Зарубіжний досвід регулювання кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів та установ правосуддя України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зарубіжний досвід регулювання кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів та установ правосуддя України

Дар'я Сергіївна Зонтова, аспірантка Київського університету права НАН України*

Резюме

Зонтова Д.С. Зарубіжний досвід регулювання кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів та установ правосуддя України.

У статті здійснено дослідження особливостей застосування позитивного досвіду законотворчої діяльності зарубіжних країн щодо регулювання кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів та установ правосуддя України. Проаналізовано різні підходи щодо нормативно-правової регламентації кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів (органів правосуддя). Вказано, що криміналізація діяння у національному законодавстві зумовле- на низкою різних чинників, в тому числі й особливостями окремих галузей права та правової культури.

Ключові слова: втручання в діяльність, судові органи, зарубіжний досвід, кримінальна відповідальність, міжнародна практика, національне законодавство, рішення суду, правосуддя.

Summary

Daria Zontova. Foreign experience in regulating criminal liability for interfering in the activities of judicial bodies and institutions of justice of Ukraine.

The article examines the peculiarities of the application of the positive experience of legislative activity of foreign countries in regulating criminal liability for interference in the activities of judicial bodies and judicial institutions of Ukraine. Various approaches to the legal regulation of criminal liability for interfering in the activities of judicial bodies (judicial authorities) are analyzed. It is stated that the criminalization of the act in the national legislation is due to a number of different factors, including the peculiarities of certain branches of law and legal culture.

Effective performance of its functions by the judiciary is possible only if it is independent, which is a characteristic feature of the judiciary. Given that interference with the activities of the judiciary and the judiciary prevents their independence, which makes it socially dangerous, criminal liability for acts involving interference with the activities of judges and / or courts is to some extent enshrined in the laws of all states. The analysis of regulations of foreign countries gives grounds to conclude that, despite the wide- spread use of automated systems by foreign courts, criminal liability for illegal interference in their work, and the work of automated systems of justice institutions that provide courts, in a separate article of the criminal law is observed only in the Criminal Code of Ukraine. According to the results of the study of criminal legislation of foreign countries, it is possible to identify provisions that may contribute to the improvement of legal regulation of criminal liability for interference in the activities of the judiciary. In particular, this is the provision of the Criminal Code of Georgia on enhanced criminal liability for interference in the activities of the court, which is carried out by an official and a statesman or politician; provisions of the Israeli Criminal Code on the purpose of interfering in the activities of the judiciary - to influence the outcome of the trial, because regardless of the purpose of interfering in the activities of a judge in the administration of justice in itself an act that infringes Part 1 of Art. 376 of the Criminal Code of Ukraine.

The description of the signs of a criminal offense in a separate norm of the criminal law is not in itself a sign of its effectiveness. The fact that in the vast majority of foreign countries interference in the work of automated systems of judicial bodies and institutions of justice is carried out within the criminal law protection of the use of computers, systems and computer networks and networks or information security, does not indicate that national law considers criminal offenses against justice to be less socially dangerous. The criminalization of acts in national law is due to a number of different factors, including the peculiarities of certain branches of law and legal culture. In particular, in stable democracies with a high level of trust in the judiciary and an effective system of counterbalances and restraints between different branches of government, respect for judicial independence is an element of historically established legal culture.

Key words: interference in activities, judicial authorities, foreign experience, criminal liability, international practice, national legislation, court decisions, justice

Постановка проблеми

Використання позитивного досвіду законотворчої діяльності зарубіжних країн має вагоме значення для успішної реалізації законотворчого процесу, зокрема, для вдосконалення положень кримінального законодавства1.

Ефективне виконання судовою владою своїх функцій можливе лише за умови її незалежності, що є характерною ознакою саме судової влади2. Враховуючи, що втручання у діяльність судових органів та уста- нов правосуддя унеможливлює їх незалежність, що зумовлює його суспільну небезпечність, кримінальна відповідальність за діяння, які охоплюють втручання у діяльність судді та/або суду тою чи іншою мірою закріплена у законодавствах усіх держав. При цьому аналіз нормативно-правових актів зарубіжних країн дає підстави для висновку про те, що, незважаючи на поширеність використання автоматизованих систем суда- ми зарубіжних держав, закріплення кримінальної відповідальності за незаконне втручання в їх роботу та в роботу автоматизованих систем установ системи правосуддя, які забезпечують діяльність судів, в окремій статті кримінального закону спостерігається лише у КК України. Певною мірою виняток становить ст. 285 КК Китаю, яка передбачає відповідальність за незаконне вторгнення в комп'ютерні інформаційні системи, пов'язані з системою державної безпеки та державними справами, здійснення яких також охоплює судочин- ство3.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі питання щодо кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів та установ правосуддя України було проаналізовано у працях Г.Є. Бершова (Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність судових органів: монографія), Є.О. Буніна (Втручання в діяльність судових органів за Кримінальним кодексом України: аналіз складу зло- чину та питання кваліфікації: дис. … канд. юрид. наук), Є.М. Блажівського (Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність за кримінальним правом України: дис. … канд. юрид. наук, 2010 р.), С.Є. Дідика, Р.В. Кархута (Особливості кваліфікації втручання в діяльність судових органів за законодавством України та Республіки Польща, 2018 р.) тощо. Однак низка питань дотепер залишається не вирішеною, чимало з них - недостатньо висвітлені або є спірними.

Формулювання мети статті. З огляду на викладене метою цієї статті є визначення особливостей застосування позитивного досвіду законотворчої діяльності зарубіжних країн щодо регулювання кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів та установ правосуддя України.

Виклад основного матеріалу

Як вказує А.В. Щербина: «Таким чином, можна підсумувати, що в роз- глянутих країнах законодавець не надає кримінальному правопорушенню, котре полягає у порушенні нор- мальної роботи автоматизованої системи документообігу суду, особливого значення. У жодному з розгляну- тих кримінальних кодексів ми не знайшли хоча б схожої норми у розділі, присвяченому кримінальним пра- вопорушенням проти правосуддя»4. Однак ми не можемо погодитись з висновком науковця про те, що «наша країна більш серйозно оцінює це суспільно небезпечне діяння, розуміючи, що останнє здатне дестабілізува- ти судову систему, а також негативно вплинути на загальну кримінологічну ситуацію України». На нашу думку, опис ознак кримінального правопорушення в окремій нормі кримінального закону сам по собі не є ознакою її ефективності. Та обставина, що у переважній більшості зарубіжних країн втручання в роботу автоматизованих систем судових органів та установ системи правосуддя здійснюється в межах кримінально- правової охорони використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж або інформаційної безпеки, не свідчить про те, що національним законодавством кримінальні правопорушення проти правосуддя оцінюються як менш суспільно небезпечні. Криміналізація діяння у національному законодавстві зумовлена низкою різних чинників, в тому числі й особливостями окремих галузей права та правової культури. Зокрема, у країнах сталої демократії з високим ступенем довіри до судо- вої влади та ефективною системи противаг і стримувань між різними гілками влади повага до незалежності суду є елементом історично сформованої правової культури, що не дає підстав виокремлювати втручання у роботи автоматизованої системи саме судового органу. Крім цього, кожна країна характеризується своїми інституційними особливостями, в тому числі в сфері організаційного забезпечення діяльності судів. Якщо в Україні до установ системи правосуддя, на які в межах їх компетенції покладена вказана функція, належать Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів, Державна судова адміністрація України, втру- чання у роботу автоматизованих систем яких охоплюється нормою, закріпленою у ст. 367-1 КК України, то в інших державах ця функція може бути покладені на інші органи державної влади, в тому числі виконавчої. З огляду на викладене закріплення відповідальності за втручання у роботу автоматизованої системи зазна- чених органів у окремій нормі, за наявності норми про кримінальну відповідальність за втручання у роботу автоматизованих системи як державних органів, так і належних іншим суб'єктам, є недоцільним. Разом із тим факт закріплення відповідальності за незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя у ст. 376-1 КК України, на нашу думку, пояснюється бажанням законодавця підкреслити важливість забезпечення незалежності судової влади. Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах» № 4324 від 6 червня 2009 р., яким КК України було доповнено ст. 376-1 «Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи докумен- тообігу суду», однією з підстав прийняття цього закону названо «вкрай незадовільний стан забезпечення гарантованого Конституцією та законами України принципу незалежності суддів від будь-якого впливу при здійсненні ними правосуддя» та необхідність «забезпечення об'єктивного розподілу справ між суддями та з метою недопущення зловживань в процесі такого розподілу». З цього вбачається, що встановлення кримі- нальної відповідальності за несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду становило окрему частину нормативно-правового вирішення проблеми забезпечення незалежності суддів, спрямовану на мінімізацію адміністративного впливу на суддю при розподілі справ. Виділення цієї норми в окрему на статтю, незважаючи на те, що на час прийняття законопроєкту у КК вже було закріплені норми про кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, становило скоріше символічний акт5. Звертаючись до зарубіжного досвіду регулювання кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів, слід констатувати наявність декількох підходів:

1) втручання в діяльність судових органів (органів правосуддя) криміналізовано та відокремлено від норм про втручання в діяльність інших органів державної влади (наприклад, кримінальні закони Канади, Ізраїлю, Іспанії, Грузії, Азербайджану, Молдови та ін.);

2) національне кримінальне законодавство не містить норми, яка передбачає відповідальність за втру- чання в діяльність судових органів (органів правосуддя) в цілому, але передбачає відповідальність за окремі діяння, що посягають на осіб, які здійснюють державну владу, в тому числі правосуддя (ФРН, Естонія, Фран- ція, Польща, Китай, Швеція та ін.).

З цього вбачається відсутність єдиного загальноприйнятого підходу для регулювання кримінальної від- повідальності за втручання в діяльність судових органів та правової оцінки діянь, які охоплюються таким втручанням, та наявність значної кількості особливостей національного досвіду, зокрема, в частині дій, які розглядаються як втручання.

Розглянемо досвід нормативно-правової регламентації кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів (органів правосуддя) у тих державах, у яких відповідні норми відокремлені від норм, які передбачають відповідальність за втручання в діяльність інших органів державної влади.

Стаття 364 КК Грузії відображає широке розуміння правосуддя, оскільки передбачає відповідальність за перешкоджання здійсненню судочинства, розслідування або захисту. Частина 1 ст. 364 КК Грузії містить положення про незаконне втручання в діяльність прокурора або слідчого з метою перешкоджання всебічно- му, повному та об'єктивному розслідуванню справи, а також діяльності адвоката з метою перешкодити здійсненню захисту. Частина 2 цієї ж статті передбачає відповідальність за грубе втручання в діяльність суду з метою вплинути на здійснення правосуддя, а у ч. 2-1 цієї статті, на відміну від ст. 376 КК України, кримі- налізовано незаконне втручання в діяльність присяжного засідателя або кандидата в присяжні засідателі з метою впливу на здійснення правосуддя. Також істотною відмінністю ст. 364 КК Грузії від національного законодавства є виділення кваліфікованого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК Грузії - грубого втручання в діяльність суду з метою вплинути на здійснення правосуддя, вчине- ного державним або політичним діячем або з використанням службового становища. Якщо зазначене діяння вчиняється загальним суб'єктом, воно тягне за собою покарання у виді штрафу або позбавлення волі строком до двох років, а державним або політичним діячем - штрафом або позбавленням свободи на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Натомість від- повідальність за застосування насильства або погроз його застосування до учасника судочинства охоплюєть- ся окремою статтею КК Грузії (ст. 365).

На нашу думку, варто погодитись із грузинським законодавцем про доцільність посиленої кримінальної відповідальності за втручання у діяльність суду службовою особою та державним або політичним діячем. Аргументами на користь такого підходу є підвищена суспільна небезпечність цього діяння, якщо посягання на порядок здійснення судової влади здійснюється з боку осіб, діяльність яких обумовлена виконанням обов'язків, пов'язаних з виконанням функцій держави, в тому числі у органах інших гілок влади, або пред- ставниками бізнесу, оскільки такі дії підривають довіру до держави як суспільної інституції та створення додаткових корупційних ризиків. Ми дотримуємося позиції про те, що такий досвід вартий для запозичення6.

У кримінальному законі Ізраїлю у розділі «Спричинення шкоди засадам влади та правосуддя» містяться положення про відповідальність за втручання в хід судового процесу (ст. 244 КК Ізраїлю) та нечесний вплив на результати судового процесу (ст. 250 КК Ізраїлю). Втручання в хід судового процесу охоплює вчинення будь-якої дії з наміром попередити або перешкодити судовому процесу або вчинити судову несправедливість шляхом перешкоджання появі свідка, приховання доказу або іншим способом, та карається тюремним ув'яз- ненням строком на три роки. Відповідно до примітки до цієї статті поняття «судовий процес», крім судового провадження, включає досудове розслідування та реалізацію вказівок суду7. Нечесний вплив (ст. 250 КК Ізраїлю) становить здійснення підбурювання та прохання до судді або працівника суду з метою вплинути на результати судового процесу, які караються тюремним ув'язненням строком на один рік. З цього вбачається, що втручання у хід судового процесу відповідно до ст. 244 КК Ізраїлю має відмінний зміст, ніж у ст. 376 КК України, оскільки перешкоджання появі свідка або приховання доказу становлять окремі кримінальні право- порушення проти правосуддя. Норма, яка передбачає відповідальність за нечесний вплив на результати судо- вого процесу (ст. 250 КК Ізраїлю), хоча є змістовно ближчою до положень ст. 376 КК, проте на відміну від цієї статті КК України, яка передбачає мету - перешкодити виконанню суддею службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення, положення ст. 250 КК Ізраїлю передбачають іншу мету - вплинути на результати судового процесу, незалежно від того чи перешкоджає такий вплив виконанню суд- дею службових обов'язків або спрямоване його здійснення на винесення саме неправосудного рішення. На нашу думку, таке формулювання мети нечесного впливу є вдалішим, ніж мета втручання, визначена у ст. 176 КК України. Насамперед втручання у діяльність судді в ході судового процесу, незалежно від мети, залиша- тиметься діянням, яке нівелює незалежність судді, з огляду на елемент тиску. Також особа, яка здійснює втручання, у будь-якому випадку перешкоджає нормальному порядку виконання суддею службових обов'яз- ків, оскільки створює перепони для їх виконання. Крім цього, необхідно врахувати законодавчу невизначе- ність поняття «неправосудне судове рішення» та можливість суб'єктивної оцінки законного рішення, тобто постановленого на засадах змагальної процедури на підставі чинного законодавства, як неправосудного, або, навпаки, з огляду на різні уявлення про справедливість незаконне рішення може бути оцінене як справедливе. На нашу думку, незалежно від поставленої перед собою мети втручання у діяльність судді під час здійс- нення правосуддя само по собі діянням, яке посягає на незалежність судді, що зумовлює доцільність виключення ознаки мети з ч. 1 ст. 376 КК України.

Висновки

Підсумовуючи викладене, зазначимо таке. За результатами дослідження кримінальних зако- нодавств зарубіжних держав можна визначити положення, які можуть сприяти вдосконаленню нормативно- правового регулювання кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судового органу. Зокрема, це положення КК Грузії про посилену кримінальну відповідальність за втручання у діяльність суду, яке здійснюється службовою особою та державним або політичним діячем; положення КК Ізраїлю про мету втручання у діяльність судового органу - вплинути на результати судового процесу, оскільки незалежно від поставленої перед собою мети втручання у діяльність судді під час здійснення правосуддя само по собі діян- ням, яке посягає на незалежність судді, що зумовлює доцільність виключення ознаки мети з ч. 1 ст. 376 КК України.

Література

кримінальна відповідальність втручання судовий орган

1 Копиленко О.Л., Богачова О.В. Законотворчий процес: стан і шляхи вдосконалення. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine. 2010. № 1. С. 5-14.

2 Дроздов О., Дроздова О. Незалежність правосуддя: який вектор розвитку для України дає практика ЄСПЛ. URL: https://www.echr.com.ua/nezalezhnist-pravosuddya-yakij-vektor-rozvitku-dlya-ukra%D1%97ni-daye-praktika-yespl/ (дата звернен- ня: 07.03.2022).

3 Уголовный кодекс Китая. URL: https://www.mfa.gov.cn/ce/cerus/rus/zfhz/zgflyd/t1330730.htm

4 Щербина А.В. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду (ст. 376-1 КК): дис. … канд. юрид. наук. Маріуполь, 2021. С. 180.

5 Пояснювальна записка до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах» № 4324 від 6 червня 2009 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=34950 (дата звернення: 08.03.2022).

6 Уголовный кодекс Грузии. URL: https://matsne.gov.ge/ru/document/view/16426?publication=229 (дата звернення: 07.03.2022).

7 Закон об уголовном праве Израиля. URL: http://library.khpg.org/files/docs/1375279180.pdf (дата звернення: 08.03.2022).

Размещено на Allbest.ru