Фактори, що детермінують взаємодію органів публічного управління з громадськістю у цифровій реальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Національної гвардії України

Фактори, що детермінують взаємодію органів публічного управління з громадськістю у цифровій реальності

Васильковський Олександр Тимофійович,

старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, підполковник

м. Харків

Анотація

У статті досліджено основні фактори, що детермінують взаємодію органів публічного управління з громадськістю у цифровій реальності. З'ясовано, що цифрова реальність змінює не тільки саме громадянське суспільство і його інститути, а й публічну владу в особі її, перш за все, державних структур, а також формує нові моделі взаємодії між даними структурами і громадянським суспільством.

Доведено, що при застосуванні цифрових інфомаційно-комунікативних технологій виникає ряд проблем, які носять принциповий характер і впливають на сутнісні ознаки, як державної влади, так і функціонування громадянського суспільства серед них: формування мережевого суспільства; перехід від представницької до прямої демократії; цифровізація держави, що виражається поняттям «електронна держава».

Визначено головні принципи мережевої держави: децентралізація державної влади і розвиток горизонтальних зв'язків; мінімізація державних функцій, компетентнісний принцип управління.

Узагальнення наукових поглядів дало змогу визначити, що взаємодія органів публічного управління з громадськістю в мережі «Інтернет» визначається значним числом факторів, які, на наш погляд, доречно об'єднати в п'ять категорій: економічні, соціокультурні, політичні, технологічні, фактори громадської безпеки. Також при цьому слід розділити фактори внутрішнього і зовнішнього середовища (внутрішньодержавні та міжнародного, глобального рівня). Очевидно, що внутрішньополітична і зовнішньополітична обстановка схильна до постійних змін, виникнення нових обставин і викликів. Інтернет - середовище комунікативної взаємодії, в якій знаходять відображення всі явища суспільного життя. Чим більше він набуває значення і вплив на соціум, тим більшим числом факторів визначається подальший розвиток цього простору.

Ключові слова: публічне управління, громадськість, інфомаційно - комунікативні технології, взаємодія, цифрова реальність.

Abstract

Vasylkovskyi Oleksandr Tymofiiovych Senior Lecturer of the Department of Social and Humanitarian Disciplines, Lieutenant Colonel, National Academy of the National Guard of Ukraine, Kharkiv

Factors that determine the interaction of public administration bodies with the public in digital reality

The article examines the main factors that determine the interaction of Public Administration bodies with the public in digital reality. It is found out that digital reality changes not only civil society itself and its institutions, but also public power represented primarily by state structures, and also forms new models of interaction between these structures and civil society.

It is proved that when using digital information and Communication Technologies, a number of problems arise that are of a fundamental nature and affect the essential features of both state power and the functioning of civil society among them: the formation of a network society; the transition from representative to direct democracy; digitalization of the state, expressed by the concept of «electronic state».

The main principles of the network state are defined: decentralization of state power and development of horizontal relations; minimization of state functions, competence-based management principle.

Generalization of scientific views allowed us to determine that the interaction of Public Administration bodies with the public on the Internet is determined by a significant number of factors that, in our opinion, are appropriate to combine into five categories: economic, socio-cultural, political, technological, and public safety factors. It is also necessary to separate the factors of the internal and external environment (domestic and international, global level). It is obvious that the domestic and foreign policy situation is subject to constant changes, the emergence of new circumstances and challenges. The internet is an environment of communicative interaction that reflects all the phenomena of public life. The more important and influential it becomes in society, the more factors determine the further development of this space.

Keywords: Public Administration, public, information and communication technologies, interaction, digital reality.

Основна частина

Постановка проблеми. Розвиток процесів цифровізації та поширення нових інформаційно-комунікаційних технологій призвели до побудови цифрової реальності, яка суттєво змінила традиційні політичні інститути суспільства та створювала нові. Можливості цифрової реальності, що відкрилися, трансформували механізми участі громадськості у публічному управлінні, підвищили рівень їх контролю над ним, зробили діяльність держави більш відкритою. Все більша кількість інтернет-користувачів стала залучатися до процесів політичної участі через суспільні дискусії, громадянські експертизи, колективну розробку рішень на базі інтернет-платформ тощо. У свою чергу, і держава знайшла своє місце у мережі «Інтернет», як і традиційні інститути громадянського суспільства.

У цифрову епоху під впливом мережі «Інтернет» змінилася сама держава. Вона була вимушена розпочати цифровізацію системи державного управління, створити електронний документообіг, цифрові платформи для спілкування з громадянами, що зміцнило принципи зворотного зв'язку, змінивши механізми взаємодії з громадськістю. Саме держава взяла на себе головний обов'язок щодо забезпечення безпеки в мережі. Традиційні інститути громадянського суспільства також перейшли в цифрову реальність, створивши власні сайти, електронні громадські приймальні для громадян та ін. Разом з тим як і раніше залишилися проблеми, які актуальні, соціально значимі і вимагають свого осмислення і практичного вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню особливостей взаємодії органів публічного управління з громадськістю у цифровій реальності присвячена низка публікацій. Серед них слід виділити праці таких вчених, Барікова А.А. [1], Даниленко С.В. [2], Киричук О.С. [4], Матвейчук Л.О. [5], Недбай В.В. [6], Орловська Ю.В. [7], Погребняк І.Є. [8], Туркова О.К. [9] Чаплак Я.В. [10], Чуйко Г.В. [10] та ін. Разом з тим зважаючи на складність і багатогранність проблеми залишається ще багато теоретичних і практичних прогалин в її дослідженні. Зокрема, недостатньо розкритою є фактори, що детермінують взаємодію органів публічного управління з громадськістю у цифровій реальності.

Метою статті є узагальнення основних факторів, що детермінують взаємодію органів публічного управління з громадськістю у цифровій реальності та надання пропозицій з їх удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Цифрова реальність змінює не тільки саме громадянське суспільство і його інститути, а й публічну владу в особі її, перш за все, державних структур, а також формує нові моделі взаємодії між даними структурами і громадянським суспільством. У міжнародних документах саме на органи публічного управління покладається провідна роль у розвитку електронного урядування, аналізі викликів (ризиків) і розробці відповідних заходів [1, с. 36].

Застосування цифрових ІКТ може безпосередньо не впливати на характер реалізації державної влади, хоча, безумовно, цифрова реальність представляє великі можливості для гласності і формування громадської думки. Тому важливо, щоб електронне управління мало відношення до демократичного управління, а не до чисто технічних питань, а потенціал електронного управління буде задіяний, тільки якщо ІКТ будуть вводитися паралельно зі змінами в структурі, процесах і методах організації роботи державних органів [1, с. 31].

При застосуванні цифрових ІКТ виникає ряд проблем, які носять принциповий характер і впливають на сутнісні ознаки, як державної влади, так і функціонування громадянського суспільства. Виділимо деякі з них: 1) формування мережевого суспільства; 2) перехід від представницької до прямої демократії; 3) цифровізація держави, що виражається поняттям «електронна держава».

Цифрові ІКТ вплинули на комунікаційні процеси у суспільстві і, як наслідок, на його структуру, що виразилося в понятті «мережеве суспільство». Незважаючи на те, що в науковій літературі немає єдиного підходу до його трактування, проте, можна виділити ряд загальних ознак, які відображені в зазначеному понятті. Мережеве суспільство будується на мережевих структурах.

Ряд дослідників, говорячи про мережу «Інтернет», стверджують, що її поява представляє чергову історичну форму розвитку електронних засобів масової інформації, що з'явилася слідом за радіо і телебаченням [2, с. 54]. Безумовно, кожен рівень суспільного розвитку можна охарактеризувати в рамках певної парадигми людського сприйняття і мислення. На сьогоднішній день на думку багатьох дослідників сформувалась парадигма мережевого мислення [10, С. 23]. Специфічність мережевого мислення значно впливає на процес комунікації між владою і населенням. Найбільшу активність у процесі комунікації з владою виявляють суб'єкти громадянського суспільства - спільноти соціально-активних громадян, громадські організації і т.д. варто відзначити, що з огляду на особливості мережевого мислення процес мережевої комунікації може проходити істотно швидше інших видів комунікації. Комунікація між представниками влади та громадянського суспільства в інтернет-просторі відбувається в межах конфлікту - згоди.

Поряд з поняттям мережевого суспільства існує поняття мережевої держави. У науковій літературі склалися два основних підходи до його трактування.

Перший підхід виходить з того, що мережева держава в своєму функціонуванні децентралізована, вертикаль влади в ній відсутня або явно невиражена, а сама держава побудована як мережева модель. В основу її управління покладені горизонтальні зв'язки. До цього слід додати, що основу потужності мережевої держави складають потужність її мереж, а саме: їх параметри, доступність, готовність населення до роботи в мережах та ін. Мережева держава передбачає і наявність бюрократії, здатної застосовувати технологію мережевих рішень, що включає систему незалежних суб'єктів публічного менеджменту, які взаємодіють один з одним з метою вироблення єдиного оптимального рішення [4].

Громадянське суспільство і державні структури в мережевій державі в рівній мірі залучені до прийняття управлінських рішень (центр управлінських рішень може бути переміщений в мережу). Якщо виходити з сервісної концепції держави, то структури держави та інститути громадянського суспільства, що володіють необхідними компетенціями, конкурують між собою за право надання публічних послуг. Держава йде зі сфери надання таких послуг, які ефективно може надати громадянське суспільство. Звідси, головними принципами мережевої держави є децентралізація державної влади і розвиток горизонтальних зв'язків, мінімізація державних функцій, компетентнісний принцип управління [11, С. 81].

Поряд з описаним підходом до трактування мережевої держави існує і другий підхід, який фактично ототожнює мережеву державу з державою, що застосовує цифрові технології, що, як видається, не коректним. Коли мова йде про мережеву державу, тоді акцент робиться не стільки на використанні цифрових технологій, скільки на організаційній специфіці управління в ній. Феномени «мережева держава» та «електронна («цифрова») держава» є пересічними, але не збігаються. Мережева держава в сучасному розумінні стала формуватися на основі цифрових ІКТ, але до них не зводиться. Йдеться про наслідки їх застосування для держави та громадянського суспільства.

Електронну державу слід розглядати в рамках ширшого феномену електронного урядування, тобто забезпечення державних повноважень за допомогою інформаційних технологій. При цьому електронне управління може бути спрямоване як на побудову моделі держави з домінуванням горизонтальних зв'язків (включаючи і передачу ряду публічних функцій організаціям громадянського суспільства), так і моделі з домінуванням вертикальних зв'язків (більш того, цифровізація може зміцнити вертикаль влади).

Існує і підхід, який можна розглядати як проміжний: в ньому побудова електронної держави розглядається як перший крок на шляху формування мережевої держави. Звідси, електронна держава створюється з метою забезпечення інтерактивної участі та прозорості прийнятих рішень, а також для поліпшення демократичних взаємин і вибудовування демократичного діалогу між громадянами і державою [6, С. 271], а його побудова тотожна формуванню нової моделі демократії - цифрової демократії [5, С. 86].

На думку А. Барікової, за своїм функціональним призначенням електронну державу можна розглядати, як засіб комунікації між суспільством і державою; моделі діяльності держави в умовах модернізації державного апарату; підтримки економічної, правової, політичної, адміністративної та громадянської єдності країни; можливого альтернативного способу надання державних послуг в електронній формі; системи управління державним апаратом влади, яка здійснюється в електронній формі [1, с. 94].

Викликає питання співвідношення понять «електронний уряд» («є - goverment») та «електронна держава». У науковій літературі сформульовано дві основні позиції:

1) поняття «електронний уряд» використовується в широкому значенні і трактується як тотожне поняттю «електронна держава» [1, с. 24];

2) у вузькому значенні поняття «електронний уряд» розглядається як одна з гілок державної влади [12]. При цьому самі функції такої влади зводяться до надання сукупності послуг.

Деякі автори співвідносять поняття «електронний уряд» та «електронна демократія», розглядаючи даний уряд як складову частину електронної демократії [7]. Тим часом, потрібна більш чітка фіксація відмінностей зазначених понять, особливо якщо це стосується правових аспектів теми.

Проведений аналіз показав, що більшість визначень поняття електронної держави констатують факт використання органами державної влади цифрових технологій, що розкриває ефективність їх застосування для здійснення процесів державного управління, зручності спілкування з громадянами та інститутами громадянського суспільства.

Слід також зазначити, що деякі автори термін «громадянське суспільство» в ракурсі електронної демократії, електронного суспільства або електронної держави вживають гранично широко, по суті, ототожнюючи його з населенням або громадянами, які є користувачами мережі. Разом з тим поняття «громадянське суспільство» та «користувачі мережі» не є тотожними.

По-перше, громадяни, які не є користувачами мережі, виключаються з громадянського суспільства, що неприпустимо. По-друге, вельми спірною видається і позиція, що ототожнює поняття «електронне громадянське суспільство» і «користувачі мережі». Таке ототожнення аналогічно ототожненню всіх громадян з громадянським суспільством.

Що стосується співвідношення понять «електронне громадянське суспільство» і «громадянське суспільство», то за певних умов (коли, наприклад, всі інститути громадянського суспільства знайдуть своє місце в мережі) вони можуть бути тотожними. Дійсно, поняття «громадянське суспільство» і «електронне суспільство» - пересічні, але не збігаються. Громадянське суспільство націлене на вироблення соціально корисних цілей, що важко стверджувати щодо всього електронного суспільства. Тому для розрізнення частини електронного суспільства, що відноситься до громадянського суспільства, слід використовувати поняття «електронне громадянське суспільство». Спірне питання і про те, що саме держава формує електронне громадянське суспільство, так як багато в чому, як зазначалося, ці процеси базуються на саморегулюванні і саморозвитку.

Виділяючи такі напрямки, як електронна демократія, електронний уряд та регулювання інтернету, по кожному з них необхідно виділити специфічні фактори взаємодії.

Розглядаючи рівень проектів політичної онлайн-участі та електронної демократії, наведемо наступний перелік факторів, запропонованих дослідником А. Гронлунд [13]:

- інфраструктура - технічне забезпечення доступу, простота застосування електронних систем для кінцевих користувачів;

- система цілей різних рівнів, наявність цінностей;

- людський капітал: рівень освіти, інтелектуальний і творчий потенціал розробників;

- фінансування - обсяг фінансування та ефективність розподілу виділених коштів

- зв'язки та довіра - обмін досвідом та новими знаннями за принципом мережевої комунікації, підтримка профільних спільнот, міжнародних організацій;

- мотивація - система залучення учасників в діалог, заохочення участь [13].

Підхід цих авторів можна назвати комерційним: в пріоритеті знаходяться фактори ефективності функціонування систем мережевої колективної взаємодії, прагнення до інновацій та співпраці. Ці принципи необхідно впроваджувати і в сферу некомерційної взаємодії, в тому числі і в політичну комунікацію.

0. Туркова на основі аналізу системи електронної демократії в Естонії виділяє фактори її розвитку в п'яти напрямках: 1) національний, 2) місцевий рівень, 3) приватний сектор, 4) індивідуальний рівень, 5) соціальний капітал [9, С. 61]. За багатьма показниками, Естонія є однією з найбільш передових держав у світі за рівнем інтернет-проникнення та якістю обслуговування інфраструктури інформаційно-комунікаційних технологій, тому багато держав прагнуть перейняти передовий досвід цієї країни. Основні фактори розвитку:

1. Національний рівень: національний доход; рівень розвитку телекомунікацій, інфраструктура; політична відкритість;

2. Місцевий рівень: ступінь урбанізму; наявність громадських інформаційно-комунікаційних технологій.

3. Приватний сектор: швидкість змін інформаційно-комунікаційних технологій; різноманітність онлайн-послуг.

4. Індивідуальний рівень (людські ресурси): рівень освіти; рівень доходу; вік користувачів.

5. Соціальний капітал: ступінь політичної участі; психологічна готовність до нових технологій.

Крім того, важливо враховувати не тільки матеріальні, а й соціокультурні аспекти переходу до нових форм взаємодії. Враховуючи зазначені критерії, стає очевидним, що впровадження електронної демократії (онлайн нормотворчості, голосування) потребує фундаментальної перебудови в соціально-культурній сфері, суспільно-політичній психології, економіці С. Даниленко, досліджуючи політичну комунікацію держави і суспільства, робить акцент на соціальних аспектах політичної участі в інтернет і виділяє наступні групи факторів:

- соціально-економічні та демографічні;

- соціально-психологічні;

- ресурсні (навички використання інтернету і сервісів).

- комунікативні (споживання новинної інформації, комунікація в

соціальних мережах) [2, С. 120].

Розвиток електронного уряду має схожі фактори. У дослідженні ООН «E-GovemmentSurvey2020» визначено такі фактори та умови реалізації проектів електронного уряду: політичні, ідеологічні; організаційні; культурні та кадрові; фінансові; комунікативні; технологічні [14].

Впровадження електронних систем управління вимагає не тільки відповідної матеріально-технічної бази, а й ідеологічної, культурної готовності, з одного боку, суспільства до прийняття нових технологій, з іншого - готовності державної влади ініціювати впровадження інновацій і задавати відповідні тренди для всього суспільства. Усвідомлення цінності електронного урядування та можливостей інтернет-технологій для розвитку демократії відіграє значну роль для подальшої реалізації концепцій електронного урядування. Якісне впровадження електронних механізмів взаємодії вимагає відповідних організаційних змін - створення відповідальних структур, координуючих органів, а також підготовка кадрів [14].

І. Погребняк називає наступні умови переходу державного управління до електронного уряду:

- достатній рівень поширення мережі «Інтернет» у суспільстві та держустановах;

- наявність раціональної концепції переходу до e-governance;

- фінансове та кадрове забезпечення [8, С. 28].

Наведені класифікації багато в чому перетинаються, проте всі вони сходяться в тому, що основа для впровадження електронного уряду - це, в першу чергу, відповідний рівень економічного розвитку, при якому програми переходу до електронних державних послуг будуть фінансуватися в достатній мірі, за рахунок чого можливе впровадження нових технологій.

Отже, взаємодія органів публічного управління з громадськістю в мережі «Інтернет» визначається значним числом факторів, які, на наш погляд, доречно об'єднати в п'ять категорій: економічні, соціокультурні, політичні, технологічні, фактори громадської безпеки. Також при цьому слід розділити фактори внутрішнього і зовнішнього середовища (внутрішньодержавні та міжнародного, глобального рівня).

Внутрішні економічні фактори: інноваційність і модернізація економіки; рівень фінансування проектів електронної взаємодії; інтереси суб'єктів ринку. Зовнішні економічні фактори: міжнародне співробітництво в інноваційних галузях.

Внутрішні соціокультурні фактори: рівень інтернет-грамотності; особливості політичної культури, готовність до діалогу з владою; довіра до електронних технологій комунікації з державою; користувальницькі звички в споживанні інформації. Зовнішні соціокультурні фактори: глобалізація та

уніфікація форм комунікативної взаємодії, перейняття іноземного досвіду; демократичні (антидемократичні) тенденції взаємодії в інших країнах.

Внутрішні технологічні фактори: рівень інформатизації; різноманітність і доступність надаваних онлайн-сервісів; розвиток технологій контролю та протидії контролю. Зовнішні технологічні фактори: розвиток інтернет-технологій в цілому, підвищення ступеня інтерактивності та мобільності.

Внутрішні політичні фактори: тип політичного режиму; рівень розвитку громадянського суспільства; політичний курс; електоральний цикл; значущі політичні події. Зовнішні політичні фактори: напруженість міжнародної обстановки; рішення міжнародних організацій.

Очевидно, що внутрішньополітична і зовнішньополітична обстановка схильна до постійних змін, виникнення нових обставин і викликів. Інтернет - середовище комунікативної взаємодії, в якій знаходять відображення всі явища суспільного життя. Чим більше він набуває значення і вплив на соціум, тим більшим числом факторів визначається подальший розвиток цього простору.

Сучасні дослідження розкривають похідні від основного протиріччя, загострення, одного з яких відбувається в рамках становлення інформаційного суспільства, суперечності між необхідністю інформаційної повноти, достовірності і прозорості публічного управління розвитком «деформацій» (видозмін і спотворень) інформації, що знижують її достовірність і прозорість. Дане протиріччя зникне якщо всередині органів публічного управління, буде циркулювати повна і достовірна інформація. Але на практиці це відбувається не завжди або з великими тимчасовими затримками, в силу чого інформація, що надходить втрачає свою актуальність і значимість.

Висновки. Таким чином необхідний дієвий і ефективний механізм участі громадськості у публічному управлінні: зокрема, повинні бути сформовані неангажовані з боку держави і бізнесу експертні групи, які давали б аргументовану оцінку тієї чи іншої громадської ініціативи. У міру розвитку інформаційного суспільства все частіше в якості акторів демократичних процесів виступають не інститути громадянського суспільства, а окремі найбільш активні громадяни, не байдужі до подій (і майбутнім) політичним процесам і явищам. Цей феномен був названий «нанодемократія». Взаємодія органів публічного управління з громадськістю в цифровому середовищі не виключає і процесів маніпулювання свідомістю громадян та їх поведінкою. У зв'язку з цим потрібна розробка комплексу заходів, спрямована на протидію такого роду маніпуляціям. Необхідно впорядкувати нормативні правові акти та документи, що стосуються формування електронної держави та електронної демократії. В даний час вони розрізнені, часом суперечливі, не узгоджені за термінами виконання.

У висновку відзначимо, що в даний час ставиться питання про перехід від електронної держави до цифрової держави, яка розглядається як докорінна перебудова державного управління на основі цифрових ІКТ.

Література

публічний управління громадськість цифровий

1. Барікова А.А. Електронна держава: нова ефективність урядування: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 2016. 224 с.

2. Даниленко С. Політичні комунікації як чинник трансформації політичної культури транзитивного суспільства. Політичний менеджмент. 2013. №1-2. С. 119-128.

3. Електронне врядування в Україні: аналіз та рекомендації. Результати дослідження / О.А. Баранов, І.Б. Жиляєв, М.С. Демкова, І.Г. Малюкова; за ред. І.Г. Малюкової. Київ: Поліграф-Плюс, 2017. 254 с.

4. Киричук О.С. Особливості багаторівневого (мережевого) управління ЄС: роль міжурядових агентств. Ефективність державного управління. 2012. Вип. 32. С. 46-58. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efdu_2012_32_8. (дата звернення: 02.09.2021).

5. Матвейчук Л.О. Електронне урядування: правовий аспект. Інвестиції: практика та досвід. 2016. №9. С. 85-88.

6. Недбай В.В. Електронний уряд: теорія і практика. Сучасна українська політика. Політика і політологи про неї. 2021. Вип.5. С. 270-275.

7. Орловська Ю.В. Електронна демократія як інструмент публічного управління та адміністрування: теоретичний базис. Економіка та суспільство. 2021. №28. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/ joumal/aitide/view/529/507. (дата звернення: 22.08.2022).

8. ПогребнякІ.Є. Електронний уряд (e-government) і електронне урядування (e-Governance): поняття та принципи функціонування. Право та інновації. 2014. №3. С. 26-35.

9. Туркова О.К. Надання електронних послуг в Естонії: адміністративно-правовий аспект. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2016. Вип. 20. С. 60-62.

10. Чаплак Я.В., Чуйко Г.В. Кліпова хаотичність як маніпулятивна технологія соціально - психологічного впливу в кіберпросторі. Психологічний часопис. 2018. №3. С. 21-40.

11. Ягодзінський С.М. Людський потенціал мережевих технологій. Вісник національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія: зб. наук. пр. Київ: НАУ, 2011. №2 (14). С. 81.

12. Riley C.G., Law M.A. The Changing Role of the Citizen in the E-Government and E - Democracy Equation. Commonwealth centre for e-government. London: Commonwealth Centre for e-Governance, 2003. 159 р.

13. Gronlund A. E-democracy and e-government - state of the art. 68th IFLA Council and General Conference. Glasgow, 2002. Р. 18-24.

14. E-government Survey 2020. Department of Economic and Social Affairs. New York: United Nations. 2020. URL: https://publicadministration.un.org/egovkb/en-us/Reports/UN-E-Government-Survey - 2020. (дата звернення: 11.10.2021).

References

1. Bankova, A.A. (2019). Elektronna derzhava: nova efektyvnist uriaduvannia [Electronic state: new efficiency of management]. Kyiv: Yurinkom Inter, [in Ukrainian].

2. Danylenko, S. (2015). Politychni komunikatsii yak chynnyk transformatsii politychnoi kultury tranzytyvnoho suspilstva. [Political communications as a factor of transformation of political culture of transitive society]. Politychnyi menedzhment - Political management. 1-2. 119-128.

3. Baranov, O.A., Zhyliaiev, I.B., Demkova, M.S., Maliukova, I.H. (2017). Elektronne vriaduvannia v Ukraini: analiz ta rekomendatsii. Rezultaty doslidzhennia [E-governance in Ukraine: analysis and recommendations. Results of the study]. Kyiv: Polihraf-Plius, [in Ukrainian].

4. Kyrychuk, O.S. (2012). Osoblyvosti bahatorivnevoho (merezhevoho) upravlinnia YeS: rol mizhuriadovykh ahentstv. [Features of multi-level (network) management of the EU: the role of intergovernmental agencies.]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia - Efficiency of Public Administration. 32. 46-58. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/efdu_2012_32_8. [in Ukrainian].

5. Matveichuk. L.O. (2016). Elektronne uriaduvannia: pravovyi aspekt. [Electronic management: legal aspect]. Investytsii: praktyka ta dosvid - Investment: practice and experience. 9. 85-88. [in Ukrainian].

6. Nedbai, V.V. (2021). Elektronnyi uriad: teoriia i praktyka. [E-Government: theory and practice]. Suchasna ukrainska polityka. Polityka i politolohy pro nei - Modern Ukrainian politics. Politics and political scientists about it. 5. 270-275. [in Ukrainian].

7. Orlovska, Yu.V. (2021). Elektronna demokratiia yak instrument publichnoho upravlinnia ta administruvannia: teoretychnyi bazys. [Electronic democracy as a tool of Public Administration and administration: a theoretical basis]. Ekonomika ta suspilstvo - Economy and society. 28. Retrieved from: https://economyandsociety.in.ua/index.php/ journal/article/view/529/507. [in Ukrainian].

8. Pohrebniak, I. Ie. (2014). Elektronnyi uriad (e-government) i elektronne uriaduvannia (e - Governance): poniattia ta pryntsypy funktsionuvannia. [E. E-Government and e-Government: the concept and principles of functioning.]. Pravo ta innovatsii - Law and innovation. 3. 26-35. [in Ukrainian].

9. Turkova, O.K. (2016). Nadannia elektronnykh posluh v Estonii: administratyvno-pravovyi aspekt. [Provision of electronic services in Estonia: administrative and legal aspect.] Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Yurysprudentsiia - Cientific Bulletin of the International Humanitarian University. Series: Law. 20. 60-62. [in Ukrainian].

10. Chaplak, Ya. V., Chuiko, H.V. (2018). Klipova khaotychnist yak manipuliatyvna tekhnolohiia sotsialno-psykholohichnoho vplyvu v kiberprostori. [Klipova chaoticism as a manipulative technology of socio-psychological influence in cyberspace]. Psykholohichnyi chasopy - Psychological magazine. 3. 21-40. [in Ukrainian].

11. Iahodzinskyi, S.M. (2011). Liudskyi potentsial merezhevykh tekhnolohii. [Human potential of network technologies]. Visnyk natsionalnoho aviatsiinoho universytetu. Filosofiia. Kulturolohiia: zb. nauk. pr. - Bulletin of the National Aviation University. Philosophy. Cultural studies: sat. Nauk. PR. Kyiv: NAU, 2 (14). 81. [in Ukrainian].

12. Riley, C.G., Law, M.A. (2003). The Changing Role of the Citizen in the E-Government and E - Democracy Equation. Commonwealth centre for e-government. London: Commonwealth Centre for e - Governance, 159. [in English].

13. Gronlund, В. (2002). E-democracy and e-government - state of the art. 68th IFLA Council and General Conference. Glasgow, 18-24. [in French].

14. E-government Survey 2020. Department of Economic and Social Affairs. New York: United Nations. 2020. Retrieved from: https://publicadministration.un.org/egovkb/en-us/Reports/UN-E-Government - Survey-2020. [in English].

Размещено на Allbest.ru