Право на трансплантацію органів як право четвертого покоління: основні проблеми реалізації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Територіально відокремлене відділення, «Хмельницька філія Академії Державної пенітенціарної служби»

ПРАВО НА ТРАНСПЛАНТАЦІЮ ОРГАНІВ ЯК ПРАВО ЧЕТВЕРТОГО ПОКОЛІННЯ: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Бруневич Володимир Миколайович начальник центру спеціальної

підготовки Малінковська Оксана Володимирівна старший

викладач центру спеціальної підготовки Тимощук Олександр Іванович

викладач центру спеціальної підготовки

Анотація

У статті аналізується правове співвідношення права на життя та трансплантації органів. Наголошується, що сьогодні за потреби людина рідко реалізує надану можливість трансплантації, чому сприяє неузгодженість правових норм окремих законів, недовіра до вітчизняного рівня розвитку медицини, численні малодоказові публікації в ЗМІ, а також заяви самих медичних працівників щодо трансплантації. Окреслено проблеми дефіциту донорських органів, донорства крові та її компонентів та заходів щодо їх використання; трансплантація статевих залоз, репродуктивних клітин і живих ембріонів; аутотрансплантація; імплантація; вилучення анатомічних матеріалів для діагностичних та наукових досліджень; діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; виготовлення біоімплантатів та ксеноімплантатів.

Проаналізовано правове регулювання зазначеного питання, внесено пропозицію доповнити принципи трансплантології, зазначені в Законі України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», принципами некомерційності, повного усвідомлення потенційного донора про можливі наслідки для нього трансплантації, неприпустимість трансплантації органів, якщо це завдає шкоди донору, пріоритет розподілу донорських органів, заборону використання в якості донора найменш захищених верств населення: бездомних, психічно хворих, жителів. економічно відсталих країн. Звертається увага на позитивні та негативні риси Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» та внесених до нього змін. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання процесу трансплантації в Україні.

Ключові слова: трансплантація органів, право на життя, правове регулювання, міжнародно-правові акти, регіональні правові акти, національне законодавство, донорство, міжнародне співробітництво, медичні критерії, некомерційність. правовий регулювання трансплантація орган

Annotation

Brunevich Volodymyr Mykolayovych Head of the Special Training Center, Territorially Separated Department, "Khmelnytskyi Branch of the Academy of the State Penitentiary Service"

Malinkovska Oksana Volodymyrivna Senior teacher of the special training center, Territorially separated department "Khmelnytskyi branch of the Academy of the State Penitentiary Service"

Tymoshchuk Oleksandr Ivanovich Teacher of the special training center, Territorially separated department "Khmelnytskyi branch of the Academy of the State Penitentiary Service"

THE RIGHT TO ORGANIZATION TRANSPLANTATION AS THE RIGHT OF THE FOURTH GENERATION: MAIN PROBLEMS OF IMPLEMENTATION IN UKRAINE

The article analyzes the legal relationship between the right to life and organ transplantation. It is emphasized that today, if necessary, a person rarely implements the given opportunity for transplantation, which is facilitated by the inconsistency of the legal norms of individual laws, distrust of the domestic level of development of medicine, numerous low-evidence publications in the mass media, and the statements of medical workers themselves regarding transplantation. The problems of shortage of donor organs, blood donation and its components and activities related to their use are outlined; transplantation of gonads, reproductive cells and live embryos; autotransplantation; implantation; removal of anatomical materials for diagnostic and scientific research; activities of banks of umbilical cord blood, other tissues and human cells in accordance with the list approved by the central executive body, which ensures the formation of state policy in the field of health care; production of bio-implants and xeno-implants.

The legal regulation of the mentioned issue was analyzed, a proposal was made to supplement the principles of transplantation listed in the Law of Ukraine "On the Application of Transplantation of Anatomical Materials to Humans" with the principles of non-commerciality, full awareness of the potential donor about the possible consequences of transplantation for him, the inadmissibility of organ transplantation if it harms the donor, the priority of distribution donor organs, banning the use as a donor of the least protected strata of the population: homeless, mentally ill, residents of economically backward countries.Attention is drawn to the positive and negative features of the Law of Ukraine "On the Application of Transplantation of Anatomical Materials to Humans" and the amendments made to it. Proposals have been developed to improve the legal regulation of the transplantation process in Ukraine.

Key words: organ transplantation, right to life, legal regulation, international legal acts, regional legal acts, national legislation, donation, international cooperation, medical criteria, non-commerciality.

Постановка проблеми

Стрімкий розвиток тенденцій діджиталізації призводить до розвитку та удосконаленню медичних технологій, однією з яких є трансплантація органів, яка суттєво здатна покращити життя хворій людині. Саме вона, на сьогоднішній день, розглядається філософами та ученими як унікальна істота, що зазнає впливу багатьох факторів і піддається різноманітним стандартним та нестандартним методам дослідження.

У провідних державах трансплантація вже давно перестала розглядатися в якості методу медичного експерименту, а стала одним з основних засобів збереження життя або значного поліпшення його якості.

Питання малої кількості трансплантацій в Україні, кваліфікація лікарівтрансплантологів, нерозуміння сутності трансплантації самими хворими та нормативно-правове регулювання є надзвичайно актуальними на сьогодні.

Крім того, право на трансплантацію органів як право четвертого покоління не має достатньої регламентації на законодавчому рівні.

Дане питання на сьогоднішній день викликає безліч дискусій, що пов'язані з перетином моральних, етичних, біологічних, правових та медичних аспектів реалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанню розвитку трансплантації присвячували свою увагу багато дослідників, науковців минулого та сьогодення. Зокрема, Д. М. Шебаніц право на трансплантацію органів відносить до прав прав четвертого покоління поряд з такими правами як право на евтаназію, на зміну статті, на використання віртуальної інформації, право на клонування [1, c. 59], О. Аврамова та О. Жидкова право на трансплантацію також відносять до четвертого покоління прав людини, але роблять акцент на його засадах: законності, справедливості, моральності, добровільності [2, c. 105].

Серед науковців, які вивчали питання трансплантологи, можна назвати: М.С. Брюховецьку, В.А. Глушкова, С.В. Гринчака, Д.П. Кобякова, Н.А. Маргацьку, І.В. Міщука, О.Г. Пелагеша, С.С. Тихонову, Б.М. Тодурова, І. Шумакова [3, c. 218].

Окремі аспекти інформаційної регламентації правових положень трансплантації органів і тканин людини були предметом досліджень таких науковців, як А.В. Азаров, П.Л. Алексеева, В.А. Сагатович, В.П. Сальников., Г.Стеценко, Е.Н.Степанова, Д.П. Кобяков.

Метою написання статті є дослідження правових аспектів регулювання права на трансплантацію органів, визначення основних проблем його реалізації та запропонувати зміни в чинне законодавство щодо їх подолання.

Виклад основного матеріалу

Інститут прав людини не є на сьогоднішній день сталою категоріею, оскільки змінюеться доволі динамічно разом із розвитком суспільних відносин і розширюється як законодавством інших держав, так і національним. З'являються нові права, а ті які існували раніше, набувають нового механізму реалізації та врегулювання.

Право на трансплантацію тісно пов'язане з правом на життя та охорону здоров'я, оскільки його реалізація піднімає багато правових, біологічних, медичних та навіть етичних питань.

На сьогоднішній день, нажаль, серед юристів, медиків та представників правоохоронних органів немає єдиної думки, позиції щодо випадків правомірності трансплантації органів.

Проблемним є також і те, що в чинному законодавстві про трансплантацію ніяк не регулюється обов'язок медичних працівників щодо пошуку родичів потенційного донора для отримання їхньої згоди щодо трансплантації органу людині, яка його потребує. Доцільно було б його доповнити нормою, яка покладає такий обов'язок на правоохоронні органи.

Нажаль, склалася така ситуація, що людина на сьогоднішній день рідко реалізує надану можливість трансплантації, чому сприяє невідповідність правових норм окремих законів, недовіра до вітчизняного рівня розвитку медицини, багаточисленні малодоказові публікації в ЗМІ, висловлювання самих медичних працівників щодо трансплантаціїї.

Ці фактори формують в людини негативне відношення до трансплантації органів. Слід вважати, що в даних ситуаціях необхідно проводити більше просвітницьких загально правових заходів, в яких має бути детально роз'яснено, що правом на трансплантацію органу людина може скористатися лише в тому випадку, коли настала смерть кори головного мозку іншої людини (донора), медична допомога якому вже не є доречною.

Доволі дієвим кроком стало б передбачити в Законі України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» матеріальне заохочення родичів посмертного донора, але тільки в разі дачі ним ще за життя добровільної згоди на трансплантацію.

Величезною проблемою правового та медичного характеру на сьогодні залишається дефіцит донорських органів, оскільки трансплантація вийшла зі стадії експерименту в звичайну операцію, чим потребує не лише її констатації як факту, а й правового регулювання.

Виходячи із закріпленого конституційного принципу рівності усіх перед законом, відсутності привілеїв за майновим статусом, ознаками статі, партійною приналежністю, релігійними поглядами, варто зазначити, що першочергово право на трансплантацію мусить отримати та людина, яка є імунулогічно сумісною у парі донор-реципієнт.

Слід зазначити, що при розподілі кожного органу має братися до уваги, насамперед, ступінь важкості хвороби пацієнта. Тобто, право на трансплантацію життєво важливого органу має отримати той, чий стан здоров'я є більш критичним. Якщо ж на один і той самий орган претендує кілька реципієнтів, тоді вважаємо, що цілком справедливо було б віддати його тій людині, яка в черзі довше чекає на нього. Однак, щоб дана норма набула практичного застосування, пропонуємо закріпити її в Законі України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині».

Загально відомим є те, що всі права людини класифікуються на три покоління, але з розвитком суспільних відносин, появою нових досягнень у науці, техніці, інших природничих та галузевих науках виникла необхідність виділити ще одну групу права - права людини четвертого покоління.

Четверте покоління людських прав - це незалежність й альтернативність особи у виборі правомірної поведінки, яка базується на автономії людини, в межах єдиного правового поля, норм моралі та релігії [4, с. 41]. Їх основними засадами можна назвати:

визнання високого статусу особи;

- прагнення єдності норм права, моралі, релігії у визначенні поведінки як правової;

- визнання права на індивідуальність особи, що включає повагу до особливих потреб людини, які дають їй змогу бути несхожою на інших;

- встановлення суверенності людини щодо держави [4, с. 42].

Серед різновидів прав четвертого покоління виділяють права в сфері охорони здоров'я, одним з яких є право на трансплантацію, яке органів цілком справедливо можна віднести до них, оскільки його поява та подальший розвиток відкрив перед людьми нові можливості, які не існували до цього часу. Водночас, разом з цим постає питання про межі цих прав. У Хартії Європейського Союзу про основні права в п. 2 ст. 3 вказано, що при застосуванні досягнень медицини і біології необхідно дотримуватися наступних вимог:

- добровільна і належним чином оформлена згода зацікавленої особи відповідно до правил, встановлених законом;

- заборона застосування євгеніки, особливо її частині, що має на меті селекцію людей;

- заборона використання людського тіла і його частин як джерела прибутку;

- заборона відтворення людини за допомогою клонування [5].

Отже, використання даного права дозволяється у тих межах, які не порушують права інших осіб, зважаючи на їх особливу природу. Нормативно-правове регулювання права на трансплантацію можна розподілити на міжнародні, регіональні та національні нормативно-правові акти.

До міжнародних можна віднести Декларацію стосовно трансплантації людських органів 30.10.1987 р., Заяву про торгівлю живими органами прийнятою Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Брюссель, Бельгія в жовтні 1985 р., Резолюцію про ставлення лікарів до проблеми трансплантації органів людини прийнятою на 46-ій Генеральній асамблеї ВМА у вересні 1994 р., Резолюцію WHA57.18 «Трансплантація органів і тканин людини» прийнятою ООН і ВООЗ у 2004 р., Комюніке Чанша (фр.Тйе Changsha Communique) прийняте на Першій глобальній консультації ВООЗ щодо нормативних вимог до клінічних випробувань ксенотрансплантантів у Чанші, Китай, 19-21 листопада 2008 р., Сіднейська декларація щодо смерті прийнята 22-ю Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Сідней, Австралія, серпень 1968 р.

До рагіонильних відносяться Резолюція (78) 29 Ради Європи щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами законодавств державучасниць з питань вилучення, пересадки та трансплантації матерілів організму людини, Європейська угода про обмін лікувальними субстанціями людського походження 15.12.1958 р. та Додатковий протокол до неї 29.09.1982 р., Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину Ов'єдо, 4 квітня 1997 р., Додатковий протокол до Конвенції про права людини та біомедицину щодо трансплантації органів і тканин людини прийнятий у Страсбурзі, 24 січня 2002 р., Директива № 2010/45 / ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС про стандарти якості та безпеки людських органів, призначених для трансплантації прийнята в Страсбурзі 7 липня 2010 р., Конвенція Ради Європи проти торгівлі людськими органами прийнята 25 березня 2015 року в м. Сантьяго-де-Компостела, Угода про співпрацю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з торгівлею людьми, органами й тканинами людини від 25.11.2005 р.

На національному рівні питання трансплантації регулюються Законом України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» 2018 р. Варто зазначити, що не всі із перерахованих міжнародних та національних нормативно-правових актів є на сьогоднішній день ратифіковані Україною, що створює розбіжності, проблеми у регулюванні права на трансплантацію [3, с. 218].

Великим плюсом цього закону можна назвати визначення переліку реєстрів Єдиної державної інформаційної системи трансплантації та особливостей їх формулювання.

Зокрема, до таких реєстрів належать: 1) реєстр волевиявлення особи про надання згоди або незгоди на посмертне донорство або призначення нею повноважного представника, що містить таку конфіденційну інформацію про фізичну особу, яка надала згоду або незгоду на посмертне донорство або призначила повноважного представника; 2) реєстр волевиявлення особи, яка надала згоду на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів з тіла померлої особи, яку вона представляє; 3) реєстр анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів; 4) реєстр живих донорів; 5) реєстр живих донорів гемопоетичних стовбурових клітин; 6) реєстр реципієнтів; 7) реєстр осіб з трансплантованим анатомічним матеріалом; 8) реєстр закладів охорони здоров'я, що надають медичну допомогу із застосуванням трансплантації та/або здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією, та інших суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією; 9) реєстр транспланткоординаторів [5].

Проте, незважаючи на наявність таких реєстрів, можна зіштовхнутися з проблемою відбору донорів і реципієнтів, оскільки відсутні чіткі критерії їх відбору.

Проблемою зазначеного вище нормативно-правового акту залишається те, що ним не врегульованими залишаються питання: донорства крові та її компонентів і діяльностї, пов'язаної з їх використанням; трансплантація статевих залоз, репродуктивних клітин та живих ембріонів; аутотрансплантація; імплантація; вилучення анатомічних матеріалів для діагностичних та наукових досліджень; діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; виготовлення біоімплантатів та ксеноімплантатів [6].

Окрім того у ст. 4 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» передбачені основні принципи застосування трансплантації такі як добровільність, гуманність, анонімність, безоплатності, врахування черговості, достойного ставлення до тіла людини у разі посмертного донорства; безперервності отримання медичної допомоги особами, яким трансплантовано анатомічні матеріали [6]. Вважаємо зазначений неповним, та погоджуючись із Р. В. Олійником, пропонуємо доповнити його принципами некомерційності, повної поінформованості потенційного донора про можливі наслідки трансплантації для нього, недопустимості пересадки органу, якщо вона шкодить донору, пріоритету розподілу донорських органів, заборони використання в якості донора найменш захищених верств населення: бездомних, психічно хворих, жителів економічно відсталих країн [7].

Зважаючи на правову природу трансплантації, можна виділити її позитивні та негативні сторони. Перевагами реалізації даного процесу можна назвати можливість внести корективи в стан свого здоров'я шляхом його покращання, що сприятиме продовженню життя людини, яке є найбільшим скарбом. Поширеним недоліком, нажаль, є складність проведення самих операцій з трансплантації органів, внаслідок яких може потрапити інфекція, котра несе за собою шкоду для здоров'я одного з осіб. Тому, щоб мінімізувати цей фактор, доцільно було б врегулювати на законодавчому рівні питання міжнародної співпраці з провідними центрами трансплантації Європи.

В українському суспільстві, враховуючи реалії сьогодення, склалося доволі негативне відношення до трансплантації органів. Це пов'язано насамперед із низькою освіченістю та розумінням даного процесу, низьким рівнем надання медичних послуг, відсутньою належною правовою регламентацією даного процесу. Було б доцільно запровадити низку правових заходів, факультативних заняття для працівників державних установ, здобувачів вищої освіти старших курсів різних спеціальностей, які б включали питання трансплантації та сприяли підвищенню рівня його розуміння. Всі зусилля мають бути спрямовані на те, аби кожен зрозумів, що органи однієї померлої людини можуть врятувати життя декількох.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині» №1967-ІХ, який набув чинності 7 січня 2022 р. передбачається, що до 1 січня 2024 р. забезпечення організації медичної допомоги з застосуванням трансплантації та/або провадження діяльності, пов'язаної з трансплантацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету шляхом реалізації пілотного проєкту щодо зміни механізму фінансового забезпечення оперативного лікування з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів [6].

Такий крок має доволі позитивне значення, оскільки внесені зміни сприяють розвитку цього напрямку в Україні, оскільки медичні організації, діяльність яких пов'язана з трансплантацією, до 01.01.2024 р. фінансуватимуться за рахунок державного бюджету. Для роз'яснення різних аспектів самої сутності та значення трансплантації дозволено залучати представників релігійних організацій різних конфесій, що дасть можливість розкрити всі аспекти цього процесу.

Ситуація, яка склалася в Україні сьогодні із трансплантацією органів свідчить про необхідність внесення змін у Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» та удосконалення правового регулювання. Якщо неврегульованість певних питань нормативними актами сьогодні не несе такої серйозної загрози (ці питання можуть бути поступово врегульовані в майбутньому), то проблеми несправедливого розподілу органів, мізерної кількості операцій і відсутності кваліфікованих медичних центрів і відповідного персоналу є нагальними практичними питаннями, від розв'язання яких залежить правомірна реалізація і забезпечення цього особистого права [9, c. 44].

Доволі поширеним фактором, через який на сьогоднішній день людина відмовляється від трансплантації, є низька кваліфікація лікарів, які проводитимуть трансплантацію. Ці побоювання є цілком обґрунтованими, оскільки ціна такої операції надто висока - людське життя. Тому, щоб мінімалізувати ці побоювання та підвищити в людей довіру до трансплантації, доцільно було б на законодавчому рівні закріпити обов'язкове міжнародне стажування лікарів, які проводитимуть трансплантацію, в провідних міжнародних установах, центрах, закупити сучасне якісне обладнання, посилити відповідальність лікарів за вилучення у людини органів з метою трансплантації шляхом примушування або обману та незаконну торгівлю органами. Тому, виходячи із зазначеного вище, пропонуємо Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» доповнити такими положеннями.

З боку органів державної влади необхідно закріпити обов'язок безперешкодно, не спотворено подавати інформацію щодо трансплантації в засобах масової інформації та мережі Інтернет. Також як лікарі, так і посадовці повинні поважати думку особи щодо розпорядження нею власним тілом та життям, зокрема забезпечувати для неї право на гідну смерть. Тому, було б доцільним включити в Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» нормою наступного змісту: «Задля безперешкодної реалізації людиною свого права на трансплантацію, органи державної влади зобов'язані подавати об'єктивну інформацію щодо трансплантації в засобах масової інформації та мережі Інтернет щомісячно».

В Україні сфера трансплантації органів знаходиться на етапі розвитку, оскільки такі операції стали можливими з 2019 року, коли набув чинності Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», який дозволив пересадку органів. З кожним роком кількість проведених трансплантацій різних органів продовжує зростати. Серед надскладних операцій було вперше проведено пересадку серця дітям, трансплантацію легень та одночасну трансплантацію серця і нирок. За даними Українського центру трансплант-координації, зараз уже працює 27 центрів трансплантації. Витрати за операції повністю покриваються із державного бюджету.

Висновки

Отже, трансплантація органів людини прямо пов'язана із правом на життя, у в умовах сьогодення вона обов'язково має розвиватися. Тому на національному рівні доцільно було б закріпити наступні засади трансплантації шляхом внесення змін у Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» доцільно доповнивши його наступними положеннями:

1) органи людини в жодному разі не мають розглядатися як об'єкт купівлі-продаж;

2) трансплантація має проводитися тільки в медичних установах висококваліфікованими лікарями;

3) пересадка будь-якого органу від живої людини повинна здійснюватися добровільно без будь-якого зовнішнього тиску заради порятунку життя іншої людини;

4) майбутній донор має бути повністю проінформований про наслідки трансплантації для його здоров'я, розуміти всі ризики, наслідки;

5) не використовувати в якості донорів без їх згоди найбільш вразливих та незахищених верств населення: безпритульних, малозабезпечених, дітей, психічно хворих. В разі порушення зазначених положень винну особу може бути притягнуто до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Оскільки на сьогоднішній день найчастіше органи вилучаються в особи, яка померла, то потрібно чітко встановити момент смерті за усіма медичними критеріями. При тому ж, доцільно було б запровадити законодавчо, щоб факт смерті був засвідчений кількома лікарями.

Виходячи з принципу добровільності трансплантації, доцільно закріпити в Законі України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» положення про право особи ще за життя відмовитися від посмертного донорства, подавши відповідну заяву до державних органів. Це дасть можливість уникнути в подальшому маніпуляцій з боку родичів, включаючи платне донорство.

Право на трансплантацію органів можна визначити як самостійну, незалежну та альтернативну можливість особи вибрати для себе певний варіант поведінки, що базується на вільному виборі в рамках правового поля, етики, моралі та релігії без зовнішнього примусу.

Розвиток суспільних відносин в умовах сьогодення веде до змін в кожній галузі права та нормативно-правовому регулюванні. Незважаючи на повномасштабне вторгнення з боку російської федерації, застосування трансплантації набуває подальшої актуальності з кожним днем, оскільки тісно пов'язане із збереженням нормального функціонального стану організму та права на життя, котре є найвищою соціальною цінністю.

Література

1. Шебаніц Д. М. Сучасна проблематика теорії «поколінь прав людини» в умовах європейської міждержавної інтеграції. Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія: Право. Ужгород: Видавничий дім “Гельветика”, 2015. Т. 1. Вип. 31. С. 57-61.

2. Аврамова О., Жидкова О. Четверте покоління прав людини: постановка проблеми. Право України. 2010. № 2. С. 101-107.

3. Новицька М. М. Імплементація міжнародних принципів та стандартів у сфері трансплантації анатомічних матеріалів у національне законодавство України. Право і суспільство. 2019. № 4. С.217-222.

4. Маложон О. І. Четверте покоління прав людини в контексті української сучасності. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 12.С. 41-44.

5. Хартія Європейського Союзу про основні права. URL: https://ccl.org.ua/posts/ 2021/11/hartiya-osnovnyh-prav-yevropejskogo-soyuzu/ Техt (дата звернення 13.10.2022)

6. Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині: Закон України від 17.05.2018 р. № 2427-VIII. Відомості Верховної Ради. 2018. № 28. Ст. 232.

7. Олійник Р. В. Цивільно-правове регулювання донорства в Україні: дис...д-ра філософії з права: 081. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2021. 245 с. URL: https://lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/12/dis_oliynyk.pdf Техt (дата звернення 01.12.2022)

8. Трансплантація органів в Україні: що зміниться. URL: https://yurgazeta.com/publications/practice/medichne-pravo-farmacevtika/transplantaciya-organiv-vukrayini-shcho-zminitsya.html. Техt (дата звернення 15.10.2022)

9. Брич Я. О. Право на трансплантацію людських органів: порівняльно-правовий аспект. Наукові записки. 2014. Юридичні науки. Том 155. С. 41-44.

References

1. Shebanits, D. (2015), Modern problems of the theory of "generations of human rights" in the conditions of European interstate integration, Scientific bulletin of the Uzhhorod National University: Series: Law, Uzhhorod

2. Avramova, O., Zhidkova, O. (2010), The fourth generation of human rights: problem statement, Law of Ukraine.

3. Novytska, M. (2019), Implementation of international principles and standards in the field of transplantation of anatomical materials in the national legislation of Ukraine, Law and society.

4. Malozhon, O. (2021), The fourth generation of human rights in the context of Ukrainian modernity. Legal scientific electronic journal.

5. Charter of the European Union on fundamental rights. URL: https://ccl.org.ua/posts/ 2021/11/hartiya-osnovnyh-prav-yevropejskogo-soyuzu/ Text

6. Ukraine (2018), On the application of transplantation of anatomical materials to humans: Law of Ukraine, Verkhovna Rada of Ukraine, Kyiv.

7. Oliynyk, R. (2021), Civil law regulation of donation in Ukraine. Lviv. URL: https://lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/12/dis_oliynyk.pdf Text (дата звернення 01.12.2022)

8. Organ transplantation in Ukraine: what will change. URL: https://yur-gazeta.com/ publications/practice/medichne-pravo-farmacevtika/transplantaciya-organiv-v-ukrayini-shchozminitsya.html

9. Brych, O. (2014), The right to transplantation of human organs: a comparative legal aspect. Proceedings. Legal Sciences

Размещено на Allbest.ru