Інституції громадянського суспільства в реалізації правозахисної функції держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституції громадянського суспільства в реалізації правозахисної функції держави

Петро Сергійович Корнієнко, доктор юридичних наук, професор Національної академії статистики, обліку та аудиту

Резюме

У статті досліджується роль правозахисних організацій у розбудові громадянського суспільства в Україні. Зазначається, що розбудова громадянського суспільства в Україні включає в себе: формування чіткого розуміння характеру та функцій такого суспільства з точки зору національної, культурологічної, релігійної специфіки; розкриття потенційної ролі інститутів такого суспільства в посиленні продуктивності влади й, насамкінець, розроблення комплексу практичних заходів щодо підтримки громадянського суспільства як засобу соціалізації держави та захисту прав і свобод громадян. Досліджуються проблемні питання конституційної правозахисної діяльності.

Ключові слова: правозахисні організації, конституційна правозахисна діяльність, захист прав і свобод людини і громадянина, громадянське суспільство, правозахисна діяльність, правове регулювання.

Резюме

В статье исследуется роль правозащитных организаций в развитии гражданского общества в Украине. Отмечается, что развитие гражданского общества в Украине включает в себя: формирование четкого понимания характера и функций такого общества с точки зрения национальной, культурологической, религиозной специфики; раскрытие потенциальной роли институтов такого общества в усилении производительности власти и, наконец, разработка комплекса практических мер по поддержке гражданского общества как средства социализации государства и защиты прав и свобод граждан. Исследуются проблемные вопросы конституционной правозащитной деятельности.

Ключевые слова: правозащитные организации, конституционная правозащитная деятельность, защита прав и свобод человека и гражданина, гражданское общество, правозащитная деятельность, правовое регулирование.

Summary

Key words: human rights organizations, constitutional human rights activists, protection of human and civil rights and freedoms, civil society, human rights activities, legal regulation.

Розбудова громадянського суспільства в Україні включає в себе: формування чіткого розуміння характеру та функцій такого суспільства з точки зору національної, культурологічної, релігійної специфіки; розкриття потенційної ролі інститутів такого суспільства в посиленні продуктивності влади й, насамкінець, розроблення комплексу практичних заходів щодо підтримки громадянського суспільства як засобу соціалізації держави та захисту прав і свобод громадян¹.

Водночас, незважаючи на чималий обсяг доробку дослідників, залишаються ще недослідженими питання становлення ефективних організацій інститутів громадянського суспільства, їхні роль та місце в процесах демократичного державотворення. Недооцінка значення різного роду незалежних, неурядових, добровільних організацій і рухів, що становлять інституційний «хребет» демократії, заважає створенню дієвих механізмів формування відповідальної перед народом влади².

Громадські об'єднання традиційно прийнято відносити до інститутів громадянського суспільства, які розвиваються і діють в рамках демократичного суспільства незалежно, автономно від держави. Свобода діяльності громадських об'єднань здійснюється відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права «кожна людина має право на свободу асоціацій з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів».

Необхідно звернути увагу на незначну кількість вузьких наукових досліджень діяльності правозахис- них інститутів громадянського суспільства, а саме громадських об'єднань та їх ролі у правозахисній діяльності.

Як правило, об'єднання, що виражають широкі громадські інтереси, включаються в категорію неурядових організацій. Саме це поняття досі трактується по-різному. Одні зводять усе громадянське суспільство до мережі «самоврядних, самоорганізованих інституцій»³, а інші визначають інституції лише як відповідну його частину⁴. Іноді йдеться про всі добровільні організації, що не входять до складу державного апарату. У науковій літературі частіше цей термін використовується для позначення тих громадських організацій, які надають благодійну, фінансову, технічну допомогу бідним верствам населення або суспільних груп, які займаються широким колом питань розвитку, захисту навколишнього середовища і прав людини. Такі організації беруть участь в реалізації різних програм, надають підтримку іншим громадським і державним структурам за допомогою навчання, поширення інформації, проведення досліджень, надання технічної, консультативної допомоги. Сьогодні з'ясування сутності суспільних, недержавних організацій набуває особливої значущості та актуальності.

В «Європейській конвенції про визнання правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій»⁵ серед інститутів громадянського виділяють саме поняття «неурядові організації», розуміючи його саме як визначальну інституцію громадянського суспільства в країні. Рівень дієвості третього сектора визнається індикатором розвитку громадянського суспільства⁶.

С.С. Юр'єв під громадським об'єднанням розуміє «добровільну, недержавну, неприбуткову організацію індивідів, що законно реалізують право на свободу асоціацій». Серед найбільш важливих ознак громадської організації він виділяє законність, добровільність, персональне членство і некомерційний характер діяльнос- ті⁷. А.П. Боровиков писав, що «громадські організації є недержавними, тобто що не належать до державних установ, і виникають в результаті волевиявлення членів суспільства для задоволення їх потреб і реалізації інтересів»⁸.

Про значення та роль інститутів громадянського суспільства в механізмі правозахисної діяльності, що додатково виступають елементами гарантування дотримання, захисту та відновлення прав і свобод людини і громадянина в Україні було вказано попередньо. А тому не виникає сумнівів у важливості теоретичного дослідження діяльності громадських об'єднань як суб'єктів правозахисної діяльності.

Р.Ю. Шульга визначає правозахисні громадські об'єднання як вид об'єднання, яке ставить на меті захист прав і свобод людини, що діє незалежно від державних органів та інших політичних структур, здійснює свою діяльність на основі національного і міжнародного законодавства, не має на увазі завдання отримання вигоди і володіє власними джерелами фінансування.

Таким чином, Р.Ю. Шульга сутнісними елементами неурядової правозахисної організації зазначає:

• мета захисту прав і свобод людини;

• незалежність від державних органів та інших політичних структур;

• відсутність завдання отримання прибутку;

• наявність власних джерел фінансування⁹.

А.В. Стерлігов і К.К. Кораблін використовують термін «некомерційна недержавна організація» і визначають її як відокремлену від держави, добровільну організацію індивідів, які відповідно до закону реалізують право на свободу створення асоціації, і спрямовану на досягнення будь-яких суспільних благ, за винятком цілей, що суперечать основам правопорядку і моральності, а також отримання прибутку. Серед найбільш важливих сутнісних елементів таких об'єднань вони виділяють:

• міжнародне визнання значущості правосуб'єктності кожної людини;

• міжнародне визнання права кожного індивіда на свободу асоціації;

• добровільність;

• некомерційна мета;

• відокремленість від держави;

• законність організації і діяльності;

• можливість обмеження права на асоціацію в окремих випадках в порядку, встановленому національним законодавством¹⁰.

В Україні діє значна кількість громадських об'єднань, про що свідчить Реєстр громадських об'єднань в Україні¹¹. Означені організації забезпечують громадський контроль за діяльністю державного апарату, сприяють підвищенню відповідальності суб'єктів владних повноважень перед суспільством, роблять об'єктом спільної уваги й аналізу порушення прав людини та відновлюють справедливість або здійснюють операції, які можуть звести ці порушення до мінімуму. Водночас, очевидно, що такі організації змушують державу орієнтуватися на необхідність дотримання основоположних прав і свобод людини, враховувати громадську думку в головних аспектах внутрішньої та зовнішньої державної політики, а також сприяють виявленню і вчасному виправленню помилок державного управління згідно із суспільним очікуванням.

Останній час є визначальним в історії подальшого зміцнення та розвитку більшої частини інститутів громадянського суспільства України, в тому числі й для громадських організацій, які здійснюють правоза- хисну діяльність. Оновлення правової бази регулювання діяльності громадських об'єднань у вигляді основного Закону України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 р. № 4572-УІ¹² є результатом реалізації двох тенденцій: підвищення рівня розвитку громадянського суспільства та демократії в нашій державі, що проявилось у критичній масі громадських об'єднань, діяльність яких вже не могла бути ефективно врегульована застарілим та недосконалим законодавством, а також тиском міжнародних організацій на Україну щодо необхідності виконання взятих на себе зобов'язань з поступового приведення вітчизняного законодавства до європейських стандартів.

Правовою основою створення і діяльності об'єднань громадян є політичне право на свободу об'єднання (право на свободу асоціації у міжнародному праві), яке гарантовано громадянам Конституцією України (ст. ст. 36, 37).

У правозахисному механізмі забезпечення прав громадян правозахисні організації входять до організа- ційно-інституційного блоку громадянського суспільства і утворюють сукупність недержавних інституцій, які здійснюють захист прав фізичних та юридичних осіб у конкретних випадках, проводять громадські розслідування фактів порушень прав людини державними органами; поширюють інформацію про права людини, організовують заходи з правового виховання та подолання правового нігілізму; аналізують стан дотримання прав людини і громадянина, при здійсненні постійного та систематичного контролю за їх діяльністю з боку держави.

Правозахисні громадські об'єднання є важливими учасниками цілої сукупності регулятивних, охоронних, захисних, матеріальних, процесуальних, державних відносин, а також вертикальних та горизонтальних адміністративних відносин¹³.

Правовою основою діяльності громадських об'єднань є Конституція України - щодо закріплення права на свободу об'єднання, Закону України «Про громадські об'єднання»¹⁴, низки підзаконних актів та міжнародно-правових документів.

Варто звернути увагу і на Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2001 р. № 18-рп/2001¹⁵, так зокрема в мотивувальній частині вказано, що Конституція України закріплює вихідний принцип громадянського суспільства: «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності» (частина перша ст. 15). Ураховуючи те, що право на свободу об'єднання є одним із основних політичних прав громадян, принцип багатоманітності суспільного життя є відправним у визначенні засад реалізації цього конституційного права і встановлення інститутів громадянського суспільства, складовою якого є різноманітні об'єднання громадян, що представляють певні ідеологічні та інші погляди, інтереси різних соціальних груп та індивідів.

Частина перша ст. 36 Конституції України гарантує громадянам право на свободу об'єднання, в тому числі у громадські організації, для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Свобода об'єднання означає, зокрема, правову і фактичну можливість добровільно, без примусу чи попереднього дозволу утворювати об'єднання громадян або вступати до них. Згідно з частиною четвертою ст. 36 Конституції України ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян.

Утворення об'єднаннями громадян, зокрема громадськими організаціями, спілок між собою (як форми об'єднання) ґрунтується на реалізації відповідного права громадянами, які є членами цих організацій.

Стаття 1 Конституції України проголосила Україну демократичною, соціальною, правовою державою. Соціальна держава повинна забезпечувати розвиток та підтримку членів суспільства, громадських інститутів, у тому числі через цільове спрямування видатків «на загальносуспільні потреби» (частина друга ст. 95 Конституції України).

Обов'язком правової держави є, зокрема, невтручання як у реалізацію громадянами права на свободу об'єднання, так і в діяльність самого об'єднання, «за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей» (частина перша ст. 36 Конституції України). Тим самим Конституція України встановила межі втручання держави в реалізацію права громадян на свободу об'єднання. Пункт 11 частини першої ст. 92 Конституції України передбачає, що виключно законами визначаються «засади утворення і діяльності... об'єднань громадян». Інші (що не є найбільш загальними) питання реалізації права на свободу об'єднання в громадянському суспільстві не підлягають державному регулюванню і мають вирішуватися на вільний розсуд його членів.

Відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

У науковій літературі це поняття розкрито більш широко. Відтак, під правом громадян на об'єднання в громадські організації є їх можливість створювати громадські організації, вступати в існуючі громадські організації або утримуватися від вступу, брати участь у їх діяльності, виходити з них. Натомість, громадська організація - це недержавне, некомерційне, добровільне об'єднання громадян, що створюється ними з метою здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення соціальних, культурних та інших інтересів у порядку, передбаченому Конституцією, законами та нормами цих об'єднань¹⁶.

Після аналізу міжнародного та національного законодавства, а також наукових праць і виявлених ознак і принципів громадських об'єднань можна дати таке визначення поняття «правозахисної організації», як інституту громадянського суспільства, рівноправне, самоврядне, некомерційне формування, яке створюється добровільно для реалізації спільних інтересів індивідів, що діє самостійно і незалежно від держави на основі принципів законності й гласності з метою забезпечення і захисту прав та свобод людини і громадянина.

Натомість закон передбачає і поняття «громадська спілка», під яким розуміє громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Очевидно, що поняття правозахисної організації є більш широким і фактично включає в себе всі види громадських об'єднань.

Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (ст. 1 Закону).

Громадські об'єднання можна класифікувати за кількома типами:

1. За необхідністю формалізації створення:

а)підлягають легалізації (офіційному визнанню) державою:

- громадські організації;

- профспілки;

- організації роботодавців;

- органи самоорганізації населення;

б)не підлягають легалізації:

- батьківські комітети;

- органи учнівського самоврядування;

- колективи фізкультури на підприємствах.

2. За метою і функціями:

а)мають загальну мету і завдання, створюються без будь-яких спеціальних особливостей відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян»;

б)мають спеціальну мету (прямо передбачену Законами):

- громадські організації інвалідів, «чорнобильців», ветеранів війни;

- Національний Олімпійський комітет України;

- Українське товариство охорони пам'яток історії та культури;

- саморегулятивні громадські організації;

- організації професійного спрямування;

- організації професійного самоврядування.

3. За характером повноважень:

а)мають визначені законами спеціальні повноваження:

- громадські організації споживачів;

- громадські організації з охорони громадського порядку і державного кордону;

- Українське товариство охорони пам'яток історії та культури;

б)мають загальну мету і завдання, створені без будь-яких спеціальних особливостей відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян».

4. За територією діяльності:

а)всеукраїнські громадські організації;

б)міжнародні громадські організації;

в)місцеві громадські організації¹⁷.

Цікаву позицію з приводу територіальної сфери діяльності громадських організацій висловив А.І. Нор- кін¹⁸. На його думку, розподіл об'єднань за їх територіальною поширеністю є надуманим, це не викликано об'єктивними потребами, а є лише даниною традиції. Дана точка зору має право на існування, тим більше, що фактично немає відмінностей в правах у місцевих і загальноукраїнських організацій.

Обираючи відповідну сферу діяльності, кожне із громадських об'єднань, які, на відміну від політичних партій чи профспілок, не обмежуються політичною діяльністю чи захистом соціально-економічних прав людей. Їх діяльність також поширюється і на гуманітарну, інформаційну, екологічну, безпекову та інші сфери суспільного та державного життя України.

Прикладами такої діяльності може слугувати, зокрема: активна взаємодія та співпраця з громадськими організаціями, в т.ч. і міжнародними, з питань тендерної політики, сприяння розвитку проєктів гуманітарної допомоги в Україні, з питань вирішення проблеми ВІЛ/СНІДу, маркетингу ринку нерухомості; культурно- просвітницька діяльність, проведення заходів, спрямованих на відродження та розвиток національних, історичних, духовних традицій; діяльність, спрямована на розвиток освіти, науки і техніки; діяльність у галузі охорони здоров'я та пропаганди здорового способу життя, у галузі екології.

Література

1 Барков В., Розова Т., Пищуліна О. Специфікація громадянського суспільства в Україні. URL: http://www.niss.gov.ua/Ьоок/2004_Йш1/008.Йш

2 БодровА.В. Неурядові організації як індикатор розвитку громадянського суспільства. Державне будівництво. 2007. № 1. Ч. 1. С. 5.

3 Цвих В.Ф. Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика: монографія. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2002. С. 7.

4 Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні: монографія. Львів: Вид-во «Червона Калина», 2002. 272 с.

5 Неурядові організації Європейського Союзу: порівняльний аналіз громадських організацій України. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2002. С. 13-14.

6 Третій сектор в Україні: проблеми становлення / М.Ф. Шевченко (кер. авт. кол.), В.А. Головенько, Ю.М. Галустян та ін. Київ: Український ін-т соціальних досліджень, 2001. С. 21.

7 Юрьев С.С. Правовой статус общественных объединений. Москва, 1995. С. 63.

8 Боровиков А.П. Общественные организации и движения в политической системе. Санкт-Петербург, 1992. С. 24.

9 Шульга Р.Ю. Защита прав человека неправительственными правозащитными организациями: теоретические и практические аспекты: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. Москва: РАГС, 2001. С. 13-14.

10 Стерлигов А.В., Корабли» К.К. Правовое регулирование деятельности негосударственных некоммерческих организаций. Хабаровск: Изд-во ДВАГС, 2005. С. 28.

11 Реєстр громадських об'єднань в Україні. URL: http://rgo.mformjust.ua/

12 Про громадські об'єднання: Закон України від 22 березня 2012 р. № 4572-УІ (із змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2013. № 1. Ст. 1.

13 Грицай І.О. Адміністративно-правове регулювання діяльності неурядових правозахисних організацій: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Запоріжжя, 2012. С. 7.

14 Про громадські об'єднання: Закон України від 22 березня 2012 р. № 4572-УІ (із змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2013. № 1. Ст. 1.

15 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу четвертого статті 2, частини другої статті 6, частин першої, другої статті 10 Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (справа про молодіжні організації) від 13 грудня 2001 р. № 18-рп/2001. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v018p710-01

16 ВащукО.М. Конституційно-правовий статус громадських організацій України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права імені В.М. Корецького. Київ, 2004. С. 8.

17 Характеристика громадських формувань як інститутів громадянського суспільства: Роз'яснення Міністерства юстиції України від 24 січня 2011 р. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-binЛaws/mam.cgi?nreg=n0016323-11

18 Норкин А.И. Правовой статус общественных объединений: проблемы теории и практики: дисс. ... канд. юрид. наук. Саратов, 2006. С. 100.

Размещено на Allbest.ru