Законодавче та нормативно-правове забезпечення розвитку енергетичної безпеки в Україні
Організаційно-механічні підходи законодавства України щодо нормативізації енергетичної безпеки та аспекти державного регулювання енергоефективності. Окреслення ієрархії нормативно-правового конгломерату забезпечення енергетичної безпеки України.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.02.2023 |
| Размер файла | 49,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інститут державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту
Управління захисту населення і територій Департаменту організації заходів цивільного захисту, Державна служба України з надзвичайних ситуацій
ЗАКОНОДАВЧЕ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ
Андрієнко Микола Васильович доктор наук з державного управління,
професор, начальник науково-дослідного центру цивільного захисту
Трунцев Георгій Владиславович головний спеціаліст
відділу інженерно-технічних заходів та захисних споруд
м. Київ
Анотація
У статті визначено організаційно-механічні підходи законодавства України щодо нормативізації енергетичної безпеки та описано аспекти державного регулювання енергоефективності.
Окреслено наступну ієрархію нормативно-правового конгломерату забезпечення енергетичної безпеки України: національні закони та стандарти; стандарти енергетичної ефективності (міжнародні); постанови Кабінету Міністрів, Накази та Розпорядження Держенергоефективності тощо. енергетичний безпека законодавство регулювання
Здійснено детальний аналіз Стратегії енергетичної безпеки-2025, затвердженої Розпорядженням КМУ №907-р від 04.08.2021 р. Досліджено тамтешнє розуміння енергобезпеки крізь призму її економіко-екологічного та соціально-економічного призначень відповідно.
Відмічено аспекти законодавчої колізійності деяких нормативно-правових актів управління енергобезпекою. Досліджено Закон України «Про ринок електричної енергії», Закон України «Про альтернативні джерела енергії», Закон України «Про нафту і газ», Закон України «Про теплопостачання» тощо.
Побічно окреслено роль Держенергоефективності як профільного інституційного органу щодо реалізації окремих положень енергетично- безпекового управління відповідно до законодавства України.
Описано роль Євроінтеграції у формуванні енергобезпекової політики України. Досліджено корелятивні з даною проблематикою положення Угоди про асоціацію з ЄС від 21.03.2014 р. Проаналізовано дані з інформаційного порталу Кабінету Міністрів України -- Пульсу Угоди -- щодо виконання положень Угоди про асоціацію у розділах «Енергетика» та «Енергоефективність та ЖКГ».
Визначено критеріальні основи енергоменеджменту в Україні як засобу реалізації концептів енергобезпеки. Досліджено положення ДСТУ ISO 50001:2014, створеного на основі ISO 50001 (Системи енергоменеджменту) міжнародного зразка. Описано положення ініціативної діяльності Інституту відновлювальної енергетики НАН України -- Проєкту UNIDO/GEF як інструменту підвищення енергоефективності та забезпечення енергобезпеки відповідно ISO 50001 «Системи енергоменеджменту».
Досліджено підстави та алгоритми розвитку вітчизняного енергетичного та енергобезпекового законодавства України, його інкорпорації із суміжними правовими підходами ЄС.
Ключові слова: нормативно-правове регулювання, енергетична безпека, енергоефективність, енергетичний менеджмент, механізм державного управління.
Abstract
Andrienko Mykola Vasyliovych Doctor of Public Administration, Professor, Colonel of the Civil Defense Service, Head of the Civil Defense Research Center, Institute of Public Administration and Scientific Research in Civil Defense, Kyiv,
Truntsev Georgy Vladyslavovich, Chief Specialist of the Department of Engineering and Technical Measures and Protective Structures, Department of Population and Territorial Protection, Department of Organization of Civil Protection Measures, State Service of Ukraine for Emergency Situations, Kyiv, Ukraine
LEGISLATIVE AND REGULATORY SECURITY OF ENERGY SECURITY DEVELOPMENT IN UKRAINE
The article defines the organizational and mechanical approaches of the legislation of Ukraine regarding the standardization of energy security and describes the aspects of state regulation of energy efficiency.
The following hierarchy of the regulatory and legal conglomerate of ensuring energy security of Ukraine is outlined: national laws and standards; energy efficiency standards (international); resolutions of the Cabinet of Ministers, Orders and Regulations of the State Energy Efficiency Agency, etc.
A detailed analysis of the Energy Security Strategy-2025, approved by CMU Order No. 907-r dated August 4, 2021, was carried out. The local understanding of energy security through the prism of its economic-ecological and socio-economic purposes, respectively, was studied.
Aspects of legislative conflicts of some normative legal acts of energy security management are noted. The Law of Ukraine "On the Electric Energy Market", the Law of Ukraine "On Alternative Energy Sources", the Law of Ukraine "On Oil and Gas", the Law of Ukraine "On Heat Supply", etc. were studied.
The role of the State Energy Efficiency Agency as a profile institutional body regarding the implementation of certain provisions of energy and safety management in accordance with the legislation of Ukraine is indirectly outlined.
The role of European integration in the formation of Ukraine's energy security policy is described. Correlative provisions of the Association Agreement with the EU dated March 21, 2014, which are correlative with this issue, were analyzed. Data from the information portal of the Cabinet of Ministers of Ukraine - Pulse of the Agreement - regarding the implementation of the provisions of the Association Agreement in the sections "Energy" and "Energy efficiency and housing and communal services" were analyzed.
Criterion bases of energy management in Ukraine as a means of implementing energy security concepts have been determined. The provisions of DSTU ISO 50001:2014, created on the basis of ISO 50001 (Energy Management System) of the international model, were studied. The provisions of the initiative activity of the Institute of Renewable Energy of the National Academy of Sciences of Ukraine - the UNIDO/GEF Project as a tool for improving energy efficiency and ensuring energy security in accordance with ISO 50001 "Energy Management Systems" are described.
The basis and algorithms of the development of domestic energy and energy safety legislation of Ukraine, its incorporation with related legal approaches of the EU have been studied.
Keywords: regulatory and legal regulation, energy security, energy efficiency, energy management, state management mechanism.
Постановка проблеми
Роль енергетичної безпеки як форматора сталого фінансово-бюджетного середовища в Україні зумовлює необхідність її апропріативного законодавчого регулювання. Статус енергетичної безпеки як «політико-економічного надбання» зумовлює необхідність поєднання державно-управлінських та менеджмент-нормативних підходів її забезпечення у економічному та політичному сенсах.
Україна як демократична, правова та соціальна держава (ст. 1 Основного закону -- Конституції України) гарантує гласне та відкрите управління енергетичними ресурсами (Стратегія енергетичної безпеки-2025) як похідну константу від загальноправових підходів ЄС до державного управління.
Враховуючи вищенаведене, актуальності набуває дослідження профільного енергозаконодавства України: Закон України «Про ринок електричної енергії», Закон України «Про альтернативні джерела енергії», Закон України «Про нафту і газ», Закон України «Про теплопостачання» та ін.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Питання нормативного регулювання енергетичної безпеки в Україні є предметом переважно вітчизняних науково-дискурсних обговорень. Застосовним вбачається науковий доробок О. Суходолі, А. Ільєнка, Є. Іншекова, Т. Вишинської, А. Халатова та ін.
Мета статті -- проаналізувати інструменти законодавчого та нормативно-правового регулювання енергетичної безпеки України у контексті її поточного стану та стратегії перспективного розвитку.
Виклад основного матеріалу
Стратегізація енергетичного ринку України визначається широким конгломератом нормативно-правових документів.
Так, Розпорядженням КМУ №907-р від 04.08.2021 р. було ухвалено Стратегію енергетичної безпеки-2025, якою сформовано принципи, методи, форми національно-економічної, паливно-енергетичної, екологічної та ресурсно-соціальної сталості (стабільності) як передумови концептуалізації енергоблаг. Додатковими елементами державної енергетичної політики, відповідно до Стратегії-2025, є відновлення енергетичної інфраструктури та «індивідуалізація» вітчизняної енергетичної системи [1].
Історично, перші термінологічні згадки понять «енергобезпека» та «ресурсне збереження» було окреслено у нині нечинному Законі України «Про енергозбереження» від 1994 р. Надалі відзначається т. зв. «інституціоналізація» державно-управлінських практик енергетичної безпеки -- Указом Президента № 918/95 від 06.10.1995 р. було створено Державний комітет з енергозбереження. Певне «юридичне правонаступництво» простежується у створенні профільного органу -- Держенергоефективності України та прийнятті Закону України «Про енергетичну ефективність» № 1818-ХІ від 21.10.2021 р., що відповідає процесам Євроінтеграції.
Енергетична безпека України визначається вітчизняною науково- доктринальною думкою як конгломерат енергоефективності, енергоменеджменту та енергоаудиту, що забезпечується на законодавчому рівні. На думку О. Суходолі, нормативно-правовими регуляторами системи енергетичної безпеки України є національні закони та стандарти; міжнародні та внутрішні стандарти енергетичної ефективності (ІБО 50001 та ДСТУ ІБО 50001:2014, Стратегічний компас ЄС 2016 р., Зелений пакт для Європи 2019 р.); постанови Кабінету Міністрів України, профільні Накази та Розпорядження Держенергоефективності України щодо пріоритезації вітчизняної енергетичної безпеки [2].
Підстави покращення законодавчої ефективності в Україні окреслені відповідно до Проєкту Інституту відновлювальної енергетики НАН України иКІБО/ОБЕ, що когенерується та спрямовується ДСТУ ІБО 50001:2014. Відповідно до положень документу, енергоменеджмент -- субскладова євроорієнтованої енергетичної безпеки.
Законодавче нормування особливого «допоміжного» статусу енергоменеджменту відносно енергетичнобезпекового вітчизняного ринку відбувається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 1460 «Про впровадження систем енергетичного менеджменту» від 23.12.2021 р., що формує порядок енергоменеджмент-системного комплектування. Документом, зокрема, визначається етапність (поступовість) впровадження енергоменеджмент-реформ як складової вітчизняної політики енергетичної безпеки; окреслюється специфіка енергопланування, аспекти гіпотетичного поліпшення безпеково-енергетичної прозорості; стилістика видозміни вітчизняного енергоменеджмент-моніторингу перетворень у галузі енергетичної безпеки тощо. Крім цього, ПКМУ № 1460 вперше оперує поняттям «енергетична політика» -- під останньою законодавець розуміє індикацію органом впровадження енергоменеджмент-ініціатив власних цілей та процедурних шляхів виконання енергобезпекових цілей. Статус енергоменеджера як особи-реалізтора енергобезпекових заходів, енергетично- ресурсних та комунально-послугових аспектів використання енергії визначено пп. 4 п. 2 ПКМУ № 1460 [3].
Власне, запровадження енергетичної безпеки в Україні на законодавчому рівні має певні характерні ознаки.
Закон України «Про нафту і газ» № 2665-Ш від 12.07.2001 р., що регламентує діяльність нафтогазової галузі в Україні, в Преамбулі наводить поняття «енергетичної безпеки» (далі -- ЕБ), але не надає її точного визначення далі за текстом, тоді як ЕБ -- складова проєвропейського руху України відповідно норм Угоди про асоціацію з ЄС [4].
Закон України «Про теплопостачання» № 2633-!У від 02.06.2005 р. до 2017 р. містив колізію, відповідно до якої поняття «енергетичних ресурсів» ототожнювалось із поновлюваними джерелами енергії. Наразі застосовується поняття «альтернативні енергетичні джерела», що за законодавчою семантикою ближче до підходів ЄС (Стратегічний компас ЄС від 2016 р. надає дефініцію щодо забезпечення екологічної політики Союзу шляхом політико-юридичного керівництва) [5].
Водночас, Закон України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» № 2509-!У від 05.04.2005 р., виокремлюючи енергетично-ресурсні та енергетично-безпекові аспекти, не надає «статичне» визначення останніх, чим суттєво ускладнює предметне розуміння енергобезпекових ітерацій в Україні [6].
Закон України «Про альтернативні джерела енергії» № 555-!У від 20.02.2003 р., згадуючи у Преамбулі поняття «енергетичного комплексу», не надає дефінітивне означення останнього у ст. 1, де визначаються основні терміни правового акту [7].
Примітно, що лише Законом України «Про енергетичну ефективність» № 1818-ІХ від 21.10.2021 р. енергоефективність визначено як робочо-послугову та товарно-енергетичну відповідність між вхідною та вихідною енергією відповідно. Таким чином, виділяємо ключове призначення енергобезпеки в Україні: забезпечення еко- та ресурсної стабільності шляхом формування прецеденту «культури енергетичного використання» [8].
У Табл. 1 відображено основні, на наше переконання, нормативні, управлінські та практично-прикладні колізії у сфері енергетичної безпеки України із авторськими пропозиціями щодо усунення останніх.
Таблиця 1
Колізії енергобезпекового комплексу України та пропозиції щодо їх нівелювання
|
Нормативно- правова база |
Колізії, неузгодженості |
Пропозиція щодо подолання |
|
|
Закон України «Про нафту і газ» № 2665-Ш від 12.07.2001 |
Наявність у Преамбулі Закону визначення поняття «енергетична безпека», її відсутність надалі за текстом нормативного документу |
Усунення протиріч шляхом введення визначення понять «енергетична безпека» та «енергетичний комплекс» до Закону № 2665-Ш та Закону № 555-Ш: зокрема, із введенням критеріїв «здоров 'я» ЕБ та ЕК (екологічний, економічний, правовий моніторинг), а також -- алгоритму проведення незалежних (безсторонніх) аудиторських енергобезпекових перевірок. |
|
|
Закон України «Про альтернативні джерела енергії» № 555-ГУ від 20.02.2003 р. |
У Преамбулі згадується поняття «енергетичного комплексу», проте не надається його визначення у ст. 1, де окреслюється понятійно-категоріальний апарат акту законодавства. |
||
|
Закон України «Про теплопостачання» № № 2633-IV від 02.06.2005 р. |
Ототожнення поняття «енергетичних ресурсів» із поновлюваними джерелами енергії, із 2017 р. -- «альтернативні джерела енергії» (відсутність єдиного державно-розвиткового підходу). |
Усунення розбіжностей та переформатування положень Закону № 2633-Ш щодо дефініції альтернативних енергетичних джерел (більш чітке та юридично грамотне визначення поняття у абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону). |
|
|
Закон України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» № 2509-ГУ від 05.04.2005 р. |
Не надано чіткої дефініції енергетично-ресурсних та енергетично-безпекових аспектів енергетичної політики, що ускладнює загальне розуміння поняття «енергетична безпека». |
Перепрофілювання Закону України № 2509-Ш щодо зв 'язку енергетичної безпеки в Україні із формуванням національного енергопотенціалу та когенерацією відповідних енергетичних джерел. Розширення переліку когенеративної діяльності. |
Відтак, констатуємо певну розгалуженість, диспропорційність та непослідовність нормативно-правового регулювання ринку енергетики України, та, як наслідок, утрудненість пристосування до правових канонів ЄС (Міжнародний стандарт ISO 50001, Зелений пакт для Європи 2019 р., Стратегічний компас ЄС від 2016 р.).
Однією із субскладових енергетичної безпекової політики України варто вважати культивацію енергетичної культури, що також здійснюється на рівні вітчизняного законодавства. Задля цього у 2017 р. було прийнято одразу сім Національних стандартів: ДСТУ EN 15900: 2017, що визначає вимоги до енергетичної ефективності та надає дефініцію останньої; ДСТУ EN 1623: 2017, котрим окреслено методологічні основи бенчмарку (тестування) енергетичної ефективності; ДСТУ ISO/IEC 13273-1:2017, яким виокремлено поняття енергоефективності, наведено міжнародно-термінологічні підходи до визначення поняття «поновлюваних джерел енергії»; ДСТУ ISO/IEC 132732:2017, що являє собою покращену версію попереднього документа; ДСТУ ISO 17741:201, яким визначаються вимірювальні, розрахункові та моніторингові вимоги до енергозбереження; ДСТУ ISO 17742:2017, присвячену розрахунку енергетичної ефективності на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні відповідно; ДСТУ ISO 17743:2017, що виокремлює порядок розрахункової звітності відносно проєктів енергетичного менеджменту в Україні тощо.
Вищезазначені підходи є проєвропейськими, сучасними та прозоро- відкритими ідеями державного управління галуззю енергетичної безпеки України. Водночас, вони частково перекреслені негативними законодавчими тенденціями: у 2016 р. було прийнято Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» № 1540-УШ (у редакції від 16.06.2022 р.), котрий нівелює державний курс на дерегуляцію енергоринку як невід'ємного елемента слідування європейським енергостандартам, що встановлюються Угодою про асоціацію з ЄС від 21.03.2014 р. На думку вітчизняного вченого Є. Шульги, у такий спосіб законодавець «ввіряє до рук держави монополію» на здійснення безпосереднього впливу на енергетичний та енергобезпековий ринок зокрема. Дані підходи не корелюють із державно-управлінською прозорістю, адже покликані імперативно впливати на енергосектор України в індивідуально визначених орієнтирах (замість впровадження ідеї енергетично-ринкової рівності) [9].
Водночас, недостатньо налагодженою на рівні нормативно-правового забезпечення в Україні є аспекти енергетичної співпраці з ЄС. Окрім положень Угоди про асоціацію щодо транспортування (транзитування) та торгівлі енергоносіями на двосторонньому рівні (Глава 11, статті 268 - 280 Угоди), на рівні вітчизняного законодавства подібне нормування загалом не наявне.
Онлайн-моніторинговий портал Кабінету Міністрів України -- Пульс Угоди -- демонструє статистичні дані щодо виконання Україною положень Угоди про асоціацію з ЄС на 61% в області енергетики з 01.11.2014 р. (відповідальними за реалізацію нормативних приписів є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та захисту довкілля України та Комітет Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг) та на 73% -- у питаннях енергоефективності та житлово-комунального господарства (ЖКГ) від 01.11.2014 р. (відповідальними за реалізацію нормативних приписів Угоди визначено Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України, Міністерство енергетики та захисту довкілля України та Комітет Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг).
На рівні доктринально-теоретичних обговорень існують дискусії щодо предметної ефективності виконання Україною законодавчих та ідеологічно- інституційних приписів Угоди про асоціацію з ЄС. На думку А. Ільєнка, допустимими напрямами інкорпорації законодавства ЄС в Україні є нормування аспектів двостороннього енергозабезпечення, виокремлення інституційно-правових та фінансово-економічних аспектів енергетико- інвестиційної торгівлі між Україною та ЄС на рівні вітчизняного (українського) законодавства, законодавче забезпечення енергетичної економії способами та засобами, відмінними від декларативних положень Закону України «Про енергетичну ефективність», створення профільного (галузевого) нормативноправового акта щодо управління сферою енергетичної інфраструктури [10].
Потрібно відзначити, що в Україні на законодавчому рівні також існують проблеми визначення предметно-конкретного поля нормативного регулювання енергетичної безпеки. Галузеве дослідження О. Суходолі щодо даного питання констатує відсутність у вітчизняному законодавстві критеріального визначення моделей енергозабезпечення, стилістики та предметного поля захисту національних енергетичних інтересів та опції автономізації вітчизняних енергетичних ресурсів. Профільні нормативно-правові акти, зокрема Закон України «Про альтернативні джерела енергії» (у контексті їх використання у паливно-енергетичному комплексі України задля гармонізації вітчизняного енергетичного законодавства із законодавством ЄС) та Закон України «Про теплопостачання» (щодо визначення аспектів виробництва теплової енергії) не означують конкретизованих алгоритмів державно-управлінського спрямування та координації зазначених секторів профільними енергоорганами (наприклад, Держенергоефективності України) [11].
На конкретизації нормативно-регулятивних позицій вітчизняного законодавця наполягає також В. Тімашов, зазначаючи, що глобалізаційні перетворення останніх десятиліть створили передумови суттєвих ринково- енергетичних видозмін, що здатні вплинути на світову енергетичну безпеку та енергетично-безпекові чинники окремої держави. Відтак, для вітчизняного законодавця пріоритетним завдання є пристосування законодавства про т. зв. «природні монополії» (енергоносії, паливо тощо) -- зокрема, галузевого Закону України «Про природні монополії» № 1682-Ш від 20.04.2000 р. (у редакції від р.) до норм та стандартів євроінтеграційної та євроатлантичної політики України у якості її цивілізаційного вибору [12].
Потрібно додати, що сучасний енергобезпековий апарат державного управління України здатен набути додаткової ефективності за умови подолання супутньої державно-управлінської проблематики -- зокрема, це стосується корупції, інституційної колізійності, нецільового витрачання коштів на забезпечення енергетичної сфери держави із державних та місцевих фондів тощо.
Висновки
Аналіз нормативно-правового забезпечення розвиткових тенденцій енергобезпеки в Україні дозволив дійти наступних умовиводів.
По-перше, вітчизняний нормативно-правовий базис відзначається розгалуженістю та представлений наступними нормативно-правовими актами: Стратегія енергетичної безпеки-2025, Закон України «Про ринок електричної енергії», Закон України «Про альтернативні джерела енергії», Закон України «Про нафту і газ», Закон України «Про теплопостачання», Закон України «Про природні монополії» тощо. Окрім того, Главою 11 Угоди про асоціацію з ЄС визначено ключові аспекти енергетичного співробітництва України із країнами- членами Союзу.
По-друге, процес державно-управлінського втілення положень енергетичної політики на інституційному рівні покладено на Держенергоефективності України, діяльність якого на часі спрямовується та координується положеннями Закону України «Про енергетичну ефективність» № 1818--XI від 21.10.2021 р., що відповідає процесам Євроінтеграції.
По-третє, унормування потребують певні державно-управлінські тенденції, що створюють загрози безпеці енергетичного ринку України та процесу подальшої інтеграції з ЄС. Таким прецедентом, зокрема, є прийняття у 2016 р. Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» № 1540-УШ (у редакції від 16.06.2022 р.), що унеможливлює процес дерегуляції енергоринку та де-факто монополізує його регулювання вітчизняним владно-урядовим апаратом.
Література
1. Розпорядження КМУ № 907-р від 04.08.2021 р. «Про схвалення Стратегії енергетичної безпеки» // Відомості Верховної Ради // Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/907-2021-%D1%80#Text
2. Суходоля, О. Енергетична безпека України: методологія системного аналізу та стратегічного планування: НІСД: Київ, 2020. 178 с.
3. ПКМУ «Про впровадження систем енергетичного менеджменту» № 1460 від р. // Відомості Верховної Ради // Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1460-2021 -%D0%BF#Text
4. 4.Закон України «Про нафту і газ» № 2665-Ш від 12.07.2001 р. (ред. від 22.03.2022 р.) // Відомості Верховної Ради // Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2665-14#Text
5. 5.Закон України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 р. (ред. Від р.) // Відомості Верховної Ради // Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2633-15#Text
6. б.Закон України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» № 2509-IV від 05.04.2005 р. (ред. від 13.11.2021 р.) // Відомості Верховної Ради // Режим доступу : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2509-15#Text
7. 7.Закон України «Про альтернативні джерела енергії» № 555-IV від 20.02.2003 р. (ред. від 19.08.2022 р.) // Відомості Верховної Ради // Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/l aws/show/555-15#Text
8. 8.Закон України «Про енергетичну ефективність» № 1818-IX від 21.10.2021 р. (ред. від 03.08.2022 р.) // Відомості Верховної Ради // Режим доступу : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1818-20#Text
9. Шульга, Є. Правове забезпечення енергетичної безпеки України: Науковий вісник ДДУВС, 2019. № 4. с. 69 - 74.
10. Ільєнко, А. Енергетична безпека України: сутність, загрози та механізми регулювання: Вчені записки ТНУ ім. В. І. Вернадського: Державне управління, № 4, 2019. с. 61 - 66.
11. Суходоля, О. Проблеми визначення сфери регулювання енергетичної безпеки: Стратегічні пріоритети, 2019. № 1(49). с. 5 - 17.
12. Тімашов, В. Адміністративно-правові засади забезпечення енергетичної галузі в Україні: Юридичний науковий електронний журнал, 2020. № 4. с. 219 - 221.
References
1. Rozporjadzhennja KMU № 907-r vM 04.08.2021 r. «Pro shvalennja Strategn energetichno'i bezpeki» // VMomosti Verhovno'i Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/907-2021-%D 1%80#Text
2. Suhodolja, O. Energetichna bezpeka Ukrami: metodologija sistemnogo anahzu ta strategmhnogo planuvannja: NISD: Ki'tv, 2020. 178 s.
3. PKMU «Pro vprovadzhennja sistem energetichnogo menedzhmentu» № 1460 vM r. // VMomosti Verhovno't Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1460-2021-%D0%BF #Text
4. Zakon Ukrami «Pro naftu і gaz» № 2665-Ш vM 12.07.2001 r. (red. vM 22.03.2022 r.) // VMomosti Verhovno't Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2665-14#Text
5. Zakon Ukrami «Pro teplopostachannja» № 2633-IV vM 02.06.2005 r. (red. vM r.) // VMomosti Verhovnof Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2633-15#Text
6. Zakon Ukrami «Pro kombmovane virobnictvo teplovoї ta elektrichnoї energn (kogeneradju) ta vikoristannja skidnogo energopotendalu» № 2509-IV vM 05.04.2005 r. (red. vM r.) // VMomosti Verhovno'/ Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2509-15#Text
7. Zakon Ukrami «Pro al'ternativnі dzherela energn» № 555-IV vM 20.02.2003 r. (red. vM r.) // VMomosti Verhovno'! Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/555-15#T ext
8. Zakon Ukrami «Pro energetichnu efe^^^#» № 1818-IX vM 21.10.2021 r. (red. vM r.) // VMomosti Verhovno'! Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1818-20#Text
9. Shul'ga, Є. Pravove zabezpechennja energetichnoь bezpeki Ukrarni: Naukovij v^nik DDUVS, 2019. № 4. s. 69 - 74.
10. Il^nko, A. Energetichna bezpeka Ukrarni: sutnіst', zagrozi ta meharnzmi reguljuvannja: Vchenі zapiski TNU іm. V. І. Vernads'kogo: Derzhavne upravlmnja, № 4, 2019. s. 61 - 66.
11. Suhodolja, O. Problemi viznachennja sferi reguljuvannja energetichno'! bezpeki: Strateg^m prioriteti, 2019. № 1(49). s. 5 - 17.
12. Umashov, V. Admіnіstrativno-pravovі zasadi zabezpechennja energetichno'].' galuzі v Ukraїnі: Juridichnij naukovij elektronnij zhurnal, 2020. № 4. s. 219 - 221.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Підходи щодо сутності продовольчої безпеки, напрями реалізації та обґрунтування необхідності її державного регулювання. Методика, критерії і показники оцінки рівня регіональної продовольчої безпеки, основні принципи її формування на сучасному етапі.
автореферат [33,4 K], добавлен 25.09.2010Загальна характеристика чинного законодавства України в сфері забезпечення екологічної безпеки і, зокрема, екологічної безпеки у плануванні і забудові міст. Реалізація напрямів державної політики забезпечення сталого розвитку населених пунктів.
реферат [42,4 K], добавлен 15.05.2011Роль та місце інформаційної безпеки в понятійно-категорійному апараті інформаційного права. Поняття, зміст та розвиток інформаційної безпеки. Характеристика становища інформаційної безпеки України та механізм правового регулювання управління нею.
дипломная работа [151,1 K], добавлен 15.10.2013Аналіз чинного законодавства України щодо вимушено переміщених осіб, прогалини у механізмі державного регулювання цієї сфери. Вирішення проблем забезпечення соціальної безпеки мігрантів, населення, яке залишається на тимчасово неконтрольованих територіях.
статья [18,3 K], добавлен 31.08.2017Служба безпеки України (СБУ) як державний правоохоронний орган спеціального призначення. Функції СБУ щодо забезпеченням національної безпеки від внутрішніх загроз. Напрямки забезпечення національної безпеки України. Права, надані органам і співробітникам.
реферат [23,8 K], добавлен 21.01.2011Стан, принципи та напрями адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України. Міжнародно-правовий досвід адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки. Науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення її ефективності.
дипломная работа [76,7 K], добавлен 07.07.2012Поняття і види інформаційних ресурсів, їх значення для економіки. Нормативно-правове забезпечення їх використання. Система державного управління ІР. Політика національної безпеки в сфері інформації. Інтеграція України в світовий інформаційний простір.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 21.04.2015Вивчення питань реалізації норм адміністративно-деліктного законодавства України, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Оновлення законодавства про адміністративну відповідальність для забезпечення правових змін.
статья [22,3 K], добавлен 19.09.2017Правовий зміст національної безпеки. Державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення. Статут ООН як основа сучасного права міжнародної безпеки. Проблеми національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України.
курсовая работа [58,6 K], добавлен 18.11.2014Специфіка забезпечення інформаційної безпеки України в законах України. Наявність потенційних зовнішніх і внутрішніх загроз. Стан і рівень інформаційно-комунікаційного розвитку країни. Загрози конституційним правам і свободам людини і громадянина.
презентация [75,1 K], добавлен 14.08.2013
