Характеристика сутності державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика сутності державного управління

Брич Леся Володимирівна кандидат наук з державного управління, Національний університет "Львівська політехніка", м. Львів

Анотація

Метою дослідження є дослідження сутності державного управління в сучасних умовах розвитку. Встановлено, що система державного управління - це історичний феномен, що виник з появою національної держави та сучасної політичної системи. Державне управління має цілу низку аспектів: суспільно-політичний, що визначає загальні закономірності та найважливіші ідейно-політичні параметри системи державного управління; організаційно-структурний, що відображає характеристики та особливості організаційної структури державного управління; структурно-функціональний складовий механізм реалізації функції управління; форми, методи та процеси державно-управлінської діяльності. Причому управління людськими ресурсами вимагає більш точного знання їх якісного змісту та постійного впливу на формування передумов надійності та ефективності цих ресурсів. Доведено, що під державним управлінням слід розуміти цілеспрямований державний вплив на функціональний стан та діяльність суспільства, який направлений на досягнення соціально-економічного ефекту та подальшого його розвитку. Визначено, що під суб'єктом державного управління прийнято називати органи державного управління та керівний склад цих органів. Варто також відмітити, що ключовою відмінною рисою суб'єкту державного управління є наявність в нього певного набору владних повноважень, що дають йому можливість реалізовувати управлінські рішення у формі наказів, команд, рекомендацій та законів. Визначено, що об'єкт державного управління можна охарактеризувати як системи, структури та підпорядковані підрозділи державного управління, на які спрямовується управлінський вплив, та які, за результатами управлінського впливу, повинні досягнути поставлених результатів. Доведено, що на сьогоднішній день питання ефективної організації системи державного управління виступає не лише умовою збереження розвитку окремої держави, а і її виживання у непростих зовнішніх та внутрішніх умовах діяльності. Встановлено, що в умовах демократичності нашої держави та ринкової економіки, зростають складність та різноманітність завдань державного управління, висуваються більш жорсткі умови до компетенції, управлінським навичкам окремих осіб для зайняття посад. Все це дозволяє говорити про зростання вимог до самої якості державного управління, перенесення акцентів та завдань з прямого адміністрування суспільних процесів на створення умов для розвитку потенціалу тих чи інших сфер суспільної практики, підтримку пріоритетних та найбільш суспільно значущих напрямів соціально-економічного розвитку.

Ключові слова: управління, державне управління, сутність, історичний аналіз. державне управління адміністрування

Brych Lesia Volodymyrivna PhD of Public Administration, Lviv Polytechnic National University, Lviv

CHARACTERISTICS OF THE ESSENCE OF STATE ADMINISTRATION

Abstract. The purpose of the study is to study the essence of public administration in modern conditions of development. It has been established that the public administration system is a historical phenomenon that arose with the advent of the national state and the modern political system. Public administration has a number of aspects: socio-political, which determines the general patterns and the most important ideological and political parameters of the public administration system; organizational structural, reflecting the characteristics and features of the organizational structure of public administration; structural and functional component mechanism for the implementation of the management function; Forms, methods and processes of state-administrative activity Moreover, human resource management requires more accurate knowledge of their qualitative content and constant influence on the formation of the prerequisites for the reliability and efficiency of these resources. It has been proved that public administration should be understood as a purposeful state influence on the functional state and activities of society, aimed at achieving a socio-economic effect and its further development. It is determined that under the subject of public administration it is customary to call the public administration bodies and the leadership of these bodies. Likewise, it should also be noted that the key distinguishing feature of the subject of public administration is that it has a certain set of powers that allow it to implement management decisions in the form of orders, commands, recommendations and laws. Furthermore, it is determined that the object of public administration can be characterized as systems, structures and subordinate units of public administration, to which managerial influence is directed and which, according to the results of managerial influence, should achieve the set results. It is proved that today the issue of effective organization of the public administration system is not only a condition for maintaining the development of an individual state, but also for survival in difficult external and internal conditions of activity. It has been established that in the conditions of democracy of our state and market economy, the complexity and variety of tasks of public administration are growing, more stringent conditions are being put forward for the competence, managerial skills of individuals for holding positions. All this allows us to talk about the growth of requirements for the very quality of public administration, the shift of emphasis and tasks of direct administration of social processes to creating conditions for developing the potential of certain areas of social practice, supporting priority and most socially significant areas of socio-economic development.

Keywords: management, public administration, essence, historical analysis.

Постановка проблеми

Система державного управління - це історичний феномен, що виник з появою національної держави та сучасної політичної системи. Державне управління має цілу низку аспектів: суспільно- політичний, що визначає загальні закономірності та найважливіші ідейно- політичні параметри системи державного управління; організаційно- структурний, що відображає характеристики та особливості організаційної структури державного управління; структурно-функціональний складовий механізм реалізації функції управління; форми, методи та процеси державно- управлінської діяльності. Причому управління людськими ресурсами вимагає більш точного знання їх якісного змісту та постійного впливу на формування передумов надійності та ефективності цих ресурсів.

У міру розмежування політичної, соціальної та економічної сфер відбувався вертикальний та горизонтальний поділ праці між різними ланками державного апарату. Сучасне держава найтіснішим чином пов'язані з теорії організації, орієнтованої здійснення певної суспільно-корисної функції. Для успішного виконання мети організації створюється структура управління. Невипадково саму державу іноді називають політичною самоорганізацією тієї чи іншої спільноти людей на певній території. У цьому контексті саму державу можна було б назвати формою організації для управління соціальними та економічними процесами в межах цієї країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти сутності державного управління розкривалися в роботах таких вчених як Ю. Комар, В. Корженко, О. Коротич, А. Кузнецов, Т. Лозинська, О. Машков, В. Малиновський, Н. Нижник, О. Л. Приходченко, О. Радченко, Л. Юзьков та багатьох інших. Однак ряд теорії і концепцій сутності державного управління досі залишаються не розкритими в повній мірі, що і зумовило вибір даної тематики і її сучасну актуальність.

Метою статті є дослідження сутності державного управління в сучасних умовах розвитку.

Виклад основного матеріалу

На сьогоднішній день питання ефективної організації системи державного управління виступає не лише умовою збереження розвитку окремої держави, а і її виживання у непростих зовнішніх та внутрішніх умовах діяльності.

Прослідковується цікава закономірність в тому, що в умовах демократичності нашої держави та ринкової економіки, зростають складність та різноманітність завдань державного управління, висуваються більш жорсткі умови до компетенції, управлінським навичкам окремих осіб для зайняття посад. Все це дозволяє говорити про зростання вимог до самої якості державного управління, перенесення акцентів та завдань з прямого адміністрування суспільних процесів на створення умов для розвитку потенціалу тих чи інших сфер суспільної практики, підтримку пріоритетних та найбільш суспільно значущих напрямів соціально-економічного розвитку. Якість державного управління практично є окремим науковим напрямком зі своєю системою оцінювання й розуміння.

Не потрібно сильно аналізувати природу державного управління, щоб зрозуміти, що воно було, залишається й буде однією з найбільш складних, відповідальних і престижних сфер людської діяльності. Державне управління може уособлювати в собі як надію, так й страх, але ніколи не належати до чогось середнього. Процес державного управління привертав увагу й філософів у свій час, особливо їх цікавила саме теоретична рефлексія цього процесу.

Перші зачатки сучасної теорії управління можна зустріти у зводах правил правителя Нововавилонської держави Навуходоносора ІІ, який створив правила, що стосувались не лише питання управління державою, а і сфери коректного та ефективного управління в будівничій та виробничій сфері країни. І хоча ці правила все ще в значній мірі опирались на досвід предків та релігійні традиції, в них також містились зачатки формування сучасних суспільних відносин.

Цікавим при цьому є досвід формування управлінської думки та теорії управління в Стародавньому Китаї. До формування самої держави, на цій території існували окремі племена, але з часом та з розвитком системи управління всередині них, стало зрозуміло, що спеціалізація правці, формування надлишкового продукту та активна торгівля неминуче призведе до формування нового державного ладу. Так і була створено нова форма державності - примітивна держава Шан. Посилення поділу праці зумовило ще одне явище - чітке відокремлення класу «керівник або управитель» та «робітників».

З подальшим розвитком країн, їх воєнних та зовнішньополітичних потенціалів, питання забезпечення стабільно високого рівня ефективності державного управління стало особливо важливим. Наступним найбільш відчутним поштовхом до розвитку, теорія державного управління зазнала в 19 столітті, коли в межах наукової категорії «державного управління» почали виділятись окремі науки, які формували окремі частини наукового базису для такого критично важливого поняття.

Засади державного управління ризиками інвестування у розвиток людського капіталу, які ми знали до 24 лютого 2022 року, вже не діють й не є актуальними. Важко усвідомити, але це сталося 24 лютого 2022 року, уся система державного управління змінилася назавжди. Нищівні і жорстокі дії зі сторони російської федерації принесли тисячі проблем для українського народу. Людський капітал, який формував міцний рівень національної безпеки держави піддався нищівним атакам зі сторони окупаційних військ російської федерації. Шкода і горе торкнулися усіх елементів розвитку людського капіталу - починаючи від «відпливу інтелекту» закордон в пошуках безпеки і масові соціально-фінансові труднощі для тих, хто залишився в країні.

Що стосується України то з часів її незалежності, система управління на усіх рівнях зазнала суттєвих змін протягом усього періоду. Найбільш вагомі зміни з'явилися саме після 2020 року. В цілому, графік змін системи управління на усіх рівнях в Україні можна зобразити наступним чином, як представлено на рис. 1.

Рис. 1.1. Графік змін системи управління на усіх рівнях в Україні Сформовано автором

Сутність поняття «державного управління» науковці та практики трактують по різному. До прикладу, С. Григанська [1, с. 12] вважає, що дане управління ніщо інше, як певна умова для розвитку суспільства.

Так, на думку, Ю. Ковбасюк [2, с. 157] державне управління являється формою діяльності органів державної влади, яка направлена на формування умов для як найповнішої реалізації функцій держави, основних прав і свобод громадян.

В. Тертичко [3, с. 97] стверджує, що державне управління - це механізм впливу держави на суспільство. При цьому, такого роду механізм має основу прямих і зворотних зв'язків. На нашу думку, вважати державне управління механізмом частково є не коректним, оскільки механізми являються частиною цілісної системи.

Як організуючий й регулюючий вплив, державне управління розглядає В. Атаманчук [4, с. 34], зазначаючи при цьому, що цей вплив здійснює держава на суспільну життєдіяльність людей, з метою її упорядкування, збереження або перетворення, що спирається на її владну силу.

Цікавою є думка І. Сікорської [5, с. 47], яка стверджує, що державне управління є формою соціальної діяльності, при якій активну участь в державно-управлінській сфері беруть інституції економіко-суспільного характеру.

Ми вважаємо, що під державним управлінням слід розуміти цілеспрямований державний вплив на функціональний стан та діяльність суспільства, який направлений на досягнення соціально-економічного ефекту та подальшого його розвитку.

В контексті дослідження сутності поняття «державне управління», важливим тут буде визначити його суб'єкт та об'єкт.

Так, найчастіше суб'єктом державного управління прийнято називати органи державного управління та керівний склад цих органів. Варто також відмітити, що ключовою відмінною рисою суб'єкту державного управління є наявність в нього певного набору владних повноважень, що дають йому можливість реалізовувати управлінські рішення у формі наказів, команд, рекомендацій та законів.

В свою чергу, об'єкт державного управління можна охарактеризувати як системи, структури та підпорядковані підрозділи державного управління, на які спрямовується управлінський вплив, та які, за результатами управлінського впливу, повинні досягнути поставлених результатів.

Висновки

Підсумовуючи, слід зазначити, що державний апарат функціонує у трьох напрямках, прийнятих у міжнародній системі: а) сфера управління; б) охорона правопорядку; в) внутрішня та зовнішня безпека. Серед цих функцій найголовнішу роль грає управління, оскільки інші дві функції здійснюються за його допомогою. Звичайно, без управління неможливо підтримати порядок та організованість людей та безпеку держави. Людство вступило у третє тисячоліття. У цей час жодну проблему неможливо вирішити без керування. Роль і місце державного управління у житті суспільства, держави та людини не випадкові, воно дозволяє здійснювати однакове, владне регулювання відповідних суспільних відносин на всій території держави. Без державного на відповідні суспільні відносини зникне сама держава, перетворившись на розрізані, погано керовані складові, постійно прагнуть довести своє декларація про існування. Від державного управління не відмовилася ще жодна країна, і навряд чи для цього є якісь підстави.

Державному управлінню притаманні такі характерні риси: управління має місце там, де здійснюється спільна діяльність людей; управління забезпечує свідому, цілеспрямовану, спільну діяльність громадян; управління досягає своїх цілей шляхом організації, тобто об'єднання, узгодження та координування поведінки та дій людей, виконуючи тим самим спільні для спільної діяльності людей функції та забезпечуючи узгодженість між індивідуальними діями; управління здійснюється на засадах підпорядкування учасників спільної діяльності єдиній волі, чим досягається однаковість та відповідність поставленим завданням цієї діяльності; управління здійснюється в організаційних відносинах.

Література:

1. Григанська С.В. Державне регулювання системи вищої освіти в Україні: дис. ...канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. Запоріжжя, 2008. 232 с.

2. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / [наук.ред. колегія Ковбасюк Ю. В. (голова) та ін.]. К.:НАДУ,Т.1, 2011. 748 с.

3. Тертичко В.В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. К.: Основи, 2002.750 с.

4. Атаманчук Г.В. Теорія державного управління: курс лекцій. М.: Юрид. літ., 1997. С. 34-38.

5. Сікорська І.М. Загальнотеоретичні проблеми ефективності державного управління. Державне регулювання економічного розвитку: зб. наук. праць ДонДАУ: Державне управління. Випуск 29. Донецьк, 2003. С. 46-52.

References:

1. Hryhans'ka S.V. (2008) Derzhavne rehulyuvannya systemy vyshchoi osvity v Ukra'ini [State regulation of the system of higher education in Ukraine]: dys. ...kand. nauk z derzh. upr.: 25.00.02. Zaporizhzhya, 232 p. [in Ukrainian]

2. Kovbasyuk YU. V. (2011) Entsyklopediya derzhavnoho upravlinnya [Encyclopedia of public administration: in 8 volumes]: u 8 t. K.:NADU,T.1, 748 p. [in Ukrainian]

3. Tertychko V.V. (2002) Derzhavna polityka: analiz ta zdiy snennya v Ukra'ini [State policy: analysis and implementation in Ukraine]. K.: Osnovy.750 p. [In Ukraine]

4. Atamanchuk H.V. (1997) Teoriya derzhavnoho upravlinnya [Theory of public administration: a course of lectures]: kurs lektsiy. M.: Yuryd. lit., pp. 34-38. [in Ukrainian].

5. Sikors'ka I.M. (2003) Zahal'noteoretychni problemy efektyvnosti derzhavnoho upravlinnya [General theoretical problems of public administration efficiency ]. Derzhavne rehulyuvannya ekonomichnoho rozvytku: zb. nauk. prats' DonDAU: Derzhavne upravlinnya. Vypusk 29. Donets'k, pp. 46-52. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru