Міжнародно-правова відповідальність держави за аграрними зобов’язаннями

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Факультет прокуратури

Кафедра земельного та аграрного права

Міжнародно-правова відповідальність держави за аграрними зобов'язаннями

Покальчук М.Ю., к.ю.н., доцент

Лисюк А.О., студентка

Квашук Д.О., студент

м. Харків

Анотація

Стаття присвячена дослідженню питання міжнародно-правової відповідальності держави за аграрними зобов'язаннями. Констатовано необхідність аналізу цього питання у контексті визначення нормативно-правових засад регулювання цього виду юридичної відповідальності за міжнародним і національним законодавством. Розглянуто основні акти у сфері міжнародно-правового та національного регулювання аграрних відносин, зокрема Міжнародну угоду про зерно, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» тощо.

Визначено, що юридична відповідальність держави є елементом її правового статусу, а також може розглядатися у контексті загальних обов'язків та позитивних зобов'язань держави (наприклад, у сфері позитивного забезпечення прав людини), а також як відповідальність у конкретних правовідносинах з настанням негативних правових наслідків (цивільно- правові, аграрні, господарські відносини тощо). Також, відповідно до положень міжнародного права, у разі порушення державою своїх зобов'язань за договорами, первинним способом вирішення спору щодо цього є проведення переговорів.

У статті здійснено аналіз законодавства у частині визначення правового статусу держави та її органів у системі аграрних зобов'язань. Зокрема, вагому роль у сфері аграрних договірних відносин відіграє Кабінет Міністрів України, що від імені Уряду уповноважений на підписання відповідних угод. Окрім того, автори звертають уваги на кореляцію між повноваженнями суб'єктів владних повноважень та діяльності інших юридичних осіб, яка виявляється у принципі роздільної майнової відповідальності між державою та її юридичними особами, за яким юридичні особи несуть самостійно відповідальність за невиконання зобов'язань перед контрагентами, а також не відповідають за зобов'язаннями держави. Також приділено увагу особливій категорії зобов'язань, які взяла на себе України у зв'язку з підписанням Угоди про асоціації з Європейським Союзом.

Ключові слова: міжнародно-правова відповідальність держави, Конвенція про торгівлю зерном, аграрні зобов'язання держави.

Annotation

International legal responsibility of the state for agricultural obligations

Pokalchuk M.Yu. C. of legal sc., ass. professor, assistant at the Department of Land and Agrarian Law, National University of Law named after Yaroslav the Wise, Kharkiv; Lysyuk A.O., Kvashuk D.O., students at the Faculty of Prosecutor's Office.

The article is devoted to the study of the international legal responsibility of the state for agrarian obligations. The need to analyze this issue in the context of determining the regulatory and legal basis for the regulation of this type of legal responsibility according to international and national legislation has been established. The main regulatory legal acts in the field that is the subject of the study, in particular the International Grain Agreement, the Law of Ukraine "On Foreign Economic Activity", etc., are considered.

It was determined that the legal responsibility of the state is an element of its legal status, and can also be considered in the context of general duties and positive obligations of the state (for example, in the field of positive human rights enforcement), as well as as responsibility in specific legal relations with the onset of negative legal consequences (civil-legal, agrarian, economic relations, etc.). Also, in accordance with the provisions of international law, in the event of a state's violation of its obligations under treaties, the primary way to resolve a dispute in this regard is through negotiations.

The article analyzes the legislation in terms of determining the legal status of the state and its bodies in the system of agrarian obligations. In particular, the Cabinet of Ministers of Ukraine, which is authorized to sign relevant agreements on behalf of the Government, plays an important role in the field of agrarian contractual relations. In addition, the authors draw attention to the correlation between the powers of subjects of authority and the activities of other legal entities, which is manifested in the principle of separate property responsibility between the state and its legal entities, according to which legal entities are independently responsible for nonfulfillment of obligations to counterparties, and are also not responsible for the obligations of the state. Attention is also paid to a special category of obligations assumed by Ukraine in connection with the signing of the Association Agreement with the European Union.

Keywords: international responsibility of the state, Convention on grain trade, agrarian obligations of the state.

Постановка проблеми

Аграрний сектор України є, безумовно, важливим та одним із найбільш пріоритетних напрямків розвитку вітчизняної економіки. Роль України на міжнародному ринку сільськогосподарської продукції, у тому числі зерна, складно переоцінити, оскільки за даними USDA Україна посідає п'яте місце у світі за експортом зерна, а також є найбільшим виробником та експортером соняшникової олії у світі. Таким чином, наша держава володіє вагомим потенціалом у становленні світової торгівлі.

Вступаючи у правовідносини з іншими державами, Україна бере на себе зобов'язання за відповідними договорами. Україна є учасницею Міжнародної угоди про зерно (Конвенція про торгівлю зерном) від 07.12.1994, Віденської конвенції про право міжнародних договорів 23.05.1969, та безлічі дво- та багатосторонніх угод у сфері аграрних відносин. У свою чергу, порушення зобов'язань державою відповідно до принципів міжнародного права є міжнародно-протиправним діянням. Однак як у теорії, так і на практиці виникають питання щодо можливості притягнення до відповідальності держави як суб'єкта права.

Укладення так званих «зернових угод», пов'язаних зі збройною агресією РФ проти України та блокуванням світового експорту, що порушує основоположні принципи міжнародного публічного права та використовується для неправомірного впливу на інших суб'єктів міжнародного права, актуалізує розгляд питання про державу як учасника правовідносин, що несе відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання притягнення держави як суб'єкта міжнародного права до відповідальності було предметом дослідження багатьох науковців-правників. Визначенням правової природи цього виду юридичної відповідальності, її меж та практики реалізації міжнародно-правової відповідальності займалися такі вчені-юристи, як В.А. Василенко, О.В. Задорожній, І.І. Лукашук, Я. Броунлі та інші. Однак об'єктом аналізу були здебільшого загально-теоретичні положення цього інституту права та положення міжнародних договорів у сфері відповідальності держави. Зважаючи на це, на наше переконання, виникає необхідність дослідження окресленого питання, а відсутність ґрунтовного правового регулювання відповідальності держави за зобов'язаннями в аграрних відносинах зумовлює актуальність цієї тематики.

Метою статті є здійснення аналізу норм міжнародно-правових договорів України, а також положень національного законодавства у частині регулювання відповідальності держави за аграрними зобов'язаннями.

Виклад основного матеріалу

міжнародний правовий відповідальність аграрний зобов'язання

Питання про визначення специфіки міжнародно-правової відповідальності держави за аграрними зобов'язаннями вбачаємо потрібним розглядати з урахуванням загальних положень про цей вид юридичної відповідальності. Існування інституту міжнародно-правової відповідальності держави, на наш погляд, зумовлене, зокрема, необхідністю забезпечення міжнародного правопорядку та законності, а також важливістю юридичного закріплення випадків та механізмів притягнення до відповідальності за порушення тих чи інших договірних зобов'язань. Правове регулювання міжнародно-правової відповідальності держави не характеризується кодифікацією джерел цього інституту. Натомість, слід відзначити множинність міжнародних нормативно-правових актів з окресленого питання.

Перш за все, варто зауважити, що юридична відповідальність держави розглядається науковцями переважно як одним з елементів її правового статусу. Так, О.С. Бакумов зазначає, що юридична відповідальність є невід'ємним елементом правового статусу суб'єкта права, у тому числі держави, безвідносно до специфіки такого суб'єкта [3, с. 5]. Важливим є також принцип відповідальності держави за дії її посадових осіб, хоча неможливо заперечити особливості правового статусу держави як суб'єкта, що наділений самостійною правосуб'єктність у сфері договірного права. Зрештою, єдиного наукового підходу до визначення засад такої відповідальності не існує.

Окрім того, Г.О. Христова виділяє поняття двохаспектності юридичної відповідальності держави, за якою відповідальність може інтерпретуватися в сенсі:

1) загального правовідношення, що позначає собою постійні, тривалі правові зв'язки між державою та іншими суб'єктами права, що полягають у виконанні державою взятих на себе обов'язків та позитивних зобов'язань (у контексті концепції affirmative obligations);

2) конкретних правовідносин із зазнавання державою певних несприятливих наслідків за невиконання взятих на себе обов'язків і зобов'язань [4].

Спробою систематизації принципів міжнародно-правової відповідальності стало прийняття Проекту Статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння, затверджених у другому читанні Резолюцією 56/83 Генеральної Асамблеї ООН від 26 липня 2001 року [1]. Незважаючи на відсутність юридичної сили Проекту Статей, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Самсонов проти Росії» констатував: «Статті про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння, прийняті Комісією міжнародного права («МКМП») у 2001 році (Щорічник Комісії міжнародного права, 2001, том II, частина друга), а також коментарі до них кодифікували принципи сучасного міжнародного права щодо відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння» [15].

Щодо Конвенції про торгівлю зерном, то згідно з ч.1 ст.8 будь-який спір стосовно тлумачення або застосування цієї Конвенції, який не вирішено шляхом проведення переговорів, на прохання будь-якого члена, який є стороною в спорі, передається Раді для вирішення. Таким чином, спеціальними міжнародно-правовими нормами, якими врегульовано деякі аспекти аграрних зобов'язань України, встановлено, що спори про застосування Конвенції вирішуються за загальним правилом шляхом переговорів. У випадку неможливості досягнення згоди переговорним шляхом, спір передається на розгляд Міжнародній раді по зерну, членами якої є всі учасники Конвенції про торгівлю зерном [5].

Національним законодавством передбачено ряд принципів, що підлягають застосування у цій сфері. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.3 Закону України (далі - ЗУ) «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 №1906- IV міжнародні договори України укладаються: Президентом України або за його дорученням - від імені України; Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - від імені Уряду України; міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами - від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів [7]. Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами України [9].

Щодо аграрних угод, то згідно з ч.3 ст.3 ЗУ «Про міжнародні договори України» міжнародні договори України з економічних, торговельних, науково- технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України, укладається від імені Уряду України [7]. На відповідальність держави у сфері аграрних угод вказує також ст.174 Цивільного кодексу України, положеннями якої встановлено, що держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Окрім того, варто звернути увагу і на порядок функціонування деяких органів державної влади, що безпосередньо уповноважені на реалізацію державної аграрної політики. Україна як держава є суб'єктом міжнародного права, проте її правова природа вимагає здійснення такої правосуб'єктності через органи державної влади. Так, на момент приєднання України до Міжнародної угоди про зерно Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку відповідно до її статуту була зобов'язана в установленому порядку представляти інтереси України в міжнародних організаціях за дорученням Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики) [13]. Наразі цю функцію виконує Мінагрополітики, а Департамент підтримки фермерства, кооперації та розвитку сільських територій здійснює представництво Міністерства, зокрема у міжнародних відносинах, за дорученням останнього [14].

Особливе місце у відносинах держави з іншими учасниками її аграрних та у цілому договірних відносин займає Кабінет Міністрів України (далі - КМУ). Як уже було зазначено, саме він уповноважений на укладання міжнародних договорів у сфері економіки та торгівлі, у тому числі що стосуються сільського господарства. Так, відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про КМУ» від 27.02.2014 №794-УП Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. У контексті міжнародних зобов'язань КМУ згідно з п.4 ч.1 ст.20 цього закону забезпечує відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України, а безпосереднє ведення переговорів та підписання договорів здійснює Прем'єр-Міністр України як глава Уряду (п. 10 ч. 1 ст. 42) [8].

Важливо, що відповідно до ст.4 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 12 грудня 2001 року, дії будь-якого органу держави розглядається як діяння цієї держави за міжнародним правом незалежно від того, здійснює цей орган законодавчі, виконавчі, судові або які-небудь інші функції, незалежно від становища, що він займає в системі держави, і незалежно від того, є він органом центральної влади чи адміністративно-територіальної одиниці держави.

Варто зауважити також про наявну практику притягнення до відповідальності України за міжнародно-правовими зобов'язаннями у сфері аграрних відносин. Так, у 1997 році Україна стала тимчасовим членом Міжнародної ради по зерну. Відповідно до ст. 21 Міжнародної угоди про зерно, якою визначаються фінансові питання реалізації договору, витрати, необхідні для адміністрування цієї Конвенції, покриваються за рахунок щорічних внесків усіх членів. Згідно з ч.5 цієї статті внески сплачуються відразу після їхнього встановлення [5]. Таким чином, Угодою встановлений обов'язок її членів сплачувати щорічні внески.

Однак із початком членства за зобов'язаннями України було встановлено борг зі сплати внесків у розмірі 72 553 фунтів стерлінгів за період 1999-2000 рр. Відповідно до ч.6 ст.21 Міжнародної угоди про зерно якщо член після закінчення шести місяців після настання дати, станом на яку його внесок підлягає сплаті, відповідно до пункту 5 цієї статті не сплатив цілком свого внеску, Виконавчий директор пропонує цьому члену здійснити оплату якомога скоріше. Якщо після закінчення шести місяців після пропозиції Виконавчого директора цей член все одно не сплатив свого внеску, то він тимчасово позбавляється права голосу в Раді й Виконавчому комітеті доти, доки цілком не сплатить свого внеску. Зважаючи на ці положення, а також наявності заборгованості по сплаті щорічних внесків, членство України у Міжнародній раді було призупинено аж до 2009 року, коли держава змогла погасити всю суму боргу. Таким чином, можемо констатувати факт притягнення до міжнародно-правової відповідальності України за зобов'язаннями у сфері виконання міжнародної угоди про зерно.

Варто також зазначити, що призупинення членства у міжнародній організації є одним із проявів відповідальності. Так, це захід дисциплінарної відповідальності, що застосовується до держави-члена міжнародної організації, за порушення встановлених зобов'язань на певний строк. Призупинення членства може застосовуватися як санкція або власне волевиявлення держави [2, с. 215]. Яскравим прикладом застосування цього виду відповідальності є ст.7 Договору про Європейський Союз від 07.02.1992, відповідно до якої у разі постійного та істотного порушення однією з держав-членів цінностей, зазначених у статті 2, Рада може кваліфікованою більшістю вирішити призупинити певні права відповідної держави-члена, що випливають із застосування Договорів, включаючи право голосу представника уряду держави-члена у Раді.

Іще одним аспектом зобов'язань за міжнародними договорами, зокрема у сфері аграрних відносин, є зміст положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію). Однією зі сфер Угоди є сільське господарства, що регулюється главою 17 Розділу IV. Зокрема, відповідно до ст.103 Угоди про асоціацію Сторони співробітничають з метою сприяння розвитку сільського господарства та сільських територій, зокрема шляхом поступового зближення політик та законодавства [6].

Згідно з нормою ч.1 ст.477 Угоди про асоціацію у разі виникнення спору між Сторонами стосовно тлумачення, виконання або добросовісного застосування цієї Угоди будь-яка Сторона повинна надіслати іншій Стороні й Раді асоціації офіційний запит щодо необхідності вирішення спірного питання. Сторони домовилися невідкладно проводити консультації через відповідні канали на вимогу будь-якої зі Сторін для обговорення будь-якого питання, що стосується тлумачення, виконання або добросовісного застосування цієї Угоди та інших відповідних аспектів відносин між Сторонами (ч.2 ст.476). Рада асоціації може вирішити спір шляхом прийняття обов'язкового для виконання рішення (ч.3 ст.476).

Окрім того, Угода про асоціацію була доповнена Частиною 1 Глави 14-1 Розділу IV, відповідно до положень якого було запроваджено процедуру розгляду спорів арбітражною групою у разі неможливості вирішення спорів за допомогою консультацій між Сторонами [6].

Цікавим аспектом міжнародно-правових аграрних зобов'язаннях України, на наш погляд, є співвідношення правового статусу держави та юридичних осіб, що створені на її території, але не виконують функцій держави, та беруть участь у міжнародних відносинах. До прикладу, деякі громадські об'єднання, зокрема Українська аграрна конфедерація, Українська Зернова Асоціація, здійснюють діяльність у сфері аграрних відносин і співпрацюють з міжнародними організаціями.

Так, відповідно до п.2.3 Статуту Української Зернової Асоціації організація підтримує прямі міжнародні контакти, зв'язки, укладає відповідні угоди, а також бере участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов'язанням України [12]. А згідно з п.3.1 Статуту Української аграрної конфедерації одним із напрямків її діяльності є заснування або участь у міжнародних громадських (неурядових) організаціях, підтримка прямих міжнародних контактів та зв'язків, укладання відповідних некомерційних угод, які не суперечать міжнародним зобов'язанням України; а також сприяння у створенні умов для виходу її членів на внутрішній та міжнародний ринок [11]. Також відповідно до п. 9 Статуту Аграрної біржі, держава не несе відповідальності за зобов'язаннями Біржі, а Біржа не відповідає за зобов'язаннями держави [10].

Отже, громадські об'єднання хоч і не представляють інтереси України у відносинах з іншими міжнародними організаціями, однак всі угоди, укладені за їх участю, повинні відповідати змісту міжнародних зобов'язань, взятих державою, і не суперечити їм.

Висновки

Аналіз доктринальних джерел та нормативно-правових актів у галузі аграрного права показав, що питання юридичної відповідальності держави потребує подальшого дослідження, оскільки напрацювання методик та практики притягнення до відповідальності держави є необхідним кроком для побудови надійної основи функціонування всього міжнародного права. Міжнародно-правова відповідальність України за аграрними зобов'язаннями визначається міжнародними та національними правовими актами, зокрема Міжнародною угодою про зерно. Також, засади виконання аграрних угод України визначені у цивільному та законодавстві про зовнішньоекономічну діяльність, що визначають статус держави як суб'єкта зазначених відносин. Вагому роль відіграє система органів виконавчої влади, зокрема Кабінет Міністрів України, який у міжнародно-правових відносинах виступає як уряд України за зобов'язаннями у сфері торгівлі та аграрних відносин, а також уповноважений на укладення міжнародних договорів щодо сільськогосподарської продукції. Важливо, що юридичні особи, зареєстровані на території України, повинні керуватися аграрним законодавством України та не порушувати її міжнародно-правових зобов'язань. Окремої уваги заслуговує питання про обов'язки держави за Угодою про асоціацію з ЄС, положення якої регулюють, у тому числі сферу сільського господарства.

Література

1. UN. General Assembly. Fifty-sixth session. Resolution 56/83. Responsibility of States for internationally wrongful acts. 2001. UN Doc. A/RES/56/83.

2. Теліпко В.Е., Овчараенко А.С. Міжнародне публічне право: навч. посіб. за заг. ред. В.Е. Теліпко. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 608 с.

3. Бакумов О.С. Юридична відповідальність як елемент правового статусу держави: теоретико-правові аспекти. Актуальні проблеми держави і права. 2019. №83. С. 3-13.

4. Христова Г.О. Доктрина позитивних зобов'язань держави у сфері прав людини: дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01. Харків, 2019. 512 с.

5. Міжнародна угода про зерно 1995 року: Угода ООН від 07.12.1994 / Офіційний сайт Верховної Ради України.

6. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014. Офіційний сайт Верховної Ради України.

7. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 №1906-IV. Офіційний сайт Верховної Ради України.

8. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27.02.2014 №794-VII. Офіційний сайт Верховної Ради України.

9. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 №959-XII. Офіційний сайт Верховної Ради України.

10. Статут Аграрної біржі: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 року. №1285. Офіційний сайт Кабінету Міністрів України.

11. Статут всеукраїнського громадського об'єдання «Українська аграрна конфедерація». Протокол позачергового з'їзду №1 від 30 листопада 2016 року.

12. Статут Української Зернової Асоціації: Статут, зареєстрований Міністерством юстиції 26 березня 1998 року. Офіційний сайт Верховної Ради України.

13. Положення про Державну інспекцію з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.2004 №65. Офіційний сайт Верховної Ради України.

14. Положення про Департамент підтримки фермерства, кооперації та розвитку сільських територій Міністерства аграрної політики та продовольства України: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2018 №241.

15. Cаse of Samsonov v. Russia (Application No. 2880/10): European Court of Human Rights, 16 September 2014.

References

1. UN. General Assembly. Fifty-sixth session. Resolution 56/83. Responsibility of States for internationally wrongful acts. 2001. UN Doc. A/RES/56/83.

2. Telipko, V.E. & Ovcharaenko, A.S. (2010). Mizhnarodnepublichnepravo [International public law]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

3. Bakumov, O.S. (2019). Yurydychna vidpovidalnist yak element pravovoho statusu derzhavy: teoretyko-pravovi aspekty [Legal responsibility as an element of the legal status of the state: theoretical and legal aspects]. Aktualni problemy derzhavy i prava - Current Problems of State and Law, 83, 3-13.

4. Khrystova, H.O. (2019). Doktryna pozytyvnykh zoboviazan derzhavy u sferi prav liudyny [The doctrine of positive obligations of the state in the field of human rights]. Doctor's thesis. Kharkiv, Yaroslav Mudryi National Law University [in Ukrainian].

5. Grains Trade Convention (1995). UN agreement dated 07.12.1994.

6. Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part (2014). Agreement dated 27.06.2014.

7. Pro mizhnarodni dohovory Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 29.06.2004 №1906-IV [Law of Ukraine on international treaties of Ukraine from 29.06.2004, №1906-IV].

8. Pro Kabinet Ministriv Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 27.02.2014 №794-VII [Law of Ukraine on Kabinet Ministriv Ukrainy from 27.02.2014, №794-VII].

9. Pro zovnishnoekonomichnu diialnist: Zakon Ukrainy vid 16.04.1991 №959-XII [Law of Ukraine on foreign economic activity from 16.04.1991, №959-XII].

10. Statut Ahrarnoi birzhi: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 26.12.2005 №1285 [Statute of the Agrarian Exchange: Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine from 26.12.2005, №1285].

11. Statut vseukrainskoho hromadskoho obiedannia «Ukrainska ahrarna konfederatsiia»: Protokol pozacherhovoho zizdu №1 vid 30.11.2016 [Statute of the All-Ukrainian Public Association "Ukrainian Agrarian Confederation". Minutes of the Extraordinary Congress No. 1 of November 30, 2016].

12. Statut Ukrainskoi Zernovoi Asotsiatsii: Statut, zareiestrovanyi Ministerstvom yustytsii 26 bereznia 1998 roku [Statute of the Ukrainian Grain Association: Statute registered by the Ministry of Justice on March 26, 1998].

13. Polozhennia pro Derzhavnu inspektsiiu z kontroliu yakosti silskohospodarskoi produktsii ta monitorynhu yii rynku: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 22.01.2004 roku №65 [Regulations on the State Inspection for Quality Control of Agricultural Products and Market Monitoring: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated January 22, 2004 No. 65].

14. ennia pro Departament pidtrymky fermerstva, kooperatsii ta rozvytku silskykh terytorii Ministerstva ahrarnoi polityky ta prodovolstva Ukrainy: Nakaz Ministerstva ahrarnoi polityky ta prodovolstva Ukrainy vid 10.05.2018 №241 [Regulations on the Department of Farming Support, Cooperation and Development of Rural Areas of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine: Order of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine dated May 10, 2018 No. 241].

15. Cаse of Samsonov v. Russia (Application No. 2880/10): European Court of Human Rights, 16 September 2014.

Размещено наAllbest.Ru/