Доброчесність як морально-етичний принцип діяльності державних установ: теоретичний та правовий аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науковий центр проблем виховання доброчесності та запобігання корупції у секторі безпеки та оборони, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

Доброчесність як морально-етичний принцип діяльності державних установ: теоретичний та правовий аспекти

Полякова Ольга Станіславівна доктор наук з державного управління, провідний науковий співробітник наукового відділу

Київ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретико-правових аспектів формування культури доброчесності в українському суспільстві, як морально - етичного принципу діяльності державних установ.

На підставі аналізу довідкової літератури визначено змістовну сутність складових понять терміну «доброчесність» - «добро» і «чесність». Доведено, що вони є високими моральними цінностями, які є дуже важливими для формування у людини позитивних якостей характеру, сприяють моральному розвитку індивіда, його раціонального мислення й об'єктивного судження про оточуючий світ. З'ясовано, що в нових, сучасних умовах розвитку суспільства, поняття «добро» наповнюється новим змістом та з абсолютистського підходу означає прагнення створення образу довершеності, ідеалу досконалості особистості та суспільства. Близькою до категорії добра є категорія чесності, тому їх часто розглядається як єдине ціле.

Добро і чесність, як моральні цінності, формують іншу цінність - доброчесність, яку в науковій літературі трактують як морально-етичну складову діяльності публічних осіб, які мають дотримуватися моральних, етичних, духовних цінностей та принципів професійності і відповідальності за вчинені вчинки й прийняті управлінські та інші рішення.

В статті на підставі аналізу законотворчої діяльності щодо формування культури суспільної доброчесності визначено хронологію прийняття правових документів України та сформовано уявлення стосовно видів доброчесності, які формуються у певних сферах суспільства.

Встановлені такі види доброчесності, як: академічна, доброчесність державних службовців, суддівська та поліцейська доброчесність. Їх зміст, вимоги, правила, відповідальність закріплені на законодавчому рівні. Разом з тим, слід зазначити, що сьогодні не вирішеним на законодавчому рівні залишається питання поліцейської доброчесності, що потребує пильної уваги з боку держави.

Ключові слова: публічне управління, державна служба, державні установи, принцип доброчесності, морально-етична якість, академічна доброчесність, доброчесність державних службовців, суддівська доброчесність, поліцейська доброчесність, законотворчість.

Abstract

Polyakova Olga Stanislavivna Doctor of Public Administration, Leading researcher at the Scientific Department of the Research Center for Integrity Education and Prevention of Corruption in the Security and Defense Sector of the National Defence University of Ukraine named after Ivan Chernyahovsky, Kyiv

INTEGRITY AS A MORAL AND ETHICAL PRINCIPLE OF GOVERNMENT INSTITUTIONS ACTIVITY: THEORETICAL AND LEGAL ASPECTS

The article is devoted to the study of theoretical and legal aspects of the formation of an integrity culture in Ukrainian society as a moral and ethical principle of government activity.

Based on the analysis of the reference literature, the substantive essence of the constituent concepts of the term “integrity” - “good” and “honesty” - have been defined. They have been proven to be high moral values, which are very important for the formation of a personality's positive qualities, to contribute to the moral development of the individual, his rational thinking and objective judgment of the world around him. It's been found that in the new, modern conditions of s ociety, the concept of “good” is filled with new meaning and from the absolutist approach means the desire to create an image of perfection, the ideal of perfection of the individual and society. Close to the category of good is the category of honesty, so they are often considered as a whole.

Goodness and honesty, as moral values, form another value - virtue, which in the scientific literature is interpreted as a moral and ethical component of public people, who must adhere to moral, ethical, spiritual values and principles of professionalism and responsibility for their actions, managerial and other decisions.

After the analysis of legislative activity on the formation of a social integrity culture, the article determines the chronology of the adoption of legal documents of Ukraine and formed an idea of the types of integrity which are formed in certain spheres of society.

The following types of integrity have been established: academic integrity, civil servant integrity, judicial and police integrity. Their content, requirements, rules, responsibilities are enshrined in law. At the same time, it should be noted that today the issue of police integrity remains unresolved at the legislative level, which requires close attention from the state.

Keywords: public administration, civil service, public institutions, principle of integrity, moral and ethical quality, academic integrity, integrity of civil servants, judicial integrity, police integrity, lawmaking.

Вступ

Постановка проблеми. Розвиток сучасної Української держави тісно пов'язаний з формуванням культури суспільної доброчесності як одного з можливих засобів боротьби з негативними суспільними явищами, таким як корупція, бюрократизація та ін. У цьому аспекті доброчесність виступає як морально-етична цінність суспільства, що є невід'ємною частиною відносин людини зі світом, в якому вона живе й працює. Від доброї поведінки людини, її професійних, моральних і етичних якостей залежить як рівень розвитку всього суспільства, так і якість проведення реформ, які впроваджуються сьогодні в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Доброчесність як явище, категорію, поняття, умову, критерій, правовий режим і правовідносини розглядають вчені в різних наукових галузях. У своїх дослідженнях часто доброчесність протиставляють корупції, вважаючи її одним із потужних засобів боротьби з цим негативним явищем, що проявляється в різних суспільним сферах.

Більшість наукових праць присвячена дослідженню різних аспектів академічної доброчесності (А. Буравська, І. Стаднік [1], О. Поступна, О. Степанко [2], В. Усик, Ю. Схулухія [3] та ін.). Створенню системи доброчесності та професійної публічної служби відповідно до міжнародних стандартів присвячені роботи В. Бульби [4], Л. Прудиус [5] та ін. Проблеми теорії та практики суддівської доброчесності наведені В. Ковальським [6], Д. Мандичевим [7] та ін. Аналіз процесу реформування органів внутрішніх справ України, створення поліції європейського зразка у контексті реформ у секторі безпеки та антикорупційної реформи, висновки щодо розбудови цілісності і доброчесності під час реформування поліції в Україні викладено у відповідній аналітичній доповіді [8].

Незважаючи на широкий спектр досліджень, присвячених доброчесності як морально-етичних якостей працівників державних установ, багато питань теоретичного й правового характеру потребують більш детального аналізу. Тож вважаємо обрану нами проблематику дослідження досить актуальною.

Мета статті - проаналізувати довідкову літературу та визначити змістовну сутність терміну «доброчесність»; на підставі аналізу законотворчої діяльності щодо формування культури суспільної доброчесності визначити хронологію прийняття правових документів України та сформувати уявлення стосовно видів доброчесності, які формуються у певних сферах суспільства.

Виклад основного матеріалу

Перш ніж перейти до розгляду теми дослідження, хотілось би зупинитися на визначенні сутності терміну «доброчесність». Насамперед зазначимо, що складовими цього терміну є такі поняття, як «добро» і «чесність», які є високими моральними цінностями. Здавалось би, що вони є зрозумілими й звичними для людей. З самого дитинства нас вчили розрізняти правильне й неправильне, добро і зло, чесність і лицемірство (брехню, підлість). Ці цінності є дуже важливими для формування у людини позитивних якостей характеру, сприяють моральному розвитку індивіда, його раціонального мислення й об'єктивного судження про оточуючий світ. Успіх у формуванні моральної вихованості та стійких моральних якостей, потреб, навичок і звичок у поведінці людини залежить від правильного розуміння понятійно-термінологічного апарату щодо доброчесності. Зважаючи на важливість вище перелічених моральних якостей як для конкретної особистості, так і для суспільства в цілому, розглянемо змістову сутність складових поняття «доброчесність».

Що стосується добра, то в тлумачних словниках його визначають, як «позитивний початок у моралі; те, що добре, корисне, приємне; добра справа, добрі вчинки; особисте майно, пожитки; мотлох, щось непридатне» [9]; «все позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо», а навчати добру означає «виховувати кого-небудь на основі законів справедливості» [10]. Добро з етичної точки зору є основним поняттям моралі та імперативно-оціночною категорією етики; це «абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом; найвище благо, ціль цілей, головна мета людського життя» [11]. З філософської точки зору добро - це «одно з найбільш важливих оціночно-імперативних понять моральної свідомості та важлива категорія теоретичної етики» [12]; нормативно-оціночна категорія моральної свідомості, що в гранично узагальненій формі означає належне й морально-позитивне, благо [13]. Виявляють добро, протиставляючи його категорії зла, з'ясовують суттєві відмінності цих двох понять та необхідного взаємозв'язку між ними.

Сьогодні поняття «добро» наповнюється новим змістом: якщо раніше добро сприймали як підтримку життя, бажання зберегти стабільні умови існування людини, то реальні потреби сучасного суспільства пов'язують з посиленням моральних мотивів поведінки людини, що проявляється у самопожертві заради інших, тобто коли поведінка людини на практиці спрямована на реалізацію абсолютного добра, що пов'язують з визначеними наперед діями негативних емоцій, таких як муки совісті, докори, усвідомлення невиконання обов'язку тощо. Звичайно, забезпечити стійку масову моральну поведінку лише на простій індивідуальній емоційній реакції людей не можливо. Саме тому у суспільстві й виникає потреба в посиленні індивідуальних моральних мотивів за рахунок утвердження у свідомості людей уявлення про абсолютне добро. Отже, безсумнівно добро пов'язують з людськими потребами, інтересами, фактичними бажаннями й прагненнями, з реальним соціальним значенням дій індивідів з метою забезпечення їх нормального спільного проживання. З абсолютистського підходу добро - це прагнення створення образу довершеності, ідеалу досконалості особистості та суспільства. доброчесність законотворчий поліцейський

Щодо чесності, то, відповідно до тлумачного словника, це поняття має два значення: у першому означає рису характеру; у другому - чесне ставлення до чого-небудь, чесну поведінку. Чесним є той, хто «правдивий, прямий і сумлінний, вільний від усякого лукавства (чесна людина, чесний характер); хто не порушує прийняті правила моралі, бездоганний» [14]. За іншої точки зору, чесність - це самовіддане ставлення до когось, чогось. Вважається, що це властивість за значенням «чесний», що трактується як той, хто відзначається високими моральними якостями; не здатний украсти що -небудь, не схильний до крадіжки; який виражає правдивість, прямоту характеру, відвертість; який має високі моральні якості; який старанно, ретельно виконує свої обов'язки; сумлінний [15]. Чесність, з точки зору філософії, - це «поняття моральної свідомості та етики, моральна якість особистості, норма поведінки, умова соціального й особистого блага; універсальна нормативна вимога загальнолюдських норм поведінки» [16]. Аналіз довідкової літератури дає підстави для твердження, що поняття «чесність» - це позитивна властивість людини, її моральна свідомість, внутрішня моральна якість, чиста совість, категорія етики. Формується ця якість у людини в процесі розвитку її свідомості та спричиняє гідну поведінку. Є дуже близькою до категорії добра, тому дуже часто розглядається як єдине ціле.

Отже, такі моральні цінності, як добро й чесність, формують іншу цінність - доброчесність. В українському суспільстві про доброчесність стали активно говорити після подій 2013-2014 рр., коли однією з вимог громадян стало проведення соціальних перетворень через механізми моралі й етичні норми. Це здебільшого стосувалось судової системи та державної служби - сфери, в яких мають працювати професійно віддані люди з бездоганною репутацією. Саме до цих сфер було найбільше претензій у українців під час Революції гідності. Проте пізніше стало зрозуміло, що задля розбудови доброчесності у суспільстві такий критерій має бути показником професіоналізму й морально-етичної поведінки працівників, задіяних в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Тож, розглянемо, що вкладають у сутність терміну «доброчесність» науковці та законотворці.

Відповідно до тлумачного словника, доброчесність - це «властивість за значенням доброчесний; висока моральна чистота, чесність» [ 17]. За словником з етики доброчесність є чеснотою, яку трактують як «позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості» [18]. Наголошується, що чеснота проявляється в суспільній свідомості, реалізується в конкретних діях людини, є проявом моралі (моральності). З розвитком суспільства з'являються різні види чеснот, які пропонується класифікувати за їх проявом і виявленням у схильності людини дотримуватись принципів добра:

— розумом (мудрість, співчуття, доброзичливість і т.п.);

— словом (правдивість, ввічливість, привітливість, відвертість, чемність, стриманість, комунікабельність та ін.);

— ділом (принциповість, рішучість, працьовитість, обов'язковість, пунктуальність, надійність, добродійність, щедрість, людяність, мужність, вірність, справедливість, вдячність, відданість тощо).

Згідно зі словником в галузі публічного управління, доброчесність - це «морально-етична складова діяльності публічного службовця, що знаходить своє вираження в безкомпромісному та послідовному прагненні дотримуватися моральних, етичних, духовних цінностей та принципів, демонстрації особистої та професійної відповідальності, почутті місії служіння громадськості» [ 19]. Виходячи з визначення, доброчесні публічні службовці мають особисто відповідати за вчинені вчинки та за прийняті управлінські та інші рішення.

Як свідчить практика, доброчесність, як морально-етична якість і принцип, проникає в усі сфери суспільного життя, тому існують її різни види (академічна доброчесність, доброчесність державних службовців, суддівська та поліцейська доброчесність), які закріплені в законодавчо -нормативних документах України.

Насамперед, хотілось би зазначити, що вперше, ще на початку ХХІ ст., в українському суспільстві розпочали говорити в освітньо -науковій сфері про академічну доброчесність. Пізніше, ця категорія була закріплена на законодавчому рівні, а саме в законах України «Про освіту» (2017 р.) та «Про вищу освіту» (2014 р.). Доброчесність у законодавстві проголошується одним із принципів освітньої діяльності та визначається, як «сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень» [ 20]. Наголошується на обов'язковості дотримання принципу академічної доброчесності для всіх учасників освітньо-наукового процесу (педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівники, здобувачів освіти). З метою виявлення академічного плагіату заклади освіти зобов'язані використовувати відповідні новітні технології (спеціальні програми для перевірки наукових робіт на плагіат). Порушеннями принципу академічної доброчесності вважається академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необ'єктивне оцінювання, за що передбачається академічна відповідальність, яка визначається спеціальними законами та внутрішніми положеннями закладів освіти. Зокрема, згідно з Законом України «Про вищу освіту», у разі виявлення фактів порушення здобувачами вищої освіти академічної доброчесності у закладах вищої освіти скасовується рішення про присудження ступеня вищої освіти та присвоєння кваліфікації [21].

Оскільки академічна доброчесність впливає на якість вищої освіти, на формування нового типу громадянина - доброчесного, відповідального, то головним завданням державної влади є створення інституційно-правових умов для забезпечення принципу академічної доброчесності та формування академічно-етичних норм та взаємовідносин. Для цього в державі створено систему забезпечення якості вищої освіти: внутрішня та зовнішня системи забезпечення якості освіти та освітньої діяльності закладів вищої освіти, діяльність Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - НАЗЯВО), як постійно діючого колегіального органу, і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. Відповідно до розроблених НАЗЯВО в 2019 р. рекомендацій для закладів вищої освіти, забезпечення принципів академічної доброчесності та академічної етики відбувається за допомогою пов'язаних між собою складових, таких як:

— створення нормативної бази:

— розробка базових документів (наприклад, кодекс академічної доброчесності, кодекс корпоративної культури, положення про академічну доброчесність, про комісії з академічної доброчесності, про групи сприяння академічній доброчесності);

— розробка інших документів, у яких відображаються питання академічної доброчесності, щодо видів освітньо-наукової діяльності, що здійснюються в закладах вищої освіти;

— утворення структурних підрозділів і уповноважених комісій, які виконують наглядову й контролюючу функції з дотримання принципу доброчесності (групи сприяння академічній доброчесності, комісії з етики та управління конфліктами, одноразові комісії);

— розробка відповідної інформаційної бази задля популяризації та підвищення рівня обізнаності учасників освітньо-наукового процесу у питаннях академічної доброчесності (відповідні рубрики сайту закладів вищої освіти, інформаційно-методичні матеріали, матеріали, у яких популяризується принцип академічної доброчесності тощо);

— створення інструментів для:

— впровадження принципу академічної доброчесності (інформаційно-консультативне супроводження учасників освітнього процесу; відкриті онлайн-курси, вебінари; програми підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників; лекції стейкхолдерів вищої освіти та ін.);

— контролю додержання академічної доброчесності (анкетування учасників освітньо-наукового процесу, обов'язкова перевірка наукових і навчальних робіт на наявність ознак академічного плагіату) [ 22].

Отже, академічна доброчесність визначається в освітніх законах України як етичний принцип і правила провадження освітньої діяльності, які є обов'язковими для всіх учасників освітньо-наукової діяльності. Також академічна доброчесність визнається засадничою цінністю академічного середовища, в якому формується новий тип громадянина й особистості.

Що стосується сфери державної служби, то одним з перших нормативних документів про доброчесність був наказ Головного управління державної служби України № 58 від 23 жовтня 2000 р., у якому визначалися загальні правила поведінки державних службовців як узагальнені стандарти поведінки та доброчесності. Правила були «спрямовані на створення для підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про поведінку, яку вони мають очікувати від державних службовців» [23]. В документі визначались межі застосування цих правил, загальні положення та обов'язки державних службовців, вимоги про наявність чи відсутність конфлікту інтересів, недопущення проявів корупції, відповідальність за недотримання правил. Доброчесність тут визначалась як обов'язкова умова для державних службовців, а правила ґрунтувались на Конституції України, законах України «Про державну службу», «Про інформацію», «Про боротьбу з корупцією» та ін. Після 2000 р. загальні правила поведінки державних службовців перезатверджувались двічі - в 2010 і в 2016 рр. Останній документ у новій редакції був затверджений в 2021 р., у ньому доброчесність виділено в окремий розділ, у якому характеризується доброчесна поведінка, дії та обов'язки державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, в тому числі стосовно не розголошення інформації як персональних даних фізичних осіб, так і конфіденційної, й іншої інформації з обмеженим доступом, режим якої встановлено такими законами України, як «Про державну таємницю», «Про інформацію», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації» [ 24].

Пошук розробки та впровадження дієвих правових механізмів впливу на доброчесну поведінку державних службовців триває вже більше 20 років. Так, у 2006 р. указом Президента країни було схвалено «Концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності»», в якій корупція в органах державної служби розглядалась як негативне суспільне явище, рівень якого стає небезпечним для держави, що свідчить про низький рівень доброчесності державних службовців. Вважалось, що розв'язати цю проблему можна шляхом «вдосконалення інституту державної служби, адміністративних процедур у цих органах та порядку здійснення державних закупівель» [25], оскільки саме в цих сферах спостерігається тенденція до посилення корупції. Тому в документі перелічувались заходи, що мали підвищити рівень доброчесності державних службовців.

В новому законодавчому акті про державну службу серед основних термінів є і термін «доброчесність», який тлумачиться, як «спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень» [26]. В законі відмічається, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків та заохочує їх до доброчесної роботи. Сьогодні головною вимогою до кандидата на посаду в органи державної влади, державної служби, в тому числі й в судовій та правоохоронній сферах, є доброчесність учасника конкурсу. Така ж вимога є і до проведення самого конкурсу.

Суддівська та поліцейська доброчесність стали обов'язковою умовою нещодавно в Україні. Зокрема, в 2016 р. прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [27], яким запроваджується декларація доброчесності суддів як превентивний засіб у боротьбі з корупцією. Тепер суддя щорічно до 1 лютого зобов'язаний подавати декларацію про відповідність рівня свого життя та членів сім'ї майну й одержаним ними доходам. Декларація заповнюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Таку ж декларацію подають і кандидати на посаду судді. Отже, декларація судді та кандидатів на посаду судді є документом, як для самоперевірки, так і для широкої громадськості, як звіт про доброчесну поведінку.

Відповідно до законодавчого акту, доброчесність в судовій сфері є також і критерієм кваліфікаційного оцінювання суддів, критерієм їх компетенції та відповідності суддівській посаді. З метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності суддів критеріям професійної етики та доброчесності, оцінювання їх кваліфікації створюється Громадська рада доброчесності, яка здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, що діють від імені Ради.

Щодо сфери діяльності національної поліції, то в Законі України «Про Національну поліцію», ухваленого в 2015 р., визначено, що національна поліція «служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку» [ 28]. На жаль, ні жодного слова про поліцейську доброчесність в законодавчому акті не сказано, хоча це є вимогою українського суспільства до працівників правоохоронних органів, як засобу боротьби з корупцією. Спробою виправити ситуацію можна назвати прийняття в 2019 р. «Антикорупційної програми Національної поліції України на 2019 -2021 роки», в якій встановлено комплекс стандартів, правил і процедур щодо запобігання, виявлення та протидії корупції в національній поліції. Однак, програма розрахована лише на 3 роки, що не дає можливість вирішити проблему корупції в правоохоронних органах, яка має доволі довгу історію, а проблема поліцейської доброчесності й досі залишається поза увагою законотворців.

Висновки

Наприкінці відзначимо, що узагальнення теоретичних напрацювань щодо складових понять терміну «доброчесність», а саме понять «добро» і «чесність», дозволили дійти висновків, що це високі моральні цінності, які є дуже важливими для формування у людини позитивних якостей характеру. Саме вони сприяють моральному розвитку індивіда, його раціонального мислення й об'єктивного судження про оточуючий світ. Сучасні умови розвитку суспільства наповнюють поняття «добро» новим змістом - прагнення особистості та суспільства до створення образу довершеності, ідеалу досконалості. Близькою до категорії добра є категорія чесності, тому їх часто розглядається як єдине ціле. Саме тому ці два поняття формують іншу цінність - доброчесність, яку частіше трактують, як морально-етичну складову діяльності публічних осіб, які мають дотримуватися моральних, етичних, духовних цінностей та принципів професійності і відповідальності за вчинені вчинки й прийняті управлінські та інші рішення.

Аналіз законотворчої діяльності щодо формування культури суспільної доброчесності дозволило визначити хронологію прийняття правових документів України, а також організаційно-інституційні форми її впровадження у певних сферах суспільства: в освіті й науці (академічна доброчесність); в державній службі (доброчесність державних службовців); в судовій сфері (суддівська доброчесність); в правоохоронній сфері (поліцейська доброчесність). В той же час, узагальнення отриманих результатів дало можливість з'ясувати, що не вирішеним на законодавчому рівні й досі залишається питання поліцейської доброчесності, що потребує пильної уваги з боку держави.

Література

1. Буравська А. А., Стаднік І. В. Академічна доброчесність в системі правових засобів протидії корупції у сфері освіти та науки. Вісник студентського наукового товариства ДонНУім. Василя Стуса. 2021. Т. 2, № 13. С. 88-93.

2. Поступна О. В., Степанко О. В. Висвітлення інформації про кадрове забезпечення органів управління освітою в Харківській області: попередні висновки. Публічне управління ХХІ століття: синтез науки та практики: зб. тез ХІХ Міжнар. наук. конгресу, 19.04.2019 р. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2019. С. 64-66.

3. Усик В. І., Схулухія Ю. В. Корупція у вищій освіті як загроза академічній доброчесності. Економіка та держава. 2017. № 11. С. 65-67.

4. Бульба В. Г. Феномен соціальної відповідальності у державно-управлінській думці. Державне регулювання соціального підприємництва та соціально відповідального бізнесу: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 25.11.2011 р. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2011. С. 7-10.

5. Прудиус Л. В. Європейські стандарти доброчесної державної служби. Аспекти публічного управління. 2016. № 8 (34). С. 65-74.

6. Ковальський В. Суддівська доброчесність: теорії та практики. 2018. Ц^: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/5024/1.pdf.

7. Мандичев Д. В. Правовий аналіз індикаторів невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критерію незалежності (частина І). Право і суспільство. 2021. № 4. С. 111-120.

8. Розбудова цілісності і доброчесності під час реформування поліції. Досвід України: аналіт. доп. та матер. спеціаліз. Міжнар. конф. (17 квіт. 2019 р., м. Київ) / [за ред. О. Д. Маркєєвої та Л. І. Полякова]; Національний інститут стратегічних досліджень; Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння; Женевський центр безпекового урядування. Київ: НІСД, 2019. 112 с.

9. Толковый словарь современного русского языка, Д. Н. Ушаков. Москва: «Атлант», 2014. С. 119-120.

10. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Ін-т мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Т. 2. С. 323.

11. Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики: Словник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 114.

12. Словарь философских терминов / Науч. редакція проф. В. Г. Кузнецова. Москва: ИНФРА-М, 2002. XVI. С. 114.

13. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакція: Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Панов. Москва: Сов. энциклопедия, 1983. С. 171.

14. Толковый словарь современного русского языка, Д. Н. Ушаков. Москва: «Атлант», 2014. С. 756.

15. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Ін-т мовознавства; за ред. I. К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Т. 11. С. 314-315.

16. Словарь философских терминов / Науч. редакція проф. В. Г. Кузнецова. Москва: ИНФРА-М, 2002. ХУІ. С. 673.

17. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Ін-т мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Т. 2. С. 326.

18. Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики: Словник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 387-388.

19. Ситник С. В. Доброчесність. Публічне управління: термінол. слов. / уклад.: В. С. Куйбіда, М. М. Білинська, О. М. Петроє та ін.; за заг. ред. В. С. Куйбіди, М. М. Білинської, О. М. Петроє. Київ: НАДУ, 2018. С. 41.

20. Про освіту. Закон України № 2145-Vfn від 05 вересня 2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/l aws/show/2145-19#Text.

21. Про вищу освіту. Закон України № 1556-VH від 01 липня 2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/l aws/show/1556-18#Text.

22. Рекомендації для закладів вищої освіти щодо розробки та впровадження університетської системи забезпечення академічної доброчесності. Рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 29 жовтня 2019 р., протокол № 11. НАЗЯВО, 2019. 24 с. URL: https://naqa.gov.Ua/wp-content/uploads/2019/.pdf.

23. Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця. Наказ Головного управління державної служби України № 58 від 23 жовтня 2000 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z0783-00#Text.

24. Про внесення змін до Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 28 квітня 2021 р. № 72-21. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0668-21.

25. Про Концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності». Указ Президента України № 742/206 від 11 вересня 2006 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/742/2006/ed20060911#Text.

26. Про державну службу. Закон України № 889-УІІІ від 10 грудня 2015 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/l aws/show/889-19#Text.

27. Про судоустрій і статус суддів. Закон України № 1402-Vfn від 02 червня 2016 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1402-19#Text.

28. Про Національну поліцію. Закон України № 580-VDI від 02 липня 2015 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/l aws/show/580-19#Text.

References

1. Buravs'ka A.A., & Stadnik I.V (2021). Akademichna dobrochesnist' v sy'stemi pravovy'x zasobiv proty'diyi korupciyi u sferi osvity' ta nauky' [Academic integrity in the system of legal means of combating corruption in education and science]. Visny'kstudents'kogo naukovogo tovary 'stva DonNU im. Vasy 'lya Stusa - Bulletin of student scientific partnership of DonNU im. VasylStus. 2(13), 88-93 [in Ukrainian].

2. Postupna O.V, & Stepanko O.V (2019).Vy'svitlennya informaciyi pro kadrove zabezpechennya organiv upravlinnya osvitoyu v Xarkivs'kij oblasti: poperedni vy'snovky [Coverage of information on staffing of education management bodies in Kharkiv region: preliminary conclusions]. Publichne upravlinnya XXI stolittya: sy'ntez nauky' ta prakty'ky' - Public Administration of the 21st Century: Synthesis of Science and Practice: zb. tez XIX Mizhnar. nauk. kongresu, 19.04.2019 r. Xarkiv: Vy'd-vo XarRI NADU «Magistr», 64-66 [in Ukrainian].

3. Usy'k VI., & Sxuluxiya Yu.V (2017). Korupciya u vy'shhij osviti yak zagroza akademichnij dobrochesnosti [Corruption in higher education as a threat to academic integrity]. Ekonomika ta derzhava - Economy and power, 11, 65-67 [in Ukrainian].

4. Bul'ba V.G. (2011). Fenomen social'noyi vidpovidal'nosti u derzhavno-upravlins'kij dumci [The phenomenon of social responsibility in public administration thought]. Derzhavne regulyuvannya social'nogo pidpry'yemny'cztva ta social'no vidpovidal'nogo biznesu - State regulation of social entrepreneurship and socially viable business: materialy' III Mizhnar. nauk.- prakt. konf., 25.11.2011 r. Xarkiv: Vy'd-vo XarRINADU «Magistr», 7-10 [in Ukrainian].

5. Prudy'us L.V (2016). Yevropejs'ki standarty' dobrochesnoyi derzhavnoyi sluzhby' [European standards of good civil service]. Aspekty' publichnogo upravlinnya - Aspects of public administration, 8(34), 65-74 [in Ukrainian].

6. Koval's'ky'j V (2018). Suddivs'ka dobrochesnist': teoriyi ta prakty'ky' [Judicial integrity: theories and practices]. Retrieved from http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/ 5024/1.pdf [in Ukrainian].

7. Mandy'chev D.V. (2021). Pravovy'j analiz indy'katoriv nevidpovidnosti suddiv (kandy'dativ na posadu suddi) kry'teriyu nezalezhnosti (chasty'na I) [Legal analysis of indicators of non-compliance of judges (candidates for the position of a judge) with the criterion of independence (part I)]. Pravo i suspil'stvo - Law and Suspilstvo, 4, 111-120 [in Ukrainian].

8. Rozbudova cilisnosti i dobrochesnosti pid chas reformuvannya policiyi. Dosvid Ukrayiny' [Building integrity and integrity during police reform. The experience of Ukraine] (2019): analit. dop. ta mater. specializ. Mizhnar. konf. (17 kvit. 2019 r., m. Ky'yiv) / [za red. O.D. Markyeyevoyi ta L.I. Polyakova]; Nacional'ny'j insty'tut strategichny'x doslidzhen'; Centr doslidzhen' armiyi, konversiyi ta rozzbroyennya; Zhenevs'ky'j centr bezpekovogo uryaduvannya. Ky'yiv: NISD, 112 [in Ukrainian].

9. Tolkovyy slovar' sovremennogo russkogo yazyka [Explanatory Dictionary of the Modern Russian Language] (2014). D.N. Ushakov. Moskva: «Atlant», 119-120 [in Russian].

10. Slovny'k ukrayins'koyi movy': v 11 tt. [Dictionary of the Ukrainian language: in 11 vols] (1970-1980) / AN URSR. In-t movoznavstva; za red. I. K. Bilodida. Ky'yiv: Naukova dumka, T. 2, 323 [in Ukrainian].

11. Toftul M.G. (2014). Suchasny'j slovny'k z ety'ky': Slovny'k [Modern Dictionary of Ethics: Dictionary]. Zhy'tomy'r: Vy'd-vo ZhDU im. I. Franka, 114 [in Ukrainian].

12. Slovar' filosofskikh terminov [Glossary of philosophical terms] (2002). Scientific edited by prof. V.G. Kuznetsova. Moscow: INFRA-M, XVI, 114 [in Russian].

13. Filosofskiy entsiklopedicheskiy slovar' [Philosophical Encyclopedic Dictionary] (1983). Gl. redaktsiya: L.F. Il'ichev, P.N. Fedoseyev, S.M. Kovalev, V.G. Panov. Moskva: Sov. entsiklopediya, 171 [in Russian].

14. Tolkovyy slovar' sovremennogo russkogo yazyka [Explanatory Dictionary of the Modern Russian Language] (2014). D.N. Ushakov. Moskva: «Atlant», 756. [in Russian].

15. Slovny'k ukrayins'koyi movy': v 11 tt. [Dictionary of the Ukrainian language: in 11 vols] (1970-1980) / AN URSR. In-t movoznavstva; za red. I. K. Bilodida. Ky'yiv: Naukova dumka, T. 11, 314-315 [in Ukrainian].

16. Slovar' filosofskikh terminov [Glossary of philosophical terms] (2002). Scientific edited by prof. V.G. Kuznetsova. Moscow: INFRA-M, XVI, 673. [in Russian].

17. Slovny'k ukrayins'koyi movy': v 11 tt. [Dictionary of the Ukrainian language: in 11 vols] (1970-1980) / AN URSR. In-t movoznavstva; za red. I. K. Bilodida. Ky'yiv: Naukova dumka, T. 2, 326 [in Ukrainian].

18. Toftul M.G. (2014). Suchasny'j slovny'k z ety'ky': Slovny'k [Modern Dictionary of Ethics: Dictionary]. Zhy'tomy'r: Vy'd-vo ZhDU im. I. Franka, 387-388. [in Ukrainian].

19. Sy'tny'k S.V. (2018). Dobrochesnist' [Virtue]. Publichne upravlinnya: terminal. slov. - Public administration: terminol. words. / uklad.: V. S. Kujbida, M. M. Bily'ns'ka, O. M. Petroye ta in.; za zag. red. V. S. Kujbidy', M. M. Bily'ns'koyi, O. M. Petroye. Ky'yiv: NADU, 41 [in Ukrainian].

20. Zakon Ukrainy Pro osvitu: pryiniatyi vid 5 veres. 2017 r. № 2145-VIII [The Law of Ukraine "On the education"]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text [in Ukrainian].

21. Zakon Ukrainy Pro vy'shhu osvitu: pryiniatyi vid 1 ly'pn. 2014 r. № 1556-VII [The Law of Ukraine "On the higher education"]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text [in Ukrainian].

22. Rekomendaciyi dlya zakladiv vy'shhoyi osvity' shhodo rozrobky' ta vprovadzhennya universy'tets'koyi sy'stemy' zabezpechennya akademichnoyi dobrochesnosti. (2019). Rishennya Nacional'nogo agentstva iz zabezpechennya yakosti vy'shhoyi osvity' vid 29 zhovt. 2019 r., protokol № 11. NAZYaVO. 24 s. ["Recommendations for higher education institutions on the development and implementation of a university system to ensure academic integrity"]. (n.d.). naqa.gov.ua. Retrieved from https://naqa.gov.ua/wp-content/uploads/ 2019/.pdf [in Ukrainian].

23. Pro zatverdzhennya Zagal'ny'x pravy'l povedinky' derzhavnogo sluzhbovcya. Nakaz Golovnogo upravlinnya derzhavnoyi sluzhby' Ukrayiny' vid 23 zhovtnya 2000 r. № 58 ["About the statement of the General rules of conduct of the civil servant"]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0783-00#Text [in Ukrainian].

24. Pro vnesennya zmin do Zagal'ny'x pravy'l ety'chnoyi povedinky' derzhavny'x sluzhbovciv ta posadovy'x osib miscevogo samovryaduvannya. Nakaz Nacional'nogo agentstva Ukrayiny' z py'tan' derzhavnoyi sluzhby' vid 28 kvit. 2021 r. № 72-21. ["On Amendments to the General Rules of Ethical Conduct of Civil Servants and Local Self-Government Officials"]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0668-21 [in Ukrainian].

25. Pro Koncepciyu podolannya korupciyi v Ukrayini «Na shlyaxu do dobrochesnosti». Ukaz Prezy'denta Ukrayiny' vid 11 veresnya 2006 r. № 742/206 [Decree of the President of Ukraine “On the Concept of Overcoming Corruption in Ukraine "On the Way to Integrity"]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742/2006/ed 20060911#Text [in Ukrainian].

26. Zakon Ukrainy Pro derzhavnu sluzhbu: pryiniatyi vid 10 grud. 2015 r. № 889-VIII [The Law of Ukraine "On the civil service"]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text [in Ukrainian].

27. Zakon Ukrainy Pro sudoustrij i status suddiv: pryiniatyi vid 2 cherv. 2016 r. № 1402- VIII [The Law of Ukraine "On the judiciary and the status of judges"]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text [in Ukrainian].

28. Zakon Ukrainy Pro Nacional'nu policiyu: pryiniatyi vid 2 ly'pnya 2015 r. № 580-VIII [The Law of Ukraine "On the the National Police"]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru