Роль глобальних ініціатив у процесах запобігання корупції: світовий досвід для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Роль глобальних ініціатив у процесах запобігання корупції: світовий досвід для України

Оксана Маланчук аспірантка кафедри регіональної політики та публічного адміністрування

Анотація

У статті проаналізовано роль глобальних ініціатив у процесах запобігання корупції з урахуванням кращих світових практик та окреслено практичні рекомендації застосування передового досвіду в Україні.

Встановлено, що корупція має різні форми боротьби, які залежить від урядових політик. Досліджено проєкти Світового банку з питань запобігання корупції таких країн як: Афганістан, Бразилія, Кенія, Монголія, Сербія, Сомалі та виявлено їх відмінності. Основними напрямами урядових політик в сфері запобігання корупції в цих країнах є: покращення управління державними фінансами та запровадження прозорої системи закупівель; розробка систем штучного інтелекту; створення системи аналізу даних для моніторингу за діяльністю судів та судового персоналу; формування системи відкритих даних; запровадження секторально-орієнтованого підходу; створення спільних урядів, які складаються з міжнародних консультативних груп та донорів. Відзначено, що на методологічному рівні основними напрями дослідження Світового банку є: формування нових підходів до виявлення та вимірювання корупції на основі відкритих даних; використання нових джерел даних і методів для вимірювання наслідків корупції; використання відкритих даних для оцінки ефективності антикорупційних інструментів, політики та заходів; внесення нових знань з питань доступу до даних, якості та конфіденційності інформації.

Проаналізовано основні моделі спеціалізованих інституцій боротьби з корупцією (модель багатоцільових органів з правоохоронними повноваженнями, модель служби боротьби проти корупції в структурі правоохоронних органів, модель інституцій із запобігання корупції, модель оцінювання діяльності спеціалізованих антикорупційних органів). Визначено особливості їх застосування в певних країнах та розглянуто шляхи їх адаптації в умовах сьогодення в Україні. Розглянуто позицію вітчизняних науковців щодо процесу удосконалення модернізації механізмів реалізації запобігання корупції з врахуванням глобальних ініціатив та встановлено, що це потребує розробки та реалізації певних дій з боку держави. Відзначено основні напрями у процесах реформування на основі дотримання принципів прозорості, формування нових підходів для виявлення та визначення рівня корупції на основі секторально-орієнтованого підходу, розробці ефективних антикорупційних інструментів. Окреслено перспективи подальших розвідок у даному напрямі, які полягають у науковому обґрунтуванні та пошуку шляхів щодо формування ефективної державної антикорупційної політики з урахуванням впливу глобальних ініціатив на процеси запобігання корупції.

Ключові слова: глобальні ініціативи, корупція, запобігання та протидія корупції, антикорупційні ініціативи, світовий досвід, моделі спеціалізованих інституцій боротьби з корупцією.

Abstract

Oksana Malanchuk

PhD student of Regional Policy and Public Administration Chair, Odessa Regional Institute for Public Administration of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

THE ROLE OF GLOBAL INITIATIVES IN CORRUPTION PREVENTION PROCESSES: A WORLD EXPERIENCE FOR UKRAINE

Keywords: global initiatives, corruption, prevention and counteraction of corruption, anti-corruption initiatives, world experience.

Вступ

Постановка проблеми. У вітчизняних та зарубіжних наукових підходах «корупція» визначається як явище, що негативно впливає на рівень життя населення та сприяє зростанню недовіри до органів влади з боку громадськості. Особливо це проявляється в умовах глобалізації, політичної нестабільності, кризових явищ тощо. Основними засадами антикорупційної державної політики у цьому напрямку є формування сталості розвитку нашої країни, реалізація євроінтеграційного вектору та дотримання політики євроатлантичного співробітництва. Все це обумовлює вироблення ефективних шляхів подолання корупції в усіх сферах суспільного життя на основі запровадження дієвої антикорупційної політики з врахуванням теоретико-методологічного наповнення. З цієї позиції надзвичайно важливим аспектом є вивчення кращих світових практик та імплементація цього досвіду в реалії українського законодавства. Безумовно це надасть можливість виробити ефективні методи боротьби і запобігання корупційним явищам та значно знизить рівень її деструктивного впливу на громадське життя.

Про актуальність проблеми дослідження також свідчать дані аналітичного порталу «Слово і дія», які провели нещодавно опитування та встановили, що більшість українців вважають корупцію серйозною проблемою для розвитку держави. Так, станом на 2021 рік 26,3% опитаних покладають відповідальність за протидію корупції на Антикорупційний суд, 26,2% - на Національне антикорупційне бюро України, 23,4% - на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру та 16,9% - на Національне агентство з питань запобігання корупції. За даними опитування групи «Рейтинг», зменшилася кількість українців, які вважають найважливішими проблемами для країни хабарництво і корупцію у владі. Станом на червень 2016-го так відповідали 39%, в травні 2017-го - 52%, в травні 2018-го - 40%, в червні 2019-го - 48%, в липні 2020-го та березні 2021-го - тільки 21% [1].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових розвідок демонструє високий рівень досліджень з зазначеної проблематики. Серед українських дослідників слід відзначити значний науковий доробок Баштанника В., Липовської Н., Новака А., Серьогіна С., які приділили значну увагу дослідженню теоретичних засад антикорупційної політики та запобіганню корупції в публічному управлінні. Політико-правові та соціальні передумови корупції в органах влади та виявлення соціальних передумов корупції в органах державної влади знайшли своє відображення в наукових роботах Бабенка К., Лазаренко С. тощо. Наступна група науковців Михненко А., Руснак О., Мудров А., Гасанов С., Глущенко О., Задородний С., Івасенко С., Коржевський Я., Котенко С., Котляревський Я., Кравченко С., Кривонос Л., Макаренко Е., Соловйов С., Щур Н. та ін. досліджують зарубіжний досвід (за даними Transparency International) таких держав як: Австралія, Австрія, Великобританія, Данія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Сінгапур, США, Фінляндія, Швейцарія, Швеція, Японія. Втім, поза увагою дослідників залишаються окремі аспекти щодо визначення рівня впливу глобальних ініціатив на процеси запобігання корупції.

Мета статті полягає у дослідженні ролі глобальних ініціатив у процесах запобігання корупції з урахуванням кращих світових практик та окресленні практичних рекомендацій застосування передового досвіду в Україні.

Виклад основного матеріалу

За визначенням Групи Світового банку корупція має різні форми боротьби з корупцією, що залежить від урядових політик.

В Афганістані основними проявами боротьби з корупцією є покращення управління державними фінансами та запровадження прозорої системи закупівель. Слід відзначити роль Національного управління закупівель країни (NPA), діяльність якого спрямована на формування та розвиток прозорої системи закупівель. Всі данні та інформація про процеси закупівель знаходяться у відкритому доступі офіційного веб-сайта інституції. Основними формами контролю є вдале поєднання державного та громадського контролю та моніторингу, що дозволило заощадити близько 270 мільйонів доларів [2].

Досвід Бразилії демонструє позитивну тенденцію щодо подолання корупції. За допомогою Світового банку розроблено систему штучного інтелекту, яка визначає 225 ознак потенційного шахрайства в процесах державних закупівель і може допомогти покращити витрати. Ефективність цієї системи виявляє випадки високого ризику [2].

Проект Світового банку, який був започаткований у Кенії допоміг створити одну із кращих систем аналізу даних, яка використовується для моніторингу за діяльністю судів та судового персоналу. Особливістю даної системи є постійне здійснення антикорупційних заходів в поєднанні з опитуваннями самих судів щодо виявлення та усунення можливих корупційних ризиків [2].

Уряд Монголії спільно зі Світовим банком запроваджують проєкти підтримки відкритих бюджетів, в тому числі і парписипативного бюджету, оновлення онлайн-порталів для доступу до інформації про витрати тощо [2].

Основними напрями діяльності Світового банку у Сербії є організація спеціальних платформ участі стейхолдерів, які мають можливість визначати та слідкувати за конкретними діями органів влади з метою покращення прозорості, доброчесності та належного управління [2].

У Сомалі Світовий банк у співпраці з Міжнародним Валютним Фондом та іншими партнерами підтримано ініціативу створення спільного уряду Сомалі, який складається з міжнародної консультативної групи та донорів, що розглядають всі значні державні контракти [2].

Слід також відзначити, антикорупційну програму Світового банку, яка покликана посилити прозорість і доступність даних для створення єдиної доказової бази для боротьби з корупцією. Мета полягає в тому, щоб забезпечити прозорість у процесах реформування, які відображають сутність проблем корупції та їх вплив на різні рівні влади, громадськість та бізнес. Відповідно до спільних напрацювань Світового банку та Школи державної політики та менеджменту Корейського інституту розвитку на методологічному рівні основними напрями дослідження є: формування нових підходів до виявлення та вимірювання корупції на основі відкритих даних; використання нових джерел даних і методів для вимірювання наслідків корупції; використання відкритих даних для оцінки ефективності антикорупційних інструментів, політики та заходів; внесення нових знань з питань доступу до даних, якості та конфіденційності [3].

Отже, основними регіональними та глобальними ініціативами Світового банку є [2]:

- забезпечення лідерства у створенні міжнародних стандартів прозорості (Global Initiative on Financial Transparency, Open Contracting Standards, Asset Disclosure Standards) та підтримка впровадження відкритого уряду (через підтримку Open Government Partnership);

- допомога в реалізації заходів щодо прозорості та підзвітності;

- стратегічно підтримує і бере участь у міжнародних альянсах та регіональних антикорупційних форумах, зокрема в таких як International Corruption Hunters Alliance and LAC Regional Parliamentary Network;

- участь у міжнародних форумах з питань боротьби з корупцією, включаючи робочу групу G20 з питань боротьби з корупцією, робочу групу з фінансової звітності та цільову групу по боротьбі з корупцією країн Організації економічного співробітництва та розвитку;

- надає допомогу країнам у координації та взаємної юридичної допомоги, необхідної для виявлення та повернення викрадених активів.

Глобальні антикорупційні ініціативи Світового банку містять наступні елементи: 1. Глобальні норми стандарти здійснюють суттєвий вплив на формування політики та вироблення урядових політик з питань протидії та запобігання корупції; 2. Корупція є комплексним проблемний явищем, а на її боротьбу повинні бути спрямовані владні зусилля, політики, політичних еліт та бізнесу; 3. Прозорість та доступність до інформації з боку громадськості на основі передових технологій; 4. Корупція проявляється в різних формах, має комплексний характер, має властивість змінюватись, а її подолання потребує секторально-орієнтованого підходу; 5. Корупція знаходить своє відображення в фінансових ризиків, що потребує радикального зниження її рівня через заходи детінізації національної економіки [4].

Організація економічного співробітництва та розвитку спільно з Мережею боротьби з корупцією розглянули спеціалізовані інституції та представили основні моделі [6].

1. Модель багатоцільових органів з правоохоронними повноваженнями, яка заснована на принципах універсального підходу до вирішення проблеми корупції «поєднання у межах однієї установи превентивної і репресивної функцій» [6]. Основними завданнями таких органів є: розроблення політики у сфері попередження корупції, аналітична діяльність, допомога в запобіганні корупції, взаємодія із громадянським суспільством, інформування, моніторинг, проведення розслідувань (Гонконг, Сінгапур, Литва, Австралія, Уганда, Корея, Таїланд, Аргентина, Еквадор).

2. У рамках моделі служби боротьби проти корупції в структурі правоохоронних органів, відзначають різні форми спеціалізованих органів. Вони можуть створюватися в органах, які відповідають за виявлення і розслідування корупції, або в органах прокуратури. У деяких країнах усі три функції об'єднуються в рамках одного відомства (Німеччина, Норвегія, Бельгія, Іспанія, Хорватія, Румунія, Угорщина).

3. Модель інституцій із запобігання корупції, розроблення політики і координації дій, включає в себе спеціалізовані інституції, які виконують одну або декілька превентивних функцій. Вони можуть відповідати за: проведення досліджень явища корупції; аналіз корупційних ризиків; моніторинг і координацію заходів з виконання антикорупційних програм та планів дій; перегляд та підготовку нормативно-правових актів у цій сфері; контроль за виконанням положень про конфлікт інтересів і декларування майна публічними службовцями; вироблення та впровадження кодексів етики; допомога в антикорупційному навчанні персоналу; консультування з питань етики на публічній службі; здійснення міжнародної співпраці і співпраці з громадянським суспільством тощо (Франція, Македонія, Албанія, Мальта, Сербія, Чорногорія, США, Індія, Філіппіни, Болгарія).

4. Модель оцінювання діяльності спеціалізованих антикорупційних органів. Вимірювання рівня корупції здійснюється через індекси сприйняття (наприклад, Індекс сприйняття корупції Transparency International). Втім, Світовий банк розробив і використовує Систему оцінки ефективності державного управління, що включає Індекс верховенства права. Поєднання двох методик надає змогу оцінити рівень корупції в країни та визначити шляхи її подолання [5].

Індекс складається міжнародною організацією World Justice Project. Він враховує, які повноваження має уряд, рівень корупції, відкритість уряду, забезпечення порядку і безпеки, цивільного й кримінального правосуддя. У 2019 році Україна посіла 77-у позицію серед 126 країн світу в рейтингу Індексу верховенства права. Лідерами рейтингу стали Данія, Норвегія та Фінляндія. На останніх місцях рейтингу опинилися Демократична Республіка Конго, Камбоджа і Венесуела [6].

У дослідженні відзначено, що питання вибору конкретної моделі спеціалізованої антикорупційної інституції у певній країні є дуже складним і сперечливим процесом. Її вибір обумовлений певними факторами: врахування історичних, політичних, культурних, соціальних традицій; особливості політико-правової системи. Адаптація моделі повинна відбуватися на основі врахування: орієнтовного рівня корупції в країні; порядності, компетентності та потенціалу існуючих інституцій; конституційних засад; існуючої правової системи та національної системи кримінальної юстиції; наявних фінансових засобів тощо [7].

Найбільш відомим та широко застосовним у світі є рейтинг країн за Індексом сприйняття корупції, який щорічно визначається міжнародною неурядовою організацією "Transparency International". Україна включається до зазначеного рейтингу, починаючи з 2013 року, демонструючи у цілому такі результати: 2013 рік - 25 балів, 144 місце серед 177 країн; 2014 рік - 26 балів, 142 місце серед 175 країн; 2015 рік - 27 балів, 130 місце серед 168 країн; 2016 рік - 29 балів, 131 місце серед 176 країн (при цьому середній світовий показник становив 43 бали); 2017 рік - 30 балів, 130 місце серед 180 країн (при цьому середній бал для регіону Східної Європи та Центральної Азії становив 34 бали, а для Західної Європи та ЄС - 66 балів); 2018 рік - 32 бали, 120 місце серед 180 країн (при цьому середній бал для регіону Східної Європи та Центральної Азії становив 35 балів, а для Західної Європи та ЄС - 66 балів); 2019 рік - 30 балів, 126 місце серед 180 країн (при цьому середній бал для регіону Східної Європи та Центральної Азії становив 35 балів, а для Західної Європи та ЄС - 66 балів) [7]. корупція глобальний банк

В Україні серед суб'єктів, які уповноважені вживати заходи із запобігання і протидії корупції виділяють три групи: 1) суб'єкти із загальними повноваженнями; 2) суб'єкти зі спеціальними повноваженнями; 3) суб'єкти з повноваженнями учасника антикорупційних заходів [8].

1 група суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції, включає суб'єкти із загальними повноваженнями, не створені спеціально для безпосередньої боротьби з корупцією, проте уповноважені протидіяти корупції: