Роль Генеральної Асамблеї ООН у сфері реалізації глобальної контртерористичної стратегії ООН як документа "м’якого" міжнародного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль Генеральної Асамблеї ООН у сфері реалізації глобальної контртерористичної стратегії ООН як документа «м'якого» міжнародного права

Вікторія Вікторівна Грачова,

кандидат юридичних наук, заступник начальника кафедри Воєнно-дипломатичної академії імені Євгенія Березняка

Резюме

Грачова В.В. Роль Генеральної Асамблеї ООН у сфері реалізації Глобальної контртерористичної стратегії ООН як документа «м'якого» міжнародного права.

У статті розкрито роль Генеральної Асамблеї ООН у сфері реалізації Глобальної контртерористичної стратегії ООН як документа «м'якого» міжнародного права. Автором розглянуто особливості розробки, прийняття та оглядів Стратегії; проаналізовано та узагальнено основні правові положення Стратегії та актів Генеральної Асамблеї, в яких містяться її огляди; з'ясовано особливості забезпечення Генеральною Асамблеєю реалізації Стратегії; визначено основні проблемні аспекти у сфері її більш ефективної реалізації.

Ключові слова: Генеральна Асамблея ООН, Глобальна контртерористична стратегія ООН, тероризм, міжнародно-правове регулювання глобальної протидії тероризму.

Резюме

Грачева В.В. Роль Генеральной Ассамблеи ООН в сфере реализации Глобальной контртеррористической стратегии ООН как документа «мягкого» международного права.

В статье раскрыта роль Генеральной Ассамблеи ООН в сфере реализации Глобальной контртеррористической стратегии ООН как документа «мягкого» международного права. Автором рассмотрены особенности разработки, принятия и обзора Стратегии; проанализированы и обобщены основные правовые положения Стратегии и актов Генеральной Ассамблеи, в которых содержатся её обзоры; выяснены особенности обеспечения Генеральной Ассамблеей реализации Стратегии; определены основные проблемные аспекты в сфере её более эффективной реализации.

Ключевые слова: Генеральная Ассамблея ООН, Глобальная контртеррористическая стратегия ООН, терроризм, между-народно-правовое регулирование глобального противодействия терроризму.

Summary

Viktoriia Grachova. The role of the General Assembly of the United Nations in the sphere of implementation of the United Nations Global counter-terrorism strategy as a document of the «soft» international law.

In the article the author discloses the role of the UN General Assembly in the sphere of implementation of the UN Global counter-terrorism strategy as a document of the «soft» international law. The author examines the particularities of the elaboration, adoption and reviewing of the Strategy and synthesizes the major provisions of this document and the resolutions of the General Assembly containing its reviews in the context of the adaptation, development and putting into practice of the Strategy. On this basis the author concludes on the essential input of the UN General Assembly into the process of the implementation of the Strategy.

The author points out that the UN Global counter-terrorism strategy is a unique anti-terrorist international law document which provides comprehensive approach and universal legal regulation based on the «soft» obligations of the UN Member States. In the author's view, the adoption of the Strategy in 2006 was a revolutionary step considering that at that stage only some separate aspects of combating and preventing terrorism have been regulated in the resolutions of the UN General Assembly and the UN Security Council and in the universal anti-terrorist treaties, and the Strategy has become the first document at the universal level which established a system of multifaceted and interrelated measures of the global countering of terrorism and fixed the important main principles in this area.

The author argues that the Strategy presents a dynamic, living instrument, the reviewing and updating of which, since 2008, have been assuring its adaptation to the new realities and needs in the sphere of the global countering of terrorism and the codification and development of the «soft» international law in this sphere. It is concluded that the UN General Assembly plays a key role in reviewing and keeping up to date of the four groups of measures contained in the Strategy aimed at combating and preventing terrorism, and in providing the coordination and mobilization of the efforts of a wide range of subjects in its implementation, such as States, UN system, international organizations, civil society, private sector.

The author also points out at a number of problematic aspects of legal and institutional nature which require particular attention from the point of view of increasing the efficiency of the implementation of the Strategy.

Key words: the UN General Assembly, the UN Global counter-terrorism strategy, terrorism, international legal regulation of the global countering of terrorism.

Постановка проблеми

генеральна асамблея міжнародне право

Про суттєвий розмах проблеми тероризму на сучасному етапі, серед іншого, свідчить те, що Генеральна Асамблея (далі - ГА) Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) своєю резолюцією 72/165 від 19 грудня 2017 р. проголосила 21 серпня Міжнародним днем пам'яті та поминання жертв тероризму1. Такий крок, на нашу думку, спрямований як на те, щоб віддати шану численним жертвам тероризму у всьому світі та забезпечити їх підтримку, так і на те, щоб акцентувати увагу міжнародної спільноти на необхідності подальших зусиль для подолання глобальної проблеми тероризму. При цьому Генеральний секретар (далі - ГС) ООН А. Гутерреш у доповіді щодо роботи ООН від 24 липня 2020 р. зазначив, що зміцнення міжнародного співробітництва у справі протидії тероризму та сприяння розвитку партнерських зв'язків у рамках усієї міжнародної спільноти залишаються для ООН «однією із задач першочергової важливості»2. Зокрема, нова Глобальна координаційна платформа ООН по боротьбі з тероризмом «полегшує обмін інформацією та співробітництво між 193 державами-членами»3.

Таким чином, тероризм залишається однією з найгостріших проблем людства, і протидія йому має значну актуальність, у т.ч. у міжнародно-правовій царині. При цьому ООН, зважаючи на її широку предметну компетенцію та універсальність членства у цій міжнародній організації, відіграє виключно важливу та багатогранну роль у сфері глобальної протидії тероризму. Особливе значення у цьому контексті має ГА - як один з головних органів ООН, який, згідно зі Статутом ООН4, наділений відповідною компетенцією у сфері підтримання міжнародного миру та безпеки та виступає як універсальний форум держав з обговорення та вирішення спільних проблем держав-членів ООН.

Саме ГА ООН своєю резолюцією 60/288 від 8 вересня 2006 р. прийняла Глобальну контртерористичну стратегію (далі - ГКТС) ООН5 - основоположний акт, в якому визначені головні напрями та заходи загальносвітової протидії тероризму. Водночас терористична загроза динамічно еволюціонує, зумовлюючи потребу в оновленні ГКТС та забезпеченні її реалізації відповідно до нових умов. І хоча безпосередня відповідальність за здійснення Стратегії лежить на державах-членах ООН, ГА здійснює вагому роботу для забезпечення її ефективного впровадження, з урахуванням еволюції загрози тероризму та виникнення нових аспектів у сфері протидії їй у мінливому середовищі міжнародної безпеки. Суттєве значення при цьому має здійснення ГА ООН періодичних оглядів ГКТС.

Аналіз основних досліджень і публікацій

За нашою оцінкою, у наукових працях увага переважно зосереджена на окремих аспектах, які стосуються загальної ролі ГА ООН у сфері міжнародно-правової протидії тероризму. Йдеться, зокрема, про доробок таких учених, як В.Ф. Антипенко, Т.С. Бояр-Созонович, І.М. Громівчук, Н.А. Зелінська, В. Комрас, Ю.О. Лепешков, І.І. Лукашук, Р. Мані, Е. Міллар, М.Дж. Пітерсон, Е. Розенд, Б. Сол. Наприклад, В.Ф. Антипенко розглянув загальну роль ГА у питаннях міжнародно-правової протидії тероризму, у т. ч. визначив роль її актів у формуванні «основоположних принципів антитерористичного права»6. Н.А. Зелінська відзначила вагому роль актів ГА ООН у такій важливій сфері, як «всезагальне визнання терористичних дій злочинними»7, а також значення антитерористичної дискусії у рамках цього органу у контексті забезпечення «солідарної відсічі тероризму на основі міжнародного права»8. Ю.О. Лепешков дослідив роль актів ГА ООН (у т. ч. ГКТС ООН) у виробленні «стандартів ООН в області боротьби з тероризмом позадоговірного походження»9. Р. Мані узагальнила значення діяльності ГА, спрямованої на те, щоби визначити «корінні причини» тероризму та «розширити міжнародне співробітництво в антитерористичній сфері»10, тоді як Б. Сол виокремив правові положення, вироблені ГА, які є значимими з погляду формування універсальної міжнародно-правової дефініції тероризму11. Ф. Петітвіль, С. Торджман, М. Альбаре, К. Еггер, М.-Н. Танну, Ш. Тананбом розглянули актуальні аспекти діяльності ГА як глобальної політичної інституції, у т. ч. питання її діяльності у сфері підтримання міжнародного миру та безпеки, в якій ГА перебуває «у тіні Ради Безпеки»12 (далі - РБ) ООН. На нашу думку, зважаючи на важливе значення ефективного впровадження ГКТС ООН для забезпечення неухильної загальносвітової протидії тероризму, та зважаючи на значні зусилля ГА ООН у вказаному напрямі, з'ясування ролі цього органу у сфері реалізації ГКТС ООН заслуговує на окреме дослідження.

Формулювання мети статті

На нашу думку, таке дослідження має теоретичну значимість з погляду розкриття ролі ГА ООН у міжнародно-правовому регулюванні глобальної протидії тероризму на основі ГКТС ООН як акта «м'якого» міжнародного права. У практичному плані з'ясування особливостей забезпечення реалізації ГКТС з боку ГА здатне дозволити виявити основні проблеми у цій сфері, які потребують вирішення з метою її більш ефективного впровадження. З урахуванням викладеного, метою цієї статті є розкриття ролі ГА ООН у сфері реалізації ГКТС ООН як документа «м'якого» міжнародного права.

Виклад основного матеріалу

Прийняттю ГКТС ООН передувала значна робота, ініційована колишнім ГС ООН К. Аннаном. У 2004 р. він представив членам ООН доповідь «Більш безпечний світ - наша спільна відповідальність», підготовлену заснованою ним Групою високого рівня із загроз, викликів та змін, яка мала на меті оцінити загрози і надати рекомендації щодо зміцнення ООН, щоби вона «могла забезпечити колективну безпеку для всіх»13 у ХХІ ст. У доповіді були визначені загрози, актуальні для світу у майбутні десятиліття, серед яких - тероризм (а також «економічні та соціальні загрози, включаючи бідність, інфекційні хвороби та екологічну деградацію; міждержавний конфлікт; внутрішній конфлікт, включаючи громадянську війну, геноцид та інші масові звірства; ядерна, радіологічна, хімічна і біологічна зброя; транснаціональна організована злочинність»14). На нашу думку, важливо те, що в цій доповіді була відображена взаємопов'язаність сучасних безпекових загроз та потреба досягати цілей соціально-економічного розвитку в якості передумови забезпечення колективної безпеки, а також необхідність глобальної стратегії протидії тероризму, яка, зокрема, була би спрямована на усунення його причин. На тлі трагічних терактів у Мадриді у березні 2004 р., які вразили весь світ своєю підступністю та масштабністю, зросла готовність держав до вироблення міжнародно-правового акта щодо спільної протидії тероризму. Укладання універсальної міжнародної угоди у цій сфері все ж поставало малореалістичним, зважаючи, зокрема, на глибокі суперечності щодо дефініції поняття «тероризму», які проявилися в ООН з 1970-х рр., тоді як ухвалення відповідного акта «м'якого» права виявилося прийнятним для держав-членів ООН. У цьому контексті важливо те, що, зважаючи на положення Статуту ООН, згідно з якими ГА ООН виробляє «рекомендації» з визначених питань15, її антитерористичні акти передусім постають як засіб регулювання поведінки держав на основі «неюридичних зобов'язань».

У Підсумковому документі Всесвітнього саміту 2005 р. держави-члени ООН визнали, що ГА ООН слід невідкладно доопрацювати елементи, запропоновані ГС ООН з метою прийняття та реалізації стратегії для просування на національному, регіональному та глобальному рівнях «всеосяжних, скоординованих та послідовних дій по боротьбі з тероризмом, в якій ураховувалися б також умови, що сприяють поширенню тероризму»17. Ідея відповідного документа була конкретизована у 2006 р. у доповіді ГС ООН «Єдність у боротьбі з тероризмом: рекомендації щодо глобальної контртерористичної стратегії»18, в якій були визначені ключові завдання та принципи стратегії і висловлені пропозиції щодо зміцнення потенціалу ООН у боротьбі з тероризмом. Для вироблення ГКТС особливе значення мали такі елементи: «переконувати людей у необхідності відмовитися від тероризму або його підтримки»; «позбавити терористів доступу до засобів для здійснення нападу»; «запобігти підтримці тероризму державами»; «зміцнювати можливості держав з викорінення тероризму»; «захищати права людини»19. При цьому К. Аннан слушно вказав, що досягнення універсальної згоди держав щодо відповідної стратегії не лише продемонструє рішучість міжнародного співтовариства активно боротися зі злом тероризму, а й «закладе основу для дійсно глобальних заходів реагування»20. Крім того, позиція ГС ООН, згідно з якою майбутня стратегія мала би бути документом, що «регулярно оновлюється для того, аби реагувати на мінливі складні задачі»21, на нашу думку, була цілком обґрунтованою та далекоглядною.

З нашого погляду, прийняття ГКТС ООН стало революційним кроком, передусім тому, що це - перший акт, прийнятий на універсальному рівні, в якому визначено систему багатогранних та взаємопов'язаних заходів глобальної протидії тероризму, тоді як до того лише окремі аспекти щодо боротьби з тероризмом та запобігання йому були врегульовані в актах ГА ООН та РБ ООН22 та в універсальних антитерористичних договорах. Погоджуємося, що ГКТС постала як «прорив»24, зокрема, через такі чинники: процес її прийняття у рамках ГА ООН охопив усіх членів ООН, тоді як раніше, починаючи з 2001 р., в антитерористичній сфері домінувала РБ ООН - орган із обмеженим членським складом; держави-члени ООН підтримали ідею про те, що зусилля з протидії умовам, які породжують тероризм, є вагомим елементом всеосяжної антитерористичної стратегії; у ГКТС було закріплено імператив щодо поваги прав людини та верховенства права у процесі протидії тероризму, а також було передбачено широкий спектр суб'єктів у цьому процесі, зокрема, громадянське суспільство. До ГКТС ООН увійшли такі заходи: 1) заходи з усунення умов, що сприяють поширенню тероризму; 2) заходи із запобігання тероризму та боротьби з ним; 3) заходи зі зміцнення потенціалу держав із запобігання тероризму та боротьби з ним і зміцнення ролі системи ООН у цій області; 4) заходи із забезпечення всезагальної поваги прав людини та верховенства права в якості фундаментальної основи для боротьби з тероризмом25. З урахуванням цього слушним постає твердження про те, що визначною рисою Стратегії є «розширення глобальних контртерористичних рамок далі, ніж правоохоронні та безпекові заходи», зокрема, шляхом включення до ГКТС питань поваги прав людини у контексті протидії тероризму та питань щодо усунення умов, які сприяють поширенню тероризму.

Таким чином, у ГКТС ООН було слушно закріплено принцип, згідно з яким «розвиток, мир та безпека та права людини взаємопов'язані та зміцнюють одне одного»27. У цьому, з нашого погляду, яскраво відбилася унікальна роль ГА ООН із забезпечення «м'якого» («позитивного») миру, тобто формування загальних умов для міжнародного співробітництва та процвітання у світі, на противагу «жорсткому» («негативному») миру, що ґрунтується на військовому стримуванні, подоланні збройних протистоянь28. Основою цього виступає широка компетенція ГА ООН, визначена у Статуті ООН, яка охоплює діяльність у сферах: політичній, економічній, соціальній, культури, освіти, охорони здоров'я, реалізації прав людини та основних свобод та заохочення прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації29. На основі заходів у вказаних сферах може бути здійснена загальносоціальна профілактика тероризму, спрямована на усунення витоків терористичного насильства, що, за нашою оцінкою, є першочерговим завданням30. Крім того, зміни у безпековому середовищі, динаміці та формах терористичної діяльності тощо зумовлюють потребу у трансформації та вдосконаленні підходів та заходів глобальної протидії тероризму. Зважаючи на це, у ГКТС слушно закладено механізм її подальшого пристосування до нових реалій. У резолюції 60/288 від 8 вересня 2006 р. ГА ООН постановила розглянути через два роки прогрес, досягнутий у здійсненні Стратегії, та питання щодо її оновлення з метою реагування на зміни; також ГА постановила запропонувати ГС ООН зробити внесок у майбутнє обговорення огляду здійснення та оновлення Стратегії31. Надалі ГА почала здійснювати регулярні огляди ГКТС та, зокрема, висловлювала прохання до ГС ООН представити доповіді щодо прогресу у її здійсненні й пропозиції щодо її подальшої реалізації системою ООН, які були враховані ГА у процесі оглядів ГКТС32. Доповіді ГС ООН щодо діяльності системи ООН зі здійснення ГКТС стали важливим внеском в оцінку процесу її реалізації та удосконалення.

ГА ООН здійснила вже шість оглядів ГКТС: у 2008 р. (резолюція ГА ООН 62/272); у 2010 р. (резолюція ГА ООН 64/297); у 2012 р. (резолюція ГА ООН 66/282); у 2014 р. (резолюція ГА ООН 68/276); у 2016 р. (резолюція ГА ООН 70/291); у 2018 р. (резолюція ГА ООН 72/284)33. Зважаючи на безпрецедентні технічні та логістичні складнощі, які створила пандемія коронавірусної інфекції (СОУГО-19) для підготовки сьомого періодичного огляду ГКТС, який мав був представлений у червні 2020 р., ГА ООН була змушена відкласти представлення чергового огляду ГКТС ООН до своєї сімдесят п'ятої сесії34. На підставі аналізу згаданих шести оглядів ГКТС робимо висновок про те, що в них сформульовані вагомі антитерористичні положення, які, зокрема, стосуються таких аспектів: зміцнення та розвиток основоположних принципів глобальної протидії тероризму, закріплених в актах ГА ООН, РБ ООН та в універсальній договірно-правовій антитерористичній базі; розвиток співробітництва між широким колом суб'єктів у цій сфері; визначення нових напрямів та заходів глобальної протидії тероризму; зміцнення ролі ООН у цій сфері; розбудова антитерористичної архітектури ООН35. У цих оглядах були підтверджені первинні елементи ГКТС та основні підходи щодо глобальної протидії тероризму, визначені у 2006 р., та водночас окреслені нові заходи у цій сфері, що засвідчує врахування ГА ООН новітніх властивостей терористичної загрози та нових потреб, що пов'язані із реагуванням на цю загрозу.

Наприклад, у резолюції ГА ООН 72/284 від 26 червня 2018 р. «Огляд Глобальної контртерористичної стратегії ООН»36 відтворені та розвинуті основні оцінки та підходи ГА ООН, які, зокрема, були викладені в її попередніх антитерористичних актах, у т. ч. оглядах Стратегії, та водночас запроваджено нові аспекти. Зокрема, підтверджено положення, в яких наголошено на потребі зміцнення міжнародної співпраці у запобіганні тероризму та боротьбі з ним та на центральній ролі системи ООН у цьому37. Водночас відзначено роль Контртерористичного управління ООН та Глобального договору ООН щодо координації контртерористичної діяльності38, які відбивають новітні кроки в інституційній та правовій сфері у рамках ООН, спрямовані на покращення згаданої діяльності. При цьому Контртерористичне управління було засновано резолюцією ГА ООН 71/291 від 15 червня 2017 р.39 з метою оптимізації структури ООН у сфері протидії тероризму, а Глобальний договір ООН щодо координації контртерористичної діяльності, підписаний 23 лютого 2018 р., є рамковою угодою між ГС ООН та керівниками Цільової групи зі здійснення контртерористичних заходів, яка призначена для кращого узгодження контртерористичної діяльності ООН40,41. Крім того, суттєва увага в цьому Огляді приділена міжнародній боротьбі з Ісламською державою Іраку та Леванту, Аль-Каїдою та «іноземними бойовиками-терористами». Це стало відображенням безпекової обстановки у світі та потреби у запобіганні та припиненні діяльність відповідних суб'єктів (визначення нового поняття - «іноземні бойовики-терористи» - було надано РБ ООН в резолюції 2178 (2014)43, і відтоді воно широко вживається у політичному та правовому дискурсі у рамках ООН).

Значна кількість положень Огляду ГКТС ООН у 2018 р. слушно присвячена актуальній проблемі надання допомоги й підтримки жертвам тероризму та членам їх сімей в якості важливого компоненту протидії тероризму, у т. ч. в Огляді доречно вказано на роль жертв у дискредитації тероризму44. Крім того, відзначено роль жінок та молоді у протидії тероризму та насильницькому екстремізму, що потребує їх більш активного залучення до цієї протидії45. Також в Огляді представлені актуальні положення щодо протидії терористичній пропаганді, поширенню викривлених ідей, у т.ч. за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій46. З урахуванням поширення у світі терактів, вчинених терористами-одиночками, та практики застосування саморобних вибухових пристроїв у терористичній діяльності, ГА ООН відзначила важливість питання протидії терористам-одиночкам та потребу надалі приділяти увагу питанню саморобних вибухових пристроїв47. У контексті посилення ролі недержавних суб'єктів у протидії тероризму ГА рекомендувала громадянському суспільству, включаючи неурядові організації, брати участь у зусиллях з активізації здійснення Стратегії, зокрема, шляхом взаємодії з державами-членами та системою ООН; водночас ГА закликала держав-членів та систему ООН до розширення відповідної взаємодії з громадянським суспільством48. ГА слушно звернула увагу на важливе значення співпраці між членами ООН, міжнародними організаціями, приватним сектором та громадянським суспільством49.

З урахуванням викладеного вважаємо, що ГА ООН відіграє вагому роль у сфері реалізації ГКТС, передусім шляхом забезпечення здійснення державами-членами ООН її періодичного огляду та оновлення заходів глобальної протидії тероризму відповідно до нових реалій та потреб, а також шляхом забезпечення координації та мобілізації зусиль широкого кола суб'єктів у цій сфері, таких як держави, система ООН, міжнародні організації, громадянське суспільство, приватний сектор. Важливе значення має також підтвердження й розвиток в актах ГА основоположних антитерористичних принципів та норм щодо глобальної протидії тероризму.

Водночас існують певні проблемні аспекти, які прямо чи опосередковано знижують дієвість зусиль щодо забезпечення реалізації Стратегії. По-перше, здатність ГА об'єктивно оцінити прогрес у здійсненні ГКТС державами є обмеженою. Це передусім зумовлено тим, що надання членами ООН відповідних даних є добровільним, і небагато з них фактично надають такі дані. Наприклад, згідно з доповіддю ГС ООН від 20 квітня 2018 р. за визначений період Секретаріат отримав матеріали про заходи зі здійснення Стратегії лише від 44 держав (серед них - Україна). По-друге, можуть існувати розбіжності між зобов'язаннями держав протидіяти тероризму та їх виконанням. Наприклад, представники FIDH вказали на те, що хоча держави-члени Шанхайської організації співробітництва висловили прагнення боротися зі злом тероризму, однак з 2009 р. FIDH зафіксувала численні порушення прав людини на цьому регіональному рівні51, тоді як повага прав людини є одним із головних принципів протидії тероризму. Також деякі держави, як вказали Е. Розенд, Е. Міллар та Дж. Айп, «прийняли надто широке антитерористичне законодавство та використовували його для придушення політичних опонентів, ... свободи асоціацій, слова та зборів»52. Крім того, погоджуємося з оцінкою, згідно з якою нормативні рамки, вироблені на рівні ООН, є «надто слабкими для того, аби протидіяти негативним наслідкам контрпродуктивної політики держав-учасниць у сфері боротьби з тероризмом, яка у кінцевому рахунку загострює загрозу тероризму»53 (яскравим прикладом такої політики є порушення прав людини державами, що, у свою чергу, здатне породжувати прояви тероризму).

Також важливо зважати на те, що антитерористична структура ООН не забезпечує достатньо дієвого «механізму змістовної взаємодії з громадянським суспільством»54 як із важливим партнером у сфері протидії тероризму. Крім того, можливості ООН щодо оцінки ефективності її власної роботи у цій сфері також є обмеженими у методологічному та ресурсному плані. Зокрема, з боку FIDH зазначено, що суб'єкти в антитерористичній структурі ООН не розробили «дієвих інструментів для моніторингу та оцінки результатів своєї діяльності»55; крім того, «органи ООН не мають людських та фінансових ресурсів для ефективного оцінювання результативності»56 їх відповідних рекомендацій. Загалом антитерористична структура ООН постає досить громіздкою, а вжиті кроки щодо її удосконалення (передусім шляхом проведення реорганізаційних заходів та створення згаданого Контртерористичного управління) ще мають довести свою конкретну користь на практиці. До того ж, не є позитивною тенденція, згідно з якою ключові посади в антитерористичних органах ООН посідають представники обмеженого кола держав-членів, до деяких із яких, до того ж, виникають запитання щодо поваги прав людини (відповідні дані узагальнені FIDH57).

Нарешті, дієва реалізація ГКТС ускладнена через відсутність загальновизнаної міжнародно-правової дефініції поняття «тероризм», яка повинна бути об'єктивною основою для вжиття міжнародних і національних заходів протидії тероризму та, відповідно, здійснення оцінки їх ефективності. З нашого погляду, процес вироблення універсальної міжнародно-правової дефініції тероризму перебуває у стагнації. Зокрема, Спеці-альний комітет, заснований резолюцією ГА ООН 51/210 від 17 грудня 1996 р., уповноважений займатися цим питанням, з 2013 р. не засідав кілька років поспіль58. Відсутність загальновизнаного визначення поняття тероризму створює передумови для розбіжностей у його тлумаченні державами, що, у свою чергу, не сприяє вжиттю єдиних заходів із протидії йому. На цьому тлі запровадження в актах ООН таких понять, як «войовничий екстремізм» та «насильницький екстремізм», які також не мають єдиного визначення, на нашу думку, додатково ускладнило ситуацію.

Зокрема, 24 грудня 2015 р. тогочасний ГС ООН Пан Гі Мун представив «План дій із запобігання войовничому екстремізму», в якому наголосив, що войовничий екстремізм - це багатопланове явище, яке не має чіткого визначення, й існують «чинники та умови, які сприяють переростанню войовничого екстремізму у тероризм». Розмите поняття «войовничий екстремізм», яке тісно пов'язане з поняттям тероризму, створює підґрунтя для широких інтерпретацій та ускладнює вжиття єдиних заходів протидії. На жаль, у деяких державах обвинувачення в «екстремізмі» можуть бути зручним інструментом «проти незгодних, політичної опозиції та захисників прав людини»60. У свою чергу, ГА ООН відзначила важливість всебічного та збалансованого здійснення усіх чотирьох компонентів ГКТС у контексті «боротьби з тероризмом та запобігання насильницькому екстремізму в усіх випадках, коли він створює живильне середовище для тероризму»61, та наголосила на необхідності того, щоб «робота із запобігання насильницькому екстремізму незмінно велася у руслі Стратегії». На нашу думку, для дієвої реалізації ГКТС ООН першочергове значення має прийняття на універсальному рівні міжнародно-правових дефініцій «тероризму» та «екстремізму», й розмежування понять «войовничий екстремізм», «насильницький екстремізм».

За нашою оцінкою, попри згадані аспекти, ГКТС ООН є унікальним, надзвичайно вагомим документом. У ньому відбилася здатність держав-членів ООН прийняти універсальний міжнародно-правовий акт стратегічного характеру, який став потужним інструментом «м'якого» права у сфері протидії тероризму за відсутності передумов та достатньої волі держав для того, щоб взяти на себе відповідні «жорсткі» правові зобов'язання. У Стратегії закладено механізм її адаптації до нових умов, який реалізується у процесі діяльності ГА та створює нові орієнтири й зобов'язання держав у цій сфері. При цьому при формулюванні положень ГКТС було здійснено узагальнення та систематизацію ключових принципів і норм, вироблених у попередніх антитерористичних актах ГА ООН, РБ ООН та в універсальній договірно-правовій базі. Водночас було сформульовано нові важливі положення у сфері протидії тероризму, у т. ч. з урахуванням відповідних рекомендацій ГС ООН, які були підтримані державами-членами ООН.

Зокрема, ГА ООН підтвердила у ГКТС свої важливі документи - Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму, яка міститься у додатку до її резолюції 49/60 від 9 грудня 1994 р., та Декларацію, яка доповнює Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму 1994 р., і яка міститься у додатку до її резолюції 51/210 від 17 грудня 1996 р., а також Підсумковий документ Всесвітнього саміту 2005 р., прийнятий її резолюцією 60/1 від 16 вересня 2005 р., у т. ч. розділ щодо тероризму63. Водночас у ГКТС міститься посилання на «всі резолюції» ГА ООН «про заходи з ліквідації міжнародного тероризму» та «резолюції» РБ ООН «про загрози міжнародному миру та безпеці, створювані терористичними актами», а також відповідні резолюції ГА «про захист прав людини та основних свобод в умовах боротьби з тероризмом» тощо64. У згаданих раніше резолюціях ГА ООН щодо огляду ГКТС здійснено подальше узагальнення, систематизацію та розвиток міжнародно-правових антитерористичних положень, вироблення відповідних нових антитерористичних норм. Зважаючи на це, вважаємо, що ГКТС ООН та її огляди, прийняті актами ГА ООН, являють собою вагомий інструмент кодифікації та розвитку міжнародного права у сфері глобальної протидії тероризму.

Висновки

На підставі викладеного робимо висновок про те, що ГКТС ООН являє собою унікальний міжнародно-правовий документ, який забезпечує всеосяжний підхід та універсальне міжнародно-правове регулювання протидії тероризму на основі «м'яких» зобов'язань держав. При цьому ГКТС є динамічним інструментом, що оновлюється на основі періодичних оглядів, здійснюваних ГА ООН. У рамках цього механізму відбувається адаптація ГКТС до нових умов та потреб у сфері глобальної протидії тероризму, а також кодифікація й розвиток «м'якого» міжнародного права у цій сфері. Вагома роль ГА ООН у реалізації ГКТС полягає у забезпеченні здійснення огляду та оновлення чотирьох груп заходів глобальної протидії тероризму, визначених у ГКТС у 2006 р., та у забезпеченні координації та мобілізації зусиль широкого кола суб'єктів у цій сфері, таких як держави, система ООН, міжнародні організації, громадянське суспільство, приватний сектор. Водночас існує низка проблемних аспектів правового та інституційного характеру, вирішення яких є необхідним для забезпечення більш ефективної реалізації ГКТС. На нашу думку, з'ясування практичних шляхів розв'язання цих аспектів постає важливим напрямом подальших наукових розвідок.

Література

1 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 72/165 від 19 грудня 2017 р.

2 Документ ООН A/75/1 ві,д 24 липня 2020 р.

3 Там само.

4 Charter of the United Nations and Statute of the International Court of Justice of 26 June 1945. URL: https://treaties.un.org/ doc/publication/cte/uncharter.pdf (accessed 20.12.2020).

5 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 60/288 від 8 вересня 2006 р.

6 Антипенко В.Ф. Теории мирового развития и антитеррористическое право. Логика сопрягаемости. Київ: Друкарня МВС України, 2007. С. 234, 217.

7 Зелинская Н.А. Международные преступления и международная преступность. Одеса: Юридична література, 2006. С. 373.

8 Там само. С. 375.

9 Лепешков Ю. Определение терроризма и универсальные международные стандарты в сфере борьбы с ним. Журнал международного права и международных отношений. 2010. № 4. URL: http://evolutio.info/content/view/1754/232/ (дата звернення 01.12.2020).

10 Mani R. The root causes of terrorism and conflict prevention // J. Boulden, T. G. Weiss (eds.) Terrorism and the UN. Before and after September 11. Bloomington [etc.]: Indiana university press, 2004. P. 219, 231, 232.

11 Saul B. Civilizing the exception: universally defining terrorism//Legal studies research paper, 2012. № 12/68. URL: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2145097 (accessed 01.02.2021).

12 Petiteville F., Tordjman, S. Conclusion. G. Devin, F. Petiteville, S. Tordjman (eds.). L'Assemblйe Gйnйrale des Nations Unies: une institution politique mondiale. Paris: Presses de Sciences Po., 2020. Р. 281-289; Albaret M., Tordjman S. Usages et effets politiques // G. Devin, F. Petiteville, S. Tordjman (eds.). L'њuvre citй. Р. 17-33; Egger C., Tannous M.-N., Tenenbaum C. Sйcuritй et maintien de la paix. L'Assemblйe dans l'ombre du Conseil de Sйcuritй // G. Devin, F. Petiteville, S. Tordjman (eds.). L'њuvre citй. Р. 133-159.

13 Документ ООН A/59/565 від 2 грудня 2004 р.

14 Там само.

15 Charter of the United Nations and Statute of the International Court of Justice of 26 June 1945.

16 Даниленко Г.М. Создание международного права и согласие государств. Г.М. Даниленко, Дж. Чарни (ред.). Вне кон-фронтации. Международное право в период после холодной войны. Москва: Спарк, 1996. С. 35.

17 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 60/1 від 16 вересня 2005 р.

18 Документ ООН A/60/825 від 27 квітня 2006 р.

19 Там само.

20 Там само.

21 Там само.

22 Див.: Грачова В.В. Роль Ради Безпеки ООН та Генеральної Асамблеї ООН у забезпеченні міжнародно-правового регу-лювання боротьби з тероризмом. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2013. № 5-6. С. 192-198.

23 Див.: Грачова В.В. Поняття універсальних антитерористичних договорів. Часопис Київського університету права. 2017. № 1. С. 366-370.

24 Rosand E., Millar A., Ipe J. Civil society and the UN Global counter-terrorism strategy: opportunities and challenges. URL: https://www.globalcenter.org/wp-content/uploads/2008/09/civil_society.pdf (accessed 21.01.2021).

25 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 60/288 від 8 вересня 2006 р.

26 Millar A. Multilateral counterterrorism: harmonizing political direction and technical expertise. The Stanley foundation policy analysis brief. December 2010. URL: https://www.stanleyfoundation.org/publications/pab/MillarPAB1210.pdf (accessed 21.01.2021).

27 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 60/288 від 8 вересня 2006 р.

28 Щодо концепції «м'якого» («позитивного») миру див.: Koskenniemi M. The police in the temple. Order, justice and the UN: a dialectical view. European Journal of International Law. 1995. № 1. Р. 325, 341; Schrijver N. The future of the Charter of the United Nations. A. von Bogdandy, R. Wolfrum (eds.), Max Planck Yearbook of United Nations law. Leiden [etc.]: Martinus Nijhoff publishers, 2006. Р. 1, 9-10.

29 Charter of the United Nations and Statute of the International Court of Justice of 26 June 1945.

30 Див.: Grachova V. The «civilizing» approach in solving the global terrorism problem. Diritto & Diritti - Rivista giuridica elet- tronica, pubblicata su Internet all'indirizzo. URL: http://www.diritto.it, ISSN 1127-8579. 10 March, 2015. 13 р. URL: http://www.diritto. it/docs/36906-the-civilizing-approach-in-solving-the-globalterrorism-problem (accessed 11.03.2015).

31 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 60/288 від 8 вересня 2006 р.

32 Див.: Документ ООН. Резолюція ГА ООН 62/272 від 5 вересня 2008 р., Документ ООН. Резолюція ГА ООН 64/297 від 8 вересня 2010 р., Документ ООН. Резолюція ГА ООН 66/282 від 29 червня 2012 р., Документ ООН. Резолюція ГА ООН 68/276 від 13 червня 2014 р., Документ ООН. Резолюція ГА ООН 70/291 від 1 липня 2016 р., Документ ООН. Резолюція ГА ООН 72/284 від 26 червня 2018 р.

33 Там само.

34 Див.: Документ ООН A/74/L.61 від 1 травня 2020 р.

35 Див.: Документ ООН. Резолюція ГА ООН 62/272 від 5 вересня 2008 р., Документ ООН. Резолюція ГА ООН 64/297 від 8 вересня 2010 р., Документ ООН. Резолюція ГА ООН 66/282 від 29 червня 2012 р., Документ ООН. Резолюція ГА ООН 68/276 від 13 червня 2014 р., Документ ООН. Резолюція ГА ООН 70/291 від 1 липня 2016 р., Документ ООН. Резолюція ГА ООН 72/284 від 26 червня 2018 р.

36 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 72/284 від 26 червня 2018 р.

37 Там само.

38 Там само.

39 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 71/291 від 15 червня 2017 р.

40 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 72/284 від 26 червня 2018 р.

41 Документ ООН A/72/840 від 22 квітня 2018 р.

42 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 72/284 від 26 червня 2018 р.

43 Документ ООН. Резолюція РБ ООН 2178 (2014) від 24 вересня 2014 р.

44 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 72/284 від 26 червня 2018 р.

45 Там само.

46 Там само.

47 Там само.

48 Там само.

49 Там само.

50 Документ ООН A/72/840 від 22 квітня 2018 р.

51 David S., Theado B. The United Nations counter-terrorism complex bureaucracy, political influence and civil liberties // FIDH paper. September 2017. № 700a. URL: https://wwwfidh.org/IMG/pdf/9.25_fidh_fmal_compressed.pdf

52 Rosand E., Millar A., Ipe J. Cited publication. P. 11.

53 von Einsiedel S. Assessing the UN's efforts to counter terrorism//United Nations University Centre for policy research Occasional Paper. October 2016. № 8. URL: http://collections.unu.edu/eserv/UNU:6053/AssessingtheUNsEffortstoCounterterrorism.pdf (accessed 28.01.2021).

54 David S., Theado B. Cited publication. Р. 8.

55 Ibid. Р. 52.

56 Ibid.

57 Ibid. Р. 9-10, 56-58.

58 Ad hoc Committee established by General Assembly resolution 51/210 of 17 December 1996. URL: http://legal.un.org/com mittees/terrorism/reports.shtml (accessed 20.01.2021).

59 Документ ООН A/70/674 від 24 грудня 2015 р.

60 David S., Theado B. Cited publication. Р. 16.

61 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 71/291 від 15 червня 2017 р.

62 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 72/284 від 26 червня 2018 р.

63 Див.: Документ ООН. Резолюція ГА ООН 49/60 від 9 грудня 1994 р.; Документ ООН. Резолюція ГА ООН 51/210 від 17 грудня 1996 р.; Документ ООН. Резолюція ГА ООН 60/1 від 16 вересня 2005 р.

64 Документ ООН. Резолюція ГА ООН 60/288 від 8 вересня 2006 р.

Размещено на Allbest.ru