролю за прийняттям рішень та іншою діяльністю [13].

V. Rodgers і S. Neville, здійснюючи дослідження щодо особистої автономії для людей похилого віку, які проживають в інтернатних установах, також приділили увагу питанню щодо розуміння визначення «автономія». Автори зазначили, що термін «автономія», який походить від грецьких слів «autos» - «само», і «nomos» - «правління» (буквально - «самоуправління»), на практиці стосується здійснення індивідуального вибору, свободи волі та прийняття відповідальності за власну поведінку та/або себе [14].

J. Vareliu було зазначено, що особиста автономія - це, як мінімум, самоуправління, яке вільне як від контрольного втручання з боку інших, так і від обмежень, що перешкоджають осмисленому вибору. Автономна особа діє вільно відповідно до самостійно обраного плану, аналогічного тому, як незалежний уряд керує своїми територіями та встановлює свою політику. Людина зі зниженою автономією, навпаки, певною мірою контролюється іншими або нездатна обмірковувати чи діяти на основі своїх бажань і планів [15].

Таким чином, право на автономію в узагальненому розумінні представляє собою право приймати самостійно рішення. Однак, на практиці реалізація цього права може стикатися з низкою перешкод. Так зокрема, HelpAge International в доповіді «Свобода вирішувати за себе. Що літні люди говорять про права на автономію та незалежність, довгостроковий догляд та паліативну допомогу» 2017 року було приділено увагу проблемам щодо права літніх людей на автономію, незалежність, довгостроковий догляд та паліативну допомогу. Було проведено консультації з означених питань й у світлі отриманих відповідей надано рекомендації щодо змісту цих прав. Літні особи, які брали участь у консультаціях повідомили, що вони не можуть приймати самостійні рішення в одній чи кількох сферах свого життя, включаючи фінанси, роботу, управління та розпорядження майном, за кого голосувати, де і з ким жити, а також доступ до медичних послуг. Серед чинників, що впливають на автономію осіб похилого віку було виокремлено такі: створення бар'єрів з боку членів сім'ї, місцевої влади, політиків та законодавців, урядовців; погіршення здоров'я чи фінансового становища, втрата роботи чи вихід на пенсію, що змушували залежати від інших; зміни в сімейних обставинах (смерть одного з подружжя, дорослішання або одруження дітей, переселення до дітей або інших членів сім'ї чи переїзд до закладу інтернатного типу); старіння та пов'язана з цим стигма тощо [2].

Висновки

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене доходимо висновку, що право осіб похилого віку на автономію відіграє важливе значення для їх повноцінного і гідного життя. Міжнародно-правові акти з прав людини універсального і регіонального характеру не місять єдиного загальноприйнятого визначення право на автономію. Загалом, право на автономію або на незалежність, що є синонімічними за своїм значенням означає право особи на вибір та прийняття рішень відповідно до своєї волі й уподобань та відповідальності за власну поведінку. Варто зауважити, що особи похилого віку можуть стикати з низкою перешкод у реалізації свого права, що зумовлені існуючими стереотипами, недостатнім фінансовим забезпеченням тощо, серед яких: створення бар'єрів з боку членів сім'ї, місцевої влади, законодавців та урядовців; погіршення здоров'я чи фінансового становища, втрата роботи або вихід на пенсію; зміни в сімейних обставинах (смерть одного з подружжя, дорослішання або одруження дітей, переселення до дітей або інших членів сім'ї чи переїзд до закладу інтернатного типу); старіння та пов'язана з цим стигма тощо. Означене вимагає вироблення на національному рівні політики, прийняття

законодавчих актів з метою забезпеченням належних умов задля реалізації права на автономію особами похилого віку.

Література

Human rights comment (The right of older persons to dignity and autonomy in care). URL: https://www.coe.int/en/web/commissioner/-/the-right-of-older-persons-to-dignity-and-autonomy-in-care.

HelpAge International Freedom to decide for ourselves. What older people say about their rights to autonomy and independence, long-term care and palliative care. URL: https://www.helpage.org/ newsroom/latest-news/freedom-to-decide-for-ourselves-older-peoples-rights-are-denied-says-new-report/.

Report of the World Assembly on Aging 1982. URL: https://digitallibrary.un.org/ record/36044?ln=ru.

United Nations Principles for Older Persons adopted by UN General Assembly resolution 46/91. URL: https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/united- nations-principles-older-persons.

Proclamation on Ageing: resolution adopted by the UN General Assembly 1992. URL: https://digitallibrary.un.org/record/155060.

Decade of Healthy Aging 2020-2030. URL: https://www.who.int/docs/default- source/documents/decade-of-health-ageing/decade-ageing-proposal-ru.pdf? Status=T emp& sfvrsn= b0a7b5b1_12.

Political Declaration and Madrid International Plan of Action on Ageing 2002. URL: https://www.un.org/esa/socdev/documents/ageing/MIPAA/political-declaration-en.pdf.

Inter-American Convention on protecting the humanrRights of older persons 2015. URL: https://socialprotection-humanrights.org/instru/inter-american-convention-on-protection-the- human-rights-of-older-persons-draft-resolution/.

Protocol to the African Charter on human and peoples' rights on the rights of older persons in Africa. URL: https://au.int/en/treaties/protocol-african-charter-human-and-peoples- rights-rights-older-persons.

What does «independence» mean to older people?. URL: https://www.thegoodcaregroup.com/news/what-does-independence-mean-older-people/.

Our voices, our rights. What older people say about the normative elements of their right to autonomy and independence. The Global Alliance for the Rights of Older People, 2019. 12 p. URL: https://rightsofolderpeople.org/wp-content/uploads/2019/04/Final-report-GAROP-OurVoicesOurRights.pdf.

Moilanen T., Kangasniemi M., Papinaho O., et al. Older people's perceived autonomy in residential care: an integrative review. Nursing Ethics. 2021. 28(3). P. 414-434.

Lothian K., Philp I. Maintaining the dignity and autonomy of older people in the healthcare setting. BMJ (Clinical research ed.). 2001. Vol. 322(7287). P. 668-760.

Rodgers V., Neville S. Personal autonomy for older people living in residential care: an overview. Nursing praxis in New Zealand inc. 2007. 23(1). P. 29-36.

Varelius J. The value of autonomy in medical ethics. Med Health Care Philos. 2006. 9(3). P. 377-388.

References

Human rights comment (The right of older persons to dignity and autonomy in care). URL: https://www.coe.int/en/web/commissioner/-/the-right-of-older-persons-to-dignity-and-autonomy-in-care.

HelpAge International Freedom to decide for ourselves. What older people say about their rights to autonomy and independence, long-term care and palliative care. URL: https://www.helpage.org/newsroom/latest-news/freedom-to-decide-for-ourselves-older-peoples- rights-are-denied-says-new-report/.

Report of the World Assembly on Aging 1982. URL: https://digitallibrary.un.org/ record/36044?ln=ru.

United Nations Principles for Older Persons adopted by UN General Assembly resolution 46/91. URL: https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/united- nations-principles-older-persons.

Proclamation on Ageing: resolution adopted by the UN General Assembly 1992. URL: https://digitallibrary.un.org/record/155060.

Decade of Healthy Aging 2020-2030. URL: https://www.who.int/docs/default- source/documents/decade-of-health-ageing/decade-ageing-proposal-ru.pdf? Status=T emp&sfvrsn= b0a7b5b1_12.

Political Declaration and Madrid International Plan of Action on Ageing 2002. URL: https://www.un.org/esa/socdev/documents/ageing/MIPAA/political-declaration-en.pdf.

Inter-American Convention on protecting the humanrRights of older persons 2015. URL: https://socialprotection-humanrights.org/instru/inter-american-convention-on-protection-the- human-rights-of-older-persons-draft-resolution/.

Protocol to the African Charter on human and peoples' rights on the rights of older persons in Africa. URL: https://au.int/en/treaties/protocol-african-charter-human-and-peoples- rights-rights-older-persons.

What does «independence» mean to older people?. URL: https://www.thegoodcaregroup.com/ news/what-does-independence-mean-older-people/.

Our voices, our rights. What older people say about the normative elements of their right to autonomy and independence. The Global Alliance for the Rights of Older People, 2019. 12 p. URL: https://rightsofolderpeople.org/wp-content/uploads/2019/04/Final-report-GAROP-Our VoicesOurRights.pdf.

Moilanen, T., Kangasniemi, M., Papinaho, O., et al. (2021). Older people's perceived autonomy in residential care: an integrative review. Nursing Ethics, 28(3), 414-434.

Lothian, K., Philp, I. (2001). Maintaining the dignity and autonomy of older people in the healthcare setting. BMJ (Clinical research ed.), Vol. 322(7287), 668-760.

Rodgers, V., Neville, S. (2007). Personal autonomy for older people living in residential care: an overview. Nursing praxis in New Zealand inc., 23(1), 29-36.

Varelius, J. (2006). The value of autonomy in medical ethics. Med Health Care Philos, 9(3), 377-388.

Размещено на Allbest.ru