Визначальні аспекти процесуально-правової профілактики правопорушень на підставі спеціальних знань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра права та правоохоронної діяльності

Хмельницького інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом

Визначальні аспекти процесуально-правової профілактики правопорушень на підставі спеціальних знань

Гаюр Ігор Йосипович -

У статті автором викладаються визначальні аспекти процесуально-правової профілактики правопорушень на підставі спеціальних знань, а також правові основи та перспективи розвитку судової експертизи та кримінального процесуального права у світлі правової реформи в Україні. На підставі теоретичного аналізу та власного практичного досвіду розглядається поняття причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушення. Здійснюється аналіз проблематики відсутності закріплення на законодавчому рівні, а саме: у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України норми щодо обов'язковості встановлення та усунення обставин, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення. У зв'язку із цим автор надає власні пропозиції (формує питання) профілактичного характеру, які доцільно ставити перед експертом та питання, які можуть сприяти розкриттю вчиненого правопорушення, забезпечуватимуть якісне та об'єктивне виконання, завдань кримінального провадження. Автор статті висвітлює новий, власний погляд на сучасну позицію щодо необхідності встановлення та з'ясування причин і умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення. У статті обґрунтовується необхідність ефективної співпраці працівників правоохоронних органів, суду та експертів (спеціалістів). Розкривається значення та місце цих новел у системі права, судової експертизи та кримінального процесу у цілому. Зроблені висновки та надані рекомендації щодо узгодженого застосування норм чинного законодавства у практичній діяльності експерта, слідчого, детектива та судді. Привернуто увагу на необхідність подальшої наукової співпраці вчених, спеціалістів у галузі матеріального та процесуального права.

Ключові слова: висновок, дослідження, детектив, експертиза, слідчий, суд, суддя, спеціаліст, кримінальний процес, кримінальне провадження, причини, умови.

I.Y. Gayur DETERMINING ASPECTS OF PROCEDURAL AND LEGAL PREVENTION OF OFFENSES BASED ON SPECIAL KNOWLEDGE

In the article, the author outlines the defining aspects of the procedural and legal prevention of offenses based on special knowledge, as well as the legal foundations and prospects for the development of forensic examination and criminal procedural law in the light of the legal reform of Ukraine. On the basis of theoretical analysis and own practical experience, the concept of causes and conditions that contributed to the commission of an offense is considered. The analysis of the problems of the lack of consolidation at the legislative level is carried out, namely: in the current Criminal Procedure Code of Ukraine, the norms on the obligation to establish and eliminate the circumstances that contributed to the commission of a criminal offense. In this regard, the author provides his own proposals (forms questions) of a preventive nature, which it is advisable to ask the expert and questions that can contribute to the disclosure of the offense committed, ensure the qualitative and objective fulfilllment of the tasks of criminal proceedings. The author of the article highlights a new, own view of the modern position regarding the need to establish and clarify the causes and conditions that contributed to the commission of a criminal offense. The article substantiates the need for effective cooperation between law enforcement offic ials, the court and experts (specialists). The signifi cance and place of these short stories in the system of law, forensic examination and the criminal process as a whole is revealed. Conclusions are drawn and recommendations are given on the coordinated application of the norms of the current legislation in the practical activities of an expert, investigator, detective and judge. Attention is drawn to the need for further scientifi c cooperation between scientists, specialists in the fi eld of substantive and procedural law.

Keywords: conclusion, research, detective, examination, investigator, court, judge, specialist, criminal process, criminal proceedings, causes, conditions.

В статье автором излагаются определяющие аспекты процессуально-правовой профилактики правонарушений на основании специальных знаний, а также правовые основы и перспективы развития судебной экспертизы и уголовного процессуального права в свете правовой реформы Украины. На основании теоретического анализа и собственного практического опыта рассматривается понятие причин и условий, способствовавших совершению правонарушения. Осуществляется анализ проблематики отсутствия закрепления на законодательном уровне, а именно: в действующем Уголовном процессуальном кодексе Украины нормы об обязательности установления и устранения обстоятельств, способствовавших совершению уголовного преступления. В этой связи автор предоставляет собственные предложения (формирует вопросы) профилактического характера, которые целесообразно задавать перед экспертом, и вопросы, которые могут способствовать раскрытию совершенного правонарушения, обеспечивать качественное и объективное выполнение задач уголовного производства. Автор статьи освещает новый, собственный взгляд на современную позицию относительно необходимости установления и выяснения причин и условий, которые способствовали совершению уголовного правонарушения. В статье обосновывается необходимость эффективного сотрудничества работников правоохранительных органов, суда и экспертов (специалистов). Раскрывается значение и место этих новелл в системе права, судебной экспертизы и уголовного процесса в целом. Сделаны выводы и даны рекомендации по согласованному применению норм действующего законодательства в практической деятельности эксперта, следователя, детектива и судьи. Обращено внимание на необходимость дальнейшего научного сотрудничества ученых, специалистов в области материального и процессуального права.

Ключевые слова: заключение, исследование, детектив, экспертиза, следователь, суд, судья, специалист, криминальный процесс, уголовное производство, причины, условия.

Вступ

Постановка проблеми. Науковці та практики України на обговорення неодноразово порушували питання щодо необхідності у рамках сучасного кримінально-процесуального законодавства запровадити інститут профілактичної діяльності.

При запровадженні вказаного інституту постає питання співвідношення причин кримінального правопорушення та умов, які сприяли його вчиненню, з предметом доказування.

У зв'язку з цим можна зазначити, що в процесуальній літературі постійно точаться дискусії стосовно включення причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, до предмету доказування [1]. Оскільки дослідження обставин провадження не є всебічним і повним, якщо не виявлені причини та умови вчинення кримінального правопорушення. Зазначена прогалина може постати одним із вирішальних факторів у частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінальних правопорушень, винесення обґрунтованого та законного рішення суду.

Зазначене не уявляється можливим без суворого дотримання норм Конституції України, процедури законності та встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню правопорушення. У цьому і полягає актуальність проблеми.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проведеним аналізом [1-7] встановлено, що вказана проблема в різні періоди висвітлена в роботах учених України: Ю.М. Грошевого, Л.М. Лобойко, В.Т. Нора, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, В.П. Ши- біки, А.Я. Дубинського, М.М. Михеєнко та інш. Проте розгляд визначальних аспектів процесуально-правової профілактики правопорушень на підставі спеціальних знань вимагає свого детального дослідження та аналізу.

Мета статті -- на підставі проведеного теоретичного аналізу та власного практичного досвіду розглянути визначальні аспекти процесуально-правової профілактики правопорушень на підставі спеціальних знань для якісного та об'єктивного виконання завдань кримінального провадження, покращення інноваційної політики України взагалі.

Виклад основного матеріалу

У вітчизняній юридичній літературі та науковому просторі міститься багато визначень науковців та практиків щодо причин та умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення (злочину).

Так, наприклад, визначають, що причини правопорушень -- це соціальні явища різного рівня, що призводять до їх вчинення на масовому, груповому та індивідуальному рівнях у будь-якій відносно самостійній сфері суспільства [2].

Проте, на наш погляд, найбільш повне визначення свого часу надали Михеєн- ко М.М., Шибіко В.П. та Дубинський Я.Я., вказавши: «Причини і умови, які сприяли вчиненню злочину - це несприятливі умови формування особи підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, які призвели до формування у нього антигромадських поглядів, навичок звичок; обставини його життя перед вчинення злочину, під впливом яких у нього виникла рішимість вчинити злочин; конкретні недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, посадових осіб, інших громадян, які (недоліки) полегшили вчинення злочину і настання шкоди» [3].

Законодавець України у статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначив, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення [4].

На нашу думку, висновки слідчих органів, детективів та суду про безпосередні причини та умови вчинення кримінального правопорушення повинні ґрунтуватися не на припущеннях, а на вірогідних доказах, що є у кримінальному провадженні. У своїх аргументаціях вони не вправі посилатися на обставини, не досліджені при розслідуванні та судовому розгляді справи. Для цього в нагоді можуть стати спеціальні знання експерта та спеціаліста в різних галузях науки та життя.

Так, спеціальні знання експерта в різних галузях знань можуть використовуватися з метою вирішення питання про вжиття необхідних заходів для запобігання конкретних правопорушень або попередження можливості повторення аналогічних правопорушень у майбутньому. До умов, що сприяють вчиненню правопорушень, поряд з іншими можуть бути віднесені різні обставини фізичного, біологічного, хімічного та іншого характеру, для вивчення та оцінки яких необхідне використання відповідних знань спеціаліста у галузі криміналістичного дослідження документів, трасолога, бухгалтера тощо. Якщо з матеріалів провадження випливає необхідність використання спеціальних знань, слідчий, детектив, суд може поставити на вирішення експертизи відповідні питання або вдатися до іншої форми використання спеціальних знань для профілактичної роботи (проконсультуватися з фахівцем, допитати його тощо).

На нашу думку, у кожному випадку розгляду кримінального правопорушення суд зобов'язаний повно та об'єктивно досліджувати фактичні дані, що стосуються обставин, які сприяли вчиненню кримінальних правопорушень; для з'ясування специфічних обставин (порушень технології виробництва, технічної несправності механізмів тощо) і вживання належних заходів щодо їх усунення він має право вдатися до допомоги фахівців, а під час проведення експертизи ставити питання, для вирішення яких необхідні спеціальні знання. У процесі розслідування та судового розгляду справ спеціальні знання можуть використовуватися для встановлення різних фактів, що мають значення для попередження правопорушень. Найчастіше ці факти відносяться до об'єкта та об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення. Їхнє дослідження може сприяти виявленню безпосередньої причини вчинення конкретного правопорушення.

Процесуальний обов'язок слідчого, детектива та суду виявляти причини правопорушень та умови, що сприяють їх скоєнню, реалізується за допомогою використання існуючих засобів доказування, до джерел яких, як відомо, належать показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина 2 статті 84 Кримінального процесуального кодексу України - далі КПК України) [5]. У цих документах можуть викладатися думки фахівців, які мають значення для запобігання правопорушенням. Виконуючи цей обов'язок, слідчий, детектив та суд мають право ставити перед експертом питання щодо обставин, які сприяли вчиненню конкретного кримінального правопорушення. Експерт зобов'язаний відповідати на ці та на будь-які інші питання слідчого, детектива та суду в тому випадку, якщо вони не виходять за межі його компетенції та для відповіді на них у його розпорядженні є достатньо матеріалів (ч. 5 ст. 69 КПК України) [5]. Водночас з власної ініціативи він може відобразити у висновку ті факти, що мають значення для справи, щодо яких перед ним не були поставлені питання.

Вважаємо за необхідне акцентувати увагу на тому, що профілактична робота співробітника судово-експертної установи, який, виконуючи її, виконує процесуальні функції експерта (відповідно до поставленого перед ним завдання або з власної ініціативи) або фахівця, на нашу думку, також повинна вважатися його процесуальною діяльністю. Усі інші види профілактичної роботи, у тому числі й ті, які виконуються від імені судово- експертної установи, повинні бути віднесені до непроцесуальних.

На наш погляд, можна виділити три форми використання знань співробітників судово-експертних установ для профілактики правопорушень.

Перша: проведення експертизи щодо встановлення обставин, які сприяють вчиненню правопорушень.

Обставини, які мають профілактичне значення, можуть встановлюватися під час проведення спеціально призначеної для цього експертизи або під час проведення експертного дослідження, що вирішує інші питання. У ряді випадків призначення експертизи лише для вирішення питань профілактичного характеру є з погляду тактики розслідування більш правильним. Однак на практиці проведення такої експертизи та постановка перед експертом поряд з іншими питаннями питань, спрямованих на встановлення обставин, які сприяли вчиненню правопорушень, зустрічаються дуже рідко або майже відсутні, що, на нашу думку, не відповідає тим можливостям, якими володіє експертиза у профілактиці правопорушень.

Для виявлення причин кримінальних правопорушень та умов, які сприяли їх вчиненню, перед експертом можуть порушуватися питання у загальній та конкретній формах. Зрозуміло, потрібно ставити питання не про загальні, а лише про технічні та інші індивідуальні причини конкретної події, а також про умови (фактичні обставини), які могли сприяти її виникненню. Можна доручати експерту встановлення конкретної причини, певного факту, що є предметом розслідування або судового розгляду (наприклад, перед судовим хіміком, вибухо- техніком можна порушувати питання технічної причини виникнення пожежі тощо). Ці причини, які викликали певний факт, та обставини, які сприяли його появі, виходячи з аналізу всіх матеріалів провадження, можуть оцінюватися слідчим, детективом та судом як такі, що сприяли вчиненню конкретного кримінального правопорушення. Не слід давати юридичну кваліфікацію того, що сталося, ставлячи, наприклад, перед експертом питання про умови, що сприяли розкраданню коштів, що мало місце в конкретному магазині або супермаркеті. Питання профілактичного характеру у загальній формі, які доцільно ставити перед експертом, можуть бути сформульовані таким чином (ми пропонуємо власний (авторський) перелік питань):

- які недоліки замикаючих пристроїв полегшували проникнення сторонніх осіб у магазин, склад, супермаркет?;

- які обставини, пов'язані з технічним станом конкретних транспортних засобів (дорожньою обстановкою перед дорожньо- транспортною пригодою), сприяли чи могли сприяти виникненню цієї події?;

- чи не було допущено під час проведення дослідів будь-якого порушення правил техніки безпеки?;

- які недоліки в оформленні документів могли сприяти їх використанню у кримінально протиправних цілях?;

- які порушення правил бухгалтерського обліку та контролю, що могли сприяти заподіянню матеріальних збитків та перешкоджати своєчасному їх виявленню, були допущені на певному підприємстві (в організації, установі)?

Відповідаючи на запитання, сформульовані у загальній формі, експерт повинен виявляти всі обставини, які могли б сприяти вчиненню конкретного кримінального правопорушенню.

Що стосується конкретних питань, то в їхньому змісті вже відображаються ті обставини, які могли сприяти вчиненню розслідуваного правопорушення та повинні бути досліджені експертом.

До таких питань можуть бути віднесені питання на кшталт (пропонуємо авторський перелік питань):

- чи полегшувала можливість внесення змін до досліджуваних документів та обставина, що вони заповнювалися графітним олівцем на поверхні високоякісного паперу?;

- чи міг водій або механік під час випуску транспортного засобу з парку виявити при його зовнішньому огляді несправності гальмівної системи?

Питання, пов'язані з розробкою рекомендацій, які спрямовані на попередження аналогічних до вчинених правопорушень або на припинення конкретного кримінального правопорушення, можуть бути сформульовані таким чином:

1. Які конструктивні зміни слід внести до замків, що випускаються певною фірмою-виробником, для попередження випадків, аналогічних до вчиненої крадіжки?

2. Які додаткові заходи безпеки слід вжити для запобігання дорожньо-транспортних пригод на цій ділянці дороги (перехресті)?

3. Які засоби погашення документів були б у цьому конкретному випадку найдоцільнішими для попередження випадків їх повторного використання?

4. Які заходи в галузі бухгалтерського обліку та контролю могли б перешкодити виявленим порушенням чи дозволили б своєчасно виявити та припинити їх?

Іноді у питанні відбивається залежність його постановки від результатів проведених експертом досліджень. Прикладом цього може бути наступне питання з практики: «Якщо експерти не зможуть встановити виконавців підписів, чи є виконані підписи у малих за розміром графах платіжних відомостей (накладних) обставиною, яка не дозволяє їм встановити їх виконавця?». Слід обережно ставитися до постановки перед експертом «широких» питань, оскільки вони, на нашу думку, можуть виходити за межі його компетенції, оскільки для вирішення багатьох таких питань потрібні знання, якими експерт не володіє.

Іноді представлені на експертизу матеріали недостатні для надання висновку. У таких випадках, відповідно до ст. 69 КПК України, експерт складає повідомлення про неможливість надання висновку. Водночас вважаємо за доцільне, щоб експерт порадив, куди слід звернутися для вирішення тих питань, на які він не зміг відповісти. Також, на наш погляд, неправильною є й постановка перед експертом таких «конкретних» питань, із самого формулювання яких видно, що вони виходять за межі його компетенції.

У постанові слідчого про призначення експертизи або ухвалі слідчого судді про доручення проведення експертизи повинні детально викладатися факти та пропозиції, які можуть мати значення для виявлення обставин, які сприяли вчиненню правопорушень, та розроблення рекомендацій щодо їх попередження. У розпорядження експерта повинні надаватися всі необхідні матеріали: речові докази, зразки, документи, у яких відображено факти, що мають значення для виявлення обставин у справі, та які сприяють вчиненню правопорушення, тощо. У разі виникнення труднощів при формулюванні питань профілактичного характеру, які необхідно поставити на вирішення експерту, слідчий, детектив суд наділений можливістю проконсультуватися з відповідними фахівцями.

Розглянемо другу форму використання знань працівників судово-експертних установ для профілактики правопорушень, а саме: використання експертом права на ініціативу.

Передбачене у частині 3 статті 102 КПК України положення на теперішній час є основною формою використання знань експерта для встановлення обставин, які мають значення для запобігання правопорушень.

Відповідаючи на поставлені питання, експерт з власної ініціативи може встановлювати непередбачені цими питаннями факти, які стосуються як досліджуваного ним речового доказу (у тому числі і безпосереднього об'єкта дослідження), так і інших речових доказів та зразків. Якщо при проведенні експертизи (наприклад, судової авто-технічної) експертом можуть бути отримані дані, що свідчать про можливість встановлення нових фактів, які мають значення для провадження, фахівцем якоїсь іншої галузі знань (наприклад, трасологом), то, проявляючи ініціативу, експерт, на нашу думку, повинен повідомити про це керівника судово-експертної установи.

Звичайно, не завжди матеріали, надані експерту на дослідження, дозволяють йому встановити ті фактичні обставини, які могли сприяти вчиненню конкретного правопорушення, та розробити у зв'язку із цим мотивовані профілактичні рекомендації. Якщо таких матеріалів недостатньо, а додаткові матеріали не можуть бути отримані в межах терміну, що відводиться на проведення експертизи, або з якоїсь іншої поважної причини, профілактичні пропозиції можуть розроблятися надалі у поза- процесуальній формі, наприклад, на підставі узагальнення багатьох аналогічних матеріалів. Водночас необхідно завжди пам'ятати, що відповідно до статей 384 та 385 Кримінального кодексу України [6] законодавець вказує на кримінальну відповідальність експерта у разі складання ним завідомо неправдивого висновку.

Третя виділена нами форма використання знань співробітників судово-експертних установ для профілактики правопорушень - це участь, залучення співробітника судово-експертної установи як спеціаліста при огляді місця події та у відтворенні обстановки та обставин події; отримання консультації у працівників судово-експертних установ.

Так, консультації спеціаліста щодо припинення кримінальних правопорушень іноді можуть надаватися у процесі проведення оперативно-розшукових заходів (наприклад, рекомендації щодо фотографування чи відеоспостереження оперативним шляхом).

Крім того, для забезпечення проведення відповідної експертизи під час судового розгляду суддя або суд у підготовчому судовому засіданні наділені правом вирішити питання про виклик у судове засідання особи, яка має спеціальні знання, у тому числі, яка не проводила експертизу на стадії досудового розслідування, для отримання відповідної консультації [7].

процесуальний правовий профілактика

Висновки і перспективи подальших досліджень

Як висновок до вказаної статті зазначимо, що останніми роками профілактична робота судово-експертних установ та правоохоронних органів України значно активізувалася. Необхідною умовою більш широкого використання спеціальних знань для запобігання правопорушень є інтерес співробітників органів розслідування та суду до можливостей окремих видів експертиз у галузі «профілактики кримінальних правопорушень», які, на жаль, не знайшли свого процесуального відображення у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України. Проте, саме розкриття експертом обставин, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, його рекомендації, спрямовані на виключення можливості вчинення подібних правопорушень у майбутньому, мають велике значення для суду під час розгляду справи, для учасників кримінального процесу та всіх присутніх у залі судового засідання. Оскільки, здійснюючи попереджувальну роботу, необхідно звертати увагу як на усунення тих умов, які сприяють вчиненню правопорушень, які вже існують, а також й на ліквідацію інших недоліків, які можуть бути використані злочинцями згодом. В іншому випадку навіть активна та постійна, але проведена у вузьких рамках одностороння профілактична робота не встигатиме за формами злочинної діяльності, які постійно змінюються.

Зважаючи на наявність недоліків у цій сфері процесуально-правової та експертної діяльності, вважаємо за актуальні подальші дослідження відповідної спрямованості, адже останні створюватимуть перспективи теоретичних та практичних напрацювань та сприятимуть розв'язанню проблемних питань на цьому напрямку.

Література

1. Смоков С.М., Десятник А.А. Окремі питання запровадження профілактичної діяльності під час досудового розслідування / С.М. Смоков, А.А. Десятник // Науково- практичний журнал «Вісник кримінального судочинства» Київського національного університету імені Тараса Шевченка. №1,2015. - С.111-118.

2. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. [Електронний ресурс]: https://uk.wikipedia.org/ wiki (дата звернення: 27.01.2022).

3. Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Ду- бинський А. Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. / Відп. редактори В. Ф. Бойко, В. Г. Гончаренко. - К.:Юрінком Інтер, 1997. - 624 с.

4. Закон України <<Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VHL Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2015, № 4041, ст.379) (редакція станом на 01.01.2022) [Електронний ресурс]: http://zakon.rada.gov. ua (дата звернення: 27.01.2022).

5. Кримінальний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13 ст.88. (редакція станом на 05.01.2022) [Електронний ресурс]: http://zakon.rada.gov.ua

6. Кримінальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001,- № 25-26, ст.131. (редакція станом на 05.01.2022) [Електронний ресурс]: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 27.01.2022).

7. Осмолян В. А. Розгляд та вирішення процесуальних ситуацій, які виникають у кримінальних провадженнях при призначенні експертизи в суді / В.А. Осмолян // Науково-практичний журнал з проблем конституційного, цивільного, кримінального, екологічного та інших галузей права «Право. UA / Law.UA». № 3, 2021. - С.91-97.

Размещено на Allbest.ru