Окрема думка судді Конституційного суду України як гарантія принципу незалежності: pro et contra

Размещено на http://www.allbest.ru

Окрема думка судді Конституційного суду України як гарантія принципу незалежності: pro et contra

Ірина Вікторівна Левандовська, аспірантка Національного авіаційного університету, головний консультант Управління порівняльно-правового аналізу Секретаріату Конституційного Суду України

Резюме

Левандовська І.В. Окрема думка судді Конституційного Суду України як гарантія принципу незалежності: pro et contra.

Одним із основних принципів здійснення конституційного судочинства в Україні є його незалежність, яка безпосередньо пов'язана з незалежністю його членів. Реалізація принципів, як відомо, забезпечується гарантіями, які у свою чергу передбачають певну процедуру. В Україні серед таких гарантій виділяють окрему думку судді Конституційного Суду України.

статті на основі міжнародних досліджень проаналізовано переваги і недоліки окремої думки як гарантії незалежності члена органу конституційного контролю. Зроблено висновок, що в українських політико-правових реаліях не варто розглядати окрему думку судді Конституційного Суду України як гарантію незалежності. На сьогоднішній день ця гарантія несе у собі суттєві загрози для інституційної незалежності органу, адже за допомогою неї здійснюється безпосередній тиск на її членів.

Ключові слова: Конституційний Суд України, окрема думка, принцип незалежності, гарантія незалежності, конституційне провадження, захист від тиску.

Резюме

Левандовская И.В. Особое мнение судьи Конституционного Суда Украины как гарантия принципа независимости: pro et contra.

Одним из основных принципов осуществления конституционного судопроизводства в Украине является его независимость, которая непосредственно связана с независимостью его членов. Реализация принципов, как известно, обеспечивается гарантиями, которые в свою очередь предусматривают определенную процедуру. В Украине среди таких гарантий выделяют особое мнение судьи Конституционного Суда Украины.

В статье на основе международных исследований проанализированы преимущества и недостатки особого мнения как гарантии независимости члена органа конституционного контроля. Сделан вывод, что в украинских политико-правовых реалиях не следует рассматривать особое мнение судьи Конституционного Суда Украины в качестве гарантии независимости. На сегодняшний день эта гарантия несет в себе существенные угрозы для институциональной независимости органа, ведь с ее помощью осуществляется непосредственное давление на ее членов.

Ключевые слова: Конституционный Суд Украины, особое мнение, принцип независимости, гарантия независимости, конституционное производство, защита от давления.

Висновки. Проаналізовані нами переваги і недоліки того, що окрема думка виступає гарантією незалежності для члена органу конституційного контролю показали, що в українських політико-правових реаліях не варто розглядати окрему думку судді КСУ як гарантію незалежності. На сьогоднішній день ця гарантія несе у собі суттєві загрози для інституційної незалежності органу, адже за допомогою неї здійснюється безпосередній тиск на її членів. При такій постановці питання аргументи «за» втрачають будь-який сенс.

У зв'язку з цим виникає гостра потреба для досліджень у даному напрямі та удосконалення національного законодавства для того, щоб цей принцип та й правовий інститут у цілому виконував свої функції.

Summary

Irina Levandovska. Separate opinion of the judge of the Constitutional Court of Ukraine as a guarantee of the independence principle: pro et contra.

One of the main principles of constitutional justice in Ukraine is its independence, which is directly related to the independence of its members. The enforcement of the principles, as is well known, provided by guarantees, which in turn provide for a certain procedure. In Ukraine, among such guarantees, stands out a separate opinion of a judge of the Constitutional Court of Ukraine. It is noteworthy that in the last five years, almost every decision of the Constitutional Court of Ukraine is taken together with separate opinions. Despite some theoretical developments in this area, the issue of a separate opinion of the judge of the Constitutional Court is poorly studied and needs to be studied more carefully. Such practice has not gone unnoticed and has repeatedly caused public discussions and debates, where both arguments «for» and «against» have been put forward.

The principle of independence in collegial constitutional bodies is considered in a broad and narrow sense. In the broad sense, it is the independence of the body from any external influence and observance of democratic principles in its activities, in other words, its institutional guarantees that do not directly affect its members, and in the narrow sense - the independence of its members, their loyalty to justice and their own professionalism, dignity, that is, individual guarantees that directly affect the independence of the body as a whole. These two components are in a symbiotic relationship and are considered by us as part and whole in their dialectical unity.

The article analyzes the advantages and disadvantages of the fact that a separate opinion is a guarantee of independence for a member of the constitutional review body, which showed that in Ukrainian political and legal realities should not consider a separate opinion of the judge of the Constitutional Court as a guarantee of independence. To date, this guarantee poses significant threats to the body's institutional independence, as it puts direct pressure on its members.

To date, this guarantee poses significant threats to the body's institutional independence, as it puts direct pressure on its members. In this formulation of the question, the arguments “for” lose all meaning.

Key words: Constitutional Court of Ukraine, separate opinion, principle of independence, guarantee of independence, constitutional proceedings.

Постановка проблеми та її актуальність. Одним із основних принципів здійснення конституційного судочинства в Україні є його незалежність, яка безпосередньо пов'язана з незалежністю його членів. Реалізація принципів, як відомо, забезпечується гарантіями, які у свою чергу передбачають певну процедуру. В Україні серед таких гарантій виділяють окрему думку судді Конституційного Суду України (далі - КСУ). Показовим є те, що в останні п'ять років майже кожне рішення КСУ ухвалюється разом з окремими думками. Така практика не залишилась не поміченою і неодноразово ставала причиною публічних обговорень та дискусій, де висловлювались як аргументи «за» так і аргументи «проти». Незважаючи на окремі теоретичні напрацювання у даному напрямі, питання окремої думки судді КСУ є малодослідженим та потребує більш ретельного вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано вирішення даного питання, показав, що такі українські правники, як Д.Д. Лилак, М.В. Тесленко, І.Д. Сліденко, Г.О. Христова, В.М. Шаповал присвятили увагу різним аспектам функціонування окремої думки судді КСУ.

Метою статті є аналіз переваг і недоліків окремої думки судді КСУ як гарантії принципу незалежності у сучасних правових реаліях.

Виклад основного матеріалу. Британська енциклопедія визначає концепцію суддівської незалежності як «здатність судів та суддів виконувати свої обов'язки без впливу чи контролю з боку інших суб'єктів, як державних, так і приватних. Цей термін також використовується у нормативному сенсі для позначення тієї незалежності, якою повинні володіти суди та судді»1. З часом ця концепція була визнана на міжнародному рівні і закріплена, як принцип у низці документів таких, наприклад, як Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 р.).

Безумовно, гарантії незалежності судів загальної юрисдикції і їх суддів не є тотожними гарантіям незалежності органів конституційного правосуддя і їх членів, але за метою їх існування (убезпечення від впливу інших гілок влади та різноманітних інституцій) - багато в чому вони є схожими2.

Зазначимо, що принцип незалежності у колегіальних конституційних органах розглядається у широкому і вузькому розуміннях. У широкому - це власне незалежність органу від будь-якого зовнішнього впливу та дотримання у своїй діяльності демократичних принципів, іншими словами, його інституційні гарантії, які прямо не впливають на його членів, а у вузькому - незалежність його членів, їхня вірність почуттю справедливості та власній професійній гідності, тобто індивідуальні гарантії, які прямо впливають на незалежність органу загалом. Ці дві складові знаходяться у симбіотичному зв'язку і розглядаються нами як частина і ціле в їхній діалектичній єдності.

Варто зазначити, що в міжнародній і зарубіжній практиці існують різні методологічні підходи до визначення поняття і предмета «окрема думка». Її вивчають як інструмент судової правотворчості, як гарантію принципу гласності або як гарантію принципу незалежності. У межах нашого дослідження вона розглядатиметься у світлі останнього.

Проаналізуємо докладніше основні «за» і «проти», які озвучуються, коли окрема думка члена органу конституційного контролю розглядається як гарантія його незалежності.

Серед аргументів щодо окремої думки як гарантії незалежності найчастіше виділяють наступні:

Захист від тиску колег

З точки зору судової незалежності, у межах судової системи окрема думка повинна передусім розглядатися як вираз взаємної незалежності суддів, тобто «незалежності судді від інших суддів». Вона відіграє важливу роль для судді, який залишився у меншості, оскільки у тому числі демонструє його «психологічну незалежність» від колег3. Можливість публікації окремих думок також часто розглядається як свобода вираження поглядів, що гарантує професійну гідність судді, дозволяючи йому висловити свою думку, навіть якщо вона залишається в меншості. Для суддів рішення про публікацію таких думок часто є питанням совісті4.

Захист від політичного тиску

У цьому контексті незалежність, розглядається з точки зору неупередженості. Судді органів конституційного контролю, призначені певними політичними акторами, можуть відчувати себе зобов'язаними проявляти лояльність та не погоджуватися (погоджуватися), щоб догодити тим, хто їх висунув. Особливо це стосується суддів, які мають шанс бути знову призначеними чи переобраними5. За таких обставин окрема думка є дієвим інструментом для того, щоб убезпечити свою професійну гідність і честь від «сумнівних рішень» колег.

«Інтелектуальна цілісність» та особиста недоторканність

Окремі думки дозволяють суддям підтримувати свою «інтелектуальну цілісність», передбачаючи для них право не підписувати рішення, аргументи та висновки, які вони не поділяють. З цієї точки зору право на публікацію окремих думок може сприяти незалежності судів, а також підтримці їхньої гарної репутації і в результаті легітимації конституційних судів в очах громадськості6.

Доволі часто окрема думка сприймається суддями конституційної юстиції як гарантія їхньої недоторканності. На власне переконання судді Конституційного Суду Угорщини Імре Вореша, захист особистої недоторканності судді - це одна із основних функцій, яку виконує окрема думка. Навіть якщо суддя усвідомлює те, що його думка нікого не зобов'язує і не стане законом, він все одно вважає важливим висловити її публічно, щоб захистити свою особисту недоторканність та гідність. Після завершення своєї каденції, щоб захистити свою особисту недоторканність, як він сам це відмітив, ним було опубліковано збірку своїх окремих думок <Юіхі еї salvavi», що у перекладі з латині означає «Я говорив і врятував свою душу»7. Така практика не є поодинокою та незвичною. Так, збірку з окремими думками «Чому я був проти» видав і суддя КСУ Віктор Шишкін. На його переконання, вона покликана привернути увагу громадськості до можливих альтернативних кроків у вирішенні суспільно важливих проблем, на яких наполягав автор, перебуваючи на посаді судді КСУ.

Одночасно з вищезазначеними аргументами висувається низка контраргументів щодо того, що окрема думка виступає гарантією незалежності, серед яких те, що вона:

Порушує фундаментальну гарантію незалежності суддів - таємницю нарадчої кімнати

Таємниця нарадчої кімнати є фундаментальною гарантією незалежності та неупередженості судді у

процесі здійснення правосуддя. Її суть полягає в тому, що ніхто не вправі впливати на процес прийняття судового рішення у справі або втручатися у нього. Вона передбачає таємницю обговорення та ухвалення рішень, що убезпечує суддів від зовнішнього політичного і приватного впливу та маніпуляцій. Свого часу суддя Верховного Суду Сполучених Штатів Америки Фелікс Франкфуртер зазначав: «Верховний Суд не повинен піддаватись тому тиску публічності, якому підкоряються виконавча влада та конгрес, це є надзвичайно важливим для його ефективного функціонування»8. За таких обставин окрема думка підриває легітим- ність прийнятих рішень та створює умови, за яких орган стає вразливим перед тиском політичних сил, громадськості та ЗМІ, особливо, якщо під час реалізації свого права член органу конституційного контролю вдається до її видового поділу (згідна або незгідна окрема думка). Більшість вчених доходить висновку, що це є, хоч і не головною, але однією із ключових причин того, що в таких країнах, як Італія, Австрія, Франція, Бельгія, Люксембург, Мальта та Нідерланди право члена органу конституційного контролю на окрему думку є забороненим, а ще в ряді європейських країн суттєво обмеженим.

Передбачає можливість тиску політичних сил, громадськості та ЗМІ на органи конституційного контролю. суддя незалежність таємниця

Діттер Грім, суддя у відставці Федерального Конституційного Суду Німеччини, під час свого виступу «Суди під політичним тиском» у Гарвардській школі права зауважив, що встановлення конституційного судового контролю у більшості країн світу було завбачливим рішенням політичних сил, а конституційна юрисдикція стала актом самообмеження, адже прийняття конституцій часто є не диктатом більшості, а скоріше консенсусом, компромісом між більшістю та меншістю.

Той факт, що в момент запровадження конституційного судового контролю політичні суперники домовились, ніяким чином не убезпечує конституційні суди від політичного тиску у майбутньому. Найчастіше це буває у період, коли країни перебувають у глибокій кризі, а вихід із неї вимагає неортодоксальних методів. Тоді конституційні суди виглядають для політиків як перешкода на їхньому шляху до встановлення авторитарної влади в ім'я демократії9, а члени органу конституційного контролю перетворюється на мішень, яку потрібно будь-якою ціною переконати прийняти «правильну сторону».

Цей концепт демократії невідомий концепту конституціоналізму, адже конституція встановлює порядок конституційного судового контролю, за якого поправки до неї або законів, що перешкоджають виконанню судом своїх функцій, є неконституційними10. Та зазвичай це не зупиняє політичні сили на шляху до досягнення своєї мети, а відтак окрема думка із запобіжника від тиску перетворюється на інструмент за допомогою якого цей тиск вчиняється. Суддю висміюють за його позицію, а написане ним піддають різного роду маніпуляціям. Найчастіше це відбувається за допомогою ЗМІ та представників тих чи інших політичних сил.

До таких методів вдаються не тільки політики, а й самі судді у внутрішньо організаційних процедурах, коли більшість не поділяє або вважає «неправильною» позицію колеги. Найчастіше це буває у момент, коли в органі є конфлікти і відсутня єдність поглядів.

В Україні існують безпрецедентні випадки, наприклад, того, що здійснювались спроби притягнути суддів КСУ до дисциплінарної відповідальності за їхні окремі думки, або ж того, що ЗМІ розвертали цілі агітаційні кампанії із закликами, що за написане в окремих думках має настати кримінальна відповідальність. Ці приклади є яскравим доказом того, що у часи маргіналізації і глибоких криз цей інститут із гарантії незалежності судді перетворюється на загрозу.

Перетворюється у механізм для задоволення власних амбіцій членів органу конституційного контролю

Поряд із тим, що окрема думка допомагає суддям зберігати свою «інтелектуальну цілісність», іноді вона перетворюється на механізм для задоволення власних амбіцій і привернення уваги громадськості до власної персони.

Коли йдеться про національні органи конституційного контролю, а не міжнародні судові установи, гарантія незалежності не є основною функцією окремої думки, а скоріше побічною. До головних її завдань вчені відносять збагачення конституційної доктрини, вплив на обґрунтованість рішень та налагодження комунікації з судами.

Просто висловити незгоду в окремій думці недостатньо і неприпустимо, оскільки, на нашу думку, це дійсно сприяє делегітимації органу і погіршує його авторитет. Її зміст, на наше переконання, має містити альтернативні прийнятому рішенню обґрунтовані пропозиції та правові позиції, адже мета будь-якого судового рішення - це чітке вирішення правової проблеми, а не відображення результатів голосування.

Колишній Голова Верховного Суду Ізраїлю Аарон Барак, на нашу думку, дуже влучно назвав ті професійні чинники, які визначають моральний, якщо не конституційний обов'язок судді висловити окрему думку: «Суддя Верховного Суду часто питає себе, чи потрібно йому писати окрему думку. Моя позиція полягає в тому, що я не виокремлюю себе від позиції моїх колег тільки тому, що мені не подобається той спосіб, в який вони висловили свою позицію, або я вважаю, що можу зробити це краще. Стилістичні відмінності не повинні бути підставою для написання окремої думки. Звичайно, якщо відмінність у поглядах стосується права, я висловлюю свою думку, навіть якщо вона полягає у повній незгоді з більшістю. Висловившись, якщо певне питання виникає знову, мені не обов'язково заново викладати свою відмінну думку. Адже у питаннях, в яких стабільність є фактично більш важливою, аніж сутність рішення (а таких випадків доволі багато), я приєднуюсь до більшості без викладення підстав для відмінної думки кожного разу. Тільки якщо моя окрема думка стосується питання, що має особливе значення - і це випливає з суті моєї ролі як судді, - я не відступаю і продовжую викладати підстави своєї незгоди з більшістю: «При виборі між істиною і стабільністю - істина переважає»

Література

Law D.S. (2019, October 17). Judicial independence. Encyclopedia Britannica. URL: https://www.britannica.com/topic/judicial- independence

Бондаренко Б. Гарантії незалежності суддів Конституційного Суду України. Український часопис конституційного права. 2017. № 3(4). С. 60-65. С. 61.

Laffranque J. (2003). Dissenting Opinions and Judicial Independence. Juridica International, VIII, 162-172. P. 169. URL: https://www.juridicainternational.eu/public/pdf/ji_2003_1_162.pdf

Kelemen K. (2013). Dissenting Opinions in Constitutional Courts. German Law Journal,14(8), 1345-1371. P. 1360. URL: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.clm?abstract_id=2312396

Simackova K. (2021). Dissenting Opinions in Constitutional Courts: A Means of Protecting Judicial Independence and Legitimising Decisions. Seminar Room (Human Rights Building, Strasbourg) and KUDO Interpretation into English and French, 1-5. P. 2. URL: https://echr.coe.int/Documents/Intervention_20210415_Simackova_Rule_of_Law_ENG.pdf

Raffaelli R. (2012). Dissenting Opinions in the Supreme Courts of the Member States. European Parliament. Р. 53. P. 22. URL: https://www.europarl.europa.eu/document/activities/cont/201304/20130423ATT64963/20130423ATT64963EN.pdf

Ibid 4. Р 1360.

Ibid 4. Р 1362.

Grimm D. «A View from Europe: Courts under political pressure» : [Jurist and scholar Dieter Grimm LL.M. '65 speaks at Harvard Law School]. URL: https://today.law.harvard.edu/courts-under-political-pressure/

Ibid 7.

Окрема думка судді Конституційного Суду України Шевчука С. В. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроєкту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/nf01d710-16#Text. Barak A. A Judge on Judging: The Role of a Supreme Court in a Democracy. Harvard Law Review. 2002. Vol. 116. Issue 16. P. 31-32.

Размещено на Allbest.ru