Особливості правового регулювання захисту державної таємниці в Україні та за її межами

Виклад основного матеріалу. Проблеми та підходи до правового регулювання захисту державної таємниці вивітлено у багатьох дослідженнях українських вчених, серед яких Д. Усов, С. Сидоренко, О. Корченко, О.Архипов, Н. Ковтун, В. Навроцька, О. Парфіло, І. Смолькова, А. Федоров, Д. Пінчук, Р. Корсун, О. Шамсутдінов, М. Шлапаченко, І.Мейдич, В. Макаренко та інші.

Захист інформації, яка становить державну таємницю, регламентується Конституцією України, Законом України «Про державну таємницю», Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженим наказом Служби безпеки України, міжнародними договорами, які ратифіковані Верховною Радою України, та іншими нормативно-правовими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» № 3855-XII, який було прийнято 21.01.1994 року [1], державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки охорони правопорядку, розголошення яких може завдавати шкоди життєво важливими інтересам України і які визнані у порядку, встановленому Законом, державною таємницею та підлягають охороні з боку держави.

Питання здійснення охорони державної таємниці в Республіці Естонії регулюється Законом «Про державну таємницю та секретну інформацію іноземних держав» (State Secrets and Classified Information of Foreigen States Act). Відповідно до цього Закону, державна таємниця - інформація, яка вимагає охорони від розкриття в інтересах національної безпеки або міжнародних відносин Естонії, за винятком секретної інформації іноземних держав. Залежно від ступеня секретна інформація поділяється на: інформацію з обмеженим доступом, конфіденційну інформацію, секретну інформацію, інформацію із грифом «Цілком таємно» [2]. Відповідно до законодавства України, залежно від ступеня секретності інформації встановлено форми допуску до державної таємниці. Форма 1 - «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно», Форма 2- «цілком таємно», «таємно», Форма 3 - «таємно». За порушення законодавства про державну таємницю передбачено дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Якщо зробити порівняльний аналіз українського законодавства із законодавством Республіки Узбекистан, то можна зробити висновок, що в Україні існує детальний і вичерпний розподіл інформації, яка може бути віднесена до державної таємниці, а саме у сфері: - оборони; - економіки, науки і техніки; - зовнішніх відносин; - державної безпеки і охорони правопорядку, а в Узбекистані розподіл здійснюється залежно від сфери, у якій така таємниця охороняється, а саме: - державна, - військова, - службова.

Державну таємницю становлять відомості, розголошення яких може негативно вплинути на якісний стан військово-економічного потенціалу Республіки або спричинити інші тяжкі наслідки для обороноздатності, державної безпеки, економічних і політичних інтересів Узбекистану. Військову таємницю становлять відомості військового характеру, розголошення яких може спричинити тяжкі наслідки для обороноздатності, державної безпеки і Збройних сил Узбекистану. Службову таємницю становлять відомості у галузі науки, техніки, виробництва й управління, розголошення яких може завдавати шкоди інтересам Узбекистану [3].

У США система обмеження доступу до певних відомостей регулюється Указом Президента «Секретна інформація у сфері національної безпеки» та визначає 3 ступеня секретності:

- цілком таємно (top secret) - відомості, несанкціоноване розкриття яких може завдати тяжкої шкоди національній безпеці;

- таємно (secret) - відомості, несанкціоноване розкриття яких може завдати значної шкоди національній безпеці;

- конфіденційно (confidential) - відомості, несанкціоноване розкриття яких може завдати шкоди національній безпеці.

Слід зазначити, що інформаційне законодавство США - це той орієнтир, на який повинні зважати країни у своїх спробах збудувати хорошу базу інформаційного законодавства. У цій країні законодавці змогли створити систему законів стосовно безпеки інформації з такою лаконічністю та узгодженням, що у разі потреби реагування на проблему буде миттєвим. Законодавча система США з безпеки інформації є однією з найнадійніших у світі, що робить її майже досконалою та такою, на яку всі повинні рівнятися [4, с. 129].

У ФРН інформація з обмеженим доступом може мати також 3 ступеня секретності: - цілком таємно (streng geheim), - таємно (geheim), - конфіденційно (vs-vertraulich). Слід зазначити, що у ФРН до державної таємниці належать лише відомості, які необхідно зберігати в секреті від іноземних держав з метою недопущення завдання шкоди зовнішній безпеці Федеративної республіки. Аналогічний поділ на 3 ступеня також і в КНР: - цілком таємно - це найважливіша державна таємниця, розголошення якої може завдати значну шкоду національній безпеці та національним інтересам; - таємна інформація - це важлива державна таємниця, розголошення якої може завдати значну шкоду національній безпеці та національним інтересам; - конфіденційна інформація - це державна таємниця, розголошення якої може завдати шкоду національній безпеці та національним інтересам.

У свою чергу, згідно із законодавством Великобританії, а саме Законом «Про державну таємницю» (Official Secrets Act), який був розроблений у 1988 році та набрав чинності лише з 01 березня 1990 року, цей законодавчий акт замінив чинний закон про державну таємницю, який було ухвалено ще в 1911 році. Інформація з обмеженим доступом може мати 4 ступеня секретності:

- цілком таємно (top secret) - відомості, несанкціоноване розголошення яких може загрожувати внутрішній стабільності Об'єднаного Королівства, призвести до значних людських жертв, спричинити довгострокові збитки економіці Королівства;

- таємно (secret) - відомості, несанкціоноване розголошення яких може обернутися підвищенням рівня міжнародної напруженості, безпосередньо загрожувати життю або завдати значної шкоди громадському порядку або безпеці та свободам особистості;

- конфіденційно (confidential) - відомості, несанкціоноване розголошення яких може завдати матеріальної шкоди дипломатичним стосункам, спричинити шкоду національним фінансам чи економіці та комерційним інтересам;

- для службового користування (restricted) - відомості, несанкціоноване розголошення яких може завдати шкоди розслідуванню або полегшити скоєння злочину, завдати фінансової шкоди фізичним або юридичним особам, ускладнити управління державним сектором.

Досліджуючи французьке законодавство у сфері охорони державної таємниці, необхідно зазначити, що основи законодавства були закладені в 1960 році, а саме 4 липня був ухвалений указ про таємницю, де давалося широке трактування поняття «секретність відомостей».

Сьогодні у Франції секретною є інформація оборонного значення, яка за ступенем секретності поділяється на три рівня:

- конфіденційна оборона - інформація, розголошення якої вважається потенційно небезпечним для національної оборони або може призвести до розкриття інформації, віднесеної до більш високого рівня безпеки;

- секретна оборонна - інформація, розголошення якої може завдавати істотної шкоди національній обороні і яка не може поширюватися без дозволу відповідних органів влади, крім виняткових ситуацій;

- надзвичайна секретна оборона - інформація, розголошення якої вважається вкрай небезпечним для національної оборони, жодна організація не має права здійснювати зберігання, передачу, відображення або знищення інформації цього рівня секретності без дозволу Прем'єр-міністра Франції або Секретаря національної оборони; часткове або вибіркове відтворення цієї інформації також суворо заборонено [5, с. 39].

Менш чутлива з погляду оборони інформація у Франції визначається як «захищена» і підрозділяється на такі рівні (за зростанням): незахищена (Non Protege); та, поширення якої обмежене адміністрацією (Diffusion restreinte administrateur); та, поширення якої обмежене (Diffusion restreinte); конфеденційна, для молодших службовців (Confidentiel personnels Sous-Officiers); конфіденційна, для службовців (Confidentiel personnels Officiers) [5, с. 38].

ЗУ «Про державну таємницю» також визначено інформацію, яка не належить до державної таємниці:

- про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, про вплив товару (робіт, послуг) на життя та здоров'я людини;

- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

- про стан здоров'я населення;

- про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;

- про незаконні дії державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб;

- інша інформація, доступ до якої не може бути обмежено.

Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється спеціальним суб'єктом - державним експертом з питань таємниць. Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, становить залежно від ступеня секретності: «особливої важливості» - 30 років, «цілком таємно» - 10 років, «таємно» - 5 років.

Цікавий підхід до роботи спеціального уповноваженого органу захисту державної таємниці існує у КНР. Так, спеціальним уповноваженим державним органом, який відповідає за захист державної таємниці, є Національна адміністрація з охорони державної таємниці КНР. Поряд із ним у КНР також існує аналогічний партійний орган - Центральний комітет із захисту державної таємниці, що підпорядковується Центральному комітету Комуністичної партії Китаю. В особливих адміністративних районах Китаю - Гонконзі і Макао - діє своя класифікація та захист секретної інформації [5].

Аналізуючи розміри і види покарання за порушення законодавства щодо розголошення державної таємниці, необхідно зробити акцент, що найсуворіше покарання передбачене Кримінальним кодексом Франції та становить до 30 років позбавлення волі та накладення штрафу до 450 000 євро, у свою чергу Кримінальний кодекс Узбекистану передбачає позбавлення волі до п'яти років. А Кримінальним кодексом Естонії передбачено відповідальність у вигляді ув'язнення до 5 років, а для юридичних осіб - накладення штрафу, який може становити від 4 до 16 мільйонів євро. Пропонуємо українським законодавцям звернути увагу на дану норму і в Україні аналогічно запровадити відповідальність юридичних осіб за розголошення державної таємниці.

Висновки і пропозиції

Peculiarities of legal regulation of protection of state secrets in Ukraine and abroad