Поняття та законодавче забезпечення права людинина честь та гідність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та законодавче забезпечення права людинина честь та гідність

Інна Миколаївна Кушнір, викладач Східноєвропейського університету ім. РауфаАблязова

Анна Валеріївна Новак, кандидат історичних наук, доцент Східноєвропейського університету ім. РауфаАблязова^**

Резюме

Статтю присвячено проблемам визначення поняття права людини на честь та гідність та законодавчої регламентації захисту вказаного права. Для досягнення поставленої мети було визначено загальні поняття гідності та честі. Запропоновано під правом людини на честь та гідність розуміти законодавчо закріплені правила та засоби, які гарантують людині можливість самооцінки, усвідомлення власної значущості для суспільства та зовнішньої оцінки з огляду на властиві їй моральні, духовні та фізичні (природні) якості, які втілюються у її поведінці. Запропоновано внеси зміни в норми чинного законодавства України.

Ключові слова: честь та гідність, право на честь та гідність, забезпечення захисту прав людини, права та свободи людини, нематеріальне благо.

Резюме

Кушнир И.Н., Новак А.В.Понятие и законодательное закрепление права человека на честь и достоинство.

Статья посвящена проблемам определения понятия права человека на честь и достоинство и законодательной регламентации защиты указанного права. Для достижения указанной цели были определены общие понятия части и достоинства. Предложено под правом человека на честь и достоинство понимать законодательно закрепленные правила и средства, гарантирующие человеку возможность самооценки, осознания собственной значимости для общества и внешней оценки в соответствии с присущими ему моральными, духовными и физическими (природными) качествами, которые воплощаются в его поведении. Предложено внести изменения в нормы действующего законодательства Украины.

Ключевые слова: честь и достоинство, право на честь и достоинство, обеспечение защиты прав человека, права и свободы человека, нематериальное благо.

Summary

Inna Kushnir, Anna Novak. The concept and legislative provision of the human right to honour and dignity.

Ensuring the protection of the honor and dignity of the individual reflects the close relationship between the individual and the state and acquires special significance in the current context of humanization and the formation of a human-centered international legal and national policy. To develop more effective means of protecting the honor and dignity of the person at the national level, requires a clear understanding of the social nature and legal nature of this phenomenon, its concept and legislative support for the protection of the right to honor and dignity. The purpose of this study is to define the concept of the right to respect for human honor and dignity and the degree of its legislative support. Dignity and honor are quite complex concepts and are fundamental among human rights in general. Legal understanding of honor and dignity is realized through norms that guarantee observance of the right to honor and dignity and its protection, enshrined in national and international law.

It is established that dignity is an internal assessment (self-assessment) of a person and awareness of one's own significance for society in view of its inherent moral, spiritual and physical (natural) qualities; honor is an external assessment of a person's moral, spiritual and physical qualities, which are embodied in his behavior, depending on the level of economic, political, social and spiritual development of society and the hierarchy of values, which is manifested in the recognition and authority of man, respect for him by other members of society. The right to honor and dignity are legally established rules and means that guarantee a person the opportunity to self-assess, realize their own importance to society and external evaluation in view of its inherent moral, spiritual and physical (natural) qualities embodied in its behavior. On the basis of the conducted research it is offered to make changes to some norms of the legislation of Ukraine. This study does not cover the problem of ensuring and protecting the human right to honor and dignity and opens up prospects for further search in this area.

Key words: honor and dignity, the right to honor and dignity, ensuring the protection of human rights, human rights and freedoms, not material good.

Постановка проблеми

Права людини в загальному розумінні - це складне багатовимірне явище, розуміння яких змінювалося і розвивалося протягом усієї історії людства. Розуміння їх значення, становлення й розвиток інституцій захисту прав людини у історичному континуумі завжди були неоднозначними, часто навіть суперечили їх природній сутності.

Розвиток соціуму на сучасному етапі проходить в умовах забезпечення високого рівня захисту усіх основоположних прав і свобод людини і громадянина, що є характерною ознакою демократичного суспільства і дотримання принципу верховенства права в усіх сферах життя людини. Адже ефективного захисту потребують не лише матеріальні, а й нематеріальні блага. Об'єктом такого забезпечення є і природне невід'ємне право людини на захист честі та гідності як одного із основних нематеріальних благ людини. Забезпечення захисту честі та гідності особи відображає тісний взаємозв'язок між особою та державою і набуває особливого значення в сучасних умовах гуманізації і становлення людиноцентричної міжнародно- правової і національної політики.

Найбільш дієвим засобом регламентації правовідносин у сфері забезпечення честі та гідності людини у суспільстві є право, що являє собою досить ефективний соціальний регулятор. Разом із тим, незважаючи на наявність достатньої кількості нормативно-правових актів, норми яких закріплюють і забезпечують захист честі та гідності, очевидною є недосконалість цього механізму і потреба його удосконалити. Це зумовлено тим, що стрімкий науково-технологічних розвиток суспільства породжує нові й більш завуальовані форми посягання на честь і гідність особи. А для того, щоб виробити більш ефективні засоби захисту честі і гідності особи на національному рівні, потрібне чітке розуміння соціальної сутності та юридичної природи даного явища, його поняття й законодавчого забезпечення захисту права на честь та гідність людини.Саме це і обумовлює актуальність досліджуваної проблематики.

Аналіз останніх досліджень. Проблема становлення, розвитку та захисту прав людини останніми роками набуває все більшої актуальності, що викликало інтерес до даної тематики серед науковців. Дослідженнями у сфері забезпечення захисту честі та гідності людини і проблем, тісно з цим пов'язаних, займалися такі вчені, як М.М. Антонович, Ю.С. Бадальянц, Т.І. Бик, В.С. Бігун, В.А. Бортник, А. Бущенко, В.І. Голов- ченко, О.В. Грищук, С.Б. Жданенко, Ю.В. Кириченко, В.В. Кожан, Р.В. Лаврецький, Ю.Г. Падафет, В. Підго- родинський та інші. Вказані автори вивчали й процес становлення і розвитку законодавства, що регламентує право людини на честь і гідність.

Але незважаючи на досить велику кількість праць, присвячених проблематиці даної статті, низка питань так і залишається відкритою і потребує подальших пошуків у цій царині.

Формулювання мети статті. Враховуючи вказане вище, метою даного дослідження буде визначення поняття права на повагу до честі та гідності людини та ступеня його законодавчого забезпечення.

Виклад основного матеріалу

Найвищою соціальною цінністю, відповідно до Конституції України, визнається людина, її права та свободи, честь та гідність (ст. 3¹. Водночас на законодавчому рівні чіткого визначення поняття честі та гідності людини немає. І хоча людська честь і гідність не є сталими поняттями, оскільки їх розуміння може змінюватися залежно від моральних, релігійних правил у суспільстві, все ж має бути вироблене єдине поняття цієї філософсько-правової категорії.

З'ясувати сутність та визначити поняття честі й гідності (переважно гідності) намагалися відомі філософи практично усіх історичних епох, хоча і розуміли її по-різному. Так, зокрема, цій проблемі присвятили свої праці філософи античної доби, які розуміли гідність проявом особистої влади і свободи, що виступали символом величі, етикету та моральності представників вищої верстви населення², тобто основною ознакою високого статусу особи. Те, що права людини є природними, невідчужуваними і наявні у неї з моменту народження, було визнано ще у стародавньому Римі. Ця думка була продовжена і в епоху середньовіччя, коли була здійснена перша спроба закріплення прав людини на законодавчому рівні у Великій хартії вольностей 1215 р. - цей документ вважається доктринальною основою утвердження у суспільстві прав і свобод людини³. Думка про те, що честь і гідність є правом усіх людей без винятку, закріпилася у ХУ-ХУІ ст. в епоху Відродження. Буржуазно-демократичні революції ХУІІ-ХУШ ст. були вирішальним етапом у процесі становлення та розвитку прав людини як керівних засад правової держави.

На сучасному етапі філософсько-правові погляди щодо розуміння сутності честі та гідності людини кардинально не різняться між собою, хоча і не є ідентичними. Ці категорії належать до сфери моральності, але зважаючи на їх важливість, вони мають бути закріплені на рівні законодавства. Як зазначалося, жоден нормативно-правовий акт України не містить визначення понять честі і гідності. Швидше за все це пов'язано з тим, що дана сфера моральності та духовності значно ширша за правову.

Гідність є досить складним поняттям і є фундаментальною серед прав людини у цілому, які, будучи закріплені на законодавчому рівні, являють собою гарантію захисту гідності людини. Загальнонаукове визначення поняття гідності зводиться до того, що це - морально-етична категорія, яка означає повагу і самоповагу людини; сукупність рис, що характеризують моральні якості та усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку⁴.

Гідність за своєю сутністю, як вбачається із наведеного визначення, не зводиться лише до суб'єктивного, як вважають деякі дослідники, і аж ніяк не може зводитися до чогось виключно об'єктивного. Тому погоджуємося із авторами, які вважають, що найбільш правильним підходом щодо розуміння гідності буде суб'єктивно-об'єктивний (суб'єктивно-соціальний), який дає змогу зрозуміти сутність гідності як з позиції суб'єктивного сприйняття, так і з позицій оцінювання особи суспільством⁵.

У межах вказаного підходу гідність розуміється як усвідомлення кожною людиною власної цінності з огляду на її моральні, духовні, фізичні (природні) якості та значущість цієї людини для суспільства з урахуванням властивих їй вказаних якостей⁶. До таких якостей дослідники відносять: рівність, неповторність, самостійність, моральність (духовність), свобода⁷. Але, на нашу думку, дати повний перелік таких якостей не вбачається можливим і, крім того, цінність певних якостей може з часом змінюватися, що потягне за собою потребу у перегляді визначення. Тому пропонуємо обмежитися вказівкою на категорію якостей - моральні, духовні, фізичні (природні), що дасть змогу віднести до таких категорій будь-які якості, які є цінними у суспільстві.

Найбільш повним є наступне визначення поняття гідності: гідність - це внутрішня оцінка особистості, усвідомлення нею власних якостей, здібностей, світогляду, виконаного обов'язку і свого соціального значення, а також відчуття своєї цінності як людини взагалі (людська гідність), як конкретної особистості (особиста гідність), як представника певної соціальної групи чи спільноти, цінності самої цієї спільноти⁸. Хоча і воно не позбавлене певних неточностей.

З огляду на наведені визначення пропонуємо дещо уточнене поняття: гідність - це внутрішня оцінка (самооцінка) особи і усвідомлення власної значущості для суспільства з огляду на властиві їй моральні, духовні та фізичні (природні) якості.

Честь також є не менш складним морально-етичним поняттям, яке не має чіткого визначення, оскільки відсутня єдність середнауковців у його розумінні. Зазначається, що честь - це визнання, що його суспільство, інші люди, які проживають в одному суспільстві, з точки зору загальноприйнятих у суспільстві цінностей виражають конкретній людині як носію втілених в ній індивідуальних якостей; визнання і повага, якої, на її думку, вона вправі вимагати від людей свого соціального кола з огляду на власні якості⁹. Тобто, це більшою мірою зовнішня оцінка властивих людині як члену певного суспільства якостей, які втілюються у її поведінці, і може виявлятися у авторитеті людини, повазі до неї з боку інших членів соціуму тощо.

Досить широким та всеохоплюючим визначеннями честі є наступне: честь - це соціальна оцінка відповідності особистості, її моральних та інших якостей, а також вчинків соціальним нормам, що формуються залежно від рівня розвитку економічної, політичної та духовної сфер життя суспільства, а також з урахуванням ієрархії цінностей на конкретному етапі його історичного розвитку¹⁰. Але це визначення також потребує певного уточнення.

На нашу думку, більш точним буде наступне визначення: честь - це зовнішня оцінка властивих конкретній особі моральних, духовних та фізичних якостей, які втілюються у її поведінці, залежно від рівня економічного, політичного, соціального та духовного розвитку життя суспільства та ієрархії цінностей, що виявляється у визнанні та авторитеті людини, повазі до неї з боку інших членів соціуму. Таке визначення, видається, більш точно передає сутність честі людини.

Щодо юридичного розуміння честі та гідності людини, то вони визначають специфіку соціальні відносини між особою та соціумом, в якому вона проживає. Визначення понять честі та гідності у юриспруденції сприяє тому, що ці категорії отримують більш широку соціальну розповсюдженість і набувають саме юридичного значення. Об'єктивуючись у праві, моральні категорії стають засобами регулювання суспільних відносин, у даному випадку - забезпечення захисту природних прав людини. Порушення ж прав людини порушують соціальні зв'язки між суспільством і людиною, оскільки спотворюється об'єктивне сприйняття якостей людини. І як наслідок - також спотворюється і суб'єктивне оцінювання людиною своїх власних якостей, тобто самооцінка. У зв'язку з цим поняття честі та гідності визнаються важливими цінностями поряд із іншими правами людини, а тому потребують ефективного захисту.

Насамперед захист основоположних прав людини забезпечується закріпленням у Основному Законі України - Конституції. На жаль, честь та гідність як властиві людям права, врегульовані у Конституції України неоднаково, хоча у ст. 3, як вже вказувалося вище, зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Так, зокрема, у ст. 28 вказується, що кожен має право на повагу до його гідності, але про право людини на повагу до честі не йдеться. Натомість про честь людини йдеться у загальному значенні лише у ст. 68, яка визначає обов'язок не посягати на честь і гідність інших людей. Цей недолік має бути усунений шляхом редагування ст. 28 Конституції України, додавши у назву та текст даної норми слова «честь» у відповідних відмінках.

Відповідно до положень Конституції України Цивільний кодекс України також містить норму, яка забезпечує захист честі та гідності людини. Так, у ст. 297 «Право на повагу до гідності та честі» ЦК України зазначається, що кожен має право на повагу до його гідності та честі (ч. 1); гідність та честь фізичної особи є недоторканними (ч. 2); фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ч. 3). Кримінальний кодекс України містить цілий розділ у Особливій частині, в який включені норми, що встановлюють відповідальність за кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи: це такі злочини, як підміна дитини (ст. 148), торгівля людьми (ст. 149), експлуатація дітей (ст. 150), використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150 Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/254K/96-Bp

2 Дучак Б.Л. Людська гідність у праві. URL: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:0Nhk7s-eSKoJ:ekmair. ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/12554/Duchak_Liudska_hidnistpdf+&cd=5&hl=ru&ct=dnk&gl=ua

3 Дехканова К.А. Генезис развития правовой охраны и защиты прав и свобод человека и гражданина. Известия вузов.

2015. № 2. С. 226. URL: http://www.science-joumaLkg/media/Papers/ivk/2015/2/ivk-2015-N2-225-228.pdf

4 Кожан В.В. Особисті права та свободи людини: загальнотеоретичне дослідження: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Львів, 2016. С. 133. URL: https://lpnu.ua/sites/defauh/fUes/2020/dissertation/1737/dysertaciyanazdobuttyanaukovogostupenyakandy- datanaukkozhanavv.pdf

5 Там само.

6 Церковна А.О. Гідність і честь у цивільному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Київ, 2003.

С. 5.

7 Старовойтова О.Э. Основы правовой соматологии. Санкт-Петербург : Фонд «Университет», 2006. С. 89.

8 Безроднова К.В. Честь и достоинство как теоретико-правовые понятия (историко-правовое исследование) :дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Челябинск, 2014. С. 102-103.

9 Жданенко С.Б. Правовий захист честі й гідності: історія та сучасність. Вісник Нац. техн. ун-ту «ХПІ» : зб. наук. пр. темат. вип. : Філософія. Харків : НТУ «ХПІ», 2012. № 43 (949). С. 40.

10 Безроднова К.В. Честь и достоинство как теоретико-правовые понятия (историко-правовое исследование) : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Челябинск, 2014. С. 102-103.), незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (ст. 151), примушування до шлюбу (ст. 151²), а також злочини проти волі людини, оскільки вони також посягають на її гідність¹² Крім того, про захист честі та гідності особи йдеться і у нормах кримінального процесуального законодавства: одним із принципів кримінального провадження є повага до людської гідності (п. 2 ч. 1 ст. 7 та ст. 11); вказується, що слідчий експеримент (ст. 240) та освідування особи (ст. 241) повинно здійснюватися без приниження честі та гідності особи¹³. У вказаних п. 2 ч. 1 ст. 7 та ст. 11 КПК спостерігається вже згадуваний вище недолік: у даному принципі кримінального провадження не вказується, що воно повинно здійснюватися на засадах поваги не лише до гідності, а й честі людини. Тому пропонуємо викласти вказаний принцип у такому вигляді: «повага до людської честі та гідності».

Захист честі та гідності людини гарантується особі не лише на рівні окремо взятої держави, а й на міжнародному рівні, хоча основу юридичного захисту нематеріальних прав людини, до яких належить і право на повагу до честі і гідності, становлять все ж таки норми національного законодавства. У цій сфері норми міжнародного законодавства по забезпеченню захисту основних прав і свобод людини є додатковою гарантією їх дотримання.

Насамперед серед таких нормативно-правових актів потрібно назвати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція)¹⁴, Загальну декларацію прав людини від 10 грудня 1948 р. (далі -Декларація)¹⁵. Так, зокрема, у Декларації і у Преамбулі, і у ст. 1 вказано, що гідність властива всім людям, і всі вони народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах; у ст. 22 зазначається, що «кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави». Також ст. 3 Конвенції та ст. 5 Декларації містять майже аналогічні положення щодо того, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню; норму, що закріплює аналогічне положення, містить і Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р.¹⁶ Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. зазначається, що «...визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, ... є основою свободи, справедливості і загального миру.» (Преамбула обох документів містить аналогічну тезу)¹⁷. Крім того, у ст. 7 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права закріплене положення, аналогічне до того, що закріплене у ст. 3 Конвенції; у ст. 10 даного Пакту зазначається: «Всі особи, позбавлені волі, мають право на гуманне поводження і поважання гідності, властивої людській особі». Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. також закріплює положення щодо забезпечення права на гідність будь-якої дитини (ст. 37)¹⁸. Право людини на честь та гідність закріплено і у ряді інших більш спеціалізованих міжнародних нормативно-правових актів.

Юридичне розуміння честі та гідності реалізується через норми, які гарантують дотримання права на честь та гідність і його захист, закріплені у національному та міжнародному законодавстві. У загальному розумінні право людини на певну цінність, благо чи поведінку - це певні правила, засоби, які гарантують людині реалізацію цього права. Причому ці правила та засоби, як правило, законодавчо закріплені.

Враховуючи це, право людини на честь і гідність - це законодавчо закріплені правила та засоби, які гарантують людині можливість самооцінки, усвідомлення власної значущості для суспільства та зовнішньої оцінки відповідно до властивих їй моральних, духовних та фізичних (природних) якостей, що втілюються у її поведінці.

Висновки

Здійснене дослідження допомагає запропонувати визначення честі та гідності у цілому і як юридичних категорій. Гідність - це внутрішня оцінка (самооцінка) особи і усвідомлення власної значущості для суспільства з огляду на властиві їй моральні, духовні та фізичні (природні) якості. Честь - це зовнішня оцінка властивих конкретній особі моральних, духовних та фізичних якостей, які втілюються у її поведінці, залежно від рівня економічного, політичного, соціального та духовного розвитку життя суспільства та ієрархії цінностей, що виявляється у визнанні й авторитеті людини, повазі до неї з боку інших членів соціуму.

Право на честь та гідність - це законодавчо закріплені правила та засоби, які гарантують людині можливість самооцінки, усвідомлення власної значущості для суспільства та зовнішньої оцінки з огляду на властиві їй моральні, духовні й фізичні (природні) якості, які втілюються у її поведінці.

Відповідно до проведеного дослідження, пропонуємо внести зміни до деяких норм законодавства України:

- редагувати ст. 28 Конституції України, додавши у назву та текст даної норми слова «честь» у відповідних відмінках;

- викласти п. 2 ч. 1 ст. 7 та назву ст. 11 КПК у такому вигляді: «повага до людської честі та гідності».

Дане дослідження не вичерпує проблеми забезпечення та захисту права людини на честь та гідність і відкриває перспективи подальших пошуків найбільш ефективних гарантій вказаного права людини. ^{1 11}

Література

права людини на честь та гідність

Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/254K/96-Bp

2 Дучак Б.Л. Людська гідність у праві. URL: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:0Nhk7s-eSKoJ:ekmair. ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/12554/Duchak_Liudska_hidnistpdf+&cd=5&hl=ru&ct=dnk&gl=ua

3 Дехканова К.А. Генезис развития правовой охраны и защиты прав и свобод человека и гражданина. Известия вузов.

2015. № 2. С. 226. URL: http://www.science-joumaLkg/media/Papers/ivk/2015/2/ivk-2015-N2-225-228.pdf

4 Кожан В.В. Особисті права та свободи людини: загальнотеоретичне дослідження: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Львів, 2016. С. 133. URL: https://lpnu.ua/sites/defauh/fUes/2020/dissertation/1737/dysertaciyanazdobuttyanaukovogostupenyakandy- datanaukkozhanavv.pdf

5 Там само.

6 Церковна А.О. Гідність і честь у цивільному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Київ, 2003. С. 5.

7 Старовойтова О.Э. Основы правовой соматологии. Санкт-Петербург : Фонд «Университет», 2006. С. 89.

8 Безроднова К.В. Честь и достоинство как теоретико-правовые понятия (историко-правовое исследование) :дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Челябинск, 2014. С. 102-103.

9 Жданенко С.Б. Правовий захист честі й гідності: історія та сучасність. Вісник Нац. техн. ун-ту «ХПІ» : зб. наук. пр. темат. вип. : Філософія. Харків : НТУ «ХПІ», 2012. № 43 (949). С. 40.

10 Безроднова К.В. Честь и достоинство как теоретико-правовые понятия (историко-правовое исследование) : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Челябинск, 2014. С. 102-103.

Размещено на Allbest.ru