Принципи спадкового права як визначальні засади подальшого оновлення спадкового законодавства України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Принципи спадкового права як визначальні засади подальшого оновлення спадкового законодавства України

О.Є. Кухарєв, д.ю.н., професор

Резюме

Кухарєв О.Є. Принципи спадкового права як визначальні засади подальшого оновлення спадкового законодавства України

У статті визначено принципи спадкового права, які характеризуються універсальністю, оскільки реалізуються в усіх інститутах цієї підгалузі. Такі принципи прямо не відтворені у нормах спадкового права, а випливають з їх змісту та мають фундаментальний характер, виражаючи найважливіші закономірності сфери спадкового права. Виявлено та охарактеризовано такі принципи спадкового права: принцип універсального спадкового правонаступництва, принцип свободи заповіту, принцип соціальної справедливості.

Обґрунтовано позицію, що від принципів спадкового права слід відрізняти нормативні положення, які регулюють певний вид правовідносин у сфері спадкового права (черговість закликання до спадкування спадкоємців за законом; рівність спадкових часток при спадкуванні за законом тощо), проте за своєю сутністю та функціональним призначенням не є принципами.

Ключові слова: спадкове право, спадкування, принципи спадкового права, спадкові правовідносини, свобода заповіту, універсальне правонаступництво, соціальна справедливість.

Резюме

Кухарев А.Е. Принципы наследственного права как определяющие начала дальнейшего обновления наследственного законодательства Украины

В статье определены принципы наследственного права, которые характеризуются универсальностью, поскольку реализуются во всех институтах этой подотрасли. Такие принципы прямо не отражены в нормах наследственного права, а вытекают из их содержания, имеют фундаментальный характер, выражая важнейшие закономерности сферы наследственного права. Выявлены и охарактеризованы такие принципы наследственного права: принцип универсального наследственного правопреемства, принцип свободы завещания, принцип социальной справедливости.

Обосновано позицию, что от принципов наследственного права следует отличать нормативные положения, которые регулируют определенный вид отношений в сфере наследственного права (очередность призвания к наследованию наследников по завещанию; равенство наследственных долей при наследовании по закону и др.), но по своей сути и функциональному назначению не являются принципами.

Ключевые слова: наследственное право, наследование, принципы наследственного права, наследственные правоотношения, свобода завещания, универсальное правопреемство, социальная справедливость.

Summary

O. Kukhariev. Inheritance Law Principles as Defining Principles for Further Updating of Inheritance Legislation of Ukraine

The article is focused on establishing the range of inheritance law principles, which are characterized by universality, since they are implemented in all institutions of this sub-branch. It has been noted that the field of inheritance law as a sub-branch of civil law is based on certain principles, basic ideas (principles) that cover both the relevant legislation and the functioning of the entire system of inheritance legal succession and express the specifics of the entire inheritance law. Therefore, the definition of such principles and clarification of their essence will contribute to the further development of legal doctrine, the unity of the practice of implementing inheritance legislation, its improvement.

The inheritance law principles are not directly reproduced in the norms of inheritance legislation, but follow from their content and are fundamental in nature, expressing the most important regularities of inheritance law area. Based on the analysis of legal doctrine and civil legislation, the author has revealed and characterized the following inheritance law principles: the principle of universal inheritance legal succession, the principle of freedom of last will and testament, the principle of social justice. It has been emphasized that the principle of social justice in the field of inheritance law is not identical to justice as a general principle of civil law (the Art. 3 of the Civil Code of Ukraine).

It has been substantiated that inheritance law principles should be distinguished from the normative provisions regulating a certain type of legal relations in the field of inheritance law (priority of calling for inheritance of lawful heirs; equality of inheritance shares within hereditary succession; recognition of the rights of household items for appropriate lawful heirs within hereditary succession), however, they are not principles in accordance with their essence and functional purpose.

Key words: inheritance law, succession, principles of inheritance law, inheritance legal relations, freedom of last will and testament, universal legal succession, social justice.

Постановка проблеми

Стрімкий розвиток соціально-економічних процесів у державі, істотні зміни законодавства, а також розпочатий процес рекодифікації (оновлення) Цивільного кодексу України (далі - ЦК) вимагають переосмислення основних категорій спадкового права. При цьому слід зважати на те, що сучасна ідеологія спадкового права базується на ідеології якісно нової історичної формації, на новому розумінні економічних, культурних і духовних цінностей, співвідношенні обов'язків держави і суспільства та приватної особи як суб'єкта спадкових правовідносин, що зумовлює принципові зміни доктринального ставлення до окремих, традиційних положень спадкового права. Сфера спадкового права як підгалузі цивільного права побудована на певних засадах, основних ідеях (принципах), що охоплюють не лише відповідне законодавство, а й функціонування всієї системи спадкового правонаступництва та виражають специфіку всього спадкового права. Тому визначення таких принципів та з'ясування їх сутності сприятиме подальшому розвитку правової доктрини, єдності практики застосування спадкового законодавства, його вдосконаленню.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Уперше змістовно систему принципів спадкового права запропонував у 1965 р. О.М. Нємков, навівши такі принципи:

1) використання спадкового майна для забезпечення непрацездатних родичів і подружжя померлого;

2) визнання права спадкування за законом на предмети домашньої обстановки та вжитку за спадкоємцями, які мали господарсько-трудовий зв'язок з цим майном;

3) визнання права на спадкування за законом за найближчими спадкодавцеві особами;

4) свободи заповіту;

5) повної рівності подружжя;

6) рівності спадкових часток при спадкуванні за законом.

П.С. Нікітюк формулював принципи спадкового права з яскравим ідеологічним забарвленням, притаманним радянському періоду:

1) безпосередній зв'язок та залежність правового регулювання спадкування від тих видів індивідуальної власності громадян, що допускаються;

2) сімейно-споріднений характер спадкування;

3) матеріально-забезпечувальне призначення спадкування.

Визнання в сучасний період приватної власності, природного об'єктивного поділу права на приватне та публічне, скасування обмежень щодо кількості та вартості майна, яке може переходити у спадщину, актуалізувало дослідження методологічних засад спадкового права, які змінилися разом з концепцією чинного ЦК, закладеною його розробниками саме як кодексу приватного права. І, незважаючи на значну кількість робіт, опублікованих останнім часом, проблема принципів спадкового права і нині вирішується у сучасній правовій доктрині неоднаково. Так, Ю.К. Толстой виділяє наступні принципи спадкового права: універсального спадкового правонаступництва; свободи заповіту; забезпечення прав та інтересів необхідних спадкоємців; урахування не тільки дійсної, а й припустимої волі спадкодавця; свободи вибору у спадкоємців, які закликаються до спадкування; охорони основ правопорядку і моралі, інтересів спадкодавця, спадкоємців, інших фізичних та юридичних осіб щодо спадкування; охорони самої спадщини від будь-яких протиправних або аморальних посягань. Такої ж позиції дотримуються Н.С. Коров'яковська та Є.О. Рябоконь з тим лише застереженням, що вони доповнюють сформульований Ю.К. Толстим перелік принципом матеріально-забезпечувального призначення спадкування. принцип спадковий право нормативний правонаступництво

У свою чергу, Ю.О. Заіка визначає систему принципів спадкового права з певними специфічними ознаками. До такої системи він відносить: принцип свободи волевиявлення спадкодавця і спадкоємців; принцип універсальності спадкового правонаступництва; принцип послідовності закликання до спадщини при спадкуванні за законом; принцип рівності спадкових часток при спадкуванні за законом; принцип державно-правового захисту непрацездатних родичів і членів сім'ї заповідача; принцип сімейно-родинного характеру спадкування. О.В. Веренкіотова додає до цього кола принцип визнання прав спадкування за законом предметів домашньої обстановки за належними спадкоємцями; принцип охорони самої спадщини від будь-яких протиправних посягань; принцип матеріально-забезпечувального призначення спадкування.

На рівні дисертаційного дослідження Н.М. Оксанюк здійснила класифікацію принципів спадкування за критерієм предмета правового регулювання на: галузеві (юридична рівність; вільне волевиявлення чи диспозитивність; справедливість, добросовісність та розумність; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, установлених Конституцією України та законом); підгалузеві (свобода заповіту; свобода спадкування; універсальність спадкового правонаступництва; охорона спадщини від протиправних посягань); інституційні (черговість закликання спадкоємців за законом; пріоритет спадкування за заповітом; забезпечення прав та інтересів «обов'язкових» спадкоємців). Власну класифікацію запропоновував і М.С. Смолько, виокремивши базові (свобода заповіту; охорона інтересів обов'язкових спадкоємців) та додаткові (універсальність спадкового правонаступництва; свобода і диспозитивність у здійсненні спадкових прав) принципи спадкового права.

Нарешті, В.В. Васильченко взагалі заперечує віднесення свободи заповіту; врахування не тільки дійсної, а й припустимої волі спадкодавця; сімейно-родинного характеру спадкування до принципів спадкового права.

Стислий огляд викладених вище позицій свідчить про те, що серед науковців немає єдності стосовно кола принципів спадкового права: окремі з них безмежно розширюють їх кількість, а деякі взагалі не визнають традиційних принципів.

Формулювання мети статті. Виходячи з цих міркувань, метою даної статті є визначення принципів спадкового права шляхом аналізу правової доктрини та спадкового законодавства України.

Виклад основного матеріалу. Слід зазначити, що принципи спадкового права прямо не відтворені у нормах Книги 6 ЦК, а випливають з їх змісту та мають фундаментальний характер. За великим рахунком, принципи «живуть» не в текстах законів чи інших нормативно-правових актів, а у свідомості законодавця, суддів, інших суб'єктів правотворчості та правозастосування, вони ніби «написані в серцях». Тим більше, виведення принципів зі змісту нормативно-правових актів є одним із способів вираження принципів права (так зване змістовне закріплення). Свого часу С.М. Братусь зазначав, що основні принципи будь-якої галузі мають виявлятися в самих нормах або із загального змісту норм. В останньому випадку у виявленні та формуванні принципів велику роль відіграють практика і правова наука.

Досліджувані принципи характеризуються універсальністю, оскільки реалізуються в усіх інститутах спадкового права та виражають найважливіші його закономірності. Саме ця визначальна ознака має бути покладена в основу вирішення питання про визначення кола принципів спадкового права. Крім того, вони мають формулюватися з урахуванням ідеології сучасного спадкового права, а також узгоджуватися із загальними засадами цивільного законодавства, структурно закріпленими у ст.3 ЦК. Як писав Ю.Х. Калмиков, юридичні принципи є загальними засадами, що характеризують особливості даної правової системи, в них висловлені головні ідеї, які пронизують всі її клітини і клітинки, всі структурні підрозділи.

На нашу думку, при визначенні принципів спадкового права науковці часто вдаються до занадто широкого їх тлумачення та розуміння. Слід зважати на те, що принципом є саме основна ідея, висхідна засада, навколо якої побудоване все спадкове право. І хоча принципи цієї сфери випливають з її сутності, змісту окремих правових норм, проте прямо в них не закріплені, вони повною мірою охоплюють усі інститути спадкового права як підгалузі цивільного права. Ось чому окремі з наведених в юридичній літературі положень принципами не є, виступаючи, по суті, нормативами, що регулюють той чи інший вид відносин. Йдеться передусім про черговість одержання права на спадкування, яка при цьому може бути змінена самими спадкоємцями або судом (ст. 1259 ЦК) та є законодавчим положенням, що регулює порядок спадкування за законом. Так само рівність спадкових часток при спадкуванні за законом важко віднести до основної ідеї спадкового права, зважаючи на застосування відповідної норми виключно в межах інституту спадкування за законом, а також можливості зміни часток у спадщині за домовленістю спадкоємців (ч.ч. 2, 3 ст. 1267 ЦК).

З цих же підстав спірним видається виокремлений принцип визнання прав спадкування за законом предметів домашньої обстановки за належними спадкоємцями. Відповідне правило, сформульоване у ст. 1279 ЦК, не має силу правового принципу, оскільки не є тим висхідним універсальним положенням, що реалізується у сфері спадкового права. Переважне право окремих спадкоємців на виділ їм спадкового майна в натурі застосовується до вузького кола відносин, пов'язаних із розподілом спадкового майна між спадкоємцями. Тим більше, що на практиці це право здійснюється спадкоємцями доволі рідко.

Сімейно-родинний характер спадкування можна розглядати лише як чинник, покладений в основу формування кола спадкоємців за законом. При цьому спадкоємцями за законом є й утриманці спадкодавця, що не належать до його родичів та членів сім'ї. У концепції ЦК чітко простежується пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, що також ставить під сумнів позицію стосовно надання сімейно- родинного характеру спадкування статусу принципу спадкового права.

Національне спадкове право побудовано навколо базових принципів, що повною мірою реалізуються в усіх інститутах цієї підгалузі та виражають її специфіку.

Принцип універсального спадкового правонаступництва. Правонаступництво, забезпечуючи стабільність майнового обороту після смерті власника майна, визначає динаміку, рух прав та обов'язків від спадкодавця до його спадкоємців, а відтак становить «серцевину» спадкування. За своєю сутністю спадкове правонаступництво є правовим результатом повноцінної реалізації спадкового правовідношення, а поняття «спадкове правовідношення» та «спадкове правонаступництво» співвідносяться між собою як причина та наслідок. Зміст принципу універсального спадкового правонаступництва виявляється у сукупності таких елементів:

- спадщина переходить до спадкоємців як єдине ціле;

- безпосередність (спадкоємець набуває спадщину безпосередньо від спадкодавця, без попередньої передачі її третім особам);

- спадщина переходить до спадкоємців одномоментно з часу її відкриття, незалежно від часу прийняття та державної реєстрації;

- права та обов'язки, що належали спадкодавцеві, переходять до спадкоємців у незмінному вигляді в тому складі, обсязі та вартісному обчисленні, які існували на час відкриття спадщини;

- безумовність і беззастережність актів прийняття спадщини та відмови від її прийняття.

Принцип свободи заповіту є основною, фундаментальною засадою спадкового права, що проявляється в усіх його інститутах. Як зазначав свого часу Й.О. Покровський, свобода посмертних розпоряджень разом зі свободою власності та свободою договорів є одним із наріжних каменів сучасного цивільного права. За своїм концептуальним значенням свобода заповіту наближається до встановленої у ст.3 ЦК свободи договору, що визнається загальною засадою цивільного законодавства, адже джерелом їх існування є диспозитивність цивільного права. Проте вказані принципи не тотожні, з урахуванням того, що заповіт за своєю правовою природою є одностороннім правочином, а не договором, та має відкладальний ефект у часі. Невипадково в Концепції оновлення ЦК принцип свободи договору пропонується конкретизувати, сформулювавши його як принцип свободи правочину.

Принцип свободи заповіту виходить за межі наданого особі права призначати спадкоємців і розділяти між ними спадщину, оскільки динаміка розвитку спадкового правовідношення визначається волевиявленням особи, вчиненим за життя в передбаченому законом порядку. Це, у свою чергу, зводить заповіт до рангу регулятора цивільних правовідносин, який, по суті, замінює закон.

Слід зважати на те, що для визначення черг спадкоємців законодавець вдається до абстрактної моделі припустимої волі спадкодавця щодо розподілу належного йому майна. Тобто формування кола спадкоємців за законом здійснюється виходячи з того, кому спадкодавець залишив би своє майно, якби склав заповіт. Через це коло спадкоємців за законом побудовано за правилом черговості, і право на спадкування виникає спершу в осіб, які були найближчими до спадкодавця за родинними, сімейними зв'язками. Реалізація принципу свободи заповіту в цьому аспекті заперечує самостійність виокремленого у правовій доктрині принципу врахування не тільки дійсної, а й припустимої волі спадкодавця.

Крім того, наявність заповіту обмежує правову можливість спадкоємців відмовитися від прийняття спадщини лише на користь іншого спадкоємця за заповітом (ч.1 ст.1274 ЦК). Тобто свобода заповіту коригує право на відмову від прийняття спадщини таким чином, щоб його здійснення не суперечило останній волі спадкодавця.

Зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині (абз. 2 ч.1 ст.1241 ЦК) аналогічно зумовлено дією принципу свободи заповіту, адже воля заповідача якраз спрямована на позбавлення права на спадкування непрацездатних осіб, що належать до кола спадкоємців за законом першої черги (так званих обов'язкових спадкоємців).

Принцип соціальної справедливості. Регулюючи спадкові відносини, законодавець, керуючись принципом соціальної справедливості, намагається врахувати різноманітні обставини. За твердженням У.А. Омарової, у спадковому праві відсутні норми, нейтральні до дії принципу соціальної справедливості. Все законодавство про спадкування має спиратися на принцип соціальної справедливості.

Реалізація принципу соціальної справедливості забезпечує баланс інтересів між учасниками спадкових правовідносин, які потребують додаткового захисту у зв'язку з істотними обставинами (вік, стан здоров'я) та спадкоємцями за заповітом. Це зумовило не лише обмеження свободи заповіту шляхом закріплення правила про обов'язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК), а й включення до п'ятої черги спадкоємців за законом утриманців спадкодавця, які не були членами його сім'ї (ч.2 ст.1265 ЦК); можливість зміни черговості одержання права на спадкування за законом (ст.1259 ЦК). Така яскраво виражена соціальна спрямованість спадкового права становить його специфіку та не властива цивільному праву в цілому. На нашу думку, принцип соціальної справедливості у сфері спадкового права не тотожний справедливості як загальній засаді цивільного законодавства (п.6 ч.1 ст.3 ЦК).

Крім того, вирішальна роль згаданого морально-правового імперативу виявляється у врахуванні інтересів зачатої, але не народженої на момент відкриття спадщини дитини спадкодавця (т.з. насцитуруса), яка визнається спадкоємцем за законом першої черги (ст.1261 ЦК). За наявності складеного заповіту на користь іншої особи, насцитурус набуває право на обов'язкову частку у спадщині за умови народження живим. При цьому насцитурус не є суб'єктом права, а законом лише охороняються його інтереси та «резервується» суб'єктивне цивільне право до моменту народження.

Принцип соціальної справедливості покладено також в основу механізму усунення від права на спадкування, закріпленого у ст.1224 ЦК, який застосовується до осіб, які вчинили щодо спадкодавця або інших спадкоємців протиправні дії.

Цим же принципом можна пояснити обмеження виконання спадкоємцями обов'язку задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця вартістю майна, одержаного у спадщину (ч.1 ст.1282 ЦК). Необмежену відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця важко визнати справедливою, оскільки кредитор отримав би додаткове джерело для задоволення своїх вимог, на яке він не міг розраховувати за життя боржника. Спадкоємці в такому випадку фактично виступали б поручителями за боргами спадкодавця поза своєю волею.

Висновки

Принципи спадкового права характеризуються універсальністю, оскільки реалізуються в усіх інститутах цієї підгалузі. Такі принципи прямо не відтворені в нормах спадкового права, а випливають з їх змісту та мають фундаментальний характер, виражаючи найважливіші закономірності сфери спадкового права. До принципів спадкового права належать: принцип універсального спадкового правонаступництва; принцип свободи заповіту; принцип соціальної справедливості.

Від принципів спадкового права слід відрізняти нормативні положення, які регулюють певний вид правовідносин у сфері спадкового права (черговість закликання до спадкування спадкоємців за законом; рівність спадкових часток при спадкуванні за законом; визнання прав спадкування за законом предметів домашньої обстановки за належними спадкоємцями тощо), проте за своєю сутністю та функціональним призначенням не є принципами.

Література

1. Правова доктрина України: у 5 т. / Н.С. Кузнєцова, Є.О. Харитонов, Р.А. Майданик та ін.; за заг. ред. Н.С. Кузнєцової. Харків: Право, 2013. 760 с. Т. 3: Доктрина приватного права України. С. 413.

2. Немков А.М. Основные принципы советского наследственного права. Ученые записки Пермского университета. 1965. №129. С. 108-115.

3. Никитюк П.С. Наследственное право и наследственный процесс (проблемы теории и практики). Кишинев: Штиинца, 1973. 261 с. С. 12.

4. Гражданское право: учебник: в 3 т. 4-е изд., перераб. и доп. / под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. Москва: Велби; Проспект, 2005. Т 3. 784 с. С. 649-655.

5. Цивільне право України: підручник: у 2 кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. 2-е вид., допов. і перероб. Київ: Юрінком Інтер, 2004. Кн. 2. 640 с. С. 570.

6. Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: становлення і розвиток: монографія. 2-ге вид. Київ: КНТ, 2007. 288 с. С. 28-31.

7. Актуальні проблеми спадкового права: навч. посіб. / за заг. ред. проф. Ю.О. Заіки, ст. наук. спів. О.О. Лов'яка. Київ: КНТ, ЦУЛ, 2014. 336 с. С. 31, 32.

8. Оксанюк Н.М. Принципи спадкування в цивільному праві України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2016. 16 с. С. 8.

9. Смольков Н.С. Принципы наследственного права: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Волгоград, 2007. 22 с. С. 13.

10. Васильченко В.В. Методологічні засади спадкового права України. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2005. №9. С. 31-46. С. 42-44.

11. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): монографія. Харків: Право, 2008. 240 с. С. 26.

12. Колодий А. Принципы права: генезис, понятие, классификация, место и роль в правовой системе Украины. Право України. 2013. №1. С. 68-79. С. 71.

13. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. Москва: Госюриздат, 1963. 198 с. С. 137.

14. Калмыков Ю.Х. О значении общих положений гражданского законодательства. Калмыков Ю.Х. Избранное / сост. и науч. ред. П.В. Крашенинников. Москва: Статут, 2013. С. 41-54. С. 44.

15. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. Москва: Статут, 1998. 353 с. С. 300.

16. Концепція оновлення Цивільного кодексу України. Київ: АртЕк, 2020. 128 с. С. 8.

17. Омарова У.А. Принцип социальной справедливости в праве на обязательную долю в наследстве. Проблемы современной цивилистики: сб. ст., посвящ. памяти проф. С.М. Корнеева / отв. ред. Е.А. Суханов и М.В. Телюкина. Москва: Статут, 2013. С. 338-345. С. 340.

Размещено на allbest.ru