Інформація як об'єкт цивільних прав в оновленому Цивільному кодексі України: проблеми визначення та основних ознак

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Резюме

Соловйов Б.О. Інформація як об'єкт цивільних прав в оновленому Цивільному кодексі України: проблеми визначення та основних ознак.

У статті проаналізовано теоретичні проблеми інформації як об'єкта цивільних прав. Особлива увага звертається на визначення поняття інформації як об'єкта цивільних прав, дослідження комплексності правової природи поняття інформації. Аналізується можливість визнання інформації благом особливого роду. Визначено основні підходи та позиції представників доктрини щодо основних ознак інформації як об'єкта цивільних прав. Особлива увага звертається на окремі проблеми у сфері інформаційних правовідносин та шляхи їх вирішення у процесі рекодифікації цивільного законодавства. Вивчення концепції оновлення цивільного законодавства дає можливість спрогнозувати перспективи нормативного врегулювання окремих проблемних аспектів, пов'язаних із інформаційною сферою.

Ключові слова: інформація; ознаки інформації; інформаційні правовідносини; об'єкти цивільних прав; інформація як об'єкт цивільних прав; оборотоздатність; рекодифікація цивільного законодавства.

Резюме

Соловьев Б.О. Информация как объект гражданских прав в обновленном Гражданском кодексе Украины: проблемы определения и основных признаков.

В статье проанализированы теоретические проблемы информации как объекта гражданских прав. Особое внимание обращается на определение понятия информации как объекта гражданских прав, исследование комплексности правовой природы понятия информации. Анализируется возможность признания информации благом особого рода. Определены основные подходы и позиции представителей доктрины об основных признаках информации как объекта гражданских прав. Особое внимание обращается на отдельные проблемы в сфере информационных правоотношений и пути их решения в процессе рекодификации гражданского законодательства. Изучение концепции обновления гражданского законодательства дает возможность спрогнозировать перспективы нормативного урегулирования отдельных проблемных аспектов, связанных с информационной сферой.

Ключевые слова: информация; признаки информации; информационные правоотношения; объекты гражданских прав; информация как объект гражданских прав; оборотоспособность; рекодификация гражданского законодательства.

Summary

Borys Soloviov. Information as an object of civil rights in the updated civil code of Ukraine: problems of definition and main features.

Nowadays the processes of democratization, liberalization, integration of Ukraine into European and world space take place. The undisputed significance for these processes is the signing of the Association Agreement between Ukraine and the European Union. Thus, the rapprochement of Ukraine with the European community, which has taken place in recent years, affects the sphere of private law relations, which make up the subject matter of civil law. All mentioned above facts affect the development of the system of civil rights objects in Ukraine. That is why the issues related to the legal regulation of information as an object of civil rights are relevant.

Having analyzed current doctrine of civil law, we can conclude that nowadays researchers are paying more attention to a deep understanding and study of the general provisions of the system of civil rights objects in general and various aspects and problematic issues of it in particular. Special attention is paid to features of information as an object of civil rights, which give grounds to highlight information as a specific legal object and analyze its legal regulation.

To our mind, one of the main problems of information as an object of civil rights is its complex legal nature. That means information can be treated as intellectual property object, personal intangibles, information product, corporate information. Therefore, information should be regulated as non-property object of a special kind.

The main approaches of current doctrine of civil law let us outline some problems referring to concept and features of information as an object of civil rights. Taking into account a process of recodification of civil legislation which is being actively introduced in Ukraine nowadays we suppose that the most relevant problems can be solved during recodification process.

It is important to stress that analysis of scientific positions gives an opportunity to conclude that finding solution to certain debatable issues referring to concept and features of information can not only stimulate the further development of the doctrine of civil law, but also increase the level of application of civil law norms.

Key words: information; features of information; information legal relations; objects of civil rights; information as an object of civil rights; turnover capacity; recodification of civil legislation.

Вступ

Постановка проблеми. На сьогодні приватне право України перебуває на етапі докорінних змін, що мають на меті ґрунтовне оновлення та вдосконалення цивільного законодавства. Аналіз економічних, соціальних та ідеологічних передумов дає підстави стверджувати, що рекодифікація цивільного законодавства України - об'єктивно необхідний процес, значення якого важко переоцінити. Це пов'язано насамперед зі змінами в матеріальному праві, доктринальними кодифікаціями в Європі, тенденціями до уніфікації приватного права, збільшенням кількості об'єктів правового регулювання.

Рекодифікація цивільного законодавства дає можливість по-новому проаналізувати окремі проблеми правового регулювання. Не є винятком і ті з них, що пов'язані із поняттям та ознаками інформації як об'єкта цивільних прав. Активний розвиток інформаційних технологій, остаточне визнання цінності інформації як немайнового блага, інформатизація усіх сфер суспільного життя лише підкреслює актуальність доктринального дослідження поняття та ознак інформації. Активний науковий інтерес до цієї сфери насамперед пов'язаний з існуванням великої кількості дискусійних питань, вирішення яких є необхідним для подальшого розвитку доктрини цивільного права та підвищення рівня застосування цивільно-правових норм. Йдеться насамперед про інформацію як об'єкт інших видів цивільних правовідносин, зокрема, корпоративних відносин, відносин інтелектуальної власності тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні проблеми поняття та ознак інформації досліджували такі вчені, як О.В. Кохановська, А.Г. Дідук, Б.М. Гоголь, А.О. Кодинець, Ю.В. Носік, О.О. Кулініч, А.І. Марущак, Є.В. Петров та інші. Водночас, незважаючи на активний науковий інтерес до питань правової природи та особливостей корпоративних відносин, ряд теоретичних питань досі залишаються певною мірою невирішеними.

Отже, метою цієї статті є аналіз позицій представників доктрини цивільного права щодо визначення поняття та ознак інформації як об'єкта цивільних прав.

Виклад основного матеріалу

Аналізуючи поняття та ознаки інформації як об'єкта цивільних правовідносин, варто сказати, що закріплення інформації у переліку об'єктів цивільних прав є новелою Цивільного кодексу України 2003 р. (далі - ЦК України). ЦК УРСР 1963 р. не лише не визначав інформацію як об'єкт правового регулювання, а й взагалі не містив відповідної глави чи розділу «Об'єкти цивільних прав»¹.

Так, відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага².

Отже, з прийняттям ЦК України 2003 р. інформацію вперше було визнано об'єктом цивільних прав. Безперечно, це є надзвичайно важливим для приватноправового регулювання фактом, адже визнання інформації об'єктом цивільних прав та правовідносин дало можливість поширити на неї увесь цивільно-правовий інструментарій, а отже, й усі положення Загальної частини ЦК України.

Незважаючи на легальне закріплення такого специфічного об'єкта, як інформація у ЦК України, спори щодо її правової природи у доктрині не вщухають і донині. У цьому відношенні доцільно розглядати інформацію як об'єкт правовідносин залежно від правової природи цивільних правовідносин. Так, на думку О.В. Кохановської, інформацію можна розглядати як особисте немайнове благо у тих випадках, коли вона є об'єктом немайнових відносин. Водночас інформація може бути результатом творчої, інтелектуальної діяльності, у цьому випадку вона є об'єктом виключних прав. Не слід забувати і про інформацію у значенні інформаційного продукту або документа, який за певних умов може мати властивості товару та виступати об'єктом майнових правовідносин як самостійний об'єкт або як складова іншого об'єкта (цінні папери, гроші тощо)³. На окрему увагу заслуговує дослідження інформації як об'єкта корпоративних правовідносин.

Аналіз змісту ст. 177 ЦК України дає підстави стверджувати, що інформація може бути складовою практично будь-якого об'єкта цивільних прав. Незважаючи на гострі дискусії, які тривають і сьогодні з приводу багатоманітності правової природи інформації, вважаємо, що широкий підхід до розуміння інформації дає можливість по-новому проаналізувати інформаційні правовідносини.

Легальне визначення інформації закріплено у ст. 200 ЦК України, згідно з якою інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Ідентичне визначення інформації закріплено і у ст. 1 Закону України «Про інформацію»⁴.

На нашу думку, інформацію слід визначати як благо особливого роду, адже найістотніші ознаки інформації дають можливість охарактеризувати її як універсальний об'єкт цивільних прав, що за певних обставин може як поглинати інші об'єкти, так і перетворюватись, набувати ознак цих об'єктів. Вищенаведене ще раз підкреслює особливу правову природу інформації як об'єкта цивільних прав.

Слід вказати, що законодавець був послідовним, закріпивши інформацію серед такої групи об'єктів, як нематеріальні блага, адже нематеріальна природа інформації є найважливішою її ознакою. Враховуючи вищенаведене, звертає на себе увагу те, що інформація не просто є нематеріальним благом: цей об'єкт є настільки специфічним, що набуває статусу феномена, який за певних обставин здатний зосереджувати у собі зміст інших нематеріальних благ. інформація цивільний законодавство

Звертає на себе увагу позиція, відповідно до якої інформація як немайнове благо є складовою таких майнових благ, як документ, інформаційний продукт тощо. Водночас є інформація, яка не має жодного правового значення (інформація про фізичні та біологічні явища та процеси тощо).

Погоджуємося з позицією О.В. Кохановської, що інформація як об'єкт цивільних прав є нематеріальним немайновим благом особливого роду, яке нерозривно пов'язане з життям, з його виникненням і закінченням, що проявляється як особисте немайнове благо, як результат впливу на людину та інших суб'єктів і об'єктів права, як результат інтелектуальної, творчої діяльності, як відомості про осіб, події та явища, предмети, об'єкти і процеси незалежно від форми їхнього представлення. Інформація як особисте немайнове благо охороняється відповідно до норм ст. 201 і Книги 2 ЦК України. Інформація може набувати ознак результату інтелектуальної, творчої діяльності і охоронятися нормами ст. 199 і Книги 4 ЦК України⁵.

Вважаємо, що вищенаведене визначення є найбільш повним та універсальним, що дає можливість використовувати його не лише у сфері цивільного права, а й у комплексному законодавстві, закріпивши при цьому такий загальний підхід до інформації як до об'єкта правовідносин:

- інформація як особисте немайнове благо;

- інформація як результат творчої інтелектуальної діяльності, тобто об'єкт виключних прав;

- інформація як інформаційний продукт, ресурс, документ, тобто інформаційний товар;

- інформація як об'єкт корпоративних правовідносин.

Важливо зауважити, що правова природа інформації як об'єкта цивільних прав дає можливість виокремити її юридичні властивості та ознаки. Для будь-якої інформації характерним є наявність певних особливостей, які мають юридичне значення для обігу та використання такої інформації. Проаналізуємо ознаки інформації як об'єкта цивільних прав.

Зазначимо, що ні у ЦК Україні, ні у Законі України «Про інформацію» не визначено істотні ознаки та особливості інформації як об'єкта права. Аналіз легального визначення інформації дає підстави виокремити такі її ознаки:

- інформацією є відомості та/або дані;

- ці відомості та/або дані підлягають збереженню на матеріальних носіях або відображенню в електронному вигляді.

На нашу думку, вищенаведені ознаки інформації доволі складно розглядати як її істотні особливості, які дають змогу зрозуміти зміст поняття інформації. З огляду на різноманітність форм сприйняття інформації людиною зайвою вбачається вказівка на збереження інформації на матеріальних носіях або її відображення в електронному вигляді. На нашу думку, особливістю інформації як специфічного об'єкта правового регулювання є те, що інформація як відомості про явища навколишньої дійсності, події, процеси факти не залежить від форми представлення таких відомостей.

Важливо вказати, що у ст. 2 Закону України «Про інформацію» визначено основні принципи інформаційних відносин, якими є:

- гарантованість права на інформацію;

- відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;

- достовірність і повнота інформації;

- свобода вираження поглядів і переконань;

- правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;

- захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Незважаючи на неоціненне значення вищенаведених принципів, дотримуємося позиції, що не усі з них за своєю природою та змістом можна вважати саме принципами. Так, на нашу думку, достовірність і повноту інформації доцільно було б розглядати як ознаку інформації, а відкритість і доступність інформації може бути як принципом інформаційних відносин, так і ознакою інформації як об'єкта таких відносин.

Так, основними ознаками інформації як специфічного об'єкта цивільних прав слід вважати системність, послідовність, невичерпність, універсальність, якість, масовість, селективність, здатність до трансформації або обмеження, субстанціональна несамостійність⁶. На фізичну невідчужуваності інформації звертає увагу А.О. Кодинець⁷.

На думку А.І. Марущака, до юридичних властивостей інформації слід віднести її здатність бути захищеною у судовому порядку. Вчений звертає увагу на те, що ця ознака дає можливість підтвердити, що інформація дійсно є об'єктом цивільних прав та характеризується ознакою оборотоздатності⁸.

Нагадаємо, що визнання у ст. 177 ЦК України інформації об'єктом цивільних прав означає, що їй, як і будь-якому іншому об'єкту цивільних прав, властива ознака оборотоздатності.

Згідно із ст. І78 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Враховуючи наведене, вважаємо, що оборотоздатність є визначальною ознакою інформації, що дозволяє однозначно стверджувати про її визнання об'єктом цивільних правовідносин.

Серед науковців усталеною є позиція, відповідно до якої найважливішими ознаками інформації слід вважати змістовність та незалежність форми надання відомостей. Незважаючи на те, що у правовій доктрині пропонується велика кількість інших ознак та властивостей інформації, саме ці дві ознаки розглядається вченим як визначальні та важливі саме з правової точки зору⁹.

О.О. Кулініч, виокремлюючи найбільш істотні ознаки інформації, відносить до них системність, корисність, вартість, кількісна визначеність та багаторазовість використання¹⁰.

Проаналізуємо окремі із вищенаведених ознак інформації як об'єкт цивільних правовідносин більш детально.

Так, ознака універсальності інформації полягає у тому, що зміст інформації може стосуватися будь-яких питань навколишньої дійсності. Разом із тим під якістю інформації слід розуміти ступінь її відповідності об'єктивній реальності, меті та потребам конкретних користувачів. Важливою ознакою інформації як об'єкта цивільних правовідносин є системність, яка полягає у тому, що інформація сама по собі не є хаотичною сукупністю даних. Навпаки, йдеться про організовану матерію, побудовану на загальних для будь-якої системи началах.

Слід також проаналізувати трансформованість інформації як ознаку цього об'єкта цивільних прав. Сутність її полягає у тому, що зміст інформації не залежить від форми її фіксації. Водночас невичерпність інформації за загальним правилом розуміють як таку її властивість, яка полягає у тому, що кількість користувачів будь-якої інформації та обсяг її використання не впливає на зміст інформації, при цьому власне інформація (інформаційне наповнення) залишається незмінною.

Разом із тим трансформованість інформації часто розглядається як ознака незалежності форми представлення відомостей, під якою розуміють можливість існування будь-яких відомостей у будь-якій формі, серед яких можна виокремити письмову, усну, візуальну, звукову та інші форми Кодинець А.О. Інформація як об'єкт цивільно-правової охорони. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 39. С. 59.

¹² Про внесення змін до Закону України «Про інформацію»: Закон України від 13 січня 2011 р. 2938-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 32. Ст. 313.. Форма існування конкретної інформації не залежить від змісту такої інформації і навпаки.

Аналізуючи ознаки інформації, слід звернути увагу і на її легальну класифікацію. Так, у ст. 10 Закону України «Про інформацію» закріплено види інформації за змістом. За цим критерієм інформація поділяється на такі види:

- інформація про фізичну особу;

- інформація довідково-енциклопедичного характеру;

- інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

- інформація про товар (роботу, послугу);

- науково-технічна інформація;

- податкова інформація;

- правова інформація;

- статистична інформація;

- соціологічна інформація;

- інші види інформації.

Однак наведена легальна класифікація не є єдиною. Важливим критерієм поділу інформації на види слід вважати режим доступу до інформації. Проаналізуємо більш детально.

Закон України «Про інформацію» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13 січня 2011 р., яка є чинною на сьогодні, не містить легального визначення режимом доступу до інформації, використовуючи поняття порядку доступу до інформації (ст. 20 Закону України «Про інформацію»)¹². Однак до 13 січня 2011 р. у ст. 28 Закону України «Про інформацію» зазначалося, що режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації¹³.

У чинній редакції Закону України «Про інформацію» підкреслюється, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (ст. 20 Закону).

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку згідно з передбаченими нею умовами, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами (ч. ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

Незважаючи на прогресивний характер національного законодавства у частині визнання інформації об'єктом цивільних прав, прийняття спеціального інформаційного законодавства, визначення системи принципів інформаційних відносин та видів інформації, вважаємо, що в цій сфері мають місце окремі проблеми, які потребують свого якнайшвидшого вирішення. Важливим інструментом для їх розв'язання є рекодифіка- ція цивільного законодавства України.

У розробленій провідними науковцями концепції оновлення ЦК України авторами детально проаналізовано існуючі проблеми у сфері інформаційних правовідносин та запропоновано варіанти удосконалення нормативного регулювання.

Так, зокрема, перспективним вбачаємо закріплення в оновленому ЦК України інформаційної сфери як сфери соціальної дійсності, у якій мають місце приватноправові відносини, що регулюються цивільним законодавством. Не менш важливо однозначно визначити принципи регулювання інформаційних відносин, що можливо досягти шляхом уточнення переліку загальних засад цивільного законодавства, закріпленого у ст. 3 ЦК України. Концепцією пропонується додатково закріпити такі принципи:

- свобода інформації та інформаційного обміну;

- неприпустимість свавільного втручання у сферу інформації про особу, персональних даних¹⁴.

Звичайно, значення ст. 3 ЦК України для усієї системи приватного права важко перебільшити: йдеться не лише про базис правового регулювання приватноправових відносин, а й про ідеали та цінності свободи, існування яких у громадянському суспільстві забезпечується саме приватним правом.

Неможливо оминути і об'єктивні зміни сучасності, пов'язані із виникненням нових об'єктів правового регулювання. Йдеться насамперед про інформаційні продукти, інформаційні ресурси, інформаційні системи, криптовалюту, персональні дані, штучний інтелект, цифровий контент. Звичайно, що безпосередньою (якщо не єдиною) складовою усіх перерахованих об'єктів є інформація. Саме тому розширення переліку об'єктів цивільних прав, причиною якого є розвиток цивільного обороту, є своєчасним та обумовленим потребами сьогодення.

Висновки

Аналіз теоретичних підходів та законодавства України дає підстави стверджувати, що інформація як об'єкт цивільних прав є нематеріальним немайновим благом особливого роду, яке проявляється як особисте немайнове благо, як результат впливу на людину та інших суб'єктів та об'єктів права, як результат інтелектуальної, творчої діяльності, як відомості про осіб, події та явища, предмети, об'єкти і процеси незалежно від форми їхнього представлення. Вважаємо вищенаведене визначення найбільш повним та універсальним, що дає можливість використовувати його не лише у сфері цивільного права, а й у комплексному законодавстві, закріпивши при цьому такий загальний підхід до інформації як до об'єкта цивільних прав: інформація як особисте немайнове благо; інформація як результат творчої інтелектуальної діяльності, тобто об'єкт виключних прав; інформація як інформаційний продукт, ресурс, документ, тобто інформаційний товар; інформація як об'єкт корпоративних правовідносин. До ознак інформації як об'єкта цивільних прав слід віднести оборотоздатність, універсальність, системність, трансформованість. Вважаємо, що окремі проблеми у сфері інформаційних правовідносин можуть бути вирішені у процесі рекодифікації цивільного законодавства. Так, пропонується доповнити систему засад цивільного законодавства, закріплену у ст. 3 ЦК України, такими принципами регулювання інформаційних відносин, як свобода інформації та інформаційного обміну та неприпустимість свавільного втручання у сферу інформації про особу, персональних даних. Окрім цього, докорінної зміни потребує легальне визначення поняття інформації, закріплене у ст. 200 ЦК України. На нашу думку, в оновленому визначенні мають бути не лише закріплені істотні (з точки зору права) ознаки інформації, а й вказівка на те, що інформація є нематеріальним немайновим благом особливого роду.

Література

1. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р. № 1540-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 (дата звернення: 12.01.2020).

2. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356.

3. Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві: монографія. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. С. 169.

4. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48. Ст. 650.

5. Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві: монографія. Київ: Видавничо- поліграфічний центр «Київський університет», 2006. С. 170-176.

6. Петров Є.В. Інформація як об'єкт цивільно-правових відносин: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Харків, 2003. С. 10.

7. Кодинець А.О. Цивільно-правове регулювання зобов'язальних інформаційних відносин. Київ: Алерта, 2016. 582 с.

8. Марущак А.І. Цивільні права на інформацію. Юридичний вісник. 2009. № 3 (12). С. 34.

9. Гоголь Б.М. Право на інформацію в цивільному праві України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Київ, 2010. С. 11.

10. Кулініч О.О. Інформація як об'єкт цивільних прав. Університетські наукові записки. 2005. № 3 (15). С. 128.

11. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48. Ст. 650. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12/ed20101013.

12. Концепція оновлення Цивільного кодексу України. Київ: Видавничий дім «АртЕк», 2020. С. 7-8.

Размещено на Allbest.ru