Залучення неповнолітніх осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій: постановка проблеми

Згідно з п. 22 МСП, для забезпечення та підтримки необхідної професійної компетентності всього персоналу, що займається справами неповнолітніх, слід використовувати професійну підготовку, навчання в процесі роботи, курси перепідготовки та інші відповідні види навчання. Особи, до компетенції яких входить прийняття рішень щодо неповнолітніх, можуть мати найрізноманітнішу кваліфікацію (магістри у Сполученому Королівстві Великобританія та Північної Ірландії та в регіонах, що перебувають під впливом системи загального права; судді, які мають юридичну освіту, в країнах, які використовують римське право, та в регіонах, на які поширюється їхній вплив; виборні чи призначені особи не є професіоналами-юристами або юристи в інших країнах, члени общинних рад тощо). Усі ці особи повинні мати мінімальну підготовку в галузі права, соціології, психології, кримінології та наук про поведінку. Ця вимога так само має велике значення, як і організаційна спеціалізація та незалежність компетентного органу влади [12]. Оскільки співпраця з неповнолітнім у межах кримінального процесу має свою специфіку, вважаємо за можливе запозичити наявну позитивну практику в законодавство України, а саме: обов'язково проводити додаткове спеціалізоване навчання представників органів правопорядку та судових органів, які матимуть відношення до встановлення конфіденційного зв'язку з неповнолітнім та залучення його до проведення НС(Р)Д.

Своєю чергою ч. 2 ст. 484 КПК передбачає, що кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, зокрема, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Отже, у разі потреби встановлення конфіденційного зв'язку з неповнолітнім та залучення його до проведення НС(Р)Д не виникає питань, оскільки процесуальні дії вчинятиме слідчий з відповідною спеціалізацією та обсягом повноважень. У разі ж якщо досудове розслідування проводиться стосовно дорослого і виникає потреба залучати як конфідента неповнолітню особу, то тоді, на наш погляд, є оптимальним у разі відсутності відповідної спеціалізації у особи, яка проводить досудове розслідування, передбачити в нормативно-правових актах обов'язок створювати групу слідчих у такій справі і залучати до неї слідчого, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх, саме для проведення роботи з молодою людиною в контексті співпраці під час проведення НС(Р)Д.

Крім того, чинне законодавство також містить особливі вимоги до суддів, які розглядають справи щодо неповнолітніх. Так, згідно зі ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у місцевих загальних судах та апеляційних судах діє спеціалізація суддів зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. Суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути вибрано суддю зі стажем роботи суддею не менше десяти років, досвідом здійснення кримінального провадження у суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності у суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, вибирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді [19]. Своєю чергою ч. 14 с. 31 КПК передбачає, що кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. При цьому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 16.01.2017 року № 223-66/0/4-17 «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх» констатує, що спеціальних вимог до прокурора чи слідчого судді, який здійснює кримінальне провадження щодо неповнолітнього, процесуальним законом не передбачено [20]. З урахуванням викладеного нам видається доцільним доповнити ч. 14 ст. 31 КПК положенням про те, що розгляд клопотання про надання дозволу про виконання спеціального завдання неповнолітнім має розглядати слідчий суддя ювенальної спеціалізації. В підтримку зазначеної правової позиції може свідчити практика наявності в місцевих та апеляційних судах України суддів, які одночасно вибрані слідчими суддями, а також уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх (ювенальні судді). Тому ми вважаємо, що вони мають необхідні спеціалізацію, знання, досвід і повноваження розглядати питання щодо залучення неповнолітнього до проведення вищевказаного виду НС(Р)Д.

З приводу підготовки прокурора у разі встановлення конфіденційного співробітництва з неповнолітнім і використання його під час НС(Р)Д, то, як ми зазначали вище, чинним процесуальним законодавством не передбачено будь-яких спеціальних вимог до прокурора, який здійснює кримінальне провадження щодо неповнолітнього. Разом із тим вказане питання урегульоване на рівні відомчого нормативно-правового акта. Так, згідно з п. 3.1. наказу Генерального прокурора України «Про особливості виконання функцій прокуратури з питань захисту інтересів дітей та протидії насильству» від 04.11.2020 № 509 (далі - Наказ), безпосереднє виконання функцій прокуратури (в т.ч. з нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку) щодо захисту інтересів дітей та протидії насильству доручати прокурорам, які мають високі моральні, ділові та професійні якості (ювенальні прокурори). Також цей наказ встановлює обов'язок ювенальних прокурорів у найкоротший строк проходити навчання за спеціалізацією в Тренінговому центрі прокурорів України або його регіональних відділеннях з отриманням документа про проходження спеціального навчання. Згідно з п. 5.1 Наказу, керівник відповідного органу прокуратури повинен невідкладно після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначати ювенального прокурора у кримінальних провадженнях у сфері охорони дитинства, а також у яких неповнолітня особа залучена до провадження як потерпілий або є особою, права та інтереси якої порушено чи може бути порушено внаслідок вчинення кримінального правопорушення. При цьому п. 6.7 Наказу наголошує, що ювенальні прокурори зобов'язані забезпечувати неповнолітній особі, чиї права та інтереси внаслідок вчинення кримінального правопорушення порушено чи може бути порушено, можливість безпосередньо звернутися із заявою або повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до органу, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і користуватися у визначених законом випадках процесуальними правами потерпілого та заявника відповідно. Також відповідно до п. 5.3 Наказу за рішенням керівника органу прокуратури необхідно включати ювенального прокурора до групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у провадженнях, передбачених пунктом 5.1 цього Наказу, про кримінальні правопорушення, вчинені організованою групою чи злочинною організацією [21]. З урахуванням викладеного ми вважаємо, що ст. 484 КПК повинна бути доповнена нормою, що процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях щодо неповнолітнього здійснюється прокурором, який спеціально уповноважений керівником органу прокуратури на вказані дії. Крім того, наша позиція полягає в тому, що під час вирішення питання про встановлення конфіденційного співробітництва і використання неповнолітньої особи під час НС(Р)Д має залучатися ювенальний прокурор, який може бути старшим групи прокурорів або входити в неї залежно від обставин конкретного кримінального провадження.

Також ч. 2 ст. 484 КПК передбачає, що під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи у разі прийняття процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього. Як ми бачимо, вказані вимоги мають виконуватись всіма учасниками кримінального провадження, в т.ч. працівниками оперативних підрозділів, які виконують доручення слідчого, прокурора про проведення НС(Р)Д. І, на наш погляд, вказані співробітники також повинні проходити спеціальне навчання і мати спеціалізацію по роботі з неповнолітніми. Також ми вважаємо, що положення вказаної статті має поширюватися не лише на неповнолітніх осіб, щодо яких здійснюється досудове розслідування, а й на випадки, коли неповнолітній у кримінальному провадженні виступає як потерпілий, заявник або свідок.

З урахуванням викладеного можемо дійти висновку, що юридичні конструкції чинного КПК прямо не передбачають повноважень суб'єктів сторони обвинувачення щодо можливості залучення неповнолітніх осіб до проведення НС(Р)Д. Разом із тим чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить заборон або умов встановлення конфіденційного співробітництва з неповнолітньою особою та використання її можливостей у ході НС(Р)Д. Тому положення КПК натепер не дозволяють однозначно вирішити це питання. Актуальним воно є як для слідчого, керівника органу досудового розслідування, прокурора, так і для працівників уповноваженого оперативного підрозділу в ході виконання їхніх доручень. Крім того, за результатами проведеного дослідження виявлено неврегу- льованість зазначеного питання не лише в КПК, а й у підзаконних нормативно-правових актах. Разом із тим аналіз міжнародного законодавства та правозастосов- ної практики іноземних країн свідчить про можливість впровадження зазначених юридичних конструкцій у кримінальний процес України. Дослідження правозастосовної практики доводить про існування різноманітних поглядів представників органів правопорядку та суду щодо можливості та процедури залучення неповнолітніх осіб до проведення нС(Р)Д. Проблемним аспектом цього питання є також дотримання представниками правоохоронних органів пропорційності між інтересами дитини та суспільства під час проведення таємних слідчих дій, а також організації захисту неповнолітнього під час конфіденційного співробітництва. Вказане зумовлює актуальність наукового аналізу заявленої проблематики, який, на думку автора цієї роботи, дасть можливість створити теоретичне підґрунтя для подальшого дослідження технології проведення НС(Р)Д і вдосконалення вітчизняного кримінального процесуального законодавства і підзаконних нормативно-правових актів у вказаному напрямі.

неповнолітній негласний слідчий процесуальний

Література

1. Колесник В.А. Суб'єкти здійснення та класифікація негласних слідчих (розшуко- вих) дій. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. Київ: НАВС. 2013. № 1. С. 129-134.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бордуль та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація. Харків: Право, 2012.

3. Крукевич О.М. Міжнародні правові стандарти забезпечення прав неповнолітніх учасників кримінального провадження. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 3. С. 258-262. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pgip_2017_3_59.

4. Лісова Н.В. Проблемні аспекти злочинності неповнолітніх. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 2. С. 61-67. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Nvknuvs_2019_2_10.

5. Протидія злочинності неповнолітніх в Україні (теорія і практика): науково-практичний посібник / Г.В. Попов, В.А. Мозгова, Я.М. Шевченко та ін. Київ: Національна академія прокуратури України, 2014. 230 с.

6. Дундич Л.В. Проблема злочинності серед неповнолітніх в Україні та заходи запобігання їй. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2019. № 42. Т. 2. С. 96-99. URL: http://vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc42/part_2/26.pdf.

7. Декларація прав дитини від 20.11.1959 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_384#Text.

8. Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_021#Text.

9. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. 5-те вид., допов. Харків: Право, 2013. Т. 1: Загальна частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. 2013. 376 с.

10. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/435-15#Text.

11. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2947-14#Text.

12. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя у відношенні неповнолітніх («Пекінські правила») від 29.11.1985 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211#Text.

13. Перепелиця М.М., Манджай О.В. Провадження оперативно-розшукових заходів у Великій Британії, Росії, США та Україні: монографія. Харків: Вид-во КП Друкарня № 13, 2008. 248 с.

14. Regulation of Investigatory Powers Act 2000. URL: https://www.legislation.gov.uk/ ukpga/2000/23/section/26.

15. Revised Covert Human Intelligence Source (CHIS) code of practice. URL: https:// www.gov.uk/government/consultations/revised-covert-human-intelligence-source-chis-code-of- practice.

16. Різ Джейн Б. та Ніл А. Кемпбелл. Біологія Кемпбелла. Бостон: Бенджамін Каммінгс, 2011.

17. Juvenile CHIS factsheet (accessible version). URL: https://www.gov.uk/government/pub- lications/covert-human-intelligence-sources-draft-code-of-practice/juvenile-accessible-version.

18. Как британская полиция использует несовершеннолетних в качестве информаторов. URL: https://cripo.com.ua/stories/kak-britanskaya-politsiya-ispolzuet-nesovershennoletnih-v- kachestve-informatorov/.

19. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text.

20. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 16.01.2017 року № 223-66/0/4-17. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ VRR00215.html.

21. Наказ Генерального прокурора України «Про особливості виконання функцій прокуратури з питань захисту інтересів дітей та протидії насильству» від 04.11.2020 року № 509. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0509905-20#Text.

Размещено на Allbest.ru