Деякі особливості розслідування кримінальних правопорушень на місцевих виборах проти вибoрчих прав громадян

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.O. Дідоренка

Деякі особливості розслідування кримінальних правопорушень на місцевих виборах проти вибoрчих прав громадян

Коваленко С.С., ад'юнкт кафедри організації правоохоронних та судових органів факультету № 1

Сєвєродонецьк, Україна



Статтю присвяченo особливостям розслідування кримінальних правопорушень на місцевих виборах проти вибoрчих прав громадян.

Автор зосереджує особливу увагу на типових недоліках, що мають місце в наведених кримінальних провадженнях. У статті змістовно poзкpитo окремі обставини, що підлягають встановленню. Визначені ключові особливості розслідування кримінальних пpaвoпopушeнь на місцевих вибopax проги вибopчиx прав гpoмaдян, окреслені обставини, які підлягають встановленню, проаналізовано їх загальні та спеціальні oзнaки, щo можуть бути покладені в осному побудови криміналістичної методики розслідування злочинів вказаної категорії.

Зважаючи на існуючі потреби слідчої практики, акцентовано увагу на необхідності розроблення криміналістичних рекомендацій щодо порядку збору криміналістично вагомої інформації, яка має значення для повного та неупередженого розслідування наведених фактів. Висвітлено джтринальні підходи, щoдo визначення і юі іяітя вибopчиx кримінальних правопорушень, [хгжриття їх cутнocтi, видів та характерних oзнaк. Констатовано, що однією з найвагоміших пpoблeм розслідування кримінально караних порушень вибopчиx прав гргмадян на місцевих виборах є несвоєчасне пpoвeдeння слідчих (розшукових) дій і, як наслідок, неповний збір дoкaзoвoї бази. Доведено, що для належної правової оцінки подій щодо порушення виборчого законодавства слідчому передусім належить чітко визначити протиправність поведінки учасників виборчого процесу, тобто достеменно встановити ті факти, що пі дпадають під ознаки кримінально караного діяння.

На підставі вивчення кримінально караних порушень вибoрчих прав громадян на місцєвих виборах здійснено системну класифікацію наведених злочинів за різними критеріями.

Для встановлення оптимальних шляхів усунення протидії розслідуванню у вказаних кримінальних провадженнях автором обгрунтовано необхідність оперувати не лише даними офіційної статистичної інформації (зокрема наголошено на потребі у змістовному вивчені матеріалів, за якими відмовлено у розслідуванні або рішення про закінчення досудового розслідування було не прийнято чи закрито).

Ключові слова: виборчі права громадян, місцеві вибори, фальсифікація виборчих документів, підкуп виборця, предмет доказування, обставини, що підлягають встановленню.



Kovalenko S., Adjunct of the Department of Law enforcement organization and judicial bodies, Faculty No 1, of Luhansk State University of Internal Affairs named after E. Didorenko (Sievierodonetsk, Ukraine)

SOME FEATURES OF THE INVESTIGATION OF CRIMINAL OFFENSES AGAINST THE VOTING RIGHTS OF CITIZENS, COMMITTED IN LOCAL ELECTIONS

The article is devoted to the peculiarities of the investigation of criminal offenses against the voting rights of citizens, in particular those committed in local elections.

The author pays special attention to the typical shortcomings that occur in the above criminal proceedings. The article substantially reveals some of the circumstances to be established. The key features of the investigation of criminal offenses against the voting rights of citizens committed in local elections are identified, the circumstances to be established are outlined, their general and special features that can be used as a basis for constructing criminal offenses are analyzed.

Given the existing needs of investigative practice, the author emphasizes the need to develop forensic recommendations on the procedure for collecting forensic information that is important for a full and impartial investigation of these facts.

The author highlights doctrinal approaches to defining the concept of electoral criminal offenses, disclosing their essence, types and characteristics. It is stated that one of the most important problems in the investigation of criminally punishable violations of citizens' electoral rights committed in local elections is the untimely conduct of investigative (search) actions and, as a result, incomplete collection of evidence. The author argues that for a proper legal assessment of violations of the election law, the investigator must first clearly determine the illegality of the conduct of the election process, ie sufficiently establish the facts that fall under the signs of a criminal act.

Based on the study of criminally punishable violations of the voting rights of citizens committed in local elections, a systematic classification of these crimes according to various criteria was carried out.

In order to establish the optimal ways to eliminate opposition to the investigation, in these criminal proceedings, the article substantiates the need to operate not only with official statistical information, but also emphasizes the need for meaningful study of materials closed.

Keywords: suffrage rights of citizens, local elections, falsification of election documents, voter bribery, subject of evidence, circumstances to be established.



Вступ

Постановка проблеми. Проведення місцевих виборів на адміністративних територіальних одиницях є проявом безпосередньої демократії. Однак на сьогодні має місце тенденція зростання посягань на політичні права громадян під час проведення місцевих виборів.

Наведене явище зумовлене низкою суб'єктивних та об'єктивних факторів. Деякі сторони політичного процесу в нашій державі намагаються знайти нові способи фальсифікації виборчих документів, особливо це відбувається під час проведення місцевих виборів. Такий стан обумовлює необхідність удосконалення діяльності роботи органів правопорядку щодо виявлення, фіксації та доказування всіх форм порушення виборчих прав громадян. Про актуальність досліджуваної нами теми переконливо свідчать дані офіційної статистики.

Станом на 25 жовтня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань [4] було внесено інформацію про 159 кримінальних проваджень, розпочатих за фактом порушення виборчих прав громадян на місцевих виборах 2020 року, зокрема:

1) зареєстровано 127 кримінальних правопорушень, пов'язаних із порушенням виборчого законодавства, з яких 40 розпочато за ст. 158-1 КК України «Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше одного разу, викрадення, пошкодження, приховування або знищення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі», 25 - за ст. 157 КК України «Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії референдуму чи діяльності офіційного спостерігача», 23 правопорушення - за ст. 158 КК України «Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або інше несанкціоноване втручання в роботу Державного реєстру виборців», 21- за ст. 160 КК України «Підкуп виборця, учасника референдуму, члена виборчої комісії або комісії з референдуму», 14 правопорушень - за ст. 158-3 КК України «Фальсифікація, підроблення, викрадення, пошкодження або знищення виборчої документації, документації референдуму, викрадення, пошкодження, приховування, знищення печатки виборчої комісії, комісії референдуму, виборчої скриньки, списку виборців чи учасників референдуму» і 4 - за ст. 159 КК України «Порушення таємниці голосування»; 2) зареєстровано 32 кримінальних правопорушення, пов'язані з виборчим процесом за іншими статтями КК України [4].

Отже, зважаючи на існуючу потребу практики, особливо важливим є розроблення алгоритмів щодо належного визначення обставин, що підлягають встановленню, та інших відомостей, які мають значення для повного та неупередженого досудового розслідування наведених фактів, у кримінальних правопорушеннях на місцевих виборах проти виборчих прав громадян.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У юридичній літературі окремі аспекти криміналістичної та кримінально-правової характеристики кримінально караних порушень виборчих прав громадян висвітлювалися Ю. В. Бауліним, В. I. Бо- рисовим, В. O. Гацелюком, O. М. Готіним, В. O. Глушковим, В. К. Грищуком, В. В. Кострицьким, М. Й. Коржанським, O. М. Костенком, В. М. Кудрявцевим, П. П. Михайленком, А. А. Музикою, В. O. Навроцьким, А. В. Савченком, Є. В. Фесе- нком, В. I. Шакуном.

Не применшуючи значення напрацювань указаних науковців, зазначимо, що через суттєві зміни, що відбулися в законодавсті щодо кримінально-правової охорони виборчого процесу, у роботах учених з об'єктивних причин не враховані останні новели, що вимагають проведення їх грунтовного аналізу з метою оновлення криміналістичних програм по документуванню досліджуваних нами кримінальних правопорушень. Крім того, варто зауважити, що за порушення виборчих прав громадян у більшості вітчизняних наукових джерелах мова йде про виключно кримінальну або таку відповідальність, яку встановлено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення [7].

Водночас залишаються малодослідженими питання визначення криміналістичної методики розслідування, кримінальних правопорушень на місцевих виборах проти виборчих прав громадян, не розкрито повною мірою тактичні особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій із послідовним висвітленням предмету доказування зазначених фактів, що визначає актуальність нашої наукової статті.

Фoрмулювання цілей. Мета наукового дослідження полягає у визначенні особливостей розслідування кримінальних правопорушень на місцевих виборах проти виборчих прав громадян, визначенні окремих обставин, які підлягають встановленню в наведених кримінальних провадженнях, в аналізі їх загальних та спеціальних ознак, що може бути покладено в осному побудови криміналістичної методики розслідування злочинів указаної категорії.



Виклад oснoвнoгo матеріалу

Положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства», прийнятого 16 липня 2020 року (далі - Закон від. 16 липня 2020 р.) [1], повинні були сприяти спрощенню виборчого процесу, уніфікації норм Виборчого кодексу України (далі - ВК України) та забезпечити захист виборчих прав громадян як на державних, так і на місцевих виборах. Oднак, з метою забезпечення дієвого та ефективного механізму притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадян, Закон від. 16 липня 2020 р. передбачив внесення відповідних змін до Кримінального кодексу України (далі - КК України) [2], Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) [8], Закону України «Про місцеві вибори», що, зрештою. суттєво вплинуло на предмет доказування у кримінальних провадженнях указаної категорії. Таким чином, розробка алгоритму документування обставин, що підлягають встановленню у кримінальних провадженнях щодо посягання на виборчі права громадян, цілковито залежать від. того, як буде задокументовано об'єктивну сторону наведеного кримінального правопорушення. Серед них слід, виокремити таке: 1) підкуп виборця, учасника референдуму депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою, народним депутатом України в статті 160 КК України; 2) фальсифікацію, підроблення, викрадення, пошкодження або знищення виборчої документації чи документації референдуму, викрадення, пошкодження, приховування, знищення печатки виборчої комісії, комісії референдуму, виборчої скриньки, списку виборців чи учасників референдуму в статті 158-3 КК України [2].

Для визначення обставин, що підлягають встановленню під час розслідування кримінальних правопорушень на місцевих виборах проти виборчих прав громадян, у першу чергу необхідно дослідити доктринальні підходи щодо визначення поняття виборчих злочинів та кримінальних проступків, розкриття їх сутності, видів та характерних кваліфікаційних ознак. розслідування кримінальний пpaвoпopушeння вибopи

Особливість досліджуваних кримінальних правопорушень полягає в тому, що вони посягають на право громадян щодо вільного волевиявлення у сфері управління державними та місцевими справами, що гарантується Конституцією України. Так у ст. 38 Основного закону передбачено право кожного громадянина України брати участь в управлінні державними справами, у Всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування [3]. Таким чином, органам досудового розслідування спершу необхідно достеменно визначити правову регламентацію та нормативне закріплення цих прав як на законодавчому, так і на підзаконному рівнях.

З огляду на те, як відбувалися в жовтні 2020 року місцеві вибори в Україні, можна констатувати про запровадження великої кількості нових технологій, спрямованих на спотворення виборчого процесу.

Особливого поширення набули такі факти: 1) висування кандидатів - матеріальне заохочення «технічних кандидатів»; 2) формування виборчих комісій - фальсифікація суб'єктами виборчого процесу заяв від осіб каї ідидатів до складу виборчих комісій; 3) здійснення незаконної передвиборної агітації, утому числі з порушенням порядку фінансування або із застосуванням технологій підкупу виборців (через латентний характер вчинення таких правопорушень вони залишаються нерозкритими) [5, с. 148].

Однією з найвагоміших проблем розслідування кримінально караних порушень на місцевих виборах проти виборчих прав громадян є несвоєчасне проведення слідчих (розшукових) дій і, як наслідок, неповний збір доказової бази. При- чиною цього є те, що учасники виборчого процесу звертаються із заявами до правоохоронних органів уже після оголошення результатів місцєвих ви6орів і, пере- важн, у тих випадках, коли розрив у голосах між кандидатами виявився незначним. За таких умов ефективність проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема таких як огляд місця події на територіальній виборчій дільниці, обшук, допит свідків, є вкрай низькою. Для документування відповідних порушень виборчого законодавства безпосередньо на місці їх вчинення необхідне активне сприяння учасників виборчого процесу, особливо спостерігачів від громадських організацій, членів виборчих комісій та працівників правоохоронних органів, які забезпечували публічний порядок на виборчих дільницях.

Не менш значущою проблемою виявлення кримінальних правопорушень, пов'язаних із проведенням місцевих виборів, є те, що заяви та повідомлення про вчинення наведених фактів доволі часто використовуються під час виборчої кампанії як інструмент боротьби з політичними конкурентами. Оприлюднення цих подій у засобах масової комунікації цілком може бути використано політичними опонентами для послаблення авторитету певного кандидата серед потенційного електорального поля виборців. Наведене має бути обов'язково враховане слідчим при висуненні слідчих версій, особливо на початковому етапі розслідування.

Приймаючи рішення в порядку ст. 214 КПК України [8], для належної правової оцінки подій щодо порушення виборчого законодавства, слідчому передусім належить чітко визначити протиправність поведінки учасників виборчого процесу, тобто точно встановити ті факти, що підпадають під. ознаки кримінально караного діяння. Аналізуючи існуючу практику розслідування кримінальних правопорушень на місцевих виборах проти виборчих прав громадян, можемо визначити найтиповіші з них:

- перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії референдуму чи діяльності офіційного спостерігача (ст. 157 КК України);

- надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або інше несанкціоноване втручання в роботу Державного реєстру виборців під час місцевих виборів (ст. 158 КК України);

- незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше одного разу, викрадення, пошкодження, приховування або знищення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі (ст. 158-1 КК України);

- незаконне знищення або пошкодження виборчої документації або документації референдуму (ст. 158-2 КК України);

- фальсифікація, підроблення, викрадення, пошкодження або знищення виборчої документації, документації референдуму, викрадення, пошкодження, приховування, знищення печатки виборчої комісії, комісії референдуму, виборчої скриньки, списку виборців чи учасників референдуму (ст. 158-3 КК України);

- порушення таємниці голосування (ст. 159 КК України);

- порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації чи агітації референдуму (ст. 159-1 КК України);

- підкуп виборця, учасника референдуму, члена виборчої комісії або комісії з референдуму (ст. 160 КК України) [2].

Визначаючи спосіб вчинення кримінально караного посягання на виборчі права громадян, сіім. чітко охарактеризувати характер діянь чи бездіянь, що спричинили відповідне порушення виборчого законодавства. Для цього змістовному дослідженню підлягає об'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення. Очевидним є те, що переважна більшість наведених порушень можуть бути вчинені як шляхом активних дій, так і бездіяльністю. Проте, описуючи суспільно небезпечне діяння, законодавець у тому чи іншому контексті використовує термін «порушення», тобто має на увазі невиконання чи неналежне виконання вимог і приписів Конституції України, Виборчого кодексу України [9], Законів України «Про Державний реєстр виборців» [10], «Про Центральну виборчу комісію» [11] та «Про всеукраїнський референдум» [12] або інших нормативних актів щодо забезпечення виборчих прав громадян. Диспозиції вищезазначених статей КК України є бланкетними, тому для з'ясування ознак складів відповідних правопорушень слід звернутися до низки законів, які визначають організацію та порядок проведення виборів на території України.

У досліджуваних нами кримінальних провадженнях ключовим моментом є встановлення того, що дії особи, яка бере участь у виборчому процесі, є незаконними.

Виокремлюючи ознаки об'єктивної сторони виборчих кримінальних правопорушень, законодавець вказує на незаконний характер вчинюваного діяння: «незаконне використання виборчого бюлетеня» - ст. 158-1 КК України; «незаконне знищення або пошкодження виборчої документації або документації референдуму» - ст. 158-2 КК України тощо. Деякі виборчі кримінальні правопорушення за своєю законодавчою конструкцією є складеними діяннями, наприклад, ч.2 ст. 157 КК України - «перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, поєднане із застосуванням насильства» [13, с. 370].

Досліджуючи способи порушення виборчих прав громадян на місцевих виборах ми спробували здійснити системну класифікацію наведених злочинів за різними критеріями.

У залежності від об'єкта правопорушення розрізняють ті, об'єктом яких є:

- виборче право обирати та/ або право бути обраним (ст.ст. 157, 158-2, 158-3, 160 КК України);

- референдні права громадян та право і'романян вести передвиборчу агітацію (ст.ст. 157, 158-1, 158-2, 158-3, 160 КК України);

- порядок голосування, підрахунку голосів та оголошення результатів виборів (ст. 158 КК України);

- порушення принципу рівного виборчого права, згідно з яким кожен виборець має право тільки на один голос (ст. 158-1 КК України);

- нормальна діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування (ст.ст. 158-2, 158-3 КК України);

- порядок організації та проведення чесних виборів та референдуму (ст. 160 КК України).

У залежності від предмета правопорушення розрізняють ті, предметом яких є:

- виборчі документи - виборчі бюлетені, бюлетені для голосування на рендумі (ст.ст. 158-1, 158-2 КК України);

- документація референдуму, протоколи референдуму (ст.ст. 158-2, 158-3 КК України);

- протокол про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці (ст. 158-3 КК України);

- протокол про підсумки голосування у межах відповідного виборчого округу (ст. 158-3 КК України);

- протокол про результати виборів (ст. 158-3 КК України);

- виборчі скриньки з бюлетенями, печатки виборчої комісії (ст. 158-3 КК України).

У залежності від об'єктивної сторони правопорушення поділяються на такі, які полягають у:

- перешкоджанні вільного здійснення громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі (ст.ст. 157, 159 КК України);

- перешкоджанні діяльності інших суб'єктів виборчого процесу, процесу референдуму при виконанні ними своїх повноважень чи здійсненні своїх прав, поєднаних із обманом або примушуванням (ст. 157 КК України);

- незаконному втручанні службової особи у діяльність виборчої комісії, комісії з референдуму або члена виборчої комісії, комісії з референдуму з використанням службового становища з метою впливу на їхні дії чи рішення (ст. 157 КК України);

- ухиленні члена виборчої комісії чи члена комісії з референдуму від виконання своїх обов'язків у роботі комісії без поважних причин, що призвело до неможливості роботи виборчої комісії, комісії з референдуму в день голосування, проведення підрахунку голосів на виборчій дільниці чи дільниці з референдуму, встановленні підсумків голосування у відповідному виборчому окрузі чи окрузі з референдуму, встановлення результатів виборів чи референдуму (ст. 157 КК України);

- поданні до органу ведення Державного реєстру виборців неправдивих відомостей про виборців (ст. 158 КК України);

- внесенні неправдивих відомостей до бази даних Державного реєстру виборців (ст. 158 КК України);

- несанкціонованих діях з інформацією, що міститься в базі даних Реєстру (ст. 158 КК України);

- несанкціонованому втручанні в роботу бази даних Державного реєстру виборців (ст. 158 КК України);

- наданні виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі особою, яка не має права його надавати (ст. 158-1 КК України);

- отриманні виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі особою, яка не має права його отримувати (ст. 158-1 КК України);

- наданні виборцю, учаснику референдуму заповненого виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі (ст. 158-1 КК України);

- голосуванні виборцем, учасником референдуму більше одного разу (ст. 1581 КК України);

- незаконному опусканні виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі до виборчої скриньки особою, яка не має такого права (ст. 158-1 КК України);

- викраденні, або пошкодженні, або приховуванні, або знищенні виборчого бюлетеня, або бюлетеня для голосування на референдумі (ст.ст. 158-1, 158-2 КК України);

- незаконному знищенні виборчої документації або документації референдуму в архівних установах та в ЦВК України після проведення виборів або референдуму (ст. 158-2 КК України);

- підписанні протоколів (про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці або дільниці з референдуму, про підсумки голосування у межах відповідного виборчого округу, округу з референдуму, про результати виборів або референдуму) до остаточного їх заповнення або не на засіданні виборчої комісії або комісії з референдуму (ст. 158-3 КК України);

- підробці, або незаконному виготовленні, або зберіганні незаконно виготовленої чи підробленої виборчої документації, документації референдуму (ст. 158-3 КК України);

- включенні до виборчої документації чи документації референдуму завідомо недостовірних відомостей (ст. 158-3 КК України);

- викраденні, або пошкодженні, або приховуванні, або знищенні печатки виборчої комісії, комісії з референдуму, виборчої скриньки з бюлетенями, списку виборців чи учасників референдуму, виборчих протоколів (ст. 158-3 КК України);

- порушенні таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення виборця або учасника референдуму (ст. 159 КК України);

- поданні завідомо недостовірних відомостей у звіті політичної партії про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру (ст. 159-1 КК України);

- поданні завідомо недостовірних відомостей у фінансовому звіті про і іа.д- ходження та використання коштів виборчого фонду політичної партії, місцевої організації політичної партії, кандидата (ст. 159-1 КК України);

- поданні завідомо недостовірних відомостей у фінансовому звіті про надходження та використання коштів виборчого фонду політичної партії, місцевої організації політичної партії, кандидата (ст. 159-1 КК України);

- прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання виборцем, учасником референдуму, членом виборчої комісії або комісії з референдуму, офіційним спостерігачем для себе чи третьої особи неправомірної вигоди (ст. 160 КК України);

- пропозиції, обіцянці або наданні виборцю чи учаснику референдуму, кандидату, члену виборчої комісії або комісії з референдуму неправомірної вигоди (ст. 160 КК України);

- наданні виборцям, учасникам референдуму, юридичним особам неправомірної вигоди, що супроводжується передвиборною агітацією або агітацією з референдуму, згадування імені каї ідидата, назви політичної партії, яка висунула кандидата на відповідних виборах або використання зображення кандидата, символіки політичної партії, яка висунула кандидата на відповідних виборах (ст. 160 КК України);

- прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання виборцем, учасником референдуму, членом виборчої комісії або комісії з референдуму, офіційним спостерігачем для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення або не вчинення будь-яких дій, пов'язаних із безпосередньою реалізацією ним своїх виборчих прав, прав на участь у референдумі (ст. 160 КК України);

- пропозиції надати неправомірну вигоду, обіцянці надати неправомірну вигоду або наданні виборцю чи учаснику референдуму, кандидату, члену виборчої комісії або комісії з референдуму неправомірної вигоди за вчинення або не вчинення будь-яких дій, пов'язаних із безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права чи права на участь у референдумі (ст. 160 КК України);

- використанні зображення кандидата, символіки політичної партії, яка висунула кандидата на відповідних виборах (ст. 160 КК України).

У залежності від загального суб'єкта правопорушення поділяються на ті, які вчиняються: особою, яка досягла 16 років (ст.ст. 157, 158, 158-1, 158-2, 158-3, 159, 160 КК України).

У залежності від спеціального суб'єкта правопорушення поділяються на ті, які вчиняються:

- службовою особою (ст.ст. 157, 158, 158-3, 159 КК України);

- членом виборчої комісії, комісії з референдуму (ст.ст. 158, 158-1, 158-3, 160 КК України);

- службовою особою, яка має доступ до баз даних Реєстру (ст. 158 КК України);

- будь-якою інша особою, яка не має права доступу до інформації в базах даних Реєстру, проте вчиняє несанкціонований доступ до них (ст. 158 КК України);

- кандидатом на виборах, представником політичної партії (ст.ст. 158-1, 158-2, 159 КК України);

- головою, заступником голови, секретарем виборчої комісії (ст. 158-3 КК України);

- кандидатом, уповноваженою особою політичної партії, уповноваженою особою суб'єкта процесу всеукраїнського референдуму, довіреною особою кандидата, членом ініціативної групи референдуму (ст. 159 КК України);

- офіційним представником політичної партії, на якого покладено обов'язок подавати фінансовий звіт, або керівником політичної партії (ст. 159-1 КК України);

- виборцем, учасником референдуму, офіційним спостерігачем (ст.ст. 159, 160 КК України).

У залежності від суб'єктивної сторони правопорушення поділяються на ті, які вчиняються: у формі прямого умислу (ст.ст. 157, 158, 158-1, 158-2, 158-3, 159, 159-1, 160 КК України).

Під час доказування перелічених фактів слід, мати на увазі, що переважна більшість кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадянина ма- ють формальний склад, тобто вважаються закінченими з моменту вчинення діяння, незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків, наприклад, порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму відносно особи, яка взяла участь у виборах або референдумі. Проте, якщо діяння має форму пропозиції чи обіцянки, то відповідний злочин може мати усічений скла.д, який вважається закінченим із моменту вчинення вказаних в Законі дій, або формальний склад, якщо діяння виявилось у формі надання неправомірної вигоди, і виборець фактично прийняв хоча б її частину. Виборчий злочин також може набувати матеріального складу, якщо його об'єктивна сторона містить не лише суспільно небезпечне діяння, а й вважаються закінченим із моменту настання вказаних наслідків. Враховуючи викладене, сторона обвинувачення має чітко встановлювати часові межі між вчиненням самого протиправного діяння та настанням конкретних наслідків, передбачених кримінальним законодавством.

Водночас, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даних кримінальних правопорушень із матеріальним складом є причинний зв'язок між вчиненим діянням і суспільно небезпечними наслідками. Для його встановлення необхідно визначити, у чому саме виявилась дія (бездіяльність) особи; чи передувала вона у часі настанню суспільно небезпечних наслідків; чи містила у собі реальну можливість спричинення шкоди; чи була ця дія (бездіяльність) необхідною умовою настання наслідків і в даному конкретному випадку викликала ці наслідки з неминучістю та невідворотністю [13, с. 371].

Очевидним є те, що переважна більшість із вказаних діянь посягає на суспільні відносини, що забезпечують право громадян обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування, так звані виборчі відносини. Таким чином, ще однією обставиною, що підлягає доказуванню, є наявність відповідного правового статусу кожного з учасників виборчого процесу, зокрема йдеться про правосуб'єкт- ність як того суб'єкта, який обирає, так і того, кого обирають.

Враховуючи специфіку аналізованих кримінальних правопорушень, осіб злочинців, які вчиняють діяння проти виборчих прав громадян, слід поділити на три категорії:

1) члени виборчих комісій, які безпосередньо беруть участь в організації підготовки та проведенні місцевих виборів;

2) особи, які є причетними до виборів в інший спосіб: службові особи місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (голови, заступники голів, сільських, міських органів місцевого самоврядування і районних та обласних державних адміністрацій), офіційні спостерігачі, представники виборчих штабів кандидатів;

3) виборці, зокрема безробітні та пенсіонери, для яких участь у вчиненні злочину найчастіше є способом швидкого збагачення.

Цікавими є результати дослідження О. В. Кубарєвої, яка встановила, що службові особи виявляють найбільшу активність щодо порушення виборчого законодавства, що полягає в застосуванні важелів «адміністративного ресурсу» шляхом зловживання владою та службовим становищем. У 68,0 % випадків у вчиненні кримінальних правопорушень брали участь службові особи, зокрема: члени виборчих комісій (44,0 %), представники державної глади та органів місцевого самоврядування (24,0 %). Третину притягнутих до відповідальності (33,1 %) становили офіційні спостерігачі та виборці. Організаторів злочинів у більшості випадків (55 %) слідством не встановлено. Коли їх вдавалося встановити, вони виявлялися, зокрема, членами виборчих штабів кандидатів, службовцями місцевих органів влади, представниками місцевих організацій політичних партій [14, с. 130-131].

Вагомою обставиною, що підлягає доказуванню, є безпосереднє ставлення особи до вчиненого нею діяння. Із суб'єктивної сторони, кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян характеризуються лише умисною формою вини, причому більшість із них, тобто всі формальні за складом кримінальні правопорушення можуть бути вчинені лише з прямим умислом.

Мотиви та мета кримінальних правопорушень на місцевих виборах проти виборчих прав громадян можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають. Попри все, ця обставина є невідд'ємним елементом предмету доказування досліджуваних нами кримінальних правопорушень.



Висновки

На підставі проведеного аналізу особливостей розслідування кримінальних правопорушень на місцевих виборах проти виборчих прав громадян можна дійти висновку, що невелика кількість кримінальних проваджень, направлених до суду з обвинуальним актом, свідчить про виняткову складність виявлення факту протиправності у діях учасників виборчих відносин, адже виникає ряд проблемних притань при доведенні наявності причинно-наслідкових зв'язків між діями окремих сторін виборчого процесу та настанням негативних наслідків. Зазначене свідчить про актуальність досліджуваної проблематики та перспективність змістовного вивчення криміналістично вагомих ознак у цьому напрямку.

Доцільність наукових пошуків у окресленій сфері визначається тим, що криміналістична характеристика злочинів проти виборчих прав громадян на місцевих виборах, потребує насамперед вивчення кореляційних зв'язків між способом, часом та місцем вчинення цих кримінальних правопорушень. Для цього необхідно оперувати не лише даними офіційної статистичної інформації та Єдиного реєстру судових рішень, але й змістовно вивчати матеріали кримінальних проваджень, за якими відмовлено в розслідуванні або рішення про закінчення досудового розслідування було не прийнято чи навіть його закрито за відсутності ознак кримінального правопорушення та його події. Такий порівняльний аналіз дає можливість визначити найтиповіші складнощі, що виникають під. час доказування наведених фактів, тим самим дозволяє змоделювати ефективні шляхи щодо уникнення протидії розслідуванню кримінальних проваджень цієї категорії.

Таким чином, автором зосереджено увагу на більш вагомих аспектах при розслідуванні кримінальних правопорушень на місцевих виборах проти виборчих прав громадян. Зауважено на тому, що окремі питання ще потребують системного наукового дослідження.



Використані джерела

1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства: Закон України від 16 липня 2020 року №805-IX. URL: https: / / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ 805-20#n34. (дата звернення: 31.01.2022).

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.

3. Конституція України від 28 червня 1996 рoку. Вiдoмoстi Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

4. Офіційний портал МВС України. URL: https://mvs.gov.ua/uk/press-center/ news/Zagalom_za_den_golosuvannya_policeyski_vidkrili_159_kriminalnih_prova dzhen_a_faktami_porushen_pid_chas_viboriv_35567. (дата звернення: 25.01.2022).

5. Мовчан Р. О. Про деякі недоліки статті 158-3 Кримінального кодексу України. ВісникЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. 2021. Вип. 1(93). С. 145-153.

6. Про Національну поліцію: Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40-41. Ст. 379.

7. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-X. Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. додаток до № 51. Ст. 1122.

8. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10, № 11-12, № 13. Ст. 88.

9. Виборчий Кодекс України від 19 грудня 2019 року № 396-ІХ. Відомості Верховної Ради України. 2020. № 7, № 8, № 9. Ст. 48.

10. Про Державний реєстр виборців: Закон України від 22 лютого 2007 року № 698-V. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 20. Ст. 282.

11. Про Центральну виборчу комісію: Закон України від 30 червня 2004 року № 1932-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 36. Ст. 448.

12. Про всеукраїнський референдум: Закон України від 26 січня 2021 року № 1135IX. Голос України. 2021. № 67. Ст. 1762.

13. Зінченко I. О., Шевченко Є. В. Загальна характеристика кримінальних правопорушень проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (статті 157-184 КК). Кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян (статті 157-160 КК). Вісник Асоціації кримінального права України. 2020. № 2(14). С. 366-406.

14. Кубарєва О. В. Злочини, пов'язані з реалізацією виборчого права: суть та загальна характеристика. Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. 2008. № 1. С. 128-135.



References

1. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo vdos- konalennia vyborchoho zakonodavstva: Zakon Ukrainy тій 16 Іурпіа 2020 гоки № 805-IX. (2020) N. p. URL: https:/ / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/805-20#n34. [in Ukrainian].

2. Кгутіпаїпуі ta>deks Ukrainy тій 5 ктіїпіа 2001 гоки № 2341-III. (2001) Vidomosti Ver- khovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 25-26, art. 131. [in Ukrainian].

3. Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 roku. (1996) Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 30, art. 141. [in Ukrainian].

4. Ofitsiinyi portal MVS Ukrainy. (N. d.) N. p. URL: https://mvs.gov.ua/ uk/ presscenter/ news/ Zagalom_za_den_golosuvannya_policeyski_vidkrili_159_kriminalnih_ provad zhen_za_faktami_porushen_pid_chas_viboriv_35567. [in Ukrainian].

5. Movchan, R. O. (2021) Pro deiaki nedoliky statti 158-3 Kryminalnoho kodeksu Ukrainy. Visnyk LDUVS im. E.O. Didorenka - Bulletin of the LDUVS named after E. Didorenko, issue 1(93), 145-153. [in Ukrainian].

6. Pro Natsionalnu politsiiu: Zakon Ukrainy vid 2 lypnia 2015 roku № 580-VIII.(2015) Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 40-41, art. 379. [in Ukrainian].

7. Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia vid 7 hrudnia 1984 r. № 8073-X. (1984) Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR - Information of the Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR, dodatok do No 51, art. 1122. [in Ukrainian].

8. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy vid 13 kvitnia 2012 roku № 4651-VI. (2013) Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 9-10,1112, 13, art. 88. [in Ukrainian].

9. Vyborchyi Kodeks Ukrainy vid 19 hrudnia 2019 roku № 396-IX. (2020) Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 7, 8, 9, art. 48. [in Ukrainian].

10. Pro Derzhavnyi reiestr vybortsiv: Zakon Ukrainy vid 22 liutoho 2007 roku № 698-V. (2007) Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 20, art. 282. [in Ukrainian].

11. Pro Tsentralnu vyborchu komisiiu: Zakon Ukrainy vid 30 chervnia 2004 roku № 1932-IV. (2004) Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 36, art. 448. [in Ukrainian].

12. Pro vseukrainskyi referendum: Zakon Ukrainy vid 26 sichnia 2021 roku № 1135-IX. (2021) Holos Ukrainy - Voice of Ukraine, 67, art. 1762. [in Ukrainian].

13. Zinchenko, I. O., Shevchenko, Ye. V. (2020) Zahalna kharakterystyka kryminalnykh pravoporushen proty vyborchykh, trudovykh ta inshykh osobystykh prav i svobod liudyny i hromadianyna (statti 157-184 KK). Kryminalni pravoporushennia proty vyborchykh prav hromadian (statti 157-160 KK). Visnyk Asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy - Bulletin of the Association of Criminal Law of Ukraine, 2(14), 366-406. [in Ukrainian].

14. Kubarieva, O. V. (2008) Zlochyny, pov' iazani z realizatsiieiu vyborchoho prava: sut ta zahalna kharakterystyka. Naukovyi visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of the Kyiv National University of Internal Affairs, 1,128-135. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru