Зловживання інтересом у сімейному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зловживання інтересом у сімейному праві

Ходак Світлана Михайлівна, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри права ЗВО «Університету Короля Данила»

Мета. Метою дослідження є вирішення наукового завдання, яке полягає в доктринальній розробці регулювання інтересів в сімейному праві, визначити критерії побудови ієрархії інтересів в сім'ї і сімейному праві, дослідити співвідношення приватних і публічних інтересів в сімейних правовідносинах та розглянули питання проблематики зловживання сімейними інтересами. Методологія. З-поміж філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів використовувався такі як: логіко- семантичний метод для поглибленого з'ясування критеріїв поділу інтересів в сімейному праві, формально-логічний і системно-структурний методи застосовані при викладенні суджень, аналізі змісту чинних правових актів сімейного законодавства, на основі яких здійснюється правове регулювання конструкції інтересу в сімейному праві. Наукова новизна полягає в тому, що у статті удосконалено концепцію незалежності інтересу від суб'єктивного сімейного права та критерії їх розмежування, в основі яких лежить підхід, що інтерес виступає передумовою виникнення суб'єктивного сімейного права, в інтересі відсутнє право вимагати відповідної поведінки від інших осіб, з інтересу не виникає конкретних юридичних обов'язків. Констатовано положення про те, що баланс інтересів кожного окремого члена сім'ї формується з дотриманням принципу рівності, що притаманний сімейному праву з урахуванням пріоритетності інтересів окремих членів сім'ї (дітей, вагітних, непрацездатних тощо). Дістало подальший розвиток положення щодо ієрархії інтересів в сім'ї та їх динамічний характер. Звернуто увагу на увагу на дослідження категорії «зловживання правом», а також визначається вплив на неї інтересу. Результати. Автором досліджено зв'язок публічних інтересів із приватними та визначено можливість зловживання інтересами державою по відношенню до інтересів інших суб'єктів сімейних правовідносин. При зіткненні цих інтересів пріоритет інтересів суспільства може мати місце лише за умови забезпечення інтересів індивіда, що досягається законодавчим встановленням максимальних гарантій для громадян, які виключають можливість зловживання їхніми правами. Практична значимість. Результати дослідження можна використати у правотворчій діяльності для удосконалення законодавства у сфері правової регламентації категорії інтересу; у навчальному процесі -- при розробці навчальних посібників, методичних матеріалів із навчальної дисципліни «Сімейне право України».

Ключові слова: інтерес, приватні інтереси, публічні інтереси, зловживання правом, зловживання інтересом, інтерес, суб'єктивне право.

ABUSE OF INTEREST IN FAMILY LAW

Svitlana Khodak

Candidate of Law, Senior Lecturer of the Department of Law at the King Danylo University

Purpose. The aim of the research is to solve the scientific task of doctrinal development of regulation of interests in family law, to determine the criteria for building a hierarchy of interests in family and family law, to investigate the relationship between private and public interests in family law and to consider issues of abuse of family interests. Methodology. Among the philosophical, general and special scientific methods used are such as: logical-semantic method for in-depth clarification of the criteria for the division of interests in family law, formal- logical and system-structural methods used in making judgments, analyzing the content of current family law. legislation on the basis of which the legal regulation of the construction of interest in family law. The scientific novelty is that the article improves the concept of independence of interest from subjective family law and the criteria for their delimitation, which is based on the approach that interest is a prerequisite for the emergence of subjective family law, in the absence of the right to demand appropriate behavior from others persons with no specific legal obligations. It is stated that the balance of interests of each individual family member is formed in accordance with the principle of equality, which is inherent in family law, taking into account the priority interests of individual family members (children, pregnant women, disabled, etc.). The hierarchy of interests in the family and their dynamic nature have been further developed.Attention is paid to the study of the category of "abuse of rights", as well as the impact of interest on it. Results. The author investigates the connection between public and private interests and, accordingly, the exclusion of the possibility of abuse of state interests in relation to the interests of other subjects of family law. When these interests collide, the priority of the interests of society can take place only if the interests of the individual are ensured, which is achieved by legislative establishment of maximum guarantees for citizens, which exclude the possibility of abuse of their rights. Practical significance. The results of the study can be used in lawmaking to improve legislation in the field of legal regulation of the category of interest; in the educational process - in the development of textbooks, teaching materials in the discipline "Family Law of Ukraine".

Key words: interest, private interests, public interests, abuse of rights, abuse of interest, interest, subjective law.

Постановка проблеми

Формування теорії захисту прав і охоронюваних законом інтересів в сімейному праві пов'язане із питаннями, зокрема й теоретико-методологічного характеру. Дотепер немає єдиних підходів, однозначного розуміння та й логічного пояснення зловживання суб'єктивним правом та інтересом ні в науковій літературі, ні в законодавстві України. Немає й комплексного аналітико-теоретичного дослідження суспільно значущої протиправної поведінки, яку законодавець називає «зловживання». Даний факт створює проблеми в юридичній практиці, судочинстві та реалізації права загалом, адже для визначення поняття захисту сімейних прав і охоронюваних законом інтересів нам необхідне розуміння правової природи і наявність самого порушення.

зловживання інтерес сімейне право

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Методологічне підґрунтя дослідження склали праці таких вітчизняних та зарубіжних учених, як: М.М. Агарков, Бабецька І.Я, Бару М.І., Губар О.С., О.Ю. Ільїна, Є.М Решетник, О.Ф. Скакун, В. І. Труба, Р.О. Стефанчук, Л. Шестопалова та інших.

Постановка завдання. Мета дослідження - дослідити проблематику поняття «зловживання інтересом» у сімейному праві.

Виклад основного матеріалу дослідження

Останніми роками й у незалежній Україні слово «зловживання» у складі юридичних термінів стає більш звичним у вітчизняній юридичній науці та практиці, а також у законодавстві. Слово «зловживання» управляє в сталих юридичних словосполученнях різними залежними іменниками (зловживання наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами; застосуванням договорів; фінансовими послугами; службовим становищем; зловживання монопольним становищем тощо) [1, с. 187].

Для того щоб розглянути проблематику питання зловживання інтересом, нам необхідно звернутись до поняття зловживання правом.

Поняття зловживання правами досліджується багатьма науковцями. Зловживання правом на даний час залишається темою наукових досліджень, оскільки, як слушно зазначає О.І. Муранов, за простими, здавалося б, словами «зловживання правом» ховається велика кількість складних та цікавих правових питань, багато з яких виражає саму сутність права [2, с. 21]. В.О. Рясенцев під зловживанням правом розумів здійснення суб'єктивного права на противагу його призначенню [3, c. 8]. Прихильники іншої позиції визначення поняття зловживання правом визначають, що воно можливе тоді, коли уповноважений суб'єкт допускає недозволене використання свого права, але при цьому завжди зовні спирається на суб'єктивне право і формально не суперечить об'єктивному праву [4, c. 118]. За основу сучасними вченими береться визначення В.П. Грібанова, в ньому зазначається, що зловживання правом є особливим типом цивільного правопорушення, що вчиняється уповноваженою особою під час здійснення нею належного їй права та пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного їй загального типу поведінки [5, c. 63]. У своїх роботах, присвячених 173 зловживанню правом, О.Ф. Скакун звертає увагу на те, що протиправність поведінки як юридична ознака правопорушення при зловживанні правом явно не виражена, саме тому деякі вчені не схильні кваліфікувати зловживання правом як правопорушення [6, c. 429]. М.М. Агарков відзначив, що здійснення права не може бути протиправним, оскільки ті дії, які називають зловживанням правом, насправді здійснені за межами права [7, c. 427].

О.С. Губар вказує такі істотні ознаки зловживання правом: 1) недобросовісне здійснення цивільних прав за відсутності виправданого інтересу або в суперечності з його соціальним призначенням під впливом корисливого, егоїстичного інтересу, що заперечує правомірність існування всякого іншого інтересу; 2) умисел або необережність у зловживанні правом через призму розумності та добросовісності; 3) наявність шкоди або створення умов для настання шкоди при зловживанні правом; 4) наявність правової невизначеності внаслідок неможливості використання спеціальної норми, яка регулює недобросовісне здійснення цивільних прав, що викликає до дії норму ст. 13 ЦК України; 5) нормативна урегульованість шляхом заборони поведінки, яка визнається зловживанням правом [8, с. 35-36].

Поняття зловживання інтересами, зокрема зловживання інтересами в сімейному праві, не відоме в національному законодавстві, в нашій статті ми підняли питання проблематики зловживання сімейними інтересами.

Для належного вивчення даного питання нам потрібно дослідити що таке інтерес у сімейному праві та проаналізувати чи можливе зловживання інтересами одним із суб'єктів сімейного права.

На думку Решетника Є., «інтерес у сімейному праві являє собою - простий юридичний дозвіл, спрямований на досягнення конкретного блага та забезпечення потреб його носія, який хоча і не віднайшов прямого вираження та закріплення в правах і обов'язках суб'єктів сімейних правовідносин, але витікає із загального змісту сімейного законодавства і за певних обставин охороняється державою» [10, с. 85].

Сімейні відносини виникають, складаються та розвиваються в замкнутому сімейному колі і державі втрутитись в цю суто приватну сферу часто дуже складно, саме в цьому і полягає складність їх правового регулювання. Звичаї, традиції, закони стабілізували сімейні відносини, спрямовуючи в русло, яке відповідало рівню суспільної потреби та національної свідомості. В сімейному законодавстві близько пів сотні згадок поняття «інтерес», однак зміст цього поняття залишається до кінця не розкритим.

Особливістю формування категорії «інтерес» в сімейному праві є те, що дана категорія являється простим юридичним дозволом необхідним при будь -якому діянні, який не завжди має пряме вираження в правах та обов'язках суб'єкта та є спрямованим на забезпечення потреб носія та досягнення блага.

Інтерес є основним критерієм поділу сімейного права на публічне і приватне. Чинниками, що сприяли розвитку категорії інтерес в сімейному праві є необхідність регулювання особистих немайнових і майнових прав.

Різноманітність учасників сімейних правовідносин і необхідністю задоволення потреб кожного члена сім'ї яке б не суперечило інтересам і встановленим звичаями чи ще якимись правилами, на нашу думку виражає особливість категорії «інтерес» у сімейному праві.

Категорію «інтерес» сучасна філософія розглядає як основну причину дій особистості. Інтерес має дві складові: об'єктивну, що виражається в сукупності об'єктивних зв'язків та суб'єктивну, що полягає в усвідомленні власного соціального середовища через призму незалежних спонук діяльності.

Принципово важливо не тільки виявити зміст інтересів в сімейному праві, але і проаналізувати межі співвідношення інтересів кожного з членів сім'ї, групи членів сім'ї з інтересами суспільства і держави.

Різноманітність суб'єктів сімейних відносин, як зазначає О. Ю. Ільїна, дозволяє передбачити наявність різних сімейних систем та підсистем, які наділені своєю суверенністю [11].

Входячи в ту чи іншу сімейну підструктуру, людина змушена співвідносити свої інтереси з інтересами кожного члена сім'ї.

Кожен член сім'ї, безумовно, має власні інтереси. Більше того, він має свою ієрархію інтересів: його життєвий шлях визначається тими чи іншими цінностями, пріоритетами, уявленнями і т. п. Однак, будучи учасником соціальної сфери, що іменується сім'я, кожен змушений найчастіше співвідносити свої інтереси з інтересами інших членів сім'ї. Основою побудови системи інтересів в сім'ї є приватні інтереси кожного з членів сім'ї. На нашу думку, це і є виявом ієрархії, підлеглості інтересів в сім'ї.

Пріоритет інтересів деяких членів сім'ї закріплено в Сімейному праві. Законодавство містить цілу низку заходів щодо підвищеного захисту прав та інтересів дитини. Такий захист здійснюється батьками дитини (ст. 154 СК), іншими родичами -- бабою, дідом, сестрою, братом, мачухою, вітчимом (статті 258, 262 СК) або іншими особами, які нею опікуються -- опікуном, патронатним вихователем (статті 249, 255 СК). Особа, яка досягла 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (ч. 1 ст. 18 СК). Учасниками сімейних відносин, які потребують певної підтримки та допомоги, окрім неповнолітніх, є також непрацездатні особи (інваліди 1, 2 та 3 групи, особи пенсійного віку). СК передбачає пріоритетний захист непрацездатних членів сім'ї і містить спеціальні юридичні механізми, які дозволяють це зробити найбільш повним чином. Відповідно до СК, повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 202 СК); вони мають право звертатися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень (ст. 172 СК); той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на утримання від іншого з подружжя (ст. 75 СК), неповнолітнього члена подружжя (ст. 16 СК України тощо), дружини під час її вагітності і одного року з дня народження дитини (ч. 2 ст. 110 СК України) тощо. Якщо права та інтереси непрацездатних членів сім'ї не забезпечуються зобов'язаними особами, вони можуть бути примушені до цього за допомогою спеціальних правових засобів. Інтереси виникають не лише між членами сім'ї, але й між іншими суб'єктами сімейних відносин, родичами.

Наявність пріоритету інтересів деяких членів сім'ї свідчить, про захист інтересів конкретних категорій населення з боку зобов'язаних осіб чи держави, а не про можливість зловживання інтересом саме цими членами сім'ї, по відношенню до інших.

Оскільки сім'я є основним різновидом соціальних інститутів, в межах яких людина може реалізувати свої інтереси, виникає необхідність розгляду сімейних відносин з метою забезпечення суспільних і особистих інтересів.

Динамічність ієрархії інтересів в сім'ї обумовлена в тій чи іншій мірі приватними інтересами кожного члена сім'ї окремо. Тобто бажання одружитись переводить сина в статус чоловіка, а народження дитини ще й в статус батька.

Окреслені приватні та публічні начала в ієрархії інтересів, що реалізуються в сім'ї і сімейних правовідносинах, дозволяють стверджувати про наявність в сімейних правовідносинах приватних і публічних інтересів.

І.А. Покровський вірно помітив, що «ніде не зачіпаються настільки інтимні інтереси людської особи, як саме тут», мова йде про сімейні відносини. [12]. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави», стали фундаментом нових відносин держави й особистості, що в свою чергу зумовило застосування нових форм, методів і засобів правового регулювання, що забезпечують оптимальне співвідношення інтересів держави і особистості. Положення статті 3 Конституції України, а саме: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінність».

Необхідність задоволення своїх інтересів ставить людину в таке становище, коли вона прагне до максимально позитивних і найбільш вигідних для себе наслідків. У зв'язку з цим виникають сутички між протилежними інтересами членів родини, інтересами представників різних сімейних підструктур, інтересами окремих сімей в суспільстві, що може призвести до зловживання такими інтересами.

Підтвердженням того, значення що основні засади сімейного законодавства, закріплюють пріоритет інтересів сім'ї перед інтересами окремих її членів міститься в ст. 5 СК України де зазначається, що сім'я, а не окремі члени сім'ї, знаходиться під захистом держави « Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї... Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України».

Таким чином «інтерес» в сімейному праві є правовою категорією, що має вказані нижче ознаки, які є спільними іншими галузями права : 1) інтерес є стимулом до діяльності суб'єктів; 2) опосередкований нормами, що відповідають галузі сімейного права; 3) направлений на досягнення певної цілі, виражає суб'єктивний легітимний намір здобути матеріальне та нематеріальне благо, користуватись цим благом, досягнути результату. Мета завжди належить зацікавленій особі; 4) може виступати самостійним об'єктом судового та іншого захисту; 5) належить певному суб'єкту сімейних правовідносин і не може існувати окремо від нього.

Реалізація і захист прав людини і члена сім'ї зокрема, нерозривно пов'язані з проблемою правового забезпечення як інтересів суспільства в цілому, так і інтересів окремих соціальних груп і громадян, а з іншого боку - з проблемою правильної взаємодії і балансу індивідуальних інтересів громадян і їх об'єднань з інтересами суспільства, держави.

Так, зокрема, як зазначає Н.І. Матузов, що інтерес - це «категорія поза правова або «до правова (перед правова)», і закріплюється вона не тільки в конкретних правових приписах, але і в загальних принципах права. Інтерес передує правам і обов'язкам незалежно від того, знаходить чи ні він пряме закріплення в законодавстві або просто належить правовому захисту з боку держави» [13, с. 130]. Але саме право покликане забезпечити реалізацію тих чи інших інтересів, і цю обставину підкреслювала більшість відомих процесуалістів.

Ст. 18 СК України, яка закріплює, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Аналізуючи практику Верховного Суду України щодо способів захисту прав та інтересів прослідковується думка, що в деяких випадках захист права одних осіб є похідними від захисту інтересів інших.

Постанова Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №363/3907/16- ц. Згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини [14].

Справа № 520/13963/17. Обставинами, які суд повинен врахувати при визначенні місця проживання дитини є: конкретні умови виховання, а не тільки матеріальне забезпечення дитини; вік дитини, особливості її розвитку; характер взаємостосунків батьків або фактичних вихователів (між собою і кожного з них з дитиною); відношення дитини до батьків (фактичних вихователів); позитивний або негативний вплив батьків або фактичних вихователів на розвиток дитини, а також особистісних якостей батьків на особисту прихильність дитини. При цьому захисту прав дитини та перевірки дотримання її прав та найкращих інтересів повинен сприяти не тільки той з батьків, із яким зараз знаходиться дитина, але й правоохоронні та інші державі органи в компетенцію яких входить перевірка інформації щодо дитини, її стану, місцезнаходження тощо [15].

Також, беручи до уваги принцип пріоритету інтересів деяких членів варто відзначити, що інтереси дітей будуть мати пріоритет при захисті їх у суді на відміну від інтересів батьків. В Постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 495/2106/17. У разі встановлення однакової прихильності дитини до обох батьків, місце проживання дитини визначається з тим із батьків, ким створено більш сприятливі умови проживання для неї. [16].

Захист інтересів дитини є ключовими в питанні вирішення презумпції на користь матері, як це випливає з Постанови Верховного Суду від 18.03.2019 року у цивільній справі № 215/4452/16-ц. [17].

Більшість з перерахованих судом способів захисту можна віднести до способів, коли інтерес захищається лише через відповідний захист суб'єктивного права, а не окремо інтересу як самостійного об'єкта захисту.

Дуже важливим є виключення домінування публічних інтересів над приватними і відповідно виключення можливості зловживання інтересами державою по відношенню до інтересів інших суб'єктів сімейних правовідносин.

Представляється можливим виділення наступних форм реалізації суспільного інтересу в сімейних правовідносинах.

По-перше, поряд з правовими нормами поведінка учасників сімейних правовідносин досить часто регулюється іншими соціальними нормами, більшою мірою нормами моралі. У деяких випадках норми моралі відтворюються в правових нормах, а для прийняття того чи іншого рішення, що зачіпає сімейні права, потрібно облік моральних якостей особи.

По-друге, сімейне законодавство в ряді випадків надає громадськості право втручатися в сімейні стосунки з метою захисту прав та інтересів дітей. Так, наприклад, в ст. 165 СК України передбачає, що право на звернення з позовом про позбавлення батьківських прав може бути поданий не тільки органами і установами, на які законом покладено обов'язки з охорони прав неповнолітніх, але і закладами охорони здоров'я, навчальними та іншими дитячими закладами [18].

По-третє, особливою формою реалізації суспільного інтересу в сімейних правовідносинах є діяльність органів опіки та піклування як органів місцевого самоврядування котрі не входять до системи органів державної влади, саме тому їх повноваження засновані на громадському, а не на державному інтересі.

По-четверте, важливе значення для забезпечення прав та інтересів дітей як особливої категорії членів сім'ї має діяльність Уповноваженого Президента з прав дитини 177 в Україні, що є новою формою реалізації суспільного інтересу в сімейних правовідносинах. У сфері сімейного права держава, виступаючи як носій публічної влади, організовує, регулює і забезпечує соціальні зв'язки, є предметом сімейного права, але не бере безпосередньої участі в сімейних правовідносинах, так як не є їх суб'єктом. Але саме в сімейному праві публічний інтерес проявляється в двох своїх формах - як громадський і державний інтерес. Публічний інтерес в регулюванні сімейних відносин безпосередньо виражений в нормах Конституції України (ч.3 ст. 51), відповідно до якої сім 'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Досить очевидно також проявляється публічний інтерес в зареєстрованих шлюбних відносинах і їх стабільності з огляду на зобов'язання держави в сфері дотримання соціальних гарантій щодо дітей та одиноких батьків. Збільшення кількості одиноких матерів (батьків) потребує додаткових коштів з державного бюджету на виплату різноманітних соціальних виплат -- соціальних допомог (Закон «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» [19]), пенсій (ст. 44 Закону «Про пенсійне забезпечення» [20]) тощо. Серед багатьох причин, які зумовлюють втручання держави в «приватні справи», є одна принципова, яка є характерною для багатьох держав, -- це необхідність втручання в приватне життя осіб у разі порушення прав дітей.

Заінтересованість держави і суспільства в охороні прав дітей складалася поступово, стаючи справою не сімейною, а суспільною. З цього приводу доречно навести думку Гегеля: «...Громадянське суспільство зобов'язане і має право наглядати за вихованням дітей і впливати на нього, присікаючи свавілля і випадкові наміри батьків, оскільки воно має відношення до здатності людини стати членом суспільства» [21].

Інститут захисту прав дітей сімейного законодавства характеризується поєднанням прав і обов'язків, за якого закріплення прав за дітьми передбачає появу чітко визначених обов'язків саме у держави в особі її органів і суспільства в особі органів місцевого самоврядування. При цьому, виконанням таких обов'язків забезпечується реалізація приватних за своєю природою інтересів. Низка повноважень щодо захисту прав дітей покладена на прокуратуру та нотаріат [22].

Основним завданням будь-якої правової системи є встановлення балансу приватних і публічних інтересів. Ідеальна модель правового регулювання відносин у родині може бути представлена у вигляді зв'язку, якій притаманне домінування інтересів сім'ї над інтересами суспільства. В рамках цієї моделі мотиви дій, вчинків людини визначаються інтересами сім'ї. Ця модель характеризує такий рівень взаємин, коли інтереси сім'ї узгоджені з інтересами суспільства і, навпаки, розвиток суспільства сприяє всебічному розвитку повноцінної сім'ї.

На наш погляд, взаємодія приватноправових і публічно-правових норм в сімейному праві істотно відрізняється від їх взаємодії в інших галузях. Існування балансу приватних і публічних інтересів у суспільних відносинах, які підлягають правовому регулюванню, балансу приватноправових і публічно-правових норм, що застосовуються при такому регулюванні, об'єктивно неможливо взагалі, а в сімейному праві - тим більше. Сфера сімейного права - це особливі суспільні відносини, які характеризуються неоднорідністю; при регламентації даних відносин в одних випадках превалюють приватні начала, в інших - публічно-правові» [23].

Правова природа норм, що регулюють відносини між членами сім'ї, може бути визначена тільки на основі встановлення форм і меж взаємопроникнення і взаємного доповнення приватних і публічних інтересів. У більшості випадків, дійсно, мова повинна йти про універсальний характер інтересу в сімейно-правовому регулюванні. Забезпечення прав та інтересів членів сім'ї часто можливо лише за умови наявності публічного інтересу. З іншого боку, забезпечення державного інтересу (припустимо, у виконанні однієї з функцій сім'ї - народження дітей) безпосередньо залежить від наявності та реалізації чоловіком і жінкою своїх інтересів у вирішенні питання народження дітей.

Іншими словами, проблема поєднання приватного і публічного інтересів вимагає рішення, яке виражається в необхідності визначення оптимального варіанту кордонів, або рамок, приватноправових пріоритетів і неприпустимість протиставлення публічних і приватних інтересів один одному. Протиставлення між цими інтересами не може бути, оскільки публічне право покликане охороняти інтереси окремої особистості за допомогою охорони суспільства в цілому.

При зіткненні цих інтересів пріоритет інтересів суспільства може мати місце лише за умови забезпечення інтересів індивіда, що досягається законодавчим встановленням максимальних гарантій для громадян, які виключають можливість зловживання їхніми правами [24].

Нам видається обґрунтованим наступний висновок про співвідношення публічного і приватного інтересів: приватний інтерес не може бути реалізований за межами публічного правопорядку, а публічний інтерес втрачає сенс, якщо він прямо чи побічно не спрямований на забезпечення реалізації приватного, тобто повинен бути паритет інтересів. При розгляді питання ієрархії інтересів в сім'ї і сімейних правовідносинах ми встановили, що кожен член сім'ї має власні інтереси, зміст яких зумовлено видом сімейної підструктури, в яку він входить, і тією роллю в даній і інших сімейних підструктурах.

Про «публічність» сімейного права свідчить те, що чинний СК України містить безліч норм, спрямованих на облік і забезпечення публічних інтересів.

Вступаючи в суспільні відносини, члени громадянського суспільства мають метою задоволення власних інтересів. Держава, як ми з'ясували, теж має певний інтерес в регулюванні сімейних відносин. Нарешті, саме суспільство встановлює певні рамки поведінки членів сім'ї, тим самим реалізуючи свій інтерес. Деякі з названих інтересів визнаються законом. Інтереси, які отримали визнання з боку закону, набувають нової соціальної якості: вони стають юридичними інтересами.

Видаючи норми права, законодавець завжди має на увазі охорону певних інтересів. Основним критерієм для встановлення меж реалізації (задоволення) інтересів певної особи служать інтереси інших осіб, в тому числі громадські і державні.

Саме дотримання таких правил в нормотворчій діяльності можна буде уникнути виникнення такого поняття як зловживання інтересами.

Вступаючи в суспільні відносини, члени громадянського суспільства мають метою задоволення власних інтересів. Держава, як ми з'ясували, теж має певний інтерес в регулюванні сімейних відносин. Нарешті, саме суспільство встановлює певні рамки поведінки членів сім'ї, тим самим реалізуючи свій інтерес. Деякі з названих інтересів визнаються законом. Інтереси, які отримали визнання з боку закону, набувають нове соціальне якість: вони стають юридичними інтересами.

Висновки

Дослідивши дане питання вважаємо за можливе акцентувати увагу на наступному:

Необхідність задоволення своїх інтересів ставить людину в таке становище, коли вона прагне до максимально позитивних і найбільш вигідних для себе наслідків. У зв'язку з цим виникають сутички між протилежними інтересами членів родини, інтересами представників різних сімейних підструктур, інтересами окремих сімей в суспільстві, що може призвести до зловживання такими інтересами;

Інтерес в сімейному праві є доправовою категорією, яка лежить поза межами сімейного правовідношення. В інтересі відсутнє право вимагати відповідної поведінки від інших осіб, з інтересу не виникає конкретних юридичних обов'язків. Але саме право покликане забезпечити реалізацію тих чи інших інтересів;

Аналізуючи практику Верховного Суду України щодо способів захисту прав та інтересів прослідковується думка, що в деяких випадках захист права одних осіб є похідними від захисту інтересів інших, що може, на нашу думку, призвести до зловживання інтересом, однак позитивним є наявність закріпленого законодавстві принципу пріоритету інтересів деяких членів , який свідчить про те, що інтереси вразливих верств населення будуть захищені в судовому порядку в тому числі і від зловживання інтересу іншими членами сім'ї;

Баланс інтересів кожного окремого члена сім'ї формується з дотриманням принципу рівності, що притаманний сімейному праву з урахуванням пріоритетності інтересів окремих членів сім'ї (дітей, вагітних, непрацездатних тощо), що на нашу думку позитивно впливає на вирішення питання зловживання інтересами в сімейному праві;

Проблема поєднання приватного і публічного інтересів вимагає рішення, яке допомогло б вирішити проблему зловживання інтересами і яке вираж ається в необхідності визначення оптимального варіанту кордонів, або рамок, приватноправових пріоритетів і неприпустимість протиставлення публічних і приватних інтересів один одному. Протиставлення між цими інтересами не може бути, оскільки публічне право покликане охороняти інтереси окремої особистості за допомогою охорони суспільства в цілому.

Список використаних джерел

1. Шестопалова Л. Поняття «зловживання» в законодавстві України.

Підприємництво, господарство і право. 2019. № 9 С. 186-192. URL:

file:///C:/Users/admin/Desktop/%Di%8i%Di%82%D0%B0%Di%82%Di%82%Di%8F%20%D1%96%20%D1%82%D0%B5%D0%B7%D0%B0%20%D0%B0%D1%81%D0%BF%D1%96%D1 %80%D0%B0%D0%BD%Di%82%Di%83%Di%80%D0%B0%202/32.pdf ( дата звернення 26.05.2022).

2. Муранов А.И. Проблема «обхода закона» в материальном и коллизионном праве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Москва, 1999. 272 с.

3. Рясенцев В.А. Условия и юридические последствия отказа в защите гражданских прав. Советская юстиция. 1962. № 9. С. 8-9.

4. Бару М.И. Ст. 1 Гражданского кодекса. Советское государство и право. 1958. № 12. С. 117-120.

5. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. Изд. 2-е, стереотип. М: Статут, 2001. 411 с

6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків : Консум, 2001

7. Агарков М.М. Проблема злоупотребления правом в советском гражданском праве. Известия АН СССР. Отделение экономики и права. 1946. № 6. С. 401-464.

8. Губар О.С. Недопустимість зловживання правом у цивільному праві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Київ, 2013. 200 с.

9. Оніщук О. Поняття та ознаки зловживання батьківськими правами. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 12. С. 56-61. URL: http://pgp- journal.kiev.ua/archive/2019/12/12.pdf ( дата звернення 26.05.2022).

10. Решетник Є. Поняття суб'єктивного сімейного інтересу та загальні засади його судового захисту. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2013. № 4(98). С. 84-86.

11. Ильина О.Ю. Проблемы интереса в семейном праве Российской Федерации. Москва: Городец, 2007. 192 с.

12. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. 3-е изд. М., 2001. 348 с.

13. Матузов Н.И. О праве в объективном и субъективном смысле: гносеологический аспект. Правоведение. 1999. № 4. С. 125-133.

14. Постанова Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №363/3907/16- ц. URL: http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=80783093&red=1000035d3ee98df08e9e19fa0301c1122 e84da&d=5

15. Справа № 520/13963/17. URL: https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/88435382/

16. Постанова Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 495/2106/17. URL: https://protocol.ua/ru/postanova_ktss_vp_vid_06_06_2019_roku_u_spravi_495_2106_17/

17. Постанова Верховного Суду від 18.03.2019 року у цивільній справі № 215/4452/16-ц URL: https://protocol.ua/ua/vs_ktss_prezumptsiya_na_korist_materi_v_spravah_shchodo_ditey_ ne_pidtverdguetsya_na_rivni_oon_ne_vidpovidae_pozitsii_radi_evropi_ta_ne_viplivae_z_d eklaratsii_abo_pretsedentnoi_praktiki_espl_(vs_ktss_sprava_215_4452_16_ts_18_03_19)/

18. Сімейний кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2002. № 21¬22. С.135. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text

19. Про державну допомогу сім'ям з дітьми : Закон України від 21. 11. 1992 № 2811 -ХІІ (ред. від 12. 06. 2009 на підставі 1390-17) URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402- 14#Text

20. Про протидію домашньому насиллю: Закон України. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2018. № 5. С.35.

21. Гегель Г. В. Ф. Философия права . М.: Мысль, 1990. 269 с.

22. Труба В. І. Про галузеву належність сімейних правовідносин. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Серія: Право. Спеціальний випуск. 2010. № 929. С. 404-407.

23. Бабецька І.Я., Ходак С.М. Приватні і публічні інтереси як критерій визначення предмету галузі сімейного права. Теоретико-прикладні проблеми правового регулювання в Україні. Регіональна науково-практична конференція. (м. Львів, 14 грудня 2018 р.). Львів, 2018. С. 241-244.

24. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Учебное пособие: в 2-х т. М.: Изд-во «Юридический колледж МГУ», 1995. 805 c.

References

1. Shestopalova, L. (2019). Poniattia «zlovzhyvannia» v zakonodavstvi Ukrainy [The concept of "abuse" in the legislation of Ukraine]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo, 9, pp. 186-192. Avaliabe at: file:///C:/Users/admin/Desktop/%Di%8i%Di%82%D0%B0%Di%82%Di%82%Di%8F%20% D1%96%20%D1%82%D0%B5%D0%B7%D0%B0%20%D0%B0%D1%81%D0%BF%D1%96%D1 %80%D0%B0%D0%BD%Di%82%Di%83%Di%80%D0%B0%202/32.pdf (accessed 26 May 2022). (in Ukrainian)

2. Muranov, A.Y. (1999). The problem of "circumvention of the law" in substantive and conflict law: PhD diss. Moskva, 272 p. (in Russian)

3. Riasentsev, V. A. (i962). Uslovyia y yurydycheskye posledstvyia otkaza v zashchyte hrazhdanskykh prav [Conditions and legal consequences of denial of civil rights protection]. Sovetskaia yustytsyia, 9, pp. 8-9. (in Russian)

4. Baru, M.Y. (1958). St. 1 Hrazhdanskoho kodeksa [Art. 1 of the Civil Code]. Sovetskoe hosudarstvo y pravo, i2, pp. ii7-i20. (in Russian)

5. Hrybanov, V.P. (2001). Osushchestvlenye y zashchyta hrazhdanskykh prav [Exercise and protection of civil rights]. Yzd. 2-e, stereotyp. M: Statut, 411 p. (in Russian)

6. Skakun, O.F. (2001). Teoriia derzhavy i prava [Theory of power and law]. Kharkiv: Konsum, 656 p. (in Ukrainian)

7. Aharkov, M.M.(1946). Problema zloupotrebleniya pravom v sovetskom grazhdanskom prave [The problem of abuse of law in Soviet civil law]. Izvestiya ANSSSR. Otdelenie ekonomiki i prava, 6, pp. 401-464. (in Russian)

8. Hubar, O. S. (2013). Inadmissibility of abuse by law in the civil law of Ukraine : PhD diss. Kyiv, 200 p . (in Ukrainian)

9. Onishchuk, O. (2019). Poniattia ta oznaky zlovzhyvannia batkivskymy pravamy [Concepts and signs of abuse of parental rights]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo, 12, pp. 56-61. Avaliabe at: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2019/12/12.pdf (accessed 26 May 2022). (in Ukrainian)

10. Reshetnyk, Ye. (2013). Poniattia subiektyvnoho simeinoho interesu ta zahalni zasady yoho sudovoho zakhystu [The notion of a subjective family interest and general principles of its protection in courts of justice]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Yurydychni nauky, 4(98), pp. 84-86. (in Ukrainian)

11. Il'ina, O.YU. (2007). Problemy interesa v semejnom prave Rossijskoj Federacii [Problems of interest in the family law of the Russian Federation]. Moskva: Gorodec, 192 p. (in Russian)

12. Pokrovskij, I.A. (2001). Osnovnye problemy grazhdanskogo prava [The main problems of civil law]. 3-e izd. M., 348 p. (in Russian)

13. Matuzov, N.Y. (1999). O prave v ob"ektivnom i sub"ektivnom smysle: gnoseologicheskij aspekt [On Law in the Objective and Subjective Sense: Gnoseological Aspect]. Pravovedenie, 4, pp. 125-133 (in Russian)

14. Resolution of the Supreme Court in the case №363/3907/16- ts (2019, March 20). Avaliabe at: http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=80783093&red=i000035d3ee98df08e9ei9fa030icii22 e84da&d=5 (in Ukrainian)

15. Case № 520/13963/17. Avaliabe at: https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/88435382/ (in Ukrainian)

16. Resolution of the Supreme Court in the case № 495/2106/17 (2019, June 6.). Avaliabe at: https://protocol.ua/ru/postanova_ktss_vp_vid_06_06_2019_roku_u_spravi_495_2106_17/ (in Ukrainian)

17. Resolution of the Supreme Court in the case № 215/4452/16-ts (2019, March 18).

Avaliabe at : https://protocol.ua/ua/vs_ktss_prezumptsiya_na_korist_materi_v_spravah_shchodo_ditey_ ne_pidtverdguetsya_na_rivni_oon_ne_vidpovidae_pozitsii_radi_evropi_ta_ne_viplivae_z_d eklaratsii_abo_pretsedentnoi_praktiki_espl_(vs_ktss_sprava_215_4452_16_ts_18_03_19)/ (in Ukrainian)

18. Family Code of Ukraine. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). 2002, 21-22, p.135. Avaliabe at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text (in Ukrainian)

19. On state aid to families with children: Law of Ukraine № 2811-KhII (1992, November

21) (red. vid 12. 06. 2009 na pidstavi 1390-17). Avaliabe at:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text (in Ukrainian)

20. On combating domestic violence: Law of Ukraine. Vidomosti Verkhovnoi Rady (VVR). 2018. № 5. S.35. (in Ukrainian)

21. Hehel, H. V. F. (1990). Filosofiya prava. M.: Mysl, 269 p. (in Russian)

22. Truba, V. I. (2010). Pro haluzevu nalezhnist simeinykh pravovidnosyn [About branch affiliation of family legal relations]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V.N. Karazina Seriia: Pravo. Spetsialnyi vypusk, 929, pp. 404-407. (in Ukrainian)

23. Babetska, I.Ia., Khodak, S.M. (2018). Pryvatni i publichni interesy yak kryterii vyznachennia predmetu haluzi simeinoho prava [Private and public interests as a criterion for determining the subject of family law]. Teoretyko-prykladni problemy pravovoho rehuliuvannia v Ukraini. Rehionalna naukovo-praktychna konferentsiia. (m.Lviv, 14 hrudnia 2018roku). Lviv, pp. 241-244. (in Ukrainian)

24. Shershenevich, G.F. (1995). Obshchaya teoriya prava: v 2-h t. [General Theory of Law]. (Vol. 1-2). M.: Izd-vo «Yuridicheskij kolledzh MGU», 805 c. (in Russian)

Размещено на Allbest.ru