Захист від цікавості публіки в міжнародному гуманітарному праві: умови застосування щодо російських військовополонених

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАХИСТ ВІД ЦІКАВОСТІ ПУБЛІКИ В МІЖНАРОДНОМУ ГУМАНІТАРНОМУ ПРАВІ: УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЩОДО РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

Інна Заворотько

Тимур Короткий

Анотація

військовополонений суспільний інтерес розголошення

У статті проаналізовані особливості застосування норм щодо захисту від цікавості публіки до російських військовополонених, передбачених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, у випадках розповсюдження фото- та відеоматеріалів за їх участі, записів допитів, особистих розмов чи особистого листування. У статті доведено, що виключенням із заборони розповсюдження матеріалів про військовополонених є наявність значного суспільного інтересу щодо розголошення їх особистості, а також розслідування воєнних злочинів. Детально проаналізовані випадки застосування значного суспільного інтересу як виняткової обставини на захист військовополонених від цікавості публіки щодо прес-конференцій російських військовополонених.

Ключові слова: стаття 13 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, права військовополонених, захист від цікавості публіки, значний суспільний інтерес.

Summary

Peculiarities of Russian prisoner's of war right on protection of public curiosity, guarantied by Geneva Convention (III) relative to the Treatment of Prisoners of War, in cases of disclosure of photographic and video images, recordings of interrogations or private conversations or personal correspondence as well as holding by Ukrainian authorities Russian prisoner's of war press conferences are considered in the proposed article.

Two the most popular forms of public interest are identified: 1) prisoners of war parade and 2) distribution of photo and video materials, recordings of interrogations, personal conversations or personal correspondence or any other personal information of prisoners of war through diffenrent channels, including in the Internet. Meanwhile, the second form is very controversial and will not violate Article 13 of the Geneva Convention (III) if it was done because of the prisoner's of war personal desire or overriding public interest.

Overriding public interest as an exceptional reason in Russian prisoner's of war right on protection of public curiosity during the press conferences is analysed in detail. Three cases of the overriding public interest are defined: owing to the prisoner's of war seniority, informing society about committed grave violations of the international humanitarian law and if prisoner of war is wanted by justice. It is proved, there were at least two of mentioned above cases of overriding public interest to hold Russian prisoner's of war press conference: prisoner's of war seniority (for example, Lieutenant Colonel Chrishtopa) and informing about war crimes (for example, about executing order to target civilians and bomb apartments buildings).

Meanwhile, disclosure of the prisoner's identity by disseminating materials in the media, including the Internet, must be held in compliance with other norms of international humanitarian law, including respect for the prisoner's of war honour (Article 14 of the Geneva Convention (III)). It is defined, the content of the materials distributed about Russian prisoners of war relates to their participation in hostilities and procedures of giving and executing criminal orders. No personal information about the prisoner of war or the place of his detention or route etc., was disclosed. Thus, acts of the Ukrainian authorities on holding Russian prisoner's of war press conferences are in the line with international humanitarian law norms.

Keywords: Article 13 of Geneva Convention (III) relative to the Treatment of Prisoners of War, 12 August 1949, rights of prisoner's of war, protection of public curiosity, overriding public interest.

Застосування будь-якої міжнародно-правової норми на практиці пов'язано з урахуванням значної кількості факторів, кількість яких значно збільшується під час міжнародного збройного конфлікту, протягом якого норми міжнародного гуманітарного права підлягають прямому застосуванню. Прикладом зазначеного є положення статті 13 Женевської конвенції щодо поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року (ЖК ІІІ) щодо захисту військовополонених від цікавості публіки. Цей однозначний, на перший погляд, припис ЖК ІІІ став причиною для звинувачення авторитетними міжнародними правозахисники організаціями України в порушенні правил поводження з військовополоненими щодо проведення їх прес-конференцій та публікації відповідних матеріалів у ЗМІ, зокрема мережі Інтернет.

Так, Джоан Марінер, директорка відділу кризового реагування Amnesty International 07 березня 2022 року заявила: «Оскільки конфлікт триває, дуже важливо, щоб усі сторони конфлікту повною мірою дотримувалися прав військовополонених. Будь-які публічні виступи можуть завдати військовополоненому ризику, коли він буде повернутий в сім'ю, а також створити проблеми для їхніх сімей, доки вони утримуються в полоні. Стаття 13 Третьої Женевської конвенції прямо вказує на те, що військовополонені завжди повинні бути захищені, особливо від цікавості публіки. Уряд, який утримує в полоні, повинен забезпечити належне дотримання прав військовополонених з моменту їх захоплення».

Окрім того, 16 березня 2022 року Human Rights Watch опублікувала заяву, що українські державні органи мають припинити публікувати у соціальних мережах відеоматеріали щодо утримуваних російських військовополонених. Старша юридична радниця Human Rights Watch Эйслинг Рейди наголосила, що обов'язок щодо захисту військовополонених від цікавості публіки, а також їх захист від залякування чи приниження, є частиною загальної вимоги щодо забезпечення гуманного ставлення та захисту їх сімей від завдання шкоди.

Разом з тим, на наше глибоке переконання, звинуваченню у порушенні державою чи іншим суб'єктом будь-якої з міжнародно-правової норми, має передувати детальне дослідження її змісту. Безумовно, при тлумаченні норми важливо застосувати системний підхід, зокрема не тільки щодо її застосування у сукупності з іншими інститутами та нормами, а й щодо загальної мети, цінностей та принципів, на захист яких спрямований правовий режим, встановлений галуззю міжнародного права.

Так, загалом, правила поводження з військовополоненими у період міжнародного збройного конфлікту, достатньо детально визначені ЖК ІІІ, окремими положеннями Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 року (Протокол І) та звичаєвим міжнародним гуманітарним правом.

Відповідно до статті 44 Протоколу І, військовополоненими визнаються комбатанти, які потрапили під владу супротивної сторони. При цьому, детальний перелік осіб, які мають право на статус військовополоненого, визначений статтею 4 ЖК ІІІ. Одним із найбільш фундаментальних прав військовополоненого, передбачених статтею 13 ЖК ІІІ, є право на гуманне поводження, яке полягає у тому, що будь-який незаконний акт чи бездіяльність з боку держави, що утримує в полоні, які спричиняють смерть або створюють серйозну загрозу здоров'ю військовополоненого забороняються та розглядаються як серйозне порушення ЖК ІІІ. Зокрема, жодного військовополоненого не можна піддавати фізичному каліченню або медичним чи науковим експериментам будь-якого характеру, які не обгрунтовані потребою в проведенні медичного, стоматологічного або стаціонарного лікування військовополоненого та не здійснюються в його інтересах. Окрім того, забороняються акти насилля чи залякування, а також застосування репресалій до військовополонених. Названі норми є імперативними і складають основу правового режиму поводження з військовополоненими. Дії щодо їх порушення є воєнними злочинами.

Окрім того, стаття 13 ЖК ІІІ містить здавалось би на перший погляд однозначне положення щодо захисту військовополонених від образ та цікавості публіки (в деяких перекладах мова йде про натовп). Зважаючи на те, що цей припис став причиною звинувачень України, нами проведено його детальний міжнародно-правовий аналіз.

Безумовно, зазначене питання пов'язане з аналізом практики застосування, що зазвичай міститься у фахових коментарях, яким, безперечно, є Коментар від 2020 року до ЖК ІІІ (Коментар 2020 року), підготовлений Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Аналіз Коментаря 2020 року дозволив детально встановити умови застосування припису статті 13 ЖК ІІІ щодо захисту військовополонених від образ та цікавості публіки у реаліях російсько-українського міжнародного збройного конфлікту.

Перш за все, вбачаємо за необхідне встановити зміст поняття «цікавість публіки», який у договірних джерелах міжнародного гуманітарного права не розкривається, що створює можливість певної суб'єктивності її розуміння.

Відповідно до пункту 1624 Коментаря 2020 року під поняттям «публіка» варто розуміти усіх, хто прямо не пов'язаний з утриманням військовополонених, включаючи й інших осіб держави, яка утримує (Detaining Power). Безумовно, серед них і широке коло осіб, які можуть побачити відео з військовополоненими у ЗМІ, соціальних мережах тощо. Тобто, широке, невизначене коло осіб, які потенційно можуть переглянути матеріали про військовополонених у ЗМІ, зокрема мережі Інтернет, можна вважати таким, що відповідає поняттю «публіка».

Відповідно до Коментаря, цікавість публіки може проявлятися у багатьох формах, серед яких найбільш поширеними є:

- парад військовополонених (проведення таких заходів є безумовним порушенням ЖК ІІІ);

- розповсюдження фото- та відеоматеріалів, записів допитів, особистих розмов чи особистого листування або будь-якої іншої особистої інформації військовополонених різними каналами зв'язку, зокрема у мережі Інтернет.

Разом з тим, на нашу думку, наслідки другої форми цікавості публіки, розповсюдження матеріалів про військовополонених, не завжди є негативними, адже часто в інших ситуаціях вони можуть мати і позитивне значення. Наприклад, фото- і відеоматеріали можуть засвідчувати, що комбатанти живі та знаходяться під владою однієї із сторін (пункт 1625 Коментаря 2020 року). Крім того, фото та інші візуальні матеріали можуть бути використані як докази під час розслідування воєнних злочинів та притягнення до відповідальності винних осіб. Правильність нашої думки підтверджується і Коментарем 2020 року, а саме пунктами 1625-1626.

Обидві описані ситуації позитивного значення розповсюдження матеріалів релевантні щодо російських військовополонених. Так, у супереч зобов'язанням з міжнародного права, державні органи РФ надсилають сім'ям повідомлення про смерть (т.зв. «похоронки») російських військовослужбовців, які насправді перебувають у полоні на території України, або не сповіщають рідним про їх долю. Демонстрація фото- і відеоматеріалів з військовополоненими та їх документів є можливістю повідомити членів сімей у Росії про те, що вони насправді живі. Такі дії цілком є актом гуманності та покликані зменшити страждання не тільки військовополоненого, а й членів його родини, та сприяти встановленню зв'язку з ним. Тобто, діяльність сайту «Окупант» можна розцінювати як позитивну задля досягнення зазначеної мети.

Окрім того, оприлюднені фото та інші візуальні матеріали військовополонених активно використовуються для встановлення особи військовослужбовців Збройних Сил РФ, винних у скоєнні воєнних злочинів, а також для пошуку потерпілих та свідків.

Цілком очевидно, що у такій ситуації інтереси правосуддя та забезпечення невідворотності покарання за воєнні злочини значно переважають над правом військовополоненого на захист від цікавості публіки⁶. У цьому разі, безумовно, між правом військовополоненого на захист від «цікавості публіки» та інтересами правосуддя перевага знаходиться на боці невідворотності покарання за воєнні злочини.

Правильність викладених вище думок підтверджується Коментарем 2020 року щодо винятків заборони розповсюдження фото- та відеоматеріалів, записів допитів, особистих розмов чи особистого листування або будь-якої іншої особистої інформації різними каналами зв'язку, зокрема у мережі Інтернет. Аналіз пункту 1627 Коментаря 2020 року дозволяє виокремити такі винятки:

- особисте бажання військовополоненого щодо розголошення (особливо у випадках, коли вони вважаються зниклими безвісти);

- наявність значного суспільного інтересу щодо розголошення особистості військовополоненого.

Отже, одним із випадків правомірного недотримання заборони розповсюдження матеріалів про військовополонених є наявність значного суспільного інтересу щодо розголошення особистості військовополоненого. При цьому, є достатні підстави вважати про наявність значного суспільного інтересу:

- у зв'язку зі «старшинством» військовополоненого (owing to their seniority);

- у зв'язку з необхідністю привернення уваги громадськості до серйозних порушень міжнародного гуманітарного права;

- якщо військовополонений перебуває у розшуку (wanted by justice).

Наразі можна із впевненістю стверджувати про наявність як мінімум двох підстав, що визначають значний суспільний інтерес у розголошенні особи російських військовополонених у російсько-українському міжнародному збройному конфлікті. Так, наприклад, військовополоненого підполковника Збройних Сил РФ Кріштопу Максіма Сергєєвича, заступника командира 47-го бомбардувального авіаційного полку, зважаючи на його військове звання на посаду, можна вважати таким, що належить до категорії «старшинства». А відтак, розголошення його особистості шляхом проведення прес-конференції варто розцінювати не як порушення права на захист від цікавості публіки, а наявність значного суспільного інтересу.

Другою підставою, що визначає значний суспільний інтерес, безумовно є привернення уваги громадськості до серйозних порушень міжнародного гуманітарного права. При цьому, не тільки громадськості України, а й міжнародної спільноти. Адже значна кількість воєнних злочинів, скоєних російськими військовослужбовцями, особливо льотчиками та артилеристами, та їх тяжкість мають бути відомі міжнародній спільноті, особливо правозахисник організаціям і рухам. Згаданий вище військовополонений Кріштопа під час прес-конференції 14 березня підтвердив, що здійснював авіаційне ураження цивільної інфраструктури і житлових будинків у місті Харків, що безумовно є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права.

Окрім того, на нашу думку, розголошення особистості військовополоненого щодо неминучості відповідальності за воєнні злочини на території України та розкаяння у їх вчиненні ймовірно допоможе запобігти вчиненню нових злочинів іншими військовослужбовцями Збройних Сил РФ, шляхом відмови виконувати злочинний наказ. Відсоток такої ймовірності значно зростає, якщо військовополонений - командир і приклад для наслідування, як підполковник РФ Кріштопа для своїх значно молодших за званням і віком підлеглих.

Отже, загальне право військовополоненого на захист від образ і цікавості публіки включає у себе нерозголошення особистості військовополоненого. Однак у випадках наявності особистого бажання військовополоненого або значного суспільного інтересу, розголошення його особистості не є порушенням статті 13 ЖК ІІІ. При цьому, розголошення особистості військовополоненого шляхом розповсюдження матеріалів у ЗМІ, зокрема і мережі Інтернет, має відбуватися із дотриманням інших вимог міжнародного гуманітарного права, зокрема щодо поваги до особистості та честі військовополоненого (стаття 14 ЖК ІІІ).

Наразі, зміст матеріалів, які розповсюджуються про військовополонених Росії, стосуються їх участі у бойових діях на території України та порядку виконання злочинних наказів. Жодна особиста інформація щодо військовополоненого чи місця його утримання у полоні або маршрут слідування тощо, не розголошується. Тобто, дії України, як держави, яка утримує в полоні російських військовослужбовців і власне відповідно до статті 14 ЖК ІІІ відповідає за поводження із ними, є такими, що відповідають вимогам міжнародного гуманітарного права.

Дотримання норм міжнародного гуманітарного права, зокрема щодо поводження з військовополоненими, це не тільки юридичний обов'язок України як держави, а й слідування принципу гуманності всупереч варварству та нелюдяності агресора.

Література

1. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів : Міжнародний документ від 08.06.1977 р. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_199#Text

2. Женевська конвенція щодо поводження з військовополоненими: Конвенція, Міжнародний документ від 12.08.1949 р. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://www.amnesty.org/en/ latest/news/2022/03/mssia-ukraine-prisoners-of-war-must-be-protected-from-public-curiosity-under- geneva-convention/

3. Заява Amnesty International від 07 березня 2022 року. URL: https://eurasia.amnesty. org/2022/03/07/rossiya-ukraina-voennoplennye-dolzhny-byt-zashhishheny-ot-lyubopytstva-tolpy-v- sootvetstvii-s-zhenevskoj-konvencziej/

4. Заява Human Rights Watch від 16 березня2022року. URL: https://www.hrw.org/news/2022/03/16/ ukraine-respect-rights-prisoners-war

5. Звичаєві норми міжнародного гуманітарного права / передм. Т. Р. Короткий, Є. В. Лук'ян- ченко ; вступ. стаття М. М. Гнатовський. Одеса : Фенікс, 2017. 40 с. URL: http://fsfr.org/wp-content/ uploads/2017/06/Zvich_Normi.pdf

6. «Зеленський: В Росії на багатьох прийшли «похоронки», хоча вони у нас в полоні». Gordonua.com. URL: https://gordonua.com/ukr/news/war/zelenskij-u-rosiji-na-bagatoh-vijskovih-prijshli-pohoronki-hocha-voni-u-nas-u-poloni-1600480.html

7. Ірина Венедіктова: Звірства в Бучі - викрито 10 військовослужбовців рф причетних до катувань. URL: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=377459707725037&id=100063830310495

8. Коментар Женевської конвенції щодо поводження з військовополоненими від 2020 року : Конвенція 2020 року. International Committee of the Red Cross. URL: https://ihl-databases.icrc.org/applic/ihl/ ihl.nsf/Comment.xsp?action=openDocument&documentId=3DEA78B5A19414AFC1258585004344BD

9. «Пленный росийский солдат рассказал что им дали приказ стрелять по гражданским». URL: https://kriminal.tv/news/plennyj_rossijskij_soldat_rasskazal_chto_pod_harkovom_im_dali_prikaz_ streljat_po_grazhdanskim_video.html

10. Поименный список военных Российской Федерации, которые участвуют в войне с Украиной с 24.02.2022. URL: https://invaders-rf.com/

11. Російський льотчик, який бомбардував Харків: Я розумів, що ціллю є житлові будинки й мирні люди. Але злочинний наказ виконав. Gordonua.com. URL: https://gordonua.com/ukr/news/war/ rosijskij-lotchik-jakij-bombarduvav-harkiv-ja-rozumiv-shcho-metoju-je-zhitlovi-budinki-ta-mirni-ljudi-ale- zlochinnij-nakaz-vikonav-1599450.html

Размещено на Allbest.ru