Особливості адміністративних послуг на ринку цінних паперів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумського державного університету

Особливості адміністративних послуг на ринку цінних паперів в Україні

Шевченко О.В. аспірант, Навчально-науковий інститут права

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей адміністративних послуг на фондовому ринку в Україні. Автор на основі аналізу як навчальної так і наукової літератури а також практики функціонування фондового ринку приходить до висновку, що адміністративні послуги є результатом демократичного розвитку держави і направлені на забезпечення реалізації прав та законних інтересів громадян держави. Адміністративні послуги на фондовому ринку є результатом з одного боку розвитку ринку цінних паперів в державі, а з іншого - намаганням держави забезпечити належну реалізації прав та законних інтересів громадян у відносинах які виникають в процесі обігу цінних паперів.

В результаті дослідження автор приходить до обґрунтованого висновку про те, що адміністративні послуги на ринку цінних паперів це передбачена чинним законодавством діяльність суб'єктів владних повноважень на ринку цінних паперів, яка має своїм результатом ефект, що об'єктивується у задоволенні права та інтереси осіб, що до них звернулись і які є учасниками відносин пов'язаних з обігом цінних паперів. Також автором обґрунтовано виділено такі ознаки адміністративних послуг на ринку цінних паперів як те що вони: а) надаються суб'єктами владних повноважень; б) передбачені чинним законодавством; в) їх результатом є задоволення право та законних інтересів осіб, що звернулись до уповноважених суб'єктів; г) пов'язані з випуском та обігом цінних паперів. При цьому автором наголошено, що головною відмінністю адміністративних послуг на фондовому ринку є те, що вони пов'язані з випуском цінних паперів як сукупністю певного виду емісійних цінних паперів одного емітента однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер та забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу їх придбання та обігом цінних паперів який варто сприймати як вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім тих правочинів, однією із сторін яких є емітент або особа, яка видала неемісійний цінний папір.

Ключові слова: цінні папери, фондовий ринок, адміністративні послуги, обіг цінних паперів, адміністративні послуги на ринку цінних паперів.

Annotation

The article is devoted to the study of the peculiarities of administrative services in the stock market of Ukraine. Based on the analysis of both educational and scientific literature, as well as the practice of the stock market, the author concludes that administrative services are the result of the democratic development of the state and are aimed at ensuring the realization of the rights and legitimate interests of citizens of the state.

Administrative services in the stock market are, on the one hand, the result of the development of the securities market in the state, and on the other hand, the state's desire to ensure the proper realization of the citizens' rights and legitimate interests in relations arising in the process of securities circulation.As a result of the study, the author comes to a well-founded conclusion that administrative services in the securities market are the activities of the powerful entities in the securities market, provided for by the current legislation, which results in an effect that is objectified in implementing the rights and interests of persons who have applied to them and who are participants in relations connected with the securities circulation. The author also reasonably identifies the following features of administrative services in the securities market: a) they are provided by the power entities; b) they are provided for by the current legislation; c) their result is the exercise of the rights and legitimate interests of persons who have applied to authorized entities; d) they are associated with the securities issuance and circulation. At the same time, the author notes that the main difference between administrative services in the stock market is that they are associated with the issuance of securities as a set of a certain type of issue-grade securities of one issuer of the same nominal value, which have the same form of issuance and international identification number and provide their owners with the same rights regardless of the time of their acquisition, and that they are associated with the securities circulation, which should be understood as the conclusion of transactions related to the transfer of rights to securities and rights under securities, except for those transactions, one of the parties of which is the issuer or the person that issued the non-issue-grade security.

Keywords: securities, stock market, administrative services, securities circulation, administrative services in the securities market.

Вступ

В сучасних умовах розвитку світового фінансового ринку, ринок цінних паперів представляє собою певне середовище, в рамках якого функціонують його учасники між якими виникають різного роду правовідносини, що пов'язані з емісією (видачею), обігом, виконанням зобов'язань, викупом та обліком цінних паперів (у тому числі і деривативних цінних паперів). Велика кількість видів цінних паперів дає можливість для виникнення досить широкого спектру відносин з різними економічними та правовими наслідками. При цьому такі відносини можуть виникати як між безпосередньо власником цінного паперу, так і між особами, які сприяють виникненню, розвитку і припиненню цих відносин.

Головною причиною, що спонукає учасників ринку цінних паперів взаємодіяти є задоволення їх інтересів через отримання великого спектру послуг. Враховуючи те, що в сучасних умовах провідну роль у всіх сферах життєдіяльності нашого суспільства відіграє держава, основними послугами, що можуть бути спожиті учасниками ринку цінних паперів і задовольнити їх інтереси є послуги, що надаються уповноваженими державою органами, які в науковій літературі називаються адміністративними послугами.

Україна, проголосивши курс свого розвитку на становлення демократичної держави, в основу своєї діяльності поклала максимальне забезпечення прав та законних інтересів людини і громадянина, що значно актуалізувала наукову розробку питань пов'язаних з наданням публічних послуг, в тому числі і на ринку цінних паперів. Спираючись на зазначене головною метою нашої розвідки є виявлення та характеристика особливостей адміністративних послуг на ринку цінних паперів України.

Дослідження особливостей адміністративних послуг на ринку цінних паперів є неможливим без дослідження загальних положень адміністративних послуг як виду активності держави у публічній сфері. Тому, основою нашої розвідки стали праці як представників адміністративної, так і фінансово-правової юридичної науки. Проведений аналіз як наукової так і навчальної літератури дає можливість говорити, що питання пов'язані з адміністративними послугами були у центрі уваги значної кількості дослідників. Серед найбільш вагомих варто згадати роботи таких дослідників як: Г.М. Писаренко[21], В.І. Сіверін[30], С.Л. Дембіцької[8], О.О. Сосновика[31], Є.О. Легези[17], І.В. Дроздової[10], Ю.М. Ільницької[12], В.П. Тимощука[1, 2], В.В. Петьовки[20], Н.В. Васильєвої[6], О.М. Буханевича[5], Я.Б. Михайлюк та А.А. Пухтецької[18], С.В. Ківалова та К.А. Фуглевич[13], М.Б. Острах[19], Ж.В. Завальної[11] та інших.

Результати

Як було зазначено вище, дослідження особливостей адміністративних послуг на ринку цінних паперів України є неможливим без дослідження загальних засад адміністративних послуг, що відповідає твердженню про те, що адміністративні послуги на ринку цінних паперів є різновидом адміністративних послуг взагалі. Тому звернемо нашу увагу на коротку характеристику адміністративних послуг.

Як показує аналіз згаданих робіт, на сьогодні існує значний науковий масив, дослідження якого дає можливість скласти досить цілісне уявлення про підходи які є найбільш розповсюджені щодо характеристики адміністративних послуг. Разом з цим в літературі існує декілька позицій щодо самого поняття адміністративних послуг та його змістовного навантаження. адміністративний послуга фондовий законний

Детальний аналіз зазначених підходів дає можливість констатувати, що в сучасній науковій літературі існує як мінімум чотири основних підходи до сприйняття та розкриття сутності адміністративних послуг.

Представники першого підходу розкривають сутність адміністративних послуг через їх характеристику порядку діяльності держави, яку вона здійснює. Цей підхід дає можливість сконцентрувати увагу на динаміці виконання державою покладених на неї функцій. Такий підхід пояснюється насамперед тим, що і державні органи, і органи місцевого самоврядування своїм основним завданням мають здійснення функцій організації, охорони, захисту прав та інтересів населення, як проживає на території держави чи певного населеного пункту, адміністративно- територіальної одиниці [12, с. 32]. Якщо концентровано сформулювати таке сприйняття адміністративних послуг, то його можна виразити формулою: «Немає діяльності - немає органу».

На думку представників другого підходу, адміністративні послуги слід сприймати як результат діяльності держави в особі уповноважених нею органів. Наприклад, на думку В. Тимощука адміністративні послуги - це спрямована на забезпечення умов для реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи публічно-владна діяльність адміністративного органу, яка здійснюється за заявою особи [2, с. 18]. Цей підхід дає можливість дослідити особливості напрямків діяльності держави та ефективність виконання нею її функцій. Відстоюючи таку позицію, дослідники наголошують на обов'язковості позитивного результату для громадянина чи окремого індивідуалізованого суб'єкта. Дані поняття об'єднують абстрактне розуміння, сприйняття корисного результату, отриманого як ефект від публічно-владної діяльності, при виконанні державними органами та/чи органами місцевого самоврядування.

Представники третього підходу, при наданні характеристики адміністративних послуг концентрують свою увагу на їх меті, тобто вони звертають увагу не на характер самої діяльності чи процесу надання послуг, а на те, заради чого це здійснюється, і таким чином, концентрують увагу на кінцевій меті існування самої держави. Так Е.Ф. Демський сприймає адміністративну послугу як визначену на законодавчому рівні діяльність органів (посадових осіб) владних повноважень щодо створення умов для реалізації і захисту прав і законних інтересів або виконання обов'язків фізичними чи юридичними особами за їх зверненням з метою отримання визначеного законом корисного ефекту [9, с. 79-86].

Науковці, що відстоюють четвертий підхід, розглядають адміністративні послуги через їх характеристику як відносин, в яких об'єктивується зв'язок обов'язків держави та прав і свобод громадян. Зокрема, досліджуючи адміністративні послуги, які надаються населенню, С.Л. Дембіцька відстоює думку про те, що адміністративна послуга - це правовідносини, що виникають при реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи (за їх заявою) в процесі публічно- владної діяльності адміністративного органу для отримання певного результату [8, с. 58]. Цей підхід дає можливість продемонструвати нерозривну єдність функціонування держави та суспільства.

Безумовно кожен з зазначених підходів має певні переваги проте також володіє і певними недоліками. У цьому зв'язку, вважаємо, що лише застосування інтегративного, комплексного підходу, з максимальним врахуванням існуючих позицій дає можливість створити об'єктивне уявлення про адміністративні послуги.

Адміністративні послуги як вид активності держави в особі уповноважених нею органів мають свої особливості, що об'єктивуються у ознаках. Звернення до наукової літератури свідчить, що дослідники не мають усталеного переліку ознак адміністративних послуг. Так Ю. Винников вважає, що адміністративні послуги слід визначати за такими ознаками: а) повноваження адміністративного органу щодо надання певного виду послуг визначається законом; б) владні повноваження щодо надання адміністративних послуг реалізуються органами місцевого самоврядування; в) послуги надаються за зверненнями фізичних і юридичних осіб; г) результатом розгляду є адміністративний акт, що має індивідуальний характер (паспорт, свідоцтво, ліцензія, дозвіл тощо); д) надання послуг пов'язане із забезпеченням створення умов для реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів [7, с. 10].

На думку Ю. Куц до загальних ознак адміністративних послуг слід віднести: а) повноваження щодо надання послуг закріплені законом за органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; б) послуги надаються заради забезпечення умов для реалізації суб'єктивних прав конкретної особи; в) звернення (заява) фізичної або юридичної особи до органу місцевого самоврядування про надання адміністративної послуги; г) право на отримання особою конкретної адміністративної послуги та відповідні повноваження адміністративного органу мають бути безпосередньо передбачені законом [16, с. 144].

Е.Ф. Демський до ознак (критеріїв, особливостей) послуг відносить те, що: а) адміністративні послуги надаються виключно органами владних повноважень - органами державної влади; уповноваженими на те державними підприємствами, установами, організаціями; органами місцевого самоврядування - в порядку здійснення ними завдань і функцій в межах, визначених законом; б) надання адміністративних послуг пов'язане із забезпеченням створення умов для реалізації фізичними чи юридичними особами прав, свобод і законних інтересів шляхом вирішення відповідних процедурних питань; в) надання адміністративних послуг передбачається за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів, тобто має бути безоплатним; г) компетенція органів владних повноважень щодо надання певного виду послуг визначається законодавством і відповідно до затверджених стандартів [9, с. 84].

В свою чергу О. Берназюк констатує, що адміністративна послуга характеризується тим, що:

а) така послуга завжди є результатом публічно-владної діяльності відповідних суб'єктів; б) її цільовою спрямованістю є створення умов (юридичне оформлення) для реалізації прав фізичної або юридичної особи; в) така послуга завжди надається за заявою особи, яка потребує (виявила намір) реалізації відповідного права [4, с. 198].

Окремі дослідники вважають, що ознаками адміністративних послуг також вважаються такі обставини як те, що: а) адміністративна послуга надається за заявою особи; б) надання адміністративних послуг пов'язане із забезпеченням умов для реалізації суб'єктивних прав конкретної особи; 3) адміністративні послуги надають адміністративні органи (насамперед, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування) і обов'язково шляхом реалізації владних повноважень. Тобто, отримати конкретну адміністративну послугу можна лише у відповідному (як правило, тільки одному) адміністративному органі. Також деякі автори надають розгорнутий перелік ознак адміністративних послуг, називаючи їх особливостями.

Безумовно можна б було продовжувати надавати переліки ознак, оскільки браку наукових робіти з проблематики адміністративних послуг на сьогодні немає, проте, вважаємо, що вже наведені позиції дають можливість зробити такі висновки.

В своїй переважній більшості дослідники погоджуються з тим, що для адміністративних послуг є характерними як мінімум три основні ознаки: 1) адміністративні послуги надаються виключно органами владних повноважень; 2) результатом надання адміністративних послуг є забезпечення умов для реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичними чи юридичними особами; 3) компетенція органів владних повноважень щодо надання визначається законодавством. Надання інших ознак адміністративних послуг вказує на те, що кожен із дослідників підтримує той чи інший концептуальний напрямок.

Також для більш повного розкриття сутності адміністративних послуг, звернемо нашу увагу на позицію вітчизняного законодавця, що була об'єктивована в нормативно-правових актах які унормовують діяльність пов'язану з наданням адміністративних послуг.

На сьогодні основним нормативно-правовим актом що врегульовує питання надання адміністративних послуг є Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VI [23]. Разом з цим одним перших нормативних актів де з'явилось законодавчо закріплене поняття адміністративної послуги було розпорядження розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р., яким була затверджена Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади [15].

Відповідно до Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб'єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо). При цьому уповноваженим суб'єктом у таких правовідносинах є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, державне підприємство, установа, організація, що на виконання закону надає адміністративну послугу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов'язків такої особи відповідно до закону.

Таким чином, як бачимо законодавець, при визначенні адміністративних послуг частково використав інтегративний підхід і зробив акцент на тому, що адміністративна послуга це перш за все результат діяльності що об'єктивується в забезпеченні реалізації прав і законних інтересів осіб, які звернулись за такою послугою до уповноважених осіб.

Враховуючи викладене вище та застосовуючи інтегративний підхід в подальшому нашому дослідженні під адміністративними послугами ми будемо розуміти передбачену чинним законодавством діяльність суб'єктів владних повноважень, яка своїм результатом має ефект, що об'єктивується у задоволенні права та інтереси осіб, що до них звернулись. Беручи за основу визначення адміністративних послуг, адміністративні послуги на ринку цінних паперів ми можемо визначити як передбачену чинним законодавством діяльність суб'єктів владних повноважень на ринку цінних паперів, яка має своїм результатом ефект, що об'єктивується у задоволенні права та інтереси осіб, що до них звернулись і які є учасниками відносин пов'язаних з обігом цінних паперів.

Аналізуючи надане визначення ми можемо виділити такі ознаки адміністративних послуг на ринку цінних паперів як те що вони:

а) надаються суб'єктами владних повноважень;

б) передбачені чинним законодавством;

в) їх результатом є задоволення право та законних інтересів осіб, що звернулись до уповноважених суб'єктів;

г) пов'язані з випуском та обігом цінних паперів.

Аналіз чинного законодавства України дає можливість говорити про те, що суб'єктами владних повноважень, які можуть надавати адміністративні послуги є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг [14]. Відповідно, якщо ми проаналізуємо чинне законодавство України у сфері регулювання відносин на фондовому ринку паперів, ми можемо сказати, що головним суб'єктом владних повноважень є Національна комісій з цінних паперів та фондового ринку, серед головних завдань якої є здійснення державного регулювання та контролю за емісією і обігом цінних паперів та похідних (деривативів) на території України [22]. Також в окремих випадках суб'єктами владних повноважень на ринку цінних паперів можуть бути визнані - Національний банк України (у випадку здійснення регулювання діяльності банків пов'язаної з обігом цінних паперів) та Антимонопольний комітет України (у випадку вирішення ситуації монопольного становища суб'єктів господарювання яка може бути пов'язана з обігом цінних паперів).

Україна є правовою державою, що функціонує на основі Конституції та законів. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи це положення суб'єкти владних повноважень можуть надавати їх зацікавленим особам, лише в разі передбачення такої можливості нормами чинного законодавства. На сьогодні, правове регулювання відносин на ринку цінних паперів, в тому числі і тих що пов'язані з адміністративними послугами врегульовуються законами України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» [26], «Про депозитарну систему України» [25], «Про інститути спільного інвестування» [28], «Про Національний банк України» [29], «Про банки і банківську діяльність» [24]. Положення цих законів знайшли свій розвиток в цілому ряді підзаконних нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Національного банку України. Щодо безпосередньо надання адміністративних послуг на ринку цінних паперів, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку своїм рішенням затвердила Порядок надання адміністративних послуг Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку яким унормувала процедуру надання [27]. Аналіз зазначених нормативних актів дає можливість стверджувати, що повноваження на надання адміністративних послуг чітко закріплені в чинних нормативних актах та визначена процедура їх надання.

Будь-яка соціальна активність, в тому числі і вступ у відносини пов'язані з адміністративними послугами, має певну мету. Враховуючи сутність адміністративних послуг та особливості їх надання ми можемо говорити, що основною метою звернення до уповноважених органів за отриманням адміністративної послуги є задоволення прав та законних інтересів суб'єктів звернення, що пов'язані з обігом цінних паперів. Законним інтересом (інтерес, охоронюваний законом інтерес) може бути визнаний простий юридичний дозвіл, що закріплений в законі або випливає з його змісту та виражається в можливостях суб'єкта права користуватися конкретним соціальним благом, а іноді звертатися по захист до компетентних державних органів або громадських організацій - з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать суспільним [32, с. 217]. При цьому це юридично значимі та юридично виправдані прагнення особи на соціальні та інші блага, які не опосередковані безпосередньо змістом прав і свобод громадян [3, с. 172].

Головною відмінністю адміністративних послуг на ринку цінних паперів є те, що вони пов'язані з випуском та обігом цінних паперів. Аналіз наукової літератури та чинних нормативно - правових актів дає можливість говорити, що випуск цінних паперів це сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер та забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу їх придбання, а обіг цінних паперів це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім тих правочинів, однією із сторін яких є емітент або особа, яка видала неемісійний цінний папір. Таким чином адміністративні послуги на ринку цінних паперів пов'язані з діями результатом яких є виникнення цінних паперів як об'єктів прав, а також з вчиненням правочинів, результатом яких є перехід прав на них.

Висновки

Таким чином, підводячи підсумок всьому вище викладеному, ми можемо зробити наступні висновки.

Адміністративні послуги на ринку цінних паперів слід сприймати як передбачену чинним законодавством діяльність суб'єктів владних повноважень на ринку цінних паперів, яка має своїм результатом ефект, що об'єктивується у задоволенні права та інтересу осіб, що до них звернулись і, які є учасниками відносин пов'язаних з обігом цінних паперів.

До основних ознак адміністративних послуг на фондовому ринку можна віднести те, що вони: а) надаються суб'єктами владних повноважень; б) передбачені чинним законодавством; в) їх результатом є задоволення право та законних інтересів осіб, що звернулись до уповноважених суб'єктів; г) пов'язані з випуском та обігом цінних паперів.

Список використаних джерел

1. Адміністративна процедура та адміністративні послуги : зарубіжний досвід і пропозиції для України / авт.-упоряд. В.П. Тимощук. Київ : Факт, 2003. 495 с.

2. Адміністративна реформа - історія, очікування та перспективи / Упорядник В. Тимощук. Київ: Факт, 2002. 100 с.

3. Бабецька І.Я. Співвідношення «інтерес» і «право особи» як категорії цивільного права. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія Право. №3(15), 2017. С. 167-174.

4. Берназюк О. Адміністративні електронні послуги: поняття та умови впровадження в Україні. Підприємництво, господарство і право. №5, 2019. С. 196-199

5. Буханевич О.М. Адміністративні послуги в Україні: теорія та практика реалізації: монографія; Ін-т законодавства Верховної Ради України. Київ : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2015. 385 с.

6. Васильєва Н.В. Адміністративні послуги на регіональному рівні: теорія, методологія та проекти реалізації: монографія; Акад. муніцип. упр. Донецьк : Юго-Восток, 2013. 379 с.

7. Винников О. Реформі адміністративних послуг - бути! Пріоритети. 2006. 3 № (29). С. 10-12.

8. Дембіцька С.Л. Правові засади діяльностіз надання адміністративних послуг населенню України органами місцевого самоврядування. Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07; Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2010. 214 с.

9. Демський Е. Ф. Адміністративні послуги та їх юридична природа. Юридична наука : наук. юрид. журн. 2011. № 1(1) С. 79-86.

10. Дроздова І.В. Міністерство внутрішніх справ України як суб'єкт надання адміністративних послуг: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07; Київ. нац. ун-т внутр. справ. Київ, 2010. 254 с.

11. Завальна Ж.В., Ільницька О.О. Адміністративні послуги в системі функцій органів місцевого самоврядування. монографія. Суми: ПоліГраф, 2012. 188 с.

12. Ільницька Ю.М. Адміністративні послуги в системі функцій органів місцевого самоврядування. Дисс. ... канд. юрид. Наук : 12.00.07. Х.: НАВСУ, 2011. 196 с.

13. Ківалов С.В., Фуглевич К.А. Адміністративні послуги: поняття, види, процедурне регулювання : монографія. Одеса : Фенікс, 2015. 233 с.

14. Кодекс адміністративного судочинства. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446.

15. Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р.

16. Куц Ю. Якісні управлінські послуги - головна умова підвищення довіри населення до органів влади / Ю. Куц. - Х.: НАДУ, 2006. 192 с.

17. Легеза Є.О. Адміністративні послуги, що надаються міліцією громадської безпеки: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. Дніпропетровськ, 2011. 20 с.

18. Михайлюк Я. Б. Адміністративні послуги у країнах Європейського Союзу та Україні: порівняльно-правовий аналіз : монографія / ред.: А.А. Пухтецька; Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. 223 с.

19. Острах М.Б. Провадження з надання адміністративних послуг в Україні : монографія. Сімферополь : Кримнавчпеддержвидав, 2014. 158 с.

20. Петьовка В.В. Надання адміністративних послуг в Україні: теорія і практика: монографія; за наук. ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. Нац. акад. прав. наук України А.О. Селіванова. Київ: Логос, 2014. 213 с.

21. Писаренко Г.М. Адміністративні послуги в Україні: організаційно-правові аспекти: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. Одес. нац. юрид. акад. Одеса, 2006. 20 с.

22. Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

23. Затверджене Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1063/2011 з наступними змінами і доповненнями.

24. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 № 5203-VI.

25. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-III.

26. Про депозитарну систему України: Закон України від 6 липня 2012 р., № 5178-VI.

27. Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків: Закон України від 23 лютого 2006 року з наступними змінами і доповненнями.

28. Про затвердження Порядку надання адміністративних послуг Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку: Рішення Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 17 11.2011 № 1124

29. Про інститути спільного інвестування Закон України від 5 липня 2012 р. № 5080-VI.

30. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 р. № 679-XIV.

31. Сіверін В.І. Адміністративно-правові засади надання дозвільних послуг суб'єктами публічної адміністрації: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07; Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2010. 19 с.

32. Сосновик О. О. Діяльність органів внутрішніх справ щодо надання адміністративних послуг: організаційно-правові питання: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07; Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2008. 216 с.

33. Харитонов Є.О. Категорія інтересу в цивільному праві України. Актуальні проблеми держави і права. Одеса, 2005. С. 216-221.

Размещено на Allbest.ru