Деякі проблеми правового регулювання договірних відносин за участю споживачів у сфері електронної торгівлі

Размещено на http://allbest.ru

Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України

Деякі проблеми правового регулювання договірних відносин за участю споживачів у сфері електронної торгівлі

Олена Сергіївна Степанченко, аспірантка

Вступ

Постановка проблеми. Сучасний стан цивільного обороту в Україні характеризується розвитком договірних відносин за участю споживачів у сфері електронної торгівлі. Застосування електронних засобів у договірних відносинах сприяє зростанню не тільки кількості правочинів за участю споживачів, а й поширенню нових видів порушень їх прав, що зумовлює необхідність вдосконалення правового регулювання та створення додаткових механізмів захисту прав споживачів в сфері електронної купівлі-продажу із застосуванням інтернет-технологій. Однак в законодавстві України в сфері регулювання електронною торгівлею існують певні суперечливі нормативні положення, недостатньо повні визначення основних категорій, а іноді й їх відсутність.

Необхідним виглядає аналіз базових законодавчих положень цивільного законодавства України. Одним із аспектів вирішення цієї проблеми є насамперед приведення законодавства про захист прав споживачів та законодавства у сфері електронної комерції у відповідність до нормативних положень європейського законодавства з урахуванням проблем здійснення та захисту прав споживачів в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі питання досліджуваної проблеми розглядалися в багатьох працях вітчизняних учених, зокрема, Н.С. Блажівської, К.В. Єфремової, В.С. Мілаш, Є.О. Ружицької, Н.Ю. Філатової, О.Ю. Черняк, Г.В. Яновицької та ін. Важливе значення мають також економічні дослідження, які проводяться міжнародними та вітчизняними інституціями у сфері захисту прав споживачів. Водночас зазначимо, що деякі важливі питання правового регулювання договірних відносин за участю споживачів у сфері електронної торгівлі залишаються дискусійними і потребують додаткового вивчення.

Формулювання мети статті. Виходячи з цих міркувань, мета даної статті полягає в тому, щоб проаналізувати основні положення законодавства про електронну торгівлю за участю споживачів, міжнародні нормативні акти, вітчизняні та зарубіжні дослідження з метою формулювання обгрунтованої концепції та пропозицій стосовно вдосконалення правового регулювання договірних відносин за участю споживачів у сфері електронної торгівлі, приведення базових законодавчих положень у відповідність один одному, формулювання їх змісту та обґрунтування структури.

Виклад основного матеріалу

Належне правове регулювання договірних відносин за участю споживачів у сфері електронної торгівлі є важливим для будь-якої держави, оскільки сприяє залученню інвестицій до торгівельної діяльності, що значною мірою поповнює бюджет, сприяє розвитку економіки та соціальної діяльності держави. Тому питання правового регулювання договірних відносин електронної купівлі-продажу за участю споживачів мають стати значущими у процесі вдосконалення чинного законодавства України.

У дослідженні Державної установи Інститут економіко-правових досліджень НАН України «Роль українського споживача в економіці та важливість використання РРО для простежуваності продукції на ринку та захисту споживчих прав» (2021 р.) було встановлено, що частка споживачів у формуванні ВВП за витратами становила у 2020 р. 73,4 %. Частка споживачів у наповненні бюджету була вирахувана, базуючись на частці споживачів у об'ємі основних податків, які сплачуються споживачами; це податок на додану вартість, та акцизний податок. За результатами проведених розрахунків було встановлено, що безпосередньо українськими споживачами, сплачено до державного бюджету у 2020 р. 416 млрд грн, що становить 37,6 % всіх надходжень до державного бюджету, або 47,4 % всіх сплачених податків¹.

Однак права споживачів саме у договірних відносинах електронної купівлі-продажу є надто уразливими завдяки недосконалості законодавчих гарантій їх захисту, про що свідчать результати перевірок. Наприклад, на підставі проведеного Громадською організацією «Союз споживачів України» дослідження ринку електронної комерції в Україні протягом останніх років було звернуто увагу на той факт, що «на перший план для покупця виходить питання співвідношення ціни і якості, а також особистої безпеки, як фізичної, так і моральної», було перевірено багато відомих інтернет-магазинів і зроблено висновок, що «рівень дотримання законодавства надзвичайно низький»². Договірні відносини електронної купівлі-продажу є тотожними відносинам електронної торгівлі згідно з чинним законодавством України. Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 р. № 675-УШ «електронна торгівля - господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем».

Слід підкреслити, що електронну торгівлю прийнято розглядати як один з видів електронної комерції. Деякі автори звертають увагу на те, що електронну комерцію (e-commerce) можна розглядати у двох аспектах: як торгівлю через мережу Інтернет - e-commerce у вузькому розумінні, а також у широкому розумінні, як ведення бізнесу в глобальних інформаційних мережах. Е- commerce у широкому розумінні, на думку авторів, включають електронну торгівлю (E-Trade), а також наступні види електронної комерції: електронний обмін інформацією (Electronic Data Interchange, EDI), електронний рух капіталу (Electronic Funds Transfer, EFS), електронну торгівлю (E-Trade), електронні гроші (E-Cash), електронний маркетинг (E-Marketing), електронний банкінг (E-Banking), електронні страхові послуги (E-Insurance) тощо³. цивільний правовий електронний комерція

Разом із тим у міжнародних документах поняття «електронна торгівля» використовується і у широкому розумінні. Зокрема, відповідно до Резолюції 51/162 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних націй у Типовому законі про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних націй по праву міжнародної торгівлі (United Nations Commission on International Trade Law, UNCITRAL) зазначено наступне: «термін «торгівля» слід тлумачити широко, з тим щоб він охоплював питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру, як договірних, так і недоговірних. Відносини торгового характеру включають такі угоди, не обмежуючись ними: будь-які торгові угоди на поставку товарів або послуг або обмін товарами або послугами; дистриб'юторські угоди; комерційне представництво і агентські відносини; факторинг; лізинг; будівництво промислових об'єктів; надання консультативних послуг; інжиніринг; купівля/продаж ліцензій; інвестування; фінансування; банківські послуги; страхування; угоди про експлуатацію або концесії; спільні підприємства та інші форми промислового або підприємницького співробітництва; перевезення товарів і пасажирів повітряним, морським, залізничним або автомобільним транспортом»⁴.

У сучасній науковій літературі виділяють різні категорії електронної комерції. Втім, з метою удосконалення спеціального правового регулювання у сфері договірних відносин доцільно зосередити увагу на виокремленні певних видів електронної комерції у залежності від суб'єктного складу. Відомий американський вчений-дослідник суспільних відносин електронної комерції Гарі Шнайдер достатньо аргументовано визначив основні види електронної торгівлі: «Вважається за доцільне класифікувати електронну торгівлю за типами суб'єктів, що беруть участь в транзакції або бізнес-процесах. П'ять основних категорій електронної комерції наступні: бізнес-споживач, бізнес-бізнес, бізнес-процеси від споживача до споживача і від бізнесу до уряду»⁵.

Їх також прийнято скорочено позначати таким чином: 1) Business-to-Consumer або бізнес-споживачеві (B2C); 2) Business-to-Business або бізнес-бізнесу (B2B); 3) Consumer-to-Consumer або споживач-споживачеві (C2C); 4) Business-to-Government або бізнес-уряду (B2G).

На нашу думку, застосування відповідних правових норм для регулювання електронної торгівлі залежить саме від виду суб'єктів, які укладають відповідний правочин, і це є важливим критерієм або підставою класифікації видів електронної торгівлі. Для врегулювання відносин електронної торгівлі за участю споживачів (бізнес-модель B2C) слід застосовувати наступні законодавчі норми: 1) про договір роздрібної купівлі-продажу(ст. ст. 698-711 ЦК України) 2) про захист прав споживачів, зокрема положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ Законодавча регламентація відносин електронної торгівлі між суб'єктами підприємницької діяльності, (B2B) здійснюється на підставі норм цивільного та господарського законодавства, що регулюють відчуження майна у власність, за винятком роздрібної купівлі-продажу. Відносини B2G між суб'єктами підприємницької діяльності та державою, у свою чергу, підпадають під регламентацію норм про публічні закупівлі в Україні, зокрема положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 р. № 922-УШ, який визначає «правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад»⁶. До відносин купівлі-продажу між фізичними особами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. ст. 655-697 ЦК України).

Суспільні відносини за участю споживачів розглядаються сучасними цивілістами у достатньо широкому розумінні з визначеною деталізацією. Зокрема, на думку Г.Б. Яновицької, «цивільні правовідносини за участю споживачів - це суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного права, договірними умовами та правовими звичаями, які виникають між фізичною особою (споживачем), що має намір придбати товар (роботу, послуг), або придбаває товари (роботи, послуги), для задоволення побутових, особистих, сімейних і інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, і її потенційним чи реальним контрагентом (продавцем, виконавцем, виробником, імпортером, уповноваженою виробником (продавцем) організацією або уповноваженим виробником (продавцем) суб'єктом підприємницької діяльності, що забезпечується державно-примусовим захистом споживача як слабкої сторони за допомогою цивільно-правових форм, засобів і методів юридичного впливу»⁷.

Втім, сьогодення диктує необхідність врахування всієї специфіки трансформації прав споживачів та їх захисту саме у сфері електронної торгівлі. Слід звернути увагу, що найбільш динамічно розвивалась електронна торгівля в Україні саме у сфері роздрібної торгівлі за участю споживачів, тобто бизнес-модель B2C в умовах пандемії коронавірусу. Останнім часом були проведені статистичні дослідження обсягів електронної торгівлі за участю споживачів. Зокрема «Soul Partners, Baker Tilly Украина и Aequo за підтримки програми USAID «Конкурентоздатна економіка України» представили дослідження ринку e-commerce в Україні за 2020 г. Згідно з результатами, з початку пандемії коронавіруса, обсяг ринку виріс на 41 %». Як показало дослідження, ринок e-commerce у 2020 р. виявився одним із найдинамічніших в Україні. Він досяг $ 4 млрд, що становить 8,8 % від загального обсягу роздрібної торгівлі. При цьому за останні п'ять років ринок виріс майже в три рази. Протягом наступних п'яти років прогнозується зростання в два рази»⁸.

Однак «держава має сприяти розвитку електронної комерції не лише у патових ситуаціях, а й за звичайних умов на постійній основі», справедливо підкреслюють вчені-економісти Т.В. Сак та Д.О. Ховхалюк. Автори також підкреслюють, що «показник електронної комерції на ринку роздрібної торгівлі в світі значно вищий, ніж в Україні, що пояснюється недосконалою нормативно-правовою базою з цього питання, відсутністю забезпечення Інтернетом, навичок користування чи, елементарно, довіри споживачів до купівлі-продажу товарів через Інтернет»⁹.

Разом із тим слід звернути увагу на факт відставання ринку електронної торгівлі в Україні від багатьох розвинутих країн. Л.Л. Кондрус та О.А. Дзивицька у своєму дослідженні «Проблеми розвитку електронної комерції в Україні» зазначають, що причиною відставання ринку електронної торгівлі в Україні є певний ряд проблем, серед яких автори виділяють наступні: недостатня безпека даних; недостатня якість комунікацій; нестабільність національної грошової одиниці у відношенні до долара, що призводить до завищення цін в електронних магазинах; слабке поширення систем безготівкового розрахунку; ненадійні системи платежів; високі ціни на доставку. Також автори звертають увагу на недосконалість законодавчо-нормативної бази¹⁰. Одним із недоліків законодавчої бази є, на наш погляд, певна неузгодженість у визначенні важливих правових категорій і термінів та відсутність змістовного розкриття сутності деяких з них. Вважаємо, що стосовно договірних відносин електронної купівлі-продажу за участю споживачів в законодавстві повинні бути однакові правові визначення. Однак в основних нормативних актах, норми яких покликані регулювати вказані відносини, вони відрізняються, містять суперечливі визначення, що викликає недостатнє розуміння в їх тлумаченні і негативно відбивається на практичному застосуванні даних норм. Слід наголосити, що в Законі України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ застосовується правова категорія «договір, укладений на відстані», а не «електронний договір», передбачений у Законі України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 р. № 675-VIII.

Деякі автори, зокрема М.М. Кузьміна, також звертають увагу на проблему застосування різної термінології у нормах, які регулюють договірні відносини електронної торгівлі за участю споживачів. «Визначення поняття Інтернет-торгівля в законодавстві не міститься, але зазначається, що між продавцем та споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку, зокрема Інтернет, може укладатися договір на відстані. При цьому дистанційна торгівля - це форма продажу товарів поза торговельними або офісними приміщеннями, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім передаванням вибраного товару споживачу»¹¹.

Вважаємо, що вже сама відсутність схожих правових конструкцій вносить плутанину у правозастосовну діяльність. Тому виникає питання, наскільки відповідають одна одній зазначені нормативні положення, як вони співвідносяться між собою. Достатньо суперечливим виглядає визначення електронного договору, електронної торгівлі за участю споживачів у нормативних актах. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Навпаки, у Законі України «Про захист прав споживачів» категорія «електронний договір» не використовується, а поняття договору, укладеного на відстані між споживачем та суб'єктом підприємницької діяльності, визначається у широкому розумінні як «договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку» (п. 8 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»). Далі у тексті Закону розкривається поняття «засобів дистанційного зв'язку: «засоби дистанційного зв'язку - телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані» (п. 11 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Тобто, тільки на підставі аналізу вищезазначених нормативних положень можна дійти висновку, що електронний договір можна вважати тотожним не всім договорам споживачів, укладеним ними на відстані, а тільки тим, що укладаються за допомогою інформаційних мереж «зокрема Інтернет». У свою чергу, в Законі України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 р. № 675-УШ ставиться акцент при визначенні електронної торгівлі використанні поняття «інформаційно-телекомунікаційні системи» без вказівки на Інтернет. Втім, все ж таки майже всі електронні правочини, в тому числі міжнародні, укладаються у глобальній мережі Інтернет.

Тому вважаємо, що слід погодитися з твердженням О.В. Юрасова, що саме Інтернет забезпечив суттєве скорочення витрат, пов'язаних із веденням підприємницької діяльності (на рекламу, на оренду приміщень, персонал та ін.). Нарешті, саме транскордонна природа мережі Інтернет дозволяє вести діяльність у світовому масштабі і отримувати вихід на закордонні ринки, а споживачам - отримувати вибір глобального масштабу¹².

У зв'язку з цим, на нашу думку, поняття електронного договору потребує уточнення у законодавстві, тому виглядає доцільним доповнення Закону України «Про захист прав споживачів» визначенням наступного змісту: електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі Інтернет та відповідне внесення змін у визначення Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 р. № 675-УШ.

Втім, аналіз положень діючого законодавство не дає відповіді стосовно правової природи електронного договору як механізму правового регулювання договірних відносин за участю споживачів. З цього приводу слушним виглядає зауваження А.А. Митника, Ю.В. Єльчанінова, що «законодавством не визначено характер співвідношення понять «електронний договір» - «електронна форма договору» - «письмова форма договору»¹³.

Можна виокремити наступні теоретичні концепції стосовно правової природи електронного договору, у тому числі за участю споживачів. Одні вчені визначають електронний договір як окремий типу договору¹⁴. Інші ставлять акцент на тому, що це особлива форма укладення договору¹⁵, або слід спростити вимоги до письмової форми, щоб вона відповідала вимогам сучасного електронного обігу¹⁶. Треті підкреслюють, що цей договір слід кваліфікувати не за предметом, а за методом укладення¹⁷. Четверті, не погоджуючись з таким класифікаційним критерієм, як метод укладення, пропонують враховувати особливості цих договорів у вигляді обтяження одним або декількома електронними елементами¹⁸, зокрема розглядати електронні договори у якості моделі відносин у сфері електронної комерції, яка функціонує за допомогою договірного угрупування¹⁹.

Таким чином, можна стверджувати про неоднозначність доктринального підходу стосовно правової природи електронного договору і суті договірних відносин у сфері електронної торгівлі за участю споживачів.

Висновки

Відсутність базових правових категорій, невідповідність та неповнота існуючих норм у цивільному законодавстві України, необхідних для повного та досконалого регулювання договірних відносин електронної купівлі-продажу за участю споживачів, відсутність чітких та відповідних один одному правових категорій негативно впливають на формування й розвиток законодавчої бази у сфері захисту прав споживачів та правозастосовчої діяльності.

Положення цивільного законодавства, які мають регулювати надто важливі для сучасного українського суспільства договірні відносини у сфері електронної торгівлі, є надто недосконалими, що негативно впливає на розвиток електронної торгівлі за участю споживачів та захист їх прав.

Посилання

¹ Дослідження ДУ «ІЕПД ім. В.К. Мамутова НАНУ» «Роль українського споживача в економіці та важливість використання РРО для ростежуваності продукції на ринку та захисту споживчих прав». URL:https://www.iepd.kiev.ua/?p=12653

² Дослідження щодо ситуації на ринку електронної комерції в Україні. SMART споживач. Національна інформаційна платформа для SMART споживачі. URL: https://www.consumers.support/?p=7149

³ Мельник О.В. Електронна комерція як складова частина електронного бізнесу. Рубрика: Сучасні інформаційні технології. URL: http://intkonf.org/melnik-ov-elektronna-komertsiya-yak-skladova-chastina-elektronnogo-biznesu/

⁴ Типовой закон ЮНСИТРАЛ об электронной торговле и Руководство по принятию 1996 год с дополнительной статьей 5 бис, принятой в 1998 году. Издание Организации Объединенных Наций, Нью-Йорк, 2006. С. 3. 74 с.

⁵ Schneider Gary. P. Electronic Commerce. Course Technology. 9th Edition. Course Technology, Cengage Learning. Boston MA, USA, 2011. Р. 4-5. 643 р.

⁶ Про публічні закупівлі: Закон України від 25.12.2015 р. № 922-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n621

⁷ Яновицька Г.Б. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів в Україні: автореф. ... д-ра юрид. наук. 12.00.03. Львів, 2021. С. 19. 32 с.

⁸ Большое исследование рынка e-commerce в Украине. AIN.UA. 04.07.2021 г. URL: https://ain.ua/2021/07/04/bolshoe-issle dovanie-rynka-e-commerce-v-ukraine/

⁹ Сак Т.В., Ховхалюк Д.О. Електронна торгівля в Україні: Стан, тенденції та перспективи розвитку. Маркетінг і цифрові технології. 2020. Т 4. № 3. С. 73-85.

¹⁰ Кондрус Л.Л., Дзивицька О.А. Проблеми розвитку електронної комерції в Україні. Сімнадцяті економіко-правові дискусії. 2017. URL: http://www.spilnota.net.ua/ua/article/id-1885/

¹¹ Кузьміна М.М. Правове регулювання захисту прав споживачів в інтернет-торгівлі. Право та інновації. 2014. № 3(7). С. 36-42.

¹² Юрасов А.В. Основы электронной коммерции: учебник. Москва, 2008. : Горячая линия-Телеком. С. 27-28. 480 с.

¹³ Митник А.А., Єльчанінов Ю.В. Правові аспекти договірних відносин у мережі Інтернет. Право і суспільство. 2019. № 5. С. 101-106.

¹⁴ Гоголіна Г.В. Місце електронного договору купівлі-продажу в системі договорів торгівлі. Часопис Київського університету права. 2017. № 3. С.158-161.

¹⁵ Міловська Н. Електронна форма укладення договорів страхування. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 11.С. 34-41.

¹⁶ Філатова Н.Ю. Правочини з використанням електронної форми представлення інформації. Проблеми законності. 2017. Вип. 136. С. 40-55.

¹⁷ Зажигалкин А.В. Международно-правовое регулирование электронной торговли : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Санкт-Петербург, 2005. 189 с. С. 126.

¹⁸ Макарова Д.Д., Єфремова К.В. Договірні відносини в мережі Інтернет. Цифрові трансформації України 2020: виклики та реалії: зб. наук. пр. НДІ ПЗІР НАПрН України № 1 за матеріалами круглого столу, 18 вересня 2020 р. Харків: НДІ ПЗІР НАПрН України, 2020. С. 114-119.

¹⁹ Мілаш В.С. Правові аспекти виникнення та реалізації договірних відносин у мережі Інтернет. Правове регулювання відносин у мережі Інтернет : кол. монографія / кол. авторів : А.П. Гетьман та ін. ; за ред. С.В. Глібко, К.В. Єфремова. Харків, 2016. Розд. 2, підр. 2.1. С. 52-91.

Резюме

Деякі проблеми правового регулювання договірних відносин за участю споживачів у сфері електронної торгівлі

Степанченко О.С.

У статті представлено дослідження проблем правового регулювання та законодавчої регламентації у сфері електронної торгівлі за участю споживачів. Доведено необхідність застосування нових, більш конкретизованих, законодавчих положень, зокрема поняття електронного договору, у законодавстві про захист прав споживачів та електронну комерцію та Цивільному кодексі України.

Ключові слова: електронна комерція, електронна торгівля, електронний договір, договірні відносини, споживач.

Резюме

Некоторые проблемы правового регулирования договорных отношений с участием потребителе в сфере электронной торговли

Степанченко О.С.

В статье представлено исследование проблем правового регулирования и законодательной регламентации в сфере электронной торговли с участием потребителей. Доказана необходимость применения новых, более конкретизированных, законодательных положений, в частности понятие электронного договора в законодательстве о защите прав потребителей и электронную коммерцию и Гражданском кодексе Украины.

Ключевые слова: электронная коммерция, электронная торговля, электронный договор, договорные отношения, потребитель.

Summary

Some problems of legal regulation contractual relations with customer participation in the field of electronic commerce

Olena Stepanchenko

The article is devoted to the study of the problems of improving the legal regulation of contractual relations with the participation of consumers in the field of e-commerce in order to create the main basic legislative categories to strengthen the mechanisms for protecting consumer rights in the context of the rapid development of information technologies.

It should be emphasized that the legislation of Ukraine contains certain contradictory regulatory provisions, insufficiently complete definitions of the main categories, and sometimes there is a lack of relevant legislative definitions.

It seems expedient to analyze the basic legislative provisions of the civil legislation of Ukraine / One of the aspects of solving this problem is, first of all, bringing the legislation on consumer protection and legislation in the field of e-commerce in line with the normative provisions of European legislation in this area, taking into account the problems of implementation and protection of rights consumers in Ukraine.

Analysis of the provisions of the current legislation does not provide an answer regarding the legal nature of an electronic contract as a mechanism for the legal regulation of contractual relations with the participation of consumers.

The author, based on a deep study of various theoretical constructions, comes to the conclusion that the contradictory doctrinal approach regarding the legal nature of an electronic contract and the essence of contractual relations in the field of electronic commerce with the participation of consumers.

The lack of basic legal categories, the inconsistency and incompleteness of the existing norms in the civil legislation of Ukraine, necessary for the complete and perfect regulation of contractual relations of electronic purchase and sale with the participation of consumers, the lack of clear and consistent legal categories negatively affects the formation and development of the legislative framework in the field of protection consumer rights and law enforcement.

Key words: e-commerce, e-commerce, e-contract, contractual relationship, consumer.

Размещено на Allbest.ru