Екологічний конституціоналізм: доктринальні питання детермінації формування та семантичного визначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту законодавства Верховної Ради України

Екологічний конституціоналізм: доктринальні питання детермінації формування та семантичного визначення

Потапчук Ганна В'ячеславівна, кандидат юридичних наук, докторантка



Анотація

Визначаючи феноменологію екологічного конституціоналізму, доходимо висновку про існування складного дихотомічного організаційно-процесуального ланцюжка «економіка як об'єктивний прояв соціального життя людини, включаючи її біологічне існування - довкілля» / «навколишнє природне середовище - життя людини та існування соціуму». У характерологічному розумінні такий ланцюжок: по-перше, володіє екзистенційною змістовністю; по-друге - демонструє основоположний і прямий зв'язок найважливіших напрямів людської діяльності з довкіллям; по-третє, напряму ставить питання виживання людства, в тому числі й через правовий статус членів територіальних людських спільнот, в залежність від фактичного стану навколишнього природного середовища; по-четверте, формує глибоку та динамічну детермінацію діяльності людини через призму охорони та захисту довкілля, актуалізуючи створення таким чином захисної екологічної системи, заснованої на екологічному правопорядку; по-п'яте, вирішення останньої задачі напряму пов'язане зі складними процесами нор- мотворчості, що об'єктивно повинні проходити в межах державно організованого соціуму з ініціативи його членів - громадян держави, створюваних ними інституцій громадянського суспільства та при активній підтримці органів публічної влади; по-шосте, такі важливі кроки з формування національного масиву екологічного законодавства, що легітимізують екологічні права людини, детермінуючи залежність від останніх всіх інших прав і свобод людини, а також введення таких прав в коло конституційних цінностей у підсумку, - в обов'язковому порядку повинні знайти своє відображення в національному конституціоналізмі.

Мета статті:узагальнити й дослідити еволюцію доктринальних питань детермінації формування та семантичного визначення екологічного конституціоналізму.

Наукова новизна полягає у виявленні тенденцій доктринального супроводження і забезпечення феноменології екологічного конституціоналізму та його семантичного наповнення і розуміння.

Методологічну основу становить сукупність філософських, загальнонаукових та спеціально-правових методів, включаючи діалектичний, історичний, логіко-семантичний, структурно-функціональний та метод герменевтики.

Висновки. В онтологічному розумінні екологічний конституціоналізм у контекстуальному і функціональному розумінні виглядає як відповідний екологічний правопорядок:

у його історичному, - з фіксацією на ретроспективу, але з перспективою на майбутнє людської цивілізації;

Б) у теоретичному - з рефлексією на новітні доктринальні розробки, охоплюючі багато- факторні і багатомірні тенденції розвитку цивілізації у їїлюдинорозмірних параметрах;

у праксеологічному вимірах - з акцентуацією на модифікацію екологічної політики держав і міжнародного співтовариства відповідно до найкращих зразків індивідуально-групових та індивідуально-колективних екологічних габітусів (зразків екологічної практики) людини та детермінованих ними нормативно-екологічних атитюдів (нормативних установок), що визначали її діяльнісно-поведінкові настанови в екологічній сфері.

Проблема правопорядку в екологічній сфері не тільки набуває важливого характеру серед інших елементів цілісної системи правопорядку в суспільстві, вона виступає своєрідним провісником екологічного конституціоналізму, що є визначальним і для існування загального конституціоналізму як основоположної характеристики правового розвитку й державно організованого суспільства, і людської цивілізації в межах міжнародного співтовариства держав. При цьому необхідно розуміти, що предметно-об'єктним ядром екологічного правопорядку виступають екологічні права людини в органічній єдності та взаємозв'язку із системним комплексом її конституційних прав і свобод, - саме вони й є тим «містком», що з'єднує екологічний правопорядок з екологічним конституціоналізмом - і це аргументовано доводиться основними методологічними настановами такого діалектичного зв'язку.

Можна констатувати, що у семантичному розумінні і визначенні феноменологія екологічного конституціоналізму: а) носить синтетичний та інтеграційний характер, б)має суттєве національне та міжнародне значення, в) визначається на доктринальному рівні, але володіє екзистенційно-важливими праксеологічними характеристиками, г) за своїм значенням може бути віднесена до кола конституційних цінностей; ґ) спрмована на розуміння складної і суперечливої проблематики, що у парадигмальному значенні, з одного боку, суттєво обмежує права держав та міжнародного співтовариства на бездумне, неконтрольоване та безсистемне розпорядження об'єктами оточуючого природного середовища, а з іншого боку - визнає принцип верховенства права у сфері екологічних правовідносин, в яких людина володіє природними та невід'ємними правами щодо користуванням довкіллям, іманентною частиною якого вона є, і д) саме людина володіє беззаперечними правами перед правами держави та інших суб'єктів національного і міжнародного права у нормативному визнанні, легалізації і судовому захисті таких прав, е) для чого на рівні держав та міжнародного співтовариства створено необхідні нормативні та правозахисні механізми.

Ключові слова: права людини, конституціоналізм, екологічний конституціоналізм, екологічний правопорядок, екологічні права людини.



Abstract

Potapchuk Hanna V.,

PhD in Law, Doctoral Candidate of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine

ECOLOGICAL CONSTITUTIONALISM: DOCTRINAL ISSUES OF DETERMINATION OF FORMATION AND SEMANTIC DEFINITION

Defining the phenomenology of ecological constitutionalism, we conclude that there is a complex dichotomous organizational and procedural chain «economy as an objective manifestation of human social life, including its biological existence - environment» / «environment - human life and society». In the characterological sense, the following chain: first, has an existential content; secondly, it demonstrates the fundamental and direct connection of the most important areas of human activity with the environment; thirdly, it directly raises the issue of human survival, including through the legal status of members of territorial human communities, depending on the actual state of the environment; fourth, it forms a deep and dynamic determination of human activity through the prism of environmental protection and protection, thus actualizing the creation of a protective ecological system based on environmental law and order; fifth, the solution of the latter problem is directly related to complex and contradictory processes of rationing, standardization, rulemaking (rulemaking + rulemaking), which must objectively take place within a state-organized society at the initiative of its members - citizens of the state created by them civil society institutions and with the active support of public authorities; sixthly, important steps to form a national array of environmental legislation that normatively support and legalize and legitimize environmental human rights, determining the dependence on the latter of all other human rights and freedoms, as well as the introduction of such rights in the constitutional values. must be reflected in national constitutionalism.

The purpose of the article: to generalize and study the evolution of doctrinal issues of determining the formation and semantic definition of environmental constitutionalism.

The scientific novelty is to identify trends in doctrinal support and ensure the phenomenology of environmental constitutionalism and its semantic content and understanding.

The methodological basis is a complex of philosophical, general scientific and special legal methods, including dialectical, historical, logical-semantic, structural-functional and hermeneutic methods.

Conclusions. In the ontological sense, ecological constitutionalism is not only based, but also mainly internal, and, both contextually and functionally, it looks like the appropriate environmental law:

in his historical - with a focus on retrospect, but with a view to the future of human civilization;

in theory - with a reflection on the latest doctrinal developments, covering multifactorial and multidimensional trends in the development of civilization in its human parameters;

in praxeological dimensions - with emphasis on the modification of environmental policy of states and the international community in accordance with the best examples of individual-group and individual-collective environmental habitats (samples of environmental practice) of man and their determined normative-ecological attitudes (normative attitudes) its activity and behavioral guidelines in the environmental sphere.

The problem of law and order in the environmental sphere is not only decisive in relation to other elements of a holistic system of law and order in society, it is a kind of harbinger of environmental constitutionalism, which is crucial for the existence of universal constitutionalism as a fundamental characteristic of legal development. community of states. It should be understood that the subjectobject core of environmental law and order, its «alpha and omega» are environmental human rights in organic unity and relationship with the systemic complex of its constitutional rights and freedoms - they are the «bridge», which connects the ecological legal order with ecological constitutionalism - and this is argued by the basic methodological guidelines of such a dialectical connection.

It can be stated that in the semantic understanding and definition the phenomenology of ecological constitutionalism: a) is synthetic and integrative, b) has great and significant national and international significance, c) is determined at the doctrinal level, but has existentially important praxeological characteristics, d) its significance can be attributed to the range of constitutional values; e) aimed at understanding complex and controversial issues, which in paradigmatic terms, on the one hand, significantly limits the rights of states and their international community to thoughtless, uncontrolled and unsystematic disposal of the environment, and on the other hand - recognizes the principle of supremacy rights in the field of environmental relations in which man has natural and inalienable rights to use the environment, the immanent part of which he is, and f)man has unquestionable rights to the rights of the state and other subjects of national and international law in normative recognition, legalization and judicial protection of such rights, g)for which the necessary normative and human rights mechanisms have been established at the level of states and their international community.

Key words: human rights, constitutionalism, ecological constitutionalism, ecological law and order, ecological human rights.



Постановка проблеми

В умовах економічної, політичної і правової глобалізації першочергового значення на рівні конкретних держав та міжнародної спільноти набувають питання, пов'язані з реформуванням інститутів публічної влади у бік їх демократизації, дебюрократизації та гуманізації, подальшим розвитком і вдосконаленням інститутів громадянського суспільства, реформуванням і підйомом економіки та вдосконаленням форм і методів її інтеграції в систему європейських регіональних і світогосподар- ських зв'язків. Тому здавалось би, що проблематика гармонізації взаємодії суспільства (у його локальному, регіональному, загальнодержавному, а також макрорегіонально- му і універсальному розумінні і вираженні) із споконвічним і іманентним середовищем - природою, яка виступає об'єктивним та єдиним можливим простором його проживання, а фактично - біологічного існування, екзистенційного функціонування і подальшого багатофакторного розвитку і вдосконалення, - непомітно відходить на другий план акцентуації, актуалізації, рефлексії, кон- текстуалізації в порядку денному людства та громад, що уособлюють колективне існування цивілізації на теренах держав. Більш того, здавалось, що питання екології природним чином нівелюються, розчинюються і губляться у загальному сонмі економічних та соціальних проблем.

Однак корінь вирішення наведених проблем, їх алгоритми і парадигми виникнення, формування, існування та можливості нейтралізації, особливо в контексті усунення негативних наслідків, - напряму і безпосередньо, органічно і праксеологічно пов'язані зі станом довкілля людини. І таке довкілля виступає фактично «категоричним імперативом» для існування людства.

Дійсно, якщо від можливостей економіки залежить вирішення соціальних проблем, то, своєю чергою, економіка, основою якої є, головним чином, експлуатація сировинних запасів, з одного боку, залежить від можливостей навколишнього природного середовища, а з іншого, - виступає фактором, що загрожує життю людства. Отже, вибудовується складний дихотомічний організаційно-процесуальний ланцюжок «економіка як об'єктивний прояв соціального життя людини, включаючи її біологічне існування - довкілля» / «навколишнє природне середовище - життя людини та існування соціуму».

На нашу думку, такий ланцюжок, по-перше, володіє екзистенційною змістовністю; по-друге - він демонструє основоположний і прямий зв'язок найважливіших напрямів людської діяльності з довкіллям; по-третє, він напряму ставить питання виживання людства, в тому числі й через правовий статус членів територіальних людських спільнот, в залежність від фактичного стану навколишнього природного середовища; по-четверте, він формує глибоку та динамічну детермінацію діяльності людини через призму охорони та захисту довкілля, актуалізуючи створення таким чином захисної екологічної системи, заснованої на екологічному правопорядку; по-п'яте, вирішення останньої задачі напряму пов'язане зі складними процесами нормотворчості, що об'єктивно повинні проходити в межах державно організованого соціуму з ініціативи його членів - громадян держави, створюваних ними інституцій громадянського суспільства та при активній підтримці органів публічної влади; по-шосте, такі важливі кроки з формування національного масиву екологічного законодавства, що нормативно підкріплюють та легалізують і легітимізують екологічні права людини, детермінуючи залежність від останніх всіх інших прав і свобод людини, а також введення таких прав в коло конституційних цінностей у підсумку, - в обов'язковому порядку повинні знайти своє відображення в національному конституціоналізмі як у полі- тико-правовій системі суспільства і держави, що уособлює теорію, історію і практику конституційно-правового будівництва і розвитку [1, с.39].

Отже, конституціоналізм, що є безумовним надбанням людства, уособлює собою певну сукупність цінностей західної цивілізації. Сучасний конституціоналізм нерозривно пов'язаний з обмеженням державної влади в інтересах громадянського суспільства, основою якого є права і свободи людини, включаючи й екологічні права, що фактично детермінують існування, функціонування та реалізацію інших прав.

Своєю чергою, конституціоналізм - це багатовимірне явище державного та суспільно-політичного життя, яке на різних етапах розвитку конституційної державності набувало різних форм і наповнювалося різним змістом, пов'язане з формулюванням конституційних ідей і принципів, становленням конституційних традицій та формуванням конституційних доктрин, створенням конституційних проектів, прийняттям конституцій і внесенням до них змін [2, с. 3].

Наведена вище позиція є своєрідною парадигмою формування екологічного правопорядку, а також, по великому рахунку, й екологічного конституціоналізму як частини загального національного конституціоналізму, бо містить в собі складові елементи формування, становлення і розвитку наведених феноменологій - екологічного правопорядку, який напряму через нормативні регламентацію і врегулювання веде до формування екологічного конституціоналізму в межах національного конституціоналізму, - а саме: через використання теоретичних, історичних та праксеологічних настанов в усвідомленні, формуванні, розвитку і застосуванні екологічних прав людини як предикату всіх її основних (конституційних) прав і свобод в контексті:

а) формулювання конституційних ідей і принципів, становлення конституційних традицій та формування конституційних доктрин (теоретична частина конституціоналізму);

б) ретроспективної появи та оформлення останніх (історична частина конституціоналізму);

в) створення конституційних проектів, прийняття конституцій і внесенням до них змін (праксеологічна частина конституціоналізму).

На доктринально-теоретичному рівні ідея та концепція екологічного конституціоналізму виникла із концепції глобального кліматичного конституціоналізму (Global Climate Constitutionalism) [3-4]. Її поява та структуризація була пов'язана:

а) не тільки і не стільки з усвідомленням ролі і значення клімату в існуванні людської цивілізації на рівні державно організованого соціуму та міжнародного співтовариства держав - особливо негативних наслідків в таких різноманітних сферах, як торгівля, права людини, енергетика, катастрофи, фінанси та міграція тощо (доктринальні предметно-об'єктні пріоритети. - Авт.), -

б) скільки з обґрунтованими сумнівами представників національної конституційної і міжнародної доктрини в можливості ефективної легалізації екологічних прав людини на рівні держав, включаючи їх належну реалізацію (доктринальні гуманістично-легалі- заційні та гуманістично-реалізаційні пріоритети. - Авт.). Крім того,

в) велику роль відігравало розповсюдження інформації про профільну концепцію та залучення до її визнання широких кіл не лише наукової громадськості (доктринальні інформаційні пріоритети. - Авт.),

г) ай широких верств фахівців та осіб, що зацікавлені в профільній проблематиці (доктринальні глобально-просвітницькі пріоритети. - Авт.).

Отже, можна говорити про те, що долу- чення широких верств громадськості до участі у вирішенні національних і глобальних екологічних проблем, починаючи з кліматичних, формує інституційні структури громадянського суспільства, причому як на рівні конкретної держави, в межах державно організованого соціуму, так й на універсальному рівні - в межах глобального громадянського суспільства.



Аналіз останніх досліджень та публікацій

Необхідно наголосити на тому, що цей складний і суперечливий процес є доктринально обґрунтованим, оскільки він, з одного боку, є науково супроводжуваним, а з іншого - деякою мірою науково забезпеченим. Одночасно він детермінує профільні структури, що виступають на користь застосування концепції глобального конституціоналізму (доктринальні інституційно-громадянські пріоритети. - Авт.).

Корисними саме з доктринально-науко- вих і праксеологічних позицій стали опубліковані дослідницькі посібники по напрямках системної властивості профільної феноменології [3; 4; 5; 6; 7; 8; 9], які будуть використовуватися та вже використовуються науковцями, аспірантами, практикуючими юристами та юристами в політичних колах (доктри- нальні технологічно-діяльнісні пріоритети. - Авт.). Необхідно відзначити, що наведені посібники відіграли суттєву роль в обґрунтуванні феноменології екологічного конституціоналізму та розповсюдженні знань про нього. Крім того, дослідницький посібник, присвячений глобальному кліматичному конституціоналізму прямо досліджує, як розробити конституційні дискурси та стратегії для вирішення цих глобальних проблем, і таким чином подолати негативні наслідки зміни клімату, водночас сприяючи розвитку більш стійкого, справедливого та відповідального глобального суспільства [10] (кон- ституційно-діяльнісні пріоритети. - Авт.).

Отже, до кола зарубіжних фахівців, які обґрунтовують необхідність появи феноменології глобального конституціоналізму та втілення його концепції у нормативному вимірі, відносяться представники конституційної та міжнародно-правової доктрини різних країн: Крістіна Фойгт (Норвегія), Панайотіс Деліматіс (Нідерланди), Мері Джейн Анджело (США), Анель Дю Плессі (Південна Африка), Бенуа Майєр (Гонконг, Китай), Франсуа Крепо (Канада), Розмарі Лістер (Австралія), Роберт Верчіка (США), Жорді Харія-Манцано та Сусана Боррас (Іспанія).

Метою статті є узагальнення й дослідження еволюції доктринальних питань детермінації формування та семантичного визначення екологічного конституціоналізму.

Виклад основного матеріалу

Вчені-конституціоналісти, міжнародники, екологи, фахівці з аграрних наук тощо з різних університетів світу, зокрема P. У Адлер, Р. M. Братспіс, A. Косбі, Л. Х. Гундерсон, C. Хеберлі, K. H. Хірокава, A. Кеннеді, Р. Кібу- гі, Е.ЛеГал, П.Мартін, М.Новлін, А.Одеме- не, Дж. П. П'єтрафеса, Дж. Б. Рухл, С. Сойєр, Е. Шпигель, Дж. Верхурен та інші, досліджуючи окремі аспекти взаємного впливу та взаємного зв'язку між кліматом та іншими об'єктами оточуючого світу, дійшли висновків про:

необхідність заснування і проведення «Ініціативи REDD+» щодо скорочення викидів парникових газів від знищення лісів, що є важливим інструментом у протидії їх деградації. Відповідний проєкт підтриманий ООН для стимулювання країн, що розвиваються, і передбачає вжиття та нарощування заходів щодо пом'якшення впливу клімату в лісовому секторі, а також заохочення та спрямування фінансових ресурсів на виконання цього завдання. За ініціативою експертів з права, міжнародних відносин, переговорників та активістів у сфері зміни клімату сформовано нові механізми управління REDD+ з одночасним аналізом того, яким чином і якою мірою вони вбудовуються в міжнародно-правову базу;

взаємодію між зміною клімату та торгівлею, що стала помітнішою останніми роками. Робота експертів у цій сфері спрямована на відображення стану справ у таких сферах, як: кредити на викиди вуглецю та податки, встановлення стандартів і торгівля «зеленими» товарами та послугами чи інвестиціями як на регіональному, так і глобальному рівнях;

зв'язок між зміною клімату, сільським господарством і законом, який, об'єднуючи вчених з усього світу, критично досліджує, від яких екологічних і соціальних факторів залежить продовольча безпека та кліматично стійкий розвиток; семантичний екологічний конституціоналізм правопорядок

необхідність розгляду таких концептуальних понять, як «системне мислення» та управління зміною клімату, а також практичних питань про оплату екосистемних послуг та державні субсидії на біопаливо, у контексті дослідження вразливості та стійкості як людей, так і агроекосистем. Демонструється, яким чином кліматичні дії можуть зробити високу віддачу сільському господарству як основному джерелу економічної діяльності бідного населення. Акцентована увага на недостатньо досліджених областях, включаючи зв'язки між законом про інвазивні види, зміною клімату та сільськогосподарським законодавством, а також основною динамікою вразливості агроекосистем. При цьому, оцінюючи сильні та слабкі сторони існуючих сільськогосподарських законів і політики, вчені оцінюють нові та інноваційні інструменти для вирішення проблеми пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації в сільськогосподарському секторі;

дослідження в галузі законодавства про зміну клімату, землекористування та сільськогосподарського права, що є необхідним як з наукової, так і практичної точок зору;

потребу дискусії щодо того, як закон може бути пов'язаним із міграцією, що посилюється зміною клімату. В системному зв'язку з цим питанням досліджуються концептуальні аспекти взаємозв'язку між зміною клімату, міграцією та законом, а також правові зміни у конституційно-правовому та міжнародному контекстах;

оцінку законодавства про кліматичні катастрофи в межах міжнародного, державного, приватного та екологічного права на предмет визначення унікальних викликів, бар'єрів та можливостей, які кліматичні катастрофи створюють для законодавства й політики. Вивчення наукових та емпіричних даних свідчить про те, що закони, які стосуються стихійних лих, не можуть належним чином застосовуватися до катастроф, спричинених зміною клімату, а це, на думку міжнародної наукової спільноти, ставить нові завдання наукових досліджень у сфері екологічного права та міжнародної політики;

наслідки зміни клімату змушують переглянути традиційні політичні та правові концепції, оскільки виникнення глобальної політики через фізичну, економічну та соціальну взаємодію вимагає глобальних відповідей, які мають ґрунтуватися на нових принципах і не можуть бути змодельовані на основі традиційного конституціоналізму. Отже дослідження сконцентровано на тому, як побудувати кліматичний конституціоналізм на глобальному рівні, починаючи з викладення концепції про антропоцен (геологічна епоха з високим рівнем людської активності, що впливає на дику природу і відіграє істотну роль в екосистемі Землі [11]) та його наслідки для права. Така концепція забезпечує критичний підхід до глобального екологічного конституціоналізму, аналізуючи проблеми сталості та глобальної справедливості, які переплітаються з причинами та наслідками зміни клімату.

Отже, сукупність наведених поліоб'єк- тних, поліпредметних та полісуб'єктних док- тринальних підходів є свідоцтвом:

по-перше, полісемічності феноменології екологічного конституціоналізму;

по-друге, серйозності та продуктивності профільного доктринального підходу до конструювання екологічного конституціоналізму як наукової концепції;

по-третє, інституціоналізації та конституювання екологічного конституціоналізму як явища, що володіє нормативними характеристиками;

по-четверте, суттєвого прояву цієї профільної феноменології як:

а) доктринальної позиції,

б) концептуального підходу,

в) праксеологічної моделі,

г) нормативної моделі, що спирається на профільний нормативний масив (національного і міжнародного рівнів),

ґ) діяльнісно-поведінкової парадигми людської цивілізації, суб'єктів міжнародного права і акторів міжнародних відносин.

У той період, коли під егідою Економічної і Соціальної Ради ООН Європейська економічна комісія на 29-й Нараді Сторін Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, яка відбулася в м.Женева (Швейцарія) 26-28 червня 2019 р., при розгляді ПунктуЗ с) попереднього порядку денного «Питання сутності: доступ до правосуддя», в ході проведення Суддівського колоквіуму по Цілі 16 у сфері сталого розвитку: роль судової системи у сприянні забезпеченню верховенства права у питаннях навколишнього середовища, у Резюме Голови вперше офіційно проголосила у вигляді рекомендацій низку положень, що зафіксували на рівні soft law народження і легалізацію нової феноменології в міжнародному публічному праві - феноменології екологічного конституціоналізму [12], профільна наукова концепція вже існувала та знаходилася в активному обговоренні і пошуці аргументів для її широкого розповсюдження і використання.

Можна констатувати, що в онтологічному розумінні екологічний конституціоналізм у контекстуальному і функціональному розумінні виглядає як відповідний екологічний правопорядок:

у його історичному, - з фіксацією на ретроспективу, але з перспективою на майбутнє людської цивілізації;

Б) у теоретичному - з рефлексією на новітні доктринальні розробки, охоплюючі багатофакторні і багатомірні тенденції розвитку цивілізації у її людинорозмірних параметрах;

у праксеологічному вимірах - з акцентуацією на модифікацію екологічної політики держав і міжнародного співтовариства відповідно до найкращих зразків індивідуально-групових та індивідуально-колективних екологічних габітусів (зразків екологічної практики) людини та детермінованих ними нормативно-екологічних атитюдів (нормативних установок), що визначали її ді- яльнісно-поведінкові настанови в екологічній сфері.

Визначаючи екологічний правопорядок, дослідниця РащупкінаЛ.В. зазначає, по-перше, що проблема екологічного правопорядку є багатоплановою - «це проблема реалізації екологічних прав особистості, вона набагато ширше і охоплює ті області, які на перший погляд прямого відношення до неї не мають». По-друге, вона акцентує увагу на тому, що «у разі глобальної екологічної кризи створюється загроза як реалізації прав особистості на сприятливе навколишнє природне середовище, так і реалізації її інших прав, передусім, права на життя». По-третє, вона робить вельми песимістичний висновок про те, що «великомасштабна екологічна катастрофа може призвести до того, що не тільки екологічні, а й інші права особи втратять свій сенс» [13, с. 3].

Отже, можна констатувати, що проблема правопорядку в екологічній сфері не тільки набуває визначального характеру щодо інших елементів цілісної системи правопорядку в суспільстві, вона виступає своєрідним провісником екологічного конституціоналізму, що є визначальним і для існування загального конституціоналізму як основоположної характеристики правового розвитку і державно організованого суспільства, і людської цивілізації в межах міжнародного співтовариства держав. Звідси, правова регламентація відносин у тій чи іншій сфері має здійснюватися з урахуванням їхньої взаємної детермінованості, «зв'язку станів» і повинна мати комплексний характер, - але при апріорному пріоритеті екологічного правового порядку, бо саме і тільки такий підхід може забезпечити належний правопорядок у всіх сферах суспільства. При цьому, необхідною і об'єктивованою передумовою правопорядку виступає відповідне науково-теоретичне обґрунтування зазначених питань, що потребують свого доктринального супроводження і забезпечення.

Необхідно розуміти, що предметно-об'єктним ядром екологічного правопорядку виступають екологічні права людини в органічній єдності та взаємозв'язку із системним комплексом її конституційних прав і свобод. Саме вони є тим «містком», що з'єднує екологічний правопорядок з екологічним конституціоналізмом. При цьому, основними методологічними настановами такого діалектичного зв'язку є такі:

екологічний конституціоналізм є безпосереднім породженням процесів глобалізації соціуму, що продовжуються і пов'язані зі змінами природи на всіх рівнях буття суспільства і природи як складних відкритих самоорганізованих систем (прояв онтологічного зв'язку екологічного правопорядку з екологічним конституціоналізмом. - Авт.);

методологічно багаторівнева концепція глобалізації демонструє не тільки раціоналізацію цінностей, а й їх оновлення та взаємодію природи, суспільства та людини на мікро, мезо- та макрорівнях (прояв природно-антропологічного зв'язку екологічного правопорядку з екологічним конституціоналізмом. - Авт.);

наведений мікрорівень означає прояв глобалізації лише на рівні особистості [14, с. 86] - саме на цьому рівні людина як родова істота у філософії гуманізму символізує все втілене людство. При цьому, її діяльне практичне ставлення до середовища є родовою ознакою, а особистісна визначеність як основа включена до визначення людини [15] (прояв цивілізаційно-особистісного зв'язку екологічного правопорядку з екологічним конституціоналізмом. - Авт.);

світорозуміння початку тисячоліття означає послідовну зміну морального імперативу, способу життя та характеру відносин соціальних суб'єктів між собою та з природою, яка загалом визначається самосвідомістю особистості, потенціалом менталітету та культурою (прояв трансформації соціаль- но-особистісного зв'язку екологічного правопорядку з екологічним конституціоналізмом. - Авт.);

самосвідомість особистості як один із чинників збереження основи культури, її цінностей і традицій, також сприяє створенню умов подолання системної та морально-етичної кризи суспільства (прояв ментально-свідомого зв'язку екологічного правопорядку з екологічним конституціоналізмом. - Авт.);

колективна свідомість територіальних людських спільнот формує субстрат світогляду її членів н основі антропологічних цінностей. Це не тільки допомагає глибше досліджувати ціннісні підстави вчинку конкретної людини (особистості), а й розуміти та оцінювати їх у руслі реальних історичних традицій - причому, зміна динаміки цінностей на рівні спільноти фактично демонструє еволюцію ментальної сфери індивіда, до якої він належить (прояв колективно-ментального зв'язку екологічного правопорядку з екологічним конституціоналізмом. - Авт.);

класична філософська антропологія, що приділяє особливу увагу вивченню динаміки прогресивної зміни цінностей, безпосередньо пов'язана із прогресивними якісними змінами чуттєвої сфери через відкриття нових цінностей з урахуванням еволюції духовних структур, фактично призводить до формування екологічного конституціоналізму як нової цінності у духовному світі людини, її груп і асоціацій (спільнот), що трансформуються у конкретні напрями людської діяльності по збереженню довкілля (прояв колек- тивно-аксіологічного зв'язку екологічного правопорядку з екологічним конституціоналізмом. - Авт.);

антропофілософська модель людини та її свідомості, в якій властивість духовної відкритості світу є однією з умов гармонійної взаємодії зі світом, має комплексне інструментальне значення, що передбачає залучення природничої і філософської термінології для опису змін на людському субстраті в контекстуалізації екологічного порядку денного існування і розвитку людської цивілізації (прояв філософсько-термінологічного зв'язку екологічного правопорядку з екологічним конституціоналізмом. - Авт.);

філософсько-антропологічний та соціально-антропологічний вимір людини як духовно відкритої сутнісної структури [16, с. 21], здатної до нескінченного розширення меж свого внутрішнього світу та готовності до культурного гармонізуючого діалогу, - формує і носить у випадку екологічної домінанти інтегративне методологічне значення та виконує найбільш значущу роль основи для формування моделі соціальних процесів та феноменів (прояв інтегративно-методологічного зв'язку екологічного правопорядку з екологічним конституціоналізмом. - Авт.);

наведені підходи до розуміння проявів зв'язків екологічного правопорядку з екологічним конституціоналізмом активно впливають на формування і розвиток нормативних проявів у профільній сфері - через рефлексію (на рівні державних та недержавних суб'єктів, інституцій національного і міжнародного громадянських суспільств), актуалізацію нормотворчості (повсякденної на національному рівні та договірної в межах міжнародного співтовариства) у сфері екологічного конституціоналізму, що формується на основі екологічного правопорядку як сукупність принципів і норм.

Отже, наведені позиції, на наш погляд, повністю відповідають не тільки доктринальному доробку в сфері екологічного конституціоналізму, а й закріпленим на рівні міжнародного співтовариства положенням soft law відносно структурного розуміння цієї нової феноменології в міжнародному публічному праві:

екологічний конституціоналізм базується на визнанні його як однієї з іманентних та необхідних частин національного і глобального конституціоналізму, їх важливої видової характерологічної риси (конститую- ючий фактор. - Авт.);

він виникає не на порожньому місці, а при наявності вже сформованих та апробованих на практиці поведінково-діяльнісних настанов держав та міжнародного співтовариства у профільній сфері (кумулятивний ді- яльнісно-поведінковий фактор. - Авт.) через:

а) закріплення обов'язків держав щодо захисту довкілля та екологічних прав людини на національному конституційному і законодавчому рівнях, з використанням міжнародного договірного права у вигляді їх міжнародно-правових зобов'язань;

б) наявність сталої судової національної та міжнародної практики щодо захисту екологічних прав людини та правового статусу довкілля;

в) наявність вже розроблених національного і міжнародного нормативних масивів щодо захисту довкілля, включаючи й екологічні права людини;

г) формування матеріальних і процесуальних прав людини в контексті захисту прав на безпечне довкілля (Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25.06.1998 р. - Орхузька конвенція) [17].

він виникає на стику конституційного права (національного), міжнародного права, права прав людини (міжнародного) та права навколишнього середовища (національного і міжнародного) (структурно-комплексний фактор, що трансформується у структурно-системний фактор. - Авт.).

Таким чином можна констатувати, що у семантичному розумінні і визначенні феноменологія екологічного конституціоналізму:

носить синтетичний та інтеграційний характер,

має суттєве національне та міжнародне значення,

визначається на доктринальному рівні, але володіє екзистенційно-важливими прак- сеологічними характеристиками, за своїм значенням може бути віднесена до кола конституційних цінностей;

скерована на розуміння складної і суперечливої проблематики, що у парадиг- мальному значенні, з одного боку, суттєво обмежує права держав та їх міжнародного співтовариства на бездумне, неконтрольова- не та безсистемне розпорядження об'єктами оточуючого природного середовища, а з іншого, - визнає принцип верховенства права у сфері екологічних правовідносин, в яких людина володіє природними та невід'ємними правами на користування довкіллям, іманентною частиною якого вона є, і саме людина володіє беззаперечними правами перед правами держави та інших суб'єктів національного і міжнародного права у нормативному визнанні, легалізації і судовому захисті таких прав, для чого на рівні держав та їх міжнародного співтовариства створено необхідні нормативні та правозахисні механізми.



Висновки

Резюмуючи наведені вище положення, можна дійти таких висновків:

у процесі дослідження феноменології екологічного конституціоналізму вибудовується складний дихотомічний організаційно-процесуальний ланцюжок «економіка як об'єктивний прояв соціального життя людини, включаючи її біологічне існування - довкілля» / «навколишнє природне середовище - життя людини та існування соціуму», - такий ланцюжок:

по-перше, володіє екзистенційною змістовністю;

по-друге, демонструє основоположний і прямий зв'язок найважливіших напрямів людської діяльності з довкіллям;

по-третє, напряму ставить питання виживання людства, у тому числі й через правовий статус членів територіальних людських спільнот, у залежність від фактичного стану навколишнього природного середовища;

по-четверте, формує глибоку та динамічну детермінацію діяльності людини через призму охорони та захисту довкілля, актуалізуючи створення захисної екологічної системи, заснованої на екологічному правопорядку;

по-п'яте, вирішення останньої задачі напряму пов'язане зі складними процесами нормотворчості, що об'єктивно повинні відбуватися в межах державно організованого соціуму з ініціативи його членів - громадян держави, створюваних ними інституцій громадянського суспільства та при активній підтримці органів публічної влади;

по-шосте, такі важливі кроки з формування національного масиву екологічного законодавства, що легітимізують екологічні права людини, детермінуючи залежність від останніх всіх інших прав і свобод людини, а також введення таких прав в коло конституційних цінностей у підсумку, - в обов'язково- му порядку повинні знайти своє відображення в національному конституціоналізмі; на доктринально-теоретичному рівні ідея та концепція екологічного конституціоналізму виникла із концепції глобального кліматичного конституціоналізму (Global Climate Constitutionalism), в рамках якого проводився комплекс досліджень еколо- го-нормативного характеру;

сукупність поліоб'єктних, поліпред- метних та полісуб'єктних доктринальних підходів до визначення феноменології екологічного конституціоналізму є свідоцтвом: полісемічності феноменології екологічного конституціоналізму; серйозності та продуктивності профільного доктринального підходу до конструювання екологічного конституціоналізму як наукової концепції; інститу- ціоналізації та конституювання екологічного конституціоналізму як явища, що володіє нормативними характеристиками; суттєвого прояву цієї профільної феноменології як: а) доктринальної позиції, б) концептуального підходу, в) праксеологічної моделі, г) нормативної моделі, що спирається на профільний нормативний масив (національного і міжнародного рівнів), ґ) діяльнісно-поведін- кової парадигми людської цивілізації, суб'єктів міжнародного права і акторів міжнародних відносин;

в онтологічному розумінні екологічний конституціоналізм у контекстуальному і функціональному внутрішньому розумінні виглядає як відповідний екологічний правопорядок:

у його історичному, - з фіксацією на ретроспективу, але з перспективою на майбутнє людської цивілізації;

Б) у теоретичному - з рефлексією на новітні доктринальні розробки, охоплюючі ба- гатофакторні тенденції розвитку цивілізації у її людинорозмірних параметрах;

у праксеологічному вимірах - з акцентуацією на модифікацію екологічної політики держав і міжнародного співтовариства відповідно до найкращих зразків індивідуально-групових та індивідуально-колективних екологічних габітусів (зразків екологічної практики) людини та детермінованих ними нормативно-екологічних атитюдів (нормативних установок), що визначали її ді- яльнісно-поведінкові настанови в екологічній сфері; проблема правопорядку в екологічній сфері не лише набуває важливого характеру серед інших елементів цілісної системи правопорядку в суспільстві, вона виступає своєрідним провісником екологічного конституціоналізму, що є визначальним і для існування загального конституціоналізму як основоположної характеристики правового розвитку і державно організованого суспільства, і людської цивілізації в межах міжнародного співтовариства держав;

необхідно розуміти, що предметно-об'єктним ядром екологічного правопорядку виступають екологічні права людини в органічній єдності та взаємозв'язку із системним комплексом її конституційних прав і свобод, - саме вони є тим «містком», що з'єднує екологічний правопорядок з екологічним конституціоналізмом - це аргументовано доводиться основними методологічними настановами такого діалектичного зв'язку;

можна констатувати, що у семантичному розумінні і визначенні феноменологія екологічного конституціоналізму: а) носить синтетичний та інтеграційний характер, б) має суттєве національне й міжнародне значення, в) визначається на доктринальному рівні, але володіє екзистенційно-важли- вими праксеологічними характеристиками, г) за своїм значенням може бути віднесена до кола конституційних цінностей; ґ) спрямована на розуміння складної і суперечливої проблематики, що у парадигмальному значенні, з одного боку, суттєво обмежує права держав та міжнародного співтовариства на бездумне, неконтрольоване та безсистемне розпорядження об'єктами оточуючого природного середовища, а з іншого - визнає принцип верховенства права у сфері екологічних правовідносин, в яких людина володіє природними та невід'ємними правами щодо користуванням довкіллям, іманентною частиною якого вона є, і д) саме людина володіє беззаперечними правами перед правами держави та інших суб'єктів національного і міжнародного права у нормативному визнанні, легалізації і судовому захисті таких прав, е) для чого на рівні держав та їх міжнародного співтовариства створено необхідні нормативні та правозахисні механізми.



Список використаних джерел

1. ОрзіхМ.П. Конституційний устрій держави і суспільства. Основи держави і права України: навч. посіб. Одеса: ОНЮА, 1999. С. 36-52.

2. БлагутаР. І. Конституціоналізм як ба- гатоаспектне явище державно-правового та суспільно-політичного розвитку. Сучасний конституціоналізм: проблеми теорії та практики: матеріали наукового семінару (21 червня 2019 р.) / упор. Н.Я. Лепіш. Львів : ЛьвДУВС, 2019. С.3-8.

3. Research Handbook on REDD+ and International Law / Edited by Christina Voigt. Edward Elgar Publishing, 2016. 512p.

4. Research Handbook on Emissions Trading / Edited by Stefan E. Weishaar. Cheltenham, UK: Edward Elgar Publishing Limited, 2016. 384 р.

5. Research Handbook on Climate Change and Trade Law / Edited by Panagiotis Delimatsis. Elgar, U.K., 2016. 576 p.

6. Research Handbook on Climate Change and Agricultural Law / Edited by Mary Jane Angelo, Fredric G. Levin, Anel du Plessis. Elgar, U.K., 2017. 488 p.

7. Research Handbook on Climate Change, Migration and the Law / Edited by Benoit Mayer, Francois Crepeau. Elgar, U.K., 2017. 512 p.

8. Research Handbook on Climate Disaster Law Barriers and Opportunities / Edited by Rosemary Lyster, Robert R.M. Verchick. Elgar, U.K., 2018. 416p.

9. Research Handbook on Global Climate Constitutionalism / Edited by Jordi Jaria- Manzano. Elgar, U.K., 2019. 352 p.

10. Research Handbook on Global Climate Constitutionalism.

11. Антропоцен. Вікіпедія. Вільна енциклопедія.

12. Судейский коллоквиум по Цели16 в области устойчивого развития: роль судебной системы в содействии обеспечению верховенства права в вопросах окружающей среды. Совещание Сторон Конвенции о доступе к информации, участии общественности в процессе принятия решений и доступе к правосудию по вопросам, касающимся окружающей среды. Рабочая группа Сторон; двадцать третье совещание. Женева, 26-28 июня 2019 года. Пункт 3 с) предварительной повестки дня. Вопросы существа: доступ к правосудию.

13. РащупкинаЛ.В. Экологический правопорядок (Общетеоретический анализ): ав- тореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Владимир, 2006. 28 с.

14. ИрхенИ.И., РемизовВ.А. Социально-культурная регионализация современной России как глобализационный процесс. Современные социально-политические процессы в регионах России и мира. Краснодар : АНО «Центр социально-политических исследований «Премьер», 2011. С. 78-108.

15. ПесоцкаяЕ.Н., ГромоваЕ.В., Коваленко Е. Н. и др. Ценностные аспекты мета- нормативных принципов отношений человека с природой и проблема онтологической границы внутреннего мира человека и окружающей среды. Научное обозрение. Раз- делі. Научные исследования. 2017. №2.

16. ПесоцкаяЕ.Н. Эволюция методологии социального анализа проблемы человека в истории науки (антропофилософский аспект): монография. Саранск: Изд-во Мор- дов. ун-та, 2015. 112 с.

17. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25.06.1998 р.

References

1. Orzikh, M. P. (1999). Konstytutsiynyy ustriy derzhavy i suspil'stva. Osnovy derzhavy i prava Ukrayiny: navch. posib. Odesa: ONYUA, 3652 [in Ukrainian].

2. Blahuta,R. I. (2019). Konstytutsionalizm yak bahatoaspektne yavyshche derzhavno- pravovoho ta suspil'no-politychnoho rozvytku. Suchasnyy konstytutsionalizm: problemy teoriyi ta praktyky: materialy naukovoho seminaru (21 chervnya 2019r.) / upor. N. Yа. Lepish. L'viv: L'vDUVS, 3-8 [in Ukrainian].

3. Voigt,Chr. (Ed.). (2016). Research Handbook on REDD+ and International Law. Edward Elgar Publishing. Weishaar,StefanE. (Ed.). (2016).

4. Research Handbook on Emissions Trading. Cheltenham, UK: Edward Elgar Publishing Limited.

5. Delimatsis, P. (Ed.). (2016). Research Handbook on Climate Change and Trade Law. Elgar, U.K.

6. Angelo, M. J., Levin, Fr. G., Anel du Plessis. (Ed.). (2017). Research Handbook on Climate Change and Agricultural Law. Elgar, U.K.

7. Mayer,B., Crepeau,Fr. (2017). Research Handbook on Climate Change, Migration and the Law. Elgar, U.K.

8. Lyster,R., Verchick, R.R.M. (2018). Research Handbook on Climate Disaster Law Barriers and Opportunities. Elgar, U.K.

9. Jaria-Manzano,J. (2019). Research Handbook on Global Climate Constitutionalism. Elgar, U.K.

10. Research Handbook on Global Climate

11. Sudeyskiy kollokvium po Tseli 16 v oblasti ustoychivogo razvitiya: rol' sudebnoy sistemy v sodeystvii obespecheniyu verkhovenstva prava v voprosakh okruzhayushchey sredy. Soveshchaniye Storon Konventsii o dostupe k informatsii, uchastii obshchestvennosti v protsesse prinyatiya resheniy i dostupe k pravosudiyu po voprosam, kasayushchimsya okruzhayushchey sredy. Rabochaya gruppa Storon; dvadtsat' tret'ye soveshchaniye. Zheneva, 26-28iyunya 2019goda. Punkt3c) predvaritel'noy po- vestki dnya. Voprosy sushchestva: dostup k pravosudiyu.

12. Rashchupkyna,L.V. (2006). Ekolohycheskyy pravoporyadok (Obshcheteo- retycheskyy analyz): avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.01. Vladymyr [in Russian].

13. Irkhen,I.I., Remizov,V. A. (2011).

14. Sotsial'no-kul'turnaya regionalizatsiya sovremennoy Rossii kak globalizatsionnyy protsess. Sovremennyye sotsial'no-politicheskiye protsessy v regionakh Rossii i mira. Krasnodar: ANO «Tsentr sotsial'no-politicheskikh issledovaniy «Prem'yer», 78-108 [in Russian].

15. Pesotskaya,Ye.N., Gromova,Ye.V., Kovalenko,Ye.N. i dr. (2017). Tsennostnyye aspekty metanormativnykh printsipov otnosheniy cheloveka s prirodoy i problema ontologicheskoy granitsy vnutrennego mira cheloveka i okruzhayushchey sredy. Nauchnoye obozreniye. Razdel I. Nauchnyye issledovaniya, №2.

16. Pesotskaya,Ye.N. (2015). Evolyutsiya metodologii sotsial'nogo analiza problemy cheloveka v istorii nauki (antropofilosofskiy aspekt). Saransk : Izd-vo Mordov. un-ta [in Russian].

17. Konventsiya pro dostup do informatsiyi, uchast' hromads'kosti v protsesi pryynyattya rishen' ta dostup do pravosuddya z pytan', shcho stosuyut'sya dovkillya vid 25.06.1998.

Размещено на Allbest.ru