Безпосередній об’єкт злочину ненадання допомоги хворому медичним працівником

С.Г. Стеценка щодо визначення таких груп суб'єктів відносин у сфері медичної діяльності: 1) ті, які надають медичну допомогу;

2) ті, які отримують медичну допомогу;

3) ті, які сприяють наданню медичної допомоги [30, с. 151].

Дослідження соціальної функції суб'єкта відносин, зокрема його прав й обов'язків (статусу), тобто соціального взаємозв'язку як структурного елемента суспільних відносин, є необхідною умовою щодо з'ясування змісту самих відносин, а також надає можливість для оцінювання не лише обсягу і характеру вказаних відносин, але й межі дії закону (ст. 139 КК України). На нашу думку, немає необхідності вказувати повний перелік суб'єктів таких суспільних відносин (ст. 139 КК України). Слід звернути увагу на те, що вони можуть містити різні варіанти, які можуть впливати саме на зміст вказаних відносин, а також на межі кримінальної відповідальності за злочин ненадання допомоги хворому медичним працівником. Судова практика підтверджує такий факт. Зокрема, правильна кваліфікація вказаного діяння відбувалася саме тоді, коли було наявне встановлення суб'єктів відносин, а також їх соціальний статус і роль у таких суспільних відносинах.

З огляду на предмет нашого дослідження, вважаємо за потрібне розглянути такий структурний елемент суспільних відносин, як соціальний взаємозв'язок у суспільних відносинах, що виникають з приводу умов із забезпечення надання медичної допомоги особі, яка її потребує, шляхом реалізації права на охорону здоров'я та медичну допомогу. Зокрема, соціальний взаємозв'язок як один зі структурних елементів безпосереднього об'єкта злочину ненадання допомоги хворому медичним працівником в юридичній літературі не підлягав дослідженню. Натомість науковці, розглядаючи інші злочини, визначають соціальний взаємозв'язок як засіб самих відносин [74, с. 8]. Такий зв'язок, враховуючи проведене дослідження, може проявлятись не лише на рівні індивідуальної взаємодії суб'єктів, але й також у взаємодії людських спільнот, зокрема й у індивідуумів із певними спільнотами. Відповідно до проаналізованих кримінальних справ та нормативної бази щодо досліджуваних нами суспільних відносин, а також результатів опитування працівників правоохоронних органів і суду, зовні вказаний соціальний зв'язок виражається у таких формах діяльності - забезпечення умов із надання медичної допомоги особі, яка її потребує, шляхом реалізації права на охорону здоров'я та медичну допомогу.

Задля визначення соціального взаємозв'язку, як одного зі структурних елементів безпосереднього об'єкта злочину, слід розглянути права і обов'язки суб'єктів суспільних відносин злочину ненадання допомоги хворому медичним працівником. Зокрема, один із суб'єктів (медичний працівник) указаних суспільних відносин, відповідно до п. а, б ч. 1 ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», зобов'язаний надавати своєчасну й кваліфіковану медичну та лікарську допомогу, а також відповідну невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку і в інших екстремальних ситуаціях [20]. Більш детально вказані обов'язки будуть розглядатися під час визначення суб'єкта злочину, а також об'єктивної сторони.

З огляду на зазначене вище соціальний зв'язок та одна із надважливих його ознак - обов'язок відповідної поведінки суб'єктів суспільних відносин, які виникають з приводу умов із забезпечення надання медичної допомоги особі, яка її потребує, шляхом реалізації права на охорону здоров'я та медичну допомогу, зокрема їх взаємодії, становлять неабиякий інтерес для нашого дослідження. Задля встановлення безпосереднього об'єкта злочину ненадання допомоги хворому медичним працівником мають бути враховані тільки ті суспільні відносини, які враховують інтереси суспільства загалом, а не лише певної особи відповідно до її вподобань. Указаними відносинами можуть бути тільки охоронювані КК України позитивні суспільні відносини.

Варто звернути увагу на те, що предмет суспільних відносин у складі злочину та предмет злочину не є тотожними поняттями, відповідно, предметом суспільних відносин злочину ненадання допомоги хворому медичним працівником слід вважати умови щодо забезпечення надання медичної допомоги особі, яка її потребує, шляхом реалізації права на охорону здоров'я та медичну допомогу. З огляду на це слушною є думка, що предметом суспільних відносин доцільно називають усе те, щодо чого або у зв'язку з чим самі ці суспільні відносини існують [3, с. 103].

Потерпілий є ознакою складу злочину, що характеризує об'єкт злочину, зокрема суспільне відношення, що охороняється кримінальним законом та на яке посягає злочин [75, с. 130]. У структурі об'єкта злочину потерпілий - це суб'єкт (учасник) охоронюваного кримінальним законом суспільного відношення, благу, праву або інтересу якого злочином завдається шкода чи виникає загроза завдання такої шкоди [75, с. 130]. Варто звернути увагу на те, що законодавчий підхід до визначення кола потерпілих від злочину ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК України) передбачає лише хворих осіб, зокрема породіллі, вагітні жінки, новонароджені, донори, реципієнти, які не є хворими і також потребують надання медичної допомоги, - лишаються поза межами кримінально-правової охорони, адже натепер немає чіткого визначення категорій громадян, що підпадають під визначення поняття «хворий». Потерпілим від злочину ненадання допомоги хворому медичним працівником відповідно до диспозиції ст. 139 КК України є «хворий». Оскільки поняття «хворий» не знайшло свого нормативного закріплення, потрібно зазначити тлумачення цього терміна. «Великий тлумачний словник сучасної української мови» В.Т. Бусела дає таке тлумачення поняття «хворий»: «який має яку-небудь хворобу, нездужає», «уражений хворобою» [21, с. 1559].

Відповідно, потерпілими від злочинів, скоєних медичними працівниками проти життя і здоров'я, зазвичай є пацієнти, тобто особи, які отримують медичні послуги в закладах охорони здоров'я державної та комунальної системи охорони здоров'я або в установах, організаціях чи окремих осіб приватної системи охорони здоров'я [76, с. 37]. Е.К. Сенокосова визначає під терміном «пацієнт» фізичну особу, яка звернулася за медичною допомогою (незалежно від наявності захворювання) і на яку відповідно до законодавства покладений обов'язок надання інформації про свій стан здоров'я (за винятком випадків надання екстреної медичної допомоги), а також інші обов'язки та права у сфері охорони здоров'я [77, с. 22]. В.Є. Ясеницький вказує, що під терміном «пацієнт» слід розуміти фізичну особу, яка є учасником правовідносин у сфері надання медичної допомоги або медичних послуг, що потребує медичної допомоги чи медичної послуги або звернулася щодо такої допомоги чи послуги, незалежно від її стану здоров'я, зокрема також особу, стосовно якої проводиться медико-біологічне дослідження [78, с. 322]. Натомість С.Г. Стеценко і В.О. Галай стверджують, що «пацієнтом є людина, незалежно від віку, статі, расової приналежності, віросповідання, національності, стану здоров'я та інших чинників, яка реалізує своє право на отримання медичної допомоги» [79, с. 8]. Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» зазначено, що пацієнтом є «фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога» [20]. Зокрема, на думку Дж. Бабаджанова, пацієнтом є людина, яка отримує медичну допомогу, перебуває під медичним наглядом та/або проходить лікування щодо будь-якого захворювання, патологічного стану або іншого стану порушення здоров'я й життєдіяльності організму, яка користується медичними послугами незалежно від наявності захворювань, зокрема бере участь у медичних експериментах, а також перебуває у лікувальному закладі будь-якої організаційно-правової форми господарювання, у лікаря приватної медичної практики чи інших місцях, у яких вона перебуває згідно з договором чи законом, зі згодою особи чи без її згоди, на платній чи безоплатній основі [80, с. 65].

З огляду на зазначене вище, можна стверджувати, що пацієнтом є не завжди лише хвора особа, але й здорова також (наприклад, породілля, вагітна жінка, новонароджений, донор, реципієнт, інші особи, які не мають захворювань), тобто законодавець значно звужує коло потерпілих від злочину нена- дання допомоги хворому медичним працівником, визначаючи відповідно до диспозиції ст. 139 КК України хворого як потерпілого. Термін «хворий» є суто медичним, що вказує на стан здоров'я потерпілого, зокрема термін «пацієнт» є не лише медичним, а й юридичним. Відповідно, «хворий» та «пацієнт» є різними поняттями. Отже, на нашу думку, доцільно замінити у назві та диспозиції ст. 139 КК України термін «хворий» на «пацієнт» у відповідному відмінку та числі.

Враховуючи той факт, що не лише під час надання медичної допомоги, але й медичної послуги наявний вплив на здоров'я людини, вважаємо за потрібне надати власне визначення поняття «пацієнт»: це фізична особа, якій надається медична допомога або медична послуга, чи особа, яка звернулась у державний, комунальний, приватний медичний заклад або до фізичної особи-підприємця, що зареєстрована та отримала ліцензію на провадження господарської діяльності із медичної практики в установленому законом порядку, за медичною допомогою або медичною послугою, незалежно від стану її здоров'я (наприклад, хвора особа, породілля, вагітна жінка, новонароджений, донор, реципієнт, інші особи, які не мають захворювань), щодо реалізації свого права на охорону здоров'я та медичну допомогу, а також особа, яка добровільно надала згоду на здійснення медико-біологічного експерименту.

З огляду на те, що в теорії кримінального права встановлено, що об'єктом будь-якого злочину зазвичай є суспільні відносини, на які саме і посягає те або інше суспільно небезпечне діяння [81, с. 96], слід зазначити, що об'єкт є обов'язковим елементом складу злочину ненадання допомоги хворому медичним працівником, а також істотною мірою встановлює небезпеку протиправної поведінки особи, зокрема визначає її суспільну небезпеку.

Беручи за основу запропоновану О.В. Дроздовим концепцію тричленної структури суспільних відносин: 1) носії (суб'єкти) суспільних відносин; 2) предмет, щодо якого існують суспільні відносини; 3) суспільно значуща діяльність (соціальний зв'язок, що становить зміст суспільних відносин) [82, с. 22-69], ми впевнені, що такий підхід є науковим, а також має бути застосований у межах нашого дослідження.

Висновки

Проаналізувавши структуру суспільних відносин, а також наявні точки зору науковців, вважаємо за потрібне надати власне визначення основного безпосереднього об'єкта злочину ненадання допомоги хворому медичним працівником. Зокрема, основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 139 КК України, є суспільні відносини, які виникають з приводу умов із забезпечення у відповідності до чинного законодавства надання медичної допомоги особі, яка її потребує, шляхом реалізації права на охорону здоров'я та медичну допомогу лікарем або іншим медичним працівником у державних, комунальних, приватних медичних закладах чи фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована та отримала ліцензію на провадження господарської діяльності із медичної практики. Натомість додатковим безпосереднім об'єктом вказаного злочину слід вважати суспільні відносини, які виникають з приводу забезпечення умов з належної охорони життя та здоров'я особи. Також у статті сформульоване визначення моменту початку життя людини, під яким слід вважати вигнання дитини з організму матері шляхом фізіологічних пологів або вилучення дитини з утроби матері у результаті кесаревого розтину, а також наявність у дитини самостійного дихання або таких ознак життя, як серцебиття, рухи скелетних м'язів чи пульсація пуповини, у термін після повних 22 тижнів вагітності. Натомість кінцевим моментом життя людини потрібно вважати саме момент настання незворотної смерті шляхом смерті мозку або настання біологічної смерті людини, що пов'язано із розвитком незворотного процесу розпаду клітин центральної нервової системи. Зокрема, під поняттям «життя» варто розуміти період існування людського організму, який розпочинається моментом вигнання дитини з організму матері шляхом фізіологічних пологів або вилучення дитини з утроби матері у результаті кесаревого розтину, а також наявність у дитини самостійного дихання або таких ознак життя, як серцебиття, рухи скелетних м'язів чи пульсація пуповини, у термін після повних 22 тижнів вагітності та закінчується моментом настання незворотної смерті шляхом смерті мозку або настання біологічної смерті людини, що пов'язано з розвитком незворот- ного процесу розпаду клітин центральної нервової системи.

Вважаємо доцільним замінити у назві та диспозиції ст. 139 КК України термін «хворий» на «пацієнт» у відповідному відмінку та числі, а також вказати власне визначення поняття «пацієнт»: це фізична особа, якій надається медична допомога або медична послуга, чи особа, яка звернулась у державний, комунальний, приватний медичний заклад або до фізичної особи-підприємця, що зареєстрована та отримала ліцензію на провадження господарської діяльності із медичної практики в установленому законом порядку, за медичною допомогою або медичною послугою, незалежно від стану її здоров'я (наприклад, хвора особа, породілля, вагітна жінка, новонароджений, донор, реципієнт, інші особи, які не мають захворювань), щодо реалізації свого права на охорону здоров'я та медичну допомогу, а також особа, яка добровільно надала згоду на здійснення медико-біологічного експерименту.

Список використаних джерел:

1. Кримінальне право України. Загальна частина : Практикум : навчальний посібник / І.П. Козаченко та ін. ; за заг. ред. В.К. Матвійчука. Київ : КНТ, 2006. 432 с.

2. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. Харьков : Выща шк. Изд-во при ХгУ, 1988. і9в с.

3. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / М.І. Бажанов та ін. ; за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 2-е вид., перероб. і допов. Київ : Юрінком Інтер, 2005. 480 с.

4. Вознюк А.А. Кримінальне право України. Загальна частина : конспект лекцій / вступне слово д.ю.н., проф. О.О. Дудорова. Київ : Нац. акад. внутр. справ, «Освіта України», 2016. 236 с.

5. Грищук В.К. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник. Хмельницький, 2005. 570 с.

6. Старовойтова С.Л., Семикіна Л.О.

Кримінальна відповідальність медичних працівників за злочини, передбачені ст. 139, 140 Кримінального кодексу України.и^:

http://jvestnik-sss.donnu.edu.ua/article/ уієш/836/854 (дата звернення: 03.02.2020).

7. Балабко В.В. Кримінальна відповідальність медичних працівників за злочини проти життя і здоров'я особи : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» ; Національна академія прокуратури України. Київ, 2012. 315 с.

8. Петрова Т.Н. Неоказание помощи больному: основные понятия и анализ состава преступления. Сборник научно-практических трудов. 2017. № 2. С. 81-88.

9. Александрова Н.Г. Ответственность за оставление в опасности по уголовному праву : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 «Уголовное право; криминология; уголовно-исполнительное право» ; Всероссийский научно-исследовательский институт МВД РФ. Москва, 2000. 186 с.

10. Мыц Я.А. Оставление в опасности в уголовном праве России : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» ; Ульяновский государственный университет. Ульяновск, 2006. 208 с.

11. Чеботарьова Г.В. Кримінально-правова охорона правопорядку у сфері медичної діяльності : дис. . докт. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2011. 458 с.

12. Назмутдинова Л.М. Ответственность за неоказание помощи в уголовном праве : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» ; Казанский (Приволжский) федеральный университет. Казань, 2018. 260 с.

13. Кулькин А.И. К вопросу об уголовной ответственности за неоказание помощи больному. Вестник Московского университета МВД России. 2014. № 2. С. 82-86.

14. Глушков В.А. Проблемы уголовной ответственности за общественно опасные деяния в сфере медицинского обслуживания : автореф. дисс. ... докт. юрид. наук : 12.00.08. Киев, 1990. 40 с.

15. Кирова Т.А., Куранов В.Г. Проблемы определения объекта в составе ст. 124 УК РФ (неоказание помощи больному). Четвёртый пермьский международный конгресс учёних- юристов : материалы междунар. науч.-практ. конф. (г. Пермь, Перм. гос. нац. иссл. ун-т, 18-19 октября 2013 г.) / отв. ред. О.А. Кузнецова ; Перм. гос. нац. иссл. ун-т. Пермь, 2013. С. 237-238.

16. Щетинина Н.В. Неоказание помощи

больному:уголовно-правовая характеристика

и вопросы квалификации. Вестник Санкт- Петербургского университета МВД России. 2019. № 1 (81). С. 143-149.

17. Берило О.Г. Кримінальна відповідальність за ненадання допомоги хворому медичним працівником : дис. . канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» ; Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2018. 246 с.

18. Назмутдинова Л.М. Объект преступления неоказания помощи больному по уголовному праву России. Учёные записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки. 2013. Т. 155, кн. 4. С. 211-217.

19. Ившин И.В. Судебно-медицинские аспекты профессиональных преступлений медицинских работников против жизни и здоровья : дисс. . канд. мед. наук : 14.00.24 «Судебная медицина» ; Московский государственный медикостоматологический университет. Москва, 2005. 261 с.

20. Основи законодавства України про охорону здоров'я : Закон України від 19.11.1992 № 2801- ХІІ / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4. Ст. 19.

21. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

22. Конституція України від 28 червня 1996 року / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

23. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения, тома 1-39. Издание второе. Москва : Издательство политической литературы, 1955-1974 гг. Т. 20. 858 с.

24. Кримінальне право України: Особлива частина - розділи І, ІІ: Практикум : навчальний посібник / В.Д. Гвоздецький та ін. ; за заг. ред. В.К. Матвійчука. Київ : КНТ, 2008. 256 с.

25. Триньова Я.О. Кримінально-правова оцінка позбавлення життя людини із співчуття до неї : автореф. дис. . канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» ; Національна академія прокуратури України. Київ, 2010. 22 с.

26. Савченко А.В., Шуляк Ю.Л. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини (у схематичних діаграмах) : навчальний посібник. Київ : «Центр учбової літератури», 2015. 312 с.

27. Борзенков Г.Н. Квалификация преступлений против жизни и здоровья : учебно-практическое пособие. Москва : ИКД «Зерцало-М», 2005. 144 с.

28. Марєєв В.В. Об'єкт злочинів, що пося

гають на права пацієнтів, його види та ознаки. Актуальні проблеми політики : Збірник наукових праць / Керівник авт. кол. С.В. Ківалов ; відп. за вип. Л.І. Кормич. Одеса : Фенікс, 2011. Вип. 41. С. 238-245. и^:http://dspace.onua.edu.ua/

1ааЫ1е/11300/1287 (дата звернення: 03.02.2020).

29. Зайцева А.М. Жизнь человека как объект конституционно-правового регулирования : автореф. дис. . канд. юрид. наук : 12.00.02. Москва, 2009. 28 с.

30. Стеценко С.Г. Юридическая регламентация медицинской деятельности в России (исторический и теоретико-правовой анализ) : дисс. ... докт. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правових учений» ; Санкт-Петербургский университет МВД России. Санкт-Петербург, 2002. 452 с.

31. Фойницкий И.Я. Курсъ уголовнаго права. Часть Особенная. Посягательства личныя и иму- щественныя. Пятое изданіе. Санкт-Петербургъ : Тип. М.М. Стасюлевича, 1907. 441 с.

32. Про затвердження Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живо- народженості та мертвонародженості, Порядку реєстрації живонароджених і мертвонародже- них : Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2006 року № 179. и^: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0427-06 (дата звернення: 03.02.2020).

33. Набоковъ В.Д. Элементарный учебникъ Особенной части русскаго уголовнаго права. Книги І и ІІ. Выпускъ первый. Санкт-Петербургъ : Сенатская типографія, 1903. 229 с.

34. Нуркаева Т.Н. Уголовно-правовая охрана личных (гражданских) прав и свобод человека (вопросы теории и практики) : автореф. дисс. . докт. юрид. наук : 12.00.08. Москва, 2006. 48 с.

35. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан (понятие, осуществление и защита) : дисс. ... докт. юрид. наук : 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» ; Московская государственная юридическая академия. Москва, 1997. 431 с.

36. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2-х ч. Часть 1). По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. Москва : Статут, 1997. 290 с.

37. Попов А.Н. О начале уголовно-правовой охраны жизни в Российской Федерации. КриминалистЪ. 2013. №2 (13). С. 77-84.

38. Ковлер А.И. Антропология права : учебник для вузов. Москва : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2002. 480 с.

39. КонституціяСловацькоїРес

публіки від 1 вересня 1992 року. иИЬ: https://www.zakonypreludi.sk/zz/1992-460 (дата звернення: 03.02.2020).

40. Коротаева М.А. К вопросу установле

ния начала жизни при квалификации детоубийства. URL:https://cyberleninka.ru/

article/v/k-voprosu-ustanovleniya-nachala-zhizni- pri-kvalifikatsii-detoubiystva (дата звернення: 03.02.2020).

41. Шарапов Р.Д. Насилие в уголовном праве (понятие, квалификация, совершенствование механизма уголовно-правового предупреждения) : дисс. ... докт. юрид. наук : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» ; Уральская государственная юридическая академия. Екатеринбург, 2006. 418 с.

42. Coughlan M.J. When Did I Begin? Conception of the Human Individual in History, Philosophy and Science by Norman M. Ford. Bioethics. 1989. 3(4). P. 333-341.

43. Jones D.G. The problematic symmetry between brain birth and brain death. Journal of Medical Ethics. 1998. 24(4). P. 237-242. DOI: 10.1136/jme.24.4.237.

44. Jones D.G. Brain birth and personal identity. Journal of medical ethics. 1989. 15(4). P. 173-178. DOI: 10.1136/jme.15.4.173.

45. Burgess J.A, Tawia S.A. When did you first begin to feel it? Locating the beginning of human consciousness. Bioethics. 1996. 10(1). P. 1-26.

46. Михайличенко С.И. Предупреждение

незаконного производства аборта:уголовно

правовой и криминологический аспекты : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» ; Забайкальский государственный университет. Москва, 2014. 154 с.

47. Уголовное право. Особенная часть : учебник для вузов / отв. ред. проф. И.Я. Козаченко, проф. З.А. Незнамова, доц. Г.П. Новоселов. 3-е изд., изм. и доп. Москва : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА- ИНФРА-М), 2001. 960 с.

48. Орлеан А.М. Початок кримінально-правової охорони життя людини. Вісник Академії правових наук України : збірник наукових праць / редкол. : В.Я. Тацій та ін. Харків : Право, 2012. № 4 (71). С. 299-307.

49. Рашковская Ш.С. Преступления против жизни, здоровья, свободы и достоинства личности : Лекции для студентов ВЮЗИ / под. ред. А.Н. Васильева. Москва, 1956. 87 с.

50. Про охорону дитинства : Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ. uRl: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 (дата звернення: 03.02.2020).

51. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004? lang=uk (дата звернення: 03.02.2020).

52. Соловйов А.В. Право людини на життя: цивільно-правові аспекти : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» ; Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2004. 19 с.

53. Мацегорін О.І. Цивільно-правова природа права на життя. Часопис Київського університету права. 2008. № 1. С. 101-105.

54. Красавчикова Л.О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации : дисс. ... докт. юрид. наук : 12.00.03 «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право» ; Уральская государственная юридическая академия. Екатеринбург, 1994. 435 с.

55. Большая медицинская энциклопедия: в 30-ти т. АМН СССР. / гл. ред. Б.В. Петровский. 3-е изд. Москва : Советская энциклопедия. Т. 23. САХАРОЗА - СОСУДИСТЫЙ ТОНУС, 1984. 544 с. с ил., 11 л. ил.

56. Про встановлення діагностичних критеріїв смерті мозку та процедури констатації моменту смерті людини : Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23.09.2013 року № 821, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2013 року за № 1757/24289. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1757-13 (дата звернення: 03.02.2020).

57. Статут (Конституція) Всесвітньої організації охорони здоров'я. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/995_599 (дата звернення: 03.02.2020).

58. Права пациента, терминологический словарь-справочник / В.В. Глуховский, А.В. Ангелов. Москва : Издательство ООО «Дизайн и полиграфия», 2008. 132 с.

59. Антонов С.В. Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров'ю при наданні платних медичних послуг : дис. . канд. юрид. наук : 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2006. 206 с.

60. Dixit S., Mishra M., & Sharma A.K. Conceptualisation of Health and Illness: A Study of Social Representations among Bondos of Orissa. Psychology and Developing Societies. 2008. 20(1). P. 1-26. URL: https://doi.org/10.1177/ 097133360702000101 (дата звернення: 03.02.2020).

61. Коцан І.Я., Ложкін Г.В., Мушкевич М.І. Психологія здоров'я людини / за ред. І.Я. Коцана. Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011. 430 с.

62. Вайнер Э.Н. Валеология : учебник для вузов. Москва : Флинта : Наука, 2001. 416 с.

63. Сенюта І.Я. Право людини на охорону здоров'я та його законодавче забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження) : дис. . канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень» ; Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2006. 217 с.

64. Побегайло Э.Ф. Преступления против жизни и здоровья. Уголовное право России : учебник для вузов. В 2 т. Т. 2. Особенная часть / под ред. А.Н. Игнатова, Ю.А. Красикова. Москва : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА- ИНФРА-М), 2000. С. 8-68.

65. Кримінальний кодекс України. Науково- практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В І. Тютюгіна. 5-те вид., допов. Харків : Право, 2013. Т. 2 : Особлива частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. 2013. 1040 с.

66. Безручко Е.В. Уголовная ответственность за причинение вреда здоровью человека : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Ростов- на-Дону, 2001. 203 с.

67. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Космопланетарный феномен человека: Проблемы комплексного изучения. Новосибирск : Наука. Сиб. отд- ние, 1991. 304 с.

68. Голяченко О.М. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я. Київ : ВСВ «Медицина», 2011. 208 с.

69. Кримінальний кодекс України : Закон від 05.04.2001 № 2341-Ш / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25. Ст. 131.

70. Про екстрену медичну допомогу : Закон України від 05 липня 2012 року № 5081^1 / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 30. Ст. 340.

71. Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги : Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19 березня 2018 року № 504 и^: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0348-18 (дата звернення: 03.02.2020).

72. Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині : Закон України від 17 травня 2018 року № 2427^Ш / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 28. Ст. 232.

73. Тихомиров А.В. Медицинское право : практическое пособие. Москва : Издательство «Статут», 1998. 418 с.

74. Іщенко О.М., Матвійчук В.К., Єросова І.Ю. Кримінально-правовий захист атмосферного повітря : навчальний посібник. Київ : РВВ МВС України, 1994. 64 с.

75. Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві / за науковою редакцією

76. доктора юридичних наук, професора, академіка Академії правових наук України В.І. Борисова. Харків : Право, 2006. 208 с.

77. Татаркин В.В. Преступления медицинских работников против жизни и здоровья : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» ; Ростовский юридический институт МВД России. Ростов-на-Дону, 2007. 210 с.

78. Сенокосова Е.К. Профессиональная некомпетентность и недобросовестность при оказании медицинской помощи: криминологические и уголовно-правовые аспекты : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» ; Омский государственный университет им. Ф.М. Достоевского. Омск, 2018. 234 с.

79. Ясеницький В. Потерпілий як ознака складів злочинів, що посягають на життя і здоров'я пацієнта. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали XVII регіональної науково-практичної конференції. 3-4 лютого 2011 р. Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2011. С. 320-322.

80. Стеценко С.Г. Медичне право України (реалізація та захист прав пацієнтів) : монографія / С.Г. Стеценко, В.О. Галай. Київ : Атіка,

2010. 168 с.

81. Бабаджанов Дж. Понятие пациента в теории и законодательстве. Вестник Таджикского государственного университета права, бизнеса и политики. Серия гуманитарных наук. 2014. № 5(61). С. 63-68. и^: https://cyberleninka.ru/ article/v/ponyatie-patsienta-v-teorii-i- zakonodatelstve (дата звернення: 03.02.2020).

82. Матвійчук В.К. Теоретичні та прикладні проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища : монографія. Київ : Національна академія управління,

2011. 368 с.

83. Дроздов А.В. Человек и общественные отношения. Ленинград : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1966. 124 с.

Размещено на Allbest.ru