Правові методи дослідження явища: загальні поняття, структура, інструментарій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові методи дослідження явища: загальні поняття, структура, інструментарій

У статті досліджуються правові методи явища. При цьому особливу увагу було приділено таким аспектам, як з'ясування основних підходів до розуміння методології та її співвідношення з методикою дослідження; дослідження обсягу та структури поняття методології; окреслення основних методів дослідження.

Автором зроблені висновки за результатами дослідження. Перше, методологія дослідження правових явищ потребує оновлення, виходячи зі зміни правової парадигми, пов'язаної з розумінням права (співвідношенням із державою та її функціями), та формуванням на початку ХХІ ст. правової реальності як на рівні національному, так і в міжнародно-правовому аспекті. Друге, сучасна методологія правового дослідження продовжує перебувати в координатах важливої дилеми щодо співвідношення «чисто» юридичних методів дослідження і так званих «міждисциплінарних» підходів. Третє, методологічний інструментарій (конкретні методи дослідження) правничої науки залишається невичерпним за змістом та особливо - за можливими комбінаціями їх уживання для досягнення пізнавального результату. На розширення їх каталогу впливає як розвиток юриспруденції та інших наук, їх гносеологічних складових, так і процеси глобалізації та інтернаціоналізації правового життя.

Ключові слова: право, методологія дослідження, методи дослідження, системний метод, догматичний метод, історико-правовий метод.

Резюме

Правовые методы исследования явления: общин понятие, структура, инструментарий

Копча В.В.

В статье исследуются правовые методы явления. При этом особое внимание было уделено таким аспектам, как выяснение основных подходов к пониманию методологии и ее соотношение с методикой исследования; исследования объема и структуры понятия методологии; определение основных методов исследования.

Автором сделаны выводы по результатам исследования. Первое, методология исследования правовых явлений нуждается в обновлении, исходя из изменения правовой парадигмы, связанной с пониманием права (соотношением с государством и его функциями), и формированием в начале XXI в. правовой реальности как на уровне национальном, так и в международноправовом аспекте. Второе, современная методология правового исследования продолжает находиться в координатах важной дилеммы о соотношении «чисто» юридических методов исследования и так называемых «междисциплинарных» подходов. Третье, методологический инструментарий (конкретные методы исследования) юридической науки остается неисчерпаемым по содержанию и особенно - по возможным комбинациям их употребления для достижения познавательного результата. На расширение их каталога влияет как развитие юриспруденции и других наук, их гносеологических составляющих, так и процессы глобализации и интернационализации правовой жизни.

Ключевые слова: право, методология исследования, методы исследования, системный метод, догматический метод, историко-правовой метод.

Summary

Vasyl Kopcha

The article is aimed at studying the legal methods of the phenomenon. Particular attention was paid to such aspects as clarifying the main approaches to understanding the methodology and its relationship with the research methodology; study of the scope and structure of the concept of methodology; outlining the main research methods.

The author draws conclusions from the results of the study. First, the methodology of research of legal phenomena needs to be updated based on the change of the legal paradigm related to the understanding of law (relationship with the state and its functions) and the formation of legal reality at the beginning of the XXI century both nationally and internationally. Second, the modern methodology of legal research continues to be in the coordinates of an important dilemma regarding the relationship between “purely” legal research methods and the so-called “interdisciplinary” approaches. Third, the methodological tools (specific research methods) of legal science remain inexhaustible in content and especially in the possible combinations of their use to achieve a cognitive result. The expansion of their catalog is influenced by the development of jurisprudence and other sciences, their epistemological components, and the processes of globalization and internationalization of legal life.

Regarding the optimal methodology of the study (as opposed to its methodology), it should be noted that in the process of conducting a legal study, the algorithm is as follows: a) the choice of the coordination center of the study; b) literature review; c) statement of the hypothesis; d) research design; e) data collection; f) data analysis; g) interpretation of data; report. At the same time, of course, it should be borne in mind that law is not in a vacuum, it operates in a complex social context. It reflects attitudes and norms of behavior, as well as controls and shapes them. However, since these norms are also temporal-spatial, ie they change with time and space, it is desirable that the law be able to adapt and be dynamic to cope with the changes. It is important to have a social audit of the law (law) to identify the distance between the legal ideal and social reality, as well as to find out the reasons that led to them.

Key words: law, research methodology, research methods, system method, dogmatic method, historical-legal method.

Постановка проблеми

Результати будь-якого дослідження можуть бути отримані виключно за умови вживання дослідником дієвої методології. Не є винятком і сучасні правові дослідження, актуальність яких істотно зростає на початку ХХІ ст. Своєчасність дослідження цієї теми вимірюється різнопланово. По-перше, тривалий час в рамках правничої науки проблематика методології правового дослідження явно недооцінювалося. Хоча публікацій з тематики було чимало, основні проблеми методології дослідження не були вирішені. По-друге, в останні десятиліття в Україні насправді поступово змінюється парадигма праворозуміння, яка створює теоретичне та філософське підґрунтя для формування нової методології дослідження правових явищ. По-третє, предмет юриспруденції (правова реальність) зазнав істотних змін, що спричинило активний пошук нових методологічних інструментів пізнання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В останні роки правнича наука більш активно опрацьовує проблеми методології правового дослідження. Серед таких публікацій можуть бути названі праці В. Братасюка¹, А. Фальковського²³, О. Сердюка⁴, В. Дудченко⁵, М. Кельмана⁶, О. Данильяна⁷ та інших. Однак науковий доробок істотно не применшує актуальність продовження досліджень різних аспектів методології правового дослідження.

Формулювання мети статті. Метою цієї статті є аналіз методів дослідження явища в таких її аспектах:

а) з'ясування основних підходів до розуміння методології та її співвідношення з методикою дослідження;

Одним із перших факторів правових методів дослідження є окреслення типу праворозуміння, характерного для даної правової системи. Слід погодитися, що спроби науковців дати просту відповідь про природу права неминуче приречені на провал, відтак, у майбутньому можна прийти до певного плюралізму інтегральності - такого інтегративного праворозуміння, яке поєднає, синтезує плюральні підходи до пізнання права⁸.

Однак продовжуються дискусії щодо можливості створення універсальної теорії права і, як зазначають учені, основна причина такої складності - різноманіття філософських і теоретичних концепцій права.

О. Мережко зазначає з цього приводу, що власне, тут постає одвічне питання - що таке право? Єдиної відповіді на нього на сьогодні просто немає; але ж без вирішення цього основного питання вибудувати метатеорію права просто неможливо. На його ж думку, юристи, які спеціалізуються в галузі національного права, і юристи-міжнародники уособлюють різні типи юридичного мислення. Якщо юрист, фахівець у галузі національного права, орієнтується у своєму мисленні на волю держави, то юрист-міжнародник виходить з ідеї міжнародної спільноти⁹.

Однак розуміння «методології права» і «правових методів» не є однозначним. Власне метод дослідження частіше всього розуміється як «шлях до чогось», процедура дослідження. Йдеться про певні дії, які спрямовані певними принципами на досягнення поставленої мети. Натомість поняття «методології» сприймається як наука про методи, вчення про способи пізнання. У широкому сенсі - це наука про обґрунтування наукових знань та побудови наукових систем. Методологія права є складовою юридичної науки, виходячи з того, що вона є системою знань, яка включена до певної пізнавальної системи. Разом із тим варто погодитися, що теоретична юридична наука жодним чином не залежить від позитивного права, оскільки вона створює об'єктивні знання того, який має бути закон, без підпорядкування авторитету закону. Звісно, ці знання є лише науковими знаннями, а не довільним виправленням чинного закону. Йдеться про привілей і найважливіше завдання будь-якої реальної науки не приймати державних позицій (законодавчих, виконавчих чи судових) стосовно того, що є правильним¹⁰.

До правової методології дослідження є можливість підійти також з інших позицій. У літературі зазначається, зокрема, що методологія - це наукова дисципліна, яка стосується визначення та систематизації методів, тобто відповідних способів розпізнавання предмета дослідження, відтак правова методологія - це наукова дисципліна, що займається методами розрізнення права та правових явищ. Разом із тим методика проведення правового дослідження охоплює відповіді на наступні запитання: Як підібрати тему? Як знайти відповідні матеріали - наприклад, джерела права + судову практику? Як скласти план роботи? Як писати? Як цитувати? Скільки має бути глав (підрозділів)? Як зробити конспект? Як дослідити тему?

Окремим питанням є набір класичних методів опрацювання емпіричних джерел, зокрема: а) метод опису. Описові дослідження, як випливає з назви, описують стан справ, що існує в даний час. Він просто описує явище чи ситуацію, що вивчається, та їхні характеристики. Методи, які зазвичай використовуються в описових дослідженнях, це методи опитування всіх видів, включаючи порівняння та фактичні запити різних видів; б) метод концептуального аналізу. Концептуальне дослідження пов'язане з якоюсь абстрактною ідеєю або теорією. Його зазвичай використовують філософи та мислителі для розробки нових концепцій або для повторної інтерпретації існуючих; в) метод оцінювання.

Оцінювальне дослідження стосується перевірки того, чи працюють правила на практиці, чи відповідають вони бажаним моральним, політичним, економічним цілям, чи відповідають законодавству, чи може працювати певна пропозиція щодо гармонізації з іноземним законодавством з урахуванням інших важливих розбіжностей у правовій системі. До інших особливих методологічних підходів належать: теорія раціонального вибору, теорія ігор, економічний аналіз права тощо¹¹.

Для правової методології дослідження важливими є ще декілька вагомих аспектів.

1. Поступовий перехід від національного контексту правового дослідження до наднаціонального характеру такого контексту. Правова наука сформувалася як коментування учених до діючих текстів законів та прецедентного права (ХІХ ст.), однак на сьогодні вона не може бути вичерпана цим. В останні років тридцять разом із процесами інтернаціоналізації, європеїзації та глобалізації правнича наука значною мірою стала іншою, заохочуючи поєднання коментування (аналізу) (проєкту) норм, судової практики та розвитку подій у національних юрисдикціях із подібними процесами у міжнародно-правовому ракурсі. Більш того, юридична наука зосереджується на дослідженні найкращих способів розробки законодавства та того, як правові норми слід застосовувати у конкретних випадках, наприклад, з огляду на єдність практики та правової визначеності¹².

2. Для методологічного сприйняття правової реальності важливим є розуміння самого права, зокрема його співвідношення з іншими базовими регуляторами. У цьому контексті слід підтримати позицію, згідно з якою національні та міжнародні системи цінностей випливають із загальних та спільних цінностей, таких як гідність, рівність та свобода. Ця позиція стверджує, що вказані цінності підтверджують дотримання основних прав людини. У цьому виявляється сприйняття того, що право є кодифікацією моральних поглядів суспільства. Дійсність будь-якого національного правового порядку ґрунтується на фундаментальних принципах гідності, рівності та свободи, які закріплені у багатьох правилах національних правових порядків, але по суті належать до категорій етики, моралі та справедливості. Основні права людини як норми національного та міжнародного права одночасно належать і до моралі та етики, а відтак мають більше шансів бути гарантованими. Загальнолюдські цінності та основні права людини перетинаються, і таке перекриття цінностей та основних прав людини фіксує фундаментальну єдність між мовою права та мораллю. Отже, в цьому сенсі право - це концепція передових моральних принципів, яка є загальною для всіх учасників міжнародної спільноти і, як це загальновизнано, є пізнаваною лише людським розумом¹³.

3. Обрання певного методу дослідження на емпіричному рівні (описовий, герменевтичний чи нормативний?) відображає дилему правничої науки: з одного боку, правнича наука не може ігнорувати надто складного предмета дослідження (реальності права та його контексту), а з другого боку, розуміння того, що надто широкий предмет загрожує вийти на поле інших наук (юридична наука може просто не справитися з ним). Суто внутрішній аналіз правової системи, ізольований від будь-якого суспільного контексту, залишається варіантом і все ще спостерігається у підході багатьох учених, але оскільки право спрямоване на впорядкування суспільства та вплив на поведінку людини, такий підхід, як випливає з позиції багатьох, може бути недостатнім¹⁴.

4. Нарешті, методологія правового дослідження потребує ще одного - знаходження оптимального співвідношення емпіричного і теоретичного. Донедавна юридична наука демонструвала посилену увагу до емпіричних досліджень у розробці та оцінці права та політиці й практиці юридичних органів. Однак слід погодитися з особливою цінністю використання не лише емпіричних методів дослідження при оцінці існуючої політики та практики, а й теорій суспільних наук. Теоретичне дослідження дає основу для уявлення та тестування різних моделей щодо того, як може працювати правова система¹⁵.

Торкаючись оптимальної методики проведення дослідження (на відміну від його методології), слід зазначити, що в процесі проведення правового дослідження алгоритм дій наступний: а) вибір координаційного центру дослідження; б) огляд літератури; в) постановка гіпотези; г) дизайн досліджень; д) збір даних; е) аналіз даних; є) інтерпретація даних; звіт. При цьому, звісно, слід мати на увазі, що право не знаходиться у вакуумі, воно діє в складному соціальному контексті. Воно відображає ставлення та норми поведінки, а також контролює та формує їх. Однак, оскільки ці норми є також часово-просторовими, тобто змінюються з часом та простором, бажано, щоб право могло адаптуватися та бути динамічним, щоб впоратися зі змінами. Важливим при цьому є соціальний аудит права (закону), щоби виявити дистанцію між юридичним ідеалом та соціальною реальністю, а також дізнатися про причини, що їх зумовили. Врешті, правове дослідження - це систематичне розуміння права з метою його вдосконалення і, виходячи з того, що право діє в суспільстві, у цьому процесі вони впливають один на одного¹⁶.

Варто звернути увагу на наступні правові методи дослідження явища.

Системний метод правового дослідження. У літературі його інколи називають систематичним контент-аналізом, який спрямований на тексти (що завжди традиційно вчиняла юридична наука), а також до систематизації емпіричних юридичних досліджень¹⁷. У рамках правничої науки України (наприклад, І. Заморська) найчастіше системний підхід сприймається як методологічний напрям, основне завдання якого полягає у розробці методів дослідження та у формуванні певних об'єктів - систем різних типів. Такий підхід насамперед припускає що право - це структурно-елементне утворення, первинним елементом якого є правові норми, що для забезпечення найбільш ефективного регулювання окремих видів суспільних відносин об'єднуються у відповідні галузі, а також визначає правову нормативність як системне явище соціальної дійсності, яка проявляється через нормативно-правові приписи. Побудова всієї сукупності правових норм на основі певної послідовності та взаємозв'язку дає змогу говорити про складне, цілісне утворення - систему права¹⁸.

Доктринальний метод правового дослідження. Коли говорять про доктринальне правове дослідження, йдеться про дослідження юридичної концепції та принципів усіх типів справ, статутів (законів) і норм. Мета цього методу - стабільність та визначеність права. Цей спосіб дослідження охоплює систематичний аналіз законодавчого регулювання та правових принципів, що включаються або випливають із нього з метою їх логічного і раціонального впорядкування. Переважно такі дослідження проводяться суддями або ж викладачами права. До джерел доктринального дослідження належать: тексти законів, періодичні видання та коментарі, звіти комітетів парламенту, правові історії тощо¹⁹.

Історико-правовий метод дослідження. Для дослідження кожного правового явища важливим є з'ясування двох моментів функціонування явища: а) інтелектуальної історії, пов'язаної з ним; б) його інституцій- ної історії. Насправді на сьогодні чимало актуальних проблем юриспруденції стали розроблятися внаслідок інтересу до історії.

Історико-правовий підхід при цьому охоплює від короткої (в мікросоціальних вимірах) до глобальної інтелектуальної історії, перетворивши дискурс правової історії за його обсягами далеко за межі традиційних національних чи релігійних кордонів, він став міжнародним та порівняльним за обсягом та орієнтацією. Взаємозв'язок між правовою історією та історичним аналізом права є багатоаспектним²⁰. Разом із тим історико-правовий метод є складовою методології, виступаючи історичним аналізом, він є видом критичного аналізу права, методом, який дозволяє подолати давнє і непродуктивне розмежування між «сучасною» і «традиційною» правничою наукою²¹.

Однак історичний підхід часто визначає орієнтири, що показують, як все розвивалося і розвивалося з роками. Відомий вислів О. Холмса «Життя права - це не логіка; це досвід» проявляє одну важливу річ: досвід не можна оцінити, якщо ми не оцінимо історію. Іншими словами, як говорить індійський вчений Рабіндра К. Патак (Rabindra Ех Pathak): «Наш досвід продовжує зберігатись у формі історії. Сьогоднішній досвід є частиною історії завтрашнього дня. Досвід може бути інституційним або індивідуальним. Таким чином, історичний підхід до правових досліджень набуває великого значення для розуміння внеску, внесеного інституційно чи індивідуально в еволюцію та дію права». Цей же учений дійшов висновку, що історичний підхід до правових досліджень залишається відмінним по відношенню до будь-якого іншого підходу, оскільки він забезпечує основу для аналізу розвитку права, а також дії права як з внутрішньої, так і із зовнішньої точки зору. Особливо важливо, на його думку, врахувати величезний потенціал, який накопичує історичний підхід, стосовно його внеску до правових досліджень та розуміння того, як право працює, як текстово, так і контекстуально і який взаємозв'язок обох результатів для творення права²².

методологія емпіричний правове дослідження

Висновки

Перше, методологія дослідження правових явищ потребує оновлення, виходячи зі зміни правової парадигми, пов'язаної з розумінням права (співвідношенням із державою та її функціями), та формуванням на початку ХХІ ст. правової реальності як на рівні національному, так і в міжнародно-правовому аспекті. Друге, сучасна методологія правового дослідження продовжує перебувати в координатах важливої дилеми щодо співвідношення «чисто» юридичних методів дослідження і так званих «міждисциплінарних» підходів. Третє, методологічний інструментарій (конкретні методи дослідження) правничої науки залишається невичерпним за змістом та особливо - за можливими комбінаціями їх уживання для досягнення пізнавального результату. На розширення їх каталогу впливає як розвиток юриспруденції та інших наук, їх гносеологічних складових, так і процеси глобалізації та інтернаціоналізації правового життя.

Література

1. Братасюк В. Особливості методологічного аналізу правової дійсності. Вісник Академії МВС. 2008. № 1-2. С. 74-87.

2. Фальковський А.А. Концепції та функції методологічних підходів у сучасних правових дослідженнях. Актуальні проблеми держави та права. 2009. Вип. 45. С. 40-44.

3. Фальковський А.А. Різноманітність аксіологічних підходів у методології права. Актуальні проблеми держави та права. 2009. Вип. 50. С. 73-79.

4. Сердюк О.В. Методологічні дослідження в юриспруденції: зміна парадигм. Актуальні проблеми держави та права. 2005. Вип. 24. С. 217-224.

5. Дудченко В.В., Манько Д.Г. Роль методології юридичної науки у формуванні інноваційного науково-правового мислення. Актуальні проблеми держави і права. 2003. Вип. 21. С. 13-17.

6. Кельман М.С. Методологічна ситуація в сучасній юриспруденції та тенденція розвитку її методології. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Правознавство. 2013. Вип. 5. С. 4-8.

7. Данилян О.Г. Теоретико-методологічні проблеми захисту прав людини в сучасному суспільстві. Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, Філософія права, Політологія, Соціологія. 2013. № 3. С. 84-91.

8. Лук'янова Г.Ю. Методологічний пошук синтезу типів праворозуміння в сучасній українській юриспруденції. Європейські перспективи. 2012. № 2 (2). С. 53-59.

9. Мережко О. До питання про можливість створення універсальної теорії права. Філософія права та загальна теорія права. 2013. № 1. С. 180-182.

10. Jan Pinz. Ancient Methodology in Architects' First Aid. DNY PRAVA 2013 - DAYS OF LAW 2013. Part I. Actual Otazky Ancient Methodology Eds.: Milos Vecer and Tatiana Machalova Jin Valdhans. S. 81-91.

11. Miodrag Jovanovic. Legal Methodology & Legal Research and Writing.

12. Philip Langbroek, Kees van den Bos, Marc Simon Thomas, Michael Milo, Wibo van Rossum Legal Research Methodology: Challenges and Opportunities.

13. Jernej Letnar. International value system, fundamental human rights and law. Nova Gorica, October 15-16, 2009 European Faculty of Law in Nova Gorica Slovenia.

14. Legal Research Methodologies. Which Kind of Method for What Kind of Discipline? Editor: Mark Van Hoecke. 28-02-2011 1st. 310.

15. Tyler Tom, Methodology in Legal Research (December 12, 2017). Utrecht Law Review, Vol. 13, No. 1 3, p. 130-141, 2017.

16. Legal research. Prof. dr. (Dr.) Ranbir Singh. Prof. dr. (Dr.) G.S. Bajpai.

17. The Value of Systematic Content Analysis in Legal Research. Maryam Salehijam. International Journal of Law. Volume 3. Issue 5. September 2017. Page No. 128-130.

18. Заморська Л.І., Системний підхід у вивченні правової реальності. Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. 2016. № 7. С. 38-44.

19. Vijay M. Gawas. Doctrinal legal research method a guiding principle in reforming the law and legal system towards the research development.

20. Bryan Wagner. Historical Method In The Study of Law And Culture. The Oxford Handbook of Legal History. Edited by Markus D. Dubber and Christopher Tomlins.

21. Dubber Markus D., Legal History As Legal Scholarship: Doctrinalism, Interdisciplinarity, and Critical Analysis of Law (July 13, 2017). Oxford Handbook of Historical Legal Research, 2016.

22. Rabindra Kr. Pathak. Historical Approach to Legal Research.

Размещено на Allbest.ru