Психологічні особливості поведінки слідчого під час слідчих(розшукових) дій у злочинах зґвалтування

Після зґвалтування психічний стан потерпілої вкрай важкий, вона налякана, не може повірити в те, що сталося і відчуває страх перед ґвалтівником. До цього страху додається побоювання осуду від близьких та оточуючих. За даними дослідження, що проводилось структурою Організації Об'єднаних Націй з питань ґендерної рівності та розширення прав та можливостей жінок, 35% жінок та 51% чоловіків погодилися, що жінка, яка постраждала від зґвалтування, сама винна у цьому[4].

Основним джерелом інформації у справах щодо зґвалтування є потерпіла. Вона має можливість повідомити найбільш важливу інформацію задля розкриття злочину, тому слідчий має докласти усіх зусиль для встановлення комунікативного контакту з нею. Загалом, потерпілою особою від зґвалтування може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі, незалежно від поведінки до вчинення злочину, способу життя. Але типовим для зґвалтування є насильство чоловіків щодо жінок.

Загалом потерпіла може одразу звернутися до поліції і є можливість розкриття злочину "по гарячим слідам" або розслідування може ускладнитися несвоєчасним звернення потерпілої з заявою до правоохоронних органів.

У випадку, якщо потерпіла одразу після зґвалтування звертається до органів поліції, то слідчі зобов'язані надати допомогу відразу після злочину, зокрема терпляче та емпатійно вислухати версію події жертви, спокійно пояснити процедуру початку досудового розслідування. Варто заохотити потерпілу ділитися своїми почуттями та думками і демонструвати повне прийняття, допомогти їй зрозуміти та прийняти факт відсутності вини в тому, що сталося, надати інформацію про правову та психологічну допомогу.

На нашу думку, доцільним є створення системи тренінгів, які будуть навчати слідчих правилам взаємодії з потерпілою від зґвалтування. Зокрема, задля того щоб при першому спілкування з потерпілими особами мінімізувати в них стан психічної напруженості. Таким чином, завдяки своєму вмінню якісно комунікувати з потерпілою, розпізнавати перебіг психічних процесів під час перших допитів та слідчих(розшукових)дій слідчий зможе оперативно розкрити кримінальне правопорушення по "гарячим слідам".

Початок досудового розслідування безпосередньо залежить від попередніх стосунків між потерпілою та ґвалтівником:

1. Потерпіла знайома з ґвалтівником;

2. Потерпіла не знайома з ґвалтівником, але запам'ятала його зовнішність і зможе його впізнати;

3. Потерпіла не знайома з ґвалтівником, не запам'ятала його і не зможе впізнати його[5].

Загалом, можна виділити такі першочергові слідчі(розшукові) дії: огляд місця події, допит потерпілої особи, тимчасове вилучення одягу потерпілої особи та підозрюваного(якщо його особу встановлено), проведення судово-медичної експертизи потерпілої або її освідування, проведення судово-медичної експертизи підозрюваного.

При розслідуванні злочинів щодо статевої свободи та статевої недоторканності особи, зокрема зґвалтування, огляд місця події є одним із основних джерел здобуття речових доказів.

Як зазначає О.О. Юхно, найбільша кількість тактичних помилок відбувається саме при здійснені огляду місця події[6].

Тому, на нашу думку є важливим проаналізувати дії слідчого під час цієї слідчої(розшукової) дії. Основним завданням слідчого є:

1. Виявити ознаки злочину;

2. Проаналізувати чи відповідають обстановка на місці події з свідченнями потерпілої, перевірити наявність слідів зґвалтування;

3. Пошук речових доказів, слідів біологічного походження, речей, що належать як потерпілій, так і злочинцеві.

Також в процесі огляду місця події варто залучити спеціалістів які допоможуть виявити біологічні сліди (кров, сперма, слина, піт і жиропіт; волосся, кістки, органи, тканини; сліди запаху, нігті, виділення) та інші сліди потерпілої та(або) підозрюваного.

Інколи на місце огляду події доцільним є запросити потерпілу. У випадках, коли адреса зґвалтування чітко відома, то як правило участь потерпілої не потребується. Але ж коли злочин було скоєнно у відкритій місцевості, то під час своєї розповіді потерпіла може згадати деталі, за допомогою яких слідчий скерує рух пошуку слідів злочину. Це допомагає достовірно встановити місце скоєння злочину, знайти речові докази та ознаки насильства(пошкоджені предмети, сліди крові).

Не менш важливою слідчою дією є допит потерпілої. Особа, яка зазнала нападу частіше за все знаходиться у стресовому стані, відчуває сильне хвилювання та боїться розголосу.

Успіх допиту безпосередньо залежить від встановлення психологічного контакту потерпілої та слідчого[7].

У процесі підготовки до допиту слідчий має врахувати, що ставлення потерпілої до кримінального провадження і мотиви її свідчень можуть ґрунтуватися на таких моделях:

1. Зацікавленість потерпілої у притягненні винного до відповідальності;

2. Потерпіла подає неправдиву інформацію, задля засудження невинного;

3. Повне заперечення потерпілою факту зґвалтування(така ситуація можлива, коли кримінальне провадження розпочато за свідченнями свідків або ж безпосередньо за ініціативою правоохоронних органів). [8].

Завданням слідчого на перших етапах допиту є заспокоїти потерпілу та запевнити, що розслідування будуть проводити ретельно та об'єктивно. Допит у такій ситуації зазвичай є безконфліктною комунікативної ситуацією, так як вона потерпіла зацікавлена у наданні інформації правоохоронним органам. Хоча варто зауважити, що стан психічного напруження може суттєво спотворити процеси сприйняття, мислення та пам'яті.

1. Розповісти потерпілій про важливість її свідчень. Переконати, що основне завдання слідчого полягає у розкритті кримінального правопорушення, притягнення винного до кримінальної відповідальності;

2. Доцільно навести приклади успішного розкриття подібного кримінального правопорушення. Це може призвести до позитивного психологічного впливу на потерпілу. Проте варто зазначити, що небажано зловживати цим прийомом, через те що це може призвести до швидкої втоми потерпілої та значного падіння рівня її психічної діяльності;

3. Словесно заохочувати розпочату розповідь потерпілої. У цьому випадку слідчий має бути терплячим, тактовним, уважним і своєчасно задавати відповідні запитання.

З боку слідчого надзвичайно важливо правильно розпізнавати перебіг психічних процесів під час допиту та враховувати індивідуальні та вікові особливості потерпілих при виборі тактичних прийомів.

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК України) максимальна тривалість досудового розслідування не може перевищувати 12 місяців. Щодо судового розгляду, то конкретні строки не встановлені. У КПК України лише наголошується на необхідності проведення судового розгляду «протягом розумного строку»[11]. На нашу думку, за час досудового розслідування потерпіла має можливість розпочати реабілітацію та пропрацювати отримані травми. Так як відповідно до положень КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, то достатньо травмуючим може бути допит потерпілої під час судового розгляду. Під час дачі свідчень, вона може стати жертвою цькування з боку обвинуваченого і суд стане таким самим моральним випробуванням, яким було зґвалтування.

Задля уникнення повторного травмування можливо доповнити перелік підстав щодо проведення допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні. Зокрема, задля уникнення вторинної віктимізації потерпілу буде допитано у такому порядку під час досудового розслідування за участю сторони обвинувачення, захисника та(або) представника потерпілого.

Висновки. Тож, під час досудового розслідування зґвалтування слідчий має враховувати особливості стану потерпілої та її вразливий стан. Тому, на нашу думку допит потерпілої особи має проводитися слідчим, що має певний досвід та кваліфікацію у подібних справах. Має бути створено систему тренінгів, які спрямовані на вдосконалення навичок, надання практичних порад слідчим, що здійснюють досудове розслідування злочинів проти статевої свободи та недоторканності особи.

Також, доцільним є залучення спеціаліста-психолога до процесу допиту потерпілої. Під час допиту психолог може допомогти усунути емоційний бар'єр та своєчасно надати потерпілій психологічну допомогу.

Окрім того, ефективним є огляд місця події за участі потерплої. Проте під час прийняття рішення щодо запрошення потерпілої на місце події необхідним є встановити її стан.