Проблеми виконання рішень Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми виконання рішень Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами

Кулявець О.С. аспірант, Донецький національний університет імені Василя Стуса

Анотація

Рішенням Конституційного Суду України за результатами розгляду конституційних скарг правові акти можуть бути визнані неконституційними, фактично змінюючи правове регулювання спірних правовідносин та забезпечуючи верховенство Конституції та захист прав людини. Але сам факт винесення рішення суду не означає, що воно буде виконано автоматично. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України. Труднощі в регулюванні виконання рішень Конституційного Суду України пов'язані з його особливою правовою природою та призначенням. Виконання рішень Конституційного Суду України про визнання нормативно-правового акта неконституційним може здійснюватися шляхом послідовної законодавчої роботи щодо усунення правових прогалин, спричинених рішенням Конституційного Суду, - шляхом прийняття відповідних законів державою. Проте, очевидно, що законодавством досі чітко не визначено механізм виконання рішення КСУ.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що на сьогодні статистика виконання рішень Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами є незадовільною. Для покращення ситуації необхідно виявити причини низьких показників та запропонувати шляхи їх подолання.

Ключові слова: конституційна скарга, верховенство конституції, Конституційний Суд України, Федеральний Конституційний Суд Німеччини, виконання рішень Конституційного Суду України.

Annotation

The complaint in the context of the human rights mechanism as a means of protecting the rights of the individual and ensuring the supremacy of the Constitution attracts the attention of researchers.

Based on the results of consideration of constitutional complaints, the Constitutional Court of Ukraine may declare legal acts unconstitutional, ensuring the supremacy of the Constitution and protection of human rights. In addition, the regulation of disputed legal relations is changing. But the mere fact of a court decision does not mean that it will be executed automatically. The decision of the Constitutional Court of Ukraine must be complied with - this is enshrined in the Constitution of Ukraine, which has the highest legal force among other legal acts. Difficulties regarding the execution of decisions of the Constitutional Court of Ukraine and the regulation of such execution are related to the special legal nature of the Constitutional Court and its purpose.

Execution of decisions of the Constitutional Court of Ukraine on declaring a normative legal act unconstitutional should be carried out through consistent work of the legislature to eliminate legal gaps caused by the decision of the Constitutional Court by adopting relevant laws by the state. However, it is obvious that the legislation still does not clearly define the mechanism of implementation of the CCU decision.

This article analyzes the statistics of the Constitutional Court of Ukraine's consideration of cases on constitutional complaints compared with the statistics of similar activities of the Federal Constitutional Court of Germany. An analysis of the legislation of Ukraine and Germany governing the implementation of decisions of the Constitutional Court.

It is proposed to amend the legislation that will increase the effectiveness of implementing the decisions of the Constitutional Court of Ukraine, including in cases of constitutional complaints.

The relevance of this work is that today the statistics on the implementation of decisions of the Constitutional Court of Ukraine in cases of constitutional complaints are unsatisfactory. To improve the situation, it is necessary to identify the causes of low rates and suggest ways to overcome them.

Keywords: constitutional complaint, supremacy of constitution, Constitutional Court of Ukraine, Federal Constitutional Court of Germany, execution of decisions of the Constitutional Court of Ukraine.

Вступ

Конституційна скарга є одним із правових засобів захисту прав людини та громадянина. Проте, висока ефективність вказаного інституту випливає не лише з надання особі можливості безпосереднього звернення до Конституційного Суду України, розгляду вказаного звернення і винесення відповідного рішення по ньому, але й належного забезпечення його виконання.

У механізмі здійснення правосуддя фактичне виконання рішень Конституційного Суду України стосується самих основ конституційного судочинства, а тому нехтування вказаним аспектом несе в собі ілюзорність права на справедливий суд.

Слід зазначити, що зазначеній проблематиці виконання рішень органу конституційної юрисдикції вивчали вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема, М. Маркуш, Д. Лілак, А. Єзеров, С. Головатий, В. Городовенко, Ю. Барабаш, Г. Берченко та інші.

При написанні цієї статті аналізувалися рішення Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, статистичні дані, а також вітчизняне та іноземне законодавство.

Інститут конституційної скарги є доволі новим у практиці правовій системі України (він був запроваджений лише у 2016 році внесення при внесенні змін до Конституції України). При цьому треба погодитися із думкою вітчизняних науковців стосовно неможливості сьогодні високо оцінити закладений потенціал конституційної скарги в Україні. Це також стосується і питань щодо ефективності виконання рішень Конституційного Суду України. В даному контексті існує необхідність наукового опрацювання питань стосовно удосконалення законодавчого механізму виконання рішень Конституційного Суду у справах за конституційними скаргами.

Метою даної статті є розробка та обґрунтування пропозицій стосовно вдосконалення механізму виконання рішень Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами.

Результати

На сьогоднішні в Україні гостро стоїть проблема, яка полягає у низькому рівні виконання рішень Конституційного Суду України, у тому числі у справах за конституційними скаргами. Як зазначає заступник Голови Конституційного Суду Сергій Головатий: «Не всі рішення виконано. Є такі, що виконано, а є такі, що взагалі лишаються офіційною доктриною, яка є кормом для наукової підтримки» [1]. Зокрема, п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України [2] закріплює, те що принцип обов'язковості виконання судового рішення є одним із основних засад судочинства.

У статті 129-1 Конституції України вказано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Конституційний Суд України», однією з засад, на яких Суд здійснює свою діяльність, є обов'язковість ухвалених ним рішень та висновків [3].

Також безпосередньо самим Конституційним Судом було вказано на важливість даного принципу. Наприклад, у рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-rp/2000, наголошується, що відповідно до ч.2 ст.. 150 Конституції України, рішення та висновки Конституційного Суду України є остаточними і обов'язковими до виконання. Обов'язок виконання рішення

Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів [4]. Зазначимо, що у вказаному випадку йдеться про ст. 150 Конституції України в редакції, чинній на момент ухвалення рішення.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінального процесуального кодексу України) Конституційним Судом України було вказано, що відповідно до положень Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової [5].

Щодо цього Д. Лілак вказує, що «прийняття рішення Конституційним Судом без його подальшого виконання втрачає будь-який сенс, і підтвердженням цьому є така латинська юридична формула «parum est latam esse sententaim nisi mandetur executioni» - рішення суду не зовсім завершене, якщо воно не звернене до виконання» [6].

Складно не погодитись з думкою М. Маркуша, який зазначає що «виконання рішень Конституційного Суду України - це конституційний обов'язок держави, зокрема, її глави, органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб та всіх громадян України» [7].

Стосовно обов'язковості виконання будь-яких судових рішень висловлюється і Європейський Суд з прав людини. При аналізі прецедентної практики Суду, можна виокремити його сталу позицію, що право на судовий розгляд було б ілюзорним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції [8].

Згідно з ст.13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі[9]. При цьому, під «ефективним» необхідно розуміти такий засіб, який призводить до бажаних результатів та наслідків, має найбільший ефект.

У Керівництві з належної практики щодо національних засобів правового захисту, ухваленому Комітетом Міністрів Ради Європи 18 вересня 2013 року вказано, що загальні принципи, які застосовуються до питання, чи є національні засоби правового захисту ефективними з точки зору статті 13 Конвенції, стосуються також ефективності загальних засобів, до яких відноситься і конституційна скарга. У більш широкому плані це означає, що загальні засоби правового захисту повинні мають бути ефективними, достатніми і доступними [10]. Крім цього, вказаним документом, створеним на базі практики Європейського Суду з прав людини було підсумовано зроблено висновки, що розуміння статті 13 Конвенції повинно бути забезпечено за допомогою ефективного захисту прав у випадку їх порушення. Отже, орган конституційної юрисдикції може отримати певні повноваження, наприклад, можливість скасовувати оскаржене особою рішення, або акт та зобов'язати відповідальний державний орган вжити необхідні заходи, вирішити питання стосовно виплати компенсації або про реституцію; щонайменше заявнику повинна бути надана можливість щодо відновлення провадження або переглянути свою справу у суді нижчої інстанції іншим чином, відповідно до принципів та вимог, вказаних у рішенні конституційного суду.

З практики Європейського Суду з прав людини можна виділити певні критерії ефективності конституційної скарги та розділити їх на дві групи: ті, які я забезпечують особі повноцінний доступ до конституційного контролю [11], і ті, які обумовлюють результативність конституційної скарги, саме як засобу захисту порушених прав і свобод. Так, В. Городовенко зазначає, що «названі критерії є взаємопов'язані між собою в аспекті цілісного уявлення щодо такої ефективності, яка визначається реальною спроможністю конституційної скарги забезпечити захист та відновлення основоположних прав і свобод особи до того, як особа звернеться до ЄСПЛ» [12, с.123].

Вказане свідчить про те, що будь-яке судове рішення, у тому числі у справах за конституційними скаргами, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. З цього слідує, що суб'єкт, якому треба виконати судове рішення, повинен вчинити достатні дії для організації процесу виконання рішення, незалежно від будь-яких умов. При цьому необхідно зазначити, що ефективність виконання рішень Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами повинна розглядатися в двох аспектах.

По-перше, це захист індивідуальних прав та свобод особи, що подала конституційну скаргу. В даному випадку слід погодитись із твердженням А. Єзерова, який вказує, що «інститут конституційної скарги не є життєздатним, якщо не знаходить своє продовження в механізмі перегляду судових рішень за виключними обставинами» [13]. Вказаний захист полягає в тому, що після задоволення вимог, вказаних у конституційній скарзі, дана особа має можливість звернутися до суду з заявою про перегляд рішення за виключними обставинами, в даному випадку без застосування норм Закону, який було визнано неконституційним. Це випливає, зокрема, з п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, згідно з яким серед виключних підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане . Аналогічні положення містяться в ст. 320 Господарського процесуального кодексу України та ст. 423 Цивільного процесуального кодексу України [16]. Отже, виконання рішення Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами означає ініціювання перегляду судового рішення за виключними обставинами. При цьому, суб'єкт повинен самостійно звернутися до відповідного суду з відповідною заявою про перегляд за виключними обставинами рішення, винесеного відносно нього. Виконання рішення Конституційного Суду у справі за конституційною скаргою особи у вказаному випадку залежить виключно від її власних дій, які спрямовані на ініціювання перегляду судового рішення. Нажаль, вітчизняні суди не мають можливості повністю забезпечити захист прав особи, яка звернулася з конституційною скаргою. Перешкодою є позиція судів відносно того, що рішення Конституційного Суду зворотної сили не має. При цьому, за твердженням Ю. Барабаша та Г. Берченко «Ми маємо досить системну та серйозну проблему перегляду судових рішень за наслідками визнання законів неконституційними. Це зводить нанівець зусилля самих суб'єктів звернення з конституційною скаргою - вони можуть задовольнитися хіба що внеском у розвиток правової системи на майбутнє» [17, с.14]. Але вказаний аспект реалізації рішень Конституційного Суду уз даній категорії справ потребує окремого, детальнішого дослідження.

По-друге, виконання рішень Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами впливає має безпосередній вплив на вітчизняне законодавство в цілому. Згідно зі ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відповідно до ст. 97 вказаного Закону, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, висновку. Суд може вимагати від відповідних органів письмове підтвердження виконання рішення.

Наприклад при аналізі ходу виконання свого рішення від 17 червня 2020 року №4-р(ІІ)/2020, Конституційний Суд України вказав, що станом на 31 грудня 2020 року Верховною Радою України не було прийнято будь-яких актів у зв'язку з ухваленням Рішення [18]. Стосовно рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(П)/2019, то можна сказати, що воно вважається виконаним, оскільки Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 2 жовтня 2019 року №140-ТХ [19].

Також хотілося б навести приклад рішення, яке визнано як «частково виконане». Мається на увазі рішення від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)/2019, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами. Верховною Радою України не було прийнято будь-яких актів у зв'язку з його ухваленням. Водночас Кабінет Міністрів України 26 червня 2019 року видав Постанову № 543, якою, зокрема, абзац перший пункту 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 зі змінами, виклав у новій редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду [19].

З огляду на вищевказане, можна зробити висновок, що Конституційний Суд України виконання рішень у справах за конституційними скаргами розуміє саме як внесення Верховною Радою України змін до законодавства, шляхом виключення положень, які були визнані Судом неконституційними, або прийнятті відповідних змін до законів з урахуванням висновків, викладених у рішенні.

З аналізу статистики про кількість рішень, прийнятих Конституційним Судом України за результатами розгляду конституційних скарг за період з 30 вересня 2016 року по 31 грудня 2020 року випливає, що було винесено всього 20 рішень [18, 19, 20, 21]. З них у 8 рішеннях було встановлено відповідність оскаржуваних норм Конституції України. Інші 12 рішень, що підлягають виконанню, перебувають у стані відображеному на рис. 1.

Рис. 1. Стан виконання рішень Конституційного Суду України за результатами розгляду конституційних скарг

Отже, що з урахуванням часткового виконання, було виконано лише 3 рішення Конституційного Суду України, тобто лише одна четверта частина. Це однозначно свідчить про невисоку ефективність інституту конституційної скарги в Україні в частині внесення змін до законодавства України.

За загальним правилом, встановлена Конституційним Судом неконституційність нормативного акта чи його окремого положення викликає прогалини у законодавчому регулюванні, усунути які можуть лише суб'єкт правотворчої діяльності, а саме Верховна Рада України, яка відповідно до ст.. 75 Конституції є єдиним органом законодавчої влади.

Необхідно зазначити, що виконання рішень Конституційного Суду України щодо неконституційності нормативно-правового акту повністю або в окремій частині може здійснюватися через послідовну правотворчу роботу щодо усунення прогалин, які було викликано рішенням суду - через прийняття Верховною Радою України відповідних законів, через акти Кабінету Міністрів України та актів Президента України. При цьому очевидно, що чітко визначеного механізму виконання рішення Конституційного Суду України у вітчизняному законодавстві досі не встановлено. Через відсутність конкретно визначеного порядку виконання рішень Конституційного Суду можна констатувати, що усунення вказаних прогалин залежить лише від політичної волі відповідних суб'єктів правотворчості.

Для підтвердження вищенаведеного положення можна взяти за приклад практику Федерального Конституційного Суду Федеративної Республіки Німеччина: зазначу, що за період з 01 січня 2017 по 31 грудня 2019 Федеральним Конституційним судом Федеративної республіки Німеччина було винесено 273 рішення, якими було задоволено відповідні вимоги конституційних скарг [22]. Зауважимо, що досліджувані періоди відрізняються, оскільки на момент написання статті у вільному доступі відсутня офіційна статистика стосовно функціонування Федерального Конституційного Суду Федеративної республіки Німеччина за 2020 рік. Щодо механізму виконання рішень, то можна зазначити наступне. Відповідно до § 31 (1) Закону про Федеральний Конституційний Суд, рішення Федерального Конституційного Суду є обов'язковими для конституційних органів Федерації та земель , а також для всіх судів та органів державної влади. Цей ефект обов'язковості стосується питання, вирішеного у конкретній справі. Згідно § 31 (2) Закону, деякі рішення Федерального Конституційного Суду, зокрема рішення щодо конституційності законодавства, мають силу закону; тому вони застосовуються поза індивідуальними випадками. Вказані рішення публікуються у Віснику федеральних законів (Federal Law Gazette) [23]. Згідно § 95 (3) вказаного Закону, якщо Суд задовольняє конституційну скаргу, яка оскаржує закон, цей закон скасовується.

У разі визнання закону неконституційним, Федеральний Конституційний Суд зазвичай оголошує його недійсним. Рішення недійсність щодо недійсності також застосовується заднім числом і має юридичну силу, ніби закон ніколи не був прийнятий. У інших випадках Федеральний Конституційний Суд просто оголошує положення несумісним з Основним законом і вказує дату, після якої воно більше не може застосовуватися. Зокрема, це робиться у разі, якщо законодавець має різні варіанти виправлення порушення Конституції. Це часто стосується податкового законодавства, оскільки законодавча база для стягнення податку в іншому випадку була б повністю або частково скасована. У перехідний період Законодавець повинен прийняти положення, що відповідає Конституції. У рідкісних випадках Федеральний Конституційний Суд сам визначає перехідні механізми [24].

Суддя Федерального Конституційного Суду Німеччини у відставці У. Штайнер вказує, що у Німеччині не існує спеціальних методів виконання рішень конституційних судів. Проте, у Німеччині немає проблем з виконанням рішень органів конституційної юрисдикції. У більшості випадків рішення конституційних судів якісно та своєчасно виконуються, оскільки правова свідомість відчувається на рівні всіх юридичних інституцій [25]/

Але наявність високої правосвідомості не є основною передумовою виконання рішень. Значу роль відіграє реально функціонуюче законодавство, високий рівень взаємодії органів державної влади і судової системи. Враховуючи українські реалії, можна лише підтримати озвучену рекомендацію щодо доцільності запровадження безпосередньо в Конституції або в законах про конституційні суди механізму імплементації рішень конституційних судів.

Висновки

Проведений аналіз дає змогу запропонувати пропозиції стосовно вдосконалення механізму виконання рішень Конституційного Суду України, підвищення ефективності їх виконання, а саме доповнити розділ 14 Закону України «Про Конституційний Суд України» відповідними нормами щодо обов'язкового зазначення в резолютивній частині рішення Конституційного Суду порядку реалізації рішення, строків виконання та порядку обов'язкового звітування, зокрема, частину 1 статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» викласти в наступній редакції: «З метою забезпечення реального виконання рішення, додержання висновку, Конституційний Суд України має обов'язково визначити у своєму акті порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язок щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку»; частину 2 статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» викласти в такій редакції: «Про результати виконання рішення, додержання висновку відповідальні за це органи, у строк, визначений у рішенні, висновку, зобов'язані письмово повідомити Конституційний Суд України», що, в свою чергу, забезпечить відновлення порушених прав осіб.

Список використаних джерел

справа конституційна скарга суд

1. III засідання НКР КСУ та семінар «Питання контролю виконання рішень Конституційного Суду України», URL: https://cutt.ly/tSQNDVV

2. Конституція України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної ради України. 1996. №30. Ст.141.

3. Про Конституційний Суд України: Закон України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2136-19#Text

4. Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-rp/2000. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v015p710-00#Text

5. Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v016p710-09#Text

6. Лілак Д.Д. Мудрість прадавніх про право, закон, владу, правосуддя. Київ - Оріяни, 2000. 144с.

7. Маркуш М. Шляхи підвищення ефективності виконання рішень Конституційного суду України: теоретичні та практичні аспекти. Вісник Конституційного Суду України. 2009. №5. С.76-88. URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/ndf/05-06.11.2009.pdf

8. Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Іммобіліае Саффі проти Італії» 1999 URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/980_075#Text; Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Хорнсбі проти Греції», 1997 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980 079#Text

9. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995 004

10. Керівництво з належної практики щодо національних засобів правового захисту. URL: https://rm.coe.int/k-/1680695aab.

11. Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Маріні проти Албанії», 18 грудня 2007, №3738/02. URL:https://www.legal-tools.org/doc/5b79a1/pdf

12. Городовенко В. Ефективність конституційної скарги як засобу правового засобу в аспекті новел практики Європейського суд з прав людини. Вісник Конституційного Суду України. 2013. №6. С. 118-127. URL:https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/visnik 6 2019.pdf

13. Єзеров А. Конституційна скарга і виключні обставини перегляду справ. Судебно-14.юридическая газета. 2019. 03.01. URL: https://cutt.ly/GSQ0vR8

Кодекс адміністративного судочинства України,

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n123722005.URL:

15.Господарський процесуальний кодекс

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4004України,1992.URL

16.Цивільний процесуальний кодекс

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9041України,2004.URL

17. Барабаш Ю., Берченко Г. Ефективність індивідуальної конституційної скарги як засобу захисту прав людини. Вісник Конституційного Суду України. 2021. № 5. С. 921.

18. Щорічна інформаційна доповідь Конституційного Суду України за 2020 рік. URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/dopovid 2020.pdf

19. Щорічна інформаційна доповідь Конституційного Суду України за 2019 рік. URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/dopovid 2019.pdf

20. Щорічна інформаційна доповідь Конституційного Суду України за 2017 рік. URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/dopovid 2017.pdf

21. Щорічна інформаційна доповідь Конституційного Суду України за 2018 рік. URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/dopovid 2018.pdf

22. Federal Constitutional Court (2020) - Annual Statistics, 2019. URL: https://www.bundesverfassungsgericht.de/SharedDocs/Downloads/EN/Statistik/statistics 20 19.pdf? blob=publicationFile&v=3

23. Federal Constitutional Court Actonthe Federal Constitutional Court, 1951. URL: https://www.bundesverfassungsgericht.de/SharedDocs/Downloads/EN/Gesetze/BVerfGG.pd f? blob=publicationFile&v=1

24. Federal Constitutional Court of Germany. Effect of decisions. URL: https://www.bundesverfassungsgericht.de/EN/Verfahren/Wichtige- Verfahrensarten/Wirkung-der-Entscheidung/wirkung-der-

entscheidung node.html;jsessionid=226CB5DB6F26B30032D5EF994B25597F.2 cid386

25. Конституційний Суд України (2018). Українсько-Німецька фахова зустріч з питань конституційного права та процесу. URL: https://ccu.gov.ua/novyna/ukrayinsko-nimecka- fahova-zustrich-z-pytan-konstytuciynogo-prava-ta-procesu-0

Размещено на Allbest.ru