До питання виокремлення структурних блоків феноменології муніципалізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

До питання виокремлення структурних блоків феноменології муніципалізму

Постановка проблеми. Процес становлення, розвиток і вдосконалення демократичної правової державності в Україні генетично і нерозривно пов'язаний зі становленням феноменології муніципалізму, що демонструє об'єктивно-екзистенційні зв'язки демократичного устрою держави з правами людини, які фактично формуються, розвиваються, реалізуються і вдосконалюються на рівні локального соціуму.

Наведений висновок детермінується тим, що:

A) саме таким чином виникають глибокі та системні комунікативні зв'язки між державою та людиною у їх взаємодії (комунікативний аспект. - Авт.), які

Б) характеризуються взаємними облігаторними характеристиками (облігаторний аспект. - Авт.), що

B) супроводжуються складними та суперечливими процесами визнання і легалізації державою специфічних інтересів колективних суб'єктів права, зокрема, територіальних громад (далі - ТГ), що складаються з сукупності жителів її відповідних територій (село, селище, місто, сукупність наведених адміністративно - територіальних одиниць, що інкорпоровано в об'єднані ТГ) (див. ст. 140 Конституції України)¹ (біхевіорис - тично-легалізаційний аспект. - Авт.) та

Г) скеровані, з одного боку, на стабільне існування та сталий розвиток державності, а з другого - на забезпечення формування належного правового статусу людини в державі та його гарантовану реалізацію (двосторонній стратегічно-телеологічний аспект. - Авт.), який

Ґ) відповідає загальним демократичним цінностям існування і функціонування, а також розвитку людського соціуму (аксіологічний аспект. - Авт.), та

Д) надає людині належні, реальні і спроможні умови для реалізації своїх екзистенційних настанов в процесі здійснення нею свого життєвого циклу в локальному соціумі (об'єктно-екзистенційний аспект. - Авт.):

а) на рівні місцевого самоврядування (далі - МСВ) (просторовий аспект. - Авт.),

б) в межах ТГ (колективно-суб'єктний аспект. - Авт.) та

г) в умовах повсякденності (темпоральний аспект. - Авт.).

Отже, можна констатувати, що конституційна легалізація місцевого самоврядування як політико-право - вого інституту та рівня публічної влади (див. ст. ст. 5, 7, п. 15 ст. 92, розд. XI Конституції України), активні процеси реформування, що розгортаються в державі на локальному рівні існування і функціонування соціуму в умовах муніципальної реформи, актуалізують феноменологію сучасного муніципалізму та наукові розвідки щодо його розуміння й визначення.

Особливого значення в умовах муніципального реформування, на наш погляд, набуває дослідження структурних блокових елементів муніципалізму, що дасть змогу не тільки більш вільно орієнтуватися в процесі доктринального аналізу його феноменології, а й більш чітко та однозначно представляти практичні завдання муніципальної реформи в державі, причому особливо в контексті об'єктивного застосування основних організаційних і нормативних настанов муніципалізму у його різних проявленнях і іпостасях, - а саме як:

а) ідеології формування, існування, функціонування, розвитку і вдосконалення конституційно-правового інституту МСВ та основоположного інституту громадянського суспільства;

б) важливого виду соціального і, одночасно, державного управління;

в) важливого напряму і розділу державної правової політики;

г) територіального простору використання специфічних засад регіоналізму і локалізму, що застосовуються в межах державно організованого соціуму;

ґ) могутнього засобу формування, розвитку та перспективного перетворення локального життя людей в контекстуалізації поліпшення його якості та пошуку нових ефективних телеологічних домінант розвитку в умовах глобалізації тощо. © І.Г. Посторонко, 2021 Inna Postoronko, Postgraduate student of the Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідно наголосити на тому, що не зважаючи на досить активні процеси щодо дослідження місцевого самоврядування й системи його суб'єктів і органів у вітчизняній та світовій юридичній науці, досліджень саме феноменології сучасного муніципалізму практично немає. Основні дослідження в цій сфері вітчизняних фахівців присвячено питанням застосування зарубіжного досвіду реформування місцевого самоврядування, визначення його особливостей, проблем розподілу повноважень між інституціями державного, регіонального, місцевого рівнів у процесі децентралізації, - саме вони знайшли своє висвітлення у працях таких вчених, як М. Баймуратов, О. Батанов, І. Бутко, І. Галіахметов, І. Грицяк, О. Ігнатенко, В. Князєв, В. Куйбіда, О. Лазор, О. Лебединська, В. Мамонова, Н. Нижник, М. Пух - тинський, В. Стрільчук, С. Телешун, А. Чемерис, Ю. Шаров, Ю. Шемшученко, О. Яцунська та інші; і тільки лише в працях деяких вчених (М. Баймуратов, О. Батанов) розглядається проблематика становлення і розвитку феноменології європейського та вітчизняного муніципалізму.

Серед сучасних зарубіжних авторів, які аналізують проблеми місцевого самоврядування, можна назвати роботи А. Арата, Е. Аршамбо, А. Боднара, Дж. Буменділа, Е. Геллнера, Р. Дарендорфа, В. Детлінг, Д. Кола, К. Партча, Р. Патнема, А. Селигмана, Ю. Хабермаса, Ф. Шміттера, М. Шу, Т. Янсон та ін.

Наукові розвідки сучасних вітчизняних вчених-муніципалістів М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, Ю.В. Камардіної, Р.М. Хвана, Н.В. Шаповал, що присвячено саме профільній проблематиці, на нашу думку, тільки передують процесам глибокого, ґрунтовного та системного її освоєння і розуміння, тому феноменологія сучасного муніципалізму, його блокової побудови залишається актуальною і вельми привабливою, причому як з позицій телеології сучасної демократичної правової державності, доктринальних позицій профільного характеру, так і з позицій її вже існуючого та перспективного нормативно-правового супроводження і забезпечення.

Тому метою даної статті є дослідження теоретико-доктринальних підходів феноменології сучасного муніципалізму в контексті визначення побудови його структурних блокових елементів із застосуванням системного комплексу методів юридичного знання.

Викладення основного матеріалу. Отже, треба констатувати, що спроби дослідити і визначити теоретико-доктринальні підходи до розуміння, визначення та легалізації сучасного муніципалізму, враховуючи на його особливу важливість для становлення і розвитку демократичної правової державності, об'єктивно потребують розгляду цього феномена з різних позицій (телеологічної, методологічної, суб'єктної, об'єктної, комунікативної, темпоральної, наративної, конотаційної, контекстуальної, технологічної тощо), включаючи і його структурну побудову, та із застосуванням системного комплексу методів сучасного юридичного знання.

Це рефлексує й методологічно-доктринальне «освоєння» феноменології сучасного муніципалізму, коли, не зважаючи на наявність великої кількості наукових розвідок з місцевого самоврядування та муніципального права, саме вона у вітчизняній юридичній науці системно і комплексно практично не досліджувалась. Однак вважаємо, що наукові розвідки сучасних вітчизняних вчених-муніципалістів, що присвячені саме профільній проблематиці, на нашу думку, працюють в основному на перспективу, передуючи процесам змістовного, глибокого, ґрунтовного її освоєння, тому вона залишається актуальною і вельми привабливою, причому, як:

а) з позицій телеології сучасної демократичної правової державності, що розвивається в складних і суперечливих умовах правової глобалізації, стикаючись з об'єктивацією необхідності вирішення дихотомії «локальне - глобальне»;

б) враховуючи наявність доктринальних позицій, що часто-густо суперечать одна одній, завдяки або прискіпливому чи індиферентному ставленню авторів до ролі й значення державного етатизму як провідній ознаці, визначаючої «визнання» або «невизнання» державою інституту локальної демократії на своїх теренах; а також

в) з позицій її належного якісного та ефективного нормативно-правового супроводження і забезпечення, що незважаючи на початковий етап формування в Україні феноменології муніципалізму у його сучасному, європейському розумінні і вимірюванні, - вже існує у вигляді визнаного і легалізованого державою профільного конституційного інституту локальної демократії в правовій системі держави.

Розглядаючи технологічно-предметні підходи до системно-блокової побудови феноменології сучасного муніципалізму, треба зазначити, що у своєму об'ємному вираженні муніципалізм охоплює теорію місцевого самоврядування, історію та практику муніципального розвитку тієї чи іншої країни, групи країн, світової спільноти загалом. Тобто, можна констатувати, що такий складний доктринально-історичний та історично - праксеологічний системний феномен може бути побудований за принципом «мотрійки», що об'єднує в собі «одну державу - групу держав - міжнародну спільноту держав».

Отже, можна стверджувати, що первинними ознаками структурної побудови муніципалізму, з одного боку, виступають його історико-створюючий, доктринально-теоретичний та праксеологічно-діяльнісний (нормативно-реалізаційний) блоки, що ілюструють якісні характеристики муніципалізму; а з другого - системно-суб'єктний блок, що демонструє кількісні характеристики цього складного феномена. Тут, на наш погляд, треба зазначити особливо важливу роль наведених блоків - перші з найменованих визначають не тільки статусно-історичні аспекти профільної феноменології, а й її функціонально-діяльнісну складову, що веде до практичної реалізації наведених блоків у межах їх організаційного та нормативного супроводження і забезпечення; останній блок, своєю чергою, визначає «виконавців» теоретико-доктринальних та нормативних настанов феноменології муніципалізму, що виступають його своєрідною «рушійною силою».

Необхідно наголосити на тому, що системне «дроблення» кожного з таких блоків дає нам змогу стверджувати про їх якісне та змістовне наповнення щодо наявності відповідних характерологічних ознак феноменології муніципалізму, що надають йому не тільки визначального соціального значення, а й суттєвої гуманістично-гуманітарної та поведінково-діяльнісної пріоритетності, послідовності, технологічності й парадигмальності.

Так, наприклад, доктринальний блок, що становлять ідеї та знання про фундаментальні цінності муніципальної демократії: їх систему, процес формування та форми вираження, методи й ступінь реалізації, сукупність логічних уявлень про такий устрій держави та суспільства, що відповідає загальновизнаним засадам демократичного розвитку² - надають муніципалізму не тільки особливої значущості для формування, існування, функціонування соціуму, його локальних самоврядних та самодіяльних структур та його державної організації, а й визначальної ролі в формуванні муніципальної людини (Homo municipalis)³, тобто людини, яка озброєна відповідними профільними знаннями для початку розумового процесу в бік осмислення муніципально-правової реальності, її ролі і значущості в організації життєвого циклу людини і ролі самої людини у створенні та якісному існуванні локального простору її життєдіяльності, - що, у підсумку, детермінують відповідну поведінково-діяльнісну складову муніципалізму саме у діях його суб'єктів, - особливо через використання відповідних муніципальних технологій та демократичного потенціалу їх організаційної та організаційно-нормативної структури. Отже, завдяки такому наведеному блоку муніципалізму він і виступає та розуміється не тільки як система дидактичних і банальних уявлень про одночасно й загальноцивіліза - ційну політико-правову цінність місцевого самоврядування та локальної демократії, а й насамперед як могутній засіб формування, просування і вдосконалення індивідуальної, групової і колективної аксіології в контексті існування, функціонування, інституціоналізації, розвитку локальної людської територіальної спільноти.

Особлива важливість феноменології сучасного муніципалізму та разом із тим його структурної побудови визначається насамперед тим, що вона є іманентною феноменологією іншої, більш масштабної багаторівневої та полісемічної феноменології, що виступає одночасно: а) і телеологічною домінантою розвитку держави і права, і б) метою соціально-політичного розвитку суспільства, в якому буде гарантована реалізація основоположних прав і свобод людини, і в) могутнім засобом формування людини (особистості) та громадянина в умовах трансформації державності і впливу на ці процеси глобалізації, а також, одночасно, г) соціально-нормативним інструментарієм реалізації трьох наведених вище стратегічних завдань - а саме, феноменології демократичної правової державності.

Тут, на нашу думку, треба звернути особливу увагу на дуже складний і суперечливий характер відносин держави і муніципалізму, який, з одного боку, повністю залежить від позитивного ставлення і сприяння саме держави локальній демократії, від її готовності керуватися в своїй діяльності загальнолюдськими і демократичними цінностями соціуму, зрештою, від прямого протегування з боку держави процесам самоорганізації, що спостерігаються в локальному соціуму, який, по великому рахунку, також побудований на основі санкціонування з боку публічної державної влади (тенденція скорочення простору державного етатизму на користь розширення простору самоорганізації в рамках загального і локального соціуму за рахунок інтенсифікації використання демократичних цінностей і процедур, - отже, за рахунок формування і розширення правового простору місцевого самоврядування⁴. - Авт.).

Своєю чергою, з іншого боку, без муніципальної складової демократичної правової державності, зокрема в її суб'єктному розумінні (людина та її асоціації як носії демократичних і правових цінностей) та в нормативно-інструментальному забезпечені (механізми демократичного періодичного й регулярного оновлення та зміни кадрового складу органів публічної влади), така державність об'єктивно не може існувати та функціонувати, - це детерміновано великою кількістю локальних і загальних тенденцій, державотворчих і правотворчих процесів, що виникають, формуються, проявляються, динамічно розвиваються й реалізуються саме на локальному рівні соціуму в умовах місцевого самоврядування, у межах територіальної громади та в ординарному стані повсякденності (тенденція суттєвого скорочення простору державного етатизму за рахунок посилення та інтенсифікації процесів самоорганізації в рамках загального і локального соціуму завдяки інтенсифікації участі широкого кола неідентифікованих суб'єктів та їх асоціацій у практичній реалізації демократичних цінностей і процедур, отже, за рахунок якісно-діяльнісного вдосконалення правового простору місцевого самоврядування. - Авт.).

Ба, більше, наведені механізми фактично виступають відображенням глибинних процесів, що вже відбуваються на локальному рівні соціуму, і саме таким чином підтримують і стимулюють інститут державності, становлячи його демократично-діяльнісну основу, гарантуючи його стабільне й стале існування, функціонування і належний розвиток. Цей висновок аргументується наступними теоретико-праксеологічними положеннями:

- МСВ функціонує як локальна територіальна спільнота у формі ТГ, що є природною, оптимальною, продуктивною, детермінованою природними і соціальними факторами сукупністю людей, які здійснюють свій життєвий цикл в стані повсякденності⁵ (соціально-суб'єктна константа існування державності. - Авт.);

- кожна конкретна людина продукує відповідні інтенції, екзистенційні устремління, потреби, формує та проявляє конкретні інтереси, формуючи атитюди, як настанови перспективної дії⁶ (індивідуально-суб'єктна константа існування державності. - Авт.);

- одночасно проходять складні та суперечливі процеси соціалізації та правової соціалізації людини, логічним наслідком чого є набуття нею досвіду у осмисленні, розумінні й практичному використанні відповідних форм життєдіяльності, що носять індивідуальну, міжособистісну, групову, колективну ознаку і порядок реалізації, мають екзистенційний характер та володіють стереотипними властивостями⁷ (змістовно - суб'єктна константа існування державності. - Авт.);

- до наведених вище процесів напряму примикає процес формування та реалізації конституційно-правового статусу людини (особистості) і громадянина. Можна простежити як наведені процеси соціалізації, правової соціалізації та формування конституційно-правового статусу здійснюються завдяки нормопроєктній та нормотворчій діяльності держави, але реалізуються в межах ТГ в умовах МСВ в ординарному стані повсякденності⁸ (нормативно-суб'єктна константа існування державності. - Авт.);

- своєю чергою, конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина проявляються у вигляді «муніципальних прав людини» (прав члена ТГ), розширюються за рахунок окремих прав людини, що виникають у неї в процесі здійснення МСВ і фактично формують локальну (муніципальну) систему охорони і захисту прав, свобод і обов'язків людини і громадянина⁹ (локально-суб'єктна константа існування державності. - Авт.);

- ТГ та органи МСВ вирішують питання місцевого значення, тобто при цьому формуючи відповідний перелік (коло, кадастр) питань, від вирішення яких залежить стабільне та стале існування і функціонування ТГ¹⁰ (об'єктно-локальна константа існування державності. - Авт.);

- саме для цього органи МСВ отримують від законодавця відповідні компетенційні повноваження та предмети відання, що функціонально і технологічно скеровані на вирішення зазначених питань місцевого значення, включаючи відповідні можливості для розвитку ТГ¹¹ (управлінська константа існування державності. - Авт.);

- безпосередньо члени ТГ формують шляхом виборів представницькі органи МСВ, до яких належать місцеві ради та сільський, селищний, міський голова, а також голова об'єднаної ТГ, крім того, вони також впливають на формування виконавчих органів представницьких органів МСВ, що відбувається шляхом демократичних призначень або конкурсних процедур - отже, саме наведені органи, що сформовано ТГ, виступають від її імені та діють в її інтересах¹² (представницько-локальна константа існування державності. - Авт.);

- отже, саме так за вказаними діями і процедурами формується публічна самоврядна (муніципальна) влада, що здійснюють ОМСВ та через яку жителі - члени ТГ реалізують владу, виступаючи носієм суверенітету і єдиним джерелом такої влади в Україні (див. ст. 5 Конституції України)¹³ (публічно-владна константа існування державності. - Авт.);

- розвиток муніципальної демократії, своєю чергою, стимулює могутні процеси виховання громадянської свідомості, солідарності, засад самоорганізації та самодіяльності, інтерсуб'єктивності та комунікативної взаємодії в межах ТГ, що є екзистенційно важливими для існування територіальної людської спільноти як об'єднання, що представляє фактично найбільш функціонально і статусно важливу асоціацію людей¹², та таку, що найбільш часто і доволі повно презентує людську цивілізацію¹⁴ (громадянсько-суб'єктна константа існування державності. - Авт.);

- отже, муніципальний розвиток на сучасному етапі супроводжують складні й суперечливі процеси глобалізації, що мають дихотомічну властивість - з одного боку, ТГ з задоволенням використовує позитивний потенціал глобалізації в контексті освоєння новітніх технологій, інформаційних систем, досягнень науки тощо, а з другого, - здійснює суттєвий спротив глобалізації, борючись за збереження своєї самоіден - тифікації, менталітету, історичних та географічних рис тощо (глобалізаційно-технологічна константа існування державності. - Авт.)¹⁵;

- муніципалізм в умовах глобалізації набуває не тільки загальнодержавного, а й універсально-глобального значення, бо питання становлення й розвитку МСВ стають об'єктом міжнародно-правового регулювання, формуючи масив облігаторних зобов'язань держав у межах міжнародного договірного права (міжнародно-правова константа існування державності. - Авт.)¹⁶;

- звідси можна однозначно стверджувати, що саме локальний рівень соціуму, який детермінує виникнення публічної самоврядної (муніципальної) влади та фактично уособлює муніципалізм, виступає важливою частиною українського конституціоналізму, що реалізує суверенно-самоврядні повноваження Українського народу (ст. 5 Конституції України) - детермінуючи виникнення в цій константі системи координат - на локальному рівні соціуму - муніципалізм; на загальнодержавному рівні соціуму - парламентаризм (конститутивна константа існування державності. - Авт.).

Отже, державно-самоврядний блок муніципалізму, що становить функціонально-праксеологічну основу його існування, наочно демонструє свою важливість та об'єктивну необхідність.

У контексуалізації формування і визначення структурних блокових елементів муніципалізму треба враховувати позицію вітчизняного дослідника О.В. Батанова про те, що у розвитку муніципалізму спостерігається дія та прояв об'єктивно закономірних суперечливих тенденцій - взаємодії інтеграційних та дезінтег - раційних процесів, централізації, деконцентрації та децентралізації суспільно-політичного життя, наявності субординаційних, координаційних та реординаційних управлінських відносин, локалізації та глобалізації конституційних і муніципально-правових відносин, модернізації та консерватизму, еволюційних та радикально-революційних трансформацій². Водночас, як зазначалось вище, до наведеного переліку можна додати сучасні тенденції конституціоналізації міжнародного правопорядку та інтернаціоналізації конституційного права, що надають феноменології муніципалізму не тільки міжнародної правосуб'єктності, супроводжують та забезпечують його становлення й розвиток на рівні конкретної держави, асоціацій держав та міжнародної спільноти держав системою міжнародно-правових зобов'язань, що містяться у багатосторонніх міжнародних договорах (наприклад, в Європейській хартії місцевого самоврядування 1985 р.¹⁷), а й детермінують, по-перше, його відповідну організаційну стабільність; по-друге, надають профільній феноменології відповідної статусності - причому як національної, так і міжнародної; по-третє, свідчать про початок глибинних процесів формування міжнародного муніципального права як самостійної галузі міжнародного публічного права¹⁸, що є яскравим проявом багатомірності міжнародно-правового регулювання.

Отже, можна зазначити, що врахування характерологічних змістовних, функціональних, наративних, конотаційних, контекстуальних та ідентифікаційних рис феноменології сучасного муніципалізму, особливо в його відносинах з інститутом демократичної правової державності, дає можливість не тільки визначити, осмислити та зрозуміти системні критерії, що формують, детермінують, актуалізують і трансформують досліджувану феноменологію в сучасний період розвитку демократичної держави, а й виокремити відповідні структурні блокові елементи, що її формують і складають, включаючи й ідеологічні, доктринальні, соціальні, нормативні, праксеологічні, психологічні, поведінково-діяльнісні та інші блоки.

Важливою рухомою силою в процесі формування структурних блокових елементів сучасного муніципалізму виступає муніципалізація суспільного і державного життя, а також муніципалізація правової системи держави.

Тут насамперед йдеться про складний процес перебудови і переорієнтацію соціальних, державних та нормативних констант розвитку й функціонування соціуму, держави, правової системи від потреб держави на потреби та інтереси конкретної людини, її груп та колективів, - з метою оптимізації соціальних, державних, нормативних технологій існування і розвитку людини в умовах державно організованого соціуму, належного забезпечення реалізації її прав та свобод. Перебудова існуючих механізмів, що засновані на державному етатизмі та пріоритеті інтересів держави у протилежний бік фактично протилежних телеологічних домінант, виступає одним із найголовніших завдань муніципальної реформи, що проводиться в Україні.

Саме з наведених вище настанов випливає об'єктивізація формування і реалізації муніципальної правової політики держави¹⁹, яка повинна стати стратегічним інструментарієм у впровадженні теоретико-праксеологічних засад муніципалізму в національне конституційне право України та їх наступної адаптації в національну правову систему.

Одним із найскладніших питань формування муніципалізму в Україні виступає формування його ідеологічних настанов, які повинні знайти своє безпосереднє відбиття у індивідуальній, груповій та колективній муніципальній свідомості жителів - членів ТГ. Труднощі в реалізації цього питання містяться в тому, що, з одного боку, - саме тут, на рівні та всередині і загального, і локального суспільств містяться дуже складні та суперечливі осередки спротиву, як з боку старих пострадянських, так і з боку нових олігархічних кіл, для яких інститут локальної демократії, що базується на самоідентифікації, самоорганізації, самодіяльності, самопрояві людини, її внутрішній позитивній мотивації, активності і відповідальності, виступає смертельною загрозою для їх існування й гарантованого подальшого функціонування. А з другого боку, - складний процес муніципалізації свідомості стикається з відсутністю або дуже низьким рівнем мотивації людей до участі в локальній демократії, що зумовлено соціальною анемією внаслідок кризових явищ у пострадянській державі та суперечливими процесами в її демократичному реформуванні.

Отже, особливе значення індивідуальної, групової та колективної муніципальної свідомості жителів - членів ТГ проявляється в процесі формування відповідної муніципальної психології, коли муніципальні ідеї та технології стають прообразом норм поведінки і сталими формами існування людини на локальному рівні соціуму в процесі повсякденного муніципального життя, формуючи відповідні поведінкові та діяльнісні зразки, алгоритми, стандарти щодо найбільш поширених форм її життєдіяльності в межах людської колективної спільноти. Тобто, йдеться про їх стандартизацію та наступне використання в повсякденному житті кожного з жителів - членів ТГ. Такий підхід, що є звичайним в демократичних суспільствах і розвинених державах, де муніципальна реформа вже була здійсненою, потребує від членів ТГ нашої держави не тільки трансформації основоположних життєвих пріоритетів, а й прояву в процесі такого реформування підвищеного інтересу, відповідальності та оволодіння певними муніципальними технологіями.

Резюмуючи, можна дійти наступних висновків:

- процес становлення, розвиток і вдосконалення демократичної правової державності в Україні генетично і нерозривно пов'язаний зі становленням феноменології муніципалізму, що демонструє об'єктивно - екзистенційні зв'язки демократичного устрою держави з правами людини, які фактично формуються, розвиваються, реалізуються і вдосконалюються на рівні локального соціуму;

- наведений висновок детермінується тим, що: а) саме таким чином виникають глибокі та системні комунікативні зв'язки між державою та людиною у їх взаємодії (комунікативний аспект. - Авт.), які б) характеризуються взаємними облігаторними характеристиками (облігаторний аспект. - Авт.), що в) супроводжуються складними та суперечливими процесами визнання і легалізації державою специфічних інтересів колективних суб'єктів права, зокрема, територіальних громад, що складаються із сукупності жителів її відповідних територій (село, селище, місто, сукупність наведених адміністративно-територіальних одиниць, що інкорпоровано в об'єднані громади) (ст. 140 Конституції України) (біхевіористично-легалізаційний аспект. - Авт.) та г) скеровані, з одного боку, на стабільне існування та сталий розвиток державності, а з другого, - на забезпечення формування належного правового статусу людини в державі та його гарантовану реалізацію (двосторонній стратегічно-телеологічний аспект. - Авт.), який ґ) відповідає загальним демократичним цінностям існування і функціонування, а також розвитку людського соціуму (аксіологічний аспект. - Авт.), та д) надає людині належні, реальні й спроможні умови для реалізації своїх екзистенційних настанов в процесі здійснення нею свого життєвого циклу в локальному соціумі (об «єктно-екзистенційний аспект. - Авт.): а) на рівні місцевого самоврядування (просторовий аспект. - Авт.), б) в межах громади (колективно - суб'єктний аспект. - Авт.) та г) в умовах повсякденності (темпоральний аспект. - Авт.);

- методологічно-доктринальне «освоєння» феноменології сучасного муніципалізму, включаючи і його блокову побудову, не зважаючи на наявність великої кількості наукових розвідок з місцевого самоврядування та муніципального права, тільки розпочинається, - саме тому наукові розвідки сучасних вітчизняних вчених - муніципалістів, що присвячені саме профільній проблематиці, працюють в основному на перспективу, передуючи процесам змістовного, глибокого, ґрунтовного її освоєння, - тому вона залишається актуальною і вельми привабливою;

- первинними ознаками структурної побудови муніципалізму, з одного боку, виступають його історико - створюючий, доктринально-теоретичний та праксеологічно-діяльнісний (нормативно-реалізаційний) блоки, що ілюструють якісні характеристики муніципалізму; а з іншого, - системно-суб'єктний блок, що демонструє кількісні характеристики цього складного феномена;

- наведена побудова наглядно демонструє особливо важливу роль наведених блоків муніципалізму - перші з найменованих, визначають не тільки статусно-історичні аспекти профільної феноменології, а й її функціонально-діяльнісну складову, що веде до практичної реалізації наведених блоків у межах їх організаційного та нормативного супроводження і забезпечення; останній блок, своєю чергою, визначає «виконавців» теоретико-доктринальних та нормативних настанов феноменології муніципалізму, що виступають його своєрідною «рушійною силою»;

- системне «дроблення» кожного з наведених блоків дає змогу стверджувати про їх якісне та змістовне наповнення щодо наявності відповідних характерологічних ознак феноменології муніципалізму, що надають йому не тільки визначального соціального значення, а й суттєвої гуманістично-гуманітарної та поведінково-діяльнісної пріоритетності, послідовності, технологічності й парадигмальності;

- врахування характерологічних змістовних, функціональних, наративних, конотаційних, контекстуальних та ідентифікаційних рис феноменології сучасного муніципалізму, особливо в його відносинах з інститутом демократичної правової державності, дає можливість не тільки визначити, осмислити та зрозуміти системні критерії, що формують, детермінують, актуалізують і трансформують досліджувану феноменологію в сучасний період розвитку демократичної держави, а й виокремити відповідні структурні блокові елементи, що її формують і становлять, включаючи й ідеологічні, доктринальні, соціальні, нормативні, праксеологічні, психологічні, поведінково-діяльнісні та інші блоки.

Список літератури

муніципалізм юридичний феноменологія

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2 Батанов А.В. Современный европейский муниципализм как феномен человеческой цивилизации. URL: https://cyberle nmk:a.ru/article/n/sovremennyy-evropeyskiy-mumtsipaИzm-kak-fenomen-chelovecheskoy-tsiviИzatsii (дата звернення: 15.11.2021).

3 Боярський О.О. Становлення феноменології муніципальної людини в межах громадянського суспільства і держави. Часопис Київського університету права. 2020. № 2. С. 110-118.

4 Баймуратов М.О. Доктринальні підходи щодо створення правового простору публічної муніципальної влади в Україні. Правова доктрина: міжнародний досвід та практична реалізація в Україні: матеріали міжнародної наук.-практ. конференції (м. Маріуполь, 22 травня 2019 р.). Маріуполь: МДУ, 2019. С. 173-182.

5 Мороз О. Територіальна громада: сутність, становлення та сучасні українські реалії. Демократичне врядування: науко-вий вісник. 2008. Вип. 2. URL: http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnik2/fail/Moroz.pdf (дата звернення: 24.01.2021.).

6 Кофман Б.Я. Роль конституційного права в забезпеченні правового статусу людини, особистості і громадянина в умовах глобалізації: питання теорії і практики: монографія / за ред. д. ю. н., проф. М.О. Баймуратова / Інститут законодавства Верхов-ної Ради України. Київ: Вид-во «Людмила», 2019. С. 241-243.

7 Кофман Б.Я. Правова соціалізація як основа реалізації правового статусу людини і громадянина в місцевому самовря-дуванні. Держава і право. 2019. Вип. 83. С. 118-136.

8 Кофман Б.Я. Актуальні питання нормопроєктування правового статусу людини і громадянина в конституційному праві України: до формування парадигми процесуально-стадійного забезпечення. Вісник Південного регіонального центру Націо-нальної академії правових наук України. 2020. № 23. С. 5-16.

9 Баймуратов М., Кофман Б. Муніципальні права людини як нова константа національного муніципального та конститу-ційного права. Право України. 2020. № 10. С. 63-80.

10 Баймуратов М.А., Буряк Т.М. Объектный состав публичной самоуправленческой (муниципальной) власти: телеологичес-кие установки, идентификация, конституционно-правовая регламентация: монография. Сумы: Университетская книга, 2007. 232 с.

^11. Баймуратов М.М. Компетенція місцевого самоврядування: національні та міжнародні параметральні ознаки. Міжна-родні та європейські стандарти місцевого самоврядування: проблеми імплементації в Україні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Львів, 20 грудня 2019 р.) / за наук. ред. проф. М. Микієвича, проф. О. Сушинського, доц. Р. Бедрія. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2020. С. 116-120.

12 Баймуратов М.О. Муніципальна людина як соціально-нормативний концепт та пріоритетний результат муніципальної реформи. Муніципальна реформа в контексті євроінтеграції України: позиція влади, науковців, профспілок та громадськості: матеріали У-ої Всеукраїнської наук.-практ. конференції (м. Київ, 10 грудня 2021 р.). Київ, 2021. С. 15-27.

13 Баймуратов М.А., Григорьев В.А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине: монография. Одеса: Юридична література, 2003. 248 с.

14 Бобровник Д.О. Глобалістський потенціал територіальної громади: теоретичні підходи до визначення. Часопис Київського університету права. 2019. №2. С. 79-85.

15 Баймуратов М.О., Юрченко М.М. Інститут місцевого самоврядування в умовах глобалізації: до визначення доктри - нальних та нормативних підходів. Південноукраїнський правничий часопис. 2019. №4. Ч. 2. С. 3-8. С. 6.

16 Посторонко І. Муніципалізм як найважливіший фактор соціального буття людини. URL: http://conf-ampr.diit.edu.ua/ AMPRX/paper/download/23780/ 12908 (дата звернення: 24.01.2o22).

17 Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 року. Рада Європи, 2010. 16 с.

18 Баймуратов М., Кофман Б. До питання про формування міжнародного муніципального права як галузі міжнародного публічного права. Міжнародне право у світі динамічних змін: контури майбутнього міжнародного правопорядку / наук. ред. В. Репецький, І. Земан, В. Гутник. Львів, 2021. С. 154-182.

19 Хван Р.М. Муніципальна політика держави: онтологічні та нормативні підходи до визначення елементного складу. Часопис Київського університету права. 2020. №2. С. 173-179.

Размещено на Allbest.ru