Новий розгляд справи після скасування рішення Верховним Судом: проблеми забезпечення змагальності та права на справедливий суд
Окремим аспектом нового розгляду справи у досліджених у цій статті випадках є стабільність правозастосування. Автор статті обґрунтовує тезу про незмінність висновків, сформульованих судом касаційної інстанції при спрямуванні справи на новий розгляд.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.03.2023 |
| Размер файла | 52,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Тепер, враховуючи модель перегляду за нововиявленими обставинами та її логіку, варто звернути увагу на те, що у важливих для нашого аналізу аспектах цей перегляд не відрізняється від "нового" розгляду з підстав недослідження доказу (пункти 1 3 частини третьої статті 310 ГПК України, пункти 1 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). Різниця в тому, що у випадку нововиявлених обставин про ці обставини не було відомо і відповідні докази сторона подати не могла, а у випадку "нового" розгляду з підстав недослідження доказу, доказ не було одержано та/або досліджено внаслідок помилки суду. Однак шлях виправлення обох ситуацій однаковий: суд має дослідити відповідний доказ та оцінити його у системі з уже зібраними доказами.
Звідси й ставлення до "нового" розгляду з мотивів недослідження доказу має бути як до обмеженого, тобто такого, що потребує не цілковито нового процесу, а лише виправлення помилки суду, яка полягає в тому, що суд помилково "перервав" розгляд у стадії одержання та дослідження доказів, не одержавши та/або не дослідивши доказ, і передчасно перейшов до стадії прийняття рішення. Відповідно після скасування такого рішення, справа мала б повертатись скоріше для продовження розгляду, ніж для цілком нового розгляду.
У суддівській спільноті до фраз типу "передчасний висновок", "передчасне рішення" особливе ставлення, часто негативне, оскільки такі формулювання не зустрічаються у процесуальних законах, а скасовувати потрібно незаконне рішення, а не передчасне.
Однак, можливо, що ця критика категорії передчасних висновків та передчасних рішень також передчасна, а насправді наведені вище поняття охоплюють результат інтуїтивного відмежування окремої групи рішень. Велика Палата Верховного Суду також в одному зі своїх рішень обґрунтувала направлення справи на новий розгляд для встановлення важливих обставин саме передчасністю висновків судів у цій частині (п. 80 постанови від 18.12.2018 у справі № 911/1437/17 [32]). Випадки застосування цих понять касаційними судами теж доволі численні.
Дійсно, помилково не дослідивши певний доказ, суд міг дійти саме передчасного висновку про існування або відсутність певної обставини. Якби помилки не було, суд просунувся б далі і висновки б не були поспішними. Тому ситуація, пов'язана з помилками суду у питаннях одержання та дослідження доказів, може бути, дійсно, кваліфікована як передчасне завершення дослідження доказів і перехід до стадії прийняття рішення. Відповідно, скасування рішення мало б повертати суд до тієї стадії, де мало місце порушення, а не відкривати шлях до повного перегляду справи.
Органічним наслідком такої кваліфікації є висновок про те, що продовжити передчасно перервану стадію має той склад суд, передчасне рішення якого скасовано.
Було б безпідставною фікцією виходити з того, що при новому розгляді стан свідомості у питаннях факту (тобто звичайна свідомість, а не правосвідомість) у нового складу суду ідентична тому, рішення якого скасовано, а тому новий склад суду виходитиме у питаннях факту з тих же міркувань, що й попередній, і зможе лише "додати" помилково недосліджений доказ у всю систему зібраних і раніше оцінених у справі доказів з точно таким же результатом оцінки нової сукупності доказів, які б мав перший склад суду, якби дослідив помилково відкинутий доказ.
Чому така фікція заслуговує негативної оцінки? Якщо у питаннях права презюмується однакове тлумачення та застосування права всіма суддями, тому з погляду процесуального права немає значення, який склад суду розглядає питання права, то у питаннях факту такої презумпції немає. У питаннях факту існує внутрішнє переконання судді, яке формується під впливом сукупності доказів і є унікальним щоразу.
Тому новий склад суду, який розглядає справу під час нового розгляду, з необхідністю матиме інше внутрішнє переконання, навіть якщо в результаті прийме по суті таке ж рішення.
В такому разі як може неврахування одним судом якогось доказу призводити до результату іншого, ніж виправлення цієї помилки шляхом покладання на цей же суд обов'язку врахувати цей доказ? Як ця помилка може потягти уповноваження іншого складу суду зробити власні судження про факти справи в цілому? Це теж буде "існуванням двох точок зору" на проблемне питання, а не виправленням помилок, тобто тим, від чого застерігає ЄСПЛ у своїх рішеннях, присвячених цінності res judicata та ризикам втручання у нього.
З огляду на це логічним видається відмежувати скасування з означених підстав (доказ помилково не витребувано та/або не досліджено) від інших випадків скасування і направлення на новий розгляд, і ставитись до цих підстав подібно до того, коли суд перериває процес на більш ранній стадії, ніж належить. Тобто у таких випадках слід повернути справу для продовження розгляду і, як це передбачено для таких випадків у процесуальному законі, повернути її тому ж складу суду, який її розглядав.
Навіть за відсутності детального економічного аналізу цього підходу можна стверджувати, що він може розраховувати на прихильне ставлення також в аспекті економії ресурсів, оскільки продовження розгляду справи тим же складом суду після скасування його рішення з мотивів недослідження доказу є менш витратним шляхом, ніж новий розгляд іншим складом суду.
Також на користь цього підходу вказує його простіше узгодження із ситуаціями, коли на момент направлення справи на новий розгляд скасоване рішення не вирішувало справу у всій повноті. Наприклад, до Верховного Суду було оскаржено залишене без змін апеляційним судом рішення суду першої інстанції, яким вирішено тільки частину позовних вимог. Решта вимог або ще знаходиться на розгляді у місцевому суді, або в апеляційному суді. В цьому разі, якщо касаційна інстанція дійде висновку про необхідність скасувати рішення і спрямувати справу на "новий" розгляд для дослідження доказу і такий розгляд має здійснюватись іншим складом суду, виникає або (1) вимушена і навряд чи виправдана невластива процесу біфуркація, коли два суди розглядатимуть частини однієї справи (неприродною вона є в тому сенсі, що замість розбиття процесу на стадії в межах одного юрисдикційного органу, вся справа "розщеплюється" між двома судами одного рівня), або (2) припинення мандату іншого суду, який все ще розглядає справу, що, на нашу думку, робить ситуацію ще гірше.
Натомість, у випадку скасування рішення з підстав неповноважності складу суду описана вище ситуація матиме принципово інший вигляд. Припинення мандату суду, який досі розглядає частину позовних вимог за таких обставин видається цілком закономірним наслідком.
Це ще раз підштовхує до висновку про те, що наведені у статті 310 ГПК України та статті 411 ЦПК України підстави для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд не є однопорядковими категоріями і повинні тягнути за собою різні наслідки.
Однак налагодження моделі розмежування спрямування касаційною інстанцією справи для нового розгляду і для продовження розгляду (для одержання та/або дослідження доказу) потребує внесення змін до процесуального законодавства шляхом відмежування у статті 310 ГПК України та статті 411 ЦПК України зазначених випадків від інших підстав направлення на новий розгляд.
Варто відзначити, що питання про внесення таких змін не є нерозривно пов'язаним з іншими аспектами направлення справи на новий розгляд, а саме з проаналізованим вище підходом до обмеження прав сторін на зміну своїх заяв стосовно спору (предмету і підстав позову для позивача, обсягу і підстав заперечень для відповідача), обмеження сторін у поданні доказів, а також з підходом до забезпечення стабільності правозастосування під час нового розгляду. Ці три аспекти можуть бути вирішені на рівні судової практики, оскільки норми, на яких може бути побудований такий підхід, вже закладені у процесуальні кодекси.
Висновки
Якщо намагатись узгодити з постулатом "у випадку направлення Верховним Судом справи на новий розгляд її розгляд здійснюється спочатку" постійні нагадування Верховного Суду учасникам процесу про те, що касаційний перегляд має здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, то можна дійти висновку, що складно втриматись в межах виправлення помилок та недоліків, якщо результатом скасування через окреме процесуальне порушення буде спрямування справи на цілковито новий розгляд іншим складом суду, результат якого втілиться у висновках, сформованих цілком іншою свідомістю, ніж та, чиї помилки взялись виправити.
Здійснене під кутом зору розвиненої практики обмеженого нового розгляду (limited remand) в інших правових системах дослідження принципів змагальності і однакового ставлення до сторін у вітчизняних господарському та цивільному процесах дозволило дійти таких висновків:
- Направлення справи на новий розгляд після скасування Верховним Судом рішень у справі з підстав процесуального порушення, яке полягало у тому, що суд не витребував чи не дослідив певний доказ, слід відокремлювати з-поміж інших підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки воно не пов'язано із загальним дефектом процесу, а лише з необхідністю усунути окремий недолік, що також визначає обмежений обсяг нового розгляду;
- Під час розгляду в суді першої інстанції після скасування Верховним Судом рішень у справі відповідач не може, за загальним правилом, змінити обсяг заперечень проти позову та підстави своїх заперечень проти позову, зокрема заявити про сплив позовної давності, крім випадку, коли під час первісного розгляду він був позбавлений можливості це зробити. В цьому підході втілюється застосування на засадах змагальності і однакового ставлення до сторін тих же обмежень, які встановлені стосовно позивача щодо зміни предмета та підстав позову;
- Новий розгляд, спричинений помилкою суду, яка полягала у відмові витребувати або дослідити доказ, як правило, має бути обмежений одержанням та/або дослідженням цього доказу;
- Рішення судів, прийняті за результатами такого обмеженого нового розгляду, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, зокрема, про значення певних обставин для застосування певних норм права, а отже і про належність певних доказів, та з виконанням вказівок дослідити певні докази, не можуть надалі бути скасовані касаційним судом лише з тих підстав, що він вважає за необхідне відступити від свого висновку у цій же справі, якщо це не виправдовується іншими змінами, зокрема встановленням інших важливих обставин у справі;
Такий обмежений новий розгляд підставно може бути кваліфікований як продовження розгляду зі стадії одержання та/або дослідження доказів, де мало місце порушення, і здійснювати його може той же склад суду, що ухвалював скасоване рішення, за умови внесення змін до процесуальних кодексів стосовно персонального складу суду для таких випадків.
Однак незалежно від прийняття запропонованих вище змін стосовно складу суду під час нового розгляду, пласт проблем, про які вже йшлося, а саме, недопущення повторного проходження тих стадій процесу, у яких порушень не було, і проблема послідовності правозастосування в межах справи можуть бути вирішені судовою практикою. Водночас зміни, пов'язані з розмежуванням випадків направлення справ на новий розгляду і формуванням складу суду, дозволи б реалізувати підхід системно.
Звичайно, це дослідження не охоплює всіх аспектів і навіть всіх підстав направлення справ на новий розгляд, зокрема й через порушення, пов'язані з доказами. Окремого дослідження потребує з'ясування підстав для кваліфікації у цій системі координат випадків скасування рішення, прийнятого на підставі недопустимого доказу. Ця підстава може видатись подібною до тієї, якій присвячена ця стаття, однак має ключову відмінність. Хоча в обох випадках має місце порушення, яке, вочевидь, потягло для суду, рішення якого скасовується, помилку у питанні факту (в одному випадку суд помилково взяв до уваги недопустимий доказ і з його врахуванням дійшов висновку про певний факт, а в іншому суд не взяв до уваги доказ, який, можливо, слід було дослідити), однак якщо суд помилково не дослідив доказ, він може його "доврахувати". У ситуації ж із прийняттям рішення на підставі недопустимого доказу, його свідомість зазнала впливу доказового матеріалу, який не повинен був би впливати на неї. Тому не можна обмежитись простим екстраполюванням на цю ситуацію всіх висновків цього дослідження. Натомість, є потреба в окремому вивченні цього питання.
Література
1. 28 U.S.C. § 2106 - U.S. Code - Unannotated Title 28. Judiciary and Judicial Procedure § 2106. Determination - last updated 01.01.2018 URL: https://codes.findlaw.com/us/title-28-judiciary-and-judicial-procedure/28-usc-sect-2106.html (дата звернення: 10.09.2022).
2. Ameen Memon M. R. Scope and Utility of Procedure of Remand - An Analysis. International Journal of Advances in Social Sciences. 2014. No. 2(1). P. 61-63.
3. Black's Law Dictionary, Ninth Edition. Brian A. Garner, editor in chief. St. Paul, MN Thomson Reuters, 2009. 1920 p.
4. Bruhl A.-A. P. The remand power and the Supreme Court's role. Notre Dame Law Review. 2020. Vol. 96, Issue 1. P. 171-247.
5. Chemerinsky E., Miltenberg N. The need to clarify the meaning of U.S. Supreme Court remands: The lessons of punitive damages' cases. Arizona State Law Journal. 2004. No. 36. P. 513-526.
6. Dezelak v. Slovenia (Application no. 1438/02), European Court of Human Rights, judgment of 6 April 2006. URL: https://hudoc.echr.coe. int/eng?i=001-73142 (дата звернення: 10.09.2022).
7. District Court was not Required to Conduct an Entirely new Sentencing Hearing After Remand, Where the Court Could Correct the Errors Identified by The Court of Appeals Without Conducting Such A Hearing. Seventh Circuit Criminal Case Summaries: Appellate Procedure. By Federal Public Defender for the Central District of Illinois. Feb 2, 2016. URL: https://casetext.com/analysis/district-court-was-not-required-toconduct-an-entirely-new-sentencing-hearing-after-remand-where-the-court-could-correct-the-errors-identified-by-the-court-of-appeals-withoutconducting-such-a-hearing (дата звернення: 10.09.2022).
8. ELI - UNIDROIT Model European Rules of Civil Procedure', in European Law Institute, and UNIDROIT (eds), ELI - Unidroit Model European Rules of Civil Procedure: From Transnational Principles to European Rules of Civil Procedure (Oxford, 2021; online edn, Oxford Academic, 18 Nov. 2021), URL: https://doi.org/10.1093/oso/9780198866589.005.0001 (дата звернення: 10.09.2022).
9. Gambol A. The Twombly/Iqbal plausibility pleading standard and affirmative defences: gooses and ganders ten years later. Pace Law Review. 2020. Vol. 41. P. 193-233.
10. General Remand versus Remand with Instructions URL: https://elsterlaw.com/missouri-law-blog/general-remand-versus-remand-withinstructions/ (дата звернення: 10.09.2022).
11. Gilbreath R. B. Is limited remand required if the district court admitted or excluded evidence without a Daubert analysis? The Journal of Appellate Practice and Process. 2015. Vol. 16, No. 1. P. 37-46.
12. Grusovnik v. Slovenia (Application no. 38333/02), European Court of Human Rights, judgment of 27 April 2006. URL: https://hudoc.echr. coe.int/eng?i=001-75247 (дата звернення: 10.09.2022).
13. Guide on Article 6 of the Convention - Right to a fair trial (civil limb). Updated to 30 April 2022. Council of Europe/European Court of Human Rights, 2022. 127 p.
14. Hazard G. C. Jr., Taruffo, M., Sturner R., Gidi A. Rules of Transnational Civil Procedure. International Law and Politics. 2001. Vol. 33. P. 793-859.
15. Mehta A., Singh T., Lulla R. This Is the End: What Now? The Aftermath of an Award being Set Aside. May 5, 2021. URL: https://corporate. cyrilamarchandblogs.com/2021/05/this-is-the-end-what-now-the-aftermath-of-an-award-being-set-aside/ (дата звернення: 10.09.2022).
16. Orsinger R. R. Activities in the Trial Court During Appeal and After Remand. Chapter 21. State Bar of Texas. 25th Annual Marriage Dissolution Institute. Austin, May 9 - 10, 2002. URL: https://www.orsinger.com/s/Activities-in-the-Trial-Court-During-Appeal-and-After-Remand. pdf (дата звернення: 10.09.2022).
17. Pavlovic v. Slovenia (Application no. 20543/02), European Court of Human Rights, judgment of 13 April 2006. URL: https://hudoc.echr. coe.int/eng?i=001-73254 (дата звернення: 10.09.2022).
18. Protecting the Right to a Fair Trial under the European Convention on Human Rights. A handbook for legal practitioners, 2nd edition prepared by D. Vitkauskas. Council of Europe, 2017. P. 164.
19. Richardson A. Reversed and remanded for a new trial: a guide to retrial in civil cases. Florida Bar Journal. 2018. Vol. 92, No. 7. P. 40 URL:
20. https://www.floridabar.org/the-florida-bar-journal/reversed-and-remanded-for-a-new-trial-a-guide-to-retrial-in-civil-cases/ (дата звернення:
21. .
22. Sensenbrenner E. P. A Proposal to Codify Louisiana's law of Case Doctrine. Loyola Law Review. 2018. Vol. 64. P. 215-238.
23. Sinai Y. The Doctrine of Affirmative Defense in Civil Cases - Between Common Law and Jewish Law. North Carolina Journal of International Law and Commercial Regulation. 2008. Vol. 34. No.1. P. 111-178.
24. Uzelac A. Survival of the Third Legal Tradition? Supreme Court Law Review. 2010. Vol. 49. P. 377-396.
25. Аналіз стану здійснення правосуддя при розгляді господарських справ за 2021 рік. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, 2021. 72 с. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/sud_pract/2021_analiz_KGS.pdf (дата звернення: 10.09.2022).
26. Аналіз стану здійснення правосуддя при розгляді господарських справ за І півріччя 2022 року. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, 2022. 11 с. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Analiz_ KGS_I_pivr_2022.pdf (дата звернення: 10.09.2022).
27. Аналітичний огляд стану здійснення правосуддя Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у I півріччі 2022 року.
28. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/sud_pract/Analit_oglyad_KCS_I_pivr_2022.pdf (дата
29. звернення: 10.09.2022).
30. Аналітичний огляд стану здійснення цивільного судочинства у 2021 році. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_ folder_for_uploads/supreme/zvi/2021_analiz_KCS.pdf (дата звернення: 10.09.2022).
31. Андрусів УБ., Федик С.Є. Елементи принципу юридичної визначеності. Часопис Київського університету права. 2019. № 1. С. 19-25.
32. Білоусов Ю.В. Стратегія модернізації процесуального законодавства України. Університетські наукові записки. 2016. № 58. С. 48-57.
33. Верховний Суд, Велика Палата. Постанова від 08.06.2021, справа № 487/8206/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/
34. Review/98146718 (дата звернення: 10.09.2022).
35. Верховний Суд, Велика Палата. Постанова від 18.01.2022, справа № 910/17048/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/
36. Review/103133042 (дата звернення: 10.09.2022).
37. Верховний Суд, Велика Палата. Постанова від 18.05.2021, справа № 914/1570/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/
38. Review/97967349 (дата звернення: 10.09.2022).
39. Верховний Суд, Велика Палата. Постанова від 18.12.2018, справа № 911/1437/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/
40. Review/78977509 (дата звернення: 10.09.2022).
41. Верховний Суд, Касаційний господарський суд. Постанова від 28.01.2020, справа № 925/587/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/87422363 (дата звернення: 10.09.2022).
42. Гуйван П.Д. Своєчасний розгляд справи як елемент права на справедливий суд. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2018. Том 29 (68), № 1. С. 36-42.
43. Кравчук В. Зміст принципу правової визначеності як необхідної складової верховенства права. Актуальні проблеми правознавства. - 2019. - Вип. 4. - С. 10-15.
44. Пільков К. Властивості доказів та критерії їх оцінювання. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 4. С. 86-99.
45. Пільков К. Питання факту та права: фундаментальне і прикладне розмежування обставин справи, їх юридичної кваліфікації і застосування права. Право України. 2020. № 8. С. 144-194. DOI: 10.33498/louu-2020-08-144
46. Пономарьов проти України, заява № 3236/03. Європейський суд з прав людини, рішення від 3 квітня 2008 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_434#Text (дата звернення: 10.09.2022).
47. Трегубенко проти України, заява № 61333/00. Європейський суд з прав людини, рішення від 2 листопада 2004 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_355#Text дата звернення: 10.09.2022).
48. Цувіна Т А. Роль верховних судів: у пошуках балансу приватних та публічних інтересів у цивільному судочинстві. Проблеми законності. 2020. Вип. 148. С. 52-65. doi: 10.21564/2414-990x.148.193522.
49. Щодо перевищення розумних строків розгляду справ. Верховний Суд України. Лист від 25.01.2006 № 1-5/45. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/v5_45700-06#Text (дата звернення: 10.09.2022).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Підготовка матеріалів до розгляду в суді першої інстанції. Порядок розгляду справи у засіданні господарського суду, прийняття законного і обґрунтованого рішення. Відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі та залишення позову без розгляду.
курсовая работа [36,9 K], добавлен 09.02.2012Загальна характеристика розгляду справи судом першої інстанції. Позивач як учасник судового розгляду справи. Взаємодія позивача з іншими учасниками судового процесу. Тактика допиту свідків, постановки запитань експерту, взаємодії позивача з відповідачем.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 07.04.2012Поняття заочного розгляду справи та його процесуально-правова суть. Порядок заочного розгляду справи в цивільному судочинстві. Заочний розгляд справи при пред’явленні зустрічного позову та участі у справі третіх осіб. Перегляд та оскарження рішення.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 17.11.2009Процес відкриття провадження у цивільній справі в суді першої інстанції. Процесуальні заходи з підготовки справи до слухання. Основні завдання, що стоять перед суддею на цьому етапі. Судовий розгляд цивільної справи по суті справи з винесенням рішення.
курсовая работа [30,5 K], добавлен 17.02.2011Поняття і значення підсудності. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи суддею. Судовий розгляд кримінальної справи. Загальні положення судового розгляду: підготовча частина, судове слідство, судові дебати та останнє слово підсудного. Вирок.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 12.10.2007Захист прав і законних інтересів громадян. Виникнення та еволюція заочного провадження в цивільному процесі. Поняття та умови заочного розгляду цивільної справи. Порядок заочного розгляду справи. Перегляд, оскарження та скасування заочного рішення.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 13.02.2009Створення міжнародних механізмів гарантій основних прав і свобод людини. Обгрунтування права громадянина на справедливий судовий розгляд. Характеристика діяльності Європейського суду з прав людини. Проведення процедури розгляду справи та ухвалення рішень.
контрольная работа [25,8 K], добавлен 05.01.2012Принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах: верховенство права, законність, змагальність сторін, диспозитивність, офіційність, обов'язковість судових рішень. Повноваження та діяльність суду апеляційної інстанції в процесі розгляду справи.
контрольная работа [44,7 K], добавлен 24.11.2013Право на оскарження і межі перегляду судових рішень судом апеляційної інстанції. Правила і строки підготовки справи до розгляду у судовому засіданні чи в порядку письмового провадження. Ухвали і постанови рішень, підстави для їх скасування або зміни.
реферат [21,9 K], добавлен 20.06.2009Теоретичні основи кримінального судочинства України. Практика правозастосування та комплексний теоретичний аналіз проблемних питань, які пов’язані з підставами повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 11.03.2011
