Тактика допиту неповнолітнього підозрюваного під час досудового розслідування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПВНЗ Університет новітніх технологій

Тактика допиту неповнолітнього підозрюваного під час досудового розслідування

Циганій С.О. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри правознавства

Кузьмічова-Кисленко Є.В. кандидат юридичних наук, доцент кафедри правознавства

Анотація

У статті здійснювалося дослідження тактики допиту неповнолітнього підозрюваного під час досудового розслідування з метою виокремлення особливостей такої тактики. В дослідженні визначено правове регулювання допиту неповнолітніх, яке складається з міжнародних та національних нормативно-правових актів. Встановлено, що кримінальне законодавство не визначає граничний мінімальний вік з якого може допитуватися неповнолітній. Запропоновано два етапи ефективного допиту неповнолітнього, що включають: підготовка до допиту та допит. Наводиться вікова класифікація відповідно до психологічного формування дітей із зазначенням характерних для їхнього віку психологічних особливостей. Зазначається про необхідність залучення слідчим передбачених законодавством осіб для допиту неповнолітнього з обов'язковим встановленням міцності їх зв'язку з допитуваним. Пропонується розробити план допиту неповнолітнього підозрюваного, який повинен передбачати декілька моделей розвитку подій та складатися з трьох підпланів, які відповідатимуть ситуації визнання, невизнання вини неповнолітнім та залежатимуть від набору доказів, якими володіє слідчий. Наведено стадії процесу формування показань під час допиту. Визначено, що при розробці тактики допиту повинні враховуватись вікові особливості неповнолітнього. Доведено доцільність становлення психологічного зв'язку між слідчим та допитуваним неповнолітнім на початку здійснення допиту. Наведено найбільш характерні причини надання неправдивих показань неповнолітнім. Виділено методи допиту у випадку надання неправдивих показань: перший включає пропозиції співчуття, виправдання; другий передбачає конфронтацію та подання або перебільшення викривальних доказів, а також перехідний метод від першого до другого, або навпаки. Виділено тактичні методи допиту неповнолітнього: вислуховування вигаданої історії; відволікання уваги; протистояння; деталізація показів; уточнення; демонстрування.

Ключові слова: допит, кримінальне правопорушення, досудове розслідування, неповнолітній, малолітній, підозрюваний.

Annotation

The article deals with the minor suspect interrogation tactics in the pre-trial investigation to identify the features of such tactics. The research determined the legal regulation of minor interrogation, which consists of international and national instruments. It is established that the criminal legislation does not stipulate the minimum age from which a minor may be interrogated. Two stages of effective interrogation of a minor are proposed, including preparation for interrogation and interrogation.

The article provides the age classification according to the psychological development of children with the indication of psychological features typical for their age. It is noted that the investigator must involve persons provided by law for the interrogation of a minor, while obligatorily establishing how close they are connected with the interrogated. It is proposed to develop a plan for the interrogation of a minor suspect to include several models of events and consist of three subplans, which will correspond to the situation of recognition, non-recognition of guilt by the minor and depend on the set of evidence available to the investigator.

The evidence collection stages during interrogation are described. It is determined that the age peculiarities of the minor should be taken into account when developing interrogation tactics. The appropriateness of establishing a psychological connection between the investigator and the interrogated minor at the beginning of the interrogation was proved. The most typical reasons for giving false evidence to minors are listed. Interrogation Methods in case of giving false evidence are identified: the first includes offers of empathy and justification; the second involves confrontation and the presentation or exaggeration of incriminating evidence, as well as the transitional method from the first to the second one, or vice versa. Tactical methods of minor interrogation are identified: listening to a fictional story; distraction; opposition; detailing evidence; clarification; demonstration.

Keywords: interrogation, criminal offense, pre-trial investigation, minor, juvenile, suspect.

Вступ

Слідчі (розшукові) дії є інструментом досягнення поставленої мети під час розслідування кримінального правопорушення. Допит як різновид слідчої (розшукової) дії на етапі досудового розслідування носить інформативний характер для слідчого та прокурора. Тому, важливим є розробка тактики допиту, яка дозволить слідчому отримати максимально правдиву інформацію, яка може бути використана надалі для отримання доказів або ж спростування вже наявних.

Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України, КПК) закріпив ряд положень, які передбачають додаткові гарантії для неповнолітніх в процесі розслідування кримінального провадження. Водночас Кабінет Міністрів України схвалив Національну стратегію реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року, яка передбачає розвиток ювенальної юстиції та інші завдання із забезпечення захисту дітей. Зазначені напрями державної політики в системі захисту дітей є невипадковими, так як неповнолітні потребують підвищеної уваги, враховуючи особливості їх розвитку, нестабільного емоційно-психологічного та психофізіологічного стану. Зазначені особливості притаманні неповнолітнім повинен врахувати слідчий для здійснення ефективного розслідування кримінального провадження. Тому, надзвичайно актуальним є ефективна розробка тактики допиту неповнолітнього з врахуванням всіх їх вікових особливостей, так як покази неповнолітнього можуть містити ключову інформацію, яка сприятиме розкриттю кримінального провадження.

Дослідження допиту неповнолітнього на стадії досудового розслідування здійснювали: Благута Р. І. [1], Гошовська Ю. [3], Рогатинська Н. З. [8], Романюк В. В. [9]. Теоретичною основою дослідження технології допиту стала наукова праця Зоріна Г. А. [4]. Дослідження особливостей та тактики допиту неповнолітніх здійснювали науковці: Готвянська М. А. [2], Матвеева К. О. [6], Сапова А. Г. [10]. Розвиток психіки дитини досліджував Квас О. [5]. допит нормативний акт правовий

Зазначені наукові праці стали теоретичною основою дослідження тактики допиту неповнолітніх підозрюваних.

Метою статті є виокремлення особливостей тактики допиту неповнолітніх під час досудового розслідування.

Завданнями статті є:

дослідити правове регулювання допиту неповнолітнього;

встановити етапи допиту неповнолітнього;

визначити тактичні методи допиту неповнолітнього.

Результати

Допит є процесуальним засобом отримання та перевірки інформації, яка може бути корисною (важливою) в процесі розслідування кримінального провадження. Перш за все, допит, як і інші слідчі (розшукові) дії, повинні здійснюватися в рамках законодавства. Так, правове регулювання допиту неповнолітнього складається з міжнародного та національного законодавства.

Таблиця 1 Правове регулювання допиту неповнолітнього під час розслідування кримінального правопорушення.

Джерело: розробка автора

Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає граничний мінімальний вік з якого дозволяється здійснювати допит неповнолітнього, а також не містить норми, яка би робила виняток щодо осіб, які набули повної цивільної дієздатності внаслідок інших юридичних фактів.

Отже, з метою проведення ефективного допиту неповнолітнього, слід визначити його етапи. До таких відносимо:

Підготовка до допиту, що включає:

- визначення мети допиту;

з'ясування умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого (ст. 487 КПК України);

складання плану допиту;

вирішення питання про місце допиту неповнолітнього, визначення дати та часу допиту;

залучення на допит неповнолітньої особи законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря (ст. 226 КПК України);

залучення захисника, відповідно до ст. 52 КПК України.

Зазначений етап повинен формуватися на основі вікових особливостей допитуваного та його статусу в кримінальному провадженні.

У КПК України закріплено дві групи осіб, малолітня особа - дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітня особа - малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (п. 12 ч. 1 ст. 3 КПК).

Відповідно до психологічного формування дітей поділяють на вікові групи:

1-3 роки - егоцентризм, засвоєння мови, уявні ігри, початок віку допитливості;

3-7 років - магічне мислення, зацікавлення казкою, вдосконалення мови, конструктивні ігри, допитливість;

7-14 років - реалізм, природничотехнічна зацікавленість, колекціонування, робінзонада, героїзація;

близько 13-14 років - прояви непокори, депресії та несміливості, психологічне диференціювання за статевими ознаками;

до 17 років - статеве дозрівання, адорація, чуттєвий фермент, романтизм, почуття закоханості, мрійливі фантазії [5, с. 46].

Слідчому обов'язково слід враховувати вікові особливості неповнолітніх, серед яких можна виокремити наступні: недостатність життєвого досвіду, схильність до наслідування, намагання в деяких конкретних ситуаціях показати свою перевагу, роль лідера, а також підвищення емоційності й неврівноваженості, імпульсивності, почуття групової підтримки й хибного розуміння дружби, низький рівень самокритики, неадекватне сприйняття й реагування на зміну слідчої ситуації, нерозуміння в повному обсязі своїх процесуальних прав і недооцінка серйозності свого положення, сором'язливості, уразливості тощо [2, с. 248].

Важливим фактором, який формує поведінку неповнолітнього в соціумі є його умови життя та виховання, які необхідно встановити, відповідно до ст. 487 КПК України. Не менш важливим для розробки тактики допиту неповнолітнього є дослідження особи допитуваного. Дослідження особи неповнолітнього підозрюваного передбачає виявлення соціального статусу неповнолітнього; діагностику зовнішніх виявів особи допитуваного (агресивність, неврівноваженість, товариськість чи замкнутість); визначення його темпераменту, що впливає на темп і ритм проведення допиту; з'ясування особливостей психіки неповнолітнього (емоційна збудженість, схильність до наслідування та навіювання), гендерних відмінностей та особливостей емоційних реакцій перехідного віку, що пояснюються гормональними і фізіологічними процесами (дівчата характеризуються плаксивістю, частою зміною настрою, образливістю, хлопці - раптовою зміною поведінки і реакцій руху) [1, с. 44, 45].

Враховуючи зазначене, однією з основних особливостей при підготовці та проведенні допиту неповнолітньої особи є отримання слідчим консультативної допомоги фахівців (психолога, спеціаліста) у галузі дитячої чи юнацької психології. Знання психології формування показань, вікових та індивідуальних особливостей неповнолітнього допитуваного має вагоме значення для правильного обрання прийомів встановлення психологічного контакту, тактики допиту, режиму проведення допиту, здійснення впливу на неповнолітнього, оцінки його показань і з'ясування необхідних обставин. Отримання правдивої доказової інформації для встановлення істини у кримінальному провадженні [8, с. 338].

Окрім цього, важливо встановити міцність та характер зв'язку з особами, присутність яких на допиті вимагає ст. 227 КПК України. Слідчий зобов'язаний передбачити ситуацію, яка може перешкодити в досягненні поставленої мети допиту, а відтак ретельно підходити до залучення законного представника, педагога або психолога для здійснення допиту неповнолітньої особи. Знайомий або ж незнайомий допитуваному педагог може сприяти атмосфері довіри під час допиту неповнолітнього або навпаки сковувати неповнолітнього та перешкоджати допиту [3, с. 131].

Частково погоджуємося з позицією В. В. Романюка, який позиціонує, що головним чинником під час вибору педагога має бути не тільки фактор взаємодовіри між неповнолітнім і педагогом або психологом, а, у першу чергу, їхній практичний досвід та профільна освіта [9, с. 83].

Враховуючи психофізіологічні особливості неповнолітнього, вважаємо, що зв'язок між неповнолітнім та педагогом є запорукою довіри, яка є ключовою в процесі допиту неповнолітнього. Досвід та профільна освіта беззаперечно є важливим чинником, однак неголовним. Тому, доцільно встановити наявність дружніх або ж конфліктних ситуацій неповнолітнього з педагогами загалом. Зазначена інформація дозволить слідчому залучити ту особу (педагога або психолога), яка максимально сприятиме ефективному допиту неповнолітнього з дотриманням його прав, передбачених КПК України.

Дискусійним є питанням про обов'язкове залучення законного представника на допит неповнолітнього. У ст. 488 КПК України зазначається про усунення законного представника та призначення іншого у виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого. До обставин, що дозволяють усунути або обмежити участь законного представника пропонується віднести: здійснення психологічного тиску на неповнолітнього підозрюваного з метою зміни показань; вчинення законним представником проти неповнолітнього протиправних дій; коли законний представник неповнолітнього перебуває з останнім у конфліктних стосунках, і неповнолітній не бажає, щоб та чи інша особа була представником його інтересів [7, c.52].

План допиту підозрюваного неповнолітнього повинен передбачати декілька моделей розвитку подій. Так, він повинен складатися з трьох підпланів, які відповідатимуть наступній ситуації:

неповнолітній визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення та готовий сприяти швидкому та ефективному розслідуванні кримінального правопорушення;

неповнолітній не визнає своєї вини, однак існують вагомі докази, що він вчинив кримінальне правопорушення.

Допит неповнолітнього підозрюваного.

Відповідно до ст. 490 КПК України, допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється згідно з правилами, передбаченими КПК, у присутності захисника.

Якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз'яснюється їхнє право ставити запитання неповнолітньому підозрюваному чи обвинуваченому. Слідчий, дізнавач, прокурор вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено до протоколу (ст. 491 КПК).

Під час здійснення допиту неповнолітнього, з метою ефективного його проведення та досягнення поставленої мети, слідчий повинен враховувати процес формування показань, який проходить наступні стадії:

1) сприйняття інформації та переробка з урахуванням характерологічних особливостей людини;

2) запам'ятовування та переробка з урахуванням установок і пережитих подій;

відтворення з суб'єктивної переробкою, що відбиває значимість переданої інформації;

зворотній зв'язок, коригування показань [4, с.138].

Тактика допиту неповнолітнього повинна відповідати його психологічному розвитку, відповідно до його віку.

Насамперед, слідчий повинен встановити зв'язок з допитуваним, здійснивши розмову на вільну тему. Такий тактичний хід дасть зрозуміти неповнолітньому обстановку в якій він перебуває, а слідчому - налаштованість допитуваного давати відповідну інформацію.

Слушно зазначає К. О. Матвеева, що при допиті неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) необхідно встановити з ним психологічний контакт, викликати довіру і бажання давати показання. Допит підлітків повинен стосуватися не тільки обставин скоєного злочину, а й умов його життя, виховання, найближчого оточення, інтересів і потреб. З'ясування цих обставин допоможе встановити причини, що сприяють вчиненню неповнолітнім злочину [6, с.109].

Наступним тактичним ходом є безпосередньо отримання запланованої інформації та її деталізація. Якщо неповнолітній дає покази і сприяє розкриттю злочину, то слідчий без проблем досягає мети допиту. В тому випадку, якщо допитуваний потерпілий не налаштований давати правдиві покази, виникає конфліктна ситуація. До найбільш характерних причин надання неправдивих показань неповнолітнього можуть бути віднесені некритичне почуття товариськості, дружба з тим, про кого необхідно дати свідчення, поради близьких, погрози і т.д. Будь-які моменти, які некращим чином характеризують допитуваного, можуть викликати брехню з його боку. Надання неправдивих показань також може бути продиктоване негативним ставленням до органів слідства або неправильною поведінкою слідчого під час допиту, тому уважне ставлення до стану неповнолітнього дозволяє правильно оцінити ступінь його сором'язливості, заляканості, уразливості, боязкості [10, с.43].

В зазначеному вище випадку, застосовується один з типів методів, перший включає пропозиції співчуття, виправдання, тоді як другий передбачає конфронтацію та подання або перебільшення викривальних доказів. Також, застосовується перехідний метод від доброзичливої стратегії попереднього допиту (наприклад, побудова психологічного зв'язку, спостереження за мовою тіла) до більш психологічно примусових прийомів (наприклад заперечення).

Окрім цього, в зазначеному вище випадку до допитуваного неповнолітнього можуть застосовуватися наступні тактичні методи допиту:

вислуховування вигаданої історії, що дає можливість слідчому отримати інформацію, яку він зможе переглянути та встановити причину неправдивих показів;

відволікання уваги, що дозволяє слідчому заплутати неповнолітнього, який дає неправдиві свідчення для встановлення логічної зв'язки доказів, якими володіє слідчий;

протистояння, що полягає в наведенні слідчим доказів того, що допитуваний дає неправдиві покази;

деталізація показів;

уточнення;

демонстрування, що допомагає наглядно відновити в пам'яті деталі, які є важливими для кримінального провадження або демонстрація явно неправдивих показів.

Висновки

Отже, допит неповнолітніх під час кримінального провадження має особливості, які передбачені в законодавстві, що закріплює додаткові вимоги до процесу здійснення допиту, а також відображаються в поведінці та мисленні допитуваного.

Тому, з метою ефективного здійснення допиту тактика допиту неповнолітнього повинна розроблятися з врахуванням вікових особливостей неповнолітнього, що характеризуються різним сприйняттям події, яка відбулася.

Пропонуємо два етапи в тактиці допиту неповнолітнього: підготовка до допиту та безпосередньо допит, що включає можливість застосування різноманітних методів допиту.

Список використаних джерел

1. Благута Р. І. Процюк О. М. Вивчення особи неповнолітнього підозрюваного та напрями використання отриманої інформації під час проведення допиту. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». Т. 19 / голов. ред. Ю. В. Цуркан-Сайфуліна; МОН України, НУ «ОЮА». Одеса : Гельветика, 2017. C. 37-46.

2. Готвянська М. А. Тактика допиту неповнолітнього, втягнутого у злочинну діяльність (окремі аспекти). Вісник ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка. 2019. №2. С. 246-257.

3. Гошовська Ю. Допит неповнолітніх у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Национальный юридический журнал: теория и практика. 2016. №2. С. 130-133

4. Зорин Г. А. Многовариантные программы допросов: Технологии построения и применения. Москва: Издательство деловой и учебной литературы, 2005. 336 с.

5. Квас О. Періодизація розвитку психіки дитини у психолого-педагогічних дослідженнях С. Балея. Молодь і ринок. 2011. № 10. С. 42-47.

6. Матвеева К. О. Тактика допроса несовершеннолетних подозреваемых и обвиняемых. 2015.

7. Процюк О. М. Кримінальна процесуальна регламентація й тактика допиту неповнолітнього підозрюваного: дис. канд. юр. наук : 12.00.09.

8. Рогатинська Н. З., Мудрак Н. М. Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи. Право і суспільство. 2014 № 5. С. 333-338.

9. Романюк В. В. Деякі особливості допиту неповнолітнього підозрюваного у кримінальному провадженні. Право і безпека. 2016.

10. Сапова А. Г. Тактические особенности допроса несовершеннолетних подозреваемых (обвиняемых). Научные исследования. 2018. №1. С. 42-45.

Размещено на Allbest.ru