Інститут цивільного позову в кримінальному судочинстві як гарантія права на ефективний судовий захист

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ ЯК ГАРАНТІЯ ПРАВА НА ЕФЕКТИВНИЙ СУДОВИЙ ЗАХИСТ

Ірина Володимирівна Атаманчук, кандидат юридичних наук, доцент Донецького національного університету імені Василя Стуса

Юрій Іванович Ковальчук, кандидат юридичних наук, доцент Київського університету права Національної академії наук України

Резюме

цивільний позов кримінальний судочинство

У статті розглядається інститут цивільного позову у кримінальному судочинстві у світлі правових гарантій права на ефективний судовий захист. Акцентується увага на аналізі відмінностей судового розгляду цивільного позову у кримінальному та у цивільному судочинстві, здійснюється спроба пошуку відповіді на питання про те, у якому провадженні захист майнових прав буде найбільш ефективним. Зроблено висновок, що позов про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням злочину, пред'явлений у порядку кримінального судочинства, має деякі переваги процесуальних можливостей захисту позивачем своїх інтересів при здійсненні доказування, яких немає в цивільному судочинстві.

Ключові слова: кримінальне провадження, відшкодування майнової шкоди, цивільний позов, стандарти правосуддя, ефективний судовий захист, гарантії права доступу до правосуддя.

Summary

Iryna Atamanchuk, Yuriy Kovalchuk. The institute of civil action in criminal proceedings as a guarantee of the right to effective judicial protection.

The article analyzes the scientific and theoretical, legislative provisions and materials of judicial practice. It has been established that a claim for compensation for damage caused by a crime in criminal proceedings has some advantages in evidence. The connection between criminal and civil lawsuits in criminal proceedings gives the civil plaintiff the right to better adapt to the protection of his personal property interests. All this creates additional guarantees of effective procedural activity of the court.

A civil lawsuit for compensation for damage caused by a criminal offense is an important component of the universal procedural and legal mechanism. The civil claim for damages aims at effective judicial protection of violated property rights and interests. In our opinion, the procedural and legal structure established by law creates all legal opportunities to ensure the protection of property rights and compensation for property damage caused by the commission of a crime and guarantees the right to judicial protection.

A person has the right to file a civil lawsuit in criminal proceedings or to do so in civil proceedings. The general feature of the legal nature of a civil claim for compensation for property or moral damage caused by a criminal offense is a special prerequisite for the right to sue. A civil claim for compensation for damage caused by a criminal offense may be filed in court after the opening of a criminal case.

The main criterion for effective judicial protection should be the actual compensation for damage caused by a criminal offense. Therefore, the pre-trial investigation body must take the necessary measures from the moment of registration of the criminal offense.

We propose to supplement the following legislation with the definition: damage is damage to property or reduction of the victim's property as a result of violation of his material rights and (or) humiliation of personal material goods (life, health, etc.) protected by law. The need to enshrine in the law of Ukraine the definition of the category of “civil lawsuit in criminal proceedings” seems controversial to us. International experience and European standards should be taken into account when drafting Ukrainian legislation.

The form and content of the statement of claim filed in criminal proceedings must meet the requirements established for lawsuits filed in civil proceedings. The legal nature of a civil lawsuit in criminal proceedings remains unchanged, we can only highlight the features of its implementation.

A promising area of further research may be the regulation of compensation for property damage caused by unsolved crime.

Key words: criminal proceedings, compensation for property damage, civil lawsuits, standards of justice, effective judicial protection, guarantees of the right of access to justice.

Постановка проблеми

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, реалізація якого є неможливою без ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи. Принцип верховенство права за своїм змістом передбачає право на ефективний судовий захист, що повністю відповідає положенням Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) ратифікованої в Україні у 1997 р., де право на судовий захист належить до процесуальних гарантій (ст. 6 Конвенції), якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в суді. Право на звернення за судовим захистом з цивільним позовом у кримінальному судочинстві прямо не зафіксоване у Конвенції, проте воно може бути віднесено до невід'ємних складових компонентів цілого ряду гарантій прав, зокрема права на справедливий і незалежний суд, права на доступ до суду, права на виконання рішення суду, розгляд справи судом упродовж розумного строку та ін. Реалізація права на судовий захист здійснюється за допомогою звернення до суду, ефективність судового захисту багато у чому залежить від чіткості та повноти правового забезпечення судових процедур. Зважаючи на доволі повну та детальну законодавчу регламентацію інституту цивільного позову в кримінальному судочинстві, у теоретико-правовій площині лишаються певні проблемні та дискусійні питання, такі як відмінності судового розгляду цивільного позову у кримінальному та у цивільному судочинстві, а відтак питання про те, у якому провадженні захист майнових прав буде найбільш ефективним; питання відсутності визначень у кримінальному процесуальному законодавстві понять «шкода» та «цивільний позов в кримінальному процесі», оскільки це впливає на ефективність судового процесу; питання фактичного виконання судового рішення (вироку у частині відшкодування шкоди). Наявність цих запитань задає актуальний напрям для наукового пошуку та зумовлює необхідність застосування комплексного підходу для дослідження цивільного позову в кримінальному судочинстві як правового інституту, у світлі правових гарантій права на ефективний судовий захист.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження інституту цивільного позову у кримінальному судочинстві зазвичай носять міждисциплінарний характер, що зумовлено специфікою правової природи цього інституту, питання пов'язані з цивільним позовом у кримінальному судочинстві розглядали у своїх працях як криміналісти: О.А. Банчук, О.П. Кучинська, Л.М. Лобойко, В.Т. Нор, В.М. Тертишник та ін.; так і цивілісти: Д.М. Притика, Р.О. Стефанчук, В.І. Тертишніков, С.Я. Фурса, Є.І. Фурса, Н.О. Чечина, П.І. Шевчук, В.П. Шибіко, М.Й. Штефан та ін.

Сучасні дослідження, присвячені певним аспектам інституту цивільного позову в кримінальному судочинстві, здійснили О.О. Кочура¹, С.В. Слінько², А.О. Коваленко³, О.О. Юхно⁴, В.Т. Нор, Х.Р. Ханас⁵. Зважаючи на значну наукову увагу до окремих аспектів цивільного позову у кримінальному судочинстві, можна зазначити, що комплексні дослідження інституту цивільного позову в кримінальному судочинстві як гарантії права на ефективний судовий захист наразі відсутні, що доводить актуальність цього дослідження.

Формулювання мети статті

Виходячи з цих міркувань, мета даної статті полягає в тому, щоб охарактеризувати інститут цивільного позову в кримінальному судочинстві з точки зору гарантії права на ефективний судовий захист, висвітлити окремі проблеми, пов'язані з реалізацією гарантій ефективного судового захисту, та обґрунтувати шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Правосуддя має на меті дотримання вимоги забезпечення ефективного поновлення в правах, а передбачені процесуальним законом підстави для звернення з цивільним позовом у кримінальному судочинстві повинні забезпечувати можливість ефективного поновлення в майнових правах шляхом відшкодування заподіяної вчиненням кримінального правопорушення майнової шкоди та майнове відшкодування моральної шкоди. Така позиція вітчизняного законодавства цілком відповідає міжнародній концепції. Так, у ст. 8 Загальної декларації прав людини 1948 р. передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст. 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст. 13). Законодавство багатьох європейських держав у питаннях відшкодування потерпілим завданої кримінальним правопорушенням шкоди керується актами ООН і документами Ради Європи. В.Т. Нор, Х.Р. Ханас, досліджуючи способи відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у кримінальному провадженні країн континентальної правової системи, називають деякі із закріплених у документах Ради Європи керівних принципів, зокрема ті, що стосуються відшкодування заподіяної злочином шкоди: поліція повинна інформувати потерпілого про можливість отримання практичної та правової допомоги, компенсації з боку правопорушників і компенсації з боку держави; суд, який розглядає кримінальні справи, повинен мати право прийняти рішення про компенсацію шкоди потерпілому з боку правопорушника. Разом із тим, зауважують науковці⁶, з урахуванням складної ситуації, в якій жертва знаходиться в результаті злочину, всі держави-члени ЄС намагаються по-різному сприяти жертві у її намаганні відшкодувати збитки від злочинця. Так, у Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою передбачено три форми відшкодування шкоди - реституцію (повернення майна), компенсацію (фінансові виплати), соціальну допомогу (матеріальна, медична)⁷.

В Україні забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини гарантують норми Конституції України. Ефективність судочинства часто визначається законодавчо закріпленою метою процесуальної діяльності, а її забезпечення відносять до числа фундаментальних завдань теорії процесуального права, вирішення якого залежить від оптимального врахування приватних і публічних інтересів. На думку М.Л. Коханської, розробка ефективних процесуальних засобів судового захисту та злагодженого процесуально-правового механізму допоможе реалізувати завдання судочинства щодо здійснення правосуддя⁸. Таким чином, категорія «ефективність» є дещо оціночним поняттям та зазвичай вбачається в досягненні законодавчо закріпленої мети і завдань правосуддя. При прийнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм суд має керуватися передусім основним завданням судочинства, яким є ефективний захист прав та інтересів особи⁹. Установлені законом норми, які забезпечують здійснення завдань правосуддя надають учасникам процесуальні права та покладають на державні органи обов'язки із забезпечення реалізації цих прав: права на справедливий і незалежний суд, права на доступ до суду, права на виконання рішення суду, розгляд справи судом упродовж розумного строку, та ін.

Відповідно до процесуального законодавства відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливе як у рамках кримінально-процесуальної форми, так і цивільної процесуальної. Єдиним позовним способом відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди є звернення з цивільним позовом, яке можна реалізувати як у рамках кримінального, так і цивільного провадження. Кримінальне судочинство, як правило, пов'язане з цивільним судочинством за умови, що матеріальну чи моральну шкоду завдано тим кримінальним правопорушенням, у зв'язку з яким здійснюється кримінальне провадження¹⁰.

В історії вітчизняної судової практики неодноразово порушувалося питання про ефективність судової діяльності щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, на що вказує зміст положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. (з подальшими змінами) «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна». У ній зауважується, що іноді суди приймають до провадження неповно розслідувані справи, в яких не встановлено характер і розмір заподіяної матеріальної шкоди. Ці обставини не завжди повно досліджуються в судовому засіданні, допускається не основане на законі залишення позовів без розгляду, а також необгрунтоване зменшення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню. У вироках іноді не наводяться мотиви вирішення цивільного позову. Мають місце помилки і при вирішенні питань, пов'язаних із стягненням безпідставно набутого майна. Зазначені недоліки знижують ефективність роботи щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином¹¹.

Докорінні зміни у законодавчому регулюванні потягли за собою випрацювання нових теоретико-правових підходів щодо розуміння правової природи цивільного позову в кримінальному судочинстві. Можна погодитись із висновком О.А. Тимошенко про сучасну трансформацію доктринального розуміння цивільного позову в кримінальному провадженні, загальна мета якого - відновлення порушених прав та законних інтересів потерпілої особи, врахування її особистості, її страждань та втрат, що було завдано скоєним злочином¹². З точки зору теоретико-правових поглядів існування інституту цивільного позову у кримінальному судочинстві виступає процесуальною гарантією забезпечення прав громадян на ефективний захист їх майнових прав та відшкодування майнової шкоди спричиненої вчиненням кримінального правопорушення. Так, Л.М. Лобойко і О.А. Банчук зазначають, що цивільний позов може бути предметом розгляду як у межах кримінального судочинства, так і у окремому провадженні в рамках цивільного судочинства після завершення першого, і у такий спосіб забезпечується право особи, якій кримінальним правопорушенням завдано шкоду, отримати відшкодування або компенсацію, а у кримінальних справах, в яких постановлено виправдувальний вирок, подальше провадження в порядку цивільного судочинства з приводу цивільного позову також є можливим, але не завжди¹³. Така ідея повною мірою відповідає встановленим у ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження. В юридичній літературі часто порушується питання аналізу переваг цивільного позову порівняно з іншими непозовними формами відшкодування шкоди, саме у кримінальному процесі. Такі переваги зумовлюються, зокрема, особливостями процесуального порядку кримінального судочинства, оскільки розгляд і вирішення цивільного позову в кримінальному процесі здійснюється при активній участі заінтересованих сторін, що, в свою чергу, сприяє більш глибокому дослідженню всіх обставин справи, які стосуються виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням і правильному вирішенню питання про її відшкодування¹⁴.

Норми КПК України встановлюють порядок звернення з цивільним позовом у рамках кримінального провадження. Статті 128 та 129 КПК України містять вказівку на передумови, порядок та розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, у ч. 4-7 ст. 128 КПК України вказано випадки та порядок застосування норм ЦПК України, а саме форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред'являти той же позов у кримінальному провадженні. Так, О. Лігін доходить висновку, що законодавець створює найбільш сприятливі процесуальні умови для потерпілого, щоб відшкодувати завдану йому майнову шкоду¹⁵. На думку Д. Коноваленка, вся квінтесенція інституту цивільного позову у кримінальному провадженні закладена в положенні ч. 5 ст. 128 КПК України¹⁶. На наш погляд, встановлена законодавством процесуально-правова конструкція створює всі правові можливості для забезпечення захисту майнових прав та відшкодування майнової шкоди, спричиненої вчиненням кримінального правопорушення та гарантує право на судовий захист, оскільки передбачає право особи, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, пред'явити його в порядку цивільного судочинства, що дає підставу для виокремлення особливостей реалізації такого позову, з урахуванням різниці кримінального та цивільного судочинства. Потрібно зазначити, що питання відмінностей правової природи цивільного позову у кримінальному та у цивільному судочинстві, на сьогодні, лишається дискусійним. Так О.В. Літвінова визначила однакову правову природу цивільного позову у кримінальному та у цивільному судочинстві¹⁷, натомість Л.М. Лобойко та О.А. Банчук акцентують увагу на особливостях правової природи цивільного позову у зв'язку з діянням, за яке особа виправдана¹⁸. Вважаємо, що загальна особливість правової природи цивільного позову про відшкодування майнової чи моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, полягає в особливій передумові права на позов - наявність притягнення особи до кримінальної та цивільно-правової відповідальності.

Наступне питання стосується відмінностей процесуальної діяльності з доказування при розгляді цивільного позову у кримінальному та у цивільному судочинстві. Відповідно до п. 24 постанови ПВС України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» від 2 липня 2004 р. обов'язок доказування та вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову лежить на стороні обвинувачення, тому є логічним положення про те, що не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення.¹⁹. З наведеного положення витікає покладання обов'язку доказування на сторону обвинувачення при розгляді цивільного позову у рамках кримінального провадження, тоді як у цивільному процесі діє правило про необхідність доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ч. 3 ст. 12; ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Можна підтримати позицію²⁰, про певні переваги здійснення доказування при розгляді цивільного позову у рамках кримінального провадження яких немає у цивільному судочинстві, зокрема, при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні на стороні цивільного позивача виступає прокурор і суддя, значно прискорюється відшкодування заподіяної шкоди, звільнення від сплати судового збору (окрім випадків пред'явлення позову про компенсацію моральної шкоди та цивільного позову про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння неосудною особою). Зв'язок кримінального та цивільного позову у кримінальному судочинстві надає цивільному позивачу права більше пристосовані до захисту його особистих майнових інтересів, тому створюються додаткові гарантії ефективної судової діяльності.

Важливо зазначити, що визначення поняття «шкода» чинний КПК України не містить, але у науці кримінального процесу часто розуміють під шкодою об'єктивну категорію, що заснована на праві і моралі та становить ті зміни, які настали у майновому, фізичному, психічному, моральному стані особи внаслідок учинення злочину²¹. Саме тому загальною підставою для цивільного позову є те, що майнова шкода, заподіяна неправомірним діянням, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, тобто і реальні збитки, понесені внаслідок вчинення злочину, зокрема, неминучі в майбутньому витрати і упущена вигода. В судовій практиці під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Під шкодою, що має бути відшкодована, Верховний Суд визнає пошкодження майна або зменшення блага потерпілого в результаті порушення його матеріального права та (або) приниження особистого нематеріального блага (життя, здоров'я тощо), що охороняється законом. Відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка спричинила для потерпілого певні невигідні матеріальні і нематеріальні наслідки²². На наш погляд, відсутність визначення поняття «шкода» у КПК України може істотно вплинути на ефективний розгляд цивільного позову у рамках кримінального судочинства, оскільки саме змістовне наповнення поняття «шкода» може мати різне тлумачення суб'єктами кримінального провадження. Виходячи з аналізу практичних судових підходів, пропонуємо доповнити зміст ч. 2 ст. 127 КПК України таким визначенням: шкода є знищення, пошкодження майна або зменшення блага потерпілого та (або) втрата повністю або частково особистих нематеріальних благ (життя, психічне та фізичне здоров'я, гідність тощо), внаслідок учинення кримінального правопорушення.

Також чинний КПК України не містить визначення категорії «цивільного позову у кримінальному провадженні». Зважаючи на необхідність законодавчого закріплення цієї категорії та виходячи із особливостей розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні, авторський колектив (О.П. Бойко, А.Г. Гаркуша, А.В. Захарко, В.В. Литвинов, В.В. Рогальська, М.М. Сербін, О.А. Солдатенко, В.М. Федченко, Н.П. Черняк) пропонують визначити цивільний позов у КПК як вимогу фізичної чи юридичної особи, якій завдано шкоду кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, її представника, законного представника (на захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними), прокурора (у випадку необхідності пред'явлення цивільного позову в інтересах держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права) до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння про відшкодування цієї шкоди, заявлену органам, які здійснюють кримінальне провадження, і таку, що вирішується судом у його рамках²³. Необхідність закріплення у КПК України визначення категорії «цивільного позову у кримінальному провадженні» уявляється нам спірною, оскільки КПК України містить у ст. 128 КПК України вказівку на випадки та порядок застосування норм ЦПК України, зокрема, що форма та зміст позовної заяви, пред'явленої у порядку кримінального судочинства, повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства, тобто правова природа цивільного позову у кримінальному провадженні лишається незмінною, можна лише виділяти особливості реалізації права на звернення і особливості розгляду цивільного позову.

Важливою гарантією права на ефективний судовий захист є реальне виконання судових вироків (рішень), прийнятих за результатами розгляду цивільного позову про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Так, у вищезгаданій постанові ПВС України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» наголошується, що суди повинні гостро реагувати на виявлені під час судового розгляду факти незабезпечення або несвоєчасного забезпечення відповідними органами реального відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому злочином, і самі використовувати надані їм законом повноваження з метою такого відшкодування. Головним критерієм ефективного судового захисту уявляється фактичне відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, фактичне виконання рішення суду, яким такий позов задоволено. На практиці непоодинокі випадки відсутності майна, на яке може бути звернуте стягнення або його недостатність. Своєчасне вжиття забезпечувальних заходів може посприяти реальному відшкодуванню шкоди, тому вважаємо, що потрібно встановити мінімальні строки для розгляду судом заяви про забезпечення цивільного позову та видання відповідної ухвали.

Висновки

Цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, є важливою складовою універсального процесуально-правового механізму, спрямованого на ефективний судовий захист порушених майнових прав та інтересів. На наш погляд, встановлена законодавством процесуально-правова конструкція створює всі правові можливості для забезпечення захисту майнових прав та відшкодування майнової шкоди, спричиненої вчиненням злочину та гарантує право на судовий захист, оскільки передбачає право особи, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, пред'явити його в порядку цивільного судочинства, при цьому загальна особливість правової природи цивільного позову про відшкодування майнової чи моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, полягає в особливій передумові права на позов - наявності притягнення особи до кримінальної та цивільно-правової відповідальності. З аналізу науково-теоретичних, законодавчих положень та матеріалів судової практики встановлено, що позов про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням злочину, пред'явлений у порядку кримінального судочинства, має деякі переваги процесуальних можливостей захисту позивачем своїх інтересів при здійсненні доказування, яких немає у цивільному судочинстві, а зв'язок кримінального та цивільного позову у кримінальному судочинстві надає цивільному позивачу права більше пристосовані до захисту його особистих майнових інтересів, чим створюються додаткові гарантії ефективної процесуальної діяльності суду.

Головним критерієм ефективного судового захисту уявляється фактичне відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, тобто фактичне виконання вироку (рішення) суду, яким такий позов задоволено, тому є доцільним нормативно закріпити обов'язок органу досудового слідства вжити відповідних заходів для забезпечення можливого цивільного позову з моменту реєстрації кримінального правопорушення.

Щодо питання відсутності визначень у кримінальному процесуальному законодавстві понять «шкода» та «цивільний позов в кримінальному процесі», на наш погляд, наявність визначення поняття «шкода» у КПК України могло б позитивно вплинути на ефективний розгляд цивільного позову в рамках кримінального судочинства, оскільки забезпечувало б уніфіковане тлумачення цієї правової категорії усіма суб'єктами кримінального провадження. Виходячи з аналізу практичних судових підходів, пропонуємо доповнити зміст ч. 2. ст. 127 КПК України таким визначенням: шкода є знищення, пошкодження майна або зменшення блага потерпілого та (або) втрата повністю або частково особистого нематеріального блага (життя, здоров'я, гідність тощо) внаслідок учиненого кримінального правопорушення.

Необхідність закріплення у КПК України визначення категорії «цивільного позову у кримінальному провадженні» уявляється нам спірною, оскільки КПК України містить у ст. 128 КПК України вказівку на випадки та порядок застосування норм ЦПК України, зокрема вказує, що форма та зміст позовної заяви, пред'явленої у порядку кримінального судочинства, повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства, тобто правова природа цивільного позову у кримінальному провадженні лишається незмінною, можна лише виділяти особливості його реалізації.

Перспективним напрямом подальших наукових пошуків може стати питання регулювання питань відшкодування майнової шкоди, завданої нерозкритим злочином. судового захисту як фактичне відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Пропонується визначення шкоди як пошкодження майна або зменшення блага потерпілого в результаті порушення його матеріального права та (або) приниження особистого матеріального блага (життя, здоров'я, тощо), що охороняється законом.

Література

1. Кочура О.О. Окремі аспекти визначення загального поняття шкоди при проведенні досудового розслідування за участю неповнолітнього потерпілого. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2015. Вип. 15(2). С. 139-141.

2 Слінько С.В. Проблеми механізму реалізації цивільного позову у кримінальному процесі Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2004. Вип. 25. С. 100-105.

3 Кирилюк Л.В. Адвокат - представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному судочинстві України. Форум права. 2009. № 1. С. 252-259. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09klvkcu.pdf

4 Юхно О.О. Проблемні питання забезпечення майнових та особистих немайнових прав потерпілих у кримінальному процесі. Право і безпека. 2021. № 1 (80). С. 180-187.

5 Нор В.Т., Ханас Х.Р. Цивільний позов у кримінальному процесі України та інших країн континентальної системи права: порівняльна характеристика. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2013. № 2. С. 414-425. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvlduvs_2013_2_46

6 Там само. С. 414-425, С. 418-419.

7 URL: https://treaties.un.org/

8 Коханська М.Л. Процесуальні засоби забезпечення ефективності цивільного судочинства : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2019. 22 с. С. 3.

9 Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 6232 від 23 березня 2017 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61415

10 Лобойко Л.М., Банчук О.А. Кримінальний процес: навч. посіб. Київ: Ваіте, 2014. 280 с. С. 205.

Абз. 3 преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 12 ( v0012700-97 ) від 3 грудня 1997 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89#Text

12 Тимошенко О.А. Цивільний позов у кримінальному провадженні в Україні як засіб гарантування та захисту прав фізичних осіб. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 6. С. 168--171.

13 Лобойко Л.М., Банчук О.А. Кримінальний процес: навч. посіб. Київ: Ваіте, 2014. 280 с. С. 205.

14 Кримінальний процес : підручник / Бойко О.П., Гаркуша А.Г., Захарко А.В., Литвинов В.В., Рогальська В.В., Сербін М.М., Солдатенко О.А., Федченко В.М., Черняк Н.П. / кер. авт. кол. д-р юрид. наук, доц. О.Ф. Кобзар: у 2 ч. Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2017. Ч. 1. 337 с. С 67.

15 Лигін О. Як подати цивільний позов у рамках кримінального провадження. Юридична газета. 2021. № 11 (741) 10 червня. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/kriminalne-pravo-ta-proces/yak-podati-civilniy-pozov-u-ramkah-krimi nalnogo-provadzhennya.html

16 Коноваленко Д. Цивільний позов у кримінальному провадженні. Проблематика та практика застосування. ЛІГА:ЗАКОН 2020. 23 квітня. URL: https://jurliga.ligazakon.net/news/194779_tsivlniy-pozov-u-krimnalnomu-provadzhenn-proble matika-ta-praktika-zastosuvannya

17 Літвінова О.В. Особливі відмінності цивільного позову у кримінальному та цивільному судочинстві. Право і безпека. 2009. № 4 (31). С. 158-162. С. 161.

18 Лобойко Л.М., Банчук О.А. Кримінальний процес: навч. посіб. Київ: Ваіте, 2014. 280 с. С. 205-206.

19 Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів: постанова ПВС України від 2 липня 2004 р.

20 Кримінальний процес: підручник / Р.І. Благута, Ю.В. Гуцуляк, О.М. Дуфенюк та ін.; за заг. ред. А.Я. Хитри, Р.М. Шехавцова, В.В. Луцика. Львів: ЛьвДУВС, 2019. Ч. 1. 532 с. С. 262-263.

21 Там само. С. 249.

22 Постанова ВС від 24 липня 2019 р. у справі № 756/4617/15-ц. URL: https://zakononline.com.ua

23 Кримінальний процес : підручник / Бойко О.П., Гаркуша А.Г., Захарко А.В., Литвинов В.В.,

Размещено на Allbest.ru