"Секонд-хенд" електронних книг: міжнародне-правове регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Секонд-хенд» електронних книг: міжнародне-правове регулювання

Фоменко Валерія Сергіївна

студентка IV курсу факультету юстиції, Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, Харків

Бандуріна Валентина Андріївна

студентка IV курсу факультету юстиції, Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, Харків

Анотація

Стаття присвячена аналізу міжнародно-правових актів глобального та регіонального рівнів, які покликані забезпечити захист авторських прав авторів електронних книг та аналізу судової практики з зазначеного питання, а також окресленню деяких шляхів подолання порушень авторського права у цифровому середовищі.

Встановлено, що сьогодні автори електронних книг потерпають від систематичних порушень їх авторського права. Міжнародно-правові договори, хоча й спрямовані на подолання викликів сучасності у захисті авторського права в цифровому середовищі, багато питань залишають невирішеними або ж недостатньо опрацьованими. Особливої уваги потребують питання сутності права на розповсюдження та застосовності принципу вичерпання до електронних книг як об'єктів авторського права в цифровому середовищі.

Зазначено, що практиці вже відомі випадки ефективного захисту прав авторів електронних книг, які потерпають від перепродажу своїх творів посередниками. Так, яскравим є рішення у справі стартапу Tom Kabinet, у якому Суд доходить висновку, що проєкт Tom Kabinet порушує закони Європи щодо авторського права, зазначивши, що «цифрові копії книг не втрачають зовнішнього вигляду з часом, їх можна використати необмежену кількість разів», тож різниці між старими та новими електронними книжками немає і бути не може.

Вважаємо, що попри наявність міжнародно-правового регулювання та позитивної практики судової в аспекті захисту прав авторів електронних книг, дане питання потребує доопрацювання. І таке доопрацювання має на початку здійснюватися саме на технологічному рівні, а вже потім мають вноситися зміни до міжнародних договорів та національних законодавств держав-членів.

Ключові слова: авторське право, цифрове середовище, судовий захист, міжнародні нормативно-правові акти, право на розповсюдження, принцип вичерпання права.

E-BOOKS' «SECOND HAND»: INTERNATIONAL LEGAL REGULATION

Fomenko Valeria Sergiivna Faculty of Justice 4th year student, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

BandurinaValentina Andriivna Faculty of Justice 4th year student, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

Abstract. The article is devoted to analyzing global and regional international legal acts, which are called to ensure the protection of copyrights of authors of electronic books and judicial practice of the article's question, and to outlining some ways to overcome copyright infringements in the digital environment.

It has been established that today the authors of electronic books suffer from a systematic violation of their copyright. Although international legal treaties have to overcoming modern challenges in the protection of copyright in the digital environment, can't do it effectively. The issue of the essence of distribution rights and the principle of application of exhaustion to e-books as objects of copyright in the digital environment require special attention. The authors have noted to the cases where e-books' authors rights who suffer from the resale of their works by intermediaries had already been effectively protect.

Thus, EU Court's decision in the case of the startup Tom Cabinet № C-263/18 is striking. The Court concludes that Tom Cabinet's project violates European copyright laws, noting that “dematerialised digital copies, unlike books on a material medium, do not deteriorate with use, and used copies are therefore perfect substitutes for new copies”, so there is no difference between old and new ebooks and there cannot be.

We believe that this issue needs to be more worked out even being the presence of international legal regulation and positive judicial practice in the aspect of protecting the rights of authors of electronic books. And such refinement should initially work precisely at the technological level, and only then it is necessary to make changes to international treaties and national legislation of the member states.

Keywords: copyright, digital environment, judicial protection, international legal acts, distribution right, exhaustion principle.

Постановка проблеми

електронна книга авторське право

З розвитком інформаційних технологій, ще з початку ХХІ століття, все більшої популярності, порівняно з паперовими книгами, набувають електронні, завдяки їхній низькій ціні, функціональності, компактності, екологічності та можливості читати їх всюди з будь якого пристрою, який завжди з собою. Однак, для правового регулювання активне створення та розповсюдження електронних книг створює низку правових проблем, які пов'язані, у першу чергу, із тим, що захист авторських прав в Інтернеті фактично перетворився на фікцію. Міжнародно-правове регулювання зазначеного питання все ще перебуває в «зародковому» стані та не в змозі належним чином врегулювати відносини, що склалися.

Через розповсюдженість сайтів та сторінок у соціальних мережах, на яких перепродають електронні книги за ціною, яка є набагато нижчою за аналогічну, на офіційному сайті видавництва, неабиякої актуальності набуває тема дослідження. Автори та видавництва фактично потерпають від порушення їхніх авторських прав та неможливості отримати значну частину своєї законної винагороди, яка «осідає» на рахунках власників соціальних мереж, платформ-посередників чи піратських веб-сайтів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Загалом на питання захисту прав інтелектуальної власності в інформаційному середовищі, у своїх працях, звертали увагу такі науковці: Атаманова Ю.Є., Глотов С., Коваленко І.А., Капіца Ю.М., Одінцова О.О., Черняк Г.М. та інші. Проте, ґрунтовних досліджень міжнародно-правового регулювання та відповідної практики зарубіжних судових установ щодо перепродажу електронних книг проведено не було, а дієві правові та практичні аспекти вирішення даної проблеми, в основному, залишалися поза увагою.

Тому, метою статті є дослідження сучасних проблем міжнародно- правового забезпечення захисту прав авторів та видавництв, які здійснюють продаж електронних книг та аналіз судової практики з окресленого питання.

Виклад основного матеріалу

З другої половині ХХ століття перед міжнародним співтовариством особливо гостро постає питання захисту авторського права в інформаційному суспільстві. Т.Рудник виділяє такі правові проблеми захисту авторського права, які викликані розвитком технологій: відсутність дієвих нормативних актів, що регулюють цю сферу, правова невизначеність багатьох ключових понять, транскордонний характер використання об'єктів авторського права через мережу Інтернет, складність простежити подальшу долю об'єкта авторського права після його розміщення в Інтернеті та відсутність дієвих механізмів захисту порушуваного права [1, c.249].

Поява нових комунікаційних технологій спричинила бурхливу дискусію щодо майбутнього авторського права. Думки науковців щодо можливості його захисту стосувалися двох протилежних підходів. Одні наголошували на впровадженні суттєвих змін до законодавства щодо створення підґрунтя для ефективного захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет. Інший підхід ґрунтувався на тезі про неможливість підпорядкування Інтернету законам, оскільки він є категорією віртуальною, і необхідності впровадження саме технічних засобів захисту, у тому числі випуск аудіо-, відеоапаратури із захистом проти копіювання та відтворення піратських записів [2, с.53-54].

Однак, намагання законодавчо врегулювати відносини у сфері авторського права у мережі Інтернет та захистити майнові та немайнові права самих авторів творів на законодавчому рівні все ж мають місце. Пропонуємо звернути увагу на деякі з них.

Першим багатостороннім міжнародно-правовим актом, який започаткував охорону авторського права, стала Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, яка забезпечує охорону прав іноземних авторів. Проте, вона не урегульовувала багатьох питань, пов'язаних із розвитком сучасних технологій, а держави-члени ЄС мали суттєві відмінності у вирішенні останніх. [3]

На необхідності адаптації законодавства про авторське право та суміжні права до вимог сучасності на рівні Європейського союзу (далі - ЄС) вперше наголошувалося у Зеленій книзі «Авторське право та виклик технологій - питання авторського права, що вимагають невідкладних дій» 1988 року. Сорока Н. зазначає, що Зелена книга є точкою відліку, від якої починається процес гармонізації, спрямований на усунення в державах-членах розбіжностей у набутті та реалізації прав інтелектуальної власності та зближення законодавств з метою утворення єдиного ринку товарів та послуг, захищених авторським правом, зняття правових бар'єрів для торгівлі, зміцнення конкурентоспроможності економіки, захисту творчості та інвестицій [4, с.110]. Проте, варто звернути увагу на те, що у зазначеній Зеленій книзі лише констатовано можливість порушення авторського права під час здійснення транскордонних операцій, а шляхи подолання таких порушень чітко окреслені не були.

Наступним важливим кроком, у період з 1991р. до 1996 р., стало прийняття ряду Директив і Ради ЄС, і Європейського Парламенту у галузі авторського права, які деталізували декларативні положення Зеленої книги 1988 року щодо конкретних об'єктів права інтелектуальної власності: комп'ютерних програм, баз даних, організації мовлення.

У 1995 році була опублікована Зелену книгу про авторське право та суміжні права в інформаційному суспільстві, яка уточнювала положення своєї «попередниці». Важливість її прийняття була зумовлена необхідністю розширити правове регулювання суспільних відносин у сфері авторського права через продовження активного розвитку мережі Інтернет. Також існувала потреба надати аналіз таким правам: право, що має застосовуватися, право на відтворення, розповсюдження або передачу в цифровій формі, а також особливо важливій на сьогодні концепції вичерпання права. [5,с.85-86]

Подальший розвиток нових форм цифрового запису творів та стрімке настання «цифрової епохи» стало причиною, що зумовила необхідність ретельного перегляду та систематизації положень, які діяли на міжнародному рівні в сфері авторського права. Так, в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі - ВОІВ), було прийнято Договори про авторське право та про виконання та фонограми 1996 року, які ще називають Інтернет-договорами. Саме вони і піднесли захист досліджуваного права на новий рівень.

Фундаментальне значення в контексті захисту авторського права на електронні книги мають положення Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року (далі - Договір), ст. 6, 8, 11 та 12.

Стаття 6 регламентує право на розповсюдження, а її примітка робить важливий наголос на об'єкті регулювання - «записаних екземплярах, які можуть бути випущені в обіг у вигляді матеріальних об'єктів». Електронні книги ж існують абстрактно, їх зміст не втілений в матеріальний носій, як це відбувається з текстом паперової книги. Згадана стаття розвиває концепцію вичерпання: вичерпання виключного права автора поширювати оригінал і примірники своїх творів шляхом продажу або іншої передачі права власності застосовується після першого продажу або іншої передачі права власності на оригінал або примірник твору з дозволу автора.

Отже, якщо автор написав і розповсюдив паперову книгу, наприклад, шляхом продажу, то її покупець має право її перепродати, обміняти, подарувати, пожертвувати, проте через згадану примітку ст. 6 Договору власник же купленої у автора електронної книги такими правами і можливостями не володіє.

Юридичний принцип, який знайшов своє відображення у даній нормі відомий у країнах ЄС як «вичерпання», а у США як «доктрина першого продажу». Сучасне теоретико-правове обґрунтування вичерпання базується на пануючій сьогодні думці, вираженій у комбінації теорій винагороди, охорони обігу товарів, а також теорії права власності, яка носить факультативний характер.Кожна з наведених теорій обґрунтовує той чи інший елемент принципу вичерпання, а у цілому сутність принципу полягає у тому, що після першого продажу товару, автор вже не має права визначати

подальшу долю такого товару, що пояснюється необхідністю встановлення балансу інтересів між правовласниками і користувачами.

Однак, можливість застосування принципу вичерпання ставиться під сумнів до творів у цифровій формі, зокрема електронних книг. Основний аргумент проти застосування даного принципу у цифровому середовищі полягає в тому, що при передачі файлів через Інтернет немає матеріального вираження. Так, коли ми розповсюджуємо електронну книгу в режиму онлайн, то вона мимоволі тиражується, тобто створює повністю ідентичні копії до самої себе, які ніяким чином не відрізняються від оригіналу, що з погляду авторського права є абсолютно неприпустимим. [6]

Стаття 8 Договору розвиває зазначену концепцію в призмі вже згаданого вище активного розвитку техніки та електроніки: автори

літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти будь-яке розповсюдження своїх творів через дротові або недротові засоби зв'язку, включаючи такий спосіб, що представники публіки можуть мати доступ до таких творів у будь-якому місці і в будь-який час за їх власним вибором. Вважаємо, що стаття має безпосереднє відношення до електронних книг та їх можливу передачу за допомогою иББ-дротів між пристроями, флешок і, нарешті, Інтернет-сайтів і соціальних мереж.

Продовжуючи ці положення статті 11 та 12 Договору зазначають про наявність ефективних правових механізмів, які регламентують функціонування технічних засобів, які створені для запобігання дій, які «не дозволені авторами або не допускаються законом по відношенню до їх творів», та санкцій для порушників будь-якого права з переліку авторських прав цього Договору, зокрема в примітці до ст. 12 йдеться про те, що «будь- яке право» включає і згадане виключне право автора на розповсюдження свого твору будь-яким шляхом. [7]

Проте, незважаючи на значний крок у розвитку зазначеного питання, Договір не зміг вирішити усіх суттєвих питань та очевидною була необхідність подальшого та швидкого доопрацювання.

Саме з цією метою на регіональному рівні, в ЄС, були прийняті Директива ЄП та Ради від 08 червня 2000 року про деякі правові аспекти послуг в інформаційному суспільстві та Директива ЄП та Ради від 22 травня 2001 року про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав в інформаційному суспільстві (далі - Директива 2001/29/ЄС). Варто звернути увагу, що основна мета прийняття Директив - подолати найістотніші розбіжності в правових системах держав-членів та зблизити їхні

законодавства з окресленого питання. Директива є актом ЄС, який, попри свою обов'язковість для держав-членів, не має прямої дії, в результаті чого форму та методи його імплементації покладають на держави-члени. [4, с. 111]

Якщо розглядати Директиву 2001/29/ЄС, то вона є фундаментальним актом для захисту авторського права, зокрема, авторів електронних книг. І загалом, на думку Г. Тріттон, зазначений документ є найбільшим горизонтальним правовим актом та його можливо розглядати як попередника кодексу ЄС про авторське право. [8, p. 1276]

Слід звернути увагу, що Директива 2001/29/ЄС, на відміну від Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятого Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року, захищає будь-який твір, а не лише художній і літературний. Вона містить доволі обширну преамбулу, яка дозволяє чітко зрозуміти концепцію всього документа. Основна частина містить перелік прав суб'єктів авторського права, серед яких: право на відтворення, на розповсюдження, право вичерпання, право на справедливу винагороду та ін.. Крім того, документ містить перелік позитивних зобов'язань держави щодо охорони авторського права, зокрема, з компенсації понесених збитків правоволодільців і накладення санкцій на порушників авторських прав.

Важливого значення в контексті досліджуваного питання статті мають саме норми шодо того, що тільки автори творів мають виключне право у будь- який спосіб відтворювати свої твори, проте воно не є абсолютним, а держави можуть передбачити в законодавстві винятки і обмеження щодо нього, які стосуються некомерційної діяльності, наприклад, дії з відтворення, що здійснені загальнодоступними бібліотеками, навчальними закладами або музеями чи архівами, а також для некомерційних навчальних та науково- дослідних цілей, у тому числі дистанційного навчання.

Також зазначається, що вичерпання права не виникає стосовно послуг та онлайн послуг, це також стосується матеріальної копії електронного твору, при цьому на CD-ROM або CD-I інтелектуальна власність втілена у матеріальному носії інформації, а саме товарі, тоді як кожна онлайн послуга, наприклад, перепродаж купленої у видавництва електронної книги, є дією, щодо якої необхідно отримати дозвіл, якщо він передбачений авторським правом.

Проте, питання про можливість застосування принципу вичерпання в цифровому середовищі залишається відкритим та активно обговорюється теоретиками. Крім того, існує низка судових рішень, під час аналізу яких, можна зрозуміти яким шляхом йде практика при вирішенні зазначеного питання. [9]

Одним з найбільш відомих, дисонансних та яскравих рішень є рішення Європейського суду від 19.12.2019 року у справі нідерландського стартапу Tom Kabinet, який давав можливість його користувачам перепродавати електронні книги, придбані законним шляхом. Стартап заснований у 2014 році, спочатку він працював як інтернет-магазин «старих» електронних книг. Але правовласники висловили невдоволення у такий спосіб ведення бізнесу, тож трохи пізніше схема роботи змінилася.

Так, користувачі стали надавати посилання на завантаження електронних книг, куплених у рітейлерів на зразок Kobo та ebooks.com. Продавці отримували віртуальні кредити, які можна було використовувати для придбання інших книг у Tom Kabinet. З Amazon схема не працювала, оскільки цей маркет не надає стандартних посилань на завантаження у своїй системі.

Ідея полягала в тому, щоб розміщувати початкові посилання на завантаження, таким чином наступні покупці, які одержували по суті перепродану електронну книгу, все одно могли переконатися в тому, що книга була дійсно куплена, і це не піратська копія.

І зрозуміло, що якщо хтось продає копію електронної книги за половину чи чверть її первісної вартості, то покупці радше оберуть дешевшу -- хто при здоровому глузді купуватиме електронну книгу на сайті видавництва за повну ціну, якщо є «б/в» електронна?

Проте видавці з Нідерландів все одно залишилися незадоволеними і звернулися до регіонального суду, а звідти справу відправили до відповідних судових органів Європейського Союзу, запитавши думку «старших товаришів».

Представники «секонд-хенду» електронних книжок відстоювали думку, що після того, як книга продана, правовласник втрачає на неї права, і новий власник може розпоряджатися покупкою, як йому заманеться. Тобто, вони таким чином згадували і посилалися на принцип вичерпання, і відстоювали позицію, що закон працює так і щодо звичайних паперових книг, і щодо електронних.

Європейський Суд все ж зауважив, що проєкт Tom Kabinet порушує закони Європи щодо авторського права, зазначивши, що «цифрові копії книг не втрачають зовнішнього вигляду з часом, їх можна використати необмежену кількість разів», тож різниці між старими та новими електронними книжками немає і бути не може. Також, стартап не може перевірити, хто і скільки разів завантажує копію цифрової книги, проданої одним користувачем іншому.

Суд у мотивувальній частині рішення також наводить ряд аргументів проти можливого існування таких стартапів. По-перше, він наголошує на необхідності розмежування «права на розповсюдження» та «права на повідомлення», які закріплені у Директиві 2001/29/ЄС, та зазначає, що положення останньої перш за все мають доповнювати та розвивати положення Договору ВОІВ 1996 року, тобто розумітися у тому контексті, який втілено у Договорі.

Також Суд доходить висновку про те, що право вичерпання не розповсюджується на електронні книги і підтверджує дану тезу тим, що законодавець приймаючи Директиву 2001/29/ЄС мав на меті саме дисимілювати матеріальний об'єкт від нематеріального та провести чітку межу між ними, що саме і було втілено у її преамбулі та статтях про право на відтворення та розповсюдження.

Крім того, Суд заперечував проти можливості застосування Директиви 2009/24/ЄС, яка стосується захисту комп'ютерних програм, до правовідносин, що виникли. У цьому аспекті Суд також зазначає, що попередній висновок, який мав місце у справі Oracle проти Usedsoft (у якій було встановлено, що продаж вживаного програмного забезпечення не порушує авторських прав за умови, що власники прав отримали відповідну винагороду за перший продаж) - не застосовний до справи з електронними книжками.

Суд наголошує, що, по-перше, Директива 2009/24/ЄС є lex specialis до Директиви 2001/29/ЄС. А, по-друге, стосується виключно комп'ютерних програм та не має відношення до електронних книг. І хоча існування електронної книги можливе саме завдяки спеціально розробленій комп'ютерній програмі, проте саме електронна книга є основним елементом їхньої «пари», саме її зміст є істотним елементом та у першу чергу підлягає правовій охороні.

Розуміємо складність справи, яка пов'язана з слушними, на перший погляд, аргументами Відповідача. Однак, цілком погоджуємося з позицією викладеною Судом у даному рішенні, вважаємо її обґрунтованою та такою, що відповідає духу Директиви 2001/29/ЄС та, відповідно, Договору ВОІВ, влучно доповнює, аналізує та розвиває їх положення. [10]

Схожого висновку також дійшов Апеляційний суд другого округу у США 2018 року, то можна встановити, що суд підтримує тезу про те, що вичерпання права не поширюється на об'єкти у цифровому середовищі. Позовні вимоги стосувалися визнання незаконним ReDigi - онлайн ринку, який дозволяв користувачам продавати небажані файли iTunes. Суд позов задовільнив та постановив, що система ReDigi створила неавторизовані копії файлів iTunes, які не були захищені доктриною першого продажу або доктриною США про добросовісне використання. Рішення було схвалено Асоціацією американських видавців, яка раніше попереджала, що легалізація ReDigi буде «катастрофою для всієї видавничої галузі», оскільки велика кількість осіб зацікавлена у створенні вторинного ринку електронних книг з огляду на їх низьку вартість та, при цьому, повну ідентичність оригіналу. [11]

Отже, питання захисту авторського права на електронні книги в цифровому середовищі є доволі новим та неоднозначним. Бурхливий розвиток комунікаційних технологій, свобода руху товарів і послуги докорінно змінюють форми створення та використання результатів інтелектуальної діяльності людини. [12] Існує низка міжнародних нормативно правових актів як глобального, так і регіонального рівня (ЄС), які регулюють його. Проте, вони покладають зобов'язання щодо розробки та прийняття механізмів захисту права авторів від можливих порушень на держави. Проте, такі заходи досі або не розроблені, або недостатньо опрацьовані, через що саме і виникають такі прецеденти, які ми проаналізували вище.

Так, наприклад, у ч. 1 ст. 6 Директиви 2001/29/ЄС прямо зазначено, що: «держави-члени повинні забезпечити належний правовий захист від обходу будь-яких ефективних технологічних заходів, який відповідна особа здійснює з розумінням або з достатніми підставами для розуміння того, що він чи вона намагається досягти такої мети». Глотов С. також наголошує на оому, що у першу чергу розв'язання проблеми має бути розроблено на технічному рівні, а вже потім закріплено на законодавчому. [9] [13]

Ми погоджуємося з його думкою і думкою законодавця Директиви 2001/29/ЄС, а також пропонуємо:

1) підвищити обізнаність громадян щодо протиправності існування «секонд-хендів» електронних книг та порушення їх власниками авторських прав правоволодільців та розвинути їх правосвідомість шляхом розміщення відповідної інформації у рекламі в соціальних мережах та на сторінках українськими селебріті;

2) залучити ^-фахівців для розробки блокуючих програм, які б не дозволяли покуплю електронної книги поширювати скачаний файл чи відповідне посилання в мережу Інтернет чи дротовими засобами іншим особам, а передбачали можливість передачі цього файлу чи посилання лише між девайсами цього покупця;

3) передбачити на законодавчому рівні можливість для громадян повідомляти про виявлення ними незаконних «секонд-хендів» електронних книг відповідним органам, на кшталт Організацій колективного управління в Україні, за аналогією викривачів корупційних кримінальних правопорушень в кримінальному процесі.

Висновок

У статті було проаналізовано міжнародно-правове регулювання захисту авторських прав, розуміння теорії концепції права вичерпання та її практичне значення, які змінювалися разом із розвитком технологій, проте залишаються недосконалими, і породжують ряд проблем, навіть на сьогодні, в судовій практиці. Тому видається очевидним розвинути превентивні технологічні засоби від посягань на авторські права авторів електронних книг, а потім розробити та закріпити відповідне правове регулювання на міжнародному рівні.

Література:

1. Т. В. Рудник Відповідальність за порушення авторського права. Часопис Київського університету права. 2012. С.248-251. ЦДІЬ: http://kul.kiev.ua/images/chasop/ 2012_2Z248.pdf (дата звернення: 24.10.2022).

2. Коваленко І. А. Актуальні проблеми захисту й охорони прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет в умоваї глобалізації суспільства та сучасних технологій. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2018. Том 29 (68). №3. С. 52-55. URL: https://www.juris.vemadskyj ournals.in.ua/journals/2018/3_2018/11.pdf (дата звернення 24.10.2022).

3. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх твори: Паризький Акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року № 995_051 / Верховна рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051#Text (дата звернення 24.10.2022).

4. Н. Сорока Джерела авторського права і суміжних прав у Європейському союзі. Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2014. Випуск 35. C. 107-117. URL: http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/intrel/article/view/417 (дата звернення 25.10.2022).

5. Капіца Ю. М. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу: формування, інститути, напрями розвитку: монографія. Київ: Академперіодика, 2017. 664 с.

6. Berger, Urheberrechtliche Erschopfungslehre und digitale Informationstechnologie, GRUR, 2002. N. 20.

7. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року № 995_770 / Верховна рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_770#Text (дата звернення 25.10.2022).

8. Davis Richard. Tritton Guy Intellectual property in Europe. London : Sweet & Maxwell. 2008. 1275 p.

9. Директива Європейського парламенту і Ради ЄС 2001/29/ЄС від 22 травня 2001 року про гармонізацію окремих аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві / Верховна рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/984_005-01#Text (дата зверненя 26.10.2022).

10. Справа Суду Європейського союзу (Court of Justice of the European Union) Tom Kabinet Internet / InfoCuria Case-law. URL: https://curia.europa.eu/juris/document/ document.jsf? text=&docid=221807&pageIndex=0&doclang=EN&mode=req&dir=&occ=first&part=1 (дата звернення: 27.10.2022).

11. Zoey Forbes A marketplace for second-hand ebooks? BookBrunch : web site. URL: https://www.bookbrunch.co.uk/page/free-article/a-marketplace-for-second-hand-ebooks/ (дата звернення: 27.10.2022).

12. Лук'янов Д.В., Шуміло І.А., Лукань М.О. Колізійне регулювання транскордонного спадкування авторських прав. Вісник національної академії правових наук України. 2020. №2. С. 49- 63. URL: http://visnyk.kh.ua/uk/article/koliziyne-regulyuvannya- transkordonnogo-spadkuvannya-avtorskikh-prav (дата звернення: 01.11.2022).

13. Глотов С. Правовий режим творців у цифровому середовищі: загальнотеоретичні засади. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2017. №2. С. 93-99.

References:

1. T.V. Rudnyk. (2012). Vidpovidalnist za porushennia avtorskoho pravan [Liability for copyright infringement]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava - Journal of the Kyiv University of Law, 248-251. Retrieved from http://kul.kiev.ua/images/chasop/2012_2/248.pdf [in Ukrainian].

2. Kovalenko I. A. (2018). Aktualni problemy zakhystu y okhorony prav intelektualnoi vlasnosti v merezhi Internet v umovai hlobalizatsii suspilstva ta suchasnykh tekhnolohii [Actual problems of protection and protection of intellectual property rights on the Internet in the conditions of globalization of society and modern technologies]. Vcheni zapysky TNUimeni V. I. Vernadskoho. Seriia: yurydychni nauky - Scholarly notes of TNU named after V.I. Vernadskyi. Series: legal sciences, 3 (29 (68)), 52-55. Retrieved from https://www.juris.vernadskyjournals.in.ua/journals/2018/3_2018/11.pdf [in Ukrainian].

3. Bernska konventsiia pro okhoronu literaturnykh i khudozhnikh tvory: Paryzkyi Akt vid 24 lypnia 1971 roku, zminenyi 2 zhovtnia 1979 roku № 995_051 [Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works: Paris Act of July 24, 1971, amended on October 2, 1979 No. 995_051] (n.d.) zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_051#Text [in Ukrainian].

4. N. Soroka. (2014). Dzherela avtorskoho prava i sumizhnykh prav u Yevropeiskomu soiuzi. [Sources of copyright and related rights in the European Union]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia mizhnarodni vidnosyny - Bulletin of Lviv University. International relations series, 35, 107-117. Retrieved from http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/intrel/ article/view/417 [in Ukrainian].

5. Kapitsa Yu. M. (2017) Pravo intelektualnoi vlasnosti Yevropeiskoho Soiuzu: formuvannia, instytuty, napriamy rozvytku [Intellectual property law of the European Union: formation, institutions, directions of development]. Kyiv: Akademperiodyka [in Ukrainian].

6. Berger. (2002). Urheberrechtliche Erschopfungslehre und digitale Informationstechnologie [Copyright exhaustion theory and digital information technology]. GRUR, 20. [in German].

7. Dohovir Vsesvitnoi orhanizatsii intelektualnoi vlasnosti pro avtorske pravo, pryiniatyi Dyplomatychnoiu konferentsiieiu 20 hrudnia 1996 roku № 995_770 [Copyright Treaty of the World Intellectual Property Organization, adopted by the Diplomatic Conference on December 20, 1996 No. 995_770] (n.d.) zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_770#Text. 8. Davis Richard. (2008). Tritton Guy Intellectual property in Europe. London : Sweet & Maxwell [in English].

9. Dyrektyva Yevropeiskoho parlamentu i Rady YeS 2001/29/IeS vid 22 travnia 2001 roku pro harmonizatsiiu okremykh aspektiv avtorskoho prava i sumizhnykh prav v informatsiinomu suspilstvi [Directive of the European Parliament and the Council of the EU 2001/29/EC dated May 22, 2001 on the harmonization of certain aspects of copyright and related rights in the information society] (n.d.) zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_005-01#Text.

10. Sprava Sudu Yevropeiskoho soiuzu (Court of Justice of the European Union) Tom Kabinet Internet [Case of the Court of Justice of the European Union Volume Cabinet Internet] (n. d.) curia.europa.eu. Retrieved from https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid= 221807&pageIndex=0&doclang=EN&mode=req&dir=&occ=first&part= 1.

11. Zoey Forbes A marketplace for second-hand ebooks? (n.d.) www.bookbrunch.co.uk. Retrieved from https://www.bookbrunch.co.uk/page/free-article/a-marketplace-for-second-hand- ebooks/ [in English].

12. Lukianov D.V., Shumilo I.A., Lukan M.O. (2020). Koliziine rehuliuvannia transkordonnoho spadkuvannia avtorskykh prav [Conflict regulation of cross-border inheritance of copyrights]. Visnyk natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 2, 49- 63. Retrieved from http://visnyk.kh.ua/uk/ article/koliziyne-regulyuvannya-transkordonnogo-spadkuvannya-avtorskikh-prav [in Ukrainian].

13. Hlotov S. (2017). Pravovyi rezhym tvortsiv u tsyfrovomu seredovyshchi: zahalnoteoretychni zasady [Legal regime of creators in the digital environment: general theoretical principles]. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti - Theory and practice of intellectual property, 2, 93-99 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru