Право на судовий захист та його реалізація суб'єктами агробізнесу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет природокористування

Право на судовий захист та його реалізація суб'єктами агробізнесу в Україні

Ратушна Богдана Петрівна кандидат юридичних наук, в.о. професора кафедри права

Анотація

Стаття присвячена аналізу правового підгрунтя права на судовий захист в Україні та особливостям правової реалізації цього права суб'єктами агробізнесу в Україні.

Встановлено, що право на судовий захист закріплене у ст. 55 Конституції України та в інших нормативно-правових актах нашої держави, зокрема у ст. 16 Цивільного кодексу України. Розуміння цього права свідчить про те, що право на судовий захист має універсальний характер, адже надає можливість кожному звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення їх прав і свобод. Тому суб'єктам агробізнесу також належить право на судовий захист.

Констатовано, що суб'єкти агробізнесу, здійснюючи господарську діяльність в умовах воєнного стану в Україні, виконують важливу функцію по забезпеченню продовольчої безпеки нашої держави. Висловлено міркування про те, що ефективна діяльність суб'єктів агробізнесу значною мірою залежить від належного гарантування права на судовий захист та його безперешкодній реалізації у різних видах судочинства в Україні.

Виявлено, що реалізація цього права для суб'єктів агробізнесу можлива в порядку господарського, цивільного та адміністративного судочинства.

Встановлено, що критеріями розмежування юрисдикції між цими судочинствами є суб'єктний склад сторін судової справи і характер спірних правовідносин.

Аналіз процесуального законодавства, що регулює вказані види судочинства, свідчить про те, що багато судових процедур у цих процесах є схожими або ідентичними. Виявлено, що ідентичним є процесуальний порядок представництва інтересів суб'єктів агробізнесу - юридичних осіб як сторін у вказаних судочинствах.

Значна схожіть простежується і в процесуальному порядку встановлення фактичних обставин судової справи, адже судове доказування здійснюється за допомогою одних і тих же засобів доказування у господарському, цивільному та адміністративному процесах. Формулювання поняття доказів також є ідентичним у цих судочинствах. Разом з тим виявлено, що адміністративне судочинство у питаннях доказування дещо відрізняється від господарського та цивільного процесів наявністю значного відступу від змагальності з огляду на існування принципу офіційного з'ясування обставин справи в цьому виді судочинства. В силу цього принципу суд може проявляти активність в збиранні доказів на власний розсуд і за власною ініціативою.

Зроблено висновок про те, що уніфікація процесуальних шляхів судового захисту у господарському, цивільному та адміністративному процесах сприяє ефективнішій реалізації права на судовий захист для усіх суб'єктів цього права, зокрема і для суб'єктів агробізнесу України.

Ключові слова: право на судовий захист, суб'єкти агробізнесу, реалізація права, види судочинства, уніфікація судових процедур.

Abstract

Ratushna Bogdana Petrivna Candidate of Law, associate professor, acting professor of the Department of Law, National University of Law named after Yaroslav the Wise, Lviv National University of Nature Managemen

THE RIGHT TO LEGAL PROTECTION AND ITS IMPLEMENTATION BY AGRIBUSINESS SUBJECTS IN UKRAINE

Keywords: the right to judicial protection, agribusiness subjects, implementation of the law, types of judicial proceedings, unification of court procedures.

Вступ

Постановка проблеми. Право на судовий захист закріплене у статті 55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом[1]. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб[2].

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист[3].

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу [4]. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом [5]. Причому правом на судовий захист наділяються не лише громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, але й іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи [6, с. 38].

Суб'єкти господарювання також можуть користуватись конституційним правом на судовий захист. Додатковою гарантією для суб'єктів права на судовий захист є конституційний обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13 Конституції України). Серед суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність в Україні, важливе місце займають суб'єкти аграрного бізнесу.

В аграрному секторі України створюються і функціонують суб'єкти господарювання різних організаційно-правових форм, які, здійснюючи господарську діяльність. Різноманітність господарських відносин суб'єктів агробізнесу зазвичай спричиняє значну кількість спорів за участю таких суб'єктів господарювання. Зростаюча кількість звернень до суду збільшує навантаження на судову систему та погіршує показники оперативності та ефективності розгляду справ судами. Як наслідок, це негативно впливає на дотримання конституційного права на судовий захист. Саме тому з'являється нагальна необхідність вирішення питань, пов'язаних із ефективним захистом прав та охоронюваних законом інтересів, а також пошуком нових форм захисту прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання [7].

Особливо важливою є ефективна діяльність суб'єктів господарювання у в аграрному секторі після 24 лютого 2022 р., адже забезпечення продовольчої безпеки населення України в умовах воєнного стану в Україні є запорукою нашої перемоги у цій жахливій війні. Тому право на судовий захист прав та інтересів суб'єктів агробізнесу в судовому порядку набуває особливої актуальності в умовах воєнного сьогодення в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Правова регламентація права на судовий захист викликає значний науковий інтерес серед науковців- правників в Україні. Окремим напрямом такої заінтересованості є дослідження права на судовий захист суб'єктів господарювання та шляхи його реалізації. Ця тема була предметом наукових досліджень таких науковців як Н. В. Ільків, М. С. Долинської, Н. М. Ніколенко та інших. Однак, ця проблема, як видається, і надалі потребує наукової уваги та шляхів її вирішення.

Мета статті. З огляду на важливість неухильного гарантування права на судовий захист видається актуальним здійснити аналіз цього права та шляхів його ефективної реалізації, зокрема суб'єктами агробізнесу як суб'єктами господарювання.

Виклад основного матеріалу

Серед наукової спільноти висловлюються слушні міркування про те, що захист прав суб'єктів господарювання слід розглядати як діяльність уповноважених органів й зацікавлених осіб щодо застосування правових форм, способів й засобів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, що спрямовані на запобігання й усунення загроз порушення прав відповідних суб'єктів, усунення перешкод здійсненню цих прав, відновлення порушених прав і застосування до порушників заходів відповідальності. Формування системи захисту прав суб'єктів господарювання має враховувати особливості об'єкта захисту та, відповідно, правової природи конфлікту, який виникає з приводу суб'єктивних прав або інтересів [8].

Виклад основних положень. Право на судовий захист, при якому права та інтереси суб'єктів агробізнесу захищаються безпосередньо судом, регламентується статтями 55 та 124 Конституції України, а також ст. 16 Цивільного кодексу України.

Розвиваючи положення ч. 2 ст. 124 Конституції про поширення судового захисту, їх офіційного тлумачення Конституційним Судом Верховний Суд України в п. 2 постанови Пленуму від 30 травня 1997 р. № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" роз'яснив судам, що вони не вправі з часу введення в дію Конституції відмовляти фізичним чи юридичним особам у прийнятті до судового розгляду заяв і звернень [9]. судовий захист агробізнес

Єудовий захист прав суб'єктів агробізнесу зазвичай здійснюється в порядку господарського, цивільного та адміністративного судочинства. Критеріями розмежування судової юрисдикції між зазначеними видами судочинства є умови, за якими певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності [10].

Отже, існує низка умов, за якими слід визначати вид судової юрисдикції, до якої варто звернутись суб'єктам агробізнесу за захистом свого права.

Загальновизнаною умовою для реалізації права на звернення до суду за судовим захистом є спір про право. Ця умова має суб'єктивний характер, адже суд повинен прийняти позов до розгляду в тому разі, якщо позивач вважає своє право порушеним. На момент відкриття провадження у справі думка суду з цього приводу немає значення.

Слід зазначити, що спір про право як умова для реалізації права на звернення до суду за судовим захистом в порядку позовного провадження поширюється на цивільне, господарське та адміністративне судочинство України.

Іншою умовою для реалізації права на звернення до суду за судовим захистом є суб 'єктний склад сторін судової справи.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням [11].

До умов реалізації права на звернення до суду за судовим захистом є характер спірних правовідносин. Відповідно до цієї умови у статті 20 ГПК визначено справи, що належать до юрисдикції господарських судів. У вказаній статті зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою статті 20), та інші справи у визначених законом випадках.

Дослідження статті 20 ГПК дають підстави виокремити деякі справи за участю суб'єктів господарювання, які виключені з компетенції господарського судочинства.

Зокрема, до таких справ, які є виключеннями з юрисдикції господарського судочинства відповідно до ст. 20 ГПК, слід зарахувати:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та фізичні особи - підприємці (ч.1 п.1 ст. 20 ГПК);

- справи у трудових спорах, в яких сторонами є суб'єкти агробізнесу та наймані працівники (ч. 1 п. 3 ст. 20 ГПК);

- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв у спадкових правовідносинах(ч. 1 п. 4 ст. 20 ГПК);

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (ч. 1 п. 6 ст. 20 ГПК);

- справи у спорах щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (ч. 1 п. 6 ст. 20 ГПК);

справи у спорах про захист ділової репутації, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою (ч. 1 п. 14 ст. 20 ГПК).

Такі виключення дають підстави зарахувати розгляд таких справ до юрисдикції цивільного судочинства за суб'єктним складом сторін чи за характером спірних правовідносин.

Слід зазначити, що Цивільний процесуальний кодекс України визначає цивільну юрисдикцію з урахуванням характеру правовідносин справи. Так, відповідно до ст. 19 ЦПК в порядку цивільного судочинства можуть розглядатись справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства [12]. Тому, якщо суб'єкти агробізнесу потребують захисту своїх прав, які виникають із правовідносин, перелічених у статті 19 ЦПК, то такий захист може здійснитись в порядку цивільного судочинства. Однак цей захист можливий при умові, що сторонами такої цивільної справи будуть суб'єкти агробізнесу як юридичні особи з одного боку, а з іншого - фізичні особи.

Судовий захист прав суб'єктів агробізнесу також може здійснюватись в порядку адміністративного судочинства України. Адже відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАСУ)[13] кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У статті 19 КАСУ визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. У деяких справах з цього переліку можуть брати участь суб'єкти агробізнесу. Зокрема, це можливо у публічно-правових спорах юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження або у спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Статтею 19 КАСУ передбачено інші категорії справ, що виникають із публічно-правових спорів, у яких можуть брати участь суб'єкти агробізнесу.

Не зважаючи на відмінності в порядку реалізації права на судовий захист у господарському, цивільному та адміністративному процесі України, існують правові ситуації, які є тотожними чи схожими у цих видах судочинства. Це можна простежити, аналізуючи участь суб'єктів агробізнесу у цих судових процесах.

Значною схожістю характеризується правовий порядок встановлення фактичних обставин судової справи шляхом судового доказування. Для ефективного вирішення будь-якої справи в суді, в тому числі і за участю суб'єктів агробізнесу, ключове значення мають докази як основні інструменти судового пізнання. Фактично, будь-яке рішення суду ґрунтується на доказах. Тільки за їх допомогою можна встановити факт порушення матеріального права та правильне застосування відповідних статей процесуальних кодексів.

Варто зазначити, що у всіх проаналізованих процесуальних кодексах України існує однакове законодавче закріплення доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК, ст. 72 КАС, ст. 73 ГПК).

Крім цього, процесуальне законодавство всіх аналізованих видів судочинства України містить уніфікований перелік засобів доказування, до яких належать письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків (ст. 76 ЦПК, ст. 72 КАС, ст. 73 ГПК).

Для ефективного встановлення фактичних обставин судової справи у будь-якому виді судочинства важливим є принцип змагальності, ключовими елементом якого є чіткий розподіл доказових функцій між сторонами та судом щодо подання, дослідження та оцінки доказів. У змагальному процесі сторони збирають та подають докази до суду. Щодо ролі суду в доказуванні, то він виконує подвійну функцію, а саме: сприяє сторонам у доказуванні та здійснює самостійну доказову діяльність. Сприяння сторонам у доказуванні полягає у збиранні та забезпеченні доказів у випадках та формах, передбачених законом. Така діяльність має здійснюватись судом як виняток лише в тому разі, коли сторони з поважних причин не можуть зібрати докази.

Самостійна доказова діяльність суду полягає у здійсненні обов 'язкових доказових повноважень, до яких належить дослідження доказів та їх оцінка. Обов'язкові доказові повноваження займають особливе місце серед повноважень суду, оскільки суд здійснює їх незалежно від позиції сторін з метою виконати покладений на суд обов'язок здійснити правосуддя та ухвалити справедливе рішення у справі[14, с. 112].

Значний відступ від змагальності існує, на наш погляд, в адміністративному процесі, оскільки відповідно до ст. 9 КАС України, суд, керуючись вимогою офіційного з'ясування всіх обставин у справі, вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Висловлюються думки про те, що «принцип офіційного з'ясування всіх обставин відображає засади публічності адміністративного судочинства» [15, c. 322-330], тому суд має вживати передбачених законом заходів для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ст. 9 КАС України). Отже, змагальність як принцип судочинства в адміністративному процесі, хоч і є нормативно закріплений, проте значно поступається доказовій активності суду для офіційного з'ясування всіх обставин справи.

Деякий відступ від принципу змагальності спостерігається і в господарському та цивільному процесах України, у яких, відповідно до ст. 74 ГПК та 81 ЦПК, суд має право витребувати докази у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Таким чином, суб'єкти агробізнесу як сторони справи у господарському, цивільному чи адміністративному процесах мають здійснювати належну доказову діяльність, яка полягає у збиранні доказів та поданні їх до суду. Незалежно від виду судочинства доказами у справі можуть бути письмові, речові і електронні докази, а також висновки експертів та показання свідків.

Іншим важливим процесуальним аспектом реалізації права на судовий захист суб'єктів агробізнесу є представництво їх інтересів під час розгляду судової справи за їх участю. Аналіз правових норм процесуальних кодексів, що регулюють порядок здійснення господарського, цивільного та адміністративного судочинства, свідчить про те, що представництво юридичних осіб здійснюється однаково у всіх вказаних видах судового процесу. Адже, відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС, ч.3 ст. 56 ГПК, ч.3 ст. 58 ЦПК юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Висновки

Право на судовий захист передбачене Конституцією України та іншим законодавством України, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України. Право на судовий захист є універсальним правом, яке поширюється на необмежене коло суб'єктів, адже належить кожному. Отже, до суб'єктів, яким належить це право, законодавець зарахував і юридичних осіб, зокрема суб'єктів агробізнесу.

Суб'єкти агробізнесу, здійснюючи господарську діяльність в умовах воєнного стану в Україні, виконують важливу функцію по забезпеченню продовольчої безпеки нашої держави. Ефективність їх діяльності значною мірою залежить від належного гарантування права на судовий захист та його безперешкодній реалізації у різних видах судочинства в Україні.

Реалізація цього права передбачена у процесуальних кодексах України. В умовах активізації господарських відносин в аграрному секторі України спостерігається тенденція до збільшення правових спорів за участю суб'єктів агробізнесу, значна частина яких вирішується у суді в порядку господарського, цивільного та адміністративного судочинства.

Критеріями розмежування юрисдикції між цими судочинствами є суб'єктний склад сторін судової справи і характер спірних правовідносин.

Аналіз процесуального законодавства, що регулює вказані види судочинства, свідчить про те, що багато судових процедур у цих процесах є схожими або ідентичними. Так, в усіх вказаних видах судочинства ідентичним є процесуальний порядок представництва інтересів суб'єктів агробізнесу як сторін у вказаних судочинствах.

Значна схожіть простежується і в процесуальному порядку встановлення фактичних обставин судової справи, адже судове доказування здійснюється за допомогою одних і тих же засобів доказування у господарському, цивільному та адміністративному процесах. Формулювання поняття доказів також є ідентичним. Разом з тим, адміністративне судочинство у питаннях доказування дещо відрізняється від господарського та цивільного процесів тим, що в ньому простежується значний відступ від змагальності з огляду на існування принципу офіційного з'ясування обставин справи. В силу цього принципу суд може проявляти активність в збиранні доказів на власний розсуд і за власною ініціативою.

Отже, уніфікація процесуальних шляхів судового захисту у господарському, цивільному та адміністративному процесах, як видається, сприяє ефективнішій реалізації права на судовий захист для усіх суб'єктів цього права, зокрема і для суб'єктів агробізнесу України.

Література

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Трояна Антона Павловича щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v009p710-12#Text.

3. Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп. у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води). URL:https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v009p710-97#Text.

4. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. URL: http:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95.(дата звернення: 15.10.2022).

5. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII. URL: http:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19.(дата звернення: 16.10.2022).

6. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: в 2 т. 3-є вид., перероб. І доп. За ред. О. В. Дзери. К.: Юрінком Інтер. 2008.Т. 1. 832 с.

7. Ніколенко Л. М. Захист прав та інтересів суб'єктів господарювання в умовах реформування законодавства. Економіка та право. 2017. № 2. С. 19-24. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecpr.

8. Неюрисдикційні форми захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання: монографія. Н. В. Ільків, М. С. Долинська та ін.; за заг. ред. д. ю. н. М. С. Долинської. Львів: ТОВ «Галицька видавнича спілка», 2020. 174 с.

9. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина: постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.97р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v0007700-97.(дата звернення: 16.10.2022).

10. Постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 р. у справі № 658/28/21(провадження № 61-151-42св21). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review 102149408. (дата звернення: 16.10.2022).

11. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992, № 6, ст. 56.

12. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 року № 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004, № 40-41, 42, ст.492.

13. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 6 липня 2005 року № 2747-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005, № 35-36, № 37, ст.446.

14. Ратушна Б. П. Належне доказування в судовому правозастосування України в світлі практики Європейського суду з прав людини (загальнотеоретичне дослідження): дис... канд. юрид. наук. 12.00.01. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів. 2014. 206 с.

15. Кротюк О. Поняття та особливості принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи в адміністративному судочинстві. Право України. 2012. № 6. С. 322-330.

References

1. Zakon Ukrayiny “Konstytutsiya Ukrayiny” [ Law of Ukraine “Constitution of Ukraine”]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 30, 141 [in Ukrainian].

2. Rishennya Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny u spravi za konstytutsiynym zvernennyam hromadyanyna Troyana Antona Pavlovycha shchodo ofitsiynoho tlumachennya polozhen' statti 24 Konstytutsiyi Ukrayiny (sprava pro rivnist' storin sudovoho protsesu) [Decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case of the constitutional appeal of citizen Troyan Anton Pavlovich regarding the official interpretation of the provisions of Article 24 of the Constitution of Ukraine (the case on the equality of parties to the judicial process)]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-12#Text [in Ukrainian].

3. Rishennya Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny vid 25.12.1997 № 9-zp. u spravi za konstytutsiynym zvernennyam hromadyan Protsenko Rayisy Mykolayivny, Yaroshenko Poliny Petrivny ta inshykh hromadyan shchodo ofitsiynoho tlumachennya statey 55, 64, 124 Konstytutsiyi Ukrayiny (sprava za zvernennyamy zhyteliv mista Zhovti Vody) [Decision of the Constitutional Court of Ukraine dated 12.25.1997 No. 9-zp. in the case of the constitutional appeal of citizens Raisa Mykolaivna Protsenko, Polina Petrivna Yaroshenko and other citizens regarding the official interpretation of Articles 55, 64, 124 of the Constitution of Ukraine (the case of appeals by residents of the city of Zhovti Vody)]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v009p710-97#Text [in Ukrainian].

4. Zakon Ukrayiny “Tsyvil'nyy kodeks Ukrayiny” [ The Law of Ukraine “Civil Code of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from http:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrayiny “Pro sudoustriy ta status suddiv” [The Law of Ukraine “On the judiciary and the status of judges”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from http:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 [in Ukrainian].

6. Dzera, O. V. (2008). Naukovo-praktychnyy komentar Tsyvil'noho kodeksu Ukrayiny [Scientific andpractical commentary on the Civil Code of Ukraine]. (vol. 1-2). K.: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

7. Nikolenko, L. M.(2017). Zakhyst prav ta interesiv sub"yektiv hospodaryuvannya v umovakh reformuvannya zakonodavstva [Protection of the rights and interests of economic entities in the conditions of legislative reform]. Ekonomika ta pravo - Economy and law, 2, 19-24 [in Ukrainian].

8. Il'kiv, N. V., Dolyns'ka, M. S. (2020). Neyurysdyktsiyni formy zakhystuprav ta interesiv sub"yektiv hospodaryuvannya [Non-jurisdictional forms ofprotection of the rights and interests of business entities]. L'viv: TOV «Halyts'ka vydavnycha spilka» [in Ukrainian].

9. Postanova Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrayiny “Pro posylennya sudovoho zakhystu prav ta svobod lyudyny i hromadyanyna” [Resolution of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine “On the strengthening ofjudicial protection of human and citizen rights and freedoms»]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-97 [in Ukrainian].

10. Postanova Verkhovnoho Sudu u spravi № 658/28/21(provadzhennya № 61-151-42sv21) [Resolution of the Supreme Court in case No. 658/28/21 (proceedings No. 61-151-42св21)]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review 102149408 [in Ukrainian].

11. Zakon Ukrayiny “Hospodars'kyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny” [The Law of Ukraine “Economic Procedural Code of Ukraine»]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 6, 56 [in Ukrainian].

12. Zakon Ukrayiny “Tsyvil'nyy kodeks Ukrayiny” [ The Law of Ukraine “Civil Code of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from http:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 [in Ukrainian].

13. Zakon Ukrayiny “Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrayiny” [The Law of Ukraine “Administrative Judicial Code of Ukraine”]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 35-36, 37, 446 [in Ukrainian].

14. Ratushna, B. P. (2014). Nalezhne dokazuvannya v sudovomu pravozastosuvannya Ukrayiny v svitli praktyky Yevropeys'koho sudu z prav lyudyny (zahal'noteoretychne doslidzhennya) [Proper evidence in the judicial enforcement of Ukraine in the light of the practice of the European Court of Human Rights (general theoretical study)]. Candidate thesis. L'viv: L'vivs'kyy natsional'nyy universytet imeni Ivana Franka [in Ukrainian].

15. Krotyuk, O. (2012). Ponyattya ta osoblyvosti pryntsypu ofitsiynoho z"yasuvannya vsikh obstavyn spravy v administratyvnomu sudochynstvi [The concept and peculiarities of the principle of official clarification of all the circumstances of the case in administrative proceedings]. Pravo Ukrayiny - The Law of Ukraine, 6, 322-330 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru