Легітимність права як основа правового порядку держави

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Одеська юридична академія»

Кафедра загальної теорії права та держави

Легітимність права як основа правового порядку держави

Іванченко О.М., к.ю.н., доцент

Анотація

У статті досліджено теоретичні аспекти легітимності права в контексті її бачення як основи правопорядку держави. Визначено, що наявність демократичного режиму легітимності права як комплексного політичного, суспільного і правового явища, яке характеризує функціонування громадянського суспільства, підкреслює потребу в такій єдиній фундаментальній основі, як правовий порядок. Визначено, що саме правовий порядок, ініційований інтересами і потребами громадянського суспільства і кожної особистості, може бути практичним свідченням дії легітимності як одного з ціннісних принципів системи права. Наголошено, що будучи загальноправовим, принцип легітимності є уособленням засад справедливості у всіх провідних областях правової дійсності.

Аргументовано, що у сферах правотворчості, застосування правових законів, забезпечення прав і свобод людини і громадянина справедливість повинна мати реальні обриси. Констатовано, що встановлений правовий порядок неодмінно повинен бути орієнтованим на засади справедливості.

Доведено, що особлива властивість аналізованого принципу полягає в єдності режиму легітимності, тобто поширенні його вимог на всю територію держави без будь-яких винятків. Акцентовано увагу, що єдність режиму легітимності забезпечує рівні можливості всіх регіонів і населення, яке проживає на їх території, користуватися всіма легітимними життєвими благами.

Обґрунтовано, що принцип легітимності права повинен бути цілеспрямованим у відповідних життєвих обставинах, а це означає, що режиму легітимності необхідно реально проявляти себе в першу чергу в області правового впорядкування найбільш важливих суспільних відносин, де задовольняються пріоритетні інтереси і потреби особистості, реалізуються права і свободи людини і громадянина, відстоюється гідність людського існування. Зроблено висновок, що тільки в умовах демократії, наявності реальних процесів формування громадянського суспільства і правової державності, цінності права, відображаючи ідеї природного права, ініціюють впровадження в систему чинного права правових законів, які в свою чергу акумулюють справжній зміст легітимності права, що зумовлює становлення такого правового порядку, який нормалізує життєдіяльність суспільства і його членів, сприяє набуттю кожною особистістю гідного існування і в кінцевому рахунку вносить елементи гармонії у всю систему суспільних відносин. Акцентовано увагу, що, враховуючи негативний досвід минулого, сучасна соціальна, політична і правова дійсність повинна у все більшій мірі сприймати і впроваджувати в провідні сфери своєї життєдіяльності якості і форми справжньої демократії. Наголошено, що сучасний підхід до розуміння права як ціннісного явища, розподіл діючих законів на правові та неправові, впровадження засад легітимності в якості провідних, зумовлюють той правовий порядок, який зміцнює і розвиває правовий статус особистості, гарантує забезпечення її життєво важливих прав і свобод.

Ключові слова: легітимність права, правова держава, правовий порядок, справедливість, громадянське суспільство, демократичний режим, правові норми, державні структури, законодавство, правовий статус особистості.

Annotation

Legitimacy of law as the basis of the legal order of the state

The article examines the theoretical aspects of the legitimacy of law in the context of its vision as the basis of the rule of law of the state. It is determined that the existence of a democratic regime of legitimacy of law as a complex political, social and legal phenomenon that characterizes the functioning of civil society emphasizes the need for such a single fundamental basis as legal order. It is determined that it is the legal order initiated by the interests and needs of civil society and each individual that can be practical evidence of the operation of legitimacy as one of the value principles of the legal system. It is noted that being a general legal principle, the principle of legitimacy is the personification of the principles of justice in all leading areas of legal reality.

It is argued that in the areas of law making, the application of legal laws, ensuring human and civil rights and Freedoms, Justice should have real outlines. It is stated that the established legal procedure must necessarily be focused on the principles of Justice. It is proved that a special feature of the analyzed principle is the unity of the legitimacy regime, that is, the extension of its requirements to the entire territory of the state without any exceptions.

It is emphasized that the unity of the legitimacy regime ensures equal opportunities for all regions and the population living on their territory to enjoy all legitimate life benefits. It is justified that the principle of legitimacy of law must be purposeful in the relevant life circumstances, which means that the legitimacy regime must really manifest itself first of all in the field of legal regulation of the most important public relations, where the priority interests and needs of the individual are met, human and civil rights and freedoms are realized, and the dignity of human existence is defended. It is concluded that only in the conditions of democracy, the presence of real processes of formation of civil society and legal statehood, the values of law, reflecting the ideas of natural law, initiate the introduction of legal laws into the system of current law, which in turn accumulate the true content of the legitimacy of law, which determines the formation of such a legal order that normalizes the life of society and its members, contributes to the acquisition of a decent existence by each individual and ultimately introduces elements of harmony in the entire system of Public Relations.

It is emphasized that, taking into account the negative experience of the past, modern social, political and legal reality should increasingly perceive and introduce the qualities and forms of true democracy into the leading spheres of its life. It is noted that the modern approach to understanding law as a value phenomenon, the division of existing laws into legal and non-legal ones, the introduction of the principles of legitimacy as leading ones, determine the legal order that strengthens and develops the legal status of the individual, guarantees the provision of his vital rights and freedoms.

Key words: legitimacy of law, rule of law, legal order, Justice, civil society, democratic regime, legal norms, state structures, legislation, legal status of the individual.

Постановка проблеми

Легітимність є однією з найважливіших характеристик як політичної влади, так і позитивного права. Легітимність в традиційно інтерпретується як суспільне визнання тих чи інших інститутів, що складається за рахунок сприйняття аудиторією соціальних і дискурсивних практик як законних, правильних, а також схвалення цих практик. Зазначена якість проявляється комплексно: у довірі до норм, у законодавчому підтвердженні прав, у правовій підзвітності влади, в ідеологічній прозорості та у виконанні взятих на себе зобов'язань. Таким чином, легітимність значною мірою пов'язана з можливостями формування певних ментальних станів (образів, оцінок, поведінкових установок) у суб'єктів. Такого роду стани цінні з прагматичної точки зору, адже досягнення певного рівня легітимності означає конституювання соціального порядку, фундаментом якого виступають відносини панування. Цілком можливо, що, якби даний порядок був всюди однаковим і уніфікованим, не мав ніяких конкурентів, породжуваних більш вдалими практиками, проблема його виправдання не виникла б в принципі. Однак реальна ситуація інша: соціум пронизаний безліччю конфліктів, колізій, суперечок про визнання. Ці суперечки існують на різних рівнях соціальної організації (від міжособистісного до міждержавного). Необхідність врегулювання даних конфліктів за допомогою звернення до правових засобів ставить проблему ефективності, дієвості останніх. Не всякий правовий засіб, так само як і не всяке прийняте політичне рішення, може чинити позитивний вплив на ту чи іншу проблемну ситуацію. Іноді способи дій або певні правила поведінки, що зарекомендували себе раніше як ефективні, втрачають цю властивість. Дана обставина, вимагаючи осмислення, викликає до життя дискусії про визнання і легітимність.

В останні десятиліття у вітчизняній дослідницькій літературі не раз мали місце спроби специфікувати поняття легітимності щодо правової сфери життя суспільства. Однак єдиного розуміння і задовільної концепції юридичної легітимності завдяки цим спробам поки не склалося.

У зв'язку з тим, що в сучасних умовах розвиток вітчизняного права йде в бік сприйняття ідей верховенства права і категорії прав людини, виявляється гостра необхідність в подальшій розробці питань легітимності, об'єднання в цих цілях зусиль представників як зарубіжної правової науки, так і представників вітчизняної юриспруденції. Вельми важливо з усією уважністю простежити основні етапи розвитку даної проблеми, врахувати результати досліджень, що раніше відбулися. Усе вищезазначене і зумовило актуальність цього дослідження.

Метою статті є дослідження теоретичних аспектів легітимності права в контексті її бачення як основи правопорядку держави.

Аналіз наукових публікацій. До дослідження теоретико-методологічних аспектів поняття легітимності в сфері науки про державу і право зверталися такі вчені як: Т. Алексєєва, Л. Байрачна, Є. Бистрицький, С. Бобровська, А. Бочаров, М. Вебер, О. Висоцький, В. Волинець, К. Вороніна, С. Гладій, К. Гольцман, В. Дудченко, І. Жаровська, Н. Жуковська, К. Завершинський, А. Заєць, Ю. Калюжна, О. Коваль, В. Кокорський, О. Кокорська, В. Корнієнко, Т. Кузьменко, П. Манжола, С. Матвеев, І. Музика, В. Невідомий, М. Неліп, Ю. Оборотов, А. Рябов, В. Резнік, І. Толстов, Н. Юськів, Є. Юрійчук, О. Шульга, В. Чіркін, Є. Цокур, Х. Хвойницька, В. Шинкарук та інші.

Виклад основного матеріалу

Право і легітимність розглядаються в якості тих явищ правового життя громадянського суспільства, які переломлюються в правовий порядок, адекватний життєдіяльності особистості в умовах зрілої демократії. Вивчення співвідношення зазначених категорій представляє теоретичне і практичне значення для сучасної юридичної науки [4].

Право як ціннісне суспільне явище визначає параметри легітимності, її місце і рівень в умовах становлення і функціонування громадянського суспільства. Право як фундаментальна основа гідного існування більшості членів громадянського суспільства моделює відповідний стан легітимності, який є покликаним задля впровадження в усі провідні сфери правової дійсності. легітимність право справедливість правопорядок

У будь-якому нормально функціонуючому суспільстві діючі закони виявляють своє практичне призначення тільки тоді, коли належним чином виконуються, плідно впливають на поведінку людей. Нерозривний зв'язок права з процесом реалізації закону та його визнання власне і конструює поняття легітимності.

Взаємозв'язок права, легітимності і правонаступництва одночасно виконує таку сутнісну місію, як вплив на процес здійснення і розвитку системи права і системи чинного законодавства як надійної основи становлення і функціонування інститутів громадянського суспільства та структур правової державності.

У громадянському суспільстві кожен діючий закон набуває ціннісного значення тільки тоді, коли він позитивно сприймається значною частиною членів даного суспільства, стосується поведінки будь-якого потенційного суб'єкта права, мотивує його правову поведінку як правомірну, активно впливає на підвищення рівня правосвідомості та правової культури членів суспільства. Сучасне право, що відображає ідеї і вимоги природного права, ініціює впровадження в систему права і систему чинного законодавства тільки тих законів, які ефективно і дієво впливають на впорядкування суспільних відносин і вводять їх у стан, що відповідає вимогам засад легітимності як неодмінної умови становлення належного правопорядку [6].

У співвідношенні легітимності права і правопорядку помітне місце посідає розуміння легітимності як особливого стану, режиму правової дійсності, що відбиває демократичні компоненти суспільного життя. Стан легітимності дозволяє судити про те, яким є характер здійснення права - чи відбувається це на основі свідомості, високого рівня правосвідомості та правової культури або ж превалюють засади заборон, санкцій, державного примусу. Панування легітимності права означає одночасно і пріоритет права, і верховенство закону. Декларація ж про наявність легітимності права є констатацією проблем у сфері впровадження правових цінностей [9].

Зрозуміло, що легітимність не може ототожнюватися з розумінням реалізації права, яка може бути вельми успішною виключно на основі державного прийняття, в умовах антидемократичного режиму, при якому ні про яку дійсну легітимність не може бути й мови. Впровадження правових норм у систему суспільних відносин, досягнення масової правомірної поведінки та правової результативності можуть відбуватися і поза легітимністю, що підтверджується практикою тоталітарних режимів.

За відсутності інститутів демократії питання про наявність легітимності втрачає свої реальні обриси. Наприклад, в умовах радянського тоталітаризму «високопарно» стверджувалося про роль соціалістичної легітимності, а в дійсності на перших ролях виявлялося нагнітання страху, застосування каральних заходів, винесення неправосудних вироків. Тому міркування про соціалістичну легітимність були важливою складовою частиною загальнозначимої державної ідеології.

Справжня легітимність відображає таку впорядкованість суспільних відносин, при якій проявляються ціннісні аспекти права, законів, юридичних норм, а ставлення членів суспільства до права і його ціннісних засад, що проявляються, розглядається в якості позитивного та шанобливого факту. Співвідношення легітимності і ціннісних засад права, системи права, системи чинного законодавства може мати реальний прояв лише в умовах справжньої демократії, реального громадянського суспільства і при наявності основ правової державності [5, с. 112].

Декларативне проголошення легітимності не є справжньою легітимністю, це досить складне правове явище, що характеризується цілим рядом особливостей.

Легітимність є однією з провідних засад права в цілому, що стосується правосуддя, цивільного, кримінального та інших процесів при розгляді різних юридичних справ. Це означає, що засади легітимності мають значення для усіх провідних сфер правової дійсності, життєдіяльності громадянського суспільства. Зміст даних засад складають ті правові вимоги, які пред'являються до відповідних суб'єктів права.

Будучи відображенням цінностей права, легітимність самим безпосереднім чином співвідноситься з наявністю правових законів в системі чинного законодавства. Відображаючи ідеї природного права як права, що визнає особистість, її права і свободи в якості вищої соціальної цінності, правові закони утворюють фундаментальну основу становлення засад легітимності як умови і режиму функціонування громадянського суспільства.

У практичному плані легітимність права знаходить свій вияв у тому, що нею керуються суб'єкти права, перебуваючи в тих життєвих ситуаціях, які регламентуються відповідними юридичними нормами. Розглянуті засади ініціюють точне і неухильне дотримання юридичних вимог і приписів та мотивують вибір відповідним суб'єктом права саме правомірної поведінки.

У зв'язку з цим необхідно відзначити, що в юридичній літературі має місце думка про те, що носіями легітимності можуть бути тільки посадові особи, які володіють правовими і службовими важелями впровадження легітимності в суспільні відносини, а не громадяни, які не володіють повноваженнями забезпечення засад легітимності в конкретних життєвих ситуаціях [10, c. 94]. Питання, безумовно, є спірним. Однак дотримання всіма суб'єктами права духу і букви закону не може не впливати на впровадження засад легітимності в усі провідні аспекти правової дійсності. Цілеспрямоване забезпечення легітимності, переважно, залежить від зусиль компетентних державно-владних структур і посадових осіб.

Особливе призначення легітимності права позначається на функціонуванні державних органів, діяльності апарату держави і її посадових осіб. Пік відповідальності проявляє себе саме тоді, коли всі повноважні і компетентні структури держави і відповідальні посадові особи незалежно від їх службового рангу діють тільки на основі правових законів, які вірно сприймаються суспільством. При цьому державні службовці мають бути неухильно прихильними до конституційного принципу рівності перед законом і судом. Прояв легітимності права в суто державній сфері плідно позначається на всіх інших галузях життєдіяльності громадянського суспільства та його членів.

З метою підвищення ролі та ефективності легітимності права держава і її компетентні органи покликані проявляти ініціативу щодо впровадження в діючу систему права саме правових законів, що відображають інтереси, права і свободи переважної частини членів суспільства, і тому спочатку схильні до їх реалізації всіма потенційними суб'єктами права. Легітимність права, акумульована правовими законами, стає спільною основою функціонування суспільства і держави, життєдіяльності людини і громадянина.

Легітимність права має зримо проявляти себе в сферах правотворчої діяльності, в процесах застосування юридичних норм, в ієрархії співвідношення законів і підзаконних актів, а також у вимозі верховенства демократичної конституції, відповідності її до системи чинного законодавства. За відсутності істинно демократичних принципів і норм конституції як Основного Закону питання про справжню легітимність втрачає свій практичний сенс, стає лише ідеологічною декларацією. Дійсність засад легітимності може формуватися не тільки наявністю демократичної конституції держави, а й неухильним дотриманням її сутнісних положень. Таким чином, цінності чинної конституції правової держави - основа становлення і дії легітимності як провідного елементу в праві. Сконструйований на такій правовій основі принцип легітимності стає гарантією впровадження в пріоритетні суспільні відносини належного правового порядку [1, c. 101-104].

В якості особливого режиму правової дійсності розглянутий принцип виходить з вимоги верховенства права, чинної конституції і правових законів, що забезпечують і гарантують права та свободи людини і громадянина, тим самим забезпечуючи наявність належного правопорядку в життєдіяльності членів громадянського суспільства. У підсумку правова дійсність характеризується відображенням засад політичної доцільності, моральності і справедливості в системі суспільних відносин, що складаються. У таких життєвих умовах держава перебуває на захисті вимог принципу легітимності, що в свою чергу гарантує захист суспільства і особистості від довільного втручання владних структур в їх життєдіяльність, зводить до мінімуму акти беззаконня і нелегітимного примусу [3, с. 201].

Легітимність права, що відстоює наявність в суспільстві, у провідних сферах правової дійсності належного правопорядку, виявляє свою практичну сутність. Така сторона прояву ідей і вимог легітимності права зміцнює процеси становлення і розвитку правової державності, підвищує рівень пріоритету права як ціннісного явища, що зміцнює основи функціонування громадянського суспільства. Отже, право, його легітимність, стійкий правопорядок є тією стрижневою лінією, яка обумовлює взаємозв'язок розвитку громадянського суспільства і правової держави.

Будучи провідним елементом права, легітим- ність виходить з вимог функціонування держави і суспільства на ціннісних засадах права, мотивації і здійснення масової правомірної поведінки, визнання всіма державно-владними структурами і суб'єктами права верховенства правових законів, що моделює той правовий мікроклімат, який дозволяє більшості членів громадянського суспільства, що розвивається, досягати реалізації власних пріоритетних життєвих інтересів, прав і свобод [7].

Система сучасного чинного законодавства покликана створювати необхідні умови для повноцінного життя кожного члена суспільства. До цього повинен прагнути законодавець [9].

Стрижневим компонентом легітимності права є її пріоритетне і сутнісне співвідношення з наявністю і дією системи правових законів. Ставка легітимності права на законодавство позитивної системи права, що відображає переважно волю і інтереси держави та її структур, знецінює значення даного принципу, применшує його практичне призначення, віддаляє від життєвих потреб кожної конкретної особистості. Поза зв'язком з правовими законами принцип легітимності втрачає свою провідну властивість - бути умовою і важливим інструментом формування належного правопорядку в системі регульованих правом суспільних відносин.

Легітимність права стає повноцінною тільки при опорі на сутність і зміст правових законів, які володіють особливою силою впливу на свідомість і психологію членів суспільства тому, що адресовані кожній особистості, її провідним життєвим потребам та відповідним правам. Така спрямованість правових законів носить пріоритетний характер, тому і сприймається більшістю членів громадянського суспільства, що розвивається, при відсутності основ якого будь-які очікування правових законів набувають ілюзорного характеру [8, с. 44].

Тільки в умовах розвитку громадянського суспільства правові закони не просто знаходять загальну і загальнообов'язкову силу, а займають позиції істинного верховенства в системі чинного законодавства. Така сутність правових законів наповнює позитивно-істинним змістом і сам принцип легітимності. У поєднанні з правовими законами він заохочує, ініціює, впроваджує в життя суспільства той правовий порядок, який відповідає волі та інтересам більшості членів суспільства, сприяє забезпеченню гідного існування кожної особистості та вірному сприйняттю нею конкретних правових норм. Тим самим затверджуються принципи гуманізму, соціальної та правової справедливості, підвалин моральності у всіх провідних сферах правового життя суспільства [7].

Трансформація цінностей права як особливого суспільного явища в зміст правових законів висуває підвищені вимоги до функціонування держави, визначає владні параметри посадових осіб усіх рангів, звужує сферу прояву актів свавілля і беззаконня, проникнення структур держави в суто суспільну діяльність інститутів і установ громадянського суспільства.

В результаті легітимність права знаходить ціннісний зміст, звернений до реалізації життєво важливих інтересів і потреб кожного конкретного члена суспільства. А базою їх дійсної реалізації служить належний правовий порядок, який не має жодних відхилень від сутнісних вимог принципу відповідальності. Суспільство стає громадянським, а держава правовою за умови визнання та впровадження в систему права правових законів як пріоритетних нормативно-правових актів [2, c. 80].

Якщо в чинній системі права переважають закони, віддалені від справжніх інтересів, прав і свобод людини і громадянина, то немає підстав констатувати наявність громадянського суспільства і правової держави. Тим самим виключається і дія повноцінного та значимого принципу легітимності. Закони, позбавлені сутності і цільової спрямованості, не в змозі моделювати зміст істинної легітимності права як провідного чинника впровадження правового порядку, що слугує інтересам і життєвим потребам більшості членів суспільства.

Наявність демократичного режиму легітимності права як комплексного політичного, суспільного і правового явища, що характеризує функціонування громадянського суспільства, підкреслює потребу в такій єдиній фундаментальній основі, як правовий порядок. Саме правовий порядок, ініційований інтересами і потребами громадянського суспільства і кожної особистості, може бути практичним свідченням дії легітимності як одного з ціннісних принципів системи права.

Будучи загальноправовим, принцип легітимності є уособленням засад справедливості у всіх провідних областях правової дійсності. У сферах правотворчості, застосування правових законів, забезпечення прав і свобод людини і громадянина справедливість повинна мати реальні обриси. Встановлений правовий порядок неодмінно повинен бути орієнтованим на засади справедливості.

Особлива властивість аналізованого принципу полягає в єдності режиму легітимності, тобто поширенні його вимог на всю територію держави без будь-яких винятків. Єдність режиму легітимності забезпечує рівні можливості всіх регіонів і населення, яке проживає на їх території, користуватися всіма легітимними життєвими благами.

Принцип легітимності права повинен бути цілеспрямованим у відповідних життєвих обставинах. Це означає, що режиму легітимності необхідно реально проявляти себе в першу чергу в області правового впорядкування найбільш важливих суспільних відносин, де задовольняються пріоритетні інтереси та потреби особистості, реалізуються права і свободи людини і громадянина, відстоюється гідність людського існування.

Висновки

Тільки в умовах демократії, наявності реальних процесів формування громадянського суспільства і правової державності, цінності права, відображаючи ідеї природного права, ініціюють впровадження в систему чинного права правових законів, які в свою чергу акумулюють справжній зміст легітимності права, що зумовлює становлення такого правового порядку, який нормалізує життєдіяльність суспільства і його членів, сприяє набуттю кожною особистістю гідного існування і в кінцевому рахунку вносить елементи гармонії у всю систему суспільних відносин. Враховуючи негативний досвід минулого, сучасна соціальна, політична і правова дійсність повинна у все більшій мірі сприймати і впроваджувати в провідні сфери своєї життєдіяльності якості і форми справжньої демократії. Сучасний підхід до розуміння права як ціннісного явища, розподіл діючих законів на правові та неправові, впровадження засад легітимності в якості провідних, зумовлюють той правовий порядок, який зміцнює і розвиває правовий статус особистості, гарантує забезпечення її життєво важливих прав і свобод.

Література

1. Алексєєв С.С. Теорія держави і права. М.: НОРМА, 2004. 132 с.

2. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини в праві: Монографія. К.: Національна академія внутрішніх справ України 2000. 200 с.

3. Боннер А.Т Законність і справедливість в правозастосовчій діяльності. М.: Право, 2002. 320 с.

4. Задихайло Д.Д. Системні правові цінності як запорука ефективності виконавчої влади. Державне будівництво та місцеве самоврядування. Х.: Право, 2007. Вип. 14. С. 158-166.

5. Кравчук М.В. Теорія держави и права. Проблеми Теорії держави и права: Навчальний посібник. 3-тє вид., змін, й доп. Тернопіль: Карт-бланш, 2002. 228 с.

6. Максимов С. Дуальність права. Право України. 2010. №4. С. 36-43.

7. Медвечук В. Громадянське суспільство як фундаментальна основа демократичного розвитку України. Право України. 2014. №4. С. 26-35.

8. Неліп М.І. Силовий захист прав людини: питання легітимності в сучасному праві: навчальний посібник. К.: Наукова думка, 1999. 190 с.

9. Оборотов Ю. Праворозуміння як аксіоматична засада (постулат) права. Право України. 2010. №1. С. 40-56.

10. Четверніна В.А. Введення в курс загальної теорії права та держави. Навчальний посібник. К.: Інститут держави і права, 2003. 204 с.

Размещено на allbest.ru