Розвиток науки земельного права у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: доба незалежної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток науки земельного права у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: доба незалежної України

Т.О. Коваленко, д-р юрид. наук, проф.

О.І. Заєць, канд. юрид. наук, доц.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Метою статті є концептуальний огляд основних ідей, доктрин, учень у сфері земельного права, що були досліджені й обґрунтовані працівниками юридичного факультету (нині Інституту права) Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 30 років незалежності України, а також окреслення основних досягнень земельно-правової науки та їхнього практичного впровадження за цей період. Основним методом дослідження став аналіз і систематизація наукових досліджень за інститутами земельного права як галузі права, науки та навчальної дисципліни. Як висновок зазначено, що вчені Київського національного університету імені Тараса Шевченка гідно представляють і розвивають земельне право як галузь, науку та навчальну дисципліну із самого початку проголошення незалежності України. У межах цієї статті неможливо показати повною мірою науковий доробок працівників Київського національного університету імені Тараса Шевченка та їхніх учнів за добу незалежної України. Проте охарактеризовані основні наукові досягнення підкреслюють вагомий внесок земельно-правової науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка у розбудову науки земельного права незалежної України. Завдяки активній життєвій позиції професорсько-викладацького складу на теренах Київського національного університету імені Тараса Шевченка виросла достойна наукова плеяда дослідників, викладачів, практичних працівників, державних діячів, основний науковий інтерес яких складає земельне право, його практичне втілення та вдосконалення.

Ключові слова: незалежна Україна; земельне право; Київський національний університет імені Тараса Шевченка; юридичний факультет; Інститут права.

DEVELOPMENT OF LAND LAW SCIENCE IN TARAS SHEVCHENKO NATIONAL UNIVERSITY OF KYIV: THE AGE OF INDEPENDENT UKRAINE

T. Kovalenko, Dr. Sc. (Law), Prof.,

O. Zaiets, Cand. Sc. (Law), Associate Prof.

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

The purpose of writing this article is to provide a conceptual overview of the main ideas and doctrines in the field of land law, which were being researched and substantiated by employees of the Faculty of Law / Institute of Law of Taras Shevchenko National University of Kyiv during 30 years of independence, outlining the main achievements of land law and their practical implementation during this period. The main research method was the analysis and systematization of scientific research at the institutes of land law as a branch of law, science and academic discipline. The method of historical analysis helped to understand the historical and legal preconditions for the formation of a team of specialists who during the times of independent Ukraine were successfully working in land and related branches of law at Taras Shevchenko National University of Kyiv. In conclusion, it is noted that scientists of the Faculty of Law / Institute of Law of Taras Shevchenko National University of Kyiv worthily have represented and developed land law as a branch, science and academic discipline since the very beginning of Ukraine's independence. Within the limits of this article it is not possible to show in full the scientific achievements of the employees of the Faculty of Law / Institute of Law of Taras Shevchenko National University of Kyiv and their students during the time of independent Ukraine. But the described main scientific achievements emphasize the significant contribution of land law science of the Faculty of Law / Institute of Law of Taras Shevchenko National University of Kyiv to the development of the science of land law of independent Ukraine. Due to the active position of the teaching staff at the Faculty of Law / Institute of Law of Taras Shevchenko National University of Kyiv, there grew a worthy scientific constellation of researchers, teachers, practitioners and statesmen, whose main scientific interest was land law with its practical implementation and improvement.

Keywords: independent Ukraine; land law; Taras Shevchenko National University of Kyiv; Faculty of Law; Institute of Law.

ВСТУП

земельне право київський університет

Київський національний університет імені Тараса Шевченка (далі - КНУ імені Тараса Шевченка) протягом усієї історії існування уславлений численними поста тями вчених у різних галузях знань, зокрема і в юридичних науках. Проголошення незалежності України сприяло значній активізації наукових досліджень у правових галузях. Наука земельного права опинилася в епіцентрі стрімкого розвитку наукової думки, у першу чергу завдяки започаткованим українською владою реформам у різних сферах життя країни. Водночас земельне право доби незалежної України використовує наукову спадщину, наукові ідеї, висловлені й обґрунтовані у працях учених дореволюційного та радянського періодів.

На теренах юридичного факультету Університету Святого Володимира у галузі земельного права та споріднених наукових сферах плідно працювали В.А. Удінцев, І.П. Новицький, М.Ф. Владимирський- Буданов, М.В. Довнар-Запольський, О.І. Левицький, М.М. Цитович та інші вчені. Актуальні на кінець ХІХ ст. - початок ХХ ст. проблеми регулювання земельних та аграрних відносин, законодавчого визначення правового статусу селян, використання природних ресурсів досліджувалися членами Київського юридичного товариства (В.А. Незабитовський, Д.І. Піхно, І.П. Новицький, Ц. Г. Нейман, В. І. Василенко, І. В. Лучицький, О.Д. Білимович, М.І. Дуганов, П.Л. Кованько) та циві- лістичного студентського гуртка (В. І. Бошко) [1].

У радянський період відбулося становлення земельного права як самостійної галузі правової системи Української РСР, чому активно сприяли вчені, які працювали у стінах нашого університету, а саме: П. Д. Індиченко, В. З. Янчук, В. Л. Мунтян, І. М. Миронець. Вони залишили значну наукову спадщину з теоретичних і практичних проблем колгоспного , земельного та природоохоронного права, підготували багатьох учених, серед яких доктори та кандидати юридичних наук [2]. Згодом до радянської земельно-правової науки долучилися та продовжили свою плідну наукову роботу і за часів незалежної української держави В. І. Андрейцев, В. В. Носік, Г. І. Балюк, В. В. Янчук, праці яких лягли в основу численних доктрин і концепцій у галузі земельного права України.

Метою статті є концептуальний огляд основних ідей, доктрин, учень у сфері земельного права, що були досліджені й обґрунтовані працівниками юридичного факультету (нині Інституту права) КНУ імені Тараса Шевченка протягом 30 років незалежності України, а також окреслення основних досягнень земельно-правової науки та їхнього практичного впровадження за цей період.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Розвиток наукових ідей із земельного права України у дослідженнях працівників КНУ імені Тараса Шевченка (за інститутами)

1) Розвиток вчення про землю як об'єкт правового регулювання

Висвітлення наукових досягнень у сфері земельного права України варто розпочати з базового, на нашу думку, учення про землю як об'єкт правового регулювання. Саме з початком земельної реформи і особливо після прийняття Конституції України дослідження ролі землі, зокрема її юридичного значення, для українського суспільства і держави було конче необхідним. Так, В. І. Андрейцев одним із перших у науці земельного права України звернув увагу на те, що радянський підхід до землі як всезагальної умови праці, операційного базису й основного засобу виробництва у деяких галузях народного господарства є неповним і застарілим [3, с. 13]. Учений чітко виокремив і описав цілий ряд влас-тивостей землі, які вона інтегрує: економічних, соціальних, екологічних, формально-юридичних тощо. Однак земля не тільки інтегрує у своїй основі різні корисні властивості, як зазначає В. І. Андрейцев, а й характеризується відповідним диференційованим режимом залежно від функціонального її використання і цільового призначення [4, с. 138]. Учений справедливо критикував ситуацію, коли ст. 19 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р. дає вичерпний перелік категорій земель, тоді як практично існують також інші їхні види за функціональним призначенням, потребуючи регламен-тації правового режиму [4, с. 139-146]. В. І. Андрейцевим представлено авторське визначення землі (в юридичному значенні) як інтегрованого та диференційованого об'єкта правового регулювання [4, с. 148].

Досліджуючи юридичне значення землі, В. В. Носік уперше в науці земельного права України запропонував визначати її як цілісний нерухомий поверхневий шар земної кори [5, с. 34]. Аналізуючи проблеми реалізації закріпленого у Конституції України (ст. 13) права власності на землю українського народу, вчений розкриває також поняття землі як основного національного багатства [6, с. 497].

На необхідність розмежування правового регулювання відносин, об'єктами яких виступають земельні ділянки та нерухоме майно, звертала увагу у своїх наукових дослідженнях Т. Г. Ковальчук [7].

Подальший розвиток учення про землю як об'єкт правового регулювання отримало у працях А. М. Мірошниченка. У ході ґрунтовних досліджень науковець дійшов висновку, що сьогодні в земельному праві поняття "земля" вживається у розумінні земної поверхні та простору над та під нею на висоту та глибину, необхідну для використання відповідної земельної ділянки за цільовим призначенням (зокрема її забудови), включаючи ґрунтовий покрив у межах цього простору [8, с. 24]. Ученим проаналізовано юридичне співвідношення понять "земля" і "земельна ділянка", а також цих правових категорій із спорідненими і природно пов'язаними категоріями водних об'єктів, лісів, надр, ґрунтового шару, багаторічних насаджень і особливо будівель і споруд.

Стосовно останніх, Анатолій Миколайович послідовно відстоює позицію (науково і практично) повної імплементації у чинне земельне законодавство принципу єдності юридичної долі земельної ділянки й об'єктів нерухомості, розташованих на ній [8, с. 20-21]. Зазначені ідеї А. М. Мірошниченка знайшли свій подальший розвиток у проведеному під його керівництвом дисертаційному дослідженні М. С. Щербини на тему "Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки й об'єктів нерухомості, які на ній розташовані" [9].

Принциповою є також позиція А. М. Мірошниченка щодо панівної в чинному земельному законодавстві концепції суцільного поділу земель на категорії за цільовим призначенням. У цьому питанні він повністю підтримує В. В. Носіка в тому, що "поділ земель на чітко визначену кількість категорій з особливим правовим режимом для кожної з них створює реальні перешкоди у здійсненні громадянами та юридичними особами суб'єктивних земельних прав" [6, с. 168-169]. Оскільки правила про поділ земель на категорії дісталися Україні "у спадок" від земельного права радянських часів [8, с. 42], учений вважає, що вони не відповідають реаліям сьогодення і потребують перегляду [10, с. 336-337]. Планування територій (що включає зонування) є альтернативою принципу встановлення "цільового призначення земель" [10, с. 257]. А. М. Мірошниченко послідовно відстоює свою позицію щодо цієї земельно- правової проблеми не тільки у власних працях, але й у написаних під його керівництвом дисертаційних і монографічних дослідженнях. Зокрема, цікавою і ґрунтовною є монографія В. М. Правдюка "Поділ земель за цільовим призначенням за законодавством України", підго-товлена під керівництвом Анатолія Миколайовича [11].

2) Розвиток вчення про земельне право як галузь права, науку та навчальну дисципліну

Значну увагу вченими КНУ імені Тараса Шевченка приділено також розвитку вчення про земельне право України як галузь національної правової системи, науку і навчальну дисципліну. Так, В. В. Носік визначає предмет земельного права як "урегульовані нормами та методами земельного, приватного, публічного права суспільні відносини, що виникають між суб'єктами у процесі здійснення права власності на землю українського народу, державного і самоврядного регулювання земельних відносин, виконання заходів з охорони і раціонального використання землі як основного національного багатства, захисту суб'єктивних земельних прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, територіальних громад, держави" [6]. Галузевими методами земельного права, на думку вченого, є визначення цільового призначення земельної ділянки, зонінг, нормування, погодження, утримання від певних дій, відведення земельної ділянки в натурі, експертна, нормативна грошова оцінка земельних ділянок [13]. У своїх подальших наукових дослідженнях Володимир Васильович присвятив увагу проблемам методології, теорії та перспективам розвитку земельного права України [14], юридичній природі сучасного земельного права України [15] та іншим проблемам теорії земельного права.

До проблематики встановлення меж і сфери правового регулювання земельних відносин в Україні зверталась у ряді своїх публікацій Т. О. Коваленко [16], яка визначає сферу земельно-правового регулювання як систему найбільш важливих, типових суспільних відносин, які виникають між українським народом, фізичними та юридичними особами, державою в особі органів державної влади та територіальними громадами в особі органів місцевого самоврядування з приводу здійснення земельних прав і виконання земельних обов'язків, раціонального використання й охорони землі, здійснення повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування у земельній сфері, регулювання яких за допомогою земельно-правових норм на певному етапі розвитку українського народу та держави є об'єктивно можливим, економічно, політично та соціально необхідним із метою забезпечення земельних потреб людини як основної соціальної цінності, та збереження землі як основного національного багатства.

Певну увагу приділено також дослідженню особливостей розвитку науки земельного права України. Так, Т. О. Коваленко показала зародження еколого-правових, земельно-правових та аграрно-правових досліджень на юридичному факультеті Університету Святого Володимира [17], а Т. Г. Ковальчук дослідила розвиток науки земельного права на юридичному факультеті Київського університету [18]. Водночас, незважаючи на позитивні тенденції у розвитку української земельно-правової науки, В. В. Носік зазначає, що сьогодні українська земельно-правова наука продовжує використовувати й оперувати поняттями та категоріями радянського земельного права, заснованого на марксистсько-ленінській економічній теорії і, відповідно, ученні про державу та право, що призводить до консервації і метафізичного стану окремих складових системи земельного права України як самостійної галузі права, навчальної дисципліни і наукового напряму [6, с. 544].

Були проведені також порівняльно-правові дослідження специфіки правового регулювання земельних відносин в Україні та інших державах. Так, В. М. Льовочкіна під науковим керівництвом А. М. Мірошниченка успішно захистила результати дисертаційного дослідження, присвяченого порівняльно-правовому аналізу правового регулювання обігу земель за законодавством КНР та України [19].

Необхідно також зазначити, що для кращого опанування студентами навчальних дисциплін земельноправового профілю, викладачами КНУ імені Тараса Шевченка підготовлено підручники [10; 20], наукові коментарі [21], збірники земельного законодавства [22], збірники завдань для практичних занять та інше методичне забезпечення.

3) Наукові ідеї щодо правової природи принципів земельного права України

Учені КНУ імені Тараса Шевченка зробили суттєвий внесок також у розвиток вчення про принципи земельного права України. Зокрема, цікавим є підхід A.М. Мірошниченка, який розглядає принципи права як джерела земельного права України [23]. Досить глибоко дослідила проблеми реалізації принципу законності у регулюванні земельних відносин в Україні Т. О. Коваленко у своїй монографії [24] та докторській дисертації [25], які були підготовлені за наукового консультування B.В. Носіка. На думку автора, існування в Україні системи науково-обґрунтованих, прийнятих чи санкціонованих у встановленому законом порядку якісних правових законів, відповідних їм підзаконних нормативно-правових актів, інших джерел земельного права є внутрішньою (сутнісною) ознакою та нормативною (матеріальною) складовою законності як державно-правового явища.

Окремі принципи земельного права України детальніше досліджено в кандидатських дисертаціях, виконаних під керівництвом А. М. Мірошниченка. Зокрема, М. С. Щербина розкриває специфіку й особливості застосування у сучасних умовах принципу єдності юридичної долі земельної ділянки й об'єктів нерухомості, які на ній розташовані [9], а В. В. Шевченко проаналізував особливості реалізації принципу свободи договору в земельному праві України [27].

4) Розвиток теорїї щодо джерел земельного права України

Окремим напрямом наукових досліджень у КНУ імені Тараса Шевченка є розвиток наукових ідей про джерела земельного права України. Зокрема, А. М. Мірошниченко в межах свого дисертаційного дослідження розкрив правову природу нормування як засобу правового регулювання земельних відносин [28]. На думку науковця, земельно-правове нормування - це врегульована правовими нормами процесуальна діяльність уповноважених суб'єктів, спрямована на розроблення якісних і кількісних показників (нормативів) властивостей об'єктів земельних правовідносин (земельних ділянок, категорій земель тощо), включення нормативів до проєктів правових актів, їхнє узгодження, експертизу, затвердження й оприлюднення у встановленому законодавством порядку. Нормативні документи Анатолій Миколайович відносить до джерел земельного права [29].

Комплексне дослідження на кафедрі отримала проблематика правової природи рішень органів місцевого самоврядування в механізмі правового регулювання земельних відносин у дисертації [30] та монографії [31] аспірантки кафедри Н. О. Кузьменко, які підготовлено під керівництвом А. М. Мірошниченка. Можливість застосування правових звичаїв [32] та практики Європейського суду з прав людини [33] до регулювання земельних відносин в Україні доводить у публікаціях Т. О. Коваленко. На необхідність дотримання вимог земельного законодавства як вимоги забезпечення національної безпеки України звертала увагу у своїх публікаціях Г. І. Балюк [34].

З метою вдосконалення сучасного стану законодавчого регулювання земельних відносин в Україні вченими КНУ імені Тараса Шевченка були запропоновані підходи до проведення систематизації (Т. О. Коваленко [35]) та кодифікації (А. М. Мірошниченко [36], В. В. Носік та інші вчені) земельного законодавства. Так, на думку А. М. Мірошниченка, в основу кодифікації повинні бути покладені такі принципові положення: (і) відхід від традиційного для радянського земельного права "тотального" поділу земель на категорії і підвищення натомість ролі планування територій, (2) підвищення ефективності використання та розпорядження землями державної власності шляхом передачі функції із розподілу та пе-рерозподілу цих земель уповноваженому центральному органу виконавчої влади, (3) реформування засад здійснення землевпорядкування шляхом створення уніфікованої землевпорядної процедури, яка дозволятиме здійснювати землеустрій, зокрема і примусово, з метою усунення недоліків у структурі землекористування, (4) гармонізація земельного законодавства із законодавством ЄС [36]. До сфери наукових інтересів учених Інституту права КНУ імені Тараса Шевченка входять також правові проблеми адаптації земельного законодавства України до законодавства Європейського Союзу, які досліджують Т. О. Коваленко [37] та інші вчені.

5) Теоретичні напрацювання щодо юридичних дефектів у правовому регулюванні земельних відносин

Одним із напрямів наукових досліджень учених КНУ імені Тараса Шевченка є розроблення доктрини про правову природу юридичних дефектів, шляхи їхньої мінімізації та запобігання. Так, А. М. Мірошниченко присвятив своє монографічне дослідження [38] та докторську дисертацію [39] проблемам колізій у правовому регулюванні земельних відносин в Україні. Автор розглядає колізії як розбіжності між правовими приписами, що поширюються на ті самі суспільні відносини щодо використання, охорони та відтворення земель і не можуть бути застосовані одночасно. У публікаціях Анатолія Миколайовича обґрунтовуються способи зменшення негативного впливу таких колізій шляхом мінімізації їхньої кількості, а також теоретичні рекомендації щодо вирішення ієрархічних, темпоральних, змістовних колізій у правовому регулювання земельних відносин, а також засади вирішення складних колізій, що поєднують одночасно кілька їхніх видів.

Проблемам запобігання та мінімізації юридичних дефектів правового регулювання земельних відносин в Україні присвячена монографія [40] та ряд інших публікацій Т. О. Коваленко. На думку автора, під юридичними дефектами правового регулювання земельних відносин слід розуміти об'єктивно притаманні системі позитивного земельного права та зумовлені особливостями земельного права як галузі права, специфікою земельного законодавства, значенням і характерними рисами землі як об'єкта правового впливу, особливим суб'єктним складом земельних правовідносин, негативні правові явища, що виявляються в недоліках, вадах елементів правового регулювання земельних відносин, а також у відсутності чи недостатності зв'язків між ними, нівелюють особливе значення землі як об'єкта правовідносин у природі, суспільстві, державі, негативно впливають на визначення оптимального балансу приватних і публічних потреб у сфері земельних відносин. У роботах Тетяни Олександрівни більш детально розкрито юридичну природу юридичних колізій [41] і прогалин [42] як найпоширеніших різновидів юридичних дефектів, обґрунтовано механізми запобігання їхній появі та усунення.

6) Вчення про земельну реформу та її правове забезпечення

Учені КНУ імені Тараса Шевченка, завжди займаючи активну життєву позицію, свідомо і конструктивно долучилися до процесу земельної реформи, початок якої оголошено ще в Українській РСР з 15 березня 1991 року (Постанова Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року "Про земельну реформу").

Одним із фундаторів учення про земельну реформу в Україні став В. І. Андрейцев, який критично проаналізував стан правового забезпечення цього доленосного для молодої незалежної держави процесу, зазначивши його недосконалість та несистемність. Учений одним із перших підійшов до розуміння земельної реформи як комплексного суспільного процесу, що є складовою економічних, екологічних, соціальних, науково-технічних, організаційних, державно-правових перетворень у суспільстві, державному устрої, політиці й ідеології [3, с. 14]. Ідея комплексності сучасної земельної реформи була розвинута і досліджена у роботах його учнів і послідовників.

Так, під керівництвом В. І. Андрейцева захищено дисертацію О. І. Заєць "Правові аспекти земельної реформи в Україні" [43], в якій авторка розглядає земельну реформу як земельні процесуальні правовідносини, визначає її загальну мету - відновлення ефективного використання земельних ресурсів України, передумови проведення й основні напрямки здійснення (економічний, екологічний, інституційно-функціональний, право- творчий), досліджує генезу правового регулювання проведення земельних реформ на території України. У однойменній монографії вчена підводить підсумки 15-річного процесу земельної реформи в України, визначає основні недоліки його організаційно-правового забезпечення та шляхи їхнього подолання [44].

Ідею комплексності земельної реформи та її правового забезпечення підтримав також В. В. Носік. У своїх працях учений детально аналізує конституційно-правові засади сучасної земельної реформи і доходить висновку про те, що з прийняттям Земельного кодексу в Україні з'явилися реальні можливості для реформування земельних відносин на ринкових засадах на рівні стандартів і вимог країн Європейського співтовариства [45]. В. В. Носік одним із перших здійснив порівняльно- правовий аналіз земельної реформи в Україні та інших державах [45], а також звернувся до пошуку методологічних і теоретичних основ правової ідеології земельної реформи в Україні [46]. Під його керівництвом захищено дисертацію Т. О. Коваленко "Правові аспекти реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств", присвячену аграрному аспекту сучасної земельної реформи в Україні [47].

Порівняльно-правові дослідження земельної реформи продовжив А. М. Мірошниченко [48], який також є автором численних праць із правових проблем мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення й інших важливих заходів новітнього етапу земельної реформи. Багато його пропозицій увійшли до зако- нопроєктів і прийняті як закони України. Під його керівництвом захищено дисертації М. І. Максименком на тему "Правове забезпечення оптимізації структури землекористування в Україні" [49] та О. П. Куцевич на тему "Правові питання консолідації земель в Україні" [50].

Оскільки сучасна земельна реформа продовжується, тривають і наукові пошуки вчених. Зокрема, нині О. І. Заєць, Ю. Л. Власенко, Д. В. Бусуйок, Е. В. Позняк та інші вчені активно досліджують еколого-правовий аспект сучасної земельної реформи як чинник сталого розвитку України, якому законодавець не приділяє достатньо уваги [51].

У розрізі правових питань української земельної реформи вчені університету зробили вагомий внесок у розвиток правової доктрини приватизації земель. Започаткований В. І. Андрейцевим підхід до останньої як до спеціального різновиду земельно-процесуальних правовідносин, у межах яких відбувається безоплатне, одноразове, у межах встановлених норм, відчуження земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та окремим юридичним особам [3, с. 29], був підтриманий і розвинутий В.В. Носіком, Т.О. Коваленко, Т.Г. Ковальчук, О. І. Заєць, С. В. Гриньком та іншими вченими в різних складових цього державно-правового процесу. Зокрема, під керівництвом М. В. Краснової захищено дисертацію А. С. Євстігнєєвим "Правове забезпечення вимог екологічної безпеки в процесі приватизації земель в Україні" [52]. У свою чергу, А. М. Мірошниченко критично проаналізував практичні проблеми приватизації земель в Україні й окреслив її перспективи [53].

7) Розвиток теорії' земельних прав, прав на землю, їх набуття та захисту

Одним із найбільш досліджуваних напрямів української земельно-правової науки є проблематика земельних прав. Учені КНУ імені Тараса Шевченка повною мірою причетні до цієї загальнонаукової тенденції, оскільки їхній науковий доробок торкається практично всіх складових цього питання. Так, В. І. Андрейцев у своїх численних працях заклав основи концепції права власності на землю й інші природні ресурси, обґрунтував самостійність форми права власності на землю українського народу, проаналізував питання набуття права власності на землю та його гарантій тощо [3, 4]. Під його керівництвом захищено ряд дисертаційних робіт з окресленої проблематики, авторами яких є:

С.В. Гринько "Правові аспекти реєстрації прав на землю" [54], І. О. Костяшкін "Право загального землекористування громадян" [55], Р. І. Марусенко "Правові аспекти земельних сервітутів в Україні" [56] та інші вчені.

Як автор концепції здійснення прав на землю, В. В. Носік проаналізував їх поняття та види, а також підстави, умови, способи набуття та реалізації прав на землю в Україні, включаючи проведення земельних торгів [20, с. 79-121]. Учений багато праць присвятив праву власності на землю і, зокрема, праву власності на землю українського народу. Зокрема, В. В. Носік обґрунтував наукову концепцію дворівневої конструкції права власності на землю, яка випливає із закріпленої у Конституції України нової моделі регулювання земельних відносин і включає право власності українського народу на землю (право вищого рівня), і суб'єктивне право власності на землю громадян, юридичних осіб, держави як похідне і залежне від права власності народу (право нижчого рівня). Суть такої концепції полягає в тому, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, належить українському народові на праві власності [6, а 495]. У розвиток зазначених теоретичних підходів під керівництвом В. В. Носіка захищено докторську дисертацію І. О. Костяшкіним на тему "Проблеми правового забезпечення соціальної функції права власності на землю в Україні" [57].

Разом зі своїми учнями Г. І. Балюк досліджувала проблеми права приватної власності на землю, зокрема й особливості його припинення [58], іпотечні та концесійні правовідносини [59], вирішення земельних спорів [60]. Правовим аспектам гарантій прав на землю присвятила свої дослідження М. В. Краснова [61]. Правова природа права на земельну частку (пай) розкривається у ряді робіт В. В. Носіка, Т. О. Коваленко [62], А. М. Мірошниченка [63] та інших вчених.

Так, А.М. Мірошниченко, застосовуючи практично орієнтований новаторський підхід у своїх наукових дослідженнях, детально проаналізував стан правового регулювання відносин власності на землю та відносин користування землею, окреслив напрями вдосконалення системи прав на земельні ділянки, зокрема обґрунтував концепцію використання земель на титулі зобов'язальних прав, необхідність обмеження застосування права постійного користування, повернення праву оренди землі його зобов'язальної природи тощо [10]. За сприяння вченого прийнято Закон України від 6 вересня 2012 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким остаточно вирішено питання такого розмежування, та ряд інших нормативно- правових актів. Чимало праць присвятив науковець питанням захисту земельних прав, зокрема обґрунтуванню належності застосування окремих способів їх захисту [64]. Під його керівництвом захищено кандидатську дисертацію Ю. В. Мягкоходом на тему "Способи захисту земельних прав за законодавством України" [65], а також докторську дисертацію Т. О. Третяком на тему "Теоретичні проблеми земельно-правового регулювання добросусідства в Україні" [66].

Проблеми реалізації та захисту земельних прав в різних аспектах досліджували також О. І. Заєць, Т. О. Коваленко, Д. М. Коломійцева, Р. І. Марусенко, С. І. Марченко, В. В. Носік, Т. Б. Саркісова. Т. О. Третяк та інші вчені. Зокрема, предметом наукових інтересів О. І. Заєць є проблеми поняття та класифікації земельних прав, особливості їх набуття, реалізації та захисту, правові проблеми володіння землею [67]. На думку вченої, право власності на землю й інші природні ресурси випливає з міжнародно-правового принципу суверенітету держави над природними ресурсами в межах своєї території і має цілий ряд загальних і спеціальних ознак [68].

8) Інститут управління та регулювання у сфері використання й охорони земель у працях вчених КНУ імені Тараса Шевченка

Проблематика земельних публічних правовідносин неодноразово була представлена у працях учених КНУ імені Тараса Шевченка. Особливо це стосується земельних управлінських правовідносин. Поряд із традиційним для земельно-правової науки підходом до управління у галузі земельних відносин як діяльності з використанням владного примусу, що спрямована на забезпечення раціонального використання й охорони земель [10, с. 252], отримала свій розвиток концепція державного регулювання земельних відносин.

Як зазначає В. В. Носік, у сучасних умовах реформування земельних відносин таке розуміння регулятивного впливу з боку держави на учасників земельних правовідносин не дозволяє визначити регулюючу роль і місце органів державної влади та місцевого самоврядування в забезпеченні здійснення прав на землю, використання й охорони земель із різними формами власності. Пояснюється це тим, що регулюючий вплив держави та місцевого самоврядування має поширюватися не лише на охорону і раціональне використання землі, а й у цілому на правовий режим землі як об'єкта права власності українського народу та поведінку суб'єктів земельних правовідносин [20, с. 218]. На думку Володимира Васильовича, державне регулювання земельних відносин можна визначити як законодавчо забезпечену на національно-му, регіональному та місцевому рівнях діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування щодо реалізації функцій держави і закріплених у законах повноважень у сфері використання й охорони землі як об'єкта права власності українського народу й основного національного багатства [20, с. 220].

У своєму дисертаційному дослідженні Д. В. Бусуйок поряд з управлінськими правовідносинами у земельному праві заклала науково-теоретичні основи сервісних правовідносин у цій сфері, зміст яких, на думку вченої, полягає у наданні земельних адміністративних послуг [69, с. 50].

Численні дослідження науковці нашого університету присвятили висвітленню правових проблем окремих функцій управління та регулювання у сфері земельних відносин. Зокрема, С. В. Гринько вперше в Україні дослідив правові аспекти реєстрації прав на землю [54]. Ефективності законодавчого забезпечення державного контролю у сфері використання й охорони земель присвятила свою працю Т. О. Коваленко [70]; Д. М. Коломійцева (Старостенко) дослідила науково-теоретичні проблеми правового регулювання межування земель в Україні [71]; Я. О. Лисенко вивчала проблеми земельних юрисдикцій- них правовідносин [72].

Окремий напрямок наукових досліджень стосується ін- ституційної складової управління та регулювання у сфері земельних правовідносин. Так, Г. І. Балюк висвітлила проблеми соціальної ефективності діяльності прокуратури з нагляду за додержанням і застосуванням земельного законодавства [73]. Робота Н. О. Кузьменко присвячена діяльності та рішенням органів місцевого самоврядування в механізмі правового регулювання земельних відносин [30]. У численних працях А. М. Мірошниченка проаналізовано сучасні практичні проблеми діяльності державних органів у сфері земельних ресурсів [67].

9) Продовження кращих традицій радянської науки про правову охорону земель

Інститут правової охорони земель є наріжним каменем земельного права України, адже галузеві правові принципи забезпечення раціонального використання й охорони земель, пріоритету вимог екологічної безпеки значною мірою забезпечуються саме за рахунок правового регулювання заходів охорони земель.

Учені КНУ імені Тараса Шевченка достойно продовжують кращі традиції радянської науки про правову охорону природи, зокрема і земель. Адже саме у працях В. Л. Мунтяна вперше обґрунтовано необхідність правового регулювання охорони земель і природи в цілому. Так, під керівництвом його учня В. В. Носіка захищено ряд дисертаційних досліджень: С. В. Єлькіним на тему "Правове регулювання ландшафтного використання й охорони земель в Україні" [74], А. Л. Місінкевич на тему "Правове забезпечення рекультивації земель в Україні" [75].

Правовим аспектам використання радіоактивно забруднених земель присвятила свої праці Г. І. Балюк [76], а Т. О. Коваленко дослідила дефекти правового регулювання охорони земель у процесі вирощування сільськогосподарських культур для виробництва біопалива [77]. Правовим аспектам юридичних та організаційно-технічних засобів охорони земель, її ґрунтозахисних гарантій присвячено праці Т. Г. Ковальчук [78].

10) Розвиток інституту юридичної відповідальність у земельному праві

У площині юридичної відповідальності у земельному праві на особливу увагу заслуговує дисертаційне дослідження Т. Б. Саркісової на тему "Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності в Україні". Учена запропонувала альтернативне визначення юридичної відповідальності за земельні правопорушення як особливого виду правовідношення охоронювального типу, яке виникає внаслідок поєднання правової норми про юридичну відповідальність із земельним правопорушенням як юридичним фактом, в якому реалізується право держави захистити відповідні цінності, на які посягає земельне правопорушення, відновити порушене пра- во або вимагати відшкодування шкоди, тобто покарати винну особу, а правопорушник зобов'язаний зазнати певних позбавлень особистого, майнового чи організаційного характеру [79, с. 38]. Авторка ґрунтовно проаналізувала склад земельних правопорушень, зробила їхню детальну класифікацію, дослідила практику застосування юридичної відповідальності за їхнє скоєння.

Проблеми застосування майнової відповідальності за земельні правопорушення детально досліджено у дисертаційному дослідженні М. В. Краснової [80].

11) Розвиток вчення про правовий режим земель окремих категорій

Під керівництвом та за безпосередньої участі вчених КНУ імені Тараса Шевченка здійснено численні дослідження і відкриття з проблематики Особливої частини земельного права України.

Однією з ключових категорій земель в Україні були і залишаються землі сільськогосподарського призначення. У цій площині багато наукових праць присвячено правовому режиму цих земель через призму організаційно-правових форм здійснення сільськогосподарської діяльності. Так, В. І. Лебідь проаналізував правове становище особистих селянських господарств в Україні [81], С. І. Марченко розглядала організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні [82], В. А. Поліщук досліджував правове регулювання сільськогосподарського садівництва в Україні [83], В. В. Дударенко аналізував правовий режим земель сільськогосподарського призначення через призму правового статусу аграрних холдингів [84].

Правового режиму земель сільськогосподарського призначення безпосередньо стосується вирішення доленосного для незалежної української держави питання відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення. У цьому ключі вчені університету активно долучилися до важливих державно-правових процесів. Чи не найбільше з приводу скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення писав А. М. Мірошниченко, який у своїх працях і виступах докладно обґрунтував шкідливість для України та її громадян тривалої заборони на відчуження земельних ділянок цієї категорії [67]. Правові питання ефективного використання чи обігу земель сільськогосподарського призначення піднімала у своїх публікація Т. Г. Ковальчук [12]. Правові аспекти ринку земель сільськогосподарського призначення досліджували також аспіранти кафедри, зокрема, Е. С. Юрченко у своїй дисертації "Право сільськогосподарського землекористування в Україні" та однойменній монографії зазначила, що існування різних правових моделей набуття права сільськогосподарського землекористування забезпечить можливість суб'єктам агробізнесу обирати найбільш прийнятний варіант консолідації земель і збільшення розмірів земельних масивів законним шляхом, а також сприятиме детінізації ринку права сільськогосподарського землекористування [26, с. 189].

Учені університету не залишили без уваги правові режими земель також інших категорій, які детально досліджені в дисертаційних роботах аспірантів юридичного факультету (Інституту права). Зокрема, А.П. Кулинич провів дисертаційне дослідження на тему "Правовий режим земель міських територіальних громад в Україні", присвячене земельно-правовим аспектам реформи децентралізації в Україні [85]; О. В. Бевз досліджувала правовий режим земель історико- культурного призначення в Україні [86]; В. В. Кононов проаналізував правовий режим і проблеми земель прибережних захисних смуг в Україні [87]; О. С. Федотова досліджувала правовий режим земель річкового та морського транспорту України [88]; правові проблеми землі як об'єкта інвестиційного розвитку стали предметом наукових пошуків М. О. Ковальчука [89].

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що вчені КНУ імені Тараса Шевченка гідно представляють і розвивають земельне право як галузь, науку та навчальну дисципліну із самого початку проголошення незалежності України. У межах цієї статті не можливо показати пов- ною мірою науковий доробок працівників КНУ імені Тараса Шевченка та їхніх учнів за добу незалежної України. Проте охарактеризовані основні наукові досягнення підкреслюють вагомий внесок земельно-правової науки КНУ імені Тараса Шевченка у розбудову науки земельного права незалежної України. Завдяки активній життєвій позиції професорсько-викладацького складу на теренах юридичного факультету (Інституту права) КНУ імені Та-раса Шевченка виросла достойна наукова плеяда дослідників, викладачів, практичних працівників, державних діячів, основний науковий інтерес яких складає земельне право, його практичне втілення та вдосконалення.

Список використаних джерел

1. Коваленко Т.О. Зародження еколого-правових, земельно-правових та аграрно-правових досліджень на юридичному факультеті Уніве-рситету Святого Володимира. Юридичний факультет Університету Святого Володимира в персоналіях його викладачів та вчених : зб. матер. Першої міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 27 лист. 2015 р. / ред. кол. І.С. Гриценко та ін. К. : Талком, 2015. С. 256-260.

2. Коваленко Т.О. Кафедра трудового, колгоспного і земельного права юридичного факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка: становлення та розвиток (1972 р. - 1987 р.). Конституційні засади аграрного, земельного та екологічного права: 20 років розвитку : матеріали "круглого столу" (м. Київ, 27 трав. 2016 р.) / за ред. М.В. Краснової, Т.О. Коваленко; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Чернівці : Кондратьєв А.В., 2016. С. 35-42.

3. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні. Навч.-практ. посіб. К. : Істина, 1999. 319 с.

4. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. К. : Знання, 2005. 445 с.

5. Носік В.В. Земля як об'єкт права власності. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юрид. науки. 2000. Вип. 38. С. 33-40.

6. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу : монографія. К. : Юрінком Інтер, 2006. 544 с.

7. Ковальчук Т.Г. Правові аспекти розмежування правового регулювання відносин, об'єктами яких виступають земельні ділянки та нерухоме майно. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. 2005. Вип. 67/69. С. 12-15.

8. Мірошниченко А.М. Проблемні питання розподілу земель на категорії. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2005. № 12 (50). С. 42-51.

9. Щербина М.С. Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2016. 20 с.

10. Мірошниченко А.М. Земельне право України : підручник. К. : Алерта, 2013. 512 с.

11. Правдюк В.М. Поділ земель за цільовим призначенням за законодавством України : монографія. К. : Алерта, 2018. 204 с.

12. Ковальчук Т.Г. Ринок земель сільськогосподарського призначення: ефективне використання чи обіг (правові проблеми). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. 2005. Вип. 68. С. 54-59.

13. Носік В.В. Земельне право України: сучасний стан і перспективи розвитку. Реформування правової системи України: проблеми і перс-пективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів. Зб. наук. праць Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 28-29 квіт. 2004 р. В 2 ч. / Редкол. : С.А. Єрохін, В.Ф. Погорілко, Я.М. Шевченко та ін. К. : Національна академія управління, 2004. Ч. 2. С. 415.

14. Носік В.В. Земельне право в Україн : методологія, теорія, перспективи розвитку. Правова доктрина України: у 5 т. Т. 4: Доктринальні проблеми екологічного, аграрного та господарського права / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. Х. : Право, 2013. С. 623-643.15. Носік В.В. Юридична природа сучасного земельного права України. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2008. № 7-8. С. 50-58.

16. Коваленко Т.О. Межі та сфера правового регулювання земельних відносин в Україні. Держава і право. Юрид. науки. 2015. Вип. 70. С. 185-197.

17. Коваленко Т.О. Зародження еколого-правових, земельно-правових та аграрно-правових досліджень на юридичному факультеті Університету Святого Володимира. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. 2016. Вип. 1 (102). С. 18-21.

18. Ковальчук Т.Г. Розвиток науки земельного права на юридичному факультеті Київського університету. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. 2009. № 81. С. 206-212.

19. Льовочкіна В.М. Правове регулювання обігу земель за законодавством КНР та України: порівняльно-правовий аналіз : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2016. 20 с.

20. Земельне право України: підруч. [Г.І. Балюк, Т.О. Коваленко,

B. В. Носік та ін.] / за ред. В.В. Носіка. К. : ВПЦ "Київський університет",

2008. 511 с.

21. Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. К. : Правова єдність, 2009. 496 с.

22. Земельний кодекс України з постатейними матеріалами : зб. нормативно-правових актів та матеріалів суд. практики: Вид 2-е. За станом нормативно-правових актів та актів органів судової влади на 1 лют. 2007 р. / Упор. А.М. Мірошниченко. Наук. ред. В.В. Носік. К. : Фізична особа - суб'єкт видавничої справи Романчук Р.С., 2007. 720.

23. Мірошниченко А.М. Принципи права як джерела земельного права України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. 2009. № 81. С. 220-223.

24. Коваленко Т.О. Реалізація принципу законності у регулюванні земельних відносин в Україні : проблеми законодавчого забезпечення: монографія. К. : Правова Єдність, 2017. 672 с.

25. Коваленко Т.О. Проблеми законодавчого забезпечення реалізації принципу законності у регулюванні земельних відносин в Україні : автореф. дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2014. 34 с.

26. Юрченко Е.С. Право сільськогосподарського землекористування в Україні: теоретичні та практичні аспекти : монографія / за ред. д-ра юрид. наук Т. О. Коваленко. Київ. Алерта, 2019. 234 с.

27. Шевченко В.В. Реалізація принципу свободи договору в земельному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2016. 20 с.

28. Мірошниченко А.М. Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2004. 19 с.

29. Мірошниченко А.М. Нормативні документи як джерела земельного права. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. 2005. Вип. 65. С. 38-42.

30. Кузьменко Н.О. Рішення органів місцевого самоврядування в механізмі правового регулювання земельних відносин : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2018. 20 с.

31. Кузьменко Н.О. Рішення органів місцевого самоврядування в механізмі правового регулювання земельних відносин : монографія. К. : Алерта, 2018. 246 с.

32. Коваленко Т.О. Звичаєво-правове регулювання земельних відносин на території України. Бюлетень Міністерства юстиції України.

2009. № 9. С. 63-73.

33. Коваленко Т.О. Практика Європейського суду з прав людини як джерело земельного права України. Юридична Україна. 2016. № 11-12.

C. 82-88.

34. Балюк Г.І. Дотримання вимог земельного законодавства як вимога забезпечення національної безпеки України. Земельне право України. 2006. № 9. С. 3-5.

35. Коваленко Т.О. Систематизація як засіб підвищення ефективності правового регулювання земельних відносин в Україні. Юридична Україна. 2011. № 3. С. 75-80.

36. Мірошниченко А.М. Необхідність, передумови та спосіб здійснення кодифікації земельного законодавства України. Часопис Київського університету права. 2008. № 3. С. 256-263.

37. Коваленко Т.О. Правові аспекти адаптації земельного законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Публічне право. 2016. № 2. С. 19-26.

38. Мірошниченко А.М. Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні : монографія. К. : Алеута ; КНТ; ЦУЛ, 2009. 268 с.

39. Мірошниченко А.М. Колізії у правовому регулюванні земельних відносин в Україні : автореф. дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2010. 31 с.

40. Коваленко Т.О. Юридичні дефекти правового регулювання земельних відносин в Україні : монографія. К. : ВПЦ "Київський університет"; Юрінком Інтер, 2013. 632 с.

41. Коваленко Т.О. Колізія нормативно-правових актів земельного законодавства та її вплив на ефективність земельно-правового регулю-вання. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. 2010. Вип. 84. С. 39-43.

42. Коваленко Т.О. Прогалини в земельному праві України : поняття та сутність. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. 2010. Вип. 85. С. 54-59.

43. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 1999. 20 с.

44. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні : монографія. К.: ВПЦ "Київський університет", 2006. 185 с.

45. Носік В.В. Соціально-економічні та правові аспекти здійснення земельної реформи в Україні й інших державах європейської орієнтації. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. 2004. Вип. 56/59. С. 18-21.

46. Носик В.В. Методологические и теоретические основы правовой идеологии земельной реформы в Украине. Ежегодник украинского права. 2013. № 5. С. 485-491.

47. Коваленко Т.О. Правові аспекти реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств : авторефер. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2002. 21 с.

48. Мірошниченко А.М., Пушкар П.В. Досвід проведення земельних реформ у країнах Європи та Америки. Право України. 2009. № 9. С. 123-132.

49. Максименко М.І. Правове забезпечення оптимізації структури землекористування в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук :

12.0. 06. Київ, 2013. 17 с.

50. Куцевич О.П. Правові питання консолідації земель в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2014. 17 с.

51. Zaiets, O., Vlasenko, Y., Busuyok, D., Pozniak, E. Ecological aspect of legal provision of modern land reform as a factor of sustainable development (2021) European Journal of Sustainable Development, 10 (1), pp. 168-184.

52. Євстігнєєв А.С. Правове забезпечення вимог екологічної безпеки в процесі приватизації земель в Україні : автореф. дис. . канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2009. 18 с.

53. Мірошниченко А.М., Мартин А.Г, Ріпенко А.І. Проблеми та перспективи безоплатної приватизації земель громадянами. Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. 2012. № 3-4. С. 46-59.

54. Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю : авто- реф. дис. . канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2003. 20 с.