Система адміністративних послуг в Україні: особливості законодавчого закріплення та проблемні питання

На сьогоднішній день Україна має низку проблем у реалізації адміністративних послуг. Причиною для такого положення речей є недосконале правове регулювання, відсутність мотивації робітників державного сектору, урізання фінансування, не логічний механізм надання послуг і т.д.

Україна є державою, де громадяни визначаються як найбільша цінність і тому питання надання адміністративних послуг є дуже важливим об'єктом для реформування. З таким видом надання послуг зіштовхується кожен громадянин і тому популярність цієї сфери зобов'язує бути організованою та ефективною.

У статті представлено результати досліджень різних наукових дисциплін та поглядів, що конкретним чином стосуються таких сфер юридичної науки, як визначення адміністративних послуг, загальна характеристика їх проблематики, як правової та і практичної.

Аналізу теоретико-правових особливостей адміністративних послуг присвячені праці таких представників академічної спільноти, як В. Авер'янов, Р. Атаманчук, О. Бандурка, Д. Бахрах, Ю. Битяк, Л. Біла, Н. Бортник, Т. Гуржій, Є. Додін,

Р. Калюжний, Т. Коломоєць, В. Колпаков, О. Кузьменко, Є. Курінний, В. Ортин - ський, О. Остапенко, С. Пєтков, М. Тищенко та інші. Теоретичні надбання зазначених авторів спрямовані на визначення загальних практико-правових особливостях змісту адміністративних послуг та проблематику їх правової та практичної реалізації. Проте попри наявні проблеми реформування сфери ще не відбулось, що відображає актуальність теми статті та її практичну значущість.

Метою статті є комплексне дослідження особливостей законодавчого закріплення функціонування механізму адміністративних послуг в Україні.

Основна частина

державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; нотаріальні; соціального характеру;

місцеві;

послуги з реєстрації місця проживання особи; послуги у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; паспортні та інші [3].

На сьогоднішній день система адміністративних послуг становить складний і багаторівневий комплекс зі складними внутрішньо елементними відносинами, відображеними за допомогою класифікації адміністративних послуг і описом співвідношень їхніх видів. Адміністративна послуга, враховуючи положення Закону України «Про адміністративні послуги» [7], становить нормативно-закріплену, правомірну, індивідуалізовану діяльність, тобто низку доцільних, здійснюваних у певній послідовності дій державних органів, підвідомчих їм установ за запитом громадян або організацій, або в порядку виконання повноважень, покладених на конкретні органи державної влади, підвідомчі їм установи, що має корисний ефект, спрямований на реалізацію й забезпечення прав і законних інтересів громадян (організацій) або виконання покладених на них обов'язків [4].

При дослідженні адміністративних послуг, як правового інституту адміністративного права потрібно звернути увагу на те, що в теорії права інститут права визначається як система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Тому необхідно погодитися з позицією І. Колі - ушко: «У зв'язку з однорідністю відносин, пов'язаних з адміністративними послугами, однорідністю норм, якими регулюються ці відносини, тривалою історією та широкою правовою базою адміністративні послуги заслуговують на виділення в окремий інститут права» [7].

Заслужений юрист України Авер'янов Вадим Борисович пропонує наступне визначення поняття адміністративних послуг: адміністративна послуга - це спрямована на забезпечення умов для реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи публічно-владна діяльність адміністративного органу, яка здійснюється за заявою особи [1].

Кожен з видів адміністративних послуг виконує властиві безпосередньо йому функції. Функціями (у цьому разі під функціями розуміється здійснення певного призначення, довготривалої мети або завдання з досягненням певних результатів) адміністративних послуг є задоволення потреб громадян та організацій, формування відповідної якості та доступності адміністративних послуг. Надання адміністративних послуг має ґрунтуватися на принципах гуманізму, демократизму, законності, гласності, рівності перед зако-ном і судом, доступності адміністративних послуг [4].

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про надання адміністративних послуг»:

Адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг. Адміністративні послуги в електронній формі надаються з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування. Порядок та вимоги інтеграції інформаційних систем державних органів та органів місцевого самоврядування з Єдиним державним вебпорталом електронних послуг затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері надання адміністративних послуг [7].

Отже, у системі надання адміністративних послуг існує два суб'єкти для надання: органи виконавчої влади і центри надання адміністративних послуг зокрема.

Також фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, має право на отримання адміністративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання, крім випадків, установлених законом. Юридична особа має право на отримання адміністративної послуги за місцезнаходженням такої особи або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням відповідного об'єкта [7].

Положення статті 12 Закону України «Про надання адміністративних послуг» визначають Центр надання адміністративних послуг:

Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або виконавчий орган (структурний підрозділ) органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації, що зазначені у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги згідно з переліком, визначеним відповідно до цього Закону.

У центрах надання адміністративних послуг послуги надаються адміністратором центру, у тому числі шляхом його взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг. У виняткових випадках (якщо послуги у центрах надання адміністративних послуг не можуть бути надані адміністратором або таке їх надання є значно гіршим для інтересів суб'єктів звернення та/або публічних інтересів) окремі адміністративні послуги можуть надаватися через центр надання адміністративних послуг посадовими особами суб'єктів надання адміністративних послуг на підставі узгоджених рішень з органом, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг. Центр надання адміністративних послуг, утворений як постійно діючий робочий орган, забезпечує надання адміністративних послуг суб'єктам звернення із залученням до його роботи посадових осіб окремих виконавчих органів (структурних підрозділів) органу, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг [6].

Центри надання адміністративних послуг мають власні найменування та можуть мати символіку. Окремо від найменування та символіки центри мають право використовувати позначення «Центр Дії» [6].

У роботі ЦНАП прослідковується ряд проблем, які зокрема виділяють у Національному інституті стратегічних досліджень. У Аналітичній записці «Проблеми діяльності центрів надання адміністративних послуг на сучасному етапі реформування системи надання адміністративних послуг в Україні» [8] актуальними проблемами діяльності ЦНАП також залишаються:

- неналежне облаштування приміщень низки ЦНАП (мала площа приміщень, розташування в незручній для мешканців частині міста, відсутність пандусів для осіб з обмеженими можливостями тощо);

- недостатня для забезпечення належної доступності адміністративних послуг кількість ЦНАП у великих містах;

- неналежна якість інформаційних та технологічних карток у низці ЦНАП;

- неможливість отримання супутніх послуг (ламінування, ксерокопіювання, банківські послуги, виготовлення документів, фотографування, продаж канцелярських товарів) у приміщенні більшості ЦНАП;

- низький рівень впровадження електронних сервісів у ЦНАП [8].

Аналізуючи стан та діяльність ЦНАПів можна дійти висновку, що орган не витримує навантажень, адже адміністративними послугами користується кожен громадянин. Проте, такий великий обсяг роботи не звільняє державні органи від обов'язку реформувати та модернізувати систему.

Закономірністю є той факт, що прописані норми законодавцем у Законі України «Про адміністративні послуги» мають виконуватись на практиці. На жаль, проблем на практиці виявилось більше, ніж очікувалось. Вітчизняні автори підкреслюють важливість зміни деяких положень у нормативно-правових актах задля ефективнішого виконання органами своїх функцій. Так, на приклад на думку Фуогевич К. ефективне здійснення функції надання адміністративних послуг державними органами виконавчої влади і підвідомчими їм установами потребує вдосконалення нормативно-правової бази. У цьому аспекті наші погляди збігаються з пропозиціями, тому необхідно:

- прийняти закон про стандарти адміністративних послуг;

- удосконалити порядок ведення реєстру адміністративних послуг;

- в положеннях про центральні органи виконавчої влади точно формулювати цілі і завдання їхньої діяльності, конкретизувати повноваження у контексті надання адміністративних послуг;

- розробити стандарти адміністративних послуг;

- розробити уніфікований порядок створення, діяльності та ліквідації територіальних органів виконавчої влади, який має передовсім дозволити усунути дублювання повноважень з надання адміністративних послуг місцевими органами влади;

- розробити порядок міжвідомчої взаємодії, що регулює надання адміністративних послуг під час взаємодії територіальних органів виконавчої влади та центральних органів виконавчої влади України; - вирішити питання про надання юридичної значущості електронних документів, активніше впроваджувати в практику надання адміністративних послуг використовуючи мережу Інтернет. Законодавством України передбачено досить широке коло організаційно-правових способів забезпечення належного надання адміністративних послуг, зокрема із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій [9].

Підвищення ролі інформаційно-комунікативних аспектів взаємодії органів влади та суспільства в епоху трансформації суспільних відносин, розвиток інформаційного суспільства потребують нових підходів до нормативно-правового регулювання інформаційних процесів, зокрема у сфері надання адміністративних послуг [2]. В основу контролю і нагляду в сфері надання адміністративних послуг має бути покладений стандарт адміністративної послуги. Стандарт адміністративної послуги - це обов'язкові для виконання правила, встановлені в інтересах одержувача, які містять сукупність характеристик адміністративної послуги, що визначають її здатність у разі фіксованих витратах праці і засобів задовольняти встановлені або передбачувані потреби громадян (організацій) щодо процесу та результату обслуговування [5].

Закон України «Про адміністративні послуги» не заперечує права державних органів на винесення окремих питань на публічне обговорення, розгляд пропозицій від зацікавлених осіб та громадян, на проведення опитувань одержувачів відповідних адміністративних послуг, але це доцільніше було б закріпити у вигляді обов'язків, а не прав, що, своєю чергою, сприяло б: - по-перше, своєчасному вжиттю необхідних заходів для вдосконалення процедур надання адміністративних послуг, розвитку механізму врахування інтересів споживачів адміністративних послуг і створення системи зворотного зв'язку з останніми для використання отриманої інформації при виробленні рішень і коригування цільових значень показників результативності діяльності органів виконавчої влади; - по-друге, дало б змогу підвищити ефективність діяльності державних органів, забезпечити загальну доступність адміністративних послуг для одержувачів, а, отже, і простоту контролю за їхнім наданням з боку споживачів.

У своїй статті «Удосконалення нормативно-правового регулювання надання адміністративних послуг» Мариняк Н. наголошує на важливості прописання відповідальності за порушення в сфері надання адміністративних послуг, зокрема в таких формах: адміністративної, кримінальної, цивільно-правової, дисциплінарної, матеріальної та конституційної. У цілях підвищення ефективності та якості адміністративних послуг необхідно конкретизувати підстави адміністративної відповідальності державних службовців, враховуючи положення адміністративно-правових актів надання адміністративних послуг і стандартів адміністративних послуг (випадки їх прийняття), доповнити статтю 212-3 «Порушення права на інформацію та права на звернення» Кодекс України про адміністративні правопорушення положеннями щодо відповідальності за неналежне забезпечення доступу до отримання інформації про діяльність державних органів виконавчої влади та порушення порядку прийому та (або) розгляду звернень [4].

Висновки

Аналізуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що система надання адміністративних послуг в Україні вимагає реформування та модернізації як у законодавчій так і практичній площині.