Домашнє насильство та способи його запобігання

- сексуальне.

Фізичне насильство в сім'ї - це умисне нанесення різного виду тілесних ушкоджень одного члена сім'ї іншому, яке може призвести чи призвело до приниження честі та гідності потерпілого, або до порушення фізичного чи психічного здоров'я, до появи травм, різноманітних хвороб чи розладів, або навіть до смерті.

Сексуальне насильство в сім'ї - це змушування до будь-якого виду статевих контактів у родині, якщо вони здійснюються без згоди одного із членів сім'ї. Слід зазначити, що сексуальні дії щодо члена сім'ї, який не досяг повноліття, незалежно, бажав він їх чи ні, також трактуються як сексуальне насильство.

Психологічне насильство в сім'ї - це умисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, приниження одним членом сім'ї іншого або інших. Тобто це психологічний тиск одного члена родини на іншого. І хоча в цьому випадку немає фізичних ушкоджень, такий вид насильства призводить до стану емоційної невпевненості та може заподіяти суттєву шкоду психічному здоров'ю жертви, розвитку різного роду психічних розладів, депресії тощо.

Економічне насильство в сім'ї - це явище, коли один член родини навмисно позбавляє іншого певних матеріальних статків, зокрема, житла, їжі, одягу, коштів тощо з метою повного контролю над його життям. Причому це не залежить від рівня економічного благополуччя родини. Такі вчинки завдають шкоду фізичному чи психічному здоров'ю або навіть здатні призвести до загибелі потерпілого Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.12.2017 р. № 229 - УІІІ. Відомості Верхов-ної Ради. 2018. № 5. Ст. 35..

Насильство можна класифікувати за наступними ознаками. До фізичних ознак можна віднести загальне погіршення здоров'я, часту наявність синців та забоїв, що пояснюється падінням, наявність слідів від попередніх травм, укусів, розриви і пошкодження органів статевої системи тощо. Психологічні ознаки: різного роду психологічні розлади, наявність скарг або хвороб психогенного характеру; недостатнє лікування та невиконання приписів лікарів, страхи, необґрунтована тривожність, повна безініціативність і відчуття безпорадності тощо. Часто таким жінкам забороняють бачитися з родичами, друзями, що викликає у них гостре відчуття самотності. Все це може призвести до думок про самогубство або навіть суїцидальних намірів чи спроб. Серед економічних ознак розглядаються, зокрема, такі, як відсутність можливості керувати сімейним бюджетом і власними коштами, що пояснюється матеріальною неакуратністю або розумовою обмеженістю. Може існувати заборона з боку чоловіка працювати або навчатися. Необхідно також звернути увагу на сексуальні ознаки домашнього насильства, зокрема це зниження або втрата сексуального потягу, сексологічні травми та пошкодження статевих органів, що виникають внаслідок грубих сексуальних контактів. Як результат - викидні, замирання вагітностей та небажані вагітності, оскільки чоловік не переймається питаннями контрацепції.

Досить багато людей, щодо яких чинять насильство, не наважуються йому протистояти. Бажання захистити себе, почуття власної гідності і обізнаність в своїх правах можуть стати на заваді тим, хто хоче образити людину, навіть якщо це член родини.

Домашнє насильство - одне з найсерйозніших порушень прав людини в Європі та Україні. Це один із найпоширеніших злочинів, але соціальний тиск настільки сильний, що багато жертв розглядають насильство як неминуче явище у своєму житті і не повідомляють про нього. Інших потерпілих, які мають сміливість звертатися за допомогою до органів влади, інколи ігнорують, не сприймаючи їх серйозно. Інші не можуть знайти захист і справедливість через слабкість правової та політичної бази в країні.

Витоки домашнього насильства над жінками в Україні пов'язані з патріархальним типом культури, який еволюціонував протягом історії та залишається значно поширеним. Тривалий час український чоловік виконував роль захисника, воїна, а жінка залишалась берегинею роду. Не менш важливим і тісно пов'язаним з вищевказаним є домашнє насильство над дітьми, коли батьки намагаються бути «господарями» життя власної дитини. До того ж, варто додати, що в українському суспільстві «не прийнято» обговорювати такі проблеми. Окрім цього, часто можна спостерігати, що один із батьків мовчки спостерігає за знущаннями над своєю дитиною з боку свого чоловіка чи дружини, побоюючись зруйнувати сім'ю, або самому зазнати образ чи побоїв.

Згідно з даними криміналістів, близько 30% вбивств стається саме на сімейно-побутовому ґрунті. Щороку в Україні до судово-медичної експертизи звертаються близько 500 жінок, а 2 мільйони дітей віком до 14 років разом з матерями потерпають від систематичного побиття. Основною проблемою можна назвати навіть не саму наявність домашнього насильство, а дуже низьку інформованість потерпілих жінок про психологічний і правовий аспекти, замовчування проблеми жертвами і очевидцями, а також відносну байдужість влади і громадськості.

Завдяки членству в Раді Європи для України особливого значення набувають нормативно-правові акти саме цієї поважної організації. Одним із таких нормативно-правових актів є Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (СЕТS №210, Стамбульська конвенція) Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими яви-щами. База даних «Законодавство України». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35П=60492 (дата звернен-ня: 27.09.2021).. Це - комплексний міжнародний акт, спрямований на захист, запобігання, судову відповідальність і вироблення стратегій у сфері протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству.

Серед форм насильства, які виділяє Конвенція, присутні наступні:

- психологічне насильство - навмисне залякування, домагання чи погрожування особі протягом певного періоду, що призводить до травматичних переживань;

- переслідування (сталкінг) - неодноразове погрожування комусь через фізичне переслідування, залучення до небажаного спілкування чи навмисне інформування когось про те, що за ним ведеться нагляд, щоб змусити їх боятися за свою безпеку;

- сексуальне домагання - будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, мета або наслідок якої - це порушення гідності особи, зокрема, шляхом створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища;

- сексуальне насильство, зокрема, зґвалтування - будь-який статевий акт, виконаний без згоди особи;

- ушкодження жіночих статевих органів - усі операції, що навмисно змінюють чи травмують жіночі статеві органи з немедичних причин; примусовий аборт та примусова стерилізація - виконання операції

аборту жінці без її попередньої та інформованої згоди та проведення операції, що націлена на усунення здатності жінки до природного відтворення, без її попередньої інформованої згоди чи розуміння.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 р. №2227-УШ до Кримінального кодексу України внесені зміни, які відповідно до розділу ІІ цього Закону набрали чинності через рік з дня його опублікування (тобто 11 січня 2019 р.), крім підпункту 3 п. 1 розділу I цього Закону (щодо ст. 67 КК), який набрав чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону (тобто 12 січня 2018 р.). Ухвалені зміни, серед іншого, стосуються криміналізації: домашнього насильства (ст. 126-1 КК України), примушування до шлюбу (ст. 151-2 КК України), а також впровадження обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство (ст. 91-1 КК України), кримінальної відповідальності за невиконання обмежувальних заходів або обмежувальних приписів та не проходження програми для кривдників (ст. 390-1 КК України). Повністю був оновлений розділ 4 КК України «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості».

Доцільно додати, що до 11 січня 2019 р. за домашнє насильство передбачалась лише адміністративна відповідальність згідно зі ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено покарання у вигляді штрафу Кримінальний кодекс України доповнено розділом ХШ-1 «Обмежувальні заходи».

В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладено такі обов'язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, коли домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

Таким чином, закріплено оновлений підхід до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, запроваджуючи концепцію «добровільної згоди» та факт «проникнення», як розмежування між зґвалтуванням та іншими формами сексуального насильства. Розділ четвертий КК України «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості» включає п'ять статей (ст. 152-156 КК України), серед яких зґвалтування (ст. 152 КК України); сексуальне насильство (ст. 153 КК України); примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154 КК України); статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (ст. 155 КК України); розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України).

Розробка, розвиток і доопрацювання ефективного механізму кримінально-правової протидії та запобігання посяганням на свободу та недоторканість особи було і залишається актуальною проблемою як вітчизняної, так і зарубіжної правничої науки і практики. Ключовими напрямами подальших досліджень є вироблення обґрунтованих з наукової та практичної точок зору рекомендацій, адресованих як законодавцю, з метою усунення вад нормативної регламентації відповідальності за вказані злочини, так і правозастосовної з метою правильного й однакового застосування кримінального закону.

Висновки. Підвищена увага до проблеми сімейного насильства з боку науковців різних сфер привела до розробки практичних способів протидії домашньому насильству. Такими способами є розробка нового та внесення змін до чинного законодавства, запровадження кримінальної відповідальності за дії, які раніше вважалися приватною сімейною справою. Цей процес активно триває в країнах Європи, але й Україна не стоїть осторонь.

Актуальною залишається проблема запобігання та недопущення домашнього насильства. Науковцями ведеться активна робота з розробки ефективних механізмів у цій сфері. Особливої важливості набуває розробка способів однакового застосування законодавства державними органами, які здійснюють повноваження у цій сфері. Велику роль також відіграє судова практика як національних судів, так і міжнародних судових інстанцій та механізми її використання.

Размещено на Allbest.ru