Децентралізація повноважень публічної влади та її вплив на місцеве самоврядування в контексті модернізації індивідуального і колективного габітусу людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО І КОЛЕКТИВНОГО ГАБІТУСУ ЛЮДИНИ

Боярський Олександр Олександрович,

кандидат юридичних наук, докторант,

суддя Білгород-Дністровського

міськрайонного суду Одеської області

Анотація

децентралізація публічний самоврядування габітус

Стаття присвячена дослідженню актуальних питань впливу децентралізації повноважень публічної влади на місцеве самоврядування в контексті модернізації індивідуального й колективного габітусу людини.

Метою статті є дослідження теоретичних та праксеологічних підходів до визначення впливу феноменології децентралізації повноважень публічної державної влади на місцеве самоврядування у контексті модернізації індивідуального й колективного габітусу людини.

Наукова новизна дослідження полягає в доктринально-теоретичному та практичному розгляді підходів до визначення опосередкованого впливу феноменології децентралізації повноважень публічної державної влади на місцеве самоврядування у контексті модернізації індивідуального й колективного габітусу людини.

Висновки. Визначено, що процеси децентралізації повноважень органів публічної державної влади скеровані на формування реальної й оптимальної правосуб'єктності ТГ, формування реально-функціональноі компетенційно-спроможного МСВ, суттєвим чином сприяють трансформації конституційно-правового та муніципально-правового статусу людини на рівні локального соціуму, що функціонує в умовах локальної демократії, в бік його розширення та вдосконалення, фактично здійснюючи модернізацію індивідуального й колективного габітусу людини, що виникає завдяки розширенню кола форм її життєдіяльності в рамках ТГ в умовах стану повсякденності та накопичення практичних знань, вмінь і навичок у процесі застосування та реалізації останніх, включаючи і відповідний екзистенційно-праксеологічний дискурс існування та функціонування в територіальній людській спільноті.

Доведено, що феноменологію децентралізації публічної влади, точніше в операційному розумінні та реалізації - децентралізацію саме повноважень публічної державної влади, - як управлінсько-дієвий, функціонально-ефективний, технологічно-логістичний механізм організації публічної влади в демократичній правовій державі, характеризують такі фактори:

а)вона реалізується в процесі проведення державою конституційної реформи, скерованої на досягнення відповідних телеологічних домінант (трансформаційний критерій); б) шляхом передачі (перерозподілу) владних повноважень (прав та обов'язків, організаційних, нормативних, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів) від центральних органів влади до місцевих органів публічної влади, насамперед, публічної самоврядної (муніципальної) влади, тобто «зверху - вниз» (технологічно-ресурсний критерій); в)у межах встановлених законодавством (нормативно-правовий критерій); г) через відповідне розширення компетенційної бази суб'єкта публічної влади-адресата і, відповідно, звуження компетенційної бази суб'єкта публічної влади-адресанта (компетенційно-динамічний критерій); ґ) із передачею під кожне відповідне повноваження належного ресурсного (матеріально-фінансового) забезпечення (компетенційно-ресурсний критерій); д) що забезпечить високий рівень самостійності суб'єктів (бенефіціарів) децентралізації, можливість їх функціонування в межах розширеної компетентної бази на свій розсуд та під свою відповідальність, з обмеженням надмірного контролю за їх діяльністю з боку держави (діяльнісно-дискреційний критерій); е) з урахуванням необхідності ефективної взаємодії між наведеними рівнями публічної влади та інституціями громадянського суспільства (колабораційний критерій).

При формуванні габітусу людини мова, насамперед, йде про: формування поведінково-діяльнісних настанов, що виникають під час функціонування людини в межах територіальної громади, в умовах місцевого самоврядування, у стані повсякденності, при вирішенні нею екзистенційних питань свого існування та функціонування, у процесі здійснення свого життєвого циклу, - це все відбувається через реалізацію людиною своїх прав, свобод і обов'язків, що у своїй сукупності складають конституційно-правовий статус людини (особистості), і на локальному рівні соціуму кваліфікуються представниками муніципально-правової доктрини як муніципальні права людини (особистості, члена територіальної громади), що реалізуються за допомогою органів місцевого самоврядування, завдяки використанню ними своїх компетенційних повноважень.

Ключові слова: децентралізація, місцеве самоврядування, органи місцевого самоврядування, територіальна громада, габітус людини, права людини, муніципальні права людини.

Annotation

Boyarskоy Oleksandr О., Doctor of Law, doctoral student of the Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine, Judge of the Belgorod-Dniester City District Court of Odessa region

DECENTRALIZATION OF POWERS OF PUBLIC AUTHORITY AND ITS INFLUENCE ON LOCAL GOVERNMENT IN THE CONTEXT OF MODERNIZATION OF INDIVIDUAL AND COLLECTIVE HUMAN HABIT

The article is devoted to the study of topical issues of the impact of decentralization of public authority on local self-government in the context of modernization of individual and collective human habit.

The aim of the article is to study theoretical and praxeological approaches to determining the impact of the phenomenology of decentralization of public authority on local self-government in the context of modernization of individual and collective human habit.

The scientific novelty of the study lies in the doctrinal-theoretical and practical consideration of approaches to determining the indirect impact of the phenomenology of decentralization of public authority on local government in the context of modernization of individual and collective human habit

Conclusions. The article defines that the processes of decentralization of powers of public authorities: aimed at the formation of real and optimal legal personality of TG, the formation of real-functional and competency-based EOM, significantly contribute to the transformation of constitutional and municipal legal status. local society, operating in a local democracy in the direction of its expansion and improvement, in fact, modernizing the individual and collective habit of man, arising from the expansion of its forms of life within the TG in everyday life and the accumulation of practical knowledge, skills and abilities in the process application and implementation of the latter, including the relevant existential-praxeological discourse of existence and functioning in the territorial human community.

It is proved that the phenomenology of decentralization of public power, more precisely in operational understanding and implementation - decentralization of public authority - as a management-efficient, functionally efficient, technological and logistical mechanism of public authority in a democratic state governed by the rule of law, is characterized by the following factors: a) it is implemented in the process of carrying out constitutional reform by the state, aimed at achieving the relevant teleological dominants (transformation criterion); b) by transfer (redistribution) of power (rights and responsibilities, organizational, regulatory, material, intellectual and other resources) from central authorities to local public authorities, primarily public self-government (municipal) government, ie «from above - down «(technological resource criterion); c) within the limits established by law (regulatory and legal criteria); d) due to the corresponding expansion of the competence base of the subject of public authority-addressee and, accordingly, narrowing of the competence base of the subject of public authority-addressee (competence-dynamic criterion); d') with the transfer of appropriate resource (material and financial) support for each relevant authority (competence-resource criterion); e) that will ensure a high level of independence of the subjects (beneficiaries) of decentralization, the possibility of their functioning within an expanded competent base at its discretion and under its responsibility, with limited excessive control over their activities by the state (activity-discretionary criterion); f) taking into account the need for effective interaction between these levels of public authority and civil society institutions (collaboration criterion).

In the formation of human habit, we are talking primarily about: the formation of behavioural guidelines that arise during the functioning of man within the territorial community, in local government, in everyday life, in solving existential issues of its existence and functioning, in the process implementation of its life cycle - it all happens through the realization of human rights, freedoms and responsibilities, which together constitute the constitutional and legal status of man (individual), and at the local level of society are qualified by representatives of municipal law doctrine as municipal rights person (individual, member of the territorial community), which are implemented with the help of local governments, through the use of their competencies.

Key words: decentralization, local self-government, local governments, territorial community, human habit, human rights, municipal human rights.

Постановка проблеми

Становлення та розвиток місцевого самоврядування (далі - МСВ) в Україні, об'єктивація побудови моделі локальної демократії європейського зразку детермінують актуалізацію, контекстуалізацію та активізацію процесу децентралізації повноважень органів публічної державної влади у розумінні передачі останніх на рівень публічної самоврядної (муніципальної) влади у власні самоврядні повноваження територіальних громад (далі - ТГ) та органів місцевого самоврядування (далі - ОМСВ), що діють від їх імені та виступають у їх інтересах.

Зазначені процеси децентралізації повноважень органів публічної державної влади:

а) скеровані на формування реальної та оптимальної правосуб'єктності ТГ, формування реально-функціональноі компетенційно-спроможного МСВ;

б) суттєвим чином сприяють трансформації конституційно-правового та муніципально-правового статусу людини на рівні локального соціуму, що функціонує в умовах локальної демократії в бік його розширення та вдосконалення;

в) фактично здійснюють модернізацію індивідуального й колективного габітусу людини, що виникає завдяки розширенню кола форм її життєдіяльності в рамках ТГ, в умо вах стану повсякденності та накопичення практичних знань, вмінь і навичок у процесі застосування та реалізації останніх;

г) включають і відповідний екзистенційно-праксеологічний дискурс існування та функціонування в територіальній людській спільноті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Треба зазначити, що проблематика впливу децентралізації на МСВ у контексті модернізації на індивідуальний та колективний габітус людини, - фактично не досліджувалася у вітчизняній правовій науці. Але її актуалізація й об'єктивізація детермінована не тільки активними процесами розвитку та трансформації публічної влади, у тому числі і публічної самоврядної, - особливо в умовах становлення демократичної правової державності, що сприяють зростанню самоврядних засад у державному управлінні, їх суттєвій контекстуалізації в гуманізаційному, гуманітаризаційному, консенсуальному, мотиваційному, компетенційному, ресурсному та інших аспектах, - проявом яких власне і є феноменологія децентралізації, а й ефективним впливом та дією генеральної тенденції правової глобалізації - конституціоналізації міжнародного публічного права та інтернаціоналізації конституційного правопорядку держав, - завдяки чому питання децентралізації повноважень публічної влади опинилися як в порядку денному міжнародного співтовариства держав, так і як об'єкт міжнародної нормопроєктної та нормотворчої діяльності, а також предметний елемент простору міжнародного договірного права.

У наведеному аспекті заслуговують на увагу праці українських та зарубіжних вчених-правознавців у галузях теорії держави і права, конституційного та адміністративного права. Зокрема це дослідження таких зарубіжних вчених як: І. Альтузій, Д. Бахрах, Д. Бьолер, М. Варела, С. Кім, С. Махіна, А. Озмен, В. Протисов, В. Сміт, М. Сомерс, А. Шептулін та ін. З-поміж українських вчених якісно вирізняються праці М. Баймуратова, Ю. Барабаша, О. Батанова, В. Борденюка, О. Бориславської, К. Бриля, В. Брустінова, В. Величко, І.Грицяка, В.Гройсмана, І.Диниса, І.Жаровської, І. Заверухи, С. Квітки, Т. Карабін, А. Коваленка, В. Ковальчука, І. Коліушка, Я. Лазура, А. Лелеченка, В. Малиновського, А. Матвієнка, М. Менджули, В. Молдована, Р. Натуркач, Онупрієнка, М. Орзіх, Ю. Панейка, О. Петришина, В. Погорілка, Р. Покрови, О. Рогача, Романа, М. Савчина, О. Скакун, О. Скрипнюка, І. Сухана, П. Ткачука, І. Хохлова, В. Шаповала, Ю. Шемшученка та ін.

Відсутність досліджень ролі децентралізації в становленні і формуванні МСВ у контексті модернізації індивідуального й колективного габітусу людини, на наш погляд, може бути детерміновано по-різному. З одного боку, це обумовлюється багатоаспектністю, багаторівневістю, полісемічністю такої проблематики, тобто складністю внаслідок її як системності та комплексності, так і суперечливості, а з іншого, - вона характеризується багатопредметністю, тобто, має вихід не тільки на рівень актуальних проблем правознавства, а й найактуальнішого кола проблем державного та муніципального управління, соціології, соціальної інженерії та проектування, психології, соціальної біології, політичної науки. Крім того, таке дослідження об'єктивно передбачає наявність суттєвого інструментально-технологічного блоку, по-перше, через постійне оперування настановами зазначених наук та дисциплін; по-друге, таке оперування повинно здійснюватися в розумінні їх об'єктивації, контекстуалізації, синергічної взаємодії та результативної єдності.

Метою статті є дослідження теоретичних та праксеологічних підходів до визначення впливу феноменології децентралізації повноважень публічної державної влади на МСВ у контексті модернізації індивідуального й колективного габітусу людини.

Виклад основного матеріалу

Розгляд профільної проблеми пов'язаний з необхідністю фіксації низки положень методологічної властивості.

По-перше, треба розуміти феноменологію децентралізації публічної влади, точніше в операційному розумінні та реалізації - децентралізації саме повноважень публічної державної влади, - як управлінсько-дієвий, функціонально-ефективний, технологічно-логістичний механізм організації публічної влади в демократичній правовій державі, що:

а) реалізується в процесі проведення державою конституційної реформи, скерованої на досягнення відповідних телеологічних домінант (трансформаційний критерій. - Авт.);

б) шляхом передачі (перерозподілу) владних повноважень (прав та обов'язків, організаційних, нормативних, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів) від центральних органів влади до місцевих органів публічної влади, насамперед, публічної самоврядної (муніципальної) влади, тобто «зверху - вниз» (технологічно-ресурсний критерій. - Авт.);

в) у межах, встановлених законодавством (нормативно-правовий критерій. - Авт.);

г) через відповідне розширення компетенційної бази суб'єкта публічної влади-адресата і, відповідно, звуження компетенційної бази суб'єкта публічної влади-адресанта (компетенційно-динамічний критерій. - Авт.);

ґ) із передачею під кожне відповідне повноваження належного ресурсного (матеріально-фінансового) забезпечення (компетенційно-ресурсний критерій. - Авт.);

д) що забезпечить високий рівень самостійності суб'єктів (бенефіціарів) децентралізації, можливість їх функціонування в межах розширеної компетентної бази на свій розсуд та під свою відповідальність, з обмеженням надмірного контролю за їх діяльністю з боку держави (діяльнісно-дискреційний критерій. - Авт.);

е) з урахуванням необхідності ефективної взаємодії між наведеними рівнями публічної влади та інституціями громадянського суспільства (колабораційний критерій. - Авт.).

По-друге, у своєму видовому вигляді децентралізація може здійснюватися в політичному, адміністративному (управлінсько-компетентному) та фінансовому напрямах.

По-третє, залежно від різновидів публічної влади, виокремлено основних суб'єктів децентралізації публічної влади. Ними є:

а) територіальні органи державного, регіонального та локального рівнів;

б) територіальні органи муніципальної влади і регіонального, і локального рівня;

в) територіальні громади, які за своєю сутністю є об'єднаннями всіх жителів певної адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, міста, району в місті), що можуть простою більшістю від свого складу на основі загальних зборів згідно з конституційними приписами вирішувати питання щодо своєї спільної, неподільної власності;

г) органи самоорганізації населення, що є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення і за своєю суттю є представницькими органами, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин;

ґ) громадські об'єднання або громадські організації, які з одного боку представляють інтереси своїх членів, а з іншого виконують публічні функції незалежно від їх спрямування (релігійного, соціального, професійного);

д) міжнародна спільнота, тобто міжнародні організації, спілки, об'єднання, що представляють наднаціональні інтереси, визначаючи у міжнародних договорах основні постулати децентралізації влади [1, с. 3-4].

По-четверте, в історичній ретроспективі принцип децентралізації як основоположний для конституційної держави було запроваджено у кілька етапів. Першим етапом було прийняття окремих законодавчих актів щодо децентралізації у кінці XIX та в першій половині ХХстоліття (початок процесу нормативного запровадження профільного принципу. - Авт.). Другим етапом можна вважати період з кінця Другої світової війни і до початку ХХІ ст., який ознаменувався низкою конституційних змін і закріпленням у конституціях та законодавстві багатьох держав поняття децентралізації (процес конституційної легалізації принципу децентралізації. - Авт.). Третім етапом є початок ХХІ століття, який супроводжується продовженням реформ децентралізації влади у багатьох країнах [1, с. 2-3] (процес подальшої конституційної легалізації принципу децентралізації. - Авт.).

По-п'яте, у правовій доктрині запропоновано виокремити п'ять типових моделей децентралізації публічної влади в унітарних державах: 1)регіональної, основою якої є розвиток регіонів; 2) муніципальної, що ґрунтується на наділенні місцевих органів певними завданнями державного значення; 3) кооперативної, що передбачає взаємодію й узгодженість спільної діяльності органів центральної, регіональної та місцевої влади; 4) деволюційної, сутність якої полягає у передачі влади законодавчими та виконавчими органами вищого рівня до нижчих рівнів; 5) децентралізаційної моделі балансу публічної влади, що забезпечує гармонізацію й оптимізацію взаємовідносин між органами центральної, регіональної та місцевої влади [1, с. 25].

Отже, можна стверджувати, що феноменологія децентралізації відіграє суттєву роль та має величезне значення в оптимізації й підвищенні ефективності управлінських процесів на всіх рівнях публічного управління, але найважливіше значення вона має для публічної самоврядної (муніципальної) влади, бо не тільки формує її компетентну базу, а й надає нові горизонти для діяльності ОМСВ, скеровані на реалізацію інтересів ТГ та її членів-жителів відповідних територій держави.

Виконанню цього завдання сприяє об'єктивація зростання феноменології децентралізації в умовах глобалізації та підвищення ролі глобального управління, в умовах якого профільна феноменологія трансформується в:

а) один із легалізованих та легітимізованих міжнародним співтовариством держав, а також пріоритетних принципів організації та функціонування публічної влади (критерій міжнародної легалізації/легітимації. - Авт.);

б) стратегічний напрям сучасної державної політики (критерій стратегічного виміру. - Авт.);

в) вагомий критерій у здійсненні усіх галузевих реформ (трансформаційно-галузевий критерій. - Авт.);

г) аспект децентралізації державного та місцевого законодавства (критерій модернізації та розвитку. - Авт.);

ґ) основоположний фактор становлення належної компетенційної бази МСВ (компетенційно-зростаючий критерій. - Авт.);

д) суттєвий фактор детермінації реальної та належної правосуб'єктності МСВ та ТГ (динамічно-статусний критерій. - Авт.);

е) основу для організації взаємовідносин та співробітництва органів публічної влади між собою, а також з іншими суб'єктами, що функціонують на території держави та в межах міжнародного співтовариства (колабораційний критерій. - Авт.);

є) основу для інтенсифікації нормативного супроводження й забезпечення існування та функціонування ТГ як природної форми існування людської популяції та реалізації й захисту її інтересів через відповідну діяльність ОМСВ, сформованих самою ТГ (природно-управлінський критерій. - Авт.).

Для нас особливої доктринальної, методологічної, аксіологічної та праксеологічної важливості в контексті дослідження, що проводиться, набуває останнє положення, завдяки якому може бути ідентифікований вплив феноменології децентралізації на МСВ у контексті модернізації індивідуального та колективного габітусу людини.

У цьому контексті доктринально-праксеологічний інтерес становить позиція дослідниці О. В. Ременяк відносно розуміння децентралізації в умовах глобалізації через формально-юридичний та матеріальний аспекти, де формально-юридичний аспект наповнює децентралізацію публічної влади концептуальними, стратегічними, змістовними, засадницькими, легітимними та іншими компонентами, а матеріальний аспект характеризує способи, засоби та механізми реалізації процесу децентралізації публічної влади з урахуванням етнонаціональних, економічних, політичних та мультикультурних особливостей розвитку української державності та громадянського суспільства зокрема [1, с. 26].

Отже, системний аналіз цієї позиції демонструє та доказує визначальну роль і значення локального рівня існування та функціонування соціуму, який презентує локальна територіальна людська спільнота - ТГ, у рамках якої - в умовах МСВ, у стані повсякденності така децентралізація реалізується та функціонує. Разом із тим треба зазначити, що феноменологія децентралізації впливає на ТГ не безпосередньо, а опосередковано, - через компетенційний масив повноважень ОМСВ, тобто, саме в процесі їх реалізації ОМСВ здійснюється супроводження й забезпечення існування та функціонування інституту МСВ і самої ТГ - децентралізація формує та детермінує існування відповідного нормативного простору, в межах якого здійснюється як саме МСВ, так і існування та функціонування його первинного суб'єкта - МСВ.

Сутність розширення компетенції ОМСВ під впливом децентралізації полягає в тому, що у соціологічному контексті кожне нове повноваження ОМСВ відповідає формуванню та існуванню відповідної форми життєдіяльності як самої ТГ, так і її членів-жителів відповідної території. Враховуючи законодавчий рівень закріплення, зміни або доповнення компетенції ОМСВ, такі повноваження:

- по-перше, уособлюють вельми важливу, але типізовану, стереотипну життєву ситуацію та детермінують, для її реалізації, відповідну та бажану соціально-нормативну поведінку, що супроводжується конкретними діяльнісними настановами (критерій стереотипності. - Авт.);

по-друге, такі поведінково-діяльнісні настанови носять доволі усталений характер, бо співпадають за своєю онтологічною природою з екзистенційними засадами існування людини в умовах колективного соціуму (критерій екзистенційності. - Авт.);

- по-третє, зазначені настанови не суперечать індивідуальним устремлінням та потребам кожної людини-члена ТГ, бо є звичайними, життєвими, тобто такими, що є бажаними для організації локального життя та такими, що сприяють його оптимізації та полегшенню (критерій індивідуалізації. - Авт.);

- по-четверте, такі поведінково-діяльнісні настанови, що детерміновані повноваженнями ОМСВ, є апріорі безконфліктними засобами вирішення актуальних питань життєдіяльності людини-члена ТГ у процесі здійснення нею свого життєвого циклу (критерій безконфліктності. - Авт.);

- по-п'яте, такі поведінково-діяльнісні настанови можуть транспонуватися як в індивідуальному, так і в груповому й колективному розумінні, тобто, можуть безболісно бути застосованими до непоіменованого кола неперсоніфікованих суб'єктів, бо вони носять універсальний характер (критерій універсальності. - Авт.);

- по-шосте, реалізація таких поведінково-діяльнісних настанов має за мету вирішення відповідної життєвої ситуації людини-члена ТГ, її груп та асоціацій у відповідній сфері локального життя (конкретно-телеологічний критерій. - Авт.);

- по-сьоме, реалізація таких поведінково-діяльнісних настанов скерована на отримання відповідного соціального ефекту через позитивне вирішення конкретної життєвої ситуації (критерій соціальної ефективності. - Авт.);

- по-восьме, реалізація таких поведінково-діяльнісних настанов є констатацією якості нормативно-правових проєктування, регламентації та регулювання локального життя з боку законодавця (якісно-нормотворчий критерій. - Авт.);

- по-дев'яте, реалізація таких поведінково-діяльнісних настанов людиною-членом ТГ формує у неї: а) відповідний стереотип поведінки; б) відповідний склад індивідуальної, групової, колективної свідомості; в) відповідний тип індивідуальної, групової, колективної психологічної настанови до реалізації відповідної поведінки; г) відповідний індивідуальний, груповий, колективний досвід щодо вирішення конкретної життєвої ситуації (системно-габітусний критерій. - Авт.).

Отже, можна стверджувати, що саме так, - під нормативно-правовим впливом та адекватною йому поведінково-діяльнісною формою реакції на такий вплив, - формуються індивідуальний, груповий і колективний габітуси людини в МСВ. Цей висновок випливає з доктринального визначення структурної побудови й розуміння габітусу (habit's), під яким розуміється соціально обумовлена направленість діяти певним чином, практична схема, тобто схема, яка керує та організовує практики. Габітус виступає як сукупність набутих схем сприйняття, думок та дій, що функціонують як структуруючі, тобто такі, які організують практики та їх сприйняття [2]. Отже, мова фактично йде про формування поведінково-діяльнісних настанов, що виникають під час функціонування людини в межах ТГ в умовах МСВ у стані повсякденності при вирішенні нею екзистенційних питань свого існування та функціонування в процесі здійснення свого життєвого циклу. Це все відбувається через реалізацію людиною своїх прав, свобод і обов'язків, що у своїй сукупності складають конституційно-правовий статус людини (особистості) [3, с. 36-40], і на локальному рівні соціуму кваліфікуються представниками муніципально-правової доктрини як муніципальні права людини (особистості, члена ТГ) [4, с. 52-56], що реалізуються за допомогою ОМСВ завдяки використанню ними своїх компетенційних повноважень [5; 6].

Звідси, чим ширшим є коло компетенційних повноважень ОМСВ, набутих ними завдяки статутарним законодавчим настановам, а також завдяки децентралізації повноважень публічної влади, - що веде до розширення та трансформації компетенції ОМСВ, - тим більше можливостей виникає для реалізації людиною своїх екзистенційних настанов та запитів, тим більше виникає нових форм життєдіяльності, що набувають повторюваний та типізований характер, бо вони вже є унормовані, - тим більше розширюється коло практичних знань, вмінь, навичок людини - і, отже, тим більш глибшим, вдосконаленим, комплексним і системним виступає формування габітусу людини.

Отже, тут має місце низка парадигмально-функціональних ознак навколо становлення та розвитку людини (особистості), що фактично заснована на компетенційних повноваженнях ОМСВ: а) біхевіористична; б) екзистенційна; в)праксеологічна; ^управлінська; ґ) комунікативна; д) колабораційна;

е) інтеграційна; є) конотаційна; ж) наративна; з) статусна; и) аксіологічна тощо. Всі вони лежать в основі габітусу людини (індивідуального, групового, колективного), формують, модифікують, трансформують та вдосконалюють його в межах ТГ та в умовах МСВ.

Звідси, наведене вище співставлення повноважень ОМСВ у контексті формування й існування відповідної форми життєдіяльності як самої ТГ, так і її членів-жителів відповідної території, що встановлюється для реалізації людиною, її групами та колективами своїх екзистенційних намагань навколо динаміки життєвого циклу (особистого, групового, індивідуального), дає нам вихід на процеси, що сприяють формуванню соціально обумовлених практик та скеровують на їх використання, повторювання, типізацію, стереотипність, визнання, легалізацію та легітимацію у майбутньому, а також формування у вигляді стійких та сталих форм соціальної поведінки. Метою і результатом зазначених процесів є формування габітусу людини (індивідуального, групового, колективного).

З одного боку, можна говорити про виникнення відповідної мотрійки габітусів людини (індивідуального - групового - колективного), - дійсно, такий феномен має місце, бо схеми соціальної практики та структуротворчі процеси навколо них і практичні поведінково-діяльнісні настанови, що виникають для їх реалізації є дуже схожими та типізованими, але з іншого боку, - враховуючи індивідуальні особливості кожної людини, наявність у неї індивідуальної системи цінностей та інтересів (інтенцій, устремлінь, потреб, атитюдів), - існування такої мотрійки є переважно теоретичним, але показовим інструментом і доказом складності та суперечливості процесів формування габітусу людини (індивідуального, групового, колективного) в рамках ТГ та в умовах МСВ, включаючи опосередкований вплив на такий процес феноменології децентралізації.

Разом з тим, вважаємо за потрібне побудувати на наведеній вище проблематиці процесуальний ланцюжок, що, на наш погляд, буде володіти відповідними методологічними настановами та містити відповідний доктринально-теоретичний і праксеологічний потенціал, що може бути використаний для подальших досліджень впливу феноменології децентралізації на: а) діяльність ОМСВ;

б) функціонування ТГ; в) підвищення ефективності та спроможності інституту МСВ;

г) підвищення комплексного і системного впливу наведених чинників на процес формування габітусу людини.

Цей процесуальний ланцюжок може містити такі елементи: «децентралізація повноважень публічної державної влади» - «розширення та вдосконалення компетентної бази ОМСВ» - «об'єктивне зростання соціальної, ресурсної бази функціонування ТГ» - «формування габітусу людини в МСВ (індивідуального, групового, колективного) та його вдосконалення, модернізація» - «формування реального, належного, спроможного, людинорозмірного МСВ».

Треба зазначити, що наведений процесуальний ланцюжок, по-перше, має чітко визначений локальний характер, тобто він виникає, формується, реалізовується, розвивається і вдосконалюється тільки на локальному рівні соціуму в межах ТГ та в умовах МСВ; по-друге, він органічно пов'язує систему інтересів в МСВ, що, на слушну думку М. О. Баймуратова, поєднує інтереси території, інтереси МСВ та інтереси самої ТГ [7, с. 278-279], надає такому ланцюжку системоутворюючий характер; по-третє, метою побудови такого ланцюжка є демонстрація виміру феноменологій децентралізації та МСВ через призму інтересів і прав конкретної людини - така людинорозмірність наведених феноменологій, з одного боку, підсилює концепцію публічної влади, надаючи їй аксіологічного й праксеологічного значення та змісту, а з іншого боку - надає системності МСВ, формуючи відповідний соціально-нормативний простір локальної демократії, в якому потреби, інтереси, права людини, її екзистенційні настанови відіграють основоположну роль.

Висновки

Резюмуючи положення, що наведені вище, можна дійти таких висновків:

- процеси децентралізації повноважень органів публічної державної влади, що: а) скеровані на формування реальної та оптимальної правосуб'єктності ТГ, формування реально-функціональноі компетенційно-спроможного МСВ; б) суттєвим чином сприяють трансформації конституційно-правового та муніципально-правового статусу людини на рівні локального соціуму, що функціонує в умовах локальної демократії в бік його розширення та вдосконалення;

в) фактично здійснюючи модернізацію індивідуального і колективного габітусу людини; г) що виникає завдяки розширенню кола форм її життєдіяльності в рамках ТГ; ґ) в умовах стану повсякденності та д) накопичення практичних знань, вмінь і навичок в процесі застосування та реалізації останніх; е) включаючи і відповідний екзистенційно-праксеологічний дискурс існування та функціонування в територіальній людській спільноті;

- феноменологію децентралізації публічної влади, точніше в операційному розумінні та реалізації - децентралізації саме повноважень публічної державної влади, - як управлінсько-дієвий, функціонально-ефективний, технологічно-логістичний механізм організації публічної влади в демократичній правовій державі, характеризують такі настанови: а) вона реалізується в процесі проведення державою конституційної реформи, скерованої на досягнення відповідних телеологічних домінант (трансформаційний критерій. - Авт.); б) шляхом передачі (перерозподілу) владних повноважень (прав та обов'язків, організаційних, нормативних, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів) від центральних органів влади до місцевих органів публічної влади, насамперед публічної самоврядної (муніципальної) влади, тобто «зверху - вниз» (технологічно-ресурсний критерій. - Авт.); в) у межах, встановлених законодавством (нормативно-правовий критерій. - Авт.); г) через відповідне розширення компетенційної бази суб'єкта публічної влади-адресата і, відповідно, звуження компетенційної бази суб'єкта публічної влади-адресанта (компетенційно-динамічний критерій. - Авт.); ґ) з передачею під кожне відповідне повноваження належного ресурсного (матеріально-фінансового) забезпечення (компетенційно-ресурсний критерій. - Авт.);

д) що забезпечить високий рівень самостійності суб'єктів (бенефіціарів) децентралізації, можливість їх функціонування в межах розширеної компетентної бази на свій розсуд та під свою відповідальність, з обмеженням надмірного контролю за їх діяльністю з боку держави (діяльнісно-дискреційний критерій. - Авт.); е) з урахуванням необхідності ефективної взаємодії між наведеними рівнями публічної влади та інституціями громадянського суспільства (колабораційний критерій. - Авт.);

об'єктивація зростання феноменології децентралізації в умовах глобалізації та підвищення ролі глобального управління, в умовах якого профільна феноменологія трансформується, сприяє її становленню в:

а) один з легалізованих та легітимізованих міжнародним співтовариством держав, а також пріоритетних принципів організації та функціонування публічної влади (критерій міжнародної легалізації/легітимації. - Авт.);

б) стратегічний напрям сучасної державної політики (критерій стратегічного виміру. - Авт.); в) вагомий критерій у здійсненні усіх галузевих реформ (трансформаційно-галузевий критерій. - Авт.); г) аспект децентралізації державного та місцевого законодавства (критерій модернізації та розвитку. - Авт.); ґ) основоположний фактор становлення належної компетенційної бази МСВ (компетенційно-зростаючий критерій. - Авт.); д) суттєвий фактор детермінації реальної та належної правосуб'єктності МСВ та ТГ (динамічно-статусний критерій. - Авт.); е) основу для організації взаємовідносин та співробітництва органів публічної влади між собою, а також з іншими суб'єктами, що функціонують на території держави та в межах міжнародного співтовариства (колабораційний критерій. - Авт.); є) основу для інтенсифікації нормативного супроводження й забезпечення існування та функціонування ТГ як природної форми існування людської популяції та реалізації і захисту її інтересів через відповідну діяльність ОМСВ, сформованих самою ТГ (природно-управлінський критерій. - Авт.);

- при формуванні габітусу людини мова, насамперед, йде про формування поведінково-діяльнісних настанов, що виникають під час функціонування людини в межах ТГ в умовах МСВ у стані повсякденності при вирішенні нею екзистенційних питань свого існування та функціонування у процесі здійснення свого життєвого циклу. Це все відбувається через реалізацію людиною своїх прав, свобод і обов'язків, що у своїй сукупності складають конституційно-правовий статус людини (особистості), і на локальному рівні соціуму кваліфікуються представниками муніципально-правової доктрини як муніципальні права людини (особистості, члена ТГ), що реалізуються за допомогою ОМСВ, завдяки використанню ними своїх компетенційних повноважень;

- запропонований процесуальний ланцюжок, що буде володіти методологічними настановами та містити відповідний доктринально-теоретичний і праксеологічний потенціал, який може бути використаний для подальших досліджень впливу феноменології децентралізації на: а) діяльність ОМСВ; б)функціонування ТГ; в)підвищення ефективності та спроможності інституту МСВ;

г) підвищення комплексного і системного впливу наведених чинників на процес формування габітусу людини;

- цей процесуальний ланцюжок може містити такі елементи: «децентралізація повноважень публічної державної влади» - «розширення та вдосконалення компетентної бази ОМСВ» - «об'єктивне зростання соціальної, ресурсної бази функціонування ТГ» - «формування габітусу людини в МСВ (індивідуального, групового, колективного) та його вдосконалення, модернізація» - «формування реального, належного, спроможного, людинорозмірного МСВ».

Список використаних джерел

1. РеменякО.В. Децентралізація публічної влади в правовій теорії та державотворчій практиці: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. Львів, 2019. 210 с.

2. Бойко О. П. Габітус та етносоціальний досвід. URL: https://biem.sumdu.edu. ua/images/stories/docs/K_SGD/Boiko_11.pdf (Дата звернення: 01.04.2021).

3. Кофман Б.Я. Правовий статус людини і громадянина та правові стани особистості в умовах розвитку громадянського суспільства: до питання трансформації. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2019. № 1. С. 36-43.

4. Баймуратов М. О. Феноменологія муніципальних прав людини. Місцеве самоврядування та регіональний розвиток в Україні. 2013. № 1. січень-березень. С. 52-56.

5. Мищак І. М. Законодавче забезпечення місцевого самоврядування в Україні та перспективи його удосконалення. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 1. С. 54-57.

6. Kopylenko Oleksandr, Myshchak Ivan. Community Control of the Activities of SelfGovernment Authorities in Ukraine and Poland. Jahrbuch fьr Ostrecht. 2019. P. 15-30.

7. Муніципальне право України: підручник / Погорілко В. Ф., Баймуратов М. О., Бальций Ю. Ю. та ін.; за ред. М. О. Баймуратова. К.: Правова єдність, 2009. 720 с.

References

1. Remenyak,O.V. (2019). Detsentralizatsiya publichnoyi vlady v pravoviy teoriyi ta derzhavotvorchiy praktytsi: dys.... kand. yuryd. nauk: 12.00.01. L'viv [in Ukrainian].

2. Boyko, O. P. Habitus ta etnosotsial'nyy dosvid. URL: https://biem.sumdu.edu.ua/images/stories/docs/K_SGD/Boiko_11.pdf (Last accessed: 01.04.2021) [in Ukrainian].

3. Kofman,B.Ya. (2019). Pravovyy status lyudyny i hromadyanyna ta pravovi stany osobystosti v umovakh rozvytku hromadyans'koho suspil'stva: do pytannya transformatsiyi. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, 1, 36-43 [in Ukrainian].

4. Baymuratov, M.O. (2013). Fenomenolohiya munitsypal'nykh prav lyudyny. Mistseve samovryaduvannya ta rehional'nyy rozvytok v Ukrayini, 1, sichen'-berezen', 52-56 [in Ukrainian].

5. Myshchak,I.M. (2013). Zakonodavche zabezpechennia mistsevoho samovriaduvannia v Ukraini ta perspektyvy yoho udoskonalennia. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1, 54-57 [in Ukrainian].

6. Kopylenko Oleksandr, Myshchak Ivan (2019). Community Control of the Activities of Self-Government Authorities in Ukraine and Poland. Jahrbuch fьr Ostrecht, 15-30.

7. Munitsypal'ne pravo Ukrayiny: pidruchnyk. (2009) / PohorilkoV. F., BaymuratovM.O., Bal'tsyyYu.Yu. ta in.; Za red. M. O. Baymuratova. K.: Pravova yednist' [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru