Національні інтереси та загрози державній безпеці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національні інтереси та загрози державній безпеці України

Павленко В.С.

провідний науковий співробітник, Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України

Анотація

У статті розглядається теоретико-смислове наповнення поняття «національні інтереси». Здійснено критичний аналіз широкого спектру концепцій та визначень національних інтересів у наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених. Автор особливу увагу зосереджує на спробі проаналізувати підходи до розуміння сутності та змісту національних інтересів держави України із загальнотеоретичних позицій. З цією метою розглядаються окремі сутнісні характеристики категорії «національні інтереси», визначено їхні основні особливості. На думку автора статті, сутність національних інтересів проявляється через призму вивчення їхніх ознак, що дає змогу подати авторський варіант визначення поняття «національні інтереси» як змістової частини (поряд із загрозами) національної безпеки країни.

Ключові слова: національні інтереси; загрози; державна безпека; держава; національна безпека.

Annotation

The article examines the theoretical and semantic content of the concept of «national interests». A critical analysis of a wide range of concepts and definitions of national interests by domestic and foreign scientists is given. The author focuses special attention on an attempt from general theoretical positions to conduct an analysis of approaches to understanding the essence of the national interests of the state of Ukraine. However, consideration of the essence and content of national interests from a general theoretical perspective remains in the shadows. For this purpose, some scientific approaches to the understanding of national interests are considered, some essential characteristics are presented, and certain features are highlighted. It is substantiated that the national interest is practically impossible to determine with exhaustive accuracy, however, without using this concept it is impossible to reflect the essence of the national security of any state.

According to the author of the article, the essence of national interests is revealed through the prism of studying their features, which allows us to present the author's version of defining national interests as a meaningful part (along with threats) of the country's national security.

It has been proven that national interests have both external (international) and internal (domestic) nature, being the basis of state policy in the future.

The article notes that at the current stage of development, Ukraine has faced threats and challenges that require immediate solutions. For this purpose, the author singled out the most relevant of them, and also singled out the main factors that form a hierarchy of dangers for the realization of vital national interests of Ukraine.

It is substantiated that threats to national security are understood as those factors that can lead to the limitation of the most important interests of the state, society or a person.

Keywords: national interests; threats; state security; state; national security.

Вступ

Пріоритети сучасного незалежного розвитку будь-якої держави значною мірою залежать від того, наскільки чітко й недвозначно сформульовані її національні інтереси, а також від чіткого розуміння шляхів реалізації механізмів їхнього захисту. Серед пріоритетних цілей стійкого розвитку держави перше місце посідає забезпечення національної безпеки в усіх її формах і проявах. Концепція національної безпеки є похідною від концепції національних інтересів, а в більш широкому значенні - від загального бачення громадянами тієї чи іншої держави її місця та ролі в сучасній світовій цивілізації.

Поняття «національний інтерес» досить складно схарактеризувати вичерпно точно, проте без його використання неможливо відобразити сутність національної безпеки будь-якої держави.

Як зазначено в науковій літературі, національний інтерес - це найбільш вагомий орієнтир самостійної політичної діяльності національно орієнтованих сил у сфері державної влади. Національний інтерес є однією із основних умов набуття людьми національної й культурної ідентичності, крім того, він у концентрованій формі виражає ті цілі та способи їх досягнення, які закріпляють за національними рухами той чи інший політичний статус як у середині держави, так і на міжнародній арені. У кінцевому результаті як основа діяльності національної держави національний інтерес виступає і в значенні показника визначеності внутрішньої та зовнішньої політики держави [1, с. 167].

Акцент на зовнішньому вимірі національних інтересів, як зауважує Є. Вятр, не означає зневажливого ставлення до внутрішніх цінностей, зокрема добробуту громадян, політичних та культурних свобод, дотримання прав, розвитку науки, освіти та культури. Усе це - незаперечні цінності, реалізація яких цілком справедливо є метою багатьох соціальних і політичних рухів. Як правило, збереження зазначених цінностей найкраще може бути забезпечене у власній національній державі [2, с. 24].

Відповідно, основним завданням, що стоїть перед Україною, є визначення та забезпечення механізмів втілення національних інтересів у надзвичайно динамічному світі, розвиток якого детермінують принципово нові процеси, які раніше не були відомі в історії.

Окрім того, проблема забезпечення безпеки завжди турбувала людство в процесі розвитку цивілізації. Після двох світових воєн та припинення режиму «холодної війни» не виправдали себе сподівання щодо зменшення кількості загроз національній і міжнародній безпеці. Міждержавні конфлікти, терористичні акти, загроза ядерної війни, військові дії, надзвичайні ситуації техногенного й природного характеру продовжують становити велику небезпеку й у ХХІ столітті.

Перелік реальних і потенційних загроз для національної і міжнародної безпеки не є вичерпним. За цих обставин забезпечення національних інтересів будь-якої держави світу передбачає адекватне реагування на виклики й загрози сучасності, тобто проведення ефективної політики у сфері національної безпеки [3, с. 42].

Актуальним це питання є і для нашої держави. Оскільки на сьогодні існує реальна загроза для національної безпеки України, тобто зазіхання на суверенітет та територіальну цілісність загалом, то національна безпека потребує системності в її забезпеченні, спрямованої на захист національних цінностей і реалізацію національних інтересів.

Саме тому дослідження питань національних інтересів та сучасних загроз національній безпеці України засвідчує, що забезпечення безпеки особи, суспільства й держави є досить складною науковою проблемою, що потребує поглибленого вивчення.

Теоретичною базою наукового дослідження стали роботи таких вітчизняних та іноземних науковців, як: В.І. Андріяш, С.В. Андрущенко, Є. Вятр, О.В. Глазов, Є.В. Кобко, В.А. Ліпкан, Ф.

Медвідь, Х.Д. Моргентау, Н.П. Москальова, О.Г. Пухкал, Г.П. Ситник, А.І. Соловйов, О.А. Харун, Ю.А. Хатнюк та ін.

Мета наукового дослідження - обґрунтування теоретичних аспектів поняття «національні інтереси» та характеристика загроз державній безпеці України.

Результати

загроза державна безпека україна

Категорія «національні інтереси» часто використовується в політологічному дискурсі, а також у практичній внутрішньо- та особливо зовнішньополітичній діяльності. Зазвичай під терміном «інтереси» розуміють «усвідомлені потреби, сформовані суспільством, соціальними групами та індивідами».

Варто зазначити, що на початку епохи Нового часу в політичній думці низки європейських держав набула значного поширення категорія «державний інтерес» [4, с. 50].

Саме поняття «національний інтерес», як стверджує Ф. Медвідь, з'явилося ще в ХУІ столітті. У теорії міжнародних відносин цей термін вживається зазвичай у сфері зовнішньої політики та сприймається в розумінні «державний, народний, всенародний». До наукового обігу вказане поняття увійшло порівняно недавно, оскільки лише 1935 року було введене до Оксфордської енциклопедії соціальних наук [5, с. 67].

Із поняттям «національні інтереси» ми найчастіше стикаємося у двох випадках. У першому - це політичний дискурс, у якому політики та публіцисти обґрунтовують певні дії держави або політичних сил, які вони представляють, посиланнями на національні інтереси, які в цьому контексті мають нормативний характер. Йдеться про те, що відповідає національним інтересам та підлягає обґрунтуванню, а що ні.

В іншому контексті зазначена категорія постає, коли дослідник міжнародних відносин ставить собі запитання, чим керувалися державні діячі, приймаючи ті чи інші рішення, - національними чи груповими інтересами, ідеологічними поглядами, іншими причинами. У цьому випадку поняття національних інтересів постає як нейтральна в етичному сенсі категорія наукового аналізу.

У своїй роботі Ф. Медвідь зазначає, що національні інтереси виступають як реалізація природного права народу на гідне існування, як важлива детермінанта національного відродження України, яка набуває особливої гостроти за умов, коли виникають нагальні потреби в задоволенні спраглих національних сподівань і потреб та максимальному використанні багатих національних ресурсів. Національні інтереси завжди виступали й зараз виступають у ролі дійової, рушійної сили історії, адже вони пов'язані із реалізацією права кожного народу на самостійне існування та причетність його до світової цивілізації [6, с. 782].

Термін «національні інтереси» також вказує на фактори, що обмежують можливості тієї чи іншої держави. Це можуть бути договори, інтереси різних сторін, вплив інших держав, особливе географічне положення чи приналежність до певної організації, наприклад торгової чи військової. Для представників школи реалізму «серцевиною» національних інтересів є національна безпека, тобто «державні інтереси» та «інтереси національної безпеки» завжди взаємопов'язані.

Це дає підстави для висновку, що у визначеннях терміну «національні інтереси» підкреслюється роль держави як символу дійсних національних інтересів. Окремі дослідники вважають, що вони об'єктивно визначаються становищем держави в міжнародній системі та виявляються в процесі дослідження її історії та сучасності. Інші ж наголошують, що національні інтереси суб'єктивно інтерпретуються урядом, тобто національний інтерес у цьому випадку - це те, що той чи інший політик вкладає в це поняття.

Незважаючи на те, що зовнішня політика багатьох держав у ті чи інші періоди значною мірою визначалася тим, що на сьогодні в науковій та повсякденній свідомості співвідноситься з національним інтересом, власне термін «національний інтерес» у нинішньому його розумінні став застосовуватися в науковому лексиконі порівняно недавно.

У юридичній літературі національні інтереси поділяються традиційно на внутрішні й зовнішні.

Так, залежно від ступеня впливу на економічну, воєнну, політичну, науково-технічну та інші сфери функціонування держави національні інтереси можна класифікувати за ступенем важливості як життєво-важливі, другорядні, критичні, а за ступенем стійкості - тактичні, стратегічні та оперативні [7, с. 116].

Національні інтереси, на думку В. Кириченка, це «інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізується через політичну систему. Вони поєднують інтереси кожної людини, суспільства в цілому. При цьому маються на увазі інтереси не взагалі громадян, які належать до певного суспільства, а кожного громадянина зокрема, інтереси національних, соціальних, політичних груп та інтереси держави» [8, с. 118].

У своєму дослідженні С.В. Андрущенко зазначає, що національний інтерес - це зазвичай інтегральне вираження інтересів усіх членів суспільства, яке реалізується через політичну систему та поєднує інтереси кожної людини, інтереси соціальних, національних, політичних груп з інтересами держави [9, с. 85].

Тобто національний інтерес - це визначальне джерело формування стратегічних завдань, стратегічної мети, об'єкта спрямувань і напрямів розвитку нації, методів, механізму і форм їх реалізації. За своєю спрямованістю національні інтереси зорієнтовані на забезпечення виживання та прогресивний розвиток, а також певною мірою лідерства особи, суспільства, держави. Лише крізь призму їх реалізації та захисту можуть і мають розглядатися проблеми створення системи національної безпеки, цілі, завдання, її головна мета, принципи функціонування, усі внутрішні параметри [10, с. 267-269].

Варто зазначити, що становлення концепції національних інтересів України розпочалося з прийняття Декларації про державний суверенітет України, Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., ухваленого 1 грудня 1991 р. всенародним голосуванням.

На думку окремих дослідників, у загальному вигляді національні інтереси України - це виражені в Конституції України та інших нормативно-правових актах конституційного рівня у вигляді програмних цільових настанов і усвідомлені суспільством життєво важливі потреби існування та розвитку людини, природи, соціальної групи, суспільства, держави. У кінцевому результаті національні інтереси виступають як засадничі цінності народу [11, с. 137].

У своєму дослідженні О.Г. Пухкал звертає увагу на те, що у вітчизняному політикумі наявні розбіжності принципового характеру щодо розуміння національних інтересів України. У пошуках цивілізаційної ідентичності з'явилося два табори - так звані «західники-ліберали» та «євразійці», які різняться між собою визначенням суб'єкта національного інтересу [12, с. 100].

Загалом національні інтереси виступають як реалізація природного права народу на гідне існування, як важлива детермінанта національного відродження України.

Під категорією «національний» інтерес», як зазначає Н.П. Москальова, доцільно розуміти цінності та потреби держави, що мають реалізовуватися на міжнародній арені, метою яких є не лише повноцінний розвиток держави, а й формування державної могутності. За твердженням автора, національні інтереси виступають як фундаментальна категорія національної безпеки держави та ключове поняття в міжнародних відносинах [13, с. 31].

Відповідно до Закону України «Про національну безпеку України», «національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян» [14].

Отже, необхідність належного визначення національних інтересів, як зауважує В.І. Андріяш, є ключовим питанням для України, оскільки за допомогою цих інтересів та якісного їх забезпечення оцінюється рівень безпеки та захисту як окремо взятої людини, так і суспільства та держави загалом. Власне, шляхом дотримання такого підходу можна формувати ефективний довгостроковий стратегічний курс державного будівництва та конкретної політики щодо його реалізації [15, с. 96].

Як стверджує Г. Моргентау, відправною точкою зарубіжної політики будь-якої країни є концепція національних інтересів. На думку автора, національний інтерес - це універсальний закон зовнішньої політики держав, а отже, моральною є лише та політика, яка відповідає вимогам національного інтересу, як закон всесвітнього тяжіння є універсальним законом природи. Моральною є лише політика, яка відповідає вимогам національного інтересу [16, с. 257].

Отже, можна зазначити, що формування та реалізація національних інтересів є складними процесами, оскільки вони тісно переплітаються з безпекою та загальними цінностями. Відповідно, потрібно вміти відмежовувати національні інтереси від базових цінностей суспільства. Окрім того, інтереси також можуть бути принципово протилежними, проте лише за умов узгодження інтересів та національної злагоди є можливим функціонування суспільства. Чітке вираження національних інтересів (інтересів усіх членів суспільства), розв'язання соціальних суперечностей та забезпечення прав людини - це ті функції, які покликана виконувати держава, відштовхуючись від головного - відстоювання інтересів. Національні інтереси мають колективний характер, оскільки вони випливають із потреб громадян (груп громадян), реалізуються через інтереси держави. Саме громадяни та їх групи виступають суб'єктами інтересів у цьому випадку, а державні інституції є операційними суб'єктами. Звідси випливає, що інтереси можна поділити на групові та особисті. Груповими інтересами є ті, які можуть бути тотожні інтересам держави, а особистими є ті інтереси, які мають індивідуальний характер, пов'язані з конкретною особою та не можуть бути тотожними державним інтересам.

Своєю чергою, варто зазначити, що на сучасному етапі розвитку Україна зіткнулася із загрозами та викликами, які потребують негайного розв'язання. До переліку найбільш актуальних із них можна віднести такі:

- воєнні дії на території нашої держави з боку рф;

- регулярне нарощування військових угруповань біля кордонів України та на тимчасово окупованих територіях держави, зокрема й перспектива розміщення на півострові Крим тактичної ядерної зброї;

- диверсійна та розвідувально-підривна діяльність, дії, спрямовані на розпалювання міжконфесійної, міжетнічної, соціальної ворожнечі й ненависті, сепаратизму й тероризму, створення й усебічна підтримка, зокрема військова, маріонеткових квазідержавних утворень на тимчасово окупованій території частин Луганської та Донецької областей;

- збройна військова агресія рф, зокрема участь регулярних військ, радників, інструкторів і найманців у бойових діях на території України;

- психологічно-інформаційна війна, приниження української мови та культури, сфальсифіковані факти української історії, пропагандистські дії, спотворення правдивої інформації стосовно воєнних злочинів на території України, формування російськими засобами масової комунікації викривленої, неправдивої інформаційної картини світу.

За таких умов для нашої держави першочерговим стратегічним завданням державної політики у сфері забезпечення національної безпеки є відновлення територіальної цілісності країни та сукупності демократичних інститутів на усій її території, формування загальнонаціональної ідентичності, консолідація української політичної нації, єдності усіх громадян України та усіх її регіонів, реінтеграція тимчасово окупованих територій після їх звільнення [17, с. 308-313].

У п. 5 Стратегії національної безпеки України зазначено, що «враховуючи фундаментальні національні інтереси, визначені Конституцією України і Законом України «Про національну безпеку України», пріоритетами національних інтересів України та забезпечення національної безпеки є:

- відстоювання незалежності і державного суверенітету;

- відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно визнаного державного кордону України;

- суспільний розвиток, насамперед розвиток людського капіталу;

- захист прав, свобод і законних інтересів громадян України;

- європейська і євроатлантична інтеграція» [18].

Своєю чергою, під загрозами національній безпеці розуміють ті чинники, які можуть призвести до обмеження найважливіших інтересів держави, суспільства чи людини. Сукупність реальних та потенційних загроз не є статичною (постійною), загрози можуть з'являтися та зникати, наростати та зменшуватись, при цьому змінюватиметься і їхня значущість для безпеки. У процесі оцінювання характеру реальних і потенційних загроз, ймовірності їх реалізації варто мати на увазі, що в деяких випадках сприйняття в суспільстві того чи іншого феномену як загрози може мати суттєві відмінності. Дослідження показують, що одні і ті ж явища і процеси можуть оцінюватися різними групами політичної еліти України як загрозливі або ж, навпаки, як стабілізувальні (сприятливі).

У своєму дослідженні В. Ліпкан під загрозами державній безпеці розуміє «розмаїття зовнішніх та внутрішніх, суб'єктивних та об'єктивних суперечностей суспільного розвитку в державі й на міжнародній арені у різних сферах людської життєдіяльності, які ускладнюють врегульовану адміністративним правом діяльність суб'єктів національної безпеки зі створення сприятливих умов для збереження та зміцнення української цивілізації (життя, національні традиції, культура), а також народу України як творчо-конструктивного суб'єкта буття для реалізації національних інтересів, і створюють небезпеку для системи національної безпеки, життєзабезпечення її системо утворювальних елементів» [19, с. 62].

Загрози національній безпеці України, як зауважує Ю.А. Хатнюк, - явища, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів і збереження національних цінностей України [20, с. 65].

Варто зазначити, що, враховуючи міжгалузевий характер загроз національній безпеці, вчені (правники, економісти, екологи, фахівці з державного управління) пропонують різноманітні їх визначення, як-от: а) реальні впливи, якими ускладнюється або унеможливлюється реалізація національних інтересів, які тим самим становлять небезпеку для суверенітету нації та свободи особистості, а також для цілісності, стабільності й прогресивного розвитку української держави як рівноправного члена світового співтовариства й суб'єкта міжнародних відносин; б) об'єктивну чи ймовірну можливість деструкції, дестабілізації, а то й катастрофу соціальної системи, спричинення їй шкоди загалом або певному її життєво важливому окремому компоненту чи компонентам загалом; в) наявні потенційно або реально небезпечні виклики в різних формах вияву (зовнішній - з боку іноземних держав, і внутрішній - у середині країни), які можуть бути завдані чи вже завдаються національним інтересам України з боку природних явищ або під впливом людського фактора; г) дії військових, політичних або природних сил, вплив перебігу соціальних, економічних та інших подій, а також ситуацій, що виникають внаслідок цих подій, на процес життєдіяльності людини, суспільства, держави, які змушують країну докладати додаткових зусиль, вимагають надмірних витрат, мобілізації ресурсів для збереження державності, національної та культурної ідентичності, надійного захисту народу тощо [21, с. 127].

Отже, до основних чинників, що утворюють ієрархію небезпек для реалізації життєво важливих національних інтересів України й формують загрози загальнодержавного рівня, можна віднести такі, як:

- загрози суспільно-політичній стабільності: незбалансованість повноважень, функцій та відповідальності між гілками державної влади; намагання маніпулювати суспільною свідомістю, ймовірність виникнення міжконфесійних і міжетнічних конфліктів; прояви екстремізму й сепаратизму; організована злочинна діяльність; поширення корупції та хабарництва; різке зниження доходів і рівня життя населення; заниження соціальних пріоритетів, незадовільний рівень соціального захисту тощо;

- загрози порушенню прав і свобод людини та громадянина: негативний інформаційно- психологічний вплив на свідомість людини; порушення норм конституції держави та чинних нормативно-правових актів України; високий рівень злочинності; гальмування розвитку інститутів громадянського суспільства, недостатній рівень забезпечення загальнолюдських норм життя (охорона здоров' я, трудові відносини, освіта, забезпечення старості) тощо;

- загрози регіональній безпеці та міжнародній стабільності загалом: порушення міжнародних договорів, конвенцій тощо, а також зовнішній тиск на Україну; кризові явища світового й регіонального рівня (війни, конфлікти, надзвичайні ситуації, катастрофи, епідемії тощо та їхні наслідки); міжнародна організована злочинність; злочинна діяльність проти миру й безпеки людства; поширення тероризму; незаконний обіг наркотиків, нелегальна міграція тощо;

- загрози соціально-економічному розвитку: небезпечне скорочення ВВП, кризові явища в економічній сфері життєдіяльності суспільства, зниження інвестиційної та інноваційної активності, науково-технічного й технологічного потенціалу, критичний стан основних ресурсів (виробничих фондів, стратегічних об'єктів, запасів тощо), критична залежність національної економіки (боргова, експортна тощо), втрата стратегічного контролю та неефективність державного регулювання економіки тощо;

- загрози довкіллю: небезпечна антропогенна діяльність, вичерпання природних ресурсів, порушення екологічної й техногенної безпеки, кризові явища (катастрофи, надзвичайні ситуації, епідемії та їхні наслідки), погіршення екологічного стану внаслідок накопичення екологічно небезпечних відходів, поширення небезпечних технологій і їхніх продуктів тощо;

- загрози культурним і духовним цінностям: прояви моральної й духовної деградації, поширення бідності та соціальних хвороб (безпритульність, бродяжництво, безробіття, наркоманія, алкоголізм тощо), деформація духовних засад суспільства й порушення моральних норм, кризові явища (демографічні, гуманітарні тощо), поширення культу жорстокості, насильства тощо;

- загрози державній безпеці та обороноздатності: зазіхання на недоторканність державного кордону України, небезпечне зниження рівня обороноздатності держави, посягання на конституційний лад, посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, необгрунтовані територіальні претензії з боку інших держав, втручання у внутрішні справи України, підривна діяльність спецслужб, розголошення інформації, яка становить державну таємницю, створення й використання незаконних воєнізованих формувань тощо;

- загрози у воєнній сфері: відсутність визначеної воєнної та воєнно-технічної політики, концепції воєнного будівництва; проведення необгрунтованих реформ; неврахування реальних економічних можливостей держави й геополітичних умов, що складаються; зменшення витрат на оборону; відсутність нормативно-правової бази мобілізаційного розгортання держави; неврегульованість системи забезпечення воєнної безпеки законами; недосконале законодавче, організаційне, інформаційне та наукове забезпечення спільного бойового застосування відповідних військових формувань тощо.

Несприятливі тенденції можуть спостерігатися і в інших галузях.

Висновки

Отже, національні інтереси - це комплексна система життєво важливих потреб держави та суспільства з внутрішньо властивими народу культурно-духовними цінностями, що дають змогу забезпечити його добробут та мінімізувати (ліквідувати) загрози державній безпеці.

Національні інтереси мають як зовнішній (міжнародний), так і внутрішній (внутрішньодержавний) характер, будучи при цьому основою державної політики в перспективі.

Водночас реалізація національних інтересів як усвідомлених загальних потреб громадянського суспільства є можливою переважно через механізм сильної держави та потребує розроблення концепції соціально єдиної публічної влади як влади народу на різних рівнях її імплементації, а також відповідного закріплення зазначених положень у нормах чинного законодавства.

Своєю чергою, визначення загроз державній безпеці та засобів їх нейтралізації, зокрема запобігання їх виникненню, є одним із основних завдань будь-якої держави. При цьому з часу проголошення незалежності України проблема коректної та адекватної ідентифікації загроз національній безпеці нашої держави, визначення джерел загроз, сфери їх походження, масштабів їх можливих наслідків стала особливо актуальною.

З цією метою, визначаючись у пріоритетах, у просуванні національних інтересів, формуючи нові механізми та інститути їх відстоювання, українське керівництво має об'єктивно сприяти нейтралізації будь-яких загроз державній безпеці України та докладати максимальних зусиль задля їх зменшення.

Список використаних джерел

1. Соловьев А.И. Политология: Политическая теорія, политические технологи. Учебник для студентов вузов. 2-е изд.. перераб. и доп. М.: ЗАО Издательство «Аспект Пресс». 2014. 575с.

2. Вятр Е. Теория национальных интересов в науке и политике. Социология. 2015. С. 1528. URL: https://elib.bsu.by/bitstream/123456789/151988/1/15-28.pdf

3. Глазов О. В. Національна безпека: сутність, ознаки, концепція та геополітичні чинники.

Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Серія «Політологія». 2011. Т. 155. Вип. 143. С. 42-46. URL:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npchdupol_2011_155_143_10

4. Jackson R. Suwerennosc: ewolucja idei. Wydawnictwo Sic. Warszawa. 2011. 200 s.

5. Медвідь Ф. Політико-правові засади концепції національних інтересів України.

Політичний менеджмент. 2007. № 6. С. 66-73. URL:

http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9735/06-Medvid.pdf?sequence=1

6. Медвідь Ф. Національна безпека і національні інтереси України в глобалізованому світі. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2017. Спецвипуск. С. 781-789. URL: https://clio.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/01/781-789_Medvid-RM.pdf

7. Ковальський В., Манчинський О., Пронкін Є. Національні інтереси (два аспекти - внутрішній і зовнішній). Мала енциклопедія етнодержавознавства. НАН України. Інт держави і права ім. В. М. Корецького; Редкол.: Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. К.: Довіра: Генеза. 1996. С. 116-117.

8. Кириченко В. Національні інтереси (формування). Мала енциклопедія

етнодержавознавства. НАН України. Інт держави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. К.: Довіра: Генеза. 1996. С. 118-119.

9. Андрущенко С.В. Україна в сучасному геополітичному середовищі : [монографія]. К. : Логос. 2005. 286 с.

10. Ситник Г.П. Державне управління національної безпеки (теорія і практика). К. : НАДУ. 2004. 408 с.

11. Харун О.А., Рожок Т.В. Національні інтереси в забезпеченні національної безпеки України. Економіка і суспільство. 2017. № 13. С. 135-138. URL:

https://economyandsociety.in.ua/journals/13_ukr/22.pdf

12. Пухкал О.Г. Національні інтереси України як рушійна сила суспільного розвитку. Економіка та держава. 2012. № 8. С. 99-101. URL:

http://www.economy.in.ua/pdf/8_2012/31.pdf

13. Москальова Н.П. Концепції національного інтересу в науковій літературі. Вісник Донецького національного університету. Серія: Політичні науки. 2016. № 1. С. 29-32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdonnupn_2016_1_8

14. Про національну безпеку України: Закон України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 31. Ст. 241.

15. Андріяш В.І. Національні інтереси України в умовах глобалізації: етнічний аспект.

Інвестиції: практика та досвід. 2013. № 13. С. 93-96. URL:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/ipd_2013_13_24

16. Morgenthau Hans J. In Defense of the National Interest. University Press Of America. 1982. 306 p.

17. Агресія Росії проти України: історичні передумови та сучасні виклики. К. : Леся. 2016. 586 с.

18. Стратегія національної безпеки України: Указ Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037

19. Ліпкан В.А. Адміністративно-правові основи забезпечення національної безпеки України: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Київ. 2008. 643 с.

20. Хатнюк Ю.А. Аналіз сучасних загроз національній безпеці України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2020. № 43. С. 6568. URL: http://www.vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc43/16.pdf

21. Кобко Є.В. Моніторинг загроз національній безпеці держави: зарубіжний досвід та українські реалії публічно-правового забезпечення. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2018. № 1 (106). С. 122-134. URL: file:///C:/Users/User/ Desktop/Національна%20безпека/1.2/19.pdf.

Размещено на Allbest.ru