Нормативно-правове регулювання комунікативної політики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативно-правове регулювання комунікативної політики в Україні

Яруліна Наталя Олексіївна аспірантка кафедри соціально-гуманітарних наук, Навчально-науковий інститут публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка»

Анотація

За роки незалежності в Україні напрацьовано значну нормативно-правову базу, яка регулює особливості інформаційної взаємодії органів публічної влади, засобів масової комунікації та громадськості, проте не враховує сучасні демократичні перетворення у світі, які вимагають злагодженого двостороннього діалогу влади з громадськістю, забезпечення дієвої участі останньої в управлінні державними справами на центральному, регіональному та місцевому рівнях.

Основними проблемами законодавства у сфері комунікативної політики досі залишаються відсутність системності політики, стратегічного бачення розвитку галузі, непрозорість та непослідовність під час прийняття нормативно-правових актів, їх невідповідність сучасним реаліям та європейським нормам, розпорошення важливих питань комунікативної взаємодії органів публічної влади з громадськістю в рішеннях Уряду, через що важливі інструменти (консультації з громадськістю, громадська експертиза тощо) поширюються тільки на виконавчу гілку влади. Прийняття Закону України «Про основні засади державної комунікативної політики» дало б змогу закласти фундамент української комунікативної політики, визначити основоположні поняття, створити механізм регулювання процесом обміну інформацією через налагодження ефективного зворотного зв'язку органів публічної влади з громадськістю. На часі також є прийняття законів «Про медіа» та «Про публічні консультації». Важливе значення має Закон України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», головна мета якого впровадження режиму «paperless», який передбачає заборону для державних органів вимагати паперові документи та інформацію, якщо вони наявні у державних реєстрах.

Війна в Україні змусила по-новому підійти до реалізації комунікативної політики. Налагодження роботи військового командування зі ЗМІ щодо висвітлення воєнних подій та створення дієвих механізмів обмеження руху інформації, що може вплинути на хід військових операцій, суттєво допомагає стримувати тиск ворога та зберігає життя людей.

Ключові слова: комунікативна політика, нормативно-правове регулювання, органи публічної влади, засоби масової комунікації, громадськість комунікативна політика публічна влада

Yarulina Natalia Oleksiivna PhD student, Department of Social and Humanitarian Sciences, Institute of Public Service and Administration, Odessа Polytechnic National University

LEGAL REGULATION COMMUNICATION POLICY IN UKRAINE

Постановка проблеми

Рівень сучасного суспільного розвитку вимагає від держав ставати більш відкритими, прозорими та доступними для громадськості. Переосмислення органами публічної влади взаємовідносин з громадськістю, підвищення ролі і статусу цих відносин, поступовий перехід до двосторонньої комунікації є передумовою формування комунікативної політики. Світова тенденція щодо розвитку громадянського суспільства, впровадження демократичного врядування, становлення публічної політики поступово знаходить своє відображення в українському суспільстві. Наразі відбувається перехід від політики формального інформування населення (інформаційної політики) до поступового залучення суспільства в управління державними справами (комунікативної політики), що дозволить не лише реалізувати конституційні права громадян, але й сприятиме виходу держави на якісно новий рівень.

Ефективність комунікативної взаємодії у публічному управлінні залежить від багатьох факторів, серед яких головним є нормативно-правове регулювання комунікативної політики, оскільки невизначеність з її основними засадами на законодавчому рівні тягне за собою невизначеність щодо органів публічної влади, які мають формувати комунікативну політику та відповідати за її виконання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій вітчизняних науковців показує на значну увагу до порушеної проблематики. Значний внесок у дослідження комунікативної політики ЄС, зокрема щодо її становлення та розвитку, безпекових та регіональних аспектів, зробили Н. Карпчук, Є. Тихомирова. Моделюванню державної комунікативної політики присвячено праці Є. Павленка, О. Радченка, Є. Романенка та ін. Проблемні питання нормативно-правового забезпечення інформаційно-комунікативної сфери публічного управління висвітлено в роботах Н. Агафонової, С. Єсімова, Н. Єфанової, Ю. Збираника, І. Павленко, М. Пахніна та ін.

Зважаючи на вагомі наукові напрацювання, варто зазначити, що переважна більшість робіт спрямована на дослідження українського інформаційного законодавства, недостатньо приділяючи увагу законотворчій діяльності органів публічної влади у сфері зв'язків з громадськістю.

Мета статті - проаналізувати сучасний стан нормативно-правового регулювання комунікативної політики в Україні.

Виклад основного матеріалу

Україна як демократична держава, яка захищає права та свободи своїх громадян, сповідує євроінтеграційні прагнення, має здійснювати ефективну комунікативну політику, яка полягає не лише в інформуванні громадян про результат прийнятих рішень, але й забезпеченні громадської участі в процесі обговорення цих рішень задовго до прийняття з метою налагодження дієвого двостороннього діалогу між владою та соціумом [1; 2].

З часів проголошення незалежності України і до початку повномасштабного вторгнення РФ, комунікативній політиці держави було приділено недостатньо уваги. Окремі аспекти налагодження комунікативної взаємодії між суб'єктами владних повноважень, засобами масової комунікації та громадянським суспільством висвітлені в Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, (ст. 32, 34, 38, 40, 57), законах України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-ХІІ, «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 № 2782-XII, «Про телебачення та радіомовлення» від 21.12.1993 № 3759-XII, «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР, «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23.09.1997 № 539/97-ВР, «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI, «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI. Тексти проєктів регуляторних актів оприлюднюються відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 160-IV.

Важливими недоліками законів України є їх орієнтація на здійснення одностороннього інформаційного впливу на отримувачів інформації [2; 3, C. 17; 4, С. 120], відсутність забезпечення належних та чітко регламентованих механізмів реалізації зазначених у них положень [5, C. 137], застарілість та невідповідність сучасному рівню суспільного та технологічного розвитку, а також європейським нормам та стандартам. Така ситуація негативно позначається на іміджі держави на міжнародній арені, а також створює серйозні перешкоди для пришвидшеного вступу України до ЄС, тож потребує негайного вирішення.

На виконання зазначених законів, прийнято низку підзаконних актів, зокрема: Укази Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади» від 1 серпня 2002 р. № 68; «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 31 липня 2004 р. № 854; «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації» від 5 травня 2011 р. № 547 та ін., постанови Кабінету Міністрів України (КМУ) «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» від 4 січня 2002 р. № 3; «Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади» від 29 серпня 2002 р. № 1302; «Про затвердження Порядку залучення громадськості до обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на стан довкілля» від 29 червня 2011 р. № 771; «Деякі питання реалізації в Україні Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд» від 13 червня 2012 р. № 671 та ін.

Варто наголосити, що необхідність на законодавчому рівні врегулювати питання налагодження комунікації між органами публічної влади, засобами масової комунікації та громадськістю на засадах рівноправного партнерства шляхом впровадження стандартів інформаційного обміну, визначення механізмів здійснення громадського контролю за діяльністю органів влади існувала вже досить давно і все це знайшло відображення в Розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про основні засади державної комунікативної політики» від 13 січня 2010 р. № 85-р. [6]. Прийняття концепції означало перший крок до унормування комунікативної діяльності, проте, на сьогодні це залишається нереалізованим, що створює значні складнощі у регулюванні державної комунікативної політики, так як досі не визначені ключові поняття сфери комунікативних відносин («державна комунікативна політика», «комунікація», «вивчення громадської думки», «громадський контроль» тощо), принципи, напрями, механізми її реалізації.

Окремо зупинимось на постанові КМУ «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 3 листопада 2010 р. № 996 [7]. Згідно із зазначеним документом, консультації з громадськістю проводяться у формі публічного громадського обговорення, електронних консультацій з громадськістю та вивчення громадської думки. Уся інформація, пов'язана з організацією та проведенням консультацій з громадськістю має оприлюднюватися в рубриці «Консультації з громадськістю» офіційного вебсайту органу виконавчої влади. Звіт про результати публічного громадського обговорення та електронних консультацій з громадськістю орган виконавчої влади в обов'язковому порядку доводить до відома громадськості шляхом оприлюднення на офіційному вебсайті не пізніше ніж через два тижні після прийняття рішень за результатами обговорення.

Серед розпоряджень КМУ варто виокремити «Деякі питання удосконалення комунікативної роботи органів виконавчої влади» від 12 грудня 2018 р. № 985 [8] щодо здійснення системних заходів із підвищення якості комунікації органів виконавчої влади із суспільством в рамках урядової комунікаційної стратегії «Єдиний голос». В рамках цієї стратегії об'єдналися десятки комунікаційних підрозділів міністерств, органів центральної і місцевої влади, щоб спільно збирати, формувати та доносити до всіх зміст урядових реформ через проведення різноманітних форумів, семінарів, конференцій із залученням зарубіжних фахівців із урядових комунікацій. Безперечно, стратегія принесла багато позитивних результатів органам виконавчої влади за 2018-2019 рр., проте інформація про результати її подальшого впровадження наразі відсутня.

Основний недолік регулювання комунікативної політики підзаконними актами, зокрема рішеннями Кабінету Міністрів України, - поширення важливих інструментів (консультації з громадськістю, громадська експертиза тощо) лише на виконавчу гілку влади.

Ми погоджуємось з думками науковців, які зазначають, що проблемами законодавства у сфері інформаційної та комунікативної взаємодії органів публічної влади з громадськістю є: «відсутність системності політики», «прийняття нормативно-правових актів з метою вирішення фактичних завдань», «відсутність законодавчо закріпленої процедури забезпечення доступу до публічної інформації в діяльності органів місцевого самоврядування» [5, C. 131, 138], «відсутність комплексного нормативноправового забезпечення форми прямої демократії на місцевому рівні» [9, C. 34], «невідповідність державної комунікативної політики розвитку інформаційно- комунікативних технологій» [10, C. 80]; «збереження владою за собою права значною мірою самостійно встановлювати окремі умови комунікації» [11, C. 32], «відсутність ефективної взаємодії та зв'язку між владою та суспільством як на центральному, так і місцевому рівні» [12, C. 9] та ін.

Зазначені проблеми призводять до «різноспрямованості і недостатньої координованості діяльності різних відомств», «непослідовності та непрозорості у реалізації запланованих заходів у сфері публічного управління» [4, C. 120] і мають бути обов'язково враховані при розробці та прийнятті нормативно- правових документів у сфері комунікативної політики у майбутньому.

Українське законодавство, хоча й повільно, однак поповнюється новими законопроєктами, спрямованими на реалізацію комунікативної політики держави. У контексті питань нормативно-правового забезпечення громадської участі у прийнятті політичних рішень, у тому числі на місцевому рівні, важливою ініціативою стала спроба врегулювати механізм публічних консультацій у вигляді законопроєкту № 4254 [13]. Даний законопроєкт охоплює всі рівні публічного управління і розповсюджується на всі види суб'єктів владних повноважень. Ним передбачено такі види публічних консультацій: публічні обговорення; електронні консультації; адресні консультації. Визначено термін публічних консультацій -- не менше 15 днів. Запропоновано законодавчо закріпити обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування проводити публічні консультації під час формування та реалізації державної, регіональної політики, вирішення питань місцевого значення. Суб'єкти владних повноважень будуть зобов'язані, зокрема, здійснювати планування проведення публічних консультацій, складати та оприлюднювати консультаційний документ, інформувати заінтересовані сторони про проведення консультацій, вивчати отримані пропозиції, оприлюднювати пропозиції та звіт про результати консультацій. Електронні консультації визначено обов'язковою формою проведення публічних консультацій.

Зазначений законопроект має вкрай важливе значення, так як на сьогодні система центральних органів виконавчої влади не має добре розвинутої системи консультацій із зацікавленими сторонами під час розробки основних напрямів діяльності та підготовки проєктів управлінських рішень, тоді як запровадження таких комунікацій стало невід'ємним елементом розробки політики в усіх сферах діяльності членів ЄС [12, C. 9].

У зв'язку із швидкими темпами розвитку інформаційних технологій, що призводить до переходу традиційних ЗМІ в онлайн формат, вже давно назріло питання щодо прийняття закону про медіа. Крім того, в системі українського законодавства потребують вирішення такі проблеми: створення правових умов з метою забезпечення прозорості, неупередженості та плюралізму ЗМІ, сприяння недопущенню їх використання в маніпулятивних цілях та монополізації. [5, C. 131-132], а також відсутність дієвих механізмів захисту національного медіа-простору України, здатного протистояти актуальним реаліям гібридної війни, загрозам інформаційної безпеки.

Проєкт Закону про медіа був зареєстрований у Верховній Раді України (ВРУ) ще у 2019 році, однак дискусії щодо прийняття документу досі продовжуються. У висновку до Закону [14] зазначено, що він є занадто громіздким та деталізованим, містить термінологічні та редакційні вади, які порушують принцип юридичної визначеності, неточності та розбіжності з чинним законодавством. Даний законопроєкт передбачає об'єднання п'яти існуючих на сьогодні законів та створення рівних правил для усіх ЗМІ, визначаючи правові засади діяльності в Україні суб'єктів у сфері медіа, а також засади державного управління, регулювання та нагляду (контролю) у цій сфері. Прийняття законопроєкту має створити необхідні сучасні європейські умови для задоволення інформаційних потреб громадян України, ефективного розвитку сфери надання аудіовізуальних медіа сервісів з використанням нових технологій.

У липні 2021 року ВРУ ухвалила закон про режим «без паперів» (paperless) - «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», який набув чинності 07.11.2021 [15]. КМУ затвердив план заходів щодо переведення публічних послуг в електронну форму. Основна мета paperless - державні органи в Україні не зможуть вимагати паперові документи, довідки та посвідчення, якщо інформація є в державних реєстрах. Документом вводяться нові терміни, такі як «електронна публічна послуга», «автоматичний режим надання електронної публічної послуги», «комплексна електронна публічна послуга», та інші терміни, пов'язані з наданням та отриманням електронних публічних послуг, а також встановлюються особливості надання таких послуг. Paperless-режим передбачає відмову від паперового документообігу. Однак, на сьогоднішній день ще залишається багато питань, пов'язаних з наданням електронних публічних послуг залишаються не врегульованими і потребують прийняття відповідних підзаконних актів

Отже, чинне законодавство передбачає залучення громадськості до політичного життя суспільства, однак через відсутність чітких механізмів реалізації цих прав, вони в більшій мірі залишаються декларативними. Серйозними бар'єрами для їх реалізації є: корупція; низький рівень довіри до органів влади; складність, заплутаність, непрозорість при наданні публічних послуг; низька громадянська та політична культура; формальний підхід до проведення публічних консультацій, низький рівень інформування громадян про переваги електронної участі в управлінні державними справами тощо. Вирішенню цих негативних соціальних проявів сприятиме розробка та реалізація ефективної комунікативної політики, насамперед через її нормативно-правове забезпечення, яке розвивалося досить повільно навіть у мирний час.

Війна з РФ стала серйозним викликом для держави Україна. Для спротиву від ворога необхідна була швидка мобілізація усього суспільства, віра у керівництво держави та Збройні Сили України (ЗСУ), світова та європейська підтримка. Це було забезпечено завдяки правильним діям органів публічної влади, які з перших днів війни інформували Україну і світ про усі події на фронті, звітували перед суспільством щодо власних успіхів та поразок ворога, розвінчували ворожі фейки, створювали сервіси для боротьби з ворогом, активно сприяли волонтерській роботі. Ефективні комунікативні дії керівництва держави допомагають гуртувати суспільство навколо спільної мети, підтримувати бойовий дух, отримувати військову та гуманітарну допомогу від зарубіжних країн, а також на рівні міжнародних організацій тиснути на країну-агресора.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 [16] на період дії правового режиму воєнного стану передбачено можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 30-34, 38-39, 41-43, 53). Ст. 34 надає громадянам право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію будь-яким зручним способом, однак ця інформація може легко потрапити до ворога та призвести до важких наслідків (загибелі цивільних та військовослужбовців, руйнування критичної інфраструктури, знищення військових припасів тощо).

Перелік інформації, розголошення якої в умовах воєнного стану може призвести до обізнаності противника про дії ЗСУ, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану затверджений Наказом Головнокомандувача ЗСУ від 03 березня 2022 року № 73 [17]. Згідно з документом такою інформацією є дані стосовно військових частин та військових об'єктів в районах виконання бойових завдань, їх розташування та переміщення, чисельність особового складу, місця зберігання бойової техніки та ін. При цьому влада заохочує громадян збирати усю інформацію про ворога та надсилати ЗСУ через спеціальні додатки та сервіси.

Також Наказом Головнокомандувача ЗСУ визначений алгоритм роботи з акредитованими представниками ЗМІ під час дії правого режиму воєнного стану. Алгоритм роботи з акредитованими ЗМІ передбачає заборону роботи ЗМІ на військових об'єктах без попереднього погодження з представниками ЗСУ, визначення уповноваженими особами ЗСУ маршрутів пересування представників ЗМІ, місця фото- та відеозйомки, необхідність супроводження представників ЗМІ прес-офіцером та перевірки відзнятих фото-та відеоматеріалів на предмет наявності відомостей, що становлять державну таємницю, службову або конфіденційну інформацію, інформацію, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії ЗСУ, негативно вплинути на виконання завдань, загрожувати життю та здоров'ю військовослужбовців.

З метою попередження прикрих випадків з оприлюднення чутливої військової інформації Верховною Радою був ухвалений Закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України ...» [18], відповідно до якого несанкціоноване поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших військових формувань України карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, якщо є можливість ідентифікувати їх за місцевістю - строк від 5 до 8 років, такі дії за попередньою змовою або з корисливих мотивів для передачі державі-агресору - від 8 до 12 років. Штрафні санкції допомогли зупинити значні потоки інформації користувачів інтернету, яка допомагала ворогу коригувати вогонь через повідомлення про результати обстрілу, знищувати військову техніку та склади через вказування географічних даних їх розташування, маршрутів перевезення, завдавати точних ударів по об'єктам інфраструктури тощо.

Варто зазначити, що майже цілодобова комунікація представників органів публічної влади та військового командування як центрального, так і місцевого рівнів з громадськістю у соціальних мережах, отримала широку підтримку. В умовах воєнних дій та невизначеності, основне завдання органів публічної влади, зокрема місцевого самоврядування, - швидке оприлюднення офіційної інформації стосовно перебігу воєнних подій з метою заспокоєння населення і надання інструкцій для дій у випадку надзвичайних ситуацій. Практика запису відеозвернень посадових осіб з актуальною інформацією у регіонах, на місцях, та країні загалом, є позитивним досвідом для використання і в мирний час, тому, на нашу думку, має бути закріплена на законодавчому рівні.

Висновки

Підсумовуючи, можна зазначити, що сьогодні, в умовах воєнних дій, формується нова українська реальність, яка потребує перегляду та вдосконалення законодавчих механізмів регулювання комунікативної взаємодії органів публічної влади, засобів масової комунікації та громадськості з метою подолання ворога у реальному та інформаційному полі, підвищення рівня міжнародної підтримки, долучення до європейської спільноти, трансформації у сильну, високорозвинену та суверенну державу.

Рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення комунікативної політики:

- прийняття законів «Про основні засади державної комунікативної політики», «Про медіа», «Про публічні консультації»;

- систематизація українського законодавства, його перегляд, оновлення, узгодження із європейським;

- розробка законів, що регулюють засади комунікативної взаємодії органів публічної влади, засобів масової комунікації та громадськості на основі аналітико-синтетичної обробки чинних підзаконних актів;

- передбачення у нормативно-правових актах чітких механізмів реалізації зазначених у них положень та залучення громадськості до прийняття важливих управлінських рішень;

- проведення періодичного оцінювання ефективності нормативноправового регулювання комунікативної політики;

- розробка чітких механізмів контролю щодо питань доступу до інформації у військовий та мирний час.

Література:

1. Карпчук Н.П. Оцінка ефективності комунікаційних заходів: досвід ЄС. Міжнародні

відносини Серія «Політичні науки» (спецвипуск). 2017. № 17. URL:

http://joumals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/3339 (дата звернення: 27.06.2022).

2. Збираник Ю.В. Перспективи розвитку комунікаційної політики у публічному управлінні. Електронний журнал «Державне управління: удосконалення та розвиток». 2018. № 3. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/3_2018/102.pdf (дата звернення: 29.06.2022).

3. Агафонова Н. О. Нормативно-правове регулювання взаємовідносин органів публічного управління у сфері правосуддя і громадськості. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Державне управління. 2018. Т. 29(68). № 3. С. 17-22.

4. Єфанова Н.В. Аналіз нормативно-правового забезпечення у сфері інформаційно- комунікаційної інфраструктури в Україні. Державне управління: теорія та практика. Київ, 2018. №1. С. 117-124.

5. Пахнін М.Л. Взаємодія засобів масової комунікації з органами публічного управління як чинник державотворення в Україні : дис. ... канд. держ. упр. : 25.00.01. Харків, 2018. 216 с.

6. Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про основні засади державної комунікативної політики» : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 № 85-р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/85-2010-%D1%80#Text (дата звернення: 02.07.2022).

7. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/996-2010-%D0%BF#Text (дата звернення: 26.06.2022).

8. Деякі питання удосконалення комунікативної роботи органів виконавчої влади :

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 985-р. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/985-2018-%D1%80#Text (дата звернення: 26.06.2022).

9. Розвиток форм безпосередньої демократії в Україні: аналіз доцільності та перспектив застосування : аналіт. доп. / [Павленко І. А., Даниляк О. О., Макаров Г. В., Руденко А. В.]. Київ : НІСД, 2019. 65 с.

10. Радченко О., Бухтатий О. Моделювання державної комунікативної політики в умовах сучасної України. Публічне управління: теорія та практика. Харків, 2014. Вип. 3. С. 80-91.

11. Павленко Є.М. Підходи до модернізації сучасної моделі комунікативної політики органів публічної влади України. Публічне управління та митне адміністрування. Дніпро, 2021. № 2 (29). С. 29-36.

12. Гузенко Т.А. Проблемні питання формування та реалізації державної комунікативної політики в Україні. Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2014. № 2 (46). С. 8-14.

13. Проект Закону про публічні консультації від 23.10.2022 № 4254. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70235 (дата звернення: 28.06.2022).

14. Висновок до проекту Закону України від 17.01.2020 № 2693-1 «Про медіа в Україні». URL: https://ips.ligazakon.net/document/XI01165A?an=60 (дата звернення: 02.07.2022)

15. Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг : Закон України від 15.07.2021 № 1689-IX. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1689-20#Text (дата звернення: 02.07.2022).

16. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/64/2022#Text (дата звернення: 26.06.2022).

17. Про організацію взаємодії між Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації на час дії правового режиму воєнного стану: Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.03.2022 № 73. URL: Microsoft Word - _t0:07 ~ !# 73 2V4 03.03.2022 _1_.doc (mil.gov.ua). (дата звернення: 30.06.2022).

18. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану: Закон України від 24.03.2022 № 2160-IX. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2160-20#Text. (дата звернення: 29.06.2022).

References:

1. Karpchuk, N.P. (2017). Otsinka efektyvnosti komunikatsiinykh zakhodiv: dosvid YeS [Assessment of the efficiency of communication measures: EU experience]. Mizhnarodni vidnosyny. Seriia «Politychni nauky» (spetsvypusk) - International relations, Part «Political sciences», 17. Retrieved from http://journals.iir.kiev.ua/ index.php/pol_n/article/view/3339 [in Ukrainian].

2. Zbyranyk, Yu.V. (2018) Perspektyvy rozvytku komunikatsiinoi polityky u publichnomu upravlinni. [Prospects for the communication policy development in public management]. Elektronnyi zhurnal «Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok» - «Public administration, improvement and development», 3. Retrieved from http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/3_2018/102.pdf [in Ukrainian].

3. Ahafonova, N. O. (2018). Normatyvno-pravove rehuliuvannia vzaiemovidnosyn orhaniv publichnoho upravlinnia u sferi pravosuddia i hromadskosti [Normative and legal regulation of relations between public administration bodies in the sphere of justice and the public]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho. Derzhavne upravlinnia - «Scientific Notes of Taurida V.I. Vernadsky University», series «Public Administration», T. 29(68), 3, 17-22 [in Ukrainian].

4. Yefanova, N.V. (2018). Analiz normatyvno-pravovoho zabezpechennia u sferi informatsiino-komunikatsiinoi infrastruktury v Ukraini [Analysis of regulatory and legal support in the field of information and communication infrastructure in Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: teoriia tapraktyka - Public management: theory and practice, 1, 117-124 [in Ukrainian].

5. Pakhnin, M.L. (2018). Vzaiemodiia zasobiv masovoi komunikatsii z orhanamy publichnoho upravlinnia yak chynnyk derzhavotvorennia v Ukraini [Interaction of mass communication means with public administration bodies as a factor of state formation in Ukraine]. Candidate's thesis. Kharkiv: KharRIDU [in Ukrainian].

6. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro skhvalennia Kontseptsii proektu Zakonu Ukrainy «Pro osnovni zasady derzhavnoi komunikatyvnoi polityky»: vid 13.01.2010, № 85-r [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On Approval of the Concept of the Draft Law of Ukraine «On the Basic Principles of State Communication Policy» from January 13, 2010, № 85-r]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85-2010-%D1%80#Text [in Ukrainian].

7. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zabezpechennia uchasti hromadskosti u formuvanni ta realizatsii derzhavnoi polityky»: vid 03.11.2010, № 996 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On ensuring public participation in the formation and implementation of state policy» from November 3, 2010, № 996]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

8. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy «Deiaki pytannia udoskonalennia komunikatyvnoi roboty orhaniv vykonavchoi vlady»: vid 12.12.2018, № 985-r [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine «Some issues of improving the communicative work of executive authorities» from December 12, 2018, № 985]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/985-2018-%D1%80#Text [in Ukrainian].

9. Pavlenko, I. A., Danyliak, O. O., Makarov, H. V., & Rudenko, A. V. (2019). Rozvytok form bezposerednoi demokratii v Ukraini: analiz dotsilnosti ta perspektyv zastosuvannia [Development of forms of direct democracy in Ukraine: analysis of expediency and application prospects]. Kyiv: NISD, 2019 [in Ukrainian].

10. Radchenko, O., & Bukhtatyi, O. (2014). Modeliuvannia derzhavnoi komunikatyvnoi polityky v umovakh suchasnoi Ukrainy [Modeling of state communication policy in the conditions of modern Ukraine]. Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka - Public management: theory and practice, 3, 80-91 [in Ukrainian].

11. Pavlenko, Ye. M. (2021). Pidkhody do modernizatsii suchasnoi modeli komunikatyvnoi polityky orhaniv publichnoi vlady Ukrainy [Approaches to the modernization of the modern model of communication policy of public authorities of Ukraine]. Publichne upravlinnia ta mytne administruvannia - Public administration and customs administration, 2, 29-36 [in Ukrainian].

12. Huzenko, T.A. (2014). Problemni pytannia formuvannia ta realizatsii derzhavnoi komunikatyvnoi polityky v Ukraini [Problematic issues of formation and implementation of state communication policy in Ukraine]. Derzhava ta rehiony. Seriia: Derzhavne upravlinnia - State and Regions. Series: Public Administration, 2 (46), 8-14 [in Ukrainian].

13. Proekt Zakonu «Pro publichni konsultatsii»: vid 23.10.2022, № 4254 [Draft Law «On Public Consultations» from October 23, 2022, № 4254]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70235 [in Ukrainian].

14. Vysnovok do proektu Zakonu Ukrainy «Pro media v Ukraini»: vid 17.01.2020, № 2693-1 [Conclusion to the draft Law of Ukraine from January 17, 2020, № 2693-1 «On media in Ukraine»]. (n.d.). ips.ligazakon.net. Retrieved from: https://ips.ligazakon.net/document/XI01165A?an=60 [in Ukrainian].

15. Zakon Ukrainy «Pro osoblyvosti nadannia publichnykh (elektronnykh publichnykh) posluh» : vid 15.07.2021, № 1689-ХХ [Law of Ukraine «On the peculiarities of providing electronic public services» from July 15, 2021, № 1689-ІХ]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1689-20#Text [in Ukrainian].

16. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro vvedennia voiennoho stanu v Ukraini»: vid 24.02.2022, № 64/2022 [Decree of the President of Ukraine «On the introduction of martial law in Ukraine» from February 24, 2022, № 64/2022]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text [in Ukrainian].

17. Nakaz Holovnokomanduvacha Zbroinykh Syl Ukrainy «Pro orhanizatsiiu vzaiemodii mizh Zbroinymy Sylamy Ukrainy, inshymy skladovymy syl oborony ta predstavnykamy zasobiv masovoi informatsii na chas dii pravovoho rezhymu voiennoho stanu»: vid 03.03.2022, № 73 [Order of the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine «On the organization of interaction between the Armed Forces of Ukraine, other components of the defense forces and representatives of the mass media during the legal regime of martial law» from March 03, 2022, № 73]. (n.d.). Retrieved from: Microsoft Word - _t0:07 ~ !# 73 2V4 03.03.2022 _1_.doc (mil.gov.ua) [in Ukrainian].

18. Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do Kryminalnoho ta Kryminalnoho protsesualnoho kodeksiv Ukrainy shchodo zabezpechennia protydii nesanktsionovanomu poshyrenniu informatsii pro napravlennia, peremishchennia zbroi, ozbroiennia ta boiovykh prypasiv v Ukrainu, rukh, peremishchennia abo rozmishchennia Zbroinykh Syl Ukrainy chy inshykh utvorenykh vidpovidno do zakoniv Ukrainy viiskovykh formuvan, vchynenomu v umovakh voiennoho abo nadzvychainoho stanu»: vid 24.03.2022, № 2160-IX [Law of Ukraine «On Amendments to the Criminal and Criminal Procedural Codes of Ukraine to ensure countermeasures against the unauthorized dissemination of information about the sending, transfer of weapons, armaments and military supplies to Ukraine, the movement, transfer or placement of the Armed Forces of Ukraine or other military formations formed in accordance with the laws of Ukraine, committed under conditions of war or state of emergency» from March 24, 2022, № 2160-IX]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2160-20#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru