Теоретико-правова характеристика методологічних прийомів дослідження правового захисту прав підприємців

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»

Теоретико-правова характеристика методологічних прийомів дослідження правового захисту прав підприємців

Мирослав Васильович Григорчук

кандидат юридичних наук, доцент

Резюме

захист право господарювання

Григорчук М.В. Теоретико-правова характеристика методологічних прийомів дослідження правового захисту прав підприємців

Проаналізовано теоретико-правові аспекти методу наукового дослідження як інструменту підвищення ефективності правового захисту прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання. Завдяки авторському узагальненню методологічного інструментарію, задіяного як теоретико-прикладне обрамлення мультиаспектного та багатоступеневого правовідновлюваного процесу, обґрунтовано підстави для застосування легітимних засобів примусу для поновлення суб'єктивного права, порушеного неправомірними діями законних інтересів учасників господарської сфери.

Ґрунтуючись на власних висновках, автор наводить окремі судження, якими пояснюється відсутність однакового розуміння представниками галузевих правових наук понять «метод» та «методологічний інструментарій». Саме це, на думку автора, є основною причиною недостатнього рівня теоретико-правового дослідження методологічними інструментами правових явищ у різних сферах суспільного життя, у тому числі в господарській діяльності.

Прокладено логіко-правові зв'язки між матеріальним і процесуальними аспектами феномена правового захисту прав учасників господарської сфери, в основу яких покладено діалектичну єдність правових діянь як явищ одного порядку, тобто таких, що мають приблизно однаковий юридичний склад і є відносно автономними стосовно сфери діяльності.

Ключові слова: метод, методологічний інструментарій, суб'єкт господарювання, правовий захист, суб'єктивне право, медіація.

Резюме

Григорчук М.В. Теоретико-правовая характеристика методологических приемов исследования правовой защиты прав предпринимателей

Проанализированы теоретико-правовые аспекты метода научного исследования как инструмента повышения эффективности правовой защиты прав и охраняемых законом интересов субъектов хозяйствования. Благодаря авторскому обобщению методологического инструментария, задействованного как теоретико-прикладное обрамление мультиаспектного и многоступенчатого правовосстановительного процесса, обоснованы основания для применения легитимных средств принуждения к возобновлению субъективного права, возбужденного неправомерными действиями законных интересов участников хозяйственной сферы.

Основываясь на собственных выводах, автор приводит отдельные суждения, с помощью которых объясняется отсутствие одинакового понимания представителями отраслевых правовых наук понятий «метод» и «методологический инструментарий». Именно это, по мнению автора, является основной причиной недостаточного уровня теоретико-правового исследования методологическими инструментами правовых явлений в разных сферах общественной жизни, в том числе в хозяйственной деятельности.

Проложены логико-правовые связи между материальным и процессуальными аспектами феномена правовой защиты прав участников хозяйственной сферы, в основу которых положено диалектическое единство правовых действий как явлений одного порядка, т.е. таких, что имеют приблизительно одинаковый юридический состав и являются относительно автономными относительно сферы деятельности.

Ключевые слова: метод, методологический инструментарий, субъект хозяйствования, правовая защита, субъективное право, медиация.

Summary

Myroslav Hryhorchuk. Theoretical and legal characteristics of methodological methods of research of legal protection of entrepreneurs` rights

Theoretical and legal aspects of the method of scientific research as a tool to increase the effectiveness of legal protection of the rights and legally protected interests of business entities are analyzed.

Thanks to the author's generalization of methodological tools used as a theoretical and applied framework of multi-aspect and multi-stage law enforcement process, the grounds for the use of legitimate means of coercion to restore the subjective right violated by illegal actions of economic participants.

Based on his own conclusions, the author makes some judgments that explain the lack of equal understanding of the legal sciences of the concepts of “method” and “methodological tools”. This, according to the author, is the main reason for the insufficient level of theoretical and legal analysis of methodological tools of legal phenomena in various spheres of public life, including economic activity. The opinion is substantiated that only due to the systematic inclusion in a logical and consistent order of the necessary tools of methodological research in the processes of restoration of subjective law violated by illegal actions can a qualitative result be achieved in the direction of law and order in business.

The use of intersectoral methodological tools to study the issues of legal protection of the rights and legally protected interests of business entities contributed to a more complete and comprehensive study of these phenomena at the intersection of branch legal sciences.

The logical and legal connections between the material and procedural aspects of the phenomenon of legal protection of the rights of economic participants, based on the dialectical unity of legal phenomena as phenomena of the same order, ie those that have approximately the same legal composition and are relatively autonomous in relation to the sphere of activity.

Key words: method, methodological tools, business entity, legal protection, subjective law, mediation.

Постановка проблеми

На сучасному етапі наукові підходи до розуміння ролі і значення методологічного інструментарію дослідження феномена захисту прав суб'єктів господарювання обмежуються вузько галузевими завданнями. На наш погляд, саме така постановка питання є реальною перешкодою для формування універсального (міжгалузевого) набору методологічних інструментів для провадження наукових розвідок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Отриманими результатами ми повною мірою завдячуємо багатьом, авторитетним в українській юриспруденції ученим, визнаним фахівцям із загальної теорії права, галузевих правових наук, філософії права, серед яких А.С. Токарська, М.С. Кельман, М.Н. Марченко, Р. Циппеліус, С.К. Дудар, В.П. Кохановський, Т.Г. Лешкевич, О.Ф. Скакун та інші.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми

Проведене дослідження показало, що оприлюднені наукові підходи до розуміння сутності наукових методів дослідження та їх значення для вирішення принципових аспектів у формуванні дієвих інструментів захисту прав учасників сфери господарювання ще не набули довершеного вигляду та не сприяють розв'язанню завдань побудови правової держави. Головною перепоною на шляху вирішення цієї проблеми вбачаємо вузько спеціалізовані підходи до розуміння сутності методу наукового дослідження та методологічного інструментарію як узагальнюючої універсальної категорії.

Мета статті

Головною метою цього доробку є завдання більш предметно дослідити поняття «метод» та роль і значення методологічного інструментарію у процесах підвищення ефективності правового захисту суб'єктів господарської діяльності.

Виклад основного матеріалу

У рамках даної статті автором зроблено спробу дослідити поняття «метод» та методологічний інструментарій з боку найбільш повного прояву завдань права - захисту прав і охоронюваних інтересів членів суспільства, насамперед законних прав суб'єктів господарювання.

Ретроспективний підхід до вивчення генези категорії «метод» відсилає дослідника до першоджерела - праць французького філософа, фізика і математика XVII ст. Рене Декарта. Філософ вважав, що набагато краще ніколи не думати про відшукання істини якої б то не було речі, ніж робити це без методу: адже цілком безсумнівно, що внаслідок безладних занять такого роду і неясних роздумів розсіюється природне світло і засліплює розум... Під методом же я розумію достовірні і легкі правила, суворо дотримуючись яких людина ніколи не прийме нічого помилкового за істинне і, не витрачаючи даремно ніякого зусилля розуму, але постійно крок за кроком примножуючи знання, прийде до істинного пізнання всього того, що він буде здатний пізнати¹.

Проведене дослідження показало, що в юридичній науці не припиняється процес викристалізовування методологічного інструментарію, про що свідчать численні спроби його формування з урахуванням специфіки завдань наукового пізнання. Узагальнена аналітична оцінка опрацьованого масиву наукового доробку і практичного матеріалу дає змогу висловити гіпотезу, що визначальною умовою успішних наукових пошуків виступають вимоги щодо обрання відповідних принципів наукового передбачення і створення належного методологічного супроводження процесу теоретичного осмислення обраної проблематики. Послуговуючись набором логіко-правових категорій, серед яких узагальнення та аналітико-правове супроводження процесів наукового судження, дослідник має можливість певним чином інкорпорувати результати власного наукового доробку в середовище сучасних правових реалій.

У цьому зв'язку посилаємося на наукову платформу Т.Г. Лешкевич, яка зазначає, що вчені, здійснюючи наукове дослідження, розкривають проблематику виокремлення методології з позиції структуризації методології на два рівні: інструментальний, у межах якого дослідник створює інструментарій (систему методів), який забезпечує йому правильність здійснення розумових і практичних операцій. Іншим рівнем є конструктивний рівень, у межах якого дослідник домагається збільшення знань та отримання нового змістовного знання².

В.П. Кохановський, вважає, що під час формування методологічного інструментарію наукового дослідження слід виокремити ключовий метод наукового дослідження, встановити положення, які характеризують його застосування щодо конкретного предмета наукового пізнання³.

Р. Циппеліус, досліджуючи юридичну методологію права, пропонує під час провадження наукового дослідження забезпечити формування його методологічного інструментарію, беручи за основу всю наявну сукупність загальних, спеціальних і одиничних методів, прийомів наукового пізнання⁴.

М.С. Кельман, аналізуючи значення системності під час проведення наукових досліджень правових явищ, зазначає, що будь-яка система у праві як органічний порядок передбачає власні елементи цього поняття, а саме: 1) склад, 2) міцний внутрішній зв'язок, 3) єдність як цілісність. Їх характер визначається зв'язком і саме підпорядкуванням частин цілому, в сенсі частина замість цілого⁵.

Заглиблюючись на рівень наукового дослідження теоретико-методологічних принципів захисту прав суб'єктів господарської діяльності, обґрунтованим є застосування спеціально-наукових (частково-наукових) методів, які використовуються окремими групами науковців або навіть однією наукою, доповнюють і конкретизують методи з вищим рівнем узагальнення (загальнонаукові), беручи за основу особливості предмета юридичної науки і наукового дослідження.

Перманентна наукова полеміка щодо шляхів і підґрунтя формування методологічного інструментарію юридичного дослідження схиляє до думки, що науковці, намагаючись вирішити дану проблему, обирають за вихідні положення вузько спеціалізовані галузеві підходи. Ми вважаємо, що така ситуація не має під собою твердого теоретико-правового підґрунтя, оскільки закономірно вибудовує логіко-правові бар'єри, які розчленовують на самостійні складові структурно цілісний юридичний феномен, яким є універсальний методологічний інструментарій.

За таких умов не можна обійти увагою увесь процес законотворення, відмежуватися від його надто швидкоплинного перебігу, оскільки це перешкоджатиме дотриманню стабілізації всього механізму наукового дослідження на стійких і тривалий час незмінних принципах функціонування цілісної правової системи в державі. У зв'язку з цим унеможливлюється сама процедура досягнення спільного знаменника у підходах до чіткого науково обґрунтованого розуміння методологічного інструментарію як єдино виправданого шляху до всебічного вивчення правового захисту прав суб'єктів господарювання. Адже неможливо припустити, щоб на порушення законів логіки одне і теж правове явище отримувало різну наукову аргументацію, і дослідники у своїх висновках виводили діаметрально протилежні чи супротивні результати. За таких умов ми не можемо кваліфіковано вести дискусію про будь-які правові явища, оскільки згідно із законами логіки не можуть бути одночасно правильними два протилежні судження.

Досліджуючи проблематику теоретичного обґрунтування захисту прав суб'єктів господарювання, застосовуємо найбільш дієві та інформаційно місткі методологічні інструменти дослідження.

Так, системно-структурний метод допомагає дослідити явище у всьому різноманітті зв'язків, системи цінностей, пріоритетів. Він дає можливість встановити внутрішні зв'язки, що існують у праві в цілому, є його основою, зв'язати основні ціннісні підходи в праві з окремими нормами і правовими ситуаціями⁶. У цьому зв'язку заручаємося підтримкою Т.В. Адорно, який, піддаючи критиці наукові погляди тих, хто «слухняні примату методу, а не предмета», сповідував системні підходи до розуміння процесів формування методологічного інструментарію юридичної науки в цілому⁷.

Формально-догматичний метод використовуємо для формулювання нових понять, їх класифікації, типологізації досліджуваних явищ, а також усунення неточностей, суперечностей, налагодження порушених логічних зв'язків тощо. Послуговуючись можливостями цього інструменту наукового дослідження, отримуємо доступ до застосування логічних законів і правил, насамперед сходження від абстрактного до конкретного, абстрагування, аналізу і синтезу, узагальнення, індукції і дедукції, правового моделювання тощо.

Завдяки використанню методу історизму отримаємо розуміння і зміст правотворчих подій, фактів, ідей (теорій) у конкретних часових та історичних умовах. За таких обставин надається можливість розглядати їх у стійкому діалектичному русі, тобто з моменту виникнення, формування й розвитку, виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей і суперечностей, цілісності суб'єктивних і об'єктивних чинників.

Завданням цього методу в рамках нашої наукової розвідки є установити значення об'єкта наукового пізнання для періоду функціонування, перспектив розвитку, зв'язок із сучасністю.

Використання герменевтичного методу, завдяки його взаємодії з філософським герменевтичним підходом, сприятиме досягненню високого рівня розуміння в прочитанні текстів правових документів різних історичних періодів, а також слугуватиме підґрунтям при роз'ясненні їх внутрішнього змісту. Фахове тлумачення термінів, дотримання конкретно-історичних умов їх уживання надасть повномірне розуміння генези досліджуваного нами правового явища, яким є захист прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання.

А.С. Токарська зазначає, що проблеми герменевтики пов'язані зі складністю розуміння правових і юридичних текстів як продуктів зі значною кількістю смислів і залежать як від автора (комунікатора), так і від комуніканта в умовах їх специфічної «соціокультурної визначеності»⁸. У такій ситуації правовий захист прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання як суспільно-правовий феномен може бути досліджений з урахуванням особливостей герменевтичного підходу як такий, що виявляється у мовленнєвих формах, тлумачення яких дає змогу зрозуміти ідеї, закладені суб'єктом в основу правового регулювання, стан та потреби суб'єктів права у правовому регулюванні, а також дасть можливість з'ясувати смисл, закладений у право, та можливі правові наслідки, які можуть бути досягнуті в результаті дії права.

На думку Ф. Тенниса, відповідно до ідей герменевтики право розглядається не лише як таке, що виражене за допомогою юридичної мови, а й як результат і зміст взаєморозуміння⁹.

Досягненню належного рівня вивчення правової реальності через її знакові, символічні системи (процедури, форми, стилістика правових документів), предмети і дії яких наділені визначеним умовним змістом, сприятиме застосування методу правової семіотики.

В. Розін дійшов висновку, що семіотичний підхід є посередником або медіатором між традиційними теоретичними дисциплінами і новими підходами - прагматичним, діяльнісним, комунікативним (герменевтичним). Тобто семіотика здатна запропонувати іншим наукам механізм виявлення знаку як медіатора зв'язку слова (поняття) та об'єкта відтворення, абсолютного значення і конкретного змісту (в цьому проявляється медіаційна функція семіотичного підходу). Іншими словами, семіотичний підхід передбачає дві важливі практики - створення речей за допомогою знаків та розрізнення «семіотичної норми» (значення, денотата, предмета) і її конкретної реалізації (змісту, концепту)¹⁰.

С.К. Дудар вважає, що комплексне використання методологічної бази для дослідження державно-правових явищ або процесів, у тому числі й використання спеціально-юридичних підходів до дослідження, забезпечує всебічність і ґрунтовний характер наукового дослідження як такого¹¹.

Для дослідження генези конкретного правового явища, яким є захист суб'єктивного права, ми також звертаємось до можливостей конкретно-історичного методу. Завдяки результатам такої наукової вибірки, з урахуванням статистичної похибки, перед нами відкриється узагальнена картина цивілізаційного руху у напрямі калібрування основоположних понять людяності й права, які покладалися в основу функціонування різноманітних правових систем щодо захисту суб'єктивного права і охоронюваного законом інтересу.

Ґрунтуючись на положеннях філософського закону заперечення заперечення, який є одним із основних законів діалектики, що відображає поступальність, спадкоємність, а також специфічну діалектичну форму розвитку предметів і явищ об'єктивної дійсності, ми зможемо зрозуміти окрему подію в її неповторності, а також виявити те, що їх одночасно роз'єднує і поєднує з іншими спорідненими правовими явищами, тобто віднайти певні закономірності у їх розвитку.

Усі розглянуті загальні методи поєднуються з аналізом методології вивчення теоретичної складової процесу правового захисту суб'єктів господарювання, певною мірою орієнтуючись на концептуальну позицію відомого українського теоретика права професора О.Ф. Скакун. Науковець вважає, що методологія вивчення будь-якого правового явища має охоплювати не лише методи, за допомогою яких розкривається сутність явища, а також і методику його реалізації¹².

Висновки і пропозиції

Вважаємо, що підґрунтям формування методологічного інструментарію наукового дослідження процесу захисту прав суб'єктів господарювання є поєднання всіх методів і прийомів наукового дослідження в цілісну систему, яка сприятиме глибинному і всебічному розв'язанню завдань цього процесу з огляду на міжгалузеву природу вказаного правового явища. У такому разі ми досліджуємо ґенезу правового захисту як усвідомленого суспільного стану, обрамленого імперативним впливом держави у сфері дотримання суб'єктивного права в його найширшому компетентному тлумаченні.

Ми також переконані, що узагальнений і апробований різними галузями правової науки масив методів і прийомів наукового пізнання сприятиме однотипному розумінню висновків науковців, які вивчатимуть конкретні правові явища чи інститути, що перебувають в діалектичному зв'язку з предметом цього дослідження. Саме завдяки широті та універсальності методологічного інструментарію, заснованого на множинності наукових підходів до глибинного вивчення причини і зв'язків предмета наукового пізнання, вдалося переступити галузеві межі господарського матеріального і процесуального права, винести для вивчення методологічними інструментами юридичного феномена «правовий захист прав суб'єктів господарювання» на міжгалузевий рівень, що слугуватиме достатньо аргументованим теоретико-методологічним підґрунтям для проведення подальших наукових досліджень з цієї проблематики.

Література

1. Декарт Р. Правила для руководства ума. Рассуждение о методе. Сочинения. Москва: Мысль, 1989. 512 с. С. 111.

2. Лешкевич Т.Г. Философия науки: традиции и новации. Москва: Изд-во «ПРИОР», 2001. 428 с. С. 23.

3. Кохановский В.П. Философия и методология науки: учебник. Ростов н/Д: Феникс, 1999. 576 с. С. 434-435.

4. Циппеліус Р. Юридична методологія : підручник; пер., адапт., прикл. з права України і список термінів Р. Корнута. Київ: Реферат, 2004. 176 с. С. 33-39.

5. Кельман М.С. Юридична наука; проблеми методології. Тернопіль: Тернограф, 2011. 389 с. С. 39.

6. Мічурін Є.О. Методологія цивільного права: системно-структурний метод. Університетські наукові записки. 2017. № 2. С. 6-13.

7. Адорно Т.В. К логике социальных наук. Вопросы философии. 1992. № 10. С. 76-86.

8. Токарська А.С. До питання про культуру розуміння юридичного тексту. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, 2011. № 1. С. 139-146.

9. Теннис Ф. Общность и общество. Социологический журнал. 1998. № 3/4. С. 207-229. С. 210.

10. Розин В. Семиотические исследования. Москва: ПЕР СЭ; Санкт-Петербург: Унив. кн., 2001. 256 с. С. 23-25.

11. Дудар С.К. Розвиток законодавства України в умовах європейської правової інтеграції (загальнотеоретичний аспект): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2013. 19 с. С. 11.

12. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): підручник. Харків: Еспада, 2006. 776 с. С. 25.

Размещено на Allbest.ru