Традиційна медицина в епоху глобалізації: охорона та застосування в умовах пандемії Covid-19

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Традиційна медицина в епоху глобалізації: охорона та застосування в умовах пандемії Covid-19

Н. Терес, к.і.н., доцент

Київ, Україна



Анотація

У статті досліджено проблему застосування традиційних знань у галузі медицини в умовах пандемії COVID-19. Охарактеризовано коло наукових праць, автори яких займаються проблемою охорони та збереженням традиційних знань в Україні, проаналізовано основні документи Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), які координують та спрямовують діяльність в галузі традиційної медицини. Аналізується політика ВООЗ у контексті основних стратегічних напрямів і цілей розвитку традиційної медицини у світі. Наголошується на значенні традиційної медицини в країнах зі слабким розвитком системи охорони здоров'я. Розкривається діяльність ВООЗ, Китаю, країн Африки та Азії щодо розробки лікарських препаратів на основі стародавніх рецептів та їх використання для лікування хворих на CОVID-19. Підкреслюється значення політики національних урядів щодо застосування препаратів традиційної медицини під час пандемії.

Належна увага приділена традиціям китайської медицини, внеску її представників у розвиток медичних знань. На прикладі Китаю, інших країн Азії та Африки показано потенціал традиційної медицини у подоланні найбільш небезпечних хвороб. Представлено підходи до лікування хворих на коронавірус в Китаї, статистичні дані щодо результатів застосування препаратів традиційної китайської медицини під час боротьби з пандемією COVID-19. Наголошено на взаємозв'язку між економічним добробутом населення та використанням препаратів традиційної медицини. Доведено, що досвід застосування препаратів на основі традиційної медицини не тільки показав позитивні результати, але й сприяв зростанню міжнародного авторитету традиційної медицини та дав позитивний економічний результат. Майбутнє традиційної медицини пов'язується із застосуванням високих технологій та штучного інтелекту. Ключові слова: Всесвітня організація охорони здоров'я, Україна, традиційні знання, пандемія COVD-19, традиційна китайська медицина, охорона традиційних знань.

Annotation

Traditional medicine facing globalizathion: its preservation and use during Covid-19 pandemia

N. Teres, Associate Professor of the Department of Ethnology and Local History Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine

The article deals with the problem of using traditional medical knowledge on the background of COVID-19 pandemic. A number of research papers, the authors of which are studying the problem of protection and keeping traditional knowledge in Ukraine, are analyzed. The main WHO (World Health Organization) documents coordinating and directing activities in the field of traditional medicine have been analyzed.

WHO policy is analyzed within the context of basic strategic directions and purposes of development of traditional medicine in the world. The significance of traditional medicine for the countries with low standards of health care system, is stressed. Activities of WHO, China, African and Asian states concerning preparation of medicines on the basis of ancient prescriptions and their use for treatment of COVID-19 patients, are shown. The importance of national policies concerning the use of traditional medical remedies during the pandemia, is emphasized.

Proper attention is paid to traditions of Chinese medicine, the contribution of its representatives into development of medical knowledge. Using examples of China, other countries of Asia and Africa the potential of traditional medicine is shown in curing the most dangerous diseases. Approaches towards curing patiens of COVID-19, statistical data of application results of traditional Chinese medicines during the pandemia, are demonstrated. The interconnection between the economic welfare of the population and the use of traditional medical remedies is stressed. The conclusion is come to, that experience of using traditional medications demonstrated positive results and also favoured international authority of traditional medicine, showing positive economic result as well. The future of traditional medicineis connected with application of high-tech and the artificial intellect.

Key words: World Health Organization, Ukraine, traditional knowledge, global COVID-19 pandemic, traditional Chinese medicine, traditional knowledge protection.



Постановка проблеми

Від моменту, коли Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 30 січня 2020 р. визнала поширення нової короновірусної інфекції надзвичайною ситуацією в галузі охорони здоров'я, масштаби пандемії набули безпрецедентного характеру, охопивши 190 країн світу. Пандемія гальмує розвиток людських ресурсів, призводить до надмірних фінансових витрат, руйнує економічну та соціальну організацію життя. За 2020-2021 рр. світова економіка суттєво знизила темпи розвитку, мільйони людей знесилені від хвороби та потребують тривалої реабілітації, інші втратили роботу та бізнес. Жертвами пандемії в світі станом на жовтень 2021 р. стали 246 млн. осіб, з яких близько 5 млн. померло [24]. В Європейському регіоні показник підтверджених випадків захворювання COVID-19 у цей же період становить майже 81.5 млн. (81 420 826) осіб, а рівень смертності склав понад 1,4 млн. (1 486 471 9) осіб [13].

Можливості ефективної протидії пандемії обмежені тим, що в сучасних умовах половина населення світу немає доступу до необхідних медичних послуг, мають місце суттєві недоліки в організації сучасної системи охорони здоров'я в багатьох країнах світу, зокрема, велика вартість фармакологічних препаратів та недоступність сучасного високоякісного і безоплатного медичного обслуговування для широких верств населення. За даними ООН, щороку близько 100 млн. осіб опиняються на межі злиднів через надмірні витрати на медичне обслуговування. Ці чинники, безумовно, вплинули на загальну епідемічну ситуацію [6].

Неготовність системи охорони здоров'я України до протидії надзвичайній ситуації проявилася у незавершеному реформуванні системи охорони здоров'я, ліквідації незадовго до того державної санітарно-епідеміологічної служби та системи підготовки лікарів-епідеміологів, скороченні мережі інфекційних лікарень та ін. Тому цілком закономірно, що в таких умовах зростає увага до можливостей використання засобів профілактики та лікування населення на основі здобутків традиційної (народної, альтернативної) медицини (ТМ) багатьох народів.

Аналіз основних джерел, досліджень і публікацій. Дана тема належить до міждисциплінарних, її різнопланові аспекти є предметом дослідження фахівців з питань охорони традиційних знань, захисту інтелектуальної власності, державного управління системою охорони здоров'я та ін. Найактивніше досліджуються питання прав суб'єктів інтелектуальної власності на традиційні знання у сфері охорони здоров'я [3]. Місце та перспективи розвитку народної медицини як невід'ємної складової системи охорони здоров'я з'ясовано у працях В.В. Євтушенка [7]. Аналіз стратегій Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо підтримки традиційної медицини представлено в дослідженні О. Поканевича, В. Євтушенка та Я. Радиша [1]. У низці статей авторки даної статті вивчається проблема збереження та охорони традиційних знань як надбання світової цивілізації [17]. Особливе значення для збереження та популяризації народної медицини мають праці з фітотерапії та фітоетнології відомого лікаря Є.С. Товстухи, в яких проаналізовано світоглядні засади, концептуально осмислено сучасний стан і перспективи подальшого розвитку народної медицини [18; 19]. При підготовці даної статті проаналізовано окремі англомовні праці китайських дослідників [25; 26; 28].

Джерельну базу статті складають документи і статистичні матеріали ВООЗ, законодавство України в частині проблематики охорони та збереження традиційних знань, боротьби проти коронавірусної пандемії.

Мета статті полягає у дослідженні проблеми застосування традиційної медицини в умовах пандемії COVID-19, діяльності ВООЗ, Китаю, країн Африки та Азії щодо розробки лікарських препаратів на основі стародавніх рецептів та їх використання в лікарській практиці; аналізі стану та перспектив використання здобутків народної медицини в Україні для подолання глобальної пандемії.



Виклад основного матеріалу дослідження

Традиційна (народна) медицина відноситься до категорії прикладних знань, набутих народами світу впродовж століть свого розвитку (китайська медицина, індійська аюрведа, арабська медицина унані, інші форми традиційної медицини корінних народів). Традиційна медицина базується на використанні ліків рослинного та тваринного походження, мінералів, лікувальної методики акупунктури, мануальної, спірітуальної терапії та ін. У багатьох країнах Африки, Латинської Америки, Південно-Східної Азії, Океанії традиційна медицина є важливим засобом лікування та оздоровлення. За даними ООН, до 80% населення Африки користується традиційною медициною для забезпечення санітарно-медичних потреб; в Китаї послуги традиційної медицини складають до 40% всього обсягу наданих медичних послуг [15]. Традиційна медицина, наприклад в африканських країнах, є більш доступною, ніж класична, а кількість осіб, які практикують традиційні методи лікування, набагато більша, ніж лікарів системи охорони здоров'я, які працюють переважно у містах. У найбідніших країнах світу традиційна медицина є єдиним доступним видом медико-сані- тарної допомоги. Поряд із цим набувають популярності методи традиційної медицини та зростають витрати на її застосування в розвинутих країнах світу (США, Франція, Канада, Бельгія, Австралія та ін).

Традиційна медицина та її медичні технології нині визнані важливою синтезуючою складовою загального поступу медичних знань. Пройшовши етапи недооцінки класичною медициною, потім використання як «малоефективних» додаткових методів лікування, традиційна медицина поступово значно розширила географію та сфери свого застосування. Нині вона посідає чільне місце в концепції «інтегративної медицини», основою якої є розуміння необхідності синтезу Західної (класичної) і Східної (традиційної) медицини, особливо в частині гомеопатії, фізіотерапії, бальнеології, а також немедикаментозного лікування. В окремих країнах застосування традиційної медицини характеризується як «Додаткова медицина».

Традиційна медицина є важливим інструментом подолання загальної проблеми суспільства щодо фармакологічного перенасичення, побічної дії ліків, так званої медикаментозної хвороби. Все більше лікарів підтримують збалансоване застосування фізичних і натуральних методів лікування за рахунок зменшення прийому фармакологічних препаратів [12]. Вважається, що подовження тривалості життя людей ще більше потребуватиме застосування лікарських препаратів на природній основі. Вони важливі для лікування таких захворювань, як психічні розлади, діабет, онкологія, ВІЛ та коронавірусні інфекції. В сучасних умовах до 80 відсотків лікарських засобів проти онкології базуються на натуральних продуктах із додаванням різних генетичних ресурсів.

Всесвітня організація охорони здоров'я неодноразово звертала увагу світової громадськості на небезпеку саме вірусних епідемій. Наприклад, у виступі заступниці голови організації К. Фукуди на 66-й сесії Асамблеї ВООЗ 20-27 травня 2013 р. йшлося про не- готовність до можливого спалаху пандемії вірусного походження. М. Чен, Голова ВООЗ, справедливо зазначила, що вірус поширюється швидше, ніж вчені накопичують інформацію про нього [14, с. 14].

Тому від початку 2000-х років ВООЗ працювала над розробкою програми розвитку народної медицини, головні результати якої представлені у таких важливих документах, як «Стратегії ВООЗ в галузі народної медицини» на 2002-2006 рр. [15] та 20142023 рр. [16]. В останньому документі на період 2014-2023 рр. визначено дві головні мети діяльності організації:

1) примноження зусиль країн-членів щодо використання традиційної медицини для підтримки здоров'я та розвитку медико-санітарної допомоги;

2) сприяння ефективному і безпечному використанню традиційної медицини шляхом регулювання практики та діяльності цілителів, контролю за препаратами народної медицини [16, с. 8].

ВООЗ визначила три головні цілі в цьому напрямі:

1) створення бази даних та формування національної політики;

2) підвищення безпеки, якості та ефективності за допомогою регулювання;

3) сприяння охопленню населення послугами традиційної медицини шляхом інтеграції послуг ТМ та самодопомоги в національні системи охорони здоров'я [16, с. 8].

Впродовж років ВООЗ доволі обережно ставилася до використання можливостей традиційної медицини в лікувальних практиках. Це ж стосується більшості країн світу. Адже зі 194 країн-членів ВООЗ тільки 25 мають власні стратегії щодо традиційної медицини, якими визначається роль ТМ в наданні медично-санітарних послуг, обумовлюються відповідні регуляторні та юридичні механізми, визначається ступінь ефективності, безпеки та автентичності методів лікування. Ці національні стратегії передбачають обсяги фінансування наукових досліджень, навчання та підготовку кадрів.

У першу чергу, Всесвітня організація охорони здоров'я приділяє увагу підтримці традиційної медицини в країнах, де більшість населення користується такими послугами. За фінансової підтримки ВООЗ за останні 20 років у країнах Африки сертифіковано на національному та міжнародному рівні 89 препаратів ТМ, з них 43 внесені до національного списку основних лікарських засобів.

Періодичні вірусні епідемії, які охоплюють сучасний глобалізований світ, актуалізували пошук препаратів для лікування вірусних захворювань на основі стародавніх практик фітотерапії. У пошуку такої рецептури та розробці на їх основі препаратів першість належить національним державним інституціям, зацікавлених у просуванні традиційної медицини, у прискоренні визнання її здобутків, активізації клінічних досліджень та сертифікації. Нині науково-дослідні інститути країн Африки активно працюють над відбором традиційних засобів, які б сприяли лікуванню хворих на COVID-19 та впливали на обмеження поширення епідемії [30]. Наполеглива діяльність у цьому напрямі дає перші результати: у 2021 р. в Нігерії на державному рівні відбулося свято «Потенційний внесок народної медицини в боротьбу проти COVID-19», на якому було заявлено про включення 14 лікарських трав'яних препаратів ТМ у національну базу даних та початок клінічних випробувань щодо їх безпеки й наявності побічних ефектів [29].

Найактивнішу політику щодо охорони, розвитку та просування традиційної медицини проводить Китайська Народна Республіка. Традиційна китайська медицина (ТКМ) має тисячолітню історію, її підґрунтям є філософська система, яка розглядає джерело здоров'я в природі та надає особливий пріоритет профілактиці захворювань. Наприклад, у медичному трактаті «Ней цзін» (ІІ ст. до н.е.) зазначено: «Лікувати захворювання після того, як воно вже виникнуло, - все одно, що копати колодязь, коли захотілося пити» [10, с. 99]. Традиційна медицина допомагає оздоровленню людей при ослабленні внутрішніх сил протистояти хворобі, принцип «Лікувати не хворобу - а хворого» є головним в китайській медицині. При обранні методу лікування враховується не тільки вид захворювання, але й стан хворого, навіть пора року. Все це відрізняє ТРК від офіційної медицини, яка орієнтується на стандартизацію виробництва лікарських засобів та методів лікування. стародавній лікарський традиційний медицина пандемія

Історична спадщина з традиційної китайської медицини становить близько 8 тис. текстів, що містять знання про різноманітні хвороби, в тому числі застуду, епілепсію, грип та ін. [9, с. 100]. Видатними лікарями стародавнього Китаю були: Хуа То (200-ті рр. н.е.) - перший, хто застосував анестезію для операцій на мозку та лікував від паразитів; Тао Хунцин (456-536 рр. н.е.) - вивчав дію й описував рослинні препарати, упорядкував та доповнив «Компедіум формул з лікування травами» з фітотерапії; Лі Шичжень (1518-1593) - лікар-натураліст, автор твору «Основні положення про коріння і трави». Він виявив лікарські властивості 374 нових лікарських рослин, зафіксував понад 11 тис. рецептів, у його працях згадується щеплення проти віспи [22]. Класичним текстом традиційної китайської медицини є «Збірник лікарських трав» (Compendium of Materia Medica) (Ben Cao Gang Mu). За даними Китайської академії традиційної медицини, оприлюдненими у праці «Історія китайських епідемій», за останні 2000 років в Китаї сталася 321 епідемія, якій ефективно протистояло застосування методики лікування препаратами ТКМ.

У 2015 р. Нобелевську премію за розробку препарату проти малярії «Артемізінін» присудили професорці Академії китайської традиційної медицини Ту Йоуйоу (1930 р.н., Пекін). Над розробкою цих ліків дослідниця працювала з середини 1960-х років, в умовах катастрофічної ситуації із захворюванням на малярію у південному Китаї. Ту Йоуйоу зібрала сотні рецептів китайської традиційної медицини, провела необхідні досліди і в результаті створила ефективний лікарський засіб - екстракт трави Artemisia annua. Дію препарату вона випробувала на собі, після чого у 1977 р. анонімно надрукувала результати дослідження в пресі. Підкреслюючи вагомість даного наукового відкриття, у заяві Нобелевського комітету зазначено, що в результаті людство отримало можливість боротися з виснажливою хворобою, яка щороку вражає мільйони людей, особливо в Африці, Латинські Америці та Азії: на початок ХХІ ст. на малярію хворіло щороку до 350-500 млн. осіб, переважно дітей у віці до 5 років, з яких 1,3-3 млн. вмирали [8]. ВООЗ рекомендувала цей препарат для лікування захвалювань на малярію, можливе його застосування й при інших формах лихоманки.

Як показав час, ТКМ стала актуальною в умовах, недостатнього охоплення медичними послугами значної частини населення світу, поширення самолікування, прискореного зростання населення в Китаї та інших країнах світу. З метою популяризації засобів ТКМ в світі, був розроблений «Кодекс китайської медицини і фармацевтики» та підготовлена «Біла книга по традиційній китайській медицині», в якій представлена державна політика з розвитку ТКМ, підкреслюється її унікальне значення для оздоровлення людства.

В умовах пандемії коронавірусної хвороби ТКМ активно застосовується для лікування хворих. COVID-19 відноситься до категорії «епідемій» через велику інерційність та швидше розповсюдження. У лютому 2020 р. в Китаї вже тривав процес отримання дозволів понад 100 клінічних випробувань препаратів для лікування COVID-19 [5]. Формула лікування ТКМ розроблена фахівцями Восьмої народної лікарні у м. Гуанчжоу, визнана міністерством науки і технологій провінції Гуандун та офіційно схвалена регіональною владою. Позитивний результат дало застосування мікстури Oingfei Paidu - радиційного препарату, до складу якого входить хвойник китайський та коріння лакриці [2].

Станом на березень 2020 р. китайські науковці повідомили про розробку 28 директив (26 з яких ухвалені китайським урядом, 2 - корейським) щодо застосування 23-х трав'яних лікувальних формул для початкової стадії захворювання на COVID-19, 31 - для середньої стадії, 21 - для важкої стадії та 23-х формул для застосування препаратів на стадії видужування. Відповідно у Корейських директивах рекомендовано 15 формул для початкової стадії, 3 - для важкої стадії та 2 трав'яні формули для стадії одужування [26].

Лікарські препарати на основі ТКМ приймали 91,6% хворих на COVID-19 у китайській провінції Хубей (епіцентрі захворювання), ще 92,4% пацієнтів по всій країні пройшли курс лікування препаратами ТНМ, який дав позитивні результати на всіх етапах лікування. Використання ТКМ сприяло покращенню вентиляції легень, дозволило запобігти важкому перебігу хвороби та зменшити імунну відповідь. Було виявлено, що низка природних сполук мають активність проти SARS та COVID-19: геперетин, байкалін, куркумін, гліциризинова кислота, лютеолін та рутин [28]. Хворі, яких лікували одночасно ліками класичної медицини та ТКМ видужували швидше.

Окрім сполук, багато лікарських формул мають широке застосування при лікуванні COVID-19. Формули діагности та лікування COVID-19 мають переваги багатоцільового та багатоланкового лікування. Трав'яні суміші ТКМ, такі як відвар QingfeiPaidu, рецепт Huashi Baidu, капсули Lianhua Qingwen та Xuebijing продемонстрували лікувальний вплив на COVID-19.

Як західна, так і традиційна китайська медицина проявили результативність у подоланні епідемії COVID-19. Респіраторна підтримка та підтримка кровообігу є важливими методами лікування західної медицини, тоді як ТКМ показала гарний результат щодо покращення клінічних симптомів, імунного регулювання та захисту внутрішніх органів. Дослідження довели, що методи ТКМ знижують смертність та покращують клінічний перебіг хвороби. Окремі дослідження підтвердили корисність засобів ТКМ щодо подолання лихоманки та стомленості у пацієнтів, які перехворіли на COVID-19.

У цілому, принцип «лікувати хворобу до того, як вона виникне», продемонстрував свою актуальність в умовах пандемії. Профілактика захворювання, рання діагностика та відповідне лікування сприяють недопущенню переходу до гострих фаз захворювання. Саме застосування препаратів ТКМ на ранніх стадіях пояснює її унікальну цінність у подоланні COVID-19. Вони придушують поширення вірусу, полегшують симптоми та сприяють детоксикації організму. Препарати ТКМ, як виявилося, корисні для підвищення психологічної та психічної стійкості.

Оскільки нині відсутні завершені клінічні випробування засобів лікування ТКМ коронавірусної хвороби, то здобутим китайськими вченими результатам не вистачає необхідної кількості наукових доказів для остаточного визнання існуючих методик та лікарських препаратів. Дані ТКМ мають бути цифровані відповідно наукового діагностичного стандарту та правил оцінки ефективності ТКМ. Для вирішення цього питання з квітні 2020 р. у Китаї розпочалося формування клінічної бази результатів китайської традиційної медицини.

Важливо, що науковці Китаю узагальнили досвід, набутий раніше при подоланні пандемії SARS-CoV (2002-2004 рр.), на цій основі підготували «Протокол діагностики та лікування нової короновірусної пневмонії», яким передбачено використання ТКМ для діагностики та на кожній стадії захворювання. Звіти з різних провінцій Китаю про боротьбу з COVID-19 свідчили про ефективне використання цих заходів, що також сприяло успішній боротьбі з пандемією в країні [27].

Позитивні результати застосування препаратів ТКМ при лікуванні хворих на COVID-19 підвищили міжнародне визнання китайської традиційної медицини, значно зріс попит на лікарські засоби ТКМ. Державне управління з питань традиційної медицини Китаю проінформувало про поставки продукції для лікування COVID-19 у десятки країн та регіонів, управління організувало близько 40 конференцій і прямих трансляцій з питань лікування коронавірусу для 82 експертів з різних країн світу; 50 фахівців були відряджені до таких країн, як Велика Британія, Італія, Венесуела та інші для консультацій медиків з питань подолання пандемії. Уряди Кувейту, Таїланду та Японії санкціонували використання гранул традиційних китайських трав'яних ліків, ефективність яких підтверджена клінічними випробуваннями [20].

Така діяльність мала й важливий економічний результат: у 2020 р. зріс загальний обсяг експорту товарів і послуг ТКМ, досягши рівня 4,28 млрд. дол., що на 6,6% більше, ніж у 2019 р. [23].

Як важливу складову державної системи протидії пандемії традиційна медицина розглядається в Індії. У квітні 2020 р. уряд країни опублікував першу рекомендацію щодо покращення імунітету та додаткових заходів щодо запобігання інфекціям. Такі системи як аюрведа, йога, натуропатія, унані, сиддха, гомеопатія рекомендовані як допоміжні при лікуванні COVID-19. Згодом, на основі проведених досліджень та клінічних даних, уряд Індії оприлюднив «Національний протокол клінічного менеджменту» на основі аюрведи для боротьби з COVID-19, рекомендуючи його використання при легких та середніх ступенях захворювання. Такі ж протоколи затвердили уряди Шрі-Ланки та Непалу.

Окрім Китаю та Індії, кілька держав Африки боролися з пандемією методами традиційної медицини. Особливих успіхів досягла на цьому шляху Республіка Мадагаскар, уряд якої заявив про проходження третьої фази клінічних досліджень фітотерапевтичного лікарського препарату проти коронавірусної хвороби. 13 країн Африки (Танзанія, Гвінея-Бісау, Нігерія, Республіка Конго, Гвінея, Гана, Ліберія та ін.) імпортували з Мадагаскару та використовували фітотерапію в боротьбі проти COVID-19. Дослідження показали, що в окремих країнах (Того, наприклад,) до 1/3 населення самолікувалося від COVID-19 засобами традиційної медицини.

В Україні боротьба з пандемією COVID-19 відбувається в умовах реформування системи охорони здоров'я, незадовільної медико-демографічної ситуації, спалаху захворюваності на туберкульоз та інших небезпечних інфекцій. Фінансування медичної сфери є недостатнім, тому частка особистих витрат громадян України становить до 37,4% загальних витрат на охорону здоров'я [21, c. XII-XIV]. В Україні пізно розпочалася вакцинація, що стало однією з причин особливо високого рівня смертності восени 2021 р.

На початку розгортання епідемії COVID-19 Верховна Рада України прийняла Закон про дозвіл на застосування незареєстрованих лікарських препаратів, якщо вони рекомендовані офіційними органами США, Австралії, країн Євросоюзу, Великої Британії, Ізраїлю, Канади, Китаю, Швейцарії, Японії. Також можуть використовуватися ліки за показаннями, не зазначеними в інструкції для медичного застосування, якщо вони затверджені цими ж країнами [11].

В Україні народна медицина не стала навіть допоміжним засобом при лікуванні коронавірусної хвороби. Знання, методики застосування, які практикують «травники» - особи, які самостійно займаються виготовленням препаратів на основі лікарських трав, у даній ситуації не визначені корисними для лікування хворих на COVID-19, незважаючи на те, що діяльність українських цілителів - «травників» регулюється «Основами законодавства України про охорону здоров'я» та ліцензується Комітетом з народної та нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров'я. Народна медицина в умовах пандемії використовується для самодопомоги та самолікування населення. Потенціал народної медицини на основі лікарських препаратів є доволі потужний, адже кожен «травник», як правило, використовує з лікувальною метою від 350 до 400 лікарських рослин. Як правило, цілителі користуються довірою серед населення: їм довіряють від 40 до 60% пацієнтів [17].

В Україні є унікальний досвід застосування народних знань у рамках класичної медицини. У 1990 р. під егідою НДІ фармакології та токсикології створений «Фітоцентр» для надання допомоги засобами фітотерапії. Його ініціатором є відомий в Україні лікар-фітотерапевт Є.С. Товстуха, автор близько 20 наукових праць з української народної медицини та фітотерапії, збірників народних трав'яних рецептів, патентів на лікарські засоби. Його напрацювання в цій галузі активно використовувалися для лікування населення після Чорнобильської аварії.

Збірники рецептів, розроблені Є.С. Товстухою на основі української народної медицини, є безцінною скарбницею знань, необхідних для оздоровлення нації, особливо в умовах пандемії COVID-19. Подальші перспективи збереження та застосування традиційних знань в галузі медицини Є.С. Товстуха вбачає у збалансованому розвитку обох складових охорони здоров'я: «Тільки два крила - народна та офіційна медицина - здатні винести нас на обшири цивілізованої охорони здоров'я» [4].

Очевидно, що в сучасних умовах необхідне створення належної системи охорони традиційних знань в галузі медицини в Україні, розробка на їх основі сучасних лікарських препаратів, в тому числі й проти коронавірусних інфекцій.



Висновки та перспективи подальших досліджень

Пандемія COVID-19 залишається головною у світовому порядку денному. Слабкість глобальної класичної медицини в ефективному протистоянні викликам дала безпрецедентний шанс традиційній (народній, альтернативній) медицині на більш широке визнання та розвиток на новому технологічному рівні. Характерно, що за таких обставин уряди окремих країн світу взяли на себе більшу відповідальність щодо застосування ліків і засобів традиційної медицини.

Теоретичний та практичний досвід застосування засобів ТМ під час пандемії COVID-19 впродовж 2020-2021 рр., отримані клінічні результати, нові дані довели, що в екстремальних умовах застосування ліків та рецептів традиційної медицини довело свою ефективність у боротьбі за здоров'я людей.

На побутовому рівні все більше людей звертають увагу на ТМ як на ефективний засіб самозахисту. Дослідження жителів Гонконгу показало, що мешканці користувалися, в основному, безрецептурними продуктами ТМ, купували їх самостійно, або ж зверталися до лікарів традиційної медицини, і в більшості випадків це не фіксувалося в медичних картках [24].

Традиційна медицина впродовж століть складалася в рамках різноманітних культур народів світу, тому поки що важко розробити єдині стандарти та правила щодо оцінки її впливу. Забезпечення якості лікарських препаратів на трав'яній основі також залежить від низки природних та кліматичних факторів. Поки що не існує міжнародної системи моніторингу за з'ясування наслідків лікування засобами ТМ, недостатньо інформації про побічні ефекти цих ліків, що не дозволяє класифікувати ті чи інші препарати залежно від їхньої ефективності. Виокремлення найбільш ефективних та безпечних ліків ТМ та інших методів лікування є головним завданням фахівців у цій сфері.

Міжнародному визнанню, наприклад, традиційної китайської медицини, перешкоджають такі фактори, як відсутність даних щодо складу лікарських препаратів та їх ефективності, переводу термінології ТКМ на «медичну мову». Ця галузь гостро потребує активних наукових інноваційних досліджень, формування системи стандартів заради ефективності та безпеки препаратів ТКМ, переходу на широкі клінічні випробування препаратів. У різних країнах світу ТМ отримала додаткові можливості до подальшого розвитку, наприклад, в частині поєднання зі штучним інтелектом та високими технологіями.

Для України, очевидно, досвід різних країн світу, зокрема Китаю, у використанні традиційної медицини дає додаткову аргументацію та нові стимули для державної політики розвитку цього напрямку на новому інформаційно-технологічному рівні.



Джерела та література

1. Аналіз стратегії Всесвітньої організації охорони здоров'я в галузі народної медицини 2014-2023 рр. / О. Поканевич, В. Евтушенко, Я. Радиш. Публічне адміністрування: теорія та практика. Зб. наук. праць. Д: ДРІДУ НАДУ, 2014. №1.

2. Воронин Н. (2020) Арбидол, хвойник и корень солодки. Чем лечат китайский коронавирус? BBC news, 4 марта.

3. Воронцова К. Права суб'єктів інтелектуальної власності на традиційні знання у сфері охорони здоров'я. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2014. №6. С. 21 - 29.

4. Геруш О.В. До 80-річчя з дня народження Є.С. Товстухи.

5. Гончарук А. Соціалізм із китайською специфікою у боротьбі з COVID-19. Україна - Китай. 2020, n 1 (19).

6. Гуттериш А. Все мы должны извлечь серьёзные уроки из этого кризиса / Организация Объединенных Наций.

7. Євтушенко В.В. Народна медицина як галузь української культури та невід'ємна складова системи охорони здоров'я України (до проблеми державного регулювання народної медицини). Інвестиції: практика та досвід. 2015. №13-14. С. 106-109.

8. Завидович А. Лауреаты Нобелевской премии по медицине 2015. Практична ангіологія, 2015, 4 (71).

9. Михайлюк М.І. Розвиток китайської медицини. Китайська цивілізація: традиціїта сучасність: матеріали XIV міжнародної наукової конференції, 5 листопада 2020 р. К., 2020, С. 99-100.

10. Поцулко О.А., Філософія китайської традиційної медицини. Китайська цивілізації: традиції та сучасність: матеріали XIV міжнародної наукової конференції, 5 листопада 2020 р. К., 2020. С.101-104.

11. Про внесення змін до деяких законів України, спрямованих на підвищення доступності лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних заходів до них, які закуповуються особою, уповноважених на здійснення закупівель у сфері охорони здоров'я. Закон України від 17 березня 2020, №531-ІХ.

12. Самосюк И.З., Чухраев Н.В. Интегративная медицина - медицина будущего.

13. Ситуация с COVID-19 в Европейском регионе ВОЗ. Всемирная организация здравоохранения. Европейское региональное бюро.

14. Співак М.В. Державна політика здоров'язбереження: світовий досвід і Україна. Монографія. К.: Ін держави і прави ім. В.М. Корецького, 2016. 536 с.

15. Стратегия ВОЗ в области народной медицины 2002-2006. Всемирная организация охраны здоровья. Женева, 2002. 80 с.

16. Стратегия ВОЗ в области народной медицины 2014-2023 гг. Всемирная организация здравоохранения. Женева, 2013. 75 с.

17. Терес Н.В. Традиційні знання: проблеми збереження та охорони.

18. Товстуха Є.С. Золоті рецепти української народної медицини. К.: Країна Мрій, 2009. 552 с.

19. Товстуха Є.С. Українська народна медицина. 1000 унікальних авторських рецептів. К.: Рось, 1994. 350 с.

20. Традиционная китайская мідицина помогает в исцелении / Сяодун Ван, Хао Ван, Юй Чжан. Российская газета. 2020. 28.12. №235 (8349).

21. Украина: обзор системы здравоохранения / В. Лехан, В. Рудый, Э. Ричардсон. Системы здравоохранения: время перемен. 2010. Т 12. №8. 226 с.

22. Хілініч В. Історичні першоджерела традиційної китайської медицини. Україна-Китай, 2019, п. 18 (4).

23. Чжихуа Л. Эффективность доказана веками. Российская газета, 2021. 29.06. №141 (8492).

24. Lam Ch. S., Koon H.K., Chung V.Ch.-H. and ets (2021), Plos One. July

25. Coronavirus Disease (COVID-19). Weekly epidemiological update (2 November 2021).

26. Herbal medicine and pattern identification for treating COVID-19 a rapid review of guidelines / Lin Ang, Hye Won Lee, Jun Yong Choi, Junhua Zhang, Myeong Soo Lee, National Library of Medicine, National Centre of Biotechnology information.

27. Krishnan G., Pillai G. Traditional Medicine and COVID-19, Aurveda Integr Med., 2021, July - Sept., 12 (3), 413-414.

28. Potential Therapeutic Effect on Traditional Chinese Medicine on Coronavirus Disease 2019 / Qin Qiu, Yuge Huang, Xiaohua Liu: A Review, Frontiers in Pharmacology. Ethnopharmacology. 2020. 9 Nov.

29. WHO affirms support for COVID-19 traditional medicine research, 17 September 2021.

30. WHO says it recognizes benefits of traditional, alternative medicine as possible treatments for Covid-19, 2020, 4 of May.



References

1. Pokanevych, O., Yevtushenko, V and Radysh Ya. (2014). Analiz stratehii Vsesvitnoi orhanizatsii okhorony zdorovia v haluzi narodnoi medytsyny 2014-2023 rr. [Analysis of the strategy of the World Health Organization in the field of folk medicine 2014-2023] Publichne administruvannia: teoriia ta praktyka. Zb. nauk. prats. D: DRIDU NADU, №1.

2. Voronin, N. (2020). Arbidol. khvoynik i koren solodki. Chem lechat kitayskiy koronavirus? 4 marta. [Arbidol, conifer and licorice root. What is the treatment of Chinese coronavirus?] BBC news, March 4.

3. Vorontsova, K. (2014). Prava sub'ektiv intelektualnoi vlasnosti na traditsiyni znannya u sferi okhoroni zdorov'ya [The rights of intellectual property to traditional knowledge in the field of health care]. Teoriya іpraktika intelektualnoi vlasnosti, 6, 21-29 [in Ukrainian].

4. Herush, O.V Do 80-richchia z dnia narodzhennia Ye.S. Tovstukhy [To the 80th anniversary of the birth of E.S. Tovstukhi],

5. Goncharuk, A. (2020). Sotsializm iz kytaiskoiu spetsyfikoiu u borotbi z COVID - 19. Ukraina - Kytai 1 (19) [Socialism with Chinese specificity in the fight against COVID-19]

6. Gutterish, A. Vse my dolzhny izvlech seryeznyye uroki iz etogo krizisa [We all need to learn serious lessons from this crisis] / Organizatsiya Obyedinennykh Natsij

7. levtushenko, V.V. (2015). Narodna medytsyna yak haluz ukrainskoi kultury ta nevidiemna skladova systemy okhorony zdorovia Ukrainy (do problemy derzhavnoho rehuliuvannia narodnoi medytsyny. [Folk medicine as a branch of Ukrainian culture and an integral part of the health care system of Ukraine (to the problem of state regulation of folk medicine]. Investytsii: praktyka ta dosvid, 13-14, 106-109 [in Ukrainian].

8. Zavidovich, A. (2015) Laureaty Nobelevskoy premii po meditsine [Nobel Prize winners in medicine 2015] Praktichna angiologiya, 4 (71)

9. Mykhaylyuk, M.I. (2020). Rozvytok kytays'koyi medytsyny [Development of Chinese medicine. Chinese civilization: traditions and modernity]: Kytays'ka tsyvilizatsiya: tradytsiyi suchasnist': materialy XIVmizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi, 5 lystopada K., 99-100 [in Ukrainian].

10. Potsulko O.A. (2020) Filosofiya kytays'koyi tradytsiynoyi medytsyny [Philosophy of Chinese traditional medicine]. Kytays'ka tsyvilizatsiyi: tradytsiyi ta suchasnist': materialy XIVmizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi, 5 lystopada 2020 r. K., 101-104 [in Ukrainian].

11. Pro vnesennya zmin do deyakykh zakoniv Ukrayiny, spryamovanykh na pidvyshchennya dostupnosti likars'kykh zasobiv, medychnykh vyrobiv ta dopomizhnykh zakhodiv do nykh, yaki zakupovuyut'sya osoboyu, upovnovazhenykh na zdiysnennya zakupivel' u sferi okhorony zdorov"ya [On amendments to some laws of Ukraine aimed at increasing the availability of medicines, medical devices and ancillary measures to them, which are purchased by a person authorized to make purchases in the field of health care] Zakon Ukrayiny vid 17 bereznya 2020, №531-IX

12. Samosyuk, I.Z., Chukhrayev, N.V. Integrativnaya meditsina - meditsina budushchego [Integrative medicine is the medicine of the future].

13. Situatsiya s COVID-19 v Yevropeyskom regione VOZ. [COVID-19 situation in the WHO European Region]. Vsemirnaya organizatsiya zdravookhraneniya. Yevropeyskoye regional'noye byuro

14. Spivak, M.V (2016). Derzhavnapolityka zdorov"yazberezhennya: svitovyy dosvid i Ukrayina [State health policy: world experience and Ukraine]. Monohrafiya. K.: In-t derzhavy i pravy im. V.M. Korets'koho [in Ukrainian].

15. Strategiya VOZ v oblasti narodnoy meditsiny 2002-2006 gg. (2002). [WHO Traditional Medicine Strategy 2002-2006]. Vsemirnaya organizatsiya okhrany zdorov'ya. Zheneva [in Russian].

16. Strategiya VOZ v oblasti narodnoy meditsiny 2014-2023 gg. (2013). [WHO Traditional Medicine Strategy 2014-2023]. Vsemirnaya organizatsiya zdravookhraneniya. Zheneva [in Russian].

17. Teres, N.V. Tradytsiyni znannya: problemy zberezhennya ta okhorony [Traditional knowledge: problems of preservation and protection].

18. Tovstukha Ye.S. (2009). Zoloti retsepty ukrayins'koyi narodnoyi medytsyny. K.: Krayina Mriy [in Ukrainian].

19. Tovstukha Ye.S. (1994). Ukrayins'ka narodna medytsyna. 1000 unikal'nykh avtors'kykh retseptiv. K.: Ros'.

20. Syaodun, V., Khao, V. and Yuy, Ch. (2020). Traditsionnaya kitayskaya mtditsina pomogayet v istselenii [Traditional Chinese medicine helps in healing]. Rossiyskaya gazeta. №235 (8349) [in Russian].

21. Lekhan, V., Rudyy, V. and Richardson, E. (2010). Ukraina: obzor sistemy zdravookhraneniya. Sistemy zdravookhraneniya: vremya peremen. 2010. N. 8 [in Russian].

22. Khilinich, V. (2019). Istorychni pershodzherela tradytsiynoyi kytays'koyi medytsyny. [Historical sources of traditional Chinese medicine]. Ukrayina- Kytay, 18 (4)

23. Chzhikhua, L. (2021). Effektivnost' dokazana vekami [Effectiveness has been proven for centuries]. Rossiyskaya gazeta, 29.06. №141 (8492).

24. A public survey of traditional, complementary and integrative medicine use during the COVID-19 outbreak in Hong Kong (2021) / Chun Sing Lam, Ho Kee Koon, Vincent Chi-Ho Chung and ets., Plos One. July 1.

25. Coronavirus Disease (COVID - 19). (2021). Weekly epidemiological update. 2 Nov

26. Herbal medicine and pattern identification for treating COVID-19 a rapid review of guidelines / Lin Ang, Hye Won Lee, Jun Yong Choi, Junhua Zhang, Myeong Soo Lee, National Library of Medicine, National Centre of Biotechnology information.

27. Krishnan, G., Pillai, G. Traditional Medicine and COVID-19, Aurveda Integr. Med., 2021, July- Sept., 12 (3), 413-414.

28. Potential Therapeutic Effect on Traditional Chinese Medicine on Coronavirus Disease 2019 / Qin Qiu, Yuge Huang, Xiaohua Liu: A Review, Frontiers in Pharmacology. Ethnopharmacology. 2020. 9 Nov.

29. WHO affirms support for COVID-19 traditional medicine research, 17 September 2021

30. WHO says it recognizes benefits of traditional, alternative medicine as possible treatments for Covid-19, 2020, 4 of May.

Размещено на allbest.ru