Захист права власності в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України

Захист права власності в умовах воєнного стану

Франков О.С.,

заступник начальника центру

Анотація

У статті досліджено питання захисту права власності в умовах воєнного стану, проаналізовано основні законодавчі положення, якими регламентується це питання, а також міжнародні нормативні акти. Було визначено основні норми, які регулюють забезпечення права власності особи в кримінальному провадженні. Констатовано незначну кількість відмінностей серед норм воєнного стану й мирного часу. На підставі проведеного дослідження встановлено, що в законодавстві передбачено обмеження права власності, проте за певних процесуальних умов. Визначено, що такими умовами є прийняття відповідного рішення винятково судом; законність, обґрунтованість і вмотивованість такого рішення; суворе дотримання порядку здійснення процесуальних дій, які обмежують право власності. Цитовані умови в період дії особливого правового режиму, наприклад воєнного стану, залишаються незмінними. Дотримання відповідними правоохоронними органами цих умов залишається так само необхідним, як і у звичайних умовах, коли не діє особливий правовий режим. Отже, у межах кримінального провадження особа може бути позбавлена або обмежена в користуванні правом власності.

Abstract

In the article, we researched the issue of property rights protection under martial law conditions, analyzed the main legislative provisions that regulate this issue, and identified international normative acts. The main norms governing the provision of the property rights of a person were defined. A small number of differences between the norms of the state of war and the norms of peacetime were noted. On the basis of the conducted research, it was established that the legislation provides for the limitation of property rights, but under certain procedural conditions. We determine that such conditions are the adoption of such a decision exclusively by the court; the legality, reasonableness and motivation of such a decision; strict observance of the procedure for the implementation of procedural actions that limit the right of ownership. The cited conditions remain unchanged during the period of the special legal regime - martial law. Compliance with these conditions by the relevant law enforcement agencies remains as necessary as in normal conditions, when no special legal regime applies. Therefore, within the framework of criminal proceedings, a person may be deprived or limited in using the right to property. In particular, the right of ownership can be limited during the seizure of property, temporary seizure of property, during the search of housing or other possessions, the application of a preventive measure in the form of bail, etc. In the article, we analyzed in detail the legislative changes that were introduced to the CCP of Ukraine from February 24, 2022, from the beginning of the special legal regime - martial law. In the future, it is planned to dwell in detail on the interpretation of the main components of property rights by the European Court of Human Rights, to consider in more detail the legislative changes that have taken place since the introduction of martial law.

Keywords: property rights, protection, rights of the suspect, the accused, the rights of the victim, seizure of property, house search.

Вступ

Введення воєнного стану на всій території України потягло за собою суттєві зрушення в житті нашої держави, суспільства в цілому та житті кожного громадянина. Також це стало поштовхом для законотворчої роботи і внесення численних змін до законодавства України. Були суттєво обмежені права громадян, зокрема право на недоторканність житла, право власності, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на невтручання в особисте й сімейне життя, свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань та інші права. Окрім суто технічних законодавчих змін, під час дії воєнного стану було змінено порядок здійснення цивільного та кримінального судочинства, а також прийнято низку нормативних актів, якими змінено процедуру притягнення особи до кримінальної відповідальності, та введено норми, які мають правообмежувальний характер для громадян. Окрім змін до порядку здійснення кримінального провадження, було прийнято законодавчі акти, які обмежують права та свободи людини в умовах воєнного стану. Наприклад, це право вільного пересування (під час комендантської години), право залишати місце проживання без дозволу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, право на працю тощо. Загалом, можна стверджувати, що з моменту введення в Україні воєнного стану обмеження прав і основних свобод людини відбувається щонайменше за двома напрямами: - загальним - стосується кожного громадянина України; процесуальним - стосується тих осіб, які залучені до сфери кримінального провадження і в умовах воєнного стану на них накладаються додаткові обмеження. Варто зазначити про таке право як право власності, з одного боку, є правом, яким користується майже кожний громадянин України, а з другого, правом, яке захищається і забезпечується в правовій площині - як у галузі цивільного, кримінального, так і конституційного й міжнародного права. Враховуючи таку особливість, вважаємо за необхідне здійснити дослідження питання захисту права власності в умовах воєнного стану.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає підстави стверджувати, що зазначена проблематика нечасто ставала предметом дослідження. Так, А. Сичевська проаналізувала захист прав власника в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану [1]. Дослідженням понять «право власності в умовах воєнного стану», «примусове відчуження майна» та «вилучення майна», розкриттям їхньої характеристики займалися А. Хребтова та І. Таран [2]. Права інтелектуальної власності в умовах воєнного стану стали предметом дослідження М. Потоцького, який розглянув нормативно-правову базу щодо регламентування цього питання, повноважень державних органів, які діють у сфері інтелектуальної власності, та положення щодо захисту права інтелектуальної власності в умовах воєнного стану [3]. Окремі організаційно-правові механізми обмеження основних прав та свобод людини і громадянина за законодавством України досліджував

І. Проць [4]. Проблеми обмеження прав і свобод людини в умовах дії спеціального правового режиму стали предметом наукового пошуку Р. Мельник та Т. Чубко [5]. Окрім того, колектив авторів [6] підготував науково-практичний коментар до Розділу IX-1 Кримінального процесуального кодексу України: Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України.

Варто зазначити, що здебільшого наукові праці стосуються дослідження питання захисту та забезпечення декількох або всіх прав та свобод, які підлягають обмеженню на період дії воєнного стану. Водночас, враховуючи обмежений обсяг дослідження, пропонуємо зупинитися на захисті права власності в умовах воєнного стану. Вважаємо, що це питання не ставало предметом окремого наукового дослідження й потребує окремого нового наукового пошуку, враховуючи, що 24 лютого в Україні було введено воєнний стан і фактично змінено нормативно-правову базу щодо регулювання зазначеного права.

Метою статті є дослідження питання захисту права власності в умовах воєнного стану, аналіз основних законодавчих положень щодо цього питання, виділення серед нормативних актів тих положень, які регламентують захист права власності в умовах воєнного стану.

Основна частина

Передусім зазначимо, що дефініція поняття «воєнний стан» була надана законодавцем ще у 2015 р. і з того моменту залишається чинною. Так, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень [7]. Цитована дефініція дає підстави стверджувати, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб є складовою частиною дії цього особливого правового режиму. Тобто сам факт введення воєнного стану є підставою для їх обмеження. Проте, це не єдина підстава. Введення воєнного стану передбачає цілий порядок взаємопов'язаних дій і визначається ст. 5 Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Враховуючи тематику дослідження, зазначимо лише, що підсумковим етапом є оприлюднення Указу Президента України разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набрання ним чинності [7].

Як зафіксовано в п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в указі Президента України про введення воєнного стану має зазначатися вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень [7]. Так, аналіз Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» дав змогу визначити, що «можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану…» [8]. Зіставлення наведених положень із текстами нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що стосовно фізичних осіб можуть бути обмежені такі права та свободи: право на недоторканність житла; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання в особисте і сімейне життя; свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України; право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та інші права. Підкреслимо, що право власності може бути обмежене в період дії особливого правового режиму - воєнного стану.

Зауважимо, що захист права власності, незалежно від дії особливого правового режиму, здійснюється в різних галузях права - конституційному, міжнародному, цивільному, цивільному процесуальному, кримінальному, кримінальному процесуальному тощо. Враховуючи обмежений обсяг дослідження, пропонуємо розглянути кримінальний процесуальний захист права власності в умовах воєнного стану.

Конкретизуючи, маємо зазначити, що в ст. 16 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) зафіксовано, що «позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. На підставах та в порядку, передбачених КПК України, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення [9].

Щодо тимчасового вилучення майна науковці зазначають, що «з урахуванням гарантованих державою конституційних прав, передбачених ст. 41 Конституції України, «тимчасове вилучення майна» в кримінальному процесі є фактично спеціальним засобом тимчасового обмеження права власності (права власника незалежно від волі інших осіб вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном). Причиною існування такого виняткового обмеження (одного з основоположних прав особи і громадянина в правовій державі) є необхідність досягнення цілей і виконання завдань кримінального провадження, зокрема: оперативного отримання і збереження доказів, наявність яких у т.ч. забезпечують швидке, повне та неупереджене розслідування (і судовий розгляд) злочинів» [10, а 119]. Додамо, що в науці раніше тривала дискусія щодо того, чи варто вважати тимчасове вилучення майна такою процесуальною дією, що обмежує право власності. Адже ця процесуальна дія є короткостроковою і має два шляхи трансформації: 1) прийняття судом рішення про арешт тимчасово вилученого майна; 2) повернення майна власнику. На наше переконання, тимчасове вилучення майна є обмеженням особи в користуванні її правом власності, незважаючи на короткостроковість такого вилучення, адже це все ж таки обмежує особу в користуванні об'єктами її власності та унеможливлює реалізацію цього права.

Отже, у законодавстві передбачено обмеження права власності, проте за певних процесуальних умов. Аналіз відповідної літератури дає підстави визначити, що зазначеними умовами варто вважати такі:

- прийняття такого рішення винятково судом;

- законність, обґрунтованість і вмотивованість такого рішення;

- суворе дотримання порядку здійснення процесуальних дій, які обмежують право власності.

Підкреслимо, що на період воєнного стану ці умови залишаються незмінними. Дотримання відповідними правоохоронними органами цих умов залишається так само необхідним, як і в звичайних умовах, коли не діє особливий правовий режим.

Отже, у межах кримінального провадження особа може бути позбавлена або обмежена в користуванні правом власності. Зокрема право власності може бути обмежене під час арешту майна, тимчасового вилучення майна, під час проведення обшуку житла або іншого володіння, застосування запобіжного заходу у вигляді застави тощо. Усі ці процесуальні та слідчі (розшукові) дії однаковою мірою застосовуються/здійснюються і в період введення воєнного стану.

Варто згадати про численні законодавчі зміни, які були внесені до КПК України з моменту 24 лютого 2022 р., зокрема:

- ч. 6 ст. 236 КПК України доповнено абзацом 3 згідно із Законом №2137-ІХ від 15.03.2022 р., відповідно до якого «особи, які володіють інформацією про зміст комп' ютерних даних та особливості функціонування комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, можуть повідомити про це слідчого, прокурора під час здійснення обшуку, відомості про що вносяться до протоколу обшуку»;

- до ст. 615 було внесено зміни Законом №2111-ІХ від 03.03.2022 р., зокрема дозволено у виняткових випадках, під час проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи, коли залучення понятих є об' єктивно неможливим або пов' язане з потенційною небезпекою для їхнього життя чи здоров'я, відповідні слідчі (розшукові) дії проводити без залучення понятих із здійсненням безперервного відеозапису;

- ч. 2 ст. 168 КПК України було внесено зміни Законом №2137-ІХ від 15.03.2022, якими регулюється положення щодо тимчасового вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, яке здійснюється лише в разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду;

- ч. 2 ст. 168 оновлено згідно із Законом №2137-ІХ від 15.03.2022: фактично забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп' ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім визначених випадків;

- ч. 3 ст. 170 доповнено новим абзацом згідно із Законом №2137-ІХ від 15.03.2022, зокрема визначено, що «арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту» [9].

Ці та інші законодавчі зміни були внесені до КПК України з моменту 24 лютого 2022 р. і стосуються захисту права власності під час воєнного стану. Окремі з положень, на наше переконання, викликають підтримку та схвалення. Зокрема, заміна понятих безперервним відеозаписом є дуже прогресивним положенням і свідчить про оновлення та оцифрування кримінального провадження. На нашу думку, інститут понятих є застрілим і їх залучення не забезпечує об'єктивність проведення вказаної слідчої (розшукової) дії. На підтвердження своєї позиції наведемо думку науковця, який зазначає, що «залучення понятих є застарілим положенням і жодним чином не забезпечує об'єктивність і законність проведення обшуку чи огляду житла чи іншого володіння особи. Водночас здійснення безперервного відеозапису є значно ефективнішим і точно відображає хід і результати проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи» [11, с. 68]. Додамо, що діджитал - зміни стосуються не тільки процесу проведення обшуку, а й інших процесуальних дій, зокрема можливості залучення адвоката за допомогою дистанційних засобів комунікації, використання електронних копій матеріалів провадження тощо.

Продовжуючи дослідження, зазначимо, що захист права власності в умовах воєнного стану має забезпечуватися всіма учасниками кримінального провадження, зокрема стороною обвинувачення - по суті правоохоронними органами. При цьому захист права власності стосується однаковою мірою потерпілого та підозрюваного, обвинуваченого. Інтереси цих суб'єктів мають забезпечуватися в кримінальному провадженні на всіх його стадіях. Після завершення стадії досудового розслідування обов'язок щодо захисту права власності зазначених суб'єктів переходить до суду. Саме на суд покладається обов'язок щодо вжиття заходів забезпечення кримінального провадження - арешту майна, надання дозволу на проведення обшуку житла тощо.

Окрім захисту права власності на національному рівні, варто зазначити про захист цього права на міжнародному рівні. Так, у ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів» [12]. Також питання забезпечення цього права неодноразово ставало предметом тлумачення Європейським судом з прав людини, проте з огляду на обмежений обсяг дослідження це питання стане предметом подальших наукових пошуків.

Висновки

У статті здійснено дослідження проблеми захисту права власності в умовах воєнного стану, проаналізовано основні законодавчі положення, якими регламентується це питання, визначено відповідні міжнародні нормативні акти. Було схарактеризовано основні норми, які регулюють забезпечення права власності особи. Констатовано невелику кількість відмінностей серед норм воєнного стану й мирного часу. На підставі проведеного дослідження було встановлено, що в законодавстві передбачено обмеження права власності, проте за певних процесуальних умов. Визначено, що такими умовами є прийняття відповідного рішення винятково судом; законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення; суворе дотримання порядку здійснення процесуальних дій, які обмежують право власності. Цитовані умови в період дії особливого правового режиму, тобто воєнного стану, залишаються незмінними. Дотримання відповідними правоохоронними органами цих умов залишається так само необхідним, як і в звичайних умовах, коли не діє особливий правовий режим. Отже, у межах кримінального провадження особа може бути позбавлена або обмежена в користуванні правом власності. Зокрема право власності може бути обмежено під час арешту майна, тимчасового вилучення майна, під час проведення обшуку житла або іншого володіння, застосування запобіжного заходу у вигляді застави тощо. У статті детально проаналізовано законодавчі зміни, які були внесені до КПК України з моменту 24 лютого 2022 р.

Перспективні напрямки подальших досліджень. Надалі заплановано детально зупинитися на тлумаченні основних складових права власності Європейським судом з прав людини, детальніше розглянути законодавчі зміни, що відбулися із моменту введення воєнного стану.

Список використаних джерел

право власність воєнний кримінальний

1. Сичевська А. Захист прав власника в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Часопис Київського університету права. 2012. №3. С. 242-245.

2. Хребтова А.А., Таран І.О. Право власності в умовах воєнного стану. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2022. №70. С. 210-213.

3. Права інтелектуальної власності в умовах воєнного стану: адвокат Потоцький. иКЬ: https://advokatpost.com/prava-intelektualnoi-vlasnosti-v-umovakh-voiennoho-stanu-advokat-pototskvi/ (дата звернення 26.08.2022).

4. Проць І.М. Окремі організаційно-правові механізми обмеження основних прав і свобод людини і громадянина за законодавством України. Порівняльно-аналітичне право. 2020. №1. С. 381-384.

5. Мельник Р.І., Чубко Т.П. Проблеми обмеження прав і свобод людини в умовах дії спеціального правового режиму. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2016. №1. С. 125-134.

6. Гловюк І., Тетерятник Г., Рогальська В., Завтур В. Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України: науково-практичний коментар Розділу IX-1 Кримінального процесуального кодексу України. Електронне видання. Львів-Одеса, 2022. Станом на 25 березня 2022. 31 с.

7. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015 №389-УШ. Голос України. 2015. №101.

8. Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні». иКЬ: https://www.president.gov.ua/documents/642022-41397

9. Кримінальний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2013. №9-10, №11-12, №13. Ст. 88.

10. Кравчук С.Й. Порядок здійснення у кримінальному провадженні процедури тимчасово вилученого майна та особливості його застосування. Гармонізація законодавства України з правом європейського союзу: збірник тез доповідей III Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 60-річчю Хмельницького національного університету. 17 квітня 2022 р., Хмельницький, С. 118-122.

11. Демура М.І. Зміни кримінального процесуального законодавства у зв'язку із введенням воєнного стану на території України. Права людини та тендерна рівність під час воєнних дій на території України: збірник тез доповідей учасників наукового форуму (17 червня 2022 року). Львів, 2022. С. 65-69.

12. Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. иКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994 535#Тс\ї (дата звернення 26.08.2022).

Размещено на Allbest.ru