Екологічна безпека як правова категорія у Конституції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічна безпека як правова категорія у Конституції України

Антон Володимирович Теник, аспірант Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України*

Резюме

Статтю присвячено дослідженню питання появи у Конституції України такої правової категорії, як екологічна безпека.

На основі вивчення норм різних редакцій конституцій України та СРСР, Декларації про державний суверенітет України, а також актів законодавства України автором виявлено передумови та прослідковано процес становлення правової регламентації екологічної безпеки у чинному Основному Законі України. Зокрема, з'ясовано, що аварія на Чорнобильській АЕС значною мірою зумовила становлення і подальший розвиток екологічного законодавства України. Відображення у вказаній Декларації основних складових екологічної безпеки стало визначальною передумовою для закріплення у подальшому цієї правової категорії у Конституції Української РСР 1978 р., а згодом і в Конституції України 1996 р.

Ключові слова: екологічна безпека, правова категорія, Конституція України.

Резюме

Теник А.В.Экологическая безопасность как правовая категория в Конституции Украины.

Статья посвящена исследованию вопроса появления в Конституции Украины такой правовой категории, как экологическая безопасность.

На основе изучения норм различных редакций конституций Украины и СССР, Декларации о государственном суверенитете Украины, а также актов законодательства Украины автором выявлены предпосылки и процесс становления правовой регламентации экологической безопасности в действующем Основном Законе Украины. В частности, установлено, что авария на Чернобыльской АЭС в значительной степени обусловила становление и дальнейшее развитие экологического законодательства Украины. Отражение в указанной Декларации основных составляющих экологической безопасности явилось определяющей предпосылкой для закрепления в дальнейшем этой правовой категории в Конституции Украинской ССР 1978 г., а впоследствии и в Конституции Украины 1996 г.

Ключевые слова: экологическая безопасность, правовая категория, Конституция Украины.

Summary

Anton Tenyk. Environmental safety as a legal category in the Constitution of Ukraine.

The definition at the level of the Basic Law of a particular task of the state is inextricably linked with the normative formulation of its essence. In turn, this formulation is based on certain legal concepts, legal categories, the content of which formalizes the corresponding task and forms its constitutional and legal meaning.

In this context, the question of the need to clarify the prerequisites and the time of the appearance of a particular legal construction in the text of a norm of the law becomes of fundamental importance, which is primarily associated with the operation of the law in time.

This is especially true for those legal categories that, in the historical aspect, until recently were not inherent in the traditional sphere of constitutional law regulation and appeared only at a certain stage in the development of society, that is, relatively new ones.

The article is devoted to the study of the issue of the emergence in the Constitution of Ukraine of such a legal category as environmental safety, since, despite the presence of numerous studies, this issue still remains little studied.

Based on the study of the norms of different editions of the constitutions of Ukraine and the USSR, the Declaration of State Sovereignty of Ukraine, as well as acts of legislation of Ukraine, the author identified the prerequisites and studied the process of formation of the legal regulation of environmental safety in the current Basic Law of Ukraine.

Legislative consolidation of the foundations of environmental safety in the most general form at the constitutional level was first reflected in the Constitution of the USSR of 1977 and the Constitution of Ukraine of 1978, which provided for the implementation of the necessary measures for the protection and scientifically based, rational use of land and its subsoil, water resources, flora and fauna, to keep the air and water clean, to ensure the reproduction of natural resources and improve the human environment.

The concept of “environmental safety” was first enshrined at the level of the Constitution of the USSR in December 1990, and in the Constitution of Ukraine in 1978 - in June 1991.

In accordance with the Constitution of Ukraine of 1996, ensuring environmental safety is proclaimed the duty of the state, and the foundations of environmental safety are included in the list of fundamentally important institutions determined exclusively by the laws of Ukraine.

Key words: environmental safety, legal category, Constitution of Ukraine.

Постановка проблеми

Визначення на рівні Основного Закону того чи іншого завдання держави нерозривно пов'язане з нормативним формулюванням його суті. Своєю чергою, в основі такого формулювання лежать певні правові поняття, правові категорії, зміст яких формалізує відповідне завдання і формує його конституційно-правовий сенс.

У цьому контексті принципового значення набуває питання щодо необхідності з'ясування передумов і часу появи тієї чи іншої правової конструкції у тексті норми закону, що передусім пов'язано з дією закону у часі.

Особливо це стосується тих правових категорій, які в історичному аспекті донедавна не були притаманними традиційній сфері конституційного праворегулювання і з'явилися лише на певному етапі розвитку суспільства, тобто є порівняно новими. До однієї з таких ми відносимо і екологічну безпеку, забезпечення якої належить до переліку обов'язків держави, а тому потребує повноцінної регламентації на рівні закону.

У науковій літературі цілком обґрунтовано наголошувалося на тому, що законодавче визначення основних, базисних категорій, як запорука і гарантія реалізації відповідного права, є своєрідним «лакмусовим папірцем», який демонструє, наскільки правовою є держава¹.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Екологічна безпека була предметом наукових досліджень багатьох вітчизняних вчених. Цій тематиці було присвячено не лише окремі наукові статті, зокрема, М.Т. Гаврильціва (2015), Л.М. Добробог (2015), Г.М. Буканова (2018), С.М. Мельничук (2019), В.О. Копан- чука (2020), О.В. Олефіренко (2020), М.М. Сірант (2020), Ю.В. Корнєєва (2021), а й монографію В.А. Андронова, С.М. Домбровської, В.Г. Ковальчук, О.І. Крюкова (2016) та дисертаційні дослідження П.О. Фесянова (2013), Ю.В. Краснової (2018), А.Е. Омарова (2019).

Невирішені раніше частини загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Водночас, попри наявність численних досліджень, питання появи у Конституції України такої правової категорії, як екологічна безпека, досі залишається малодослідженим.

Формулювання мети статті. Метою статті є виявлення на основі дослідження положень різних редакцій конституцій України та СРСР, Декларації про державний суверенітет України, а також актів законодавства України передумов появи правової регламентації екологічної безпеки у чинному Основному Законі України, а також з'ясування процесу розвитку відповідного правового регулювання.

Виклад основного матеріалу

Вивчення тексту Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки 1919 р.², у т.ч. і положень розділу III «Декларація прав і обов'язків трудового і експлуатованого народу України», дає підстави для висновку про те, що питання, пов'язані з охороною навколишнього середовища та екологічними правами громадян, не були предметом регулювання вказаного акта. З огляду на історичні передумови його ухвалення, визначення ним держави як організації «диктатури трудящих та експлуатованих мас - пролетаріату і найбіднішого селянства над їхніми віковічними гнобителями та експлуататорами - капіталістами і поміщиками», відповідні тогочасні пріоритети предмета конституційного регулювання видаються цілком зрозумілими.

Зазначені вище питання не були врегульовані і в Конституції СРСР 1924 р.³, яка складалася з Декларації про утворення СРСР та Договору про утворення СРСР і фактично регулювала створення союзної держави, у Конституції Української соціалістичної радянської республіки 1929 р.⁴, у Конституції СРСР 1936 р.⁵, а також у Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки 1937 р.⁶

Законодавче закріплення засад екологічної безпеки у самому загальному вигляді на конституційному рівні вперше знайшло своє відображення у Конституції СРСР 1977 р.⁷, ст. 18 якої було передбачено, що «в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в СРСР здійснюються необхідні заходи для охорони і науково обґрунтованого, раціонального використання землі та її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, для збереження в чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних багатств і поліпшення середовища, яке оточує людину».

Зміст вказаної норми конституції союзної держави практично у такій же редакції було відтворено у ст. 18 Конституції Української РСР 1978 р.8 з тією лише різницею, що територією здійснення таких заходів було визначено Українську РСР: «В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Українській РСР здійснюються необхідні заходи для охорони і науково обґрунтованого, раціонального використання землі та її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, для збереження в чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних багатств і поліпшення середовища, яке оточує людину».

Вважаємо за необхідне наголосити на тому, що на рівні актів українського парламенту поняття «екологічна безпека» вперше зустрічається у однойменному розділі VII Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.⁹, яким складовими екологічної безпеки було проголошено: самостійне встановлення Українською РСР порядку організації охорони природи на території Республіки та порядку використання природних ресурсів; наявність в Української РСР власної національної комісії радіаційного захисту населення; турботу Української РСР про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління; два окремі види прав держави: 1) заборонити будівництво та припинити функціонування будь- яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці; 2) на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів.

Відповідно до ст. 132 Конституції СРСР 1977 р. (в редакції Закону СРСР «Про зміни та доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР у зв'язку з удосконаленням системи державного управління» від 26 грудня 1990 р. № 1861-I¹⁰) повноваження щодо забезпечення проведення погодженої політики в галузі охорони природи, екологічної безпеки і природокористування було віднесено до компетенції Кабінету Міністрів СРСР.

Таким чином, поняття «екологічна безпека» вперше було закріплене на рівні Конституції СРСР у грудні 1990 р.

У тексті деяких норм Конституції Української РСР 1978 р. було вжито такі поняття, як «безпека країни» (ст. 30, ч. 1 ст. 68) та «державна безпека» (п. 5 ч. 2 ст. 118), однак правова конструкція «екологічна безпека» безпосереднього відображення в Основному Законі не знайшла, хоча й містила окремі її елементи.

Наприклад, гарантоване ч. 1 ст. 40 Конституції Української РСР 1978 р. право громадян Української РСР на охорону здоров'я забезпечувалося, зокрема, заходами щодо оздоровлення навколишнього середовища (ч. 2 ст. 40), охорона якого згідно з п. 12 ст. 72 Основного Закону належала до відання Української РСР в особі її найвищих органів державної влади і управління.

У зв'язку з прийняттям парламентом Закону УРСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 27 лютого 1991 р. № 791а-ХП^п норморегулювальна сфера поповнилася такими новими правовими категоріями, як: «комплексна екологічна характеристика територій» (ст. 1); «екологічні умови використання земель» (ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 15); «екологічний стан у зоні відчуження» (ч. 2 ст. 8); «екологічно чиста продукція» (абз. 3 ст. 17, абз. 2 ст. 19).

Преамбулою Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII¹²у законодавство було запроваджено поняття «екологічне лихо», однак без надання законодавчого визначення вказаного поняття: «Україну оголошено зоною екологічного лиха».

Пунктом 4 ст. 119 Конституції Української РСР 1978 р. в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України» від 19 червня 1991 р. № 1213а-ХІІ¹³ було передбачено, що Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень забезпечує проведення політики в галузі охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Таким чином, зазначеним Законом у текст Конституції вперше було введено таку правову категорію, як екологічна безпека.

Урахування дати проголошення Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), дат прийняття зазначених вище законів «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (27 лютого 1991 р.), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (28 лютого 1991 р.) та «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України» (19 червня 1991 р.) дає підстави для висновку про те, що значний вплив на появу «екологічного блоку» цих актів та на розвиток екологічного законодавства України в цілому мала аварія на Чорнобильській АЕС, яка сталася в ніч на 26 квітня 1986 р.

Надзвичайно широкий спектр правових понять екологічного змісту було запроваджено Законом Української РСР «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264-XII¹⁴ (у його першій редакції): «екологічна безпека життєдіяльності людини» (преамбула); «екологічна політика» держави (преамбула, п. «в» ч. 1 ст. 14, п. «а» ч. 1 ст. 15, п. «а» ч. 1 ст. 17); «забезпечення екологічної безпеки» як одна зі складових галузей завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища щодо регулювання відносин (ст. 1); «вимоги екологічної безпеки», «екологічні стандарти», «екологічно безпечне середовище для життя і здоров'я людей», «екологізація матеріального виробництва», «екологічні інтереси суспільства», «знання екологічних наук», «екологічна експертиза», «екологічний світогляд населення», «екологічна обстановка» як складові основних принципів охорони навколишнього природного середовища (п.п. «а», «б», «г», «е», «є», «ж», «ї» ст. 3); «негативний вплив несприятливої екологічної обстановки» (ч. 3 ст. 5); «державні екологічні програми» (ст. 6, п. «б» ч. 1 ст. 13, п. «г» ч. 1 ст. 14); «екологічна культура суспільства» (ч. 1 ст. 7); «екологічні знання» як обов'язкова кваліфікаційна вимога для всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища (ч. 2 ст. 7); «екологічні права громадян Української РСР» у контексті визначення переліку зазначеного виду прав, їх гарантій та захисту (ст. ст. 9-11); «громадська екологічна експертиза» (п. «є» ч. 1 ст. 9, п. «г» ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 26, ст. 30); «екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів» (п. «б» ч. 1 ст. 10); «екологічні нормативи» (п. «б» ч. 1 ст. 12, п. «д» ч. 1 ст. 17, ст. 33); «екологічні правопорушення» (п. «г» ч. 1 ст. 12, п. «в» ч. 2 ст. 36, п. «г» ч. 2 ст. 47, ст. 70); «зона надзвичайної екологічної ситуації» (п. «д» ч. 1 ст. 13, ст. 65); «нормативи екологічної безпеки» (п. «з» ч. 1 ст. 14); «місцеві екологічні програми» (п. «д» ч. 1 ст. 15, п. «в» ч. 1 ст. 19); «екологічні наслідки аварій» (п. «и» ч. 1 ст. 15, п. «і» ч. 1 ст. 18, ст. 66, п. «і» ч. 2 ст. 68); «державні республіканські, міждержавні і регіональні екологічні програми» (п. «б» ч. 1 ст. 17); «екологічне виховання та екологічна освіта громадян» (п. «ж» ч. 1 ст. 17, п. «й» ч. 1 ст. 18, п. «и» ч. 1 ст. 19); «норми екологічної безпеки» (п. «б» ч. 1 ст. 20, п. «а» ч. 2 ст. 36, п. «б» ч. 2 ст. 68); «республіканська екологічна інформаційна система» (п. «в» ч. 1 ст. 20); «державна екологічна експертиза» (п. «з» ч. 1 ст. 18, п. «д» ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 26, ст. 28, ч. 4 ст. 52, п. п. «г», «д» ч. 2 ст. 68); «екологічний паспорт» (ч. 3 ст. 24); «екологічний прогноз» (ч. 1 ст. 25, ч. 4 ст. 51); «об'єкти екологічної експертизи» (ст. 27); «екологічна стандартизація і нормування» (ст. 31); «екологічні стандарти» (ст. 32); «екологічно небезпечна діяльність», «спеціалізовані екологічні підрозділи у складі органів прокуратури» (ч. ч. 2, 3 ст. 37); «обов'язкові екологічні вимоги» при використанні природних ресурсів (ч. 1 ст. 40); «екологічно безпечні технології та виробництва» (п. «д» ст. 48); «екологічне страхування» (ст. 49); законодавче визначення поняття «екологічна безпека» (ст. 50); «екологічна ємкість території» (ч. 4 ст. 51, ч. 1 ст. 59); «екологічно безпечне виробництво» (ч. 1 ст. 53); «екологічна безпека транспортних засобів» (ст. 56); «екологічна безпека при проведенні наукових досліджень, впровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем» (ст. 57); «екологічна безпека щодо військових, оборонних об'єктів та військової діяльності» (ст. 58); «екологічні вимоги при розміщенні і розвитку населених пунктів» (ст. 59); «екологічна цінність» «природних територій та об'єктів» (ч. 1 ст. 60) та «ділянок суші та водного простору, природних комплексів й об'єктів» (ч. 1 ст. 61); «загальний екологічний баланс» (ч. 1 ст. 61); «зона екологічної катастрофи», «зона підвищеної екологічної небезпеки», «зона надзвичайної екологічної ситуації» (ч. ч. 1-3 ст. 65); «екологічно небезпечний об'єкт» (ч. ч. 2, 3 ст. 66); «екологічно безпечне навколишнє природне середовище» (п. «а» ч. 2 ст. 68); «стан екологічної обстановки» (п. «л» ч. 2 ст. 68); «джерело підвищеної екологічної небезпеки» (ч. 3 ст. 69).

Ми не випадково навели настільки детальний і вичерпний перелік понятійних новел.

Зазначимо, що запровадження у законодавчу площину цих понять стало передумовою подальшого розвитку вітчизняного законодавства у сфері екологічної безпеки.

Додаткове закріплення правової категорії «екологічна безпека» у тексті Конституції Української РСР 1978 р. відбулося внаслідок прийняття Закону України «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України» від 14 лютого 1992 р. № 2113-12¹⁵. Цим законом ст. 97 Конституції було викладено у новій редакції, якою, зокрема, передбачено, що до виключного відання Верховної Ради України належить забезпечення екологічної безпеки (п. 14 ч. 3 ст. 97).

У подальшому у тексті Конституції України 1996 р.¹⁶, прийнятій і введеній в дію Законом України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» від 28 червня 1996 р. № 254/96-ВР¹⁷, зазначена вище правова категорія отримала як нове закріплення, так і детальнішу регламентацію.

На відміну від Конституції Української РСР 1978 р., у тексті якої «екологічна безпека» згадувалася у двох нормах - п. 14 ч. 3 ст. 97 та п. 4 ст. 119 - і виключно лише в контексті компетенційних повноважень парламенту та уряду, в Конституції України 1996 р. ця категорія була закріплена у трьох нормах статей - 16, 92 та 116.

Вивчення змісту цих статей та порівняння їх з відповідними нормами Конституції Української РСР 1978 р. дає підстави для висновку про те, що поряд зі збереженням елементів відображення компетенційної складової діяльності органів державної влади (зокрема, в частині повноваження Верховної Ради України, зумовленого статусом єдиного органу законодавчої влади в Україні (п. 6 ч. 1 ст. 92) та повноваження Кабінету Міністрів України щодо забезпечення проведення політики у визначених Основним Законом сферах (п. 3 ст. 116)), у Конституції України 1996 р. екологічна безпека отримала якісно нове сутнісне наповнення:

- по-перше, забезпечення екологічної безпеки було проголошено обов'язком держави (ст. 16);

- по-друге, засади екологічної безпеки було віднесено до переліку принципово важливих інститутів, які визначаються виключно законами України (п. 6 ч. 1 ст. 92).

До того ж, у тексті Основного Закону України 1996 р. з'явилися такі суміжні поняття, як «екологічна рівновага» (ст. 16), підтримання якої на території України також є обов'язком держави, «екологічна ситуація» (ч. 7 ст. 41), «зона надзвичайної екологічної ситуації» (п. 31 ч. 1 ст. 85, п. 19 ч. 1 ст. 92, п. 21 ч. 1 ст. 106, п. 10 ч. 1 ст. 138), «екологічні особливості регіонів України (ст. 132).

Висновки

З урахуванням зазначеного вище можна дійти таких висновків.

1. Аварія на Чорнобильській АЕС значною мірою зумовила становлення і подальший розвиток екологічного законодавства України.

2. Відображення у розділі VII Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. основних складових екологічної безпеки стало визначальною передумовою для закріплення в подальшому цієї правової категорії у Конституції Української РСР 1978 р., а згодом і в Конституції України 1996 р.

3. У Конституції України 1996 р. екологічна безпека отримала якісно нове сутнісне наповнення: забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України було проголошено обов'язком держави (ст. 16); засади екологічної безпеки визначаються виключно законами України (п. 6 ч. 1 ст. 92).

Перспективи подальших розвідок. На нашу думку, додаткового вивчення потребує процес становлення та розвитку чинного законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки після закріплення цієї правової категорії у Конституції України 1996 р., що можна окреслити як перспективу подальших розвідок у напрямі цього дослідження.

Література

екологічна безпека конституція правовий

1 Лужанський А.В. Доступ до правосуддя: окремі проблеми законодавчого врегулювання. Вісник Верховного Суду України. 2010. № 3 (115). С. 26-29. С. 28.

2 Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки, затверджена III Всеукраїнським з'їздом рад 10 березня 1919 р., прийнята в остаточній редакції ВУЦВК 14 березня 1919 року. СУ уСрР. 1919. № 19. Ст. 204.

3 Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик (утверждена II Съездом Советов Союза ССР 31 января 1924 г.). URL: https://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1924/red_1924/5508660/chapter/f7ee959fd36b5699076 b35abf4f52c5c/

4 Конституція (основний закон) Української соціялістичної радянської республіки, затверджена постановою XI Всеукраїнського з'їзду рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 15 травня 1929 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001316-29#Text

5 Конституция (Основной закон) Союза Советских Социалистических Республик (утверждена постановлением Чрезвычайного VIII Съезда Советов Союза Советских Социалистических Республик от 5 декабря 1936 г.). URL: https://constitution. garant.ru/history/ussr-rsfsr/1936/red_1936/3958676/

6 Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. Збірник законів і розпоряджень Робітничо-селянського Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1937. № 30. Ст. 121

7 Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік, прийнята позачерговою сьомою сесією Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання 7 жовтня 1977 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-77/ed19771007#Text

8 Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки, прийнята позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квітня 1978 р. Відомості Верховної Ради УРСР. 1978. № 18. Ст. 268.

9 Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. № 55-XII. Відомості Верховної Ради УРСР. 1990. № 31. Ст. 429.

10 Про зміни та доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР у зв'язку з удосконаленням системи державного управління: Закон СРСР від 26 грудня 1990 р. № 1861-I. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1861400-90#Text

11 Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон Української рСр від 27 лютого 1991 р. № 791а-ХП. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 16. Ст. 198.

12 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон Української РСР від 28. лютого 1991 р. № 796-XII. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 16. Ст. 200.

13 Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України: Закон України від 19 червня 1991 р. № 1213а-ХП. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 35. Ст. 467.

14 Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Української РСР від 25 червня 1991 р. № 1264-XII. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41. Ст. 546.

15 Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України: Закон України від 14 лютого 1992 р. № 2113-12. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 20. Ст. 271.

16 Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

17 Про прийняття Конституції України і введення її в дію: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 142.

Размещено на Allbest.ru